Geum.ru

О.І. Потапенко, М. К. Дмитренко, Г.І. Потапенко, В. В. Куйбіда, В. П. Коцур, Л. Е. Довбня, Т.І. Товкайло, Ю. О. Мільошин, Л. П. Кожуховська, Я. О

Вид материалаДокументы

Содержание


Вогонь живий
Вода свята /жива/
Водяник - див. Демонології української символіка. Волосся
Геометрична символіка
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26

Вогонь живий - див. Вогонь.

Вода - символ першоматерії, плодючості; початку і кінця всього сущого на Землі; Праматері Світу; інтуїтивної мудрості; у християнстві - символ очищення від гріхів /у обряді хрещення/; смерті і поховання; життя і воскресіння із мертвих; чистоти і здоров'я; чесності й правдивості; кохання; сили; дівчини та жінки.
Символіка води надзвичайно багата і глибока. В Індії вода вважалася охороницею життя, яке циркулює в природі у формі дощу, соку рослин, молока і крові. Води вважалися безмежними і безсмертними, першопочатком і вінцем земного життя. Народи Месопотамії ототожнювали воду із безмежною інтуїтивною Мудрістю /пор. сучасну українську фразу "глибока думка", у якій перше слово асоціюється теж із водою /!//.
У давнину води символізували "вселенський збіг потенційних можливостей..., які передавали всім формам і всьому творінню" /Х.Е.Керлот/. У стародавній Греції, Русі-Україні вода вважалася посередником між життям та смертю /див. Човен/, потоком творення і водночас знищення.
Слов'яни-язичники мали подібні уявлення про воду. Про це свідчать прадавні закляття та колядки. Напр., у одному із заклять мовиться:"Водичко, найстарша царичко". А космогонічна українська колядка стверджує:
Що ж нам було з світа початку?
Не було нічого, - одна водонька.
Як плодюча та родюча стихія, вода обожнювалася. За космогінічними поглядами давніх слов'ян, вода, поєднавшись із первісною матерією чоловічої статі, утворила струмки, ріки, озера, загалом усе на Землі. "Водним" божествам /Дані, Мокоші, Водянику та ін./ наші пращури приносили спеціальні жертви /рослинні, тваринні і навіть людські/. Відгомін цього вірування існує і у нинішньому звичаї кидати у воду "на щастя" гроші /дрібні монети/. Воду вважали святою, очищувальною силою, здатною принести щастя /див. Купальська символіка/. Дуже поширеними у стародавньому світі були обряди обмивання - "очищення водою", окроплення, обливання.
Особливо цілющою була "жива вода" /свята, свячена, "святовечірня", "стрітенська" /див. Вода жива/. Очищальну силу мали /за віруваннями/ слина та сльози /див. Сльоза/.
За даними митрополита Іларіона, "вода - символ розмноження й парування... Шлюби слов'ян часто бралися над водою. І взагалі парування відбувалося при воді... Умитися молодим обом разом - це символ побратися". Вода на Україні символізувала і віщу силу. Дівчата гадали на воді, пускали в річку вінок на Івана Купала, щоб дізнатися про судженого та ін. В українському фольклорі "наносити води", "хотіти напитися води" означає "кохати":
- Галю ж моя, Галю, дай води напиться.
Ти ж така хороша, дай хоч подивиться.
П.Чубинський зазначав також:"Вода - символ здоров'я: вживається в заклинаннях і намовах... Свячена вода вживається як ліки при всіх недугах. Така вода набирається в річці або колодязі на Богоявлення. Тримають її майже в кожній хаті" /Чубинський П. Ангели на сходах неба. - С.10/.
За народними повір'ями, чиста вода символізувала здоров'я, щастя, вірність, а каламутна - зраду, хворобу, журбу, прикрість /"В мутній воді рибу ловити"/. Рух води асоціювався також із плином часу, віку /"Літа пливуть як вода"/. На думку авторів книги "Українські символи" /С.57-58/, "води - це один з найдавніших символів українського фольклору, який навіть увійшов у підсвідомість людей образом Праматері всього живого, яка пронизана золотим стовпом /світовим деревом/, зродила світ і є кров'ю землі, всеплодющою силою. Зберігаючи пам'ять про первісну хаотичну воду й поєднуючи її з уявленнями про світ померлих як антисвіт..., предки надали річкам і воді взагалі властивості бути посередником між живими і мертвими і в той же час можливості передбачити майбутнє, бо вода є причетною до вічності. Вода і є рубежем між життям і смертю, між двома станами людини: до шлюбу і після. І, що найголовніше, вода символізує силу дівчини й жінки - земних відображень Води-Праматері, господині Всесвіту".
О.Потапенко.

Вода свята /жива/- символ зовнішнього та внутрішнього очищення; здоров'я, богатирської сили; оберега від нечисті; воскресіння, духовного відродження.
Із сивої давнини вода глибоко шанувалася всіма народами світу /див. Вода/. Особливо цілющою вважалася свята /свячена/ вода - святовечірня, йорданська, стрітенська. Освячена у церкві, вона широко використовувалася у побуті: її давали пити породіллі, нею кропили дітей, хворих, оселю, криниці і т.ін. Свята вода була символом очищення тіла і душі. Християнство зберегло символічне значення води при таїнстві хрещення, водосвятті та ін. Бджолярі, за даними Г.Булашева, "окроплюють цією водою бджіл, аби в такий спосіб їм дати змогу брати мед з різних квітів неушкоджено".
Віра в живу воду характерна для всіх індоєвропейських народів. Це "неймовірно сильна, животворна" вода, що з'являється в образі весняного дощу. Вірили: вона є у тридев'ятому царстві, приносять її ворони, соколи, орли. Хто вип'є живої води, стає всемогутнім та непереможним. У казках саме вона творить чудо: розрубане тіло зростається, герой оживає. Відгомін цих уявлень знаходимо у сучасних формах "животоки", /джерела/, "живильна волога", "жива вода".
Окрім того, існувала також "непочата вода", якою лікували найтяжчі недуги. Її набирали до схід сонця за повної мовчанки із тієї криниці, де ще ніким не скаламучена вода. Несли її мовчки - інакше могла зникнути цілюща сила.
Українці шанували воду "Єлену", яка допомагала від пристріту, підвію, курячої сліпоти. Існувала також "тридзвінна" і "зоряна" вода. Останню, напр., залишали у відрі на ніч під зоряним небом, а зорі, нібито, надавали їй особливого запаху і смаку, від чого корови давали багато молока /Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Шкільний словник з українознавства. - К., 1995. - С.50/.
О.Потапенко.

Водяник - див. Демонології української символіка.

Волосся - символ богині неба, землі; багатства; розвитку духовних сил; енергії, вогню, плодючості, здоров'я; символ скорботи, трауру; обстрижене волосся - символ покритки /стриги/, втраченого дівоцтва, цнотливості; "народження-смерті"; вічної пам'яті; оберіг.
Волосся - багатозначний символ. Волосся на голові символізувало духовні сили людини, і водночас - ірраціональні космічні сили та біологічні інстинкти.
Автор Словника символів Х.Е.Керлот зазначає, що волосся означає енергію, плодючість. Густа шевелюра означає життєвий порив, радість життя, духовний розвиток. В індуїзмі волосся символізує "силові лінії" Всесвіту. Втрата його означає падіння і бідність. Водночас добровільне постригання, напр., у ченці, означало відмову від усіх земних втіх, абсолютний аскетизм. У Малій Азії саме їм жерці і жриці приносили в жертву своє волосся. За міфами, Самсон втратив сили, коли його обстригли, тобто позбувся підтримки богів.
За даними О.М.Афанасьєва, "стародавньою поетичною мовою трави, квіти, кущі та дерева називались волоссям землі". Люди одухотворювали землю, вважаючи сушу тілом, каміння - кістками, воду - кров'ю, а рослини - волоссям велетенської істоти. Тому-то у народних казках саме щітка /гребінь для волосся/, кинуті героєм, перетворюються у рівний ліс: із кожної волосинки виростає дерево. Отже, у казках волосся - символ енергії, плодючості, буйної рослинності.
У давнину на Русі-Україні категорично заборонялося заміжній жінці "світити волоссям". Одним із найганебніших вчинків було зривання хустки із голови жінки. Це зумовлено віруванням в те, що, вийшовши заміж, дівчина переходить під владу чоловіка, який заволодів її косою, а отже - честю. Тому з'явитися перед чужим без хустини означало зрадити своєму чоловіку.
Найганебнішим на Україні для дівчини було колишнє насильне обстригання, яке символізувало неславу за втрату вінка, цнотливості. Така дівчина звалася "стрига" або "покритка", бо їй хлопці за зраду відтинали волосся, їй заборонялося ходити із непокритою головою. Очевидно тому, що волосся, коса зокрема, /див. Коса/ були символом незайманості, святості.
Одним із стародавніх символічних ритуалів був обряд пострижин. За даними Геродота, скіфи, гіперборейці стригли волосся на ознаку трауру. Дівчата перед шлюбом обтинали коси і жертвували їх богині Артеміді. У багатьох народів категорично заборонялося це робити, щоб не потрапити під вплив демонічних сил.
На Русі-Україні лише воїни /за свідченнями В.Колесова /"повністю збривали волосся, присвячуючи своє життя і життєву силу Перуну". Візантійців дуже вразила зачіска князя Святослава. На виголеній голові був лише жмут волосся на маківці /подібний до запорозького "оселедця"/.
Пострижини проводили, коли дитині виповнювалося 3-5 років і символізували перехід її в "отроцтво". На думку І.Снігирьова, цей обряд розглядали як щось аналогічне хрещенню.
У Білорусії колись жінки ткали собі саван із власного волосся, а на могилу прив'язували косу із куделі. Отже, образ пострижин символізував і жертву богам, і поняття "народження-смерть". Відгомін про цей язичницький звичай знаходимо у постриганні допризивників, що йдуть в армію. Існував також звичай зберігати волосся у медальйонах як символ вічної пам'яті. Історії відомий факт, коли Павло Грабовський зберіг пасмо волосся своєї коханої Надії.
У християнстві вистригання волосся у дитини є одним із елементів обряду хрещення.
У фольклорі є чимало образів золотокосих царівен, золотогривих коней. Волосся символізувало вогонь, сонце, силу, красу.
О.Потапенко.

Ворота - символ входу у рай /пекло/; місце, через яке проходить сонце, весна, щастя, радість, душі померлих та ін.; надійної охорони від зловорожих сил; початку шляху /чужого світу/, де чекає горе, біда; входу на небеса; земний світ; доброго господаря; оберіг; минулого-майбутнього; початку чогось - оберіг.
Віддавна ворота мали символічний зміст: відчиняєш ворота - і за ними увесь світ. Причому не рідний, а безмежний, загадковий, небезпечний.
Сакральними були ворота у стародавніх слов'ян, хеттів, єгиптян, греків, римлян, народів Америки та ін. Напр., у греків були богині Гори, які стерегли небесні ворота на священний Олімп. Небесний Ієрусалим мав 12 воріт. Героїні слов'янської міфології Додоли відчиняли ворота дощу, весні. Емблемою весняного бога слов'ян Божича були золоторогий олень та ворота. Чи не найколоритнішим є римський бог входів та виходів Янус, ім'я якого у перекладі означало "ворота", "двері". Це був бог початку життя, року, місяця. Зображувався із ключами, 365-ма пальцями /стільки днів у році/, двома обличчями, які дивилися назад і вперед. Ця дволикість мала глибоке символічне значення. Ворота можна розглядати як точку на безкінечній лінії часу життя, по обох боках якої минуле чи майбутнє.
Праукраїнці створили символ небесних воріт, через які приходять із вирію новонароджені душі і відходять душі дідів. Напр., веснянки "Ворота", "Воротар" змальовують образ "небесних воріт", які відчиняються для сонцесяйної весни, людських душ. На думку О.Потебні, їх відчиняє зоря, а небо дає живильну воду. М.Костомаров вважав, що це символічні ворота, крізь які приходить новий хліборобський рік. За даними С.Килимника, через ці магічні ворота іде "і радість-весна, і всетворяще Сонце, і тепло, і урожай, і щастя, здоров'є й добро..." /Килимник С. Український рік... - Кн.1. - С.185/.
Ворота або брама робилися у заможних господарів із суцільних дощок, іноді з різьбленням чи розписом. Наявність "намальованих знаків: червоних квітів чи пташок на хвіртці, воротах або над вікнами промовляла про те, що в даній оселі є на виданні дівка чи парубок".
Всесвітньовідомими є Золоті ворота древнього Києва. Це були головні, урочисті ворота міста, овіяні легендами й переказами. Саме тут побіля своєрідної української тріумфальної арки зустрічали козацьке військо на чолі з Б.Хмельницьким після перемоги під Жовтими Водами і Корсунем.
Ворота мали вагоме значення й у весільній обрядовості. Перед ними запалювали вогнище із соломи /цей звичай зберігся на Київщині/ для "очищення" молодих. Існував також "воротній могорич". Місцеві парубки не пропускали весільний поїзд, доки їх не пригощали могоричем.
У фольклорі українців ворота символізують також початок якоїсь /часто сумної, трагічної/ події, розлуку, тугу. Напр.:
Гой вийду я улицю, де тисові ворота,
Стану собі у куточку, як та бідна сирота.
Або:
Скрипливії ворітечка,
Брехливії люде,
На кого ви набрешете,
Як нас тут не буде.
/Нар.тв./.
О.Потапенко, Я.Потапенко.

Вузол - символ нескінченності; влади когось над кимось /чимось/; лабіринту; міцного єднання наречених; надійного оберега; зв'язаності, замкнутості; згоди, дружби, братерства.
У світовій символіці вузол співвідноситься із спіраллю /див. Спіраль/, сигмовидною лінією, петлею, сіткою, косою /дівочою/, горизонтальним зображенням вісімки. Найголовніше символічне значення вузла - це нескінченність /проголошення безкінечності/. Водночас вузол є символом небезпеки, неволі, насильницької влади когось над кимось /чимось/. Про це свідчать стародавні форми "узник" /в'язень/, "узы" /пута/, "уздечка", гуж. На Україні побутувало колись вірування про те, що корову, коня треба обов'язково купувати із уз-дечкою, мот-уз-кою. Вважали, що саме ці предмети наочно передають ідею оволодіння цими тваринами новим господарем /Афанасьєв О.М. Народ-художник. - М., 1986. - С.197/.
У китайському буддизмі "нескінченний вузол" був одним із восьми символів успіху та довголіття. Подібна символіка простежується в українській обрядовості. Напр., колись на Поділлі, йдучи на сватання, зв'язували ніжки стола /щоб діло швидше в'язалося/. Коли перед весіллям заплітали коси нареченої, то намагалися зробити вузли найміцнішими, щоб со-юз молодих був довгим і нерозривним. Під час вінчання священник часто зв'язував руки молодих рушником /знак єднання життєвої долі/.
У віруваннях багатьох народів вузол слугував надійним оберегом від злих сил. Шотландські рибалки щиро вірили: вузли можуть керувати навіть штормовими вітрами. Етнографічні дані свідчать, що українці вважали вузли /фактично замкнені магічні кола/ дуже помічними у боротьбі з нечистю. Напр., у народній медицині часто використовувалися амулети /нав'язки, вузли, "наузі"/ проти зурочення. У деяких регіонах накидали рибальську сіть чи нитку із сотнями вузликів на молоду, що йшла під вінець. Вірили: відьма чи чародій не зможуть тоді завдати дівчині шкоди, бо будуть зайняті розплутуванням вузлів /О.М.Афанасьєв/.
У селах після виносу покійника із двору зав'язували червоним поясом /див. Одягу символіка/ ворота, щоб інші члени сім'ї "не пішли" за покійником. До речі, і нині покійнику зв'язують ноги з подібною метою. Перед похороном розв'язують, а "пута" знищують, бо ті мають нібито страшну силу. На жінці, яка мала родити дитину, навпаки, не повинно бути жодного вузла.
Існувало вірування у демонічну силу "закрутів", "завитків", "заломів" /із стебел жита, коноплі; ниток/. Вони символізували змертвіння, підкидалися на ниви, щоб був неврожай тощо. "Мені як зав'язано" - казали на Україні у давнину /тобто нічого не вдається, погано/. Пор. "зав'язати світ" /комусь/ - знищити.
Водночас вузол - це символ дружби, обопільної згоди, про що свідчать "мовні відбитки" - "узы родства", "узы дружбы", "союз" тощо.
О.Потапенко.

Вуж - див. Гадюка.

Г

Гадюка /змія/ - символ енергії життя; воскресіння і водночас смерті; кругообігу явищ; інтуїції; глибокої мудрості; прихованих знань; духовних скарбів.
Гадюка - символ злоби, люті, підступності, лукавства, знаряддя кари Божої, спокуси. З іншого боку змія - емблема медицини, символ зцілення, гігієни, вона дочка землі, матір всього живого, ідеал працелюбства. У багатьох міфологіях світу змія вважалася охоронницею джерел життя і безсмертя, а також недосяжного багатства духу. На думку Бейлі, змія "може бути символом найпотаємнішої мудрості і величезних таємниць". На думку вчених, змія є символом та атрибутом активних сил /позитивних та негативних/, які керують світом. Широко відомий гностичний /теософічний/ символ Уробороса - змії, яка кусає свій власний хвіст. Це означає вічність, опору світу. Окрім того, змія означала також сублімацію особистості, тобто відхід від "мирського життя" і посвячення себе лише духовним устремлінням. У католицьких єпископів одним із знаків розрізнення був кадукей - жезл із симетрично переплетеними зміями. Вони символізували рівновагу сил Добра і Зла.
Змія на Т-подібному хресті означала смерть "нижчих" інстинктів в ім'я духовного зростання, і думку про те, що людина, яка здійснила заглиблення у сферу спіритуального, набуває мудрості. Змія, розрубана надвоє, усимволізовувала таку глибоку думку: "Якщо ми не з'єднаємося з Христом, то через гріхи повинні померти!"
У давнину вірили, що змії навчили людей лікуванню, оскільки вони володіють знанням цілющих трав. Асклепій /по-лат. Ескулап/, син Аполлона, бог медицини і цілитель хвороб, був навчений зміями мистецтва молодити старих і воскрешати мертвих. Одного разу навколо посоха Ескулапа обвилася змія і він убив її. Інша змія воскресила вбиту цілющими травами. З тих пір Ескулап завжди зображувався із посохом, обвитим змією. Дочку Асклепія Гігію давні греки зображували у вигляді молодої жінки зі змією, яку вона годує з чаші. Від імені Гігія походить відомий розділ медицини - гігієна.
У Біблії змій - емблема злісності, лютості, підступності, лукавства. Диявол прийняв образ змія і підмовив Єву з'їсти заборонений плід яблуні. "І сказав змій до жінки:"Умрете - не вмрете! Бо відає Бог, що для того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючі добро і зло!" /Книга Буття 3.4-5/. Господь Бог покарав і змія, і жінку:"За те, що зробив ти оце, то ти проклятий над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати і горох їстимеш у всі дні життя свого" /Книга Буття 3,14/.
У фольклорі, особливо в казках, важко відшукати позитивні образи гадюки. Вона - то знаряддя кари Божої:"Як не вкусить, то засичить", "Щебече, як соловейко, а кусає, як гадюка", "У гадюки нема іншої науки, як кусати". За народним сонником, як присниться гадюка - чекай зради, підступності, небезпечного ворога або хвороби, а вбив гадюку - позбавився свого ворога. Однак, за повір'ям, 21 квітня на Радіона /Руфи/ вбивати змій не дозволялось, бо "Хто побачить гадюку і вб'є, то сонце три дні буде плакати". Відтак, запримітивши плазуна, казали:"Гадина, гадина! Не кажи ти гадові, що я тебе бачила, і я не буду нікому казати".
О.Потапенко, В.Куйбіда.

Галушки - символ української національної кухні.
До найдавніших борошняних страв української кухні відносять галушки. Їх готували з гречаного, житнього, пшеничного, а в карпатських селах - навіть з вівсяного борошна, варили у воді, мастили олією чи салом. Часто галушки заміняли хліб, про що свідчить прислів'я "Галушки та лемішка, а хлібу перемішка".
Галушки - типова для українців страва. Їх готували майже щодня, здебільшого на вечерю. Ця страва була легкою у виконанні та надзвичайно поживною. Галушки поряд із борщем є певною мірою символом української національної кухні.
Л.Кожуховська.

Геометрична символіка - це символіка, пов'язана із семантикою геометричних фігур.
Зокрема, квадрат - символ упорядкованості, стабільності, визначеності, раціонального інтелекту, а також символ певної ділянки землі. Юнг вважає квадрат символом психологічного стану людини, яка не досягла внутрішньої цілісності, єдності. Символіка квадрата відповідає символіці числа чотири. Чотири пори року, чотири стадії людського життя і чотири сторони світу є джерелом упорядкованості і стабільності. "Це не вступає у протиріччя з жіночим характером, який китайська, індійська та інші традиції надають квадрату, оскільки він відповідає землі, на противагу чоловічому характеру круга /і трикутника/. У єгипетських ієрогліфах квадрат означає рух, а квадратна спіраль означає конструктивну, матеріалізовану енергію. Однак квадрат, який стоїть на одному із своїх кутів, набуває динамічного смислу /Керлот Х. Словарь символов. - С.239-240/.
А.Голан зазначає, що в давньокитайській ієрогліфіці зображення поділеного на чотири частини квадрата означало поле, оброблену землю. Такий же знак /а поряд з ним і прямокутник/ має місце в українській геометричній символіці. Крапка у кожній частині квадрата /прямокутника/ означає зерно. Якщо такий знак наносився на живіт жіночої статуетки, то він символізував вагітність.
Цікавий обряд, що пояснює "трипільський квадрат", записали білоруські етнографи: перед будівництвом хати малювали квадрат, ділили його ще на чотири квадрати. Батько йшов на чотири поля, які оточували це місце з чотирьох боків, з кожного поля брав камінь, клав його на голову й так ніс, щоб покласти на кожну чверть квадрата. Отже, на місці майбутньої хати утворювався "трипільський квадрат" /Лозко Г. Українські символи. - С.6-7/. Г.Лозко стверджує, що доказом такої символіки є спосіб оранки та боронування: орали поле вподовж, а боронували впоперек, тобто навхрест. Саме такий знак зображувався всередині квадрата.
Коло /круг/ - символ сонця, неба, символ повернення від множинності до одиничності, символ нескінченності, вічності, довершеності, досконалості, внутрішньої єдності. Оточені колом предмети з одного боку символізують обмеженість, а з іншого - захист від небезпеки, яка існує в навколишньому світі. Колоподібний рух, який зображається фігурою риби чи дракона, символізує плин часу.
В індійських та китайських знаках існує певний взаємозв'язок між квадратом і кругом. Так, у Китаї активне або чоловіче начало /Ян/ зображається у вигляді білого круга /який водночас означає й небо/, тоді коли пасивне, жіноче начало /Інь/ - чорним квадратом /земля/. "Білий круг уособлює енергію і небесний вплив, а чорний квадрат - земні сили. Взаємодія, що полягає в їх дуалізмі, становить відомий символ Ян-Інь, у вигляді круга, розділеного навпіл хвилястою лінією. Біла половина /Ян/ включає в себе чорну пляму, а чорна половина /Інь/ - білу пляму. Ці дві плями означають наявність у чоловічому началі жіночого, а в жіночому - чоловічого. Хвиляста лінія - це символ руху і взаємопроникнення, який підкреслює... ідею зміщення, надаючи таким чином динаміки і взаємодоповнюючого характеру цьому знакові" /Керлот Х. Словарь символов. - С.276/.
Крапки, розташовані по периметру круга, символізують зерно, зрошене дощами.
У слов'янському фольклорі сонце часто зіставляється з полем; ствердженням цього є зображення символу сонця-кола - на човні або на колісниці.
Проміжне місце між квадратом і колом належить восьмикутникові. Саме цим і зумовлене його значення: він символізує духовне відродження.
Символіка кулі близька до символіки кола, однак поняття об'ємності надає її семантиці довершеності. Куля є символом цілісності, вічності. Водночас вона символізує щастя й досконалість. Такі асоціації виникають у результаті споглядання геометричної фігури, позбавленої кутів і країв, які могли б символізувати труднощі та перешкоди.
Символіка куба близька до символіки квадрата. Співвідношення між ними таке, як між колом та кулею. Куб є символом стабільності матеріального світу.
Ромб ще в первіснообщинну епоху символізував матеріальне благополуччя та продовження роду, йому близька символіка квадрата. Як і квадрат, він уособлював земельну ділянку. У християнстві чотирикутник виступає символом смерті, оскільки померлого ховали в землю. В іудаїзмі ромб вважався символом нематеріального начала.
Трикутник - символ тріади, символ святої Трійці, вогню, прагнення до вдосконалення; міг символізувати воду, дощову хмару, богиню неба. Його символіка відповідає символіці числа 3. Трикутник з основою внизу символізує вогонь і потяг до небесних сил. Трикутник з вершиною внизу символізує воду. Два такі трикутники при накладанні один на одного утворюють шестикутну зірку - символ людської душі. З давніх часів трикутник вважався символом дощової хмари або й самого дощу. Метонімічне перенесення сприяло позначенню трикутником і самої богині неба, яка посилала на землю дощ. Інколи зображення трикутника супроводжувалося наявністю крапок усередині чи на його сторонах. Вони символізували посіяне в землю насіння, яке потребувало вологи. Досить часто на малюнку крапка, що означала насіння, бралася в круг. Вона символізувала нерозривний зв'язок неба і землі, плоду і води. Б.Рибаков зазначав, що покрита трикутником площа була графічною передачею зораної землі. У християнській міфології трикутник символізував святу Трійцю.
Спіраль символізує еволюцію всесвіту, його шлях від простих форм до складних, від нижчих до вищих. У єгипетській ієрогліфіці спіраль є символом співвіднесеності одиничності і множинності. Спіраль може виступати уособленням шквалу, зображаючись на скіпетрах єгипетських фараонів та на жезлах римських авгурів, вона символізувала владу. "Крім того, ...спіраль може символізувати відношення між кругом і центром. З цієї причини спіраль пов'язана з ідеєю танцю, і особливо з первіснообщинними танцями лікування і заклинання, коли схема руху розгортається як спіральна лінія. Такий спіралеподібний рух... можна розглядати як символ, призначений для того, щоб викликати стан екстазу, який дозволяє людині уникнути матеріального світу і увійти в потойбічне життя через "отвір", що символізує містичний центр" /Керлот Х. Словарь символов. - С.489-490/.
А.Голан зазначає, що в Давньому Середземномор'ї і середньовічному Китаї спіраль виступала знаком грому, а в Передній Азії - знаком блискавки, оскільки спіраль позначала змію, яка, згідно вірувань, піднімалася в небо і утворювала грозу.
Орнаментальний мотив змії був поширеним і на керамічних трипільських виробах, на що звернула увагу Г.Лозко. Змії зображалися на посуді, на грудях Богині-Матері. Вони називаються трипільськими спіралями або меандром. Одним із значень трипільської спіралі "...можна вважати вічність життя, безперервний біг сонця /спіраль зображена навколо посудини, не має ні початку, ні кінця/. Ідея руху сонця по небу виразно простежується в тих спіралях, де на закрутах зображені сонячні знаки - кола з хрестами посередині. Причому напрямок такої спіралі знизу вгору, зліва направо, як і напрямок ходу сонця" /Лозко Г. Українські символи та священні знаки//Дмитренко М. та ін. Українські символи. - С.7/.
Подвійна спіраль /біспіраль/ символізує інверсію та співвідношення між протилежними явищами, процесами, діями, принципами. Досить часто дослідники пов'язують біспіраль з водою, оскільки вода вважається елементом переходу, відродження; ця ж символіка властива і даній геометричній фігурі. Як правило, біспіраль як елемент орнаменту виступає не відокремлено, а в системі інших біспіралей. Б.Рибаков доводить, що така низка геометричних фігур символізує плин часу, який не має ні початку, ні кінця або період добового обертання сонця. Подвійна спіраль також могла символізувати птаха. В давнину біспіраль, зображена на стінах будинків Англії, служила оберегом від негараздів.
Л.Довбня.