Циганов С. А., Сизоненко В. О
| Вид материала | Документы |
- Циганов Сергій Андрійович. Еволюція національних банківських систем в умовах інтернаціоналізації, 597.4kb.
АНАЛІЗ ПРОВЕДЕННЯ ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ
В РЕГІОНАХ УКРАЇНИ
Здійснена нами, за допомогою багатомірного статистичного аналізу, оцінка ефективності проведення промислової політики в регіонах України, базувалася на наступних методологічних засадах.
Однією з особливостей сучасної регіональної економіки в інформаційно-му плані є її складність і багатомірність, тобто неможливість повного опису її об'єктів за допомогою лише однієї ознаки. Статистична проблема, вирішення якої суттєво ускладнюється на базі традиційного (одномірного) методу, успішно вирішується за допомогою алгоритмів багатомірного аналізу. Об'єднання об'єктів в однорідні групи (кластери) проходить за принципом їхньої близькості в багатомірному просторі ознак. Характеристика ситуації в економічному об'єкті або групі об'єктів, як правило, здійснюється або шляхом спостереження за динамікою окремих показників, або шляхом розрахунків системи показників в одному періоді. Показники підбираються відповідно до цілей дослідження.
Для загальної характеристики проведення промислової політики в регіонах України, нами, на основі статистичного збірника «Регіони України – 2008», використано наступні показники для двадцяти чотирьох областей України і Автономної республіки Крим: валовий регіональний продукт у розрахунку на одну особу, прямі іноземні інвестиції в регіоні України на одну особу, кількість малих підприємств на 10 000 осіб наявного населення, обсяг реалізованої продукції, продуктивність праці в сільськогосподарських підприємствах, виробництво електроенергії на 1 тис. активного населення. Завдання цього дослідження вирішувалося за допомогою методів багатомірного аналізу, у межах якого проводилося перегрупування вихідної статистичної інформації, що переслідувало основні наступні цілі: виділення груп об'єктів з подібною комбінацією значень ознак; виділення груп ознак, які найбільшою мірою відбивають образ досліджуваного латентного показника; скорочення вихідного ознакового простору без істотної втрати інформації; вимір тісноти кореляційного зв'язку між групами ознак; багатомірне шкалювання.
Описане дослідження нами здійснювалося за допомогою версій пакетів програм фірми Stat Soft (США) – Statistica (V5.5A). В результаті проведеного нами багато мір-ного групування об’єктів на основі ієрархічного агломераційного алгоритму кластерного і латентного аналізів, можна зробити висновок про те, що сукупність регіонів, що досліджуються, слід розділити на дві групи: успішні та відсталі. «Успішними» у 2008 році виявилися наступні регіони: Дніпропетровська, Запорізька, Київська, Донецька, Полтавська області (перші чотири місця), а «відсталими» - Волинська, Чернігівська, Сумська, Житомирська, Кіровоградська, Херсонська, Чернівецька області (останні сім місць). Одеська область зайняла серединне (дев’яте) місце. Серед причорноморських регіонів, за успішністю проведення промислової політики, слід виділити Миколаївську область, а як найбільш відсталу – Херсонську. Знаходження (в національному вимірі) у «сильній» групі Київської області, свідчить про те, що відбувається перенесення різних видів виробництв із столиці країни до пригородів, тобто до навколишніх районів.
Перебування у цій групі Полтавської області пояснюється, з одного боку, розміщенням на її території низки великих промислових підприємств (НПЗ, КРАЗ, тощо) при відносно невеликій чисельності населення області, а з іншого боку – досить розвинутим АПК. Запорізька, Дніпропетровська і Донецька області завжди були у «відриві» від інших регіонів країни за їхнім існуючим потенціалом. Наші розрахунки (хоча ми оцінювали тільки ефективність промислової політики), достатньо сильно співпадають з результатами, отриманими Матвієнко П., який застосував узагальнену оцінку (на основі валового регіонального продукту) стану розвитку регіонів: Одеська область – дев’яте місце, Миколаївська – тринадцяте, Херсонська – двадцять шосте (ці місця, на відмінність від нашого дослідження, присвоювалися в рейтингу регіонів, що додатково включає міста Київ і Севастополь).
к.е.н., доц. Батрименко В.В., Больба О.В., Годунова Ю.Ю
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
ГЕОЕКОНОМІЧНИЙ ВИМІР ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН УКРАЇНИ В УМОВАХ ВИХОДУ ЗІ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ
Глобалізація сучасних світогосподарських зв’язків є однією з провідних тенденцій сучасності, яка не лише впливає на процеси суспільного відтворення, а й має глибокі політичні та соціальні наслідки. Суттєвим проявом глобалізацій них процесів виступає фінансова інтеграція, а також валютно-фінансова взаємодія суб’єктів підприємницької діяльності, країн та регіонів світу, як на мегарівнві, макрорівні, так і на мікрорівні світового господарства.
Формування геоекономічних стратегій інтеграції України у світовий фінансовий ринок постає одним із ключових завдань економічного розвитку держави на сучасному етапі. Становлення економіки відкритого типу вимагає широкого комплексного вивчення наявного валютно-фінансового потенціалу євроінтеграції, запровадження дієвого інституційно-господарського механізму валютно-фінансової взаємодії України з європейськими економічними угрупованнями, а також оптимізації грошово-кредитних засад зовнішньоекономічної стратегії України у сучасних умовах розвитку світового господарства.
Уже кілька останніх десятиліть панівною ходою світового економічного простору крокує глобалізація. Термін, який міцно увійшов до наукового та політичного обороту, проте й надалі залишається суперечливим та неоднозначним у ставленні до нього. Найчастіше глобалізацію пов’язують з якісно новими рівнями інтегрованості, цілісності й взаємозалежності світу, хоча це всього лише частина більш складної та більш суперечливої картини. Насправді, якщо і можна говорити про рух сучасного світу до все більшої цілісності, то назвати цю тенденцію загальною і єдиною аж ніяк не можна. Окрім того, викликає заперечення погляду на глобалізацію як на безальтернативний процес, або, щонайменше, домінуючу тенденцію.
Більш правильнішим процес глобалізації слід сприймати як логічне продовження світових господарських зрушень, які загострились на зламі століть і характеризувалися, насамперед, змінами в динаміці світової економічної системи. На зламі тисячоліть економічний розвиток в цілому, а також світогосподарські зв’язки на макро- та мета рівні світової економіки суттєво трансформуються, зазнаючи впливу нових факторів і чинників, а саме – загострення глобальної конкуренції, централізація та концентрація фінансового й виробничого капіталу, а також домінуванням таких сучасних факторів виробництва, як технологія, інформація, менеджмент.
Враховуючи розгортання чинників глобальної фінансової нестабільності, підсилення загроз декількох хвиль світової економічної кризи, на сучасному етапі господарського поступу, наріжним каменем зовнішньоекономічної стратегії постає саме вирішення практичних завдань валютно-фінансових відносин з європейськими країнами. Важливо враховувати конкретні економічні передумови, без створення яких інтегрування в ЄС є неефективним, а в деяких випадках навіть загрозливим.
Українська фінансово-кредитна і банківська система повинна відповідати як нормативно-правовим, інституційним, так і суто господарським стандартам європейських країн. Зокрема, країни-претенденти на приєднання до Союзу повинні застосовувати правила та регулюючі принципи, які встановлено в рамках ЄС, а рівень суспільно-економічного розвитку національно-господарських систем має бути здатним до конкурентної боротьби та рівноправної взаємодії з організаційно-економічними та підприємницькими структурами європейських країн.
Пріоритетним засобом розв’язання проблеми ефективного включення України в процеси валютно-фінансової інтеграції з країнами ЄС є оптимізація умов внутрішньоекономічних, організаційних й правових механізмів регулювання інвестиційних процесів, фондових ринків, ринків фінансових послуг. Діяльність фондового ринку України на основі централізованої моделі та інформаційно-технічного забезпечення, повинна відповідати європейським стандартам, що дасть змогу прискорити процес органічної адаптації українського ринку цінних паперів до міжнародних вимог, створити умови діяльності, наближені до ЄС, що, безсумнівно, стане привабливим фактором для іноземних і вітчизняних інвесторів.
Поглиблення та оптимізація валютно-фінансової взаємодії України з європейською спільнотою є пріоритетним завданням загальнодержавної зовнішньоекономічної стратегії. Даний вектор зовнішньоекономічної стратегії створює передумови для посилення факторонасиченості та фактороінтенсивності національної економіки. Разом з тим, він може розглядатися також і як фактор посилення конкуренції, зміни умов фінансового бізнесу, що викликає необхідність мобілізації саме внутрішніх ресурсів економічного зростання з метою запобігання непередбачуваним макроекономічним і соціальним наслідкам.
Важливу роль у процесах євроінтеграції та у контексті реалій фінансової глобалізації й світової економічної кризи важливим напрямом для науково-практичних розробок та теоретико-методологічних дискусій в Україні є інтегрований розгляд базових завдань монетарної та валютно-кредитної політики. Необхідно максимально використати позитивний досвід ринкових трансформацій у країнах ЦСЄ, які вже набули членство в ЄС, а також запровадити ті ж принципи переговорного процесу з метою підписання нової Базової угоди з ЄС щодо створення торговельної асоціації. Взаємодія в системі регулювання руху товарів, послуг та капіталів у рамках СОТ (з урахуванням інтересів вітчизняних банківських і фінансових установ) постане важливим чинником прискорення інтеграції нашої держави до сучасної Європейської валютно-кредитної системи.
Однак, багатовекторна субрегіональна модель економічної інтеграції України не заперечує, а виходить з пріоритету національних інтересів, ефективної реалізації в регіональних об’єднаннях власних порівняльних та конкурентних переваг, залучення до України необхідних технологічних та енергетичних ресурсів, іноземних інвестицій. Реалізація даної концепції дозволить України інтегруватися у європейські структури не шляхом поглинання (інвазії) її економіки Європейським Союзом, а в наслідок наближення, взаємної адаптації господарських структур і формування в Європі нової інтеграційної архітектури, яка більшою мірою відповідає сучасним цивілізаційним цінностям і принципам міжнародного економічного і політичного співробітництва.
Пріоритетним напрямом формування дієвої євроінтеграційної політики України є проблематика інноваційного та технологічного розвитку, а також оптимізації відповідної системи макрофінансового регулювання. Залучення зовнішніх запозичень повинно скеровуватись в інфраструктурні проекти, експортоорієнтовані галузі, а також у сфери суспільного відтворення з високим рівнем застосування інтелектуальної праці Це завдання можна вирішити за умов наявності дієвих інституціональних і господарських важелів залучення фінансових потоків у передові галузі національної економіки.
В умовах нестабільної світової економічної кон’юнктури та небаченого здорожчання ресурсів на міжнародних ринках капіталу для вітчизняних кредитно-фінансових установ основним засобом оптимізації взаємодії з європейською кредитною системою є глибоке реформування своєї структури у відповідності з міжнародними стандартами, саме внутрішнього банкінгу, в тому числі ребрендінгу, проведення технічної модернізації, удосконалення карткових продуктів та системи електронних платежів. Лише самодостатні банківські установи, які мають розвинену філіальну мережу, паритетне співвідношення активів і пасивів, численну клієнтську базу, розвинені банківські продукти, технічну забезпеченість установ (банкомати, колл-центри, термінали й філії у всіх регіонах країни), отримають адекватні конкуренті позиції у процесі взаємодії з європейським фінансовим капіталом.
к.техн.наук, доц. Ситников М. М.
Запорізький національний технічний університет
Підвищення інвестиційної привабливості запорізького регіону, як фактор соціально-економічного розвитку
Соціально-економічний розвиток країни безпосередньо пов'язаний з вирішенням низки проблем обумовлених у великий ступені політико-кон'юктурними, економіко-технологічними та культурно-історичними факторами. Однією із головних проблем цього напрямку є проблема всебічного задоволення потреб і інтересів населення країни при умовах прискореної і збалансованої соціальної конверсії економіки.
Інвестиційно-інноваційні процеси торкаються основ господарської діяльності регіонів та визначають їх економічний розвиток у цілому. Вони виступають впливовим засобом умов соціального розвитку, науково-технічного прогресу і підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- і макрорівнях. Дуже важливу роль вони відіграють у зв’язку з реалізацією людиноцентричної концепції розвитку, яка тісно пов’язана з питанням соціалізації економіки. Ураховуючи те, що в економічному потенціалі України Запорізький регіон має значну частку і виступає як регіон – донор, проблема вирішення питання його інвестиційного і інноваційного розвитку у плані соціального спрямування є дуже актуальною і своєчасною.
Метою роботи є аналіз стану, проблем та напрямків інвестиційно-інноваційної привабливості Запорізького регіону та розробки деяких пропозицій щодо підвищення ефективності його соціально-економічної діяльності.
У 2009 році на кожного мешканця Запорізької області прийшлося 477,5 дол. США іноземних інвестицій. Загальна сума прямих іноземних інвестицій склала 441,8 млн. дол., які надійшли із 53 країн світу. Найбільша кількість інвестицій надійшла з Кіпру та Швеції. По залученню ПІІ Запорізький регіон посідає восьме місце на Україні.
Запорізька область займає дуже привабливе економіко-географічне положення. Вона розташована у південно-східній частині України. Південні кордони області омиваються водами Азовського моря більше 300 км. Територія області займає 27,2 тис. кв. км., що становить 4,5% території України. Умовно область поділяється на три природно сільськогосподарські зони: зону степу (50,8%), степну посушливу (34,8%) та суху степну (14,4%) зони. Площа сільськогосподарських угідь області складає 2246,3 тис. га, або 5,4% сільгоспугідь України. Продукції рослинництва складає біля 58%, тваринництва 42% у структурі сільськогосподарського виробництва. Основою технічною культурою в регіоні є соняшник, який в загальному обсязі виробництва в Україні складає понад 12%. Кліматичні умови максимально сприяють розвитку сільського господарства, курортів та туризму.
Область має розвинуту транспортну систему, річковий вантажний порт на р. Дніпро, Бердянський морський порт на Азовському морі, регіональний аеропорт у Запоріжжі, в якому відкрили свої представництва такі авіакомпанії як “Lufthansa”, “Austrian Airline Group” та “Euro wings”.
Запорізький регіон є одним з тих, які складають основу індустріального і аграрного потенціалу України. В області є майже всі основні галузі промисловості: електроенергетика, металургія, машинобудування, металообробка та хімія. В регіоні виробляється 12,1% загального обсягу чавуну, 14% сталі, 15,6% прокату, 11,9% коксу, 26,5% електроенергії в Україні. Єдиними виробниками трансформаторів й алюмінію в країні є Запорізький трансформаторний завод і Запорізький алюмінієвий комбінат.
В регіоні є більше ніж 160 великих промислових підприємств. Металургійний комплекс представляють відкриті акціонерні товариства “Запоріжсталь”, “Дніпроспецсталь”, “Український графіт”, “Запорізький алюмінієвий комбінат”, “Запоріжабразив”. Машинобудівну галузь представляють у Запоріжжі ВАТ “Мотор Січ”, ЗАТ “ІВЕКО – Мотор Січ”, ЗАТ “АвтоЗАЗ” та інші.
Енергетичний комплекс області є найпотужніший в Україні і складається з найпотужнішої у Європі Запорізької АЕС, Запорізької ДРЕС, та Дніпрогесу.
Область має великий потенціал кадрового та наукового забезпечення соціально-економічного розвитку. В регіоні діє 35 державних вищих навчальних закладів.
На наш погляд, пріоритетними напрямками інвестиційно-інноваційної діяльності Запорізького регіону є наукова та науково-технічна діяльність промислове виробництва, сільське господарство, переробна та харчова промисловість, мале підприємництво, туризм та курортно-рекреаційні заклади.
Маркетингова стратегія регіону повинна передбачати формування і втілення в життя певних напрямів зовнішньоекономічної політики, спроможних сприяти ширшому залученню іноземних інвестицій. Однак одні лише загальні принципи, без адекватних інструментів і методів роботи з потенційними і діючими інвесторами не можуть приносити належного ефекту. Тому особливу увагу з погляду максимальної реалізації інвестиційного потенціалу регіону необхідно надавати відповідним технологіям роботи з інвесторами та практичним засобам реалізації маркетингової стратегії. Найбільш доступними та ефективними з них є:
- проведення кампаній «Паблік рілейшенз»;
- розповсюдження рекламної інформації;
- робота на міжнародних виставках;
- організація презентацій;
- використання інструментів ділового спілкування.
На наш погляд виконання цих та інших заходів пов’язаних з реалізацією програми інвестиційного розвитку Запорізької області буде сприяти збільшенню ПІІ в економіку регіону.
д.е.н., проф. Павліха Н.В., Кицюк І.В.
Волинський національний університет імені Лесі Українки
УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПРИКОРДОННИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ
В жорстких умовах трансформації економіки України все чіткіше прослідковується диференціація рівнів розвитку її регіонів, що негативно впливає на соціально-економічний розвиток країни вцілому. Звичайно ж, причиною цього виступають несприятливі природно-кліматичні умови, економіко-географічне положення, історичні особливості окремих регіонів, однак, найбільш вагомим чинником таких відмінностей є недосконала регіональна політика, яка мала б враховувати інтереси регіонів у контексті державних пріоритетів та створювати умови для забезпечення їх конкурентоспроможності [1, 5]. Особливої актуальності дана проблема набуває в межах прикордонних територій, котрі стикаються не лише із внутрішніми суперечностями, а й першими сприймають зовнішні виклики та загрози, відчувають прояви вищого рівня конкурентної боротьби, що, в свою чергу, призводить до зниження рівня їх соціально-економічного розвитку і, відповідно, нижчої конкурентоспроможності порівняно з іншими регіонами держави.
В умовах європейської економічної інтеграції Україні просто необхідно переймати досвід розвинених європейських країн щодо питання управління регіональним розвитком та конкурентоспроможністю регіонів зокрема.
Розглядаючи регіональну конкуренцію як наявність конкурентних переваг і прояв конкурентних позицій окремих регіонів, стає очевидним, що важливим моментом в досягненні регіональної конкурентоспроможності та її управлінні стає формування і підтримка чинників та параметрів регіональної економічної системи на такому рівні, щоб вона в перспективі зберігала і примножувала наявні показники. В даном випадку йдеться, насамперед, про стійкість, цілісність, комплексність і життєздатність регіону як економічної системи в просторово-часових умовах, що змінюються [2, 15].
Логічно, що в таких умовах особливу увагу привертає транскордонне співпробітництво. Адже такого роду добросусідські відносини дають можливість мобілізувати і ефективно використовувати існуючий потенціал прикордонних регіонів; відкривають нові перспективи для активізації господарської діяльності на зазначених територіях; сприяють вирішенню завдань стійкого просторового розвитку, реалізації загальних проектів соціальної, економічної, екологічної і гуманітарної взаємодії.
Як вважають представники Асоціації європейських прикордонних регіонів транскордонне співробітництво приносить так звану “додану вартість” у розвиток громад і регіонів, оскільки сприяє підвищенню рівня зайнятості населення прикордонних регіонів, збільшенню обсягів експортно-імпортних операцій, пожвавлює розвиток дрібного бізнесу і прискорює міждержавну економічну інтеграцію. Формування транспортної і фінансової інфраструктури прикордонних і транскордонних регіонів забезпечують формування “Європи без кордонів” [3, 276-277].
Таким чином, транскордонний регіон можна трактувати як зону інтенсивної співпраці прикордонних територій суміжних держав у всіх сферах життя, з метою вирішення загальних проблем, підвищення соціально-економічного розвитку територій і, як результат, управління їх конкурентоспроможністю.
Сучасні тенденції процесів європейської економічної інтеграції дозволяють по-новому оцінити місце, що відводиться транскордонному співробітництву у контексті стійкого просторового розвитку прикордонних регіонів та управління їх конкурентоспроможністю. Адже, прагнення останніх одержати статус самостійних учасників міжнародного співробітництва вимагає досягнення належного рівня їхнього розвитку та забезпечення необхідних умов для ефективного управління власною конкурентоздатністю. Наслідком цього має бути проведення спільних досліджень транскордонного співробітництва та соціально-економічних проблем розвитку прикордонних територій включно, результатом яких повинна стати поява проектних рішень і обґрунтувань з метою їхньої практичної реалізації як на національному, так і міжнародному рівні.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Герасимчук З.В., Ковальська Л.Л. Конкурентоспроможність регіону: теорія, методологія, практика: Монографія. – Луцьк: Надстир’я, 2008. – 248 с.
2. Василенко В.Н., Агафоненко О.Ю., Будяков В.Е. Конкурентоспособность регионов: истоки, оценки и перспективы: Монография /НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. – Донецк: ООО “Юго-Восток, Лтд”, 2008. – 363 с.
3. Тельнова В. І. Транскордонне співробітництво України як форма розвитку європейських інтеграційних процесів // Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участі в інтеграційних процессах: Матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф. , Луцьк, 16-17 жовтня 2008 р. / За ред. В. Й. Лажніка і С. В. Федонюка. – Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. – С. 276–277.
4. Мікула Н. Міжтериторіальне та транскордонне співробітництво: Монографія. – Львів: ІРД НАН України, 2004. – 395 с.
5. Павліха Н. В. Управління сталим розвитком просторових систем: теорія, методологія, досвід: Монографія. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. – 380 с.
к.е.н., доц. Бузинар Б.А.
Національний авіаційний університет