Секція аналіз інвестиційних можливостей сучасного бізнесу бережняк Ю. В. Керівник: к ф. н., ст викл. Литовченко В. П
| Вид материала | Документы |
- Секція інформаційні І керуючі системи керівник проф. Баженов, 120.49kb.
- Секція мікропроцесорна техніка в автоматиці І приладобудуванні керівник – проф. Гапон О.І, 120.36kb.
- Секція 2 сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в україні бедрицький Олексій, 993.95kb.
- Керівник ст викл. Харитонов, 10.69kb.
- Секція фундаментальні І прикладні проблеми транспортного машинобудування керівник, 206.25kb.
- Секція включає вирощування рослинних І тваринних природних ресурсів, 8714.6kb.
- Вок за кредитами, що надаються банками в національній валюті суб'єктам малого та середнього, 94.04kb.
- Консалтингова компанія «бізнес-консультант» запрошує Вас прийняти участь у семінарі-тренінгу, 38.73kb.
- Аналіз регуляторного впливу до проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження, 95.61kb.
- Наукові записки, 6979.43kb.
сЕКЦІЯ 5.
АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ СУЧАСНОГО БІЗНЕСУ
Бережняк Ю.В.
Керівник: к. ф. н., ст. викл. Литовченко В.П.
«Ніжинський агротехнічний інститут»
Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут»
ІНВЕСТУВАННЯ АПК: СТАН, ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
На сьогоднішній день соціальна стабільність та благополуччя населення залежить від ситуації в економіці, яка в свою чергу в процесі переходу до цивілізованих ринкових відносин породжує необхідність у швидкому вирішенні питань фінансування підприємств.
На сучасному етапі економіка України, включаючи її агропромисловий комплекс, знаходиться в стані глибокої кризи. Негативний вплив мають структурні, міжгалузеві диспропорції, що нагромадилися в народному господарстві протягом десятиліть, що і привели до гострого дефіциту товарів виробничого і невиробничого призначення, і особливо енергоносіїв. Криза підсилюється розбалансованістю фінансово-кредитної системи, невідповідністю сформованих управлінських структур потребам економічного розвитку. Економічна криза багатосторонньо впливає на розвиток інвестиційного процесу в АПК. З одного боку, необхідність здійснення структурної перебудови вимагає великих капітальних вкладень у такі ключові виробництва, як машинобудування для переробних галузей АПК, випуск засобів і матеріалів, включаючи необхідне устаткування, біотехнології в агропромисловому виробництві. Економічний підйом цих господарських ділянок привів би до значної позитивної ланцюгової реакції у всьому агропромисловому комплексі. Але вітчизняна промисловість не може забезпечити належного рівня розвитку відзначених галузей тільки за рахунок власних ресурсів. Цілий ряд засобів виробництва взагалі не випускається в Україні. Наприклад, нове обладнання для переробки молока виробляється тільки в декількох країнах. Тому проблема імпорту товарів виробничого призначення й іноземних інвестицій для розвитку АПК є надзвичайно актуальною для економіки України.
За підрахунками українських та іноземних аналітиків, інвестиції, яких вимагає агропромисловий комплекс, обраховуються приблизно на рівні 20 млрд дол. Зрозуміло, що держава самостійно неспроможна виділити таку кількість коштів для інвестування в АПК. Уряд повинен створювати клімат для залучення інвестицій.
За попередні 19 років в АПК надійшло біля 2,5 млрд. дол. прямих іноземних інвестицій. Звичайно, якщо брати в обсягах прямих іноземних інвестицій всю економіку, це складає біля 7%. Але ми чітко розуміємо, що перші роки - навіть років 14, інвестиції в АПК в необхідному обсязі не йшли. На сьогоднішній день обставини на світовому ринку продуктів харчування і на внутрішньому ринку склалися так, що АПК став привабливим для інвестицій.
За минулий рік в АПК надійшло близько 20 млрд. грн. інвестицій в основний капітал. Якщо ми подивимось тенденцію за перше півріччя 2010 р., то у нас йде збільшення інвестицій якраз у сільське господарство. Це пояснюється тим, що на сьогоднішній день, кожний інвестор, який знаходиться в переробній галузі, чітко розуміє, що йому потрібно вертикально інтегруватися до низу - до вирощування, до логістики. В зерновій групі чітко зрозуміло, що без фінансування вирощування зерна, вже стає важче бути трейдером. Молочні переробники зрозуміли, що без своїх ферм, без свого виробництва молока, якісну продукцію стає виробляти дуже складно.
За розробленими урядом програмами на 2011 р., мотивування і стимулювання залучення інвестицій в агропромисловий комплекс здійснюватиметься наступним чином: здешевлення вартості основних засобів виробництва в цих галузях до 50%, здешевлення відсотків за кредитами і, звичайно, здешевлення до 30% вартості сільськогосподарської техніки, яка буде залучена в ці проекти. В цілому, це достатньо великі преференції. І ще один важливий напрямок - надання через форму лізингу мініферми, мінісвинарники, які б дали можливість і розвиватися малому і середньому бізнесу.
За словами міністра аграрної політика та продовольства України М.В. Присяжнюка «Інвестиції будуть на рівні минулого року. На рівні 20 млрд. грн. - прямих іноземних інвестицій. Плюс IPO (первинна публічна пропозиція по продажу акцій) буде, я думаю, на рівні 30 млрд грн. Інвестицій загалом, враховуючи внутрішні інвестиції, в цьому році будуть досить вагомі - біля 60 млрд. грн. Динаміка інвестування в АПК достатньо задовільна.»
Відкритим поки що залишається питання про відкриття Зони вільної торгівлі з Євросоюзом. Маємо надію, що при його вирішенні будуть максимально утримані інтереси нашого сільськогосподарського виробника.
Таким чином, проблема залучення іноземних інвестицій є надзвичайно актуальною. АПК є однією з приорітетних галузей національної економіки, тому уряд робить багато поступок на шляху іноземного капіталу в аграрний сектор нашої держави. На нашу думку, інвестиційна політика нашої держави також повинна спрямовуватися на те, щоб інтерес інвесторів призвести у відповідність з народногосподарськими інтересами, що дасть змогу стабілізувати фінансовий ринок країни, покращити його дисципліну та ділову культуру.
Література:
- Трегобчук В. Інноваційно-інвестиційний розвиток національного АПК: проблеми, напрямки і механізми.// Економіка України. – 2006.
- Стан інвестування АПК. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: ссылка скрыта
- Зростання інвестиційної привабливості. – УКАБ. – [Електронний ресурс] – Режим доступу ссылка скрыта
Бондарева А.
Руководитель: к.э.н., доцент Сарбаш Л.Д.
Донецкий национальный университет экономики и торговли имени Михаила Туган-Барановского
ТОРГОВЫЕ ОТНОШЕНИЯ УКРАИНЫ И ЕС
Интеграционные процессы играют значительную роль в развитии национальных экономических систем на всех уровнях в процессе их интеграции в мировые системы хозяйствования. Поэтому расширение масштабов сотрудничества между странами, включение их в международные процессы составляют главную тенденцию мирового развития [1].
Целью данного исследования является краткая характеристика торговых отношений между Украиной и ЕС, а также анализ динамики торговых отношений Украины и ЕС в денежном выражении на протяжении 2006-2011 гг.
Актуальность данного исследования определяется активизацией торговых отношений между Украиной и ЕС в последние годы, созданием многочисленных нормативных актов, подтверждающих сотрудничество, а также возможностью дальнейшего развития торговых отношений между странами.
Динамика развития торговых отношений между Украиной и ЕС представлена в таблице 1.
Таблица 1 - ЕС, торговля с Украиной (млн. евро) [2]
| Период | Импорт | Темп при-роста, % | Доля в общем импорте ЕС (%) | Экспорт | Доля в общем экспорте ЕС (%) | Темп при-роста, % | Баланс | Торговля |
| 2006 | 9 873 | 14,1 | 0,7 | 18 263 | 37,5 | 1,6 | 8 390 | 28 136 |
| 2007 | 12 419 | 25,8 | 0,9 | 22 372 | 22,5 | 1,8 | 9 953 | 34 791 |
| 2008 | 14 549 | 17,1 | 0,9 | 25 096 | 12,2 | 1,9 | 10 547 | 39 645 |
| 2009 | 7 914 | -45,6 | 0,7 | 13 922 | -44,5 | 1,3 | 6 008 | 21 836 |
| 2010 | 11 397 | 44,0 | 0,8 | 17 335 | 24,5 | 1,3 | 5 938 | 28 732 |
| 2010 к.1 | 2 109 | - | 0,6 | 3 502 | - | 1,2 | 1 392 | 5 611 |
| 2011 к.1 | 3 576 | 69,5 | 0,9 | 4 510 | 28,8 | 1,2 | 934 | 8 086 |
Торговля ЕС с Украиной в период 2006-2011 гг. характеризируется резкими ежегодными изменениями в показателях импорта и экспорта.
В 2007 г. показатель импорта увеличился на 25,8% по сравнению с предыдущим годом. Своего наибольшего значения импорт товаров с Украины в ЕС достигал в 2008 г., что составляло 0,9% от всего импорта в ЕС, и было на 17,1% больше, чем в 2007 г., тогда как в 2009 г. показатель импорта уменьшился на 45,6% в сравнении с предыдущим годом. А в 2010 г. по сравнению с предыдущим годом объем импорта снова увеличился на 44%, но при этом уровня 2008 года ещё не достиг. Что касается данных за 2011 г., то в первый квартал показатель импорта был на 69,5% больше, чем за аналогичный период в 2010 г.
Что касается экспорта, то 2007 г. его показатель был на 22,5% больше чем в предыдущем году, а в 2008 г. он увеличился еще на 12,2%. В 2009 году по сравнению с предыдущим экспорт характеризировался спадом на 44,5%, а в 2010 показатель снова увеличился на 24,5%, но при этом он не достиг уровня 2008 года, когда были наилучшие показатели. При этом, в первом квартале 2011 г. экспорт был на 28,8% больше, чем в первом квартале 2010 г.
Таким образом, между Украиной и ЕС сложились динамично развивающиеся торговые отношения. До 2008 г. наблюдался стабильный прирост абсолютных значений экспорта и импорта, были подписаны торговые соглашения, регулирующие эти отношения. Из таблицы видно, что показатели как экспорта, так и импорта возросли и в 2011 г. Это характеризует активизацию торговых отношений между Украиной и ЕС.
В исследуемый период показатели импорта и экспорта в большинстве случаев имеют положительные значения. Исключением является лишь 2009 г., однако, как известно на этот год приходился пик мирового финансового кризиса, что привело к очень сильному ухудшению основных экономических показателей в большинстве развитых стран. Промышленное производство в ЕС в декабре 2008 г. снизилось на 11,5 % в годовом выражении и на 2,3 % по сравнению с ноябрем, в еврозоне — на 12 % и 2,6 % соответственно, что является абсолютным рекордом: подобного не наблюдалось с 1986 г., когда начала вестись общеевропейская статистика. Данный процесс не мог не повлиять на торговые отношения ЕС с партнерами [3].
В Украине наблюдалась аналогичная ситуация. В октябре 2008 г. промышленное производство на Украине упало на 19,8 %, и впервые с августа 2005 года было зафиксировано падение ВВП на 2,1 % [3].
Поскольку в 2010 г. удалось несколько улучшить экономические показатели, показатели торговых отношений снова стали увеличиваться, однако, догнать уровень докризисного периода они так и не смогли. В этот период также был проведен ряд саммитов и переговоров, на которых рассматривалась возможность создания Зоны свободной торговли между Украиной и ЕС, что будет новым этапом в торговых отношениях между странами.
Таким образом, анализируя динамику развития торговых отношений за 2006-2011 гг., можно отметить, что ЕС является одним из наиболее весомых торговых партнеров Украины. Рынок Украины, несмотря на невысокий уровень доходов населения, не может не представлять интерес для индустриально развитых стран ЕС для сбыта европейской продукции. Не следует забывать и о механизме обратных связей в торговле между странами. Украина может значительно ускорить создание предпосылок для эффективной международной интеграции экономики путем концентрации ресурсов на тех сегментах экономической структуры, которые определяют будущее мировой экономики. Это выдвигает на первый план такие виды экономической политики государства, как научно-техническая, инновационная и информационная [1].
Литература:
1. Сидорова А.В. Внешняя торговля Украины со странами европейского сообщества [Электронный ресурс]. – Сайт национальной библиотеки им. В.И. Вернадского. – Режим доступа:
gov.ua/portal/soc_gum/prvs/2008_1/0034.pdf
2. Ukraine - Trade Statistics [Электронный ресурс] – Официальный сайт Европейской комиссии. – Режим доступа:
europa.eu/doclib/docs/2006/september/tradoc_113459.pdf
3. Мировой финансовый кризис (2008—2011) [Электронный ресурс]. – Википедия: Свободная энциклопедия. – Режим доступа:
dia.org/wiki/Мировой_финансовый_кризис_(2008—2011)
Бондарева О. М.
Керівник: к. геогр. н., доцент Щербіна Н.М.
Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського
ПЕРСПЕКТИВИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ НА РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
На сучасному етапі розвитку Україна внаслідок трансформаційних процесів у минулому переживає період нестабільності і встановлення економічної, правової і соціальної структур.
Будь які зміни подібного характеру не проходять без значних витрат ресурсів, а зміни в масштабі цілої країни мають потребу в залученні капіталів колосального масштабу. Нажаль, наша економіка не може забезпечити достатній рівень інвестування. Внутрішні інвестиції гальмуються нерозвинутістю вітчизняного фондового ринку, а також станом банківської системи України. У результаті цього, питання залучення інвестиційних ресурсів через границю є досить актуальними вже протягом довгодіючого періоду часу. Незважаючи на це, ситуація з зовнішніми капіталовкладеннями теж складається не кращим чином - унаслідок не найсприятливішого інвестиційного клімату і нестабільністю законодавства. Хоча спостерігається тенденція до збільшення обсягів зовнішніх інвестиційних потоків, усе одно країна відчуває їх нестачу.
Іноземний капітал може внести в країну досягнення науково-технічного прогресу і передовий досвід керування. Приплив закордонних капіталовкладень життєво важливий для досягнення середньострокових цілей, таких, як вихід із сучасного кризового стану, початковий підйом економіки. При цьому, природно, українські суспільні інтереси не збігаються з інтересами іноземних інвесторів, отже, важливо залучити капітали так, щоб не позбавити їхніх власників власних мотивацій, одночасно направляючи дії останніх на благо суспільних цілей. Дана задача розв'язна, що і підтверджується світовим досвідом (наприклад, утворення нових індустріальних країн), але для реалізації яких-небудь визначених дій по її виконанню потрібно в першу чергу вивчити конкретний стан в області залучення іноземних інвестицій у дійсних українських умовах, розглянути економічну і законодавчу бази, що забезпечують інвестиційний клімат у країні. При цьому, автор, у своїй роботі особливу увагу хочу приділити останньої з зазначених, тому що сьогодні саме невизначеність у законодавчій сфері обмежує інвестиційний процес, тобто спостерігається своєрідний парадокс: найсильніший інструмент по залученню закордонного капіталу одночасно є основною причиною, що утримує інвесторів від великих вкладень.
Вивченню проблем світових ринків капіталу в умовах фінансової глобалізації і міжнародних кредитних і фінансових відносин присвячені роботи таких авторів, як С.М.Борисов, І.С.Корольов, Л.Н.Красавіна, Б.М.Пічугін, В.В.Змістов, В.Н.Шенаєв, В.В.Шмельов, П.Кругман, К.Рогофф, Д.Родрик, Дж.Стигліц і ін. Емпіричні дослідження взаємозалежності імпорту капіталу, економічного росту і його детермінант розглядаються в роботах Э.Боренцтейна, Б.Босуорта, М.Дулі, У.Стиралі, Р.Левіна, Р.Лукаса, М.Коллінз, А.Моди, М.Фельдстейна, Б.Эйкенгріна й ін. Ці дослідники на великому статистичному матеріалі за допомогою кількісних методів проводили пошук підтверджень теоретично можливого функціонального взаємозв'язку перемінних і визначення їх сили на основі динамічних рядів даних з великої кількості країн. Результати в цілому підтверджують наявність взаємозв'язку між припливом іноземного капіталу і темпами росту ВВП, динамікою факторної продуктивності, нагромадженням основного капіталу й інших економічних показників.
Міжнародний рух капіталу, займаючи ведуче місце в міжнародних економічних відносинах, впливає на світову економіку: 1. Сприяє росту світової економіки; 2. Поглиблює міжнародний поділ праці і міжнародне співробітництво; 3. Збільшує обсяги взаємного товарообміну між країнами, у тому числі проміжними продуктами, між філіями міжнародних корпорацій, стимулюючи розвиток світової торгівлі.
Вивіз капіталу здійснюється у формі: - прямих інвестицій у промислові, торговельні й інші підприємства; - портфельних інвестицій (в іноземні облігації, акції, цінні папери); - середньострокових і довгострокових міжнародних кредитів (або позик) позичкового капіталу промисловим і торговельним корпораціям, банкам і іншим фінансовим установам; - економічної допомоги: безкоштовно й у виді пільгових кредитів (безпроцентних, низькопроцентних).
Для України позитивними результатами залучення капіталу варто визнати створення можливостей розвитку її національної економіки на рівні сучасних техніки і технологій, росту зайнятості населення, розвитку інфраструктури (транспорту й інших комунікацій), росту життєвого рівня народу країни в остаточному підсумку. До негативних наслідків можна віднести: ризики (економічні, фінансові, технологічні) через політичну нестабільність, скорочення можливостей прибуткового застосування капіталу у своїй країні, скорочення діяльності малого і середнього підприємництва або його витиснення СП з іноземним капіталом і т.п. Крім того, не можна скидати з рахунку мету іноземних інвесторів: використання дешевої робочої сили, дешевої сировини, сприятливої для їх економічної ситуації в прагненні збільшити прибуток від капіталу, що вивозиться, вільне або ні стримування розвитку тих галузей національної економіки, що могли б розвиватися більш успішно при наявності власних інвестиційних ресурсів.
Таким чином на сьогоднішній день структурний розвиток України не відповідає найбільш важливим світовим тенденціям. Виправлення цих невідповідностей - повинне стати одним з першочергових пріоритетів економічної політики уряду. Необхідне виконання наступного:
1. При формулюванні пріоритетів залучення іноземних інвестицій необхідно враховувати зміну орієнтації іноземних інвестицій з экспортоорієнтованих галузей на залучення їх з метою використання більшого потенціалу внутрішнього ринку;
2. Забезпечити систему захисту української економіки від поширення відпрацьованих, застарілих технологій, нездатних вивести на траєкторію динамічного росту;
3. Розробити заходи щодо розширення участі іноземних банків в інвестиційних проектах на території України.
Інвестиційний потенціал країни повинний бути представлений вітчизняним капіталом і притягнутим іноземним. Доцільно проводити регулярний моніторинг структури капіталу щоб уникнути структурних перекосів. Необхідно тимчасово обмежити розмір грошових засобів, що вивозяться, визначеною часткою від загальної суми отриманих доходів або обсягу інвестицій.
Жежеря К. В., Кравець М.О.
Керівник: ст. викл. Олініченко І. В.
Обласний комунальний вищий навчальний заклад Інститут підприємництва «Стратегія»
м. Жовті Води
ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ
Характеризуючи сучасний стан інвестицій в ссылка скрыта, можна зазначити, що на даний момент наша держава не здобула серйозних досягнень у забезпеченні національної конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості. При розрахунку індексу глобальної конкурентоспроможності України, беручи до уваги розвиток таких економічних параметрів, як інституції, інфраструктура, макроекономіка, охорона здоров'я, освіта, ефективність ринків, технологічне оснащення, бізнесове середовище та інноваційну сферу, наша держава знизилась з 69-ї до 73-ї позиції із 131 країни світу. Падіння рейтингу України пов'язано з низькою продуктивністю економіки. Для України було виділено як конкурентні переваги, так і бар'єри. До переваг віднесено гідну вищу освіту, розмір державного боргу, вартість робочої сили, залізничну мережу, інноваційний потенціал. Лімітуючи фактори склали торговельні бар'єри, інвестиційне законодавство, прозорість державної політики, надійність банківської системи, митні процедури.
Водночас експерти ссылка скрыта відносять Україну до двадцятки найпривабливіших для прямих іноземних інвестицій країн. Пояснення привабливості України полягає в тому, що раніше вкладення у неї розглядалися як інвестиції у дочірній регіон Росії.
Але представники багатьох іноземних компаній відкрито стверджують, що надходження масштабних інвестицій в Україну ускладнюється відсутністю стабільності навіть на короткий проміжок часу. Унаслідок цього привабливість українських компаній для іноземних інвесторів не зменшується, але деякі з них займають вичікувальну позицію.[2]
Ризики інвестування в Україні
До основних ризиків в Україні належить часто змінюване законодавство, залишається невирішеним земельне питання.
Відповідно до Земельного кодексу, іноземні громадяни можуть мати земельні ділянки для ведення особистого сільського господарства тільки на умовах оренди, а отримати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення вони можуть виключно (й тільки одночасно) з придбанням об'єктів нерухомості. У Земельному кодексі України існує юридична колізія: ст. 22 забороняє іноземцям володіти землею, а ст. 81 і 82 — дозволяють одержувати її у спадок, зобов'язуючи протягом року її відчужувати. У різних випадках ці норми закону трактуються по-різному. [1]
Неабияку загрозу становить корупція. Україна сприймається в світі як країна, що значною мірою охоплена цим явищем. Згідно з доповіддю міжнародної організації ссылка скрыта (Council of Europe Group of States against Corruption), корупція в Україні є системним і масштабним явищем, що зачіпає все суспільство й державні інститути, включаючи суддів, та становить реальну загрозу принципам демократії й верховенству закону. [5]
Привабливість України як об'єкта для інвестицій іноземного капіталу можна охарактеризувати на основі такого сценарію вкладення коштів: найбільшою популярністю користуються галузі, які переживають піднесення і зорієнтовані на внутрішнє споживання (банківська сфера і страхування, зв'язок). Найбільшими інвесторами є Сполучені Штати Америки, Кіпр, Великобританія, Німеччина, Нідерланди, Російська Федерація, Австрія, Польща.
Фінансовий сектор є привабливим для зовнішнього інвестора завдяки вищим порівняно з європейськими країнами процентним ставкам і значним темпам динаміки банківської діяльності.
Певною привабливістю відзначається і сфера високих технологій. У світі існує нестача кваліфікованих кадрів, а в Україні у наявності гідна освітня база для побудови експорто-орієнтованого IT-бізнесу. У найближчому майбутньому Україна може стати для Європи рентабельним виробничим цехом, а також лідером у залученні інвестицій в електронну промисловість. В Україні вже функціонують заводи «Flextronics International» (Сінгапур) і «Jabil Circuit» (США) — компаній, що виробляють продукцію для «Ericsson», «Nokia», «Philips» тощо. Інші мультинаціональні компанії, такі як «Intel» і «Foxconn», також планують налагодження виробництва в Україні.
Підготовка до проведення фінальної частини футбольного чемпіонату «Євро-2012» окрім розвитку власне спортивних об'єктів потребує вкладення капіталу у транспортну й туристичну інфраструктуру. Таким чином створюються передумови для співпраці державного та приватного капіталу, в рамках якої держава виступає флагманом інвестування, подаючи інвесторам сигнал щодо перспективності вкладення коштів у певну галузь або сектор. Ця схема є досить привабливою для іноземних інвесторів і може, по-перше, привернути увагу до нашої економіки, а, по-друге, створити умови для напрацювання цінного досвіду співпраці вітчизняного й іноземного капіталу в цілому ряді галузей.[3]
Шляхи підвищення інвестиційної привабливості України
Одним з головних передумов успішної інвестиційної діяльності є низький рівень інфляції та передбачуваність рівня цін в економіці. Для цього необхідні, по-перше, контроль за доходами та видатками бюджету, а по-друге, розв'язання проблем боргового тягаря.
Поряд з тим, важливого значення набувають програми реструктуризації банківської системи, оскільки капітал українських банків становить приблизно 10 % від ВВП. НБУ має проводити зважену політику з метою підвищення рівня надійності банківської системи України.
Слід також запровадити просту і зрозумілу систему оподаткування, яка б передбачала формалізований, а не індивідуальний (з урахуванням бізнес-інтересів) характер стягнення податків. Важливе місце відводиться створенню технологічних парків, що передбачає державну фінансову підтримку, цільові субсидії та податкові пільги для іноземного капіталу.[4]
Інвестиційний потенціал України характеризується високою неоднорідністю, тому інвестиційну політику необхідно проводити виходячи з можливостей і потреб розвитку кожного регіону.
Для стимулювання внутрішніх інвестицій, які є також невід'ємною складовою інвестиційної привабливості України, є виправданим надання пільг малому та середньому бізнесу, запропонування до реалізації вже розроблених інвестиційних проектів, що потребує створення спеціальних інформаційно-економічних підрозділів на рівні регіонів.
Підвищення конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості економіки повинно стати стратегічним завданням. Стан виробничих фондів незадовільний і Україна стоїть на порозі техногенної катастрофи. Її інфраструктурні галузі настільки застаріли, що ігнорувати цей факт більше неможливо. Подібні активи не можуть бути надійною базою конкурентної боротьби та інвестиційної привабливості. Слід ураховувати й те, що інвестиції в їх оновлення не вигідні приватному капіталу. [6]
Також можна стверджувати, що міжнародні компанії дивляться на Україну в довгостроковій перспективі. Вони хочуть бути на цьому ринку, вони оцінюють ринок, заглядаючи на 75 років вперед. Я думаю, що всі ми можемо впевнено сказати, що твердо віримо в те, що Україна - це історія успіху, яка ще не сталася, але станеться обов'язково.