Структура Угоди Котону 21 > Умови надання допомоги з боку єс 38 > Практичне дотримання Угоди Котону в країнах Африки 43 Совместный доклад

Вид материала

Доклад

Содержание ІІІ. Подальші перспективи розвитку торговельних відносин між ЄС та країнами Африки Для зниження зовнішніх тарифів

Подобный материал:

• Тема: Етичні засади адвокатської діяльності План, 150.84kb.
• Які наслідки затвердження мирової угоди у справі про банкрутство? Відповідь, 16.23kb.
• Статус Угоди див, 67.78kb.
• Угода про надання інформаційних послуг, 101.04kb.
• Justice – правозахисна організація, яка базується у Великобританії І яка спеціалізується, 283.3kb.
• Інформаційна довідка щодо Генеральної угоди на 2008-2009 роки, 44.52kb.
• 1.Історія та загальна оцінка, 530.27kb.
• Розділ ХVІІІ. Особливості оподаткування платників податків в умовах дії угоди про розподіл, 93.03kb.
• Далі Сторони укладено відповідно до Закону України „Про колективні договори І угоди,, 1307.14kb.
• Далі Сторони укладено відповідно до Закону України „Про колективні договори І угоди,, 1360.74kb.

ІІІ. Подальші перспективи розвитку торговельних відносин між ЄС та країнами Африки

В 2000 р. Європейський союз і група країн (АКТ) прийшли до рішення переглянути систему торговельних преференцій і замінити Угоду Котону новою Угодою про економічне партнерство (УЕП). Вона була укладена із шістьома регіонами АКТ і охопила 76 країн. Протягом першого тижня лютого 2007 року глави торговельних делегацій країн Африки провели в Брюсселі окремі зустрічі зі своїми колегами з ЄС для розгляду прогресу на переговорах і вироблення рекомендацій відносно наступного раунду дискусій.

ЄС наполягав на завершенні переговорів по УЕП до кінця 2007 року, стверджуючи, що, оскільки домогтися нового виключення буде складно, після цього односторонні преференції стануть уразливими для позовів у рамках ВТО. Незважаючи на це, перед зустріччю в Брюсселі деякі африканські країни просили про продовження кінцевого строку укладання УЕП на два або три роки замість грудня 2007 року. Ще зовсім недавно, 23-26 січня, зустріч між сторонами від ЄС і Західної Африки в Буркіна-Фасо зайшла в глухий кут через те, що Брюссель наполягав на дотриманні виначального крайнього строку.

Однак у лютому 2007 року в Брюсселі Західноафриканський і Центральноафриканський блоки погодилися на кінцевий строк у грудні 2007 року. Це було зроблено за умови, що домовленість про відкриття ринків буде супроводжуватися конкретними зобов'язаннями ЄС по фінансуванню програм допомоги, спрямованих на підвищення місцевого виробничого потенціалу, підтримку мер адаптації до лібералізації й полегшення введення нових правил. Як випливає з тексту угоди від 5 лютого між Західноафриканською групою й Брюсселем, "спільне визначення програм, що супроводжують УЕП, і їхнє фінансування Європейською комісією" буде "першочерговою умовою" для підписання угоди³¹.

У ході обох серій переговорів сторони знову відзначили, що ціль УЕП полягає в розвитку, і зобов'язалися підготувати угоду, яка сприяла б стійкому розвитку, регіональній інтеграції й грамотному управлінню економікою, а також сприяла б торгівлі, залучала приватні інвестиції й прискорювала зростання. Зокрема, знову було заявлено про те, що "ключовими для розвитку питаннями" є конкуренція, інвестиції й державні закупівлі й що правила по цим трьох аспектах будуть включені в обидві УЕП. Ці питання були зняті з переговорів ВТО в рамках раунду Доха в 2003 році після того, як вони зіткнулися з активною протидією з боку більшості країн, що розвиваються.

Голови делегацій Західної й Центральної Африки погодилися знову зустрітися з сторонами, які беруть участь у переговорах від ЄС, у липні для підведення підсумків переговорів. За цей час вони негайно приступлять до роботи над юридичним текстом майбутніх угод і підготують до переговорів свої відповідні пропозиції про доступ до ринку.

За словами Комісара ЄС по розвитку Луї Мішеля (Louis Michel), "ця угода стане потужним інструментом розвитку. Вона підсилить потенціал, який торгівля й інвестиції представляють для розвитку цих країн і для регіональної інтеграції".

Однак країни АКТ виразили стурбованість з приводу декількох питань, пов'язаних з наслідками для розвитку торговельних угод, що включають взаємні зобов'язання по доступі до ринку, такими як можливість заповнення їхніх ринків продукцією ЄС і заподіяння збитку вітчизняної промисловості. Вони також стурбовані витратами по адаптації й реалізації, незважаючи на обіцянки допомоги. Офіційні особи з деяких найменш розвинених країн виразили занепокоєння із приводу самої доречності взаємності між країнами, що перебувають на настільки різних рівнях розвитку.

ЄС стверджує, він буде проявляти гнучкість і не буде домагатися повної взаємності у відкритті ринку або негайної реалізації зобов'язань по лібералізації.

Багато країн, що розвиваються, при гучній підтримці неурядових організацій заявляли, що ЄС пред'являє надто агресивні вимоги до країн АКТ. Широке коло громадських організацій активно виступало проти УЕП, стверджуючи, що вони нічого не зроблять для зниження бідності. Учасники Всесвітнього соціального форуму в Найробі в лютому 2007 року провели акцію протесту проти двосторонніх угод біля представництва ЄС.

Брюссель завірив африканські делегації в тому, що не відмовляється від своїх зобов'язань прийняти комплексні програми розвитку, які будуть супроводжувати УЕП. Європейська Комісія обіцяла починаючи з 2010 року виділяти 2 мільярди євро в рік країнам АКТ на сприяння торгівлі, які будуть спрямовані на навчання й створення інфраструктури для сприяння експорту.

Переговори між ЄС і окремими країнами АКТ почалися у вересні 2002 року; регіональні переговори почалися в жовтні 2003 року³².

Угода вступить у дію в 2008 р. і визначить торговельні взаємини Європи з найбіднішими країнами світу³³ .

У цей час стає очевидним, що одне лише розширення доступу на ринки не призведе до стійкого зростання експорту африканських країн, якщо воно не буде супроводжуватися серйозним нарощуванням виробничого й торговельного потенціалу. Африканські уряди могли б домогтися більшого в розробці та послідовному здійсненні реформи торгівлі, що є основною частиною їхніх стратегій скорочення вбогості. Вони могли б ужити подальших заходів з метою усунення перешкод на шляху торгівлі усередині Африканського континенту, поліпшення клімату для залучення внутрішніх і іноземних інвестицій і сприяння розвитку мікро-, малих і середніх підприємств³⁴.

Щоб задіяти механізм зовнішньої торгівлі, країнам Африки необхідно домогтися змін по декількох напрямках. Їм варто підтримувати макроекономічну стабільність і розвивати фізичну інфраструктуру й кадрову базу. Ще одним ключовим фактором є структурні реформи, що дозволяють знизити витрати на ведення комерційної діяльності (у тому числі за рахунок зміцнення системи управління, нормативно-правової основи й фінансового сектора). Однак оптимальний спосіб створення сприятливих для зростання зовнішньої торгівлі умов індивідуальний для кожної конкретної країни; кожна країна повинна сформулювати свій план, виходячи із власної стратегії скорочення бідності та сприяння економічному зростання. При цьому основну увагу варто приділити ослабленню обмежень в області пропозиції й адаптації до зрушень у світовому попиті.

Розроблювачі політики у всіх країнах Африки повинні продовжувати лібералізацію на недискримінаційній основі. Щоб зменшити ризик переорієнтації торгівлі внаслідок створення РТС країнам Африки варто різко знизити свої тарифи в рамках режимів найбільшого сприяння. Африканські експортери повинні мати доступ до найдешевшої імпортної продукції, для того щоб вони могли конкурувати на світовому ринку; їм необхідно ввозити іноземну технологію й «ноу-хау» і використовувати іноземні машини й устаткування, які часто неможливо одержати в партнерів по РТС. Хоча лібералізація зовнішньої торгівлі спричиняє витрати, пов'язані з адаптацією вітчизняних галузей до нових умов, вона також підвищує економічну ефективність у більш довгостроковій перспективі, що повинно більш ніж компенсувати ці витрати, особливо якщо при цьому проводяться й інші внутрішні реформи.

Для зниження зовнішніх тарифів необхідні погоджені зусилля, особливо в рамках митних союзів. Такі заходи мають особливе значення з огляду на те, що переговори в рамках Всесвітньої торговельної організації на сьогоднішній день перебувають у безвиході. Лібералізація зовнішньої торгівлі Африки повинна тривати і поширюватися також на нетарифні бар'єри, особливо дорожні застави й контрольно-пропускні пункти, що перешкоджають торгівлі між сусідніми країнами. Варто спростити правила деяких РТС відносно походження товарів і зробити їх більш прозорими. Аналогічні чіткі правила варто включити й у УЕП. Нинішні переговори про УЕП, які ведуться з Європейським союзом, надають виняткову можливість упорядкувати регіональні торговельні угоди, а в деяких випадках - об'єднати або скасувати їх.

У рамках широких реформ торгівлі країнам Африки на південь від Сахари варто продовжити роботу з полегшення обробки торговельних операцій на митних пунктах, спрощення митних процедур і вдосконалення організації торговельних операцій (зокрема, транспортування й складського зберігання). Підвищення якості роботи митної служби дозволить зменшити потенційні втрати доходів держави від зниження тарифів, у тому числі в контексті УЕП. Особливо велике значення має розширення податкової бази за рахунок скасування пільг.

Країнам Африки варто скористатися можливостями й узятися за вирішення завдань, що виникають внаслідок інтеграції інших країн, що розвиваються, у глобальну економіку. Розширення торгівлі Африки з іншими країнами, що розвиваються, допоможе нейтралізувати наслідки ерозії преференцій у промислово розвинених країнах. Зрив початого в Досі раунду торговельних переговорів не зупинить процес ерозії преференцій, оскільки промислово розвинені країни продовжують реформувати свою зовнішньоторговельну політику, а поширення РТС може навіть прискоритися.

Країнам Африки варто також знизити витрати на ведення комерційної діяльності для залучення промислово-інвестиційних інституцій із країн, що розвиваються, не тільки в ресурсодобувні галузі, але й у галузі обробної промисловості (де технології, застосовувані в країнах, що розвиваються, можуть виявитися більш прийнятними, оскільки вони розраховані на більшу трудомісткість). Розроблювачі й політики в країнах Африки повинні також уважно ставитися до будь-яких проявів у своїх країнах ворожої реакції на більш тісні торговельні й інвестиційні зв'язки з країнами, що розвиваються, й бути готовими продемонструвати, що ці зв'язки вигідні для економіки їхніх країн.

Що стосується міжнародного співтовариства, то йому варто збільшити допомогу в області зовнішньої торгівлі, щоб допомогти Африці перебороти вузькі місця в торгівлі (у тому числі на регіональному рівні), одночасно намагаючись відновити переговори в рамках ВТО. Допомога в області зовнішньої торгівлі, надавана у формі технічного сприяння, фінансування проектів і стабілізаційної підтримки при проведенні торговельних реформ, дозволить африканським країнам швидко реагувати на можливості, що відкриваються реформами зовнішньої торгівлі. Крім того, така допомога може сприяти розширенню регіонального співробітництва з метою подолання недоліків в інфраструктурі, координації регулювання суспільних благ і досягнення економії на масштабах.

Збільшення допомоги на розвиток зовнішньої торгівлі можна здійснити з використанням розширеної Інтегрованої системи технічної допомоги найменш розвиненим країнам в області торгівлі. У рамках цієї багатосторонньої ініціативи були проведені діагностичні дослідження торговельної інтеграції по ряду країн Африки до півдня від Сахари з детальним проробленням їхніх стратегій в області торгівлі. Реалізація цих стратегій повинна стати частиною національних стратегій скорочення бідності й сприяння економічному зростанню³⁵.

Члени ВТО дали згоду на особливе виключення, що дозволяє ЄС зберігати односторонні преференції для експортерів з АКТ. Однак дія цього виключення минає наприкінці 2007 року. На відміну від нього УЕП повинні сприяти поетапному переходу до двосторонньої вільної торгівлі між ЄС і кожним із шести блоків країн АКТ, і тому вони не зажадають аналогічного виключення.

Деякі спостерігачі за переговорами по УЕП думають, що, навіть якщо термін дії виключення Угоди Котону закінчиться до укладання угоди, інші члени ВТО навряд чи захочуть починати формальну процедуру позову проти торговельних преференцій для таких маленьких економік, якщо в них будуть підстави думати, що протягом одного або двох років буде досягнуто довгострокової згоди.