Практикум частина перша 2004
| Вид материала | Практикум |
- Практикум з інтерпретації англомовного худож нього тексту. Частина І: Навчальний посібник, 648.09kb.
- Практикум частина друга 2004, 2001.33kb.
- Частина перша: Дисциплінарні правила, 709.87kb.
- Практикум Ярославль, 2004 Министерство образования и науки РФ ярославский государственный, 885.94kb.
- Національна індикативна програма на 2011-2013 рр. Перелік скорочень, 1240.56kb.
- Л. В. Щербакова практикум по аналитической химии барнаул 2004 министерство образования, 957.22kb.
- Робоча навчальна програма " філософія (логіка, етика, естетика, релігієзнавство)" для, 340.02kb.
- Зміст Частина перша, 194.3kb.
- Термінологічний словник з дисципліни, 124.86kb.
- План та хід уроку (Звучить перша частина Четвертої симфонії Л. В. Бетховена). Вступне, 217.22kb.
О.Глазова
ОРФОГРАФІЯ
ПРАКТИКУМ
ЧАСТИНА ПЕРША
2004
ПЕРЕДМОВА
Мета посібника – систематизувати знання старшокласників з орфографії, закріпити й удосконалити їхні орфографічні вміння та навички.
Орфографія – (від оrthоs - правильний, та grapho - пишу) – система правил про способи передачі звукового мовлення в писемній формі. Орфографією називається розділ мовознавства, який цю систему правил вивчає.
Українська орфографія спирається на такі принципи написання: фонетичний, морфологічний, історичний (традиційний) та диференціюючий (смисловий).
За фонетичним принципом пишуться слова, написання яких точно передають їхню вимову: голова, схил, чотири, проїзний, козацький, товариство. Відповідно до фонетичного принципу пишеться більшість українських слів.
За морфологічним принципом пишуться слова, написання яких розходиться з їхньою вимовою, тому для правильного написання потрібно знати їхню будову: беззоряний, законний, піднісся (збіг приголосних на межі значущих частин слова), розпитати, безпека, навчаєшся, змагаються (приголосні на межі значущих частин слова), боротьба, просьба, донечці, у книжці (приголосні, що змінюють своє звучання під впливом сусідніх звуків) тощо.
За історичним (традиційним) принципом пишуться слова, окремі літери яких уживаються згідно з усталеною традицією, і написання їх не можна пояснити ні вимовою, ні морфологічною будовою слів: батько, мідь (м’який знак), щирий, щока, борщ (буква щ на позначення двох звуків [шч]), їжак, гаї, виїхати (буква ї на позначення двох звуків [йі]), букви е, и в деяких словах: левада, сметана, кишеня тощо.
За диференціюючим (тобто смисловим) принципом уживається велика чи мала букви: Гончар (прізвище) – гончар (ремісник), Антонівка (село) - антонівка (яблуко певного сорту), написання слів разом чи окремо: у гору – угору, на зустріч - назустріч, про те – проте. Йдеться про те, що для правильного написання однозвучних слів необхідно розрізняти їх за значенням.
Одним з найважливіших понять культури мови є поняття мовної норми. Це закріплений практикою мовний варіант, рекомендований до вживання як обов’язковий. Саме унормованість відрізнає літературну мову від інших різновидів національної мови: діалектів, просторіччя, які мають обмежену сферу вживання. Саме норма визначає цілісність літературної мови.
Орфографічна норма – це правило, що забезпечує єдність передачі звукового мовлення на письмі. Встановлюються такі норми на основі законів граматики.
Орфографічне правило – чітка стисла рекомендація для певного написання (наприклад, правила вживання великої літери, правила вживання м’якого знака та апострофа, правила написання префіксів або суфіксів, правила написання іншомовних слів тощо).
Подані в посібнику орфографічні правила сформульовані відповідно до Українського правопису. Часом до правил у вигляді приміток подаються уточнення.
Щоб грамотно писати, необхідно виробити вміння визначати в словах орфограми, “бачити” їх у записаному слові й “відчувати” в слові, що сприймається на слух. Орфограма - це правильне написання, яке потрібно вибрати із ряду можливих, тому що саме воно відповідає орфографічному правилу. Буквена орфограма - це окрема буква, що пишеться відповідно до певного правила. До небуквених орфограм належить написання слів окремо, разом чи через дефіс (по третє вересня, по-третє), перенесення слова з рядка на рядок (від-да-ність) , характер скорочення слова (кг; проф.). У посібнику подано список основних орфограм, які слід запам’ятати.
Під тим же умовним номером, що в переліку, орфограма зазначається у відповідному параграфі посібника.Слід запам’ятати назву кожної з орфограм, щоб навчитися вільно визначати й називати їх у словах. Часом умовний номер орфограми (або номери орфограм) позначається у фігурних дужках після слова, яке її містить: м’ята {11}, Батьківщина {1, 16}.
Після орфографічного правила подаються різноманітні вправи. Виконуючи їх, потрібно обов’язково визначати (підкреслювати) в словах орфограми: осінь, безмежжя. Більшість вправ призначено для самостійного виконання. До вправ, маркованих позначкою @, у кінці посібника подаються відповіді для самоперевірки. Вправи, виділені абревіатурою СТОП (свідомо тренуй орфографічну пильність), призначені для повторення орфограм та закріплення знань з орфографії. Поряд з цим подаються позначені символом & тексти й речення для підсумкових (контрольних) диктантів: бажано, щоб їх проводив учитель, батьки або ж хтось із однокласників у порядку взаємодопомоги. Крім того, посібник містить вправи для самостійного виконання з посиланнями на матеріал вказаних текстів диктантів. Таким чином, посібник розрахований як на індивідуальну роботу старшокласників та абітурієнтів, так і на групову або колективну роботу школярів на уроках.
Зміст поданого матеріалу виходить за межі вимог чинної програми з української мови.
ЗМІСТ
| ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ ОРФОГРАМ | 6 |
УЖИВАННЯ ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ | 17 |
ПРАВИЛА ПЕРЕНОСУ СЛІВ З РЯДКА В РЯДОК | |
ПРАВОПИС СЛІВ З НЕНАГОЛОШЕНИМИ ГОЛОСНИМИ | |
| НЕНАГОЛОШЕНІ ГОЛОСНІ ЗВУКИ | 19 |
| ПРАВОПИС І ТА И В КОРЕНЯХ УКРАЇНСЬКИХ СЛІВ | 23 |
| ПРАВОПИС О ТА А В КОРЕНЯХ УКРАЇНСЬКИХ СЛІВ | 26 |
| НАПИСАННЯ И – І В ІНШОМОВНИХ СЛОВАХ | 28 |
| ПРАВОПИС СЛІВ З ДЗВІНКИМИ Й ГЛУХИМИ ПРИГОЛОСНИМИ | |
| УПОДІБНЕННЯ ПРИГОЛОСНИХ | 33 |
| СПРОЩЕННЯ В ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ | 38 |
| УЖИВАННЯ М’ЯКОГО ЗНАКА | 43 |
УЖИВАННЯ АПОСТРОФА | 51 |
М’ЯКИЙ ЗНАК І АПОСТРОФ В ІНШОМОВНИХ СЛОВАХ | 55 |
| СПОЛУЧЕННЯ ЛІТЕР ЙО, ЬО | 59 |
ЧЕРГУВАННЯ ЗВУКІВ | |
| ЧЕРГУВАННЯ ГОЛОСНИХ | 62 |
| ЧЕРГУВАННЯ ПРИГОЛОСНИХ | 68 |
ПОДВОЄННЯ БУКВ | |
| ПОДВОЄННЯ БУКВ УНАСЛІДОК ЗБІГУ | 85 |
| ПОДОВЖЕННЯ М’ЯКИХ ПРИГОЛОСНИХ | 90 |
| НАПИСАННЯ НН У ПРИКМЕТНИКАХ І ПРИСЛІВНИКАХ | 96 |
ПОДВОЄННЯ БУКВ В ІНШОМОВНИХ СЛОВАХ | 103 |
НАПИСАННЯ ПРЕФІКСІВ | |
| ПРЕФІКСИ РОЗ-, БЕЗ- | 109 |
| НАПИСАННЯ ПРЕФІКСА З-(С-) | 112 |
| НАПИСАННЯ ПРЕФІКСІВ ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ- | 114 |
НАПИСАННЯ СУФІКСІВ | |
| НАПИСАННЯ СУФІКСІВ -ИВ, -ЕВ-(-ЄВ) | 117 |
| НАПИСАННЯ СУФІКСІВ –ИНН(Я), -ІНН(Я | 119 |
| НАПИСАННЯ СУФІКСІВ – ИЧК, -ИЧОК, -ЕЧОК | 122 |
| НАПИСАННЯ СУФІКСІВ -ОВ-, –ЕВ- (-ЄВ-) | 124 |
| НАПИСАННЯ СУФІКСІВ –ИЗМ, - ИСТ | 128 |
НАПИСАННЯ СУФІКСІВ -ИР, -ІР | 132 |
СКЛАДНІ СЛОВА | |
ПРАВОПИС СКЛАДНИХ СЛІВ | 134 |
| ПРАВОПИС СЛІВ ІЗ ЧАСТИНАМИ ПІВ-, НАПІВ- | 144 |
ПРАВОПИС СКЛАДНОСКОРОЧЕНИХ СЛІВ | 146 |