Проблеми та перспективи співробітництва україни з іраном в економічній сфері анотація

Вид материала

Документы

Содержание Проблеми та перспективи співробітництва україни Вкрай складна зовнішньополітична та зовнішньоекономічна ситуація, що склалася навколо Ірану у зв Нині загроза нанесення США ударів по ядерних об'єктах Ірану істотно знижена Негативне ставлення керівництва Ірану щодо підтримки офіційним Києвом міжнародних санкцій щодо Ірану. Низька інтенсивність політичних відносин між Україною та Іраном На українсько-іранські відносини досі впливає відмова України від Міжурядовою українсько-іранською комісією з економічного та торговельного співробітництва Динаміка українсько-іранської торгівлі товарами за період 2006-2008 рр. (млн дол. США) Найбільш перспективним нафтогазовим проектом Висновки та рекомендації Україні потрібно здійснити наступні кроки Забезпечити належне висвітлення ролі та місця іранського вектору в проекті Закону Опрацювати довгострокову Програму економічного співробітництва між Україною та Іраном на 2010 – 2030 роки. Відновити роботу Спільної міжурядової українсько-іранської комісії з економічного та торговельного співробітництва й провести П

Подобный материал:

• Стан І перспективи посилення співробітництва україни І європейського союзу у сфері, 391.23kb.
• Рекомендації Робочої групи «Перспективи співробітництва України та єс у сфері юстиції,, 119.05kb.
• Рекомендації Робочої групи «Перспективи співробітництва України та єс у сфері юстиції,, 92.4kb.
• Загальна інформаційно-аналітична довідка про стан та перспективи співробітництва між, 330.68kb.
• Сахневич I. A. Впровадження медіа-освіти у вищих навчальних закладах України: проблеми, 103.98kb.
• "Проблеми та перспективи формування інноваційної парадигми економіки України в контексті, 32.23kb.
• Ірина Максименко, 507.27kb.
• Підприємництва Університету "Україна", 435.24kb.
• Законукра ї н и про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій, 258.34kb.
• Які наслідки розширення єс для України у економічній сфері? Відповідь, 8.26kb.

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ

З ІРАНОМ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ


Анотація


Проаналізовано сучасний стан економічного співробітництва України з Іраном. На основі проведеного аналізу обґрунтовано висновок про те, що для України Іран залишається одним з основних торгових партнерів, а економічні інтереси Ірану щодо розвитку євро-азійського енергетичного співробітництва співпадають з геостратегічними цілями України.

Формулюються висновки та рекомендації для України щодо розширення співробітництва з Іраном в економічній сфері, у першу чергу, в нафтогазовій галузі, у тому числі й щодо реалізації проектів використання транзитних можливостей України для надходження іранського газу до європейських країн.


ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ

З ІРАНОМ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ


Інтереси України щодо співробітництва з Іраном знаходяться у площині вигідного та надійного торговельно-економічного партнерства та полягають у виконанні завдань диверсифікації шляхів енергопостачання та здійснення ефективної співпраці з Іраном щодо гарантування миру і стабільності в регіоні.

Реалізація планів економічного співробітництва з Іраном характеризується відсутністю принципових протиріч, які б заважали розбудові двосторонніх торговельно-економічних відносин між нашими державами, але існує низка проблем, які певним чином впливають на розвиток відносин у сфері двостороннього економічного співробітництва.

1. Вкрай складна зовнішньополітична та зовнішньоекономічна ситуація, що склалася навколо Ірану у зв’язку з його „ядерною програмою”. Загроза посилення з боку РБ ООН економічних санкцій значною мірою знизили економічну стабільність та інвестиційну привабливість Ірану. З огляду на дану проблему, можна стверджувати, що у найближчому майбутньому спостерігатиметься активізація зусиль керівництва Ірану в напрямі диверсифікації джерел надходження інвестицій в економіку країни з метою мінімізації наслідків економічних санкцій проти Ірану.
   

Довідково: 4 лютого 2009 р. у м. Вісбаден (Німеччина) відбулась зустріч дипломатів п’яти постійних членів Ради безпеки ООН плюс Німеччина. У ході зустрічі була проведена нарада щодо „Іранської ядерної програми”. За результатами зустрічі був прийнятий документ, в якому було визначено, що Іран має згорнути програми збагачення урану та відкрити міжнародним інспекторам доступ до всіх атомних об'єктів в Ірані. Не виключено, що метою затримки введення нових санкцій є намагання надати президенту США ще один „козир” у переговорах з Іраном. Європейці мають намір чекати до того моменту, коли Б. Обама сформулює свою доктрину відносно Ірану (до кінця 2009 р.), в яку можуть бути включені прямі переговори американців з керівництвом цієї країни. Протягом 2009 р. президент США Б. Обама неодноразово підкреслював у ЗМІ свою позицію щодо недопущення критичних заяв президента Ірану М. Ахмадінежада стосовно Ізраїлю. 19 квітня 2009 р. Б. Обама у своєму зверненні, яке було показане по іранських телеканалах („Аль-Алам Джалілі”, „Іраніан ТВ”, „ПрессТв” та інших), запропонував почати відносини між США й Іраном з чистого аркуша і продемонстрував відкритість та готовність щодо дипломатичних зв'язків з Тегераном.

Нині загроза нанесення США ударів по ядерних об'єктах Ірану істотно знижена, й американські військові продовжують скорочувати угрупування в регіоні Перської затоки. За висновками експертів, сьогодні Пентагон не має у своєму розпорядженні в цьому регіоні необхідного складу сил і засобів щодо проведення повітряної операції по знищенню іранських ядерних об'єктів.

2. Негативне ставлення керівництва Ірану щодо підтримки офіційним Києвом міжнародних санкцій щодо Ірану. Так, наприклад, Україна приєдналась до виконання пункту 19 резолюції 1737 (2006 р.), пункту 8 резолюції 1747 (2007 р.) та пункту 13 резолюції 1803 (2008 р.) Ради безпеки по Ісламській Республіки Іран¹ (резолюція 1803 підтверджує раніше ухвалені санкції щодо транзитних та торговельних операцій з Іраном і закликає Тегеран виконувати свої обов’язки щодо нерозповсюдження ядерної програми). Вказані дії України розцінюються іранською стороною як такі, що суперечать духу та принципам взаємовигідного співробітництва між нашими країнами.
   
3. Низька інтенсивність політичних відносин між Україною та Іраном, яка останнім часом пояснюється, з одного боку, вичікувальною позицією іранських владних структур з огляду на складну соціально-політичну ситуацію в Україні, а з іншого – в Україні також очікують на покращення міжнародного становища навколо Ірану, перш за все, шляхом нормалізації відносин з провідними країнами Заходу. При цьому Україна виступає за мирні шляхи вирішення „іранської проблеми”.
   
4. На українсько-іранські відносини досі впливає відмова України від „Бушерського контракту” під тиском США. Наша держава відмовилась від участі харківського „Турбоатому” в ірано-російському договорі щодо постачання до Ірану устаткування до атомної електростанції в м. Бушер (Іран), у результаті терміни здачі в експлуатацію АЕС „Бушер” відкладалися кілька разів.
   

Довідково: 22 вересня 2009 р., за повідомленням інформагентство „ІРНА”, віце-президент Ірану, голова Організації по атомній енергії А. А. Салєх заявив, що АЕС „Бушер" готова на 96 % (майже все обладнання станції встановлене) і незабаром почнеться тестування цієї станції (до кінця 2009 р.).


Найбільш перспективними напрямами співробітництва між Україною та Іраном в економічній сфері є енергетика, нафтопереробка, нафтохімія, металургія, гірнича промисловість, літакобудування, транспорт, машинобудування, сільське господарство, підготовка кадрів.

Започатковано українсько-іранське співробітництво в інших  високотехнологічних сферах: суднобудуванні, важкому машинобудуванні, гірничовидобувній промисловості, будівництві, хімічній промисловості тощо.

Подальший розвиток українсько-іранських відносин у галузі торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва відбуватиметься як шляхом реалізації підписаних раніше на міждержавному рівні спільних проектів, у чому більшою мірою зацікавлена іранська сторона, так і в напрямку співробітництва на рівні приватних структур.

Прогнозується поступове зміщення акцентів від звичайного імпорту продукції українського виробництва до її імпорту за умов трансферу технологій, створення спільних виробництв на території Ірану.


У науково-технічному співробітництві України та Ірану залишаються наступні перспективні напрями:

у галузі літакобудування:

• співробітництво в рамках спільного українсько-іранського проекту щодо виробництва в Ірані літака Ан-140 (ІрАн-140); нарощують експортний обсяг авіаційної продукції до Ірану українські авіаційні підприємства – АНТК ім. Антонова (м. Київ), ОАО „Мотор Січ” (м. Запоріжжя) та Харківське державне авіаційне виробниче підприємство (ХДАВП, м. Харків);
  
• започатковано переговорний процес щодо виробництва в Ірані нового сімейства українських літаків Ан-148;
  
• передача технології², ноу-хау та інжинірінга (передбачено на правах ліцензійного договору „Контракт про спільне виробництво проектування передачі технології та виготовлення літака АН-140.№ 141/3/10.11-140-74-1 від 3 грудня 1995 р.”, є обов’язковою частиною контракту) виробництва авіаційних двигунів і технології організації їх сервісного обслуговування;
  

Довідково: у червні 2009 р. Україна і Росія уклали з Іраном тристоронній Меморандум про постачання 50 лайнерів Ан-148. Нині ведуться переговори про збільшення постачань лайнера Ан-148 Ірану до 80 штук. Очікується, що контракт на постачання літаків буде підписаний до кінця 2009 р. За попередньою угодою частина Ан-148 буде поставлена до Ірану в зібраному стані, останні – у вигляді машинокомплектів, з яких літаки збиратимуться на іранському підприємстві „ХЕСА”.


у галузі енергетики:

• обмін технічною та інженерною інформацією, передача технологій³ (нафтова, газова та нафтопереробна промисловості);
  
• співробітництво у сфері конструкторських і виробничих технологій малих і середніх гідроелектростанцій та у виробництві конструкцій для потреб енергетики;
  
• реконструкція та модернізація електростанцій, ліній електропередач, газопроводів та інших енергетичних об'єктів;
  
• участь у реалізації проектів розвитку теплових електростанцій;
  
• інженерне проектування електростанцій та використання внутрішніх виробничих потужностей при виконанні проектів;
  
• налагодження співробітництва у виробництві в Ісламській Республіці Іран основного обладнання для гідро- та теплоелектростанцій.
  

у транспортній сфері:

• проектування залізничних магістралей, ремонт локомотивів тощо;
  
• електрифікація залізниць;
  
• надання технічних та інженерних послуг для проектування та виконання проектів доріг і залізниць;
  
• підготовка іранських фахівців у галузі залізничного транспорту;
  
• сприяння функціонуванню транзитного коридору „Північ-Південь” з метою активізації двостороннього економічного співробітництва;
  

у галузі промисловості:

• співпраця в галузі видобування корисних копалин;
  
• передача технологій для модернізації об’єктів металургійної та гірничовидобувної промисловості;
  
• співробітництво у сфері виробництва феросплавів.
  

Договірно-правова база українсько-іранських відносин у цілому забезпечує юридичне підґрунтя для розвитку співробітництва між Україною та Іраном у торговельно-економічній сфері. На сьогодні між двома країнами укладено та діють 18 документів, що регулюють торговельно-економічні відносини між двома країнами.


Довідково: основоположними документами двосторонніх відносин є Декларація про принципи дружнього співробітництва між Україною та Ісламською Республікою Іран (26 квітня 1992 р.) та Меморандум між Кабінетом Міністрів України та Урядом Ісламської Республіки Іран про торговельно-економічне співробітництво на 2003-2007 рр. (15 жовтня 2002 р.).


Розвиток українсько-іранських відносин у торговельній та економічній галузях координується Міжурядовою українсько-іранською комісією з економічного та торговельного співробітництва (СМК). Міжурядова комісія виконала власний план заходів протягом 2004-2007 рр. Однак її діяльність протягом останніх трьох років фактично згорнута, а останнє (четверте) спільне засідання відбулось 26-27 травня 2004 р. у м. Києві.


Довідково: Спільна українсько-іранська міжурядова комісія з економічного та торговельного співробітництва створена 22 травня 2003 р. на основі Статті 5 Декларації про принципи дружнього співробітництва між Україною та Іраном. Сторони домовились проводити засідання Комісії один раз на рік, почергово в Україні та Ірані. Комісія готує пропозиції й виробляє рекомендації для урядів обох держав щодо реалізації програм і проектів економічного і науково-технічного співробітництва в галузях, що становлять взаємну зацікавленість.


Основними позиціями експорту з України до Ірану протягом 2006-2009 рр. є металопродукція, сільгосппродукція, машини та механізми, продукція хімічної промисловості.

Україна за обсягами експорту до Ірану посідає одне з перших місць серед країн Європи, поступаючись лише Італії, Німеччині та Франції⁴.

У 2008 р. Іран зайняв п’яте місце серед 24 країн Близького та Середнього Сходу щодо зовнішньоторговельного обігу України з країнами регіону.

У 2008 р. відбулося безпрецедентно різке зростання товарообігу й українського експорту, зокрема – зростання на 67 % порівняно з 2007 р. й на 70 % з 2006 р. (див. Табл. 1).


Згідно з прогнозами Міжнародного валютного фонду, у першому півріччі 2009 р. зростання реального ВВП в Ірані (та інших країнах Перської затоки – Саудівська Аравія, ОАЕ, Катар, Кувейт тощо), високі темпи економічного зростання зберігатимуться (майже 6 %).


Таблиця 1

Динаміка українсько-іранської торгівлі товарами за період 2006-2008 рр. (млн дол. США)5
	2006	2007	2008
Товарообіг	345,2	557,822	930,908
Експорт	318,3	509,497	859,231
Імпорт	26,9	48,325	71,676
Сальдо	+291,4	+461,172	+787,555

 Джерело: Держкомстат України. [Електронний ресурс] – Режим доступу: ссылка скрыта

Міністерство митної Адміністрації Ісламської Республіки Ірану. [Електронний ресурс] – Режим доступу: ссылка скрыта


Вже за 7 місяців 2009 р. товарообіг між Україною та Іраном становив 388,25 млн дол. США, у тому числі, експорт – 371,03 млн дол. США, імпорт – 17,2 млн дол. США. Сальдо за цей період залишилось позитивним та становило 388,2 млн дол. США.⁶


Більшу частку вітчизняного експорту становила: продукція металургійної галузі (прокат, труби, профілі тощо) – 47 %; машини, механізми та устаткування для залізниці, гірничовидобувної промисловості, обладнання для енергетичної галузі, частини літальних апаратів, продукція хімічної промисловості та інше – 22,8 %; сільгосппродукція (соняшникова олія, кукурудза) – 19,2 %, добрива – 11 %. Традиційно до іранського експорту входять: автомобілі; продукція сільського господарства (фініки, фісташки, інжир, виноград свіжий або сушений); корисні копалини; продукція хімічної промисловості; килими; меблі; шкіряні вироби та інше.

За І квартал 2009 р. загальний обсяг іранських інвестицій в економіку України склали 3,4 млн дол. США (в Україні зареєстровано 40 підприємств з іранськими інвестиціями). Протягом 2008 р. та першого півріччя 2009 р. інвестицій з України в Іран не надходило.

Двостороннє українсько-іранське інвестиційне співробітництво на даний період знаходиться на дуже низькому рівні. Сьогодні Україна певною мірою, втратила інвестиційну привабливість для іранських інвесторів. Іранська сторона висловлює зацікавленість до інвестування лише в ті українські підприємства (за умов придбання частки акцій), які мають постійні контракти з Іраном (в авіабудівній, нафтогазовій та металургійній галузях) (див. дод. 1).

Певним поштовхом покращення українсько-іранського інвестиційного співробітництва 2008-2009 рр. стало проведення низки зустрічей представників ділових кіл Ірану та України, українсько-іранських бізнес-форумів. Головним з них було проведення Українсько-іранського бізнес-форуму 4 червня 2009 р. в торгово-промисловій палаті України (м. Київ).

У 2008 р. найбільші проекти в Ірані здійснювали наступні українські компанії: АНТК „Антонов”, ВАТ „Мотор-Січ”, ДП НВКГ „Зоря-Машпроект”, ВАТ „Азовмаш”, „Крюківській вагонобудівний завод” та компанія „Систем Кепітал Менеджмент”. Також розширюється українсько-іранське співробітництво в галузі залізничного вагонобудування, зокрема планується постачання до Ірану продукції українських підприємств ВАТ „Крюківський вагонобудівний завод” та ВАТ „Азовмаш” у рамках існуючих та нових контрактів.

Особливе значення для українсько-іранського співробітництва в економічній сфері має енергетична сфера.

За оцінками компанії „Бритіш Петролеум” (Статистичний огляд світової енергетики – червень 2009 р.), сьогодні Іран займає друге місце у світі за доведеними покладами нафти і газу⁷.

Продовжується процес пошуку альтернативних шляхів постачання енергоносіїв з Ірану в Україну та територією нашої держави до Європи.


Довідково: 7 квітня 2008 р. у прес-службі Міністерства палива й енергетики Ірану з’явилось повідомлення заступника міністра палива й енергетики Ірану Б. Алієва, що у контексті диверсифікації джерел енергопостачання, пропозиції Ірану є цікавими не тільки країнам Західної Європи, але й Україні. Іран вважає маршрут через Україну одним із найбільш ощадливих і коротких для забезпечення поставок газу в Північну Європу.

Джерело: [Електронний ресурс] – Режим доступу: org/subcompanies/niordc/index.asp


Українські компанії, такі, як НАК Нафтогаз України, ІнтерНафтоГазПром-Парс (ІНГП), ВАТ „Інститут транспорту нафти” (ІТН), беруть участь у модернізації нафтогазового комплексу Ірану, розвитку його інфраструктури та проведення геологорозвідки на іранській території.

Сьогодні Україна зацікавлена в енергетичному співробітництві з Іраном. Вона має забезпечити свою активну роль у пошуку системного порозуміння між США, ЄС та Іраном щодо зняття тих політичних перешкод, які заважають подальшому економічному розвитку з Іраном у нафтогазовій галузі. Президент США Б. Обама сьогодні намагається розробити більш гнучку політику стосовно Ірану. Можливі зміни у політиці США щодо Ірану відкривають більш сприятливі можливості для країн ЄС, а також і для України відповідно розвитку співпраці з Іраном в енергетичній сфері.

Стратегічні геоекономічні інтереси Ірану щодо розвитку євро-азійського енергетичного співробітництва співпадають з геостратегічними цілями України у сфері формування єдиного енерготранзитного простору в рамках Краківської ініціативи – проекту Євро-Азійського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК) на базі нафтопроводу „Одеса-Броди”).

В Енергетичній стратегії України на період до 2030 р. перспективним джерелом імпорту природного газу визначається Іран. Співробітництво у сфері видобутку та транспортування енергоносіїв, розвитку енергетичного та нафтогазового секторів економіки Ірану визначено як один із пріоритетних та перспективних напрямів двостороннього співробітництва. Меморандум між Урядами України та Ірану про торговельно-економічне співробітництво передбачає співробітництво у даній сфері⁸.

Сьогодні деякі європейські країни – Франція, Велика Британія, Італія, Іспанія – в силу низки економічних та геополітичних факторів, все частіше знаходять шляхи подолання санкцій⁹. Передусім це обумовлено зростаючим інтересом до освоєння енергетичних ресурсів Каспію та шельфу Перської затоки.

Найбільш перспективним нафтогазовим проектом диверсифікації іранських джерел постачання енергоносіїв в Україну у співпраці з ЄС є „Транскаспійський газопровід”, який має стати частиною проекту „Набукко” з подальшим підключенням Ірану. ЄС розглядає доступ до енергоресурсів як пріоритетний та реалізує „Транскаспійський газопровід” (США підтримує цей проект). Експерти зазначають, що даний проект постачання газу до Європи неможливий без іранського газу.

При цьому Україні потрібно своєчасно проаналізувати можливості та перспективи активної співпраці України з ЄС та Іраном щодо зазначених проектів та можливість підключення України до нового етапу співпраці ЄС з Іраном в енергетичній сфері .

13 липня 2009 р. у м. Анкарі (Туреччина) Австрія, Болгарія, Румунія, Туреччина та Угорщина підписали Міжурядову угоду з реалізації проекту „Набукко”. Експерти зазначають, що підписання даної Угоди призведе до геополітичних зрушень у регіоні та дозволить диверсифікувати маршрути постачання не лише для споживачів, а й для постачальників енергоресурсів, у першу чергу, Азербайджанської Республіки та Республіки Туркменістан, а в перспективі – Ірану та Іраку, що сприятиме активізації торгівлі та стабілізації одразу кількох регіонів.

Українські експерти звертають увагу на можливість диверсифікації газопостачання України шляхом закупівель скрапленого природного газу (СПГ) з країн Близького та Середнього Сходу. Вказаний варіант співробітництва позбавляє від залежності власника газопроводу, а також знижує рівень енергетичної залежності України від однієї країни (Росії). Однак технологія регазифікації СПГ доволі складна і потребує значних інвестицій.

Висновки та рекомендації

Іран важливий для України, насамперед власним економічним потенціалом, перспективами інвестиційного співробітництва та можливостями співпраці в енергетичній сфері. У цьому контексті Україна потребує здійснення щодо Ірану виваженої політики, з урахуванням позиції світової спільноти стосовно набуття Іраном ядерної зброї.

За підсумками торговельно-економічних відносин між Україною та Іраном протягом останніх п’яти років залишаються проблемні питання, які потребують вирішення (див. дод. 1).

Аналіз товарної структури експорту України в Іран дозволяє зробити таки висновки: по-перше, ринок Ірану являє собою інтерес для машинобудівної галузі (22,8 % вітчизняного експорту), що становить майже 5-ту частину від загального обсягу експорту і перевищує середню частку між Україною та всіма країнами світу; по-друге, структура товарного експорту до Ірану, особливо з початком світової економічної кризи, надто вразлива; по-третє, потрібно врахувати швидку товарну експансію Китаю¹⁰, інших держав на традиційні для України близькосхідні ринки збуту металургійної, хімічної та машинобудівної продукції. Не виключено, що це може призвести до відчутної втрати позицій українського національного виробника на ринках Близького та Середнього Сходу.

З урахуванням особливостей сучасного політичного та економічного розвитку в Ірані Україні потрібно здійснити наступні кроки, спрямовані на підвищення ефективності й результативності її зовнішньої політики та стратегічних геоекономічних інтересів у регіоні Середнього Сходу.

1. Інтенсифікувати співробітництво в економічній сфері й координацію дій з трансатлантичною спільнотою (США, ЄС) та Іраном. У цьому контексті потребує інтенсифікації співробітництво в регіоні з новою американською адміністрацією, у першу чергу, з таких питань, як розробка нових ініціатив щодо Ірану, реалізація міжнародних енергетичних проектів тощо. При цьому, Україна може запропонувати Сполученим Штатам створити українсько-американську робочу групу з опрацювання комплексу спільних заходів на Середньому Сході та належної координації зусиль, спрямованих на реалізацію національних інтересів України і США в регіоні, передусім в Ірані.
   
2. Забезпечити належне висвітлення ролі та місця іранського вектору в проекті Закону „Про основні напрями зовнішньої політики України”. У цьому контексті, потребує опрацювання на державному рівні Концепція і Стратегія близькосхідної політики України, що дозволить створити необхідну політико-правову базу практичної реалізації стратегічних завдань зовнішньої політики України як на Близькому, так і Середньому Сході.
   
3. Опрацювати довгострокову Програму економічного співробітництва між Україною та Іраном на 2010 – 2030 роки.
   
4. Забезпечити організацію переговорів з Іраном та Євросоюзом, щодо розробки ТЕО нафтогазового коридору „Іран – Україна – ЄС”. У цьому контексті, необхідна державна підтримка входження України на енергетичні ринки Середнього Сходу, участі України в реалізації міжнародних енергетичних проектів та просування українських товарів і послуг на ринках регіону.
   
5. Відновити роботу Спільної міжурядової українсько-іранської комісії з економічного та торговельного співробітництва й провести П’яте засідання СМК до кінця 2009 року. Питання співробітництва України з Іраном у нафтогазовій галузі мають стати однією з основних тем чергового засідання СМК. Вирішення даного питання надасть нового подиху та налагодження співпраці наших країн у сфері постачання енергоносіїв, зможе змінити наявну структуру українсько-іранського товарообігу та ліквідувати існуючий дисбаланс.
   

Відділ зовнішньополітичних стратегій

(С. Нагорний)


Додаток


Проблемні питання, що потребують урегулювання в торговельно-економічних відносинах

між Україною та Ісламською Республікою Іран

№	Проблемні питання	Позиції сторін		Стан і пропозиції щодо вирішення питання
		Української	Ісламської Республіки Іран
1.	Незбалансованість двостороннього товарообігу з великим позитивним сальдо на користь України	Українську сторону незбалансованість товарообігу задовольняє. Найбільш прийнятним для України варіантом нарощування об’ємів товарообігу є вирішення питання постачання в Україну іранських енергоносіїв.	Іранську сторону незбалансованість товарообігу не задовольняє. Іран пропонує урівноважити торгівельні відносини поставками до України товарів повсякденного вжитку.	Незбалансованість товарообігу залишається на попередньому рівні. Як один із можливих варіантів зменшення дисбалансу в торгівлі між двома країнами розглядається поставка в Україну іранських енергоносіїв.
2.	Невирішеність проблеми налагодження прямих банківських розрахунків, що змушує комерційні структури обох країн здійснювати розрахунки через треті країни, або із запровадженням різноманітних непрозорих схем. Зазначена ситуація створює умови для переведення частини фінансової діяльності комерційних структур обох країн у „тіньовий” сектор.	Прямі банківські розрахунки відсутні, як наслідок, значна кількість української конкурентоспроможної продукції поставляється в Іран через треті країни, що не дозволяє українським товаровиробникам ефективно розвивати співробітництво з іранськими партнерами.	Прямі банківські розрахунки відсутні, що примушує Іран поставляти продукцію через треті країни і сприяє поширенню іранського тіньового товарообігу та збільшенню ціни на товари.	Питання прямих банківських розрахунків знаходиться на стадії опрацювання експертами двох країн. Вирішення питання щодо встановлення прямих банківських розрахунків між двома країнами в найближчий перспективі проблематично, через необхідність внесення змін у чинне законодавство України (Закон України „Про банки і банківську діяльність” тощо).
3	Порушення іранською стороною в односторонньому порядку положень ратифікованої Україною та ІРІ „Угоди про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на прибуток і майно”	Зазначену проблему було порушено в ході консультацій експертів МЗС України та МЗС ІРІ з питань інвентаризації договірно-правової бази двосторонніх відносин 6-7 лютого 2007 р. в Києві. Незважаючи на неодноразові звернення щодо роз'яснень принципів та підстав оподаткування представників українських компаній і підприємств в Ірані, станом на 26 вересня 2007 р. аргументованої відповіді від іранської сторони не отримано.	Міністерством праці та соціального захисту ІРІ суб’єктивно встановлено розміри оподаткування, які розраховуються не з реальних розмірів прибутку іноземного представництва або компанії та з використанням офіційно визначеної методики розрахунку податків, а на підставі таблиць податкового відомства країни. Окрім того, на початку 2007 р. українські компанії повідомили, що податкові органи ІРІ планують також нараховувати податок і з доходу від продажів.	Ситуація, що склалася, вимагає вироблення чіткої позиції з порушеного питання, а також залучення до вирішення проблеми Міністерства фінансів України, яке відповідно до пункту „g” статті 3 Угоди 1996 р., є органом, відповідальним за реалізацію зазначеного міжнародного договору з української сторони.
4	Невизнання іранською стороною рішень арбітражних судів інших країн у разі виникнення спірних питань в ході виконання контрактів.	Українську сторону подібне положення у торговельно- економічному співробітництві не влаштовує з тих причин, що в ході зазначеного співробітництва періодично виникають проблеми, рішення яких є компетенцією арбітражних судових інстанцій.	У разі виникнення спірних питань в ході виконання контрактів між суб’єктами зовнішньоекономічних відносин та вирішення проблем в арбітражних судах, іранська сторона не визнає рішення іноземних судів. За весь період встановлення дипломатичних відносин з Іраном іранські судові установи не винесли жодного рішення на користь іноземної фізичної або юридичної особи.	Вирішення зазначеної проблеми знаходиться в компетенції урядових установ обох країн.
5	Використання іранською стороною застарілої системи розрахунків по зовнішнім контрактам тільки через акредитиви типу „LC”	Розрахунки з іранськими партнерами за системою акредитивів типу „LC” не влаштовують українські підприємства з низки причин. По-перше, значні контракти на постачання з України в Іран складного обладнання потребують значного часу на їх виконання. За цей час в Україні можуть змінюватися ціни як на енергоносії, так і на метал та інше, але ці зміни не враховані в контракті з тієї причини, що за методикою „LC” ведуться розрахунки тільки за кінцевий продукт, визначений у контракті. З цієї причини українська сторона несе значні збитки.	Іранські підприємства, посилаючись на вимоги уряду вести розрахунки тільки через акредитив „LC”, не бажає вести розрахунки за іншою схемою, наприклад, з використанням передоплати. Система розрахунків через акредитив „LC” дозволяє іранській стороні, отримавши частину товару або обладнання від українського постачальника, у подальшому шантажувати українського партнера загрозою несплати, а також дозволяє висувати додаткові вимоги та претензії.	Пропонується при складанні зовнішньоекономічних контрактів більш ретельно підходити до розділу розрахунків, пропонуючи іранським партнерам комбіновану схему, яка б передбачала попередню передоплату тощо.

(Планова аналітична записка, жовтень 2009 р., НІСД)

Виконавець: Старший консультант відділу зовнішньополітичних стратегій Нагорний С. С.

gov.ua/Monitor/october09/14.htm