Geum.ru

Стан І перспективи посилення співробітництва україни І європейського союзу у сфері енергетики анотація

Вид материалаДокументы

Содержание


Електроенергетичний потенціал України
Висновки і рекомендації
Подобный материал:
1   2   3

Електроенергетичний потенціал України


В Україні діє 15 теплових електростанцій, які мають потужність понад 1 млн кВт кожна. Основні теплові електростанції розміщені в Донбасі. Серед них найпотужнішими є Луганська, Миронівська (поблизу Артемівська), Старобешівська (біля Макіївки) по 2,4 млн кВт кожна, Зуївська і Зуївська-2, Слов'янська (2,1 млн кВт), Вуглегірська (поблизу Артемівська - 3,6 млн кВт), Курахівська і Штерівська, Запорізька (місто Енергодар - 3,6 млн кВт). В Енергодарі також розміщена Запорізька АЕС. Діє потужна лінія електропередачі Донбас-Захід України.


На території України знаходяться п'ять атомних електростанцій, з них дві в Причорномор’ї – Південноукраїнська і Запорізька. Південноукраїнська АЕС виробляє до 20 млрд кВт годин електроенергії, що втричі перевищує потреби області. Питома вага електроенергетичної галузі Миколаївської області досягає майже 4 % виробництва електроенергії в Україні.


Нині загальний технічний стан електроенергетики України незадовільний. Це пов'язано з тим, що впродовж десятиліть практично не проводилася модернізація теплоенергетичного господарства. Внаслідок цього понад 20 % енергетичного устаткування повністю зношене, 70 % виробило свій ресурс. Застаріла технологія спалювання вугілля, мазуту й газу, а також високий рівень спрацювання обладнання призводять до перевитрат палива і величезних викидів шкідливих речовин в атмосферу.


Україна має надлишки електроенергії, якої потребує Центральна Європа. У рамках задоволення цих потреб було реалізовано проект „Бурштинський енергетичній острів” (БЕО), який працює паралельно з Євросоюзом з середини 2002 року щодо централізованого розподілу і транспортування електроенергії (UCTE) й охоплює в Україні 27 тис. км електромереж. Електроенергія експортується до Угорщини, Словаччини та Румунії. З цього ж часу не припиняються спроби російського бізнесу взяти БЕО під свій контроль. Проблемою БЕО є застаріла техніка та обладнання. Першочерговими завданнями реконструкції повинно стати: заміна або модернізація енергоблоків, переоснащення відкритих розподільчих пристроїв на Бурштинській ТЕС, будівництво ефективного електрофільтру на її 11-му блоці, розширення використання бурого вугілля на Ладижинській ТЕС, установка вертикальних млинів польського виробництва на блоці № 7 Добротворської ТЕС.


Ці заходи потребують значних західних інвестицій із залученням країн Центральної Європи, про що йшлося під час візиту В. Ющенка до Угорщини. Водночас Україна має уважно слідкувати за спробами російського бізнесу прибрати БЕО до своїх рук, що матиме своїм наслідком втрату нашою державою експорту електроенергії. Розширення можливостей експорту електроенергії через БЕО, набуття необхідного досвіду створює передумови подальшого співробітництва України з ЄС та приєднання її до енергетичної системи ЄС.


У рамках співпраці з ЄС реальними видаються також і інші напрямки роботи, а саме: вивчення документів ЄС стосовно ПЕК; проведення порівняльного аналізу законодавства України, норм і стандартів ЄС стосовно ПЕК; підготовка у країнах ЄС українських спеціалістів-енергетиків, здатних працювати на сучасній техніці, а також спеціалістів-менеджерів та юристів для роботи в енергетичному секторі; оволодіння методикою оцінки ресурсних потреб з формуванням оптимального ПЕБ, впровадження такої методики в енергетичному комплексі і у економіці в цілому; визначення пріоритетів співробітництва із ЄС на короткострокову, середньострокову і довгострокову перспективи та погодження з відповідними європейськими структурами плану інтеграції енергетики України в європейський енергетичний простір.


Очікується, що суттєвим кроком в рамках співробітництва ЄС з Україною в енергетичній сфері стане ухвалення 18 грудня 2009 року Радою міністрів Європейського Союзу рішення про приєднання України до Енергетичного співтовариства.


Набутий нашою державою досвід співробітництва із структурами ЄС з часом може стати підставою розширення присутності українських компаній на європейському ринку газу і електроенергії. Водночас необхідно зробити ряд застережень. По-перше, Україні належить виконати значний обсяг робіт у сфері законодавства з тим, щоб адаптувати його до законодавства Європейського Союзу. По-друге, потребує серйозного осмислення механізм переведення українського енергетичного господарства на ліберальні принципи.


З введенням нової моделі енергетичного ринку може статися, що український бізнес виявиться неспроможним конкурувати із високотехнологічними західними компаніями і буде витіснятись навіть з національної території. Вимивання капіталу із національного енергетичного сектору, означатиме його занепад. А це неминуче позначиться і на загальному стані української економіки. За таких умов державним інституціям необхідно ЄС Україні перехідного статусу і направити свої зусилля на технічне і технологічне переозброєння національного енергетичного сектору, організаційне переведення його на такий якісно новий рівень, який би забезпечував стабільну роботу в рамках європейського об'єднання.


З організаційної точки зору нині в Україні здійснено ряд заходів щодо лібералізації енергетичного ринку. У 2009 році введено аукціони з продажу електроенергії, що фактично зруйнувало державну монополію на цьому ринку. Водночас необхідно зазначити, що європейська модель економічних відносин у нас ще не стала дійсністю, оскільки фактично монополія держави замінюється монополією фінансово-промислових груп.


Урядом здійснено також перші кроки з оптимізації газового ринку, а саме: схвалено і передано до парламенту законопроект щодо основ функціонування ринку газу. До кінця 2009 року очікується розглянути та схвалити зміни до закону про електроенергетику. Важливо, щоб ці заходи стали кроком вперед в організації економічного життя країни.


Висновки і рекомендації:

  1. Паливно-енергетичний баланс (ПЕБ), який є узагальненою характеристикою енергетичної політики у Європейському Союзі на відміну від України є достатньо стійким. Разом з цим, загострення проблеми енергоносіїв, значна розбіжність цін на них у США і Західній Європі змусили країни ЄС шукати нові рішення, які б зменшили негативні наслідки впливу цих факторів на економіку країн Євросоюзу і посилили б його енергетичну безпеку. Значним кроком у вирішенні цього завдання стало підписання Енергетичної хартії, Договору до Енергетичної Хартії (ДЕХ) та Протоколу з питань енергетичної ефективності і відповідних екологічних вимог де у якості головних засобів вирішення проблем визначено диверсифікацію постачань енергоресурсів та лібералізація енергетичного ринку.
  2. Перед Україною постає низка надзвичайно важливих завдань щодо оптимізації національного ПЕБ за рахунок технічного і технологічного переозброєння економіки, реконструкції енергетичного сектору, збільшення власного видобування вуглеводнів, розвитку енергозберігаючих технологій, розбудови поновлюючої енергетики, розширення можливостей держави як транзитера газу. У контексті викладених завдань залучення України до Договору енергетичного співтовариства, за умови надання можливостей адаптації національної економіки до нових умов, має стати пріоритетом у Енергетичному меморандумі про взаєморозуміння (Energy Memoranda of Understanding). Адміністративні можливості, якісне управління, прозорість та захист споживачів повинні стати пріоритетами в енергетичному секторі і мають бути підтримані Програмами всебічного інституційного розвитку (Comprehensive Institution Building Programmes – CIBs) «Східного партнерства». Програма розумної енергетичної Європи (The Intelligent Energy Europe Programme) повинна бути поширена також на Україну. Енергоефективність, передача найкращих доступних технологій та використання відновлювальних енергоджерел повинні бути підтримані як одні з Провідних ініціатив (Flagship Initiatives) «Східного партнерства».
  3. ЄС планує здійснювати диверсифікацію енергоносіїв шляхом будівництва нових газопроводів та розширенням ринку скрапленого газу. Наявність кількох варіантів постачання каспійського газу в Європу зведе до мінімуму ризики транспортування газу, що є важливою умовою для залучення інвестицій. У будівництві нових газопроводів найважливішим вважається проект Nabucco. Однак невирішеність питання його фінансування, невизначеність з постачальниками, зміна ситуації у зв'язку з форсуванням РФ проекту “Південний потік” стають на заваді реалізації проекту Nabucco. За умов фінансування, гарантованого забезпечення його необхідними обсягами газу, а також оперативному будівництві газопроводу, існують реальні можливості для участі в ньому України з тим, щоб зробити власний реальний крок у диверсифікації енергоносіїв.
  4. Україна запропонувала ЄС взяти участь у будівництві газопроводу “Білий потік”. Перевагою проект “Білий потік” є його менша вартість в порівнянні з проектами Nabucco і “Південний потік”. Уряду України важливо правильно позиціонувати проект газопроводу „Білий потік”. Його слід розглядати не як альтернативний, а як органічно поєднаний з проектом газопроводу Nabucco в рамках енергетичного коридору Схід-Захід. Газопровід «Білий потік» може стати додатковим маршрутом постачання енергоносіїв в Європу, сприятиме суттєвому збільшенню надходження інвестицій у сферу видобутку газу в Каспійському регіоні і забезпечить більші гарантії стабільних поставок газу європейським споживачам. Проект газопроводу „Білий потік” може бути успішним тільки при синергії дій України, ЄС і каспійських країн, а також підтримці США. Разом з тим, слабості проекту перетворюють його у предмет політичної гри.
  5. На цьому фоні реконструкція ГТС – найбільш реальна можливість України зберегти за собою роль крупного транзитера газу на європейський ринок. Базовими принципами проведення реконструкції повинні стати збереження ГТС як державної, виділення її із складу Нафтогазу у фінансово й організаційно незалежне підприємство, надання можливості іншим країнам стати акціонерами нових ділянок газопроводу, які планується збудувати. Наша держава повинна нейтралізувати спроби антиукраїнських сил зупинити або суттєво затримати реконструкцію ГТС, оскільки реалізація таких планів знецінить систему у рамках міждержавного транзиту газу. З міжнародної точки зору необхідними умовами проведення реконструкції і недопущення втрати своїх позицій транзитера є встановлення і підтримання ділових партнерських стосунків з відповідними європейськими політичними і бізнесовими структурами, системне спілкування й обмін інформацією, активне і щоденне просування проекту.
  6. РФ у намаганні стати домінантом газу на європейському ринку і зробити недоцільним будівництво альтернативних їй газопроводів, форсує реалізацію проектів “Північний потік” та “Південний потік”, залучаючи до цього компанії Німеччини, Італії, Австрії, Словенії, Болгарії. Така діяльність може дати необхідні РФ результати. Практика показує, що в умовах реального загострення енергетичної кризи країни ЄС надають перевагу національним інтересам, ігноруючи при цьому принцип європейської солідарності, закладений у Енергетичній хартії, як це мало місце з підписанням рядом європейських держав угод з РФ по проекту “Південний потік”.
  7. Газові кризи 2006-го та 2009-го року мають широкомасштабні наслідки і загальноєвропейський характер. Така ситуація вимагає вжиття додаткових заходів з метою гарантування енергетичної безпеки на Європейському континенті. На наш погляд, двосторонній формат «Росія – Україна» у врегулюванні проблем у сфері постачання газу до Європи не відповідає тристоронньому формату функціонування технологічного ланцюга «видобуток – транспортування – споживання» (РФ – Україна – ЄС). Саме тому Європейський Союз не повинен дистанціюватися від російсько-українських переговорів у сфері постачання російського газу в Європу чи йти на двосторонні переговори з РФ, ігноруючи Україну, оскільки така позиція не сприятиме гарантуванню енергетичної безпеки самому Європейського Союзу.
  8. Однією із глибинних причин останніх газових криз між Росією і Україною є непрозорість функціонування газового сектору як в Росії, так і в Україні, а також закритість для усіх споживачів газу (у тому числі в ЄС) відповідних контрактів російського постачальника ВАТ «Газпром» з його партнерами в Європі. Відсутня достовірна інформація про реальний стан справ у сфері видобування газу в Росії. З’ясуванню справжніх причин газових криз та виробленню комплексу заходів з метою їхнього уникнення в майбутньому, сприяв би ретельний аналіз спроможності російської сторони забезпечити надійність постачання газу до Європи. Ефективним механізмом посилення енергетичної безпеки на Європейському континенті може стати проголошення та імплементація Європейської ініціативи прозорості в газовій сфері (European Initiative of Gas Transparency, EIGT). Це може бути як виключно ініціатива Європейської Комісії, так і спільна ініціатива ЄС та України або групи країн, які є також транзитними країнами – України, Білорусії і Молдови. Прозорість ланцюга “постачальник – транзитер – споживач” може створити більший рівень довіри. Така система прозорості могла б стати механізмом діагностики і завчасного попередження про потенційні проблеми.
  9. Одним із конкретних заходів недопущення енергетичних криз може стати запровадження механізму раннього попередження переривань постачання енергоносіїв між ЄС та країнами-транзитерами. Ці країни мають бути в повній мірі включені до Групи газової координації (EU Gas Coordination Group) та Групи постачання нафти (Oil Supply Group), а також Групи енергетичного співтовариства безпеки поставок (Energy Community Security of Supply Group). ЄС має створити можливості для залучення країн-транзитів до міжнародних проектів транзиту вуглеводнів, зокрема, в рамках Південного енергетичного коридору. Країни-члени ЄС та країни-транзитери мають також працювати разом у напрямку підвищення безпеки транспортування енергоносіїв.
  10. Політика енергетичної безпеки та законодавча база України має бути адаптована до норм Євросоюзу:
    • законодавча база у сфері електроенергетики та газу, включаючи регуляторну політику, має розвиватись відповідно до плану приєднання до Договору енергетичного співтовариства (Energy Community Treaty);
    • системи енергетичної статистики мають відповідати стандартам Євростат;
    • цілі та законодавча база впровадження енергоефективності та відновлюваної енергетики мають бути гармонізовані з політикою ЄС щодо змін клімату;
    • Україна має приєднатись до системи ЄС з торгівлі квотами викидів, розвиваючи при цьому механізми державного контролю та механізми Кіотського протоколу;
    • Україна має запровадити стандарти ЄС для енергоспоживаючих приладів;
    • в Україні має бути розроблено національний план адаптації до змін клімату.
  11. Україна має досить значний потенціал вуглеводнів, видобуток яких потребує застосування нової техніки, здатної працювати на великих глибинах. Україна має скористатись досвідом країн ЄС у розробці газових і нафтових родовищ, залучивши до цього провідні нафтові компанії світу на принципах реалізованих Норвегією.
  12. Завершення будівництва нафтопроводу “Одеса-Броди” та введення його в експлуатацію можливе за налагодження співпраці між учасниками проекту на принципах холдингової компанії з чітким визначенням та виконанням фінансових, організаційних і технічних завдань.
  13. Завдання енергозбереження, розбудови сонячних і вітросилових установок може бути вирішено з урахуванням досвіду Данії та Нідерландів, які домоглись найбільшого прогресу у даній сфері. „Бурштинський енергетичний острів” цінний як “вікно” у енергетичну Європу. Якщо він стане об'єктом російського бізнесу, в такому разі Україна назавжди втратить важливий канал експорту електроенергії. Завдання у цьому питанні полягає у реконструкції за допомогою ЄС електростанцій, що входять до “енергетичного острова”.
  14. З організаційної точки зору необхідно домогтись підвищення відповідальності за реалізацію намічених планів, послідовності та системності дій, посилення зв'язку урядових органів з бізнесовими структурами у вирішення завдань міжнародного співробітництва в енергетичній галузі. Паузи у такій роботі ведуть до втрати ініціативи і значного погіршення власної позиції, що використовується нашими опонентами і конкурентами. Підписаний Росією меморандум з ЄС та спроба нав'язати Україні неприйнятний проект співробітництва у газовій сфері має послужити серйозним уроком на майбутнє.