Geum.ru

Структура Угоди Котону 21 > Умови надання допомоги з боку єс 38 > Практичне дотримання Угоди Котону в країнах Африки 43 Совместный доклад

Вид материалаДоклад

Содержание


1.2. Система преференцій та її значення для торгівлі між країнами ЄС та Африки
1.3. Нові принципи та перспективи співробітництва: укладання Угоди Котону
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

1.2. Система преференцій та її значення для торгівлі між країнами ЄС та Африки



Всезагальна система преференцій – система митних пільг, які надаються розвинутими капіталістичними країнами державам, що розвиваються. Ці пільги полягають у зниженні митних зборів на готові вироби з країн, що розвиваються, або в повному їх скасуванні.

ЄС широко використовує різні схеми преференцій, що надаються окремим країнам та групам країн. Наприклад, існують: загальна схема преференцій для країн, що розвиваються; розширені пільги для країн АКТ у межах Ломейських та Котонуських угод, а також країн - сусідів ЄС у Північній Африці та Близькому Сході (Алжир, Марокко, Туніс, Єгипет, Йорданія, Ліван, Сирія).

З 1964р. для окремих країн Африки, Карибського басейну та Тихоокеанського регіону (АКТ) ЄС надає спеціальні торговельні преференції (Яунде-І на 1964-1970 рр. для 18 країн, Яунде-ІІ на 1971-1975 рр., Ломе-І на 1975-1980 рр., Ломе-ІІ на 1980-1985 рр., Ломе-ІІІ на 1985-1989 рр. для 66 країн, Ломе-ІV на 1990-2000 рр. для 69 країн, Котону на 2000-2005 рр. для 77 країн). З 2008р. ці угоди будуть замінені на Угоди економічного партнерства3. Це не може не викликати деяких побоювань з боку африканських країн через таке.

Результати аналізу, проведеного Катериною Александракі, показують, що преференції мають велике значення для цілого ряду африканських країн. Зокрема, країни із середніми доходами - Маврикій, Беліз і ін. - одержують преференції, які збільшують вартість їхнього експорту не менш ніж на одну чверть. Дивно, наскільки величезне значення мають преференції для країн, що експортують цукор і банани. Узяті разом, ці два види продукції становлять три чверті від вартості преференцій, одержуваних найбільшими бенефіціарами.

Текстиль і одяг посідають (з великим відривом) третє місце, а частки інших товарів у середньому незначні.

Прийнявши умовне допущення про скорочення маржі преференцій кожної країни на 40 відсотків у результаті лібералізації торгівлі країнами «великої четвірки» (ЄС, Канада, США і Японія) у рамках режиму найбільшого сприяння, Александракі оцінила вплив «ерозії преференцій» на доходи від експорту. Результати показують, що в декількох країнах вони можуть істотно знизитися, навіть якщо зміни цін не зроблять значного впливу на обсяг експорту. Результати будуть іншими в тій мірі, у якій фактичне скорочення маржі преференцій кожної країни відрізняється від передбачуваних 40 відсотків після досягнення остаточних підсумків торговельних переговорів. У кожному разі досить малоймовірно, що будь-яке коректування тарифів у рамках режиму найбільшого сприяння, а виходить, і «ерозія преференцій», відбудеться раптово. У реалістичних сценаріях тарифи будуть коректуватися поступово протягом багатьох років, і вплив цього коректування на експорт одержувачів преференцій у будь-який окремо взятий рік буде набагато меншим4.

В якості доказу походження товару, який перебуває в обороті з Європейським Союзом, з країн АКТ (тобто доказу того, що даний товар є товаром преференційного походження) використовуються такі види доказів:

- формальні докази про походження - перевізне свідоцтво EUR.1, перевізне свідоцтво EUR.2, свідоцтво про походження Форми A, декларація експортера на фактурі;

- неформальні докази про походження (спрощені докази про походження) - для невеликих посилок і для товарів, що становлять особистий багаж мандрівника.

1.3. Нові принципи та перспективи співробітництва: укладання Угоди Котону



Процес укладання угод між країнами АКТ і ЄС викликаний, зокрема, тим, що зростання світової торгівлі майже нічого не зробило для припинення процесу маргіналізації країн Африки на південь від Сахари. Хоча частка торгівлі у ВВП там виросла з 1990 р. за станом на 2002 рік з 40 до 55%, частина світового експорту, що припадає на цей регіон, упала до 0,3% (якщо виключити ПАР). За станом на 2002 рік експорт товарів із країн Африки на південь від Сахари, що мають 689 млн чол. населення, становив менше половини експорту Бельгії з населенням 10 млн чіл.

Приклад країн Африки наочно демонструє, що втрати від торгівлі перевищують вигоди, одержувані від допомоги й списання боргів. Якби обсяг експорту з Африки становив ту ж частку у світовому експорті, що й у 1980 р., він був би тепер приблизно на 119 млрд дол. більше (за курсом 2000 р.). Ця сума приблизно в п'ять разів перевищує спільний обсяг надаваної допомоги й всіх зекономлених бюджетних сум від обслуговування боргу, що багаті країни списали в 2002 р5.

Тим часом політика розвитку ЄС стала більш глобальною, вона охоплює багато країн за межами АКТ. З аспекту постколоніального розвитку вона трансформувалася в масштабну й різноманітну систему взаємин. Це відбулося в результаті різних факторів: зміни місця й ролі Європейського союзу на міжнародній арені; закінчення "холодної війни"; розширення ЄС (вступ у ЄС Греції, Іспанії й Португалії призвів до поширення політики розвитку на регіон Середземномор'я, у той час як Австрія, Фінляндія й Швеція, які приєдналися в 1995 р., не мали колоній за межами Європи й, відповідно, не були зацікавлені в розвитку співробітництва АКТ-ЄС).

Таким чином, країни АКТ, не будучи єдиною політичною або економічною спільністю, на початку XXI ст. зустрілися з новими проблемами економічного, соціального й культурного характеру, і визначити свою позицію вони зможуть, лише базуючись на спільності своїх інтересів і підходів до нових проблем.

23 червня 2000 р. на 25-й зустрічі АКТ-ЄС на рівні міністрів у столиці Беніну м. Котону був підписаний новий договір про партнерство між ЄС і країнами АКТ, що визначає принципи співробітництва сторін на найближчі 20 років. Напружені переговори, що тривали 18 місяців, завершилися врочистою церемонією підписання документа. Договір одержав офіційну назву "Договір про партнерство між державами Африки, Карибського басейну й Тихоокеанського регіону, з одного боку, і Європейським співтовариством і його державами-членами, з іншого боку" і менш формальне - Договір Котону, або Угода Котону.

Угода Котону, підписана 23 червня 2000 р. - важлива віха на шляху застосування принципів прав людини до сфери міжнародної торгівлі й розвитку. Угода прийшла на зміну серії конвенцій, укладених у Ломі, і являє собою договір про торгівлю й економічну допомогу між Європейським союзом і колишніми британськими, французькими й бельгійськими колоніями в Африці, у басейні Карибського моря й Тихого океану. Внаслідок лібералізації торгівлі знизилося значення преференційного режиму, установленого Ломейськими конвенціями, збільшилася невідповідність між правилами Всесвітньої торговельної організації (ВТО) і Ломейськими торговельними преференціями. Нова угода між державами ЄС і сімдесятьма АКТ включає як основні принципи міжнародні й регіональні стандарти в галузі захисту прав людини, міграції, гендерних питань, прав жінок і сумлінної діяльності органів державного управління, причому вимагає дотримання цих стандартів не тільки від держав-учасників, але й від власних договірних органів.

Метою Першої конвенції Ломі, укладеної в 1975 р., було усунення перешкод на шляху руху сировини із країн АКТ у країни ЄС. Захист прав людини, питання державного управління й розвитку одержали визнання в Четвертій Конвенції Ломі (1990-2000 р.), а в Угоді Котону ці питання стали основними; ще більша увага в Угоді приділена боротьбі з хабарництвом і корупцією й такими соціальними проблемами, як дискримінація за ознакою статі й доступ до основних прав.

Спочатку планувалося провести церемонію в м. Сува (о-ви Фіджі), однак військовий переворот, що відбувся 19 травня 2000 р. на Фіджі, змусив організаторів змінити час і місце підписання договору. Під документом поставили свої підписи не тільки представники 15 держав ЄС і 71 країни АКТ, але й 6 острівних держав Тихоокеанського регіону - Островів Кука, Республіки Науру, Республіки Палау, Республіки Маршаллові острови, Ніує, а також Федеративних штатів Мікронезії, запрошених взяти участь у договорі як нові учасники.

Можна виділити п'ять взаємозв'язаних і взаємозалежних "опор" нового партнерства АКТ-ЕС:

- політичний вимір (політичний діалог, світобудівництво, поважання прав людину й справедливе правління);

- участь (більш широке залучення представників недержавного сектора - громадських організацій, ділових кіл і т.д.);

- стратегія викорінювання бідності;

- нові рамки економічного й торговельного співробітництва (зокрема, сприяння поступової інтеграції держав АКТ у світову економіку);

- реформування сфери фінансового співробітництва (перетворення інструментів минулих договорів, які виявилися занадто складними й негнучкими).

Слід зазначити, що в цілому політика Європейського союзу відносно країн, які розвиваються. перетерплює в цей час істотні зміни, які можна умовно розділити на 4 категорії:

— по-перше, це радикальний перегляд адміністрування зовнішньої допомоги, особлива увага приділяється посиленню координації й ефективної реалізації програм допомоги. Для цих цілей у січні 2001 р. був заснований спеціальний орган EuropeAid Cooperation Office — Центр співробітництва по наданню європейської допомоги (у ньому зайняті 1200 співробітників), що займається координацією всіх програм зовнішньої допомоги й сприяння Євросоюзу6 ;

- по-друге, переорієнтація програм допомоги ЄС, які стають за своєю схемою схожі на проекти інших міжнародних донорів, таких, як Всесвітній банк і Міжнародний валютний фонд, тобто основну увагу в них приділено політичному діалогу, управлінню й стабільному розвитку;

- по-третє, зусилля по приведенню політики розвитку Євросоюзу у відповідність із правилами СОТ;

— по-четверте, нова стратегія відкриття ринку для самих бідних країн: у вересні 2000 р. Європейська комісія запропонувала 48 найбіднішим країнам безмитний вихід їхніх товарів на європейський ринок до 2005 р. Ця ініціатива за назвою "Все, крім зброї" ("Everything But Arms" Initiative) почала реалізовуватися в 2001 р. Однак існують побоювання із приводу того, що економіки цих країн виявляться занадто слабкими, щоб мати зиск з такої пропозиції7 .