Інформаційне забезпечення навчального процесу

Вид материала

Документы

Содержание Бойко О.Д. Історія України. Посібник. Київ: Видавничий центр «Академія», 2002 УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ ХVІІ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХVІІІ СТОЛІТТЯ Дати Скоропадський Іван Ілліч Полуботок Павло Леонтійович Апостол Данило Павлович Орлик Пилип Прокопович Феофан Величко Самійло Васильович Палій Семен Поняття та терміни Малоросійська колегія Козацьке (українське) бароко Козацькі літописи Українські землі в другій половині xviii століття Калнишевський Петро Іванович Сковорода Григорій Савич Березовський Максим Созонтович Григорович-Барський Іван Григорович Ведель Артемій Лук`янович Бортнянський Дмитро Степанович ... Полное содержание

Подобный материал:

• Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ положення, 1492.96kb.
• Інформаційне забезпечення управлінської діяльності, 628.55kb.
• Інформаційне забезпечення навчального процесу, 397.46kb.
• Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, 286.57kb.
• І. Б. Електронне ресурсне забезпечення навчального процесу технікуму постановка проблеми, 138.64kb.
• Інформаційне забезпечення юрбізнесу: автоматизація юридичної діяльності та її довідково-інформаційне, 110.51kb.
• Методичні рекомендації до планування та здійснення навчального процесу у знз запорізької, 722.14kb.
• Методичні рекомендації щодо ущільнення вивчення навчального матеріалу інваріантної, 289.3kb.
• Наказ, 107.19kb.
• Ти, відповідного рівня кадрового І науково методичного забезпечення, якості навчального, 211.86kb.

Рубрика: Інформаційне забезпечення навчального процесу

Підрубрика: Підготовка до ЗНО

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ У ХVІІІ – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ

Інформаційні матеріали. Частина 2¹

Упорядник Ю. Малієнко

Інформаційні матеріали «Історія України у ХVІІІ – першій половині ХІХ ст.» складено відповідно до Програми зовнішнього незалежного оцінювання з історії України, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 8 грудня 2010 р. № 1218 зі змінами та доповненнями, внесеними відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 27 грудня 2010 р. № 1292 (далі — Програма). Вони є фактологічним словником, у якому подано визначення усіх понять та характеристики історичних постатей, знання яких вимагається Програмою. Ілюстративний матеріал, що є складовою частиною усіх тестових завдань, представлено на диску. (Піктограма. Див. диск Додатки 1, 2)

Жирним шрифтом у текстах тлумачень понять та довідок про історичні постаті виділено дати, передбачені Програмою для обов’язкового запам’ятовування. Біля імен гетьманів у дужках проставлені роки правління, біля імен інших українських діячів — дати життя.

Використана література

1. Бойко О.Д. Історія України. Посібник. Київ: Видавничий центр «Академія», 2002

ссылка скрыта

2. Власов В.С. Історія України: Підруч. для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. — К.: Генеза, 2008.
   
3. Даниленко В.М., Кокін С.А. та ін. Короткий історичний словник. — Запоріжжя: Прем’єр, 2001.
   
4. Довідник з історії України (А–Я): Посібн. для серед. загальноосвіт. навч. закл.\ За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. — К.: Генеза, 2001.
   
5. Кульчицький С.В., Мицик Ю.А., Власов В.С. ссылка скрыта
   
6. Мицик Ю.А., Бажан О.Г., Власов В.С. ссылка скрытаНавчальний посібник. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008
   

ссылка скрыта

7. Провідники духовності в Україні (упор. Курас І.Ф.)
   

ki.com.ua/kulturologiya/perednye_slovo

8. Реєнт О., Малій О. Історія України. Кінець ХVІІІ – початок ХІХ ст. — К.: Генеза, 2003.
   
9. Смолій В.А., Степанков В.С. Історія України: Підруч. для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. — К.: Генеза, 2007.
   
10. Швидько Г.К. Історія України: Підруч. для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Генеза, 2008.
    
11. uk.wikipedia.org
    
12. pidruchniki.com.ua
    
13. ссылка скрыта
    
14. ukma.kiev.ua
    
15. www.ukrainians-world.org.ua
    

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ ХVІІ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХVІІІ СТОЛІТТЯ

Дати:

1708–1709 рр. — національно-визвольна акція гетьмана І. Мазепи.

1710 р. — ухвалення Конституції ссылка скрыта.

Персоналії


Мазепа Іван Степанович (1687–1709)² – гетьман Лівобережної України, визначний український політичний діяч, дипломат. Український шляхтич, навчався у Києво-Могилянському та Варшавському єзуїтському колегіумах, служив при дворі польського короля, входив у найближче оточення П. Дорошенка, І. Самойловича. Князь Священної Римської імперії, кавалер ордену Св. Андрія Первозванного. Підписав Коломацькі статті (1687) з Московським царством. Прагнув до об’єднання усіх українських земель: Правобережної України, Лівобережної України, Слобожанщини, Запорозької Січі. Відомий своїм меценатством, яке здійснював разом із матір’ю. Надавав кошти на відбудову старих та спорудження нових храмів (12 храмів), збудованих у стилі козацького (мазепинського) бароко. Сприяв розвитку освіти, опікувався Києво-Могилянським колегіумом, який за часів Мазепи перетворено на Академію (1701), заснував Чернігівський колегіум; зібрав унікальну бібліотеку. Писав вірші. Коштом Мазепи видрукувано Євангеліє арабською мовою. За часів Мазепи зростає роль козацької старшини: крім бунчукових (започатковано І. Самойловичем), запроваджуються посади значкових і значних товаришів — козацької еліти з особливими привілеями. Разом з тим посилюється використання козаків на примусових роботах, на будівництві фортець, доріг, мостів, міст (зокрема, Санкт-Петербург). Мазепа придушив повстання під проводом С. Палія (1702–1704 ), об’єднав Правобережну та Лівобережну Україну під своєю булавою (1704–1708-09). На початку Північної війни (1700–1721) виступав на боці Російської імперії. У 1708 р. між І. Мазепою та швецьким королем Карлом ХІІ було укладено договір про права України, і гетьман перейшов на бік Швеції. Петро І оголосив Мазепу зрадником, зруйнував Батурин, примусив козаків обрати нового гетьмана; церква проголосила анафему Мазепі. Запорозька Січ на чолі з К. Гордієнком підтримала Мазепу. У відповідь на це Петро І зруйнував Січ. У 1709 р., внаслідок поразки україно-швецьких військ у Полтавській битві, І. Мазепа та Карл ХІІ відступили у турецькі володіння. Там у м. Бендери гетьман помер.


Скоропадський Іван Ілліч (1708–1722) — гетьман Лівобережної України, покровитель і меценат Києво-Могилянської академії. За рекомендацією Петра І Скоропадський був обраний гетьманом (після переходу І. Мазепи на бік Швеції). На прохання Скоропадського підписати Решетилівські договірні статті Петро І надіслав іменний указ, у якому звужувалися права Лівобережної Гетьманщини. У додатках до указу землі Війська Запорозького названі «Малоросійський край». При гетьманові призначався царський резидент Ізмайлов. За правління Скоропадського резиденцію перенесено до Глухова, ліквідована Київська митрополія. Для контролю над діяльністю гетьмана утворено Малоросійську колегію (1722). Протягом свого правління Скоропадський намагався протистояти колоніальній політиці Російської імперії, обстоювати залишки автономії Гетьманщини, однак був позбавлений реальної влади. І. Скоропадський передав булаву П. Полуботку.


Полуботок Павло Леонтійович (1722–1723/24) — наказний гетьман Лівобережної України. Здійснив спробу обмежити права Малоросійської колегії, заборонив старшині експлуатувати козаків, боровся проти хабарництва, реформував судочинство (реорганізація судів на засадах колегіальності). Полуботок видав розпорядження, за яким скарги населення розглядалися від нижчої до вищої інстанції українського уряду, а не подавалися безпосередньо Малоросійській колегії. Викликаний Петром І до Санкт-Петербургу, де загинув у 1724 р.


Апостол Данило Павлович (1727–1734) — гетьман Лівобережної України, визначний український військовий і політичний діяч. Прихильник І. Мазепи. На деякий час пригальмував перетворення Гетьманщини на адміністративну одиницю Російської імперії. Підписав «Рішительні пункти» — царський наказ гетьманові. Апостол провів реформи у судочинстві, фінансах, земельній справі, торгівлі. Провів Генеральне слідство про маєтності, внаслідок якого у державне користування було повернуто чимало безпідставно захоплених земель. Скасував багато обмежень щодо української торгівлі. Уперше встановив точний бюджет державних видатків. Відновив право призначати Генеральну військову канцелярію та полковників. Під владу гетьмана повернув Київ, який до цього перебував під владою київського губернатора.


Орлик Пилип (1672–1742)³ — гетьман України в еміграції. Походив з давнього чесько-литовського роду, навчався в Києво-Могилянському та єзуїтському колегіумах, володів багатьма мовами, генеральний писар в уряді І. Мазепи. У 1710 р. у Бендерах (Молдавія), однодумці І. Мазепи обрали Пилипа Орлика гетьманом. У цьому ж 1710 р. було ухвалено «Пакти й Конституції законів і вольностей Війська Запорозького», що згодом отримали назву Конституція Пилипа Орлика (Бендерська Конституція). Конституція Пилипа Орлика — угода між гетьманом і козацтвом, яке виступало від імені українського народу про взаємні права та обов’язки. Уклав союзний договір зі Швецією та Кримським Ханством. У 1711 р. здійснив невдалий похід на Правобережну Україну. Головна мета подальшої діяльності — створення антимосковської коаліції. Жив у Західній Європі (Швеції, Німеччина, Франція), останніх 20 років — у Туреччині, очолив першу українську політичну еміграцію у Західній Європі та уряд в екзилі (в еміграції). Автор книг, присвячених Мазепі.


Прокопович Феофан (справжнє ім’я — Єлезар; ссылка скрыта–ссылка скрыта) — визначний український діяч епохи бароко, публіцист, драматург, ссылка скрыта, ссылка скрыта, ссылка скрыта. Сфера наукових інтересів Прокоповича охоплює фізику, астрономію, логіку, науки про державу і право тощо. Вів наукові спостереження, використовував мікроскоп і телескоп. Твір «Володимир», присвячений І. Мазепі, — перша історична драма на вітчизняному матеріалі. ссылка скрыта ссылка скрыта. За наказом Петра І переїхав до Петербурга, розвинув ідеї освіченого абсолютизму. Брав участь в організації та створенні Академії наук, Синоду (став віце-президентом Синоду).

Величко Самійло Васильович (ссылка скрыта – після ссылка скрыта) — історик, автор козацького літопису, що охоплює період від 1648 року до 1700 року. Літопис Величка разом з ссылка скрыта, ссылка скрыта складає комплекс козацької історіографії. Величко походив з козацького роду. Вчився у Києво-Могилянській академії. Служив у Генеральній канцелярії. Брав участь у походах І. Мазепи, зокрема на Правобережну Україну. Наприкінці 1708 р. звільнений зі служби. Спираючись на зібрані історичні хроніки, літописи, оригінальні документи, художні твори, Величко створив перший систематичний виклад історії ссылка скрыта. При написанні літопису використав широке коло документів Генеральної Військової Канцелярії, а також польські та німецькі джерела. Літопис Величка написано українською літературною мовою ХVІІІ ст. з елементами народної мови. Рукопис супроводжено десятьма портретами гетьманів. Повний текст літопису не зберігся.

Палій Семен (справжнє прізвище — Гурко; 1640-і рр. – 1710) – полковник білоцерківський (фастівський), керівник національно-визвольної боротьби українського народу проти польської влади у Правобережній Україні кін. ХVІІ – поч. ХVІІІ ст. Вчився у Києво-Могилянській Колегії. У 1760-х рр. перебував на Запоріжжі, де відзначився військовими та організаторськими здібностями. У 1683 р. Палій брав участь у розгромі турків під Віднем. За сприяння Палія були засновані Фастівський, Богуславський та віддалені Брацлавський і Корсунський полки. У 1680–90-х рр. вів спільно з лівобережними козаками боротьбу проти Туреччини та Кримського ханства. Основне завдання Палія — визволення Правобережної України з-під польської влади та приєднання її до Лівобережної Гетьманщини. Спробував знайти союзників серед прихильників шведського короля Карла XII. Очолив визвольну боротьбу проти польської влади у Правобережній Україні (1702–1704). У 1704 р. за наказом Петра І був заарештований І. Мазепою, засланий до Сибіру, в Тобольськ. Після відкритого виступу І. Мазепи проти московської влади Палія було повернуто з заслання і призначено полковником Білоцерківського полку.

Поняття та терміни:

Конституція (ссылка скрыта сonstitutio — установлення, устрій, порядок) — основний державний документ (ссылка скрыта), який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов’язки ссылка скрыта, ссылка скрыта та ссылка скрыта. Інші закони держави, як правило, спираються на конституцію.

Малоросія — назва Гетьманщини в законодавчих актах і розпорядженнях царського уряду після українсько-московського договору 1654 р. З 1667 р. – до кінця ХVІІІ ст. Малоросією називалася переважно Лівобережна Україна. Використовувалося істориками як історико-географічне поняття кінця ХVІІІ – початку ХХ ст.


Малоросійська колегія — центральний орган російської колоніальної адміністрації в Гетьманщині у ХVІІІ ст. Перша Малоросійська колегія (1722–1727, очолював С. Вельямінов), створена Петром І з метою контролю за діяльністю гетьмана та українського уряду й поступового обмеження політичної автономії Гетьманщини. Скасована у 1727 р. у зв’язку з відновленням гетьманства. Друга Малоросійська колегія (ссылка скрыта–ссылка скрыта рр., очолював генерал-губернатор Малоросії П. ссылка скрыта— орган управління ссылка скрыта після ліквідації ссылка скрыта. Обидві колегії знаходилися у Глухові.

Козацьке (українське) бароко — назва ссылка скрыта, що набув поширення в українських землях ссылка скрыта у ссылка скрыта–ссылка скрыта ст. Виник унаслідок поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського ссылка скрыта. Козацьке бароко використовувалося у житловій, громадській, культовій забудовах, яким притаманне органічне поєднання рис професійної та народної архітектури. Найбільше споруд у стилі українського бароко збудовано за гетьманування І. Мазепи. Бароковий храм не мав чітко вираженого фасаду, був однаковий з усіх боків. Відомі храми, збудовані у стилі українського бароко: Преображенський собор Мгарського монастиря, Хрестовоздвиженський собор у Полтаві, Покровський собор у Харкові, Спасо-Преображенський в Ізюмі, будинок Чернігівського колегіуму тощо.

Козацькі літописи — умовна назва історико-літературних творів 2-ї половини ссылка скрыта – середини ссылка скрыта присвячених воєнно-політичним подіям в Україні та козацьким війнам. До наших днів дійшли три найвизначніші козацькі пам’ятки — літописи ссылка скрыта (про події ссылка скрыта–ссылка скрыта років, вірогідний автор — ссылка скрыта), Г. ссылка скрыта (ссылка скрыта, про події від виникнення ссылка скрыта до ссылка скрыта р.) та ссылка скрыта (ссылка скрыта р., про події в Україні ссылка скрыта–ссылка скрыта рр.). В усіх цих літописах не лише докладно розповідається про Визвольну війну українського народу ссылка скрыта–1657 років, але й подається економічна, політична і культурна характеристика країни, факти з історії ссылка скрыта, ссылка скрыта, ссылка скрыта, ссылка скрыта, ссылка скрыта, ссылка скрыта та інших держав. Джерелами козацьких літописів були давні українські ссылка скрыта, власні спостереження, спогади сучасників, документальні матеріали (урядові, офіційні й приватні листи, акти, грамоти, ссылка скрыта), твори чужоземних істориків, народні ссылка скрыта, ссылка скрыта тощо. Мова більшості літописів — книжна, близька до розмовної. Козацькі літописи — цінні джерела для дослідження вітчизняної історії і важливі пам’ятки літератури.