Geum.ru

Структура Угоди Котону 21 > Умови надання допомоги з боку єс 38 > Практичне дотримання Угоди Котону в країнах Африки 43 Совместный доклад

Вид материалаДоклад

Содержание


І. Розвиток відносин Європейського Союзу з державами Африки в історичній перспективі
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

І. Розвиток відносин Європейського Союзу з державами Африки в історичній перспективі




1.1. Передумови укладання Угоди Котону. Конвенція Яунде та Ломейські конвенції



Взаємостосунки Європи з Африканськими колоніями почалися з Римської угоди 1957 р., які з 1960 р. стали відносинами між незалежними державами.

Так, 20 липня 1963 року у Яунде (Камерун) було підписано так звану Конвенцію Яунде – угоду про асоційоване членство в Європейському Економічному Співтоваристві впродовж 5 років сімнадцятьох африканських країн і Мадагаскару (Associated African States and Madagascar, AASM).

Історія походження даної конвенції досить цікава. Аж до 1980-х рр. політика розвитку відносин ЄС із країнами Африки формувалася під впливом колоніального минулого Європи: Франція, Бельгія, Нідерланди й Італія мали колонії за межами Європи й у період формування Європейського союзу прагнули зберегти свої особливі відносини з ними. Таким чином, виникла ідея "асоціації" із залежними територіями, що мала на увазі надання торговельних концесій і надання сприяння розвитку. Ця ідея була формалізована в I і II Конвенціях, підписаних у Яунде, відповідно, в 1963 і 1969 р. між Асоціацією африканських держав (в основному колишні французькі й бельгійські колонії) і ЄС. Підписання даних конвенцій стало першим кроком у розбудові політики розвитку ЄС1.

Насамперед, конвенція відображала намір країн ЄС із більшою відповідальністю вирішувати проблеми країн, що розвиваються. Уперше конвенція Яунде була змінена в 1974 р., після вступу Великобританії в ЄЕС, і в 1975 р. замінена Ломейською конвенцією. З її підписанням політика Співтовариства охоплювала вже 46 країн Африки, Карибського й Тихоокеанського басейнів (звідси абревіатура AКТ)2.

С 1975 р. і далі укладаються на п'ятирічні й більше строки Ломейські конвенції за участю всіх країн Євросоюзу й 46 країн, що розвиваються. Принципи й умови співробітництва включають:

- невзаємність (преференційність для країн, що розвиваються) торговельних пільг;

- вільний доступ сільськогосподарських товарів на ринки Євросоюзу;

- економічна допомога країнам, що розвиваються, АКТ, включаючи систему "Стабекс" (стабілізація доходів від експорту країн, що розвиваються) і "Сисмін" (система фінансової допомоги гірничодобувної промисловості в країнах АКТ);

- визнання суверенітету країн АКТ над їхніми природними ресурсами;

- пріоритетне забезпечення "продовольчої безпеки" у країнах АКТ;

- поширення співробітництва на охорону навколишнього середовища, на соціально-культурну, демографічну й т.п. сфери й, нарешті,

- принципова установка на поступовий перехід до самопідтримуючого розвитку країн АКТ і до рівного партнерства із країнами Євросоюзу.

У рамках співробітництва Євросоюзу - країн АКТ створені були особливі органи (Рада Міністрів, Комітет послів, Загальна міжпарламентська асамблея - на паритетних засадах). Рішення Ради Міністрів (одна країна - один голос) приймаються консенсуально й з деяких питань - з обов'язковою силою. Погоджено й процедуру врегулювання спорів між державами-учасниками. Однак міжурядової організації як такої не створено.

Нові члени Євросоюзу або нові країни АКТ приєднуються до співробітництва ЄС - АКТ.

Розглянемо хронологію Ломейських конвенцій.

1975 рік - у м. Ломі (Того) підписана I Ломейська конвенція. Склад: 9 країн-членів ЄЕС, 46 країн Африки, Карибського моря й Тихоокеанського регіону (АКТ). Мета: забезпечити регулярне постачання європейських ринків сировиною, зберегти привілейоване становище виробників ЄС на ринках держав, що розвиваються; надати країнам АКТ режим найбільшого сприяння в торгівлі, ввести в дію систему тарифних преференцій, що полегшують цим країнам доступ до європейських ринків і фондів; промислове й фінансове співробітництво через спільні інститути, у рамках яких кожна сторона могла б впливати на процес реалізації угод.

1979 рік - підписана II Ломейська конвенція (набула чинності з 1981 року). Склад: 9 країн-членів ЄЕС, 47 країн АКТ. Мета: поновлення договорів, укладених в рамках I Конвенції; новації й додаткові положення, що стосуються співробітництва в гірничорудній промисловості, енергетиці, рибальстві й законодавстві про працю. Виділено 5,2 млрд. ЕКЮ на 5 років.

1984 рік - III Ломейська конвенція. Склад: 10 країн-членів ЄС, 65 країн АКТ. Мета: підтвердити привабливість даної моделі співробітництва із Західною Європою для більшості країн АКТ. Виділено 8,5 млрд. ЕКЮ на 5 років. На 60% збільшений розмір фінансової допомоги країнам АКТ.

1989 рік - IV Ломейська конвенція (набула чинності з 1990 року). Склад: 12 країн ЕC, 69 країн АКТ. Термін дії – 10 років. Основні інструменти: угоди про митні тарифи, система стабілізації експортних доходів по низці товарів (гарантії компенсації у разі падіння цін) і механізми консультацій з питань зовнішнього боргу, прав людини й захисту навколишнього середовища; система торговельних преференцій (вільний доступ товарів, вироблених у країнах АКТ, на ринки ЄС за цінами, установленими для європейських виробників, без дотримання принципу взаємності). Виділено 12 + 13,3 млрд. ЕКЮ на 10 років.

2000 рік - підписана V Ломейська конвенція. Склад: 15 країн-членів ЄС, 71 країна АКТ. Мета: сприяння розвитку країн АКТ і їхня інтеграція в міжнародну торговельну систему шляхом допомоги цим країнам у забезпеченні економічного зростання, підвищенні конкурентоспроможності й зайнятості, підтримки процесу їхньої регіональної інтеграції.