Geum.ru

Практикум частина перша 2004

Вид материалаПрактикум

Содержание


УЖИВАННЯ АПОСТРОФА Орфограма: апостроф (11)
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

УЖИВАННЯ АПОСТРОФА




Орфограма: апостроф (11)






Апостроф позначає на письмі роздільність вимови звуків. Він ставиться тільки перед буквами я, ю, є, ї, які позначають звуки [йа], [йу], [йе], [йі].

Ці звуки вимовляються роздільно від попереднього твердого приголосного.



95. Прочитати. Слова з апострофом записати фонетичною транскрипцією. Пояснити, для чого вживається апостроф.

Зразок: [мйака], [зйів].


Вода м’яка, а камінь пробиває. Де ворони каркають, там солов’ї мовчать. Звідки дим, звідти й полум’я. Де є дим, там мусить з’явитися вогонь. Розумний про зиму пам’ятає влітку. Не хвались від’їздом, а хвались приїздом. Зарікалася коза листя об’їдати, поки її вовк не з’їв. Труд для людини – джерело здоров’я і життя. Що накришиш, те й з’їси. Як ворона з’яструбіє, стережіться й більші птахи.

Народна творчість.


Апостроф ставлять перед буквами я, ю, є, ї:

  1. Після букв б, п, в, м, ф, що позначають губні приголосні [б], [п], [в], [м], [ф]: п’є, здоров’я, м’ята.


Примітка. Апостроф не ставлять, якщо перед буквою, що позначає губний звук, стоїть кореневий приголосний (крім [р]): свято, цвях, морквяний, мавпячий, але верб’я, арф’яр, черв’як. Якщо ж приголосний, що стоїть перед буквою, яка позначає губний звук, належить до префікса, апостроф ставлять: зв’язок, розм’якшити.

  1. Після букви р, що позначає твердий приголосний [р]: сузір’я, бур’ян, матір’ю.

Примітка. Після букви р, що позначає м’який приголосний [р’], апостроф не ставлять: буря, крюк, Рєпін.

  1. Після префіксів і першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: з’явитися, від’їзд, без’язикий, роз’яснити, дит’ясла, пів’яблука.
  2. Після к у слові: Лук’ян та похідних від нього словах: Лук’янівна, Лук’яненко.


96. Прочитати. Пояснити вживання і невживання апострофа у поданих словах.


Сім’я, духмяний, свято, зв’язок, В’ячеслав, Святослав, Валер’ян, Лук’ян, гуморист Василь Чечвянський, артист Іван Мар’яненко, романіст Іван Багряний, живописець Сергій Григор’єв, історик Іван Крип’якевич, місто Звягель, село Листвянка, торф’яна промисловість, тьмяний день, варшав’янин, пів’яру, пів’ями, подвір’я, повітря, заозер’я, роз’їзд, від’ємний, з’ятрений, зябровий, з’їдять, зять, під’яр’я, Мар’яна Прядченко, бур’ян, буряк, роз’їхатися, розійтися.


97. Переписати, на місці крапок уставляючи, де потрібно, апостроф. Позначити в словах орфограму “апостроф”.


І. Солом..яним волом не орати, сінним конем не їздити. Залізо іржа з..їдає, а заздрісний від заздрощів погибає. Катерина Дем..яну не попустить бур..яну Хороший господар на св..ято не киває. На криву дірку – кривий цв..ях. Як на ноги зіп..явся, то й за працю взявся. З охотою можна і камінь прицв..яхувати. Черв..я дерево точить, а невміла хазяйка дім переводить. Коли злива р..ясна, дерев не поливають. Яка тканина, така й р..яднина. Хто буденного одягу не носить, той св..яткового не має. Краще втрата, яка об..єднує, ніж здобич, яка роз..єднує. Песика б..ють, а левик боїться. Соловей хвалиться голосом, а папуга – пір..ям.

Народна творчість.

ІІ. Крапле росою з тополі пісенька солов..я. (Г.Коваль.) Уже давно одрум..яніли солодкі яблука в садах. (В.Сосюра.) В..яжуться калинові сузір..я в небі над калиновим Дніпром. (Є.Гуцало.) Якась добрість з..єднала берег і море. (М.Коцюбинський.) Затремтіли роси перші, чують ранок медв..яний. (М.Стельмах.) На тлі св..ятинь ми всі малі. (О.Слоньовська.) Тінь Св..ятослава майне під зірками. (Л.Костенко.) На сполох б..є душа моя хоробра. (П.Перебийніс.) Стрічає клекотом мене сім..я орлина. (М.Рильський.) Сніг на верхів..ї узгір..я блищить так яскраво. (Леся Українка.) Надвечір..я вересневе одягається в кармін. (Б.Олійник.) Земля пишається у р..ясті. (М.Рильський.) Вода в Десні – до неймовір..я синя! (Д.Кремінь.) Співає липа на узгір..ї і щирим золотом бринить. (М.Стельмах.) Небо глухо набр..якло грозою. (Л.Костенко.) Високо в підхмар..ї над рікою подають свій голос журавлі. (Д.Луценко.)

ІІІ. Спустивсь туман із полонин в узгір..я, щоб потічків послухать голоси. Шпилі смерек торкаються сузір..їв, гребінкою розчісують ліси. (О.Буднікова.) Хитаються гніздов..я на гіллі під полум..ям зеленої зірниці. (А.Малишко.) У літа є такі цілющі ліки, як цей духм..яний золотий нектар. (Н.Диб’як.) Які п..янкі були високі трави! (В.Грінчак.) Ой став Івась синій цвіт, стала Мар..я жовтий цвіт. (М.Костомаров.) А там черв..як билині корінь точить. (Л.Глібов.) Дзвінкі верхів..я промінь злотом шиє. (М.Стельмах.) Бродять трави медв..янистим соком. (Г.Коваль.) Любистком пов..ються ще наші дороги. (М.Стельмах.) Коні під..їхали он до двору, а в нас на прощання мало часу. (А.Малишко.) Мороз мережками вицв..яхує віконце. (М.Костомаров.) Роз..їдає залізо іржа, а олжа роз..їдає людину. (С.Литвин.) І одразу люди просвітліли, як перед обов..язком святим. (Б.Олійник.) Найперша кав..ярня була відкрита 1652 р. У Лондоні. (З журн.) Відійшла самота, від..ятрила. (О.Корсовецький.) Весна р..яхтіла в іскорках роси. (Л.Костенко.) Все примарне, дріб..язкове облітає, мов пилюка. (П.Перебийніс.)


@ 98. Поставивши, де потрібно, апостроф, слова з апострофом і без нього записати в дві колонки.


Крем?яний, мавп?ячий, об?єднання, роз?яснення, різьб?яр, прислів?я, призьб?яний, під?южування, верб?я, брукв?яний, острів?янин, сер?озний, узгір?я, риб?ячий, зап?ястний, тьм?яний, стерв?ятник, верф?яний, жираф?ячий, брукв?яний, р?ясний, Лук?янівка, дзв?якнути, пір?їна, Р?єпін, Стеф?юк, Бр?юллов, Дем?ян, бур?я, бур?ян, Р?язань, в?язи, Вороб?йов, тім?я, роз?юшити, без?язикий, з?їдений, від?їзний, Бр?янський, сузір?я, дит?ясла.


@ 99. Переписати, вставляючи, де потрібно, апостроф.


Рутв..яний вінок, Різдв..яне надвечір..я, посв..ячений хліб, пам..ятник Р..єпіну, династія Р..юриковичів, медв..яні пахощі, сап..янові черевички, прицв..яхована дошка, мальовниче подвір..я, р..яхтить повітр..я, роз..ятрювати біль, над..їхати вчасно.


100. Пояснити значення фразеологізмів. Виписати слова з орфограмою “апостроф”, обгрунтувати написання цих слів.


Кам’яне (м’яке) серце. Кропив’яне сім’я. Солома солом’яна (казка про солом’яного бичка). Роз’їсти серце. Вп’ястися п’явкою. Як на пень з’їхав. Пуд солі з’їсти. На риб’ячому хутрі. З самого пуп’янка. І муха крилом уб’є.


& 101. Записати під диктовку. Позначити в словах орфограму “апостроф”. Написане звірити з надрукованим.


І. Народна пам’ять правду збереже. (М.Самійленко.) В однім Дунаї скупані слов’яни, і воля в них – одна! (М.Рильський.) І відчували грек і печеніг відлуння кроків князя Святослава. (В.Симоненко.) І лютувала зайди й недоріки, щоб наш народ зробився без’язиким. (О.Ковальчук.) Нас дурманом обпоїли, в наші вуха цвяшки вбили і такими жить пустили. (Олександр Олесь.) В’ятичі – давнє східнослов’янське плем’я. (З підручн.) Я – мала кровинка в твоїх венах, де слов’янська зав’язь не згаса. (Д.Луценко.) А Рось кипіла в кам’яному ложі. (Л.Костенко.) Б’є осінь в бубон золотий холодними вітрами. (В.Сосюра.) Колядниця різдвяная, кутя була медвяная. (В.Гринько.) Росла дочка Мар’яна і виросла, як панна. (Т.Шевченко.) Довкіл наверствувався торф’яник. (Л.Костенко.) У нас була зима, і ми були, як ріки, в оковах навісних, похилі, без’язикі. (В.Сосюра.) А неволя всім гірка; не то пташки, милі діти, - шкода навіть черв’яка! (П.Грабовський.) Роз’ярені шаблі схрестились струмками і бризнули іскрами в жорсткий ковил. (М.Стельмах.) Над Ірпінню крячуть гуси в надвечір’я і спливає десь туман, немов повір’я. (Г.Коваль.) Там солов’ями рідний край співав – тремтіла кожна гілка солов’їно! (М.Рильський.) Тут нишкнуть вітри у колисці духмяного саду. (Н.Диб’як.) Відкололась зоря від сузір’я, заросло чистотілом подвір’я. (В.Мордань.) Повітря медом лине в груди. (В.Сосюра.) Ворсисті килими рясного споришу. (Ю.Каплан.) Я звик до зоряного дива. (О.Ветіль.) Десь далеко за безжур’ям диха сивиною ніч. (Б.Олійник.) Троянди і терни рясніли на наших шляхах. (Д.Луценко.) Іде по воду молодиця, за нею тюпає хлоп’я. (М.Рильський.) Для гуцулика Лук’яна візьмем волика у пана. (Л.Забашта.) Губи двома черв’яками звиваються на лиці. (І.Калянник.) І поповзли дві п’явки брів, і два шматки м’якого м’яса проплямкали пробачливу гримасу. Темненька смужка вусиків, і рот закам’янів од схованих турбот. (М.Бажан.) Стефанія Туркевич-Лук’янович – відома українська піаністка і композитор. (З календ.)

ІІ. Слово зав’яжеться й знов перекажеться. (Г.Коваль.) Пощо Господь мені тут жити повелів між стадом без’язиким? (П.Куліш.) Гуртувались мляві звуки у сузір’я слів. (В.Симоненко.) Ще не вимерзло коріння у моїй святій землі, і Різдвяне озоріння подолає сили злі. (В.Бровченко.) Ще нам сонце всміхнеться і одіб’ється в наших очах. (В.Сосюра.) Я сама – неначе сім’ячко мале, що вростає в світ крізь власний голос. (Н.Диб’як.) Та й не пень ми дерев’яний, щоб терпіти стид і рани. (І.Франко.) Б’є із пляшки святе молоко, мов джерельна водиця. (П.Перебийніс.) В небі пісня стоїть, як зоря. (В.Сосюра.) Мелодію прядуть бджолині хори на цвіті, що жовтіє на гілках. (Є.Гуцало.) Оцінка єдина для мене й для вас, її об’єктивно нам виставить час. (Б.Олійник.) Спершу такий полум’яний, вогонь знемагає і в’яне. (Л.Талалай.) З театрів і кіно роз’їздяться і розходяться люди. (В.Сосюра.) Не мав Лук’ян що робити та мусив ся оженити. Узяв собі Мар’яночку, на всі села паняночку. (Нар.творч.) Вона сподівалась, чи не над’їде хто та підвезе її до другого села. Ніхто не над’їжджав. (І.Нечуй-Левицький.) От би з’їхать з піраміди, як в дитинстві – із стодоли прямо в казку, проминувши суєту, і сміх, і плач. (Б.Олійник.) Нащо журавлів ловить у небі – накопай в городі черв’яків. (М.Гурець.)

ІІІ. Із святом Благовіщення пов’язано чимало повір’їв. Вважалось, що не можна чіпати бурякове насіння, бо з нього виросте редька, не можна торкатись яйця, бо вилупиться двоголове курча. Цього дня готували грядку на капусту.

Популярним був обряд топтання рясту. Ряст зривали, кидали під ноги, промовляючи: “Топчу, топчу ряст, ряст, Бог здоров’я дасть, дасть”. Якщо дівчина на Благовіщення знайде квітку первоцвіту, обов’язково вийде заміж.

Під час богослужіння священики надягали світлі ряси, навіть якщо цей день збігався зі Страсною П’ятницею.

За І.Ільченко.

ІV. У соборі французького міста Реймса здавна зберігалася пергаментна книга, переплетена в червоний сап’ян. Сорок сім її сторінок ряхтіли загадковими рядками з кольоровими початковими буквами. Вчені сприймали їх за сирійські, кавказькі чи індійські письмена.

Вісім королів Франції при коронуванні присягали на реймській книзі.

Коли дивовижну книгу показали російському цареві, він першим заявив, що це давньослов’янські письмена. Пізніше учені довели, що в книзі переважає глаголиця.

Найдавніша частина книги виникла в ХІ столітті в Чехії і була пов’язана з іменем слов’янського просвітителя Прокопа. У ХІV столітті вона була доповнена, і тільки через півтораста років потрапила до Франції.

З календаря.