Ти, відповідного рівня кадрового І науково методичного забезпечення, якості навчального процесу, ефективної реалізації його різноманітних моделей І механізмів

Вид материала

Содержание

Аналіз останніх досліджень та публікацій.
Невирішені раніше частини проблеми.
Постановка завдання.
Рис.1. Схема проектування технології проблемно-модульного навчання
Перспективу подальших досліджень

Подобный материал:

УДК 378. 147. 157

 2005

Гирич З.І.

ОСОБЛИВОСТІ МОДУЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

Постановка проблеми. Розвиток педагогічної освіти України та її інтеграція в європейський освітній простір потребує радикальної модернізації змісту педагогічної освіти, відповідного рівня кадрового і науково – методичного забезпечення, якості навчального процесу, ефективної реалізації його різноманітних моделей і механізмів. Вирішення цих проблем можливе за рахунок впровадження високоефективних технологій реалізації дидактичного процесу. Однією з таких технологій є технологія модульного навчання.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Різні аспекті впровадження модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах досить широко розглядаються в педагогічній літературі, зокрема у працях відомих дослідників А.М. Алексюк, І.М. Богданової, В.В. Вітвицької, Д.В. Чернілевського, М.А. Чошанова, П. А. Юцявичене та інших.

Невирішені раніше частини проблеми. Основна увага в публікаціях приділяється окремим різновидам технології модульного навчання. Однак, існує потреба узагальнення особливостей та досвіду впровадження модульної організації навчального процесу у вищих навчальних закладах з метою підвищення якості вищої освіти фахівців.

Постановка завдання. Метою статті є аналіз існуючих різновидів технології модульного навчання у вищих навчальних закладах, узагальнення їх особливостей та досвіду впровадження у навчально –виховну практику вищої школи.

Центральним поняттям технології модульного навчання є поняття модуль. Аналіз визначення модуля теоретиками і практиками модульного навчання свідчить про неоднозначність розуміння його сутності. Ми під модулем будемо розуміти автономну організаційно – методичну структуру навчальної дисципліни, що містить у собі дидактичні цілі, логічно завершену одиницю навчального матеріалу (складену з врахуванням внутрішньопредметних і міждисциплінарних зв'язків), методичне керівництво (включаючи дидактичні матеріали) і систему контролю.

Проектування процесу навчання у вищій професійній школі на модульній основі дозволяє:

1) здійснювати в дидактичній єдності інтеграцію і диференціацію змісту навчання шляхом угруповання проблемних модулів навчального матеріалу;

2) здійснювати самостійний вибір студентами того або іншого варіанта модульної програми в залежності від рівня навченості і забезпечувати їхній індивідуальний темп засвоєння програми;

3)використовувати проблемні модулі як сценарії для створення педагогічних програмних засобів;

4) переносити акцент у роботі викладача убік консультативно – координуючих функцій керування пізнавальною діяльністю тих, кого навчають;

5)скорочувати курс навчання без особливого збитку для повного викладу і глибини засвоєння навчального матеріалу на основі адекватного комплексу методів і форм навчання[1].

Нова структура навчального процесу за модульним принципом характеризується наступним змістом її елементів і логікою побудови( за С.С. Вітвицькою [2]):

1. Вивчення теми (розділу) навчального матеріалу проводиться не за окремими частками на кількох заняттях, а подається цілісно узагальненим модулем на установчих лекціях. Тривалість лекцій визначається об'ємом теоретичного матеріалу, способами його структурування. Установчі лекції висвітлюють особливо складні, проблемні питання теми, найновіші факти і події. Активізація мислення студентів в ході такої лекції забезпечується, якщо лекція носить проблемний характер.

2. Після установчої лекції слідують основні елементи структури модульного навчання: семінарські заняття, диференційно – групова робота, ділові ігри, самостійна робота студентів під керівництвом викладача.

При реалізації такої педагогічної технології викладач в основному виконує роль консультанта.

Під час використання технології модульного навчання вводиться система модульного контролю, який проводиться після завершення лекційних, семінарських, лабораторних і практичних занять, що належать до певного модуля. Модульний контроль та визначення рейтинга студентів використовується з метою стимулювання систематичної та самостійної роботи студентів, підвищення об'єктивності оцінювання їхніх знань, створення здорової конкуренції між ними в навчанні, виявлення і розвитку творчих здібностей.

Аналіз вітчизняних досліджень з проблеми запровадження модульного навчання у вищій школі дозволив виділити такі його різновиди: технологія модульно – рейтингового навчання, модульно –контекстна технологія, модульно – тьюторська система навчання, кредитно – модульна технологія, технологія проблемно – модульного навчання, модульна дистанційна дидактична система.

Розглянемо особливості різновидів технології модульного навчання та їх ефективність.

Значний досвід запровадження технології модульного навчання мають педагогічні університети України. Модульний підхід до професійно – педагогічної підготовки вчителя докладно розглянуто у монографії І.М. Богданової [3]. Автором створено інтегрований курс педагогіки як засіб удосконалення професійно – педагогічної підготовки вчителя. Система науково – методичного забезпечення підготовки вчителя на основі інтегрованого курсу педагогіки передбачає:

модульну програму у вигляді структури і змісту навчальних модулів;
теоретичні основи підготовки вчителя на базі “Інтегрованого курсу педагогіки”;
дидактичні основи підготовки на базі технологічних модулів до “Інтегрованого курсу педагогіки”.

Інструктивні матеріали до кожного модуля із запропонованого курсу містять: довідковий матеріал для самостійної роботи студентів до кожного міні - модуля; завдання для самостійної роботи студентів до лабораторно – практичних занять з урахуванням рівнів інтелектуальної активності; інструкції щодо виконання завдань; критерії оцінок якості виконаних завдань; словник використаних термінів; список рекомендованої літератури; набір індивідуальних завдань; підсумковий контроль у вигляді імітаційно – моделюючих ігор.

Завдання для самостійної роботи студентів розроблено відповідно до трьох рівнів інтелектуальної активності: репродуктивного, евристичного, креативного.

Результати теоретичного і практичного дослідження І.М.Богданової показали, що застосування модульного підходу до навчання сприяє оновленню професійно – педагогічної підготовки майбутніх вчителів. Важливим результатом дослідження є виявлення ряду характерних особливостей професійно – педагогічної підготовки на основі застосування модульної технології навчання, а саме:

- відхід від старої вузькопрагматичної підготовки;

- створення освіти, яка орієнтує на формування освіченої, гармонійно розвиненої особистості, здатної до постійного оновлення знань, до професійної компетентності та мобільності, до швидкої адаптації у сучасному перебігу подій, до вільного вибору освітньо – професійних програм, форм навчання, засобів навчання, компонентів змісту освіти тощо;

- акцент у навчанні переноситься на розвиток культури мислення, почуттів, поведінки.[3].

Теоретичні й практичні аспекти модульно – рейтингового навчання у вищому закладі освіти першого рівня акредитації розглядались у дослідженнях Булонського Л., Шиян Н., Бондар В., Лузик Е. та інших.

У Полтавському педагогічному університеті застосовується технологія модульно –рейтингового навчання, що покликана дати якісно нові результати навчально – виховного процесу. Ця технологія являє собою систему навчально – виховних, організаційно – методичних, матеріально – технічних та інших складових, які створюють умови для максимального розкриття творчого потенціалу студентів шляхом вдосконалення мотивації навчання, його індивідуалізації, використання творчих методів, гуманізації всіх компонентів системи, .охоплюючи її як у цілому, так і окремі елементи: аудиторні заняття, практики, самостійну позааудиторну роботу тощо. Її особливістю є те, що зовнішній вигляд організаційних форм навчання залишається традиційним: лекції, практичні та семінарські заняття, лабораторні роботи, консультації та індивідуальні заняття. Але зазнають істотних змін зміст та логічна структура навчального матеріалу, зміст та структура навчально – пізнавальної діяльності, система контролю та оцінки результатів навчально – пізнавального процесу.

Технологія модульно – рейтингового навчання базується на самостійній навчально – пізнавальній роботі студентів, індивідуалізації навчання, творчому характері учіння, співробітництві та співтворчості викладачів і студентів. Всю традиційну і нетрадиційну самостійну роботу стимулюють відповідною кількістю балів. У результаті студент набирає суму, яка обумовлює його рейтинг. Головною метою впровадження рейтингу студента є підвищення якості навчання шляхом активізації навчальної діяльності, стимулювання ритмічної роботи студентів, створення умов для змагання та прояву особистості[4].

Важливо відзначити, що технологія модульно – рейтингового навчання стимулює не лише навчальну діяльність студента, а й спонукає викладача до самовдосконалення свого професійного та наукового рівня.

Таким чином, технологія модульно – рейтингового навчання є суттєвим фактором стимулювання пізнавальної діяльності студентів та формування професійної компетентності майбутнього спеціаліста.

У Житомирському педагогічному університеті застосовується модульно – контекстна технологія, яка ставить за мету формування педагогічної спрямованості способів розумових дій, розвиток емоційних і морально – естетичних якостей, засвоєння знань, умінь та навичок, дійово – практичної сфери та самокеруючих механізмів особистості майбутнього фахівця. Модульно – контекстна технологія за орієнтацією на особистісні структури – всебічно гармонійна. За характером змісту гуманістична, навчально – виховна, за типом управління – система малих груп, за провідним методом навчання – проблемно – пошукова, творча, діалогова, ігрова; за організаційними формами – академічна, індивідуально – групова, диференційована. Ця технологія спрямована на розвиток потреби студента в самореалізації, що посідає одне з найвагоміших місць у сфері спонукання дидактичного вибору[2].

Детального наукового дослідження вимагає проблема підготовки магістрів. О.Єременко [5] зроблена спроба дослідити на теоретичному і методичному рівнях процес організації модульного навчання в педагогічному університеті в магістратурі музично –педагогічного профілю. На думку автора дослідження, модульне навчання не є відокремленою, наново утвореною системою, воно базується на потоково – групових засадах навчання і модифікує їхні ще далеко не вичерпані виховні й розвиваючі можливості.

Особливості модульної організації змісту навчального процесу на магістерському рівні полягають у:

- послідовному розташуванні навчальних модулів у конструюванні програмного змісту дисциплін;

- спонуканні магістрантів до самостійно –творчої діяльності з метою отримання певного рівня мистецько – педагогічних, науково –дослідних і виконавсько – фахових умінь;

- виокремленні та поєднанні музично –теоретичної інформативності й музично – виконавських умінь, музичних і педагогічних знань, умінь і навичок, музикознавчої (або педагогічної) компетентності з елементами дослідницького досвіду[5].

Результати впровадження модульної системи передбачають активізацію самостійно –творчої діяльності магістрантів у єдності фахової та наукової підготовки з метою забезпечення підвищення вимог до інформаційної ємкості змісту навчальних предметів; диференціацію часу оволодіння матеріалом не лише щодо окремого модуля, а й усього курсу навчання; оптимізацію психосоціального розвитку викладача і магістранта в процесі проблемно –діалогічного духовно – мистецького насичення їхньої взаємодії з метою формування педагогіко - практичної спрямованості способів дій, становлення художньо –естетичного досвіду в подальшій професійній діяльності. Експериментально встановлено, що результати засвоєння знань в умовах застосування модульної технології навчання яскравіше виявляються за рейтинговою системою у формі поточного, рубіжного та підсумкового контролів знань[5].

Отже, організація модульного навчання в педагогічному університеті на магістерському рівні сприяє зростанню психосоціального потенціалу учасників навчального процесу через їхню вмотивовану самоактуалізацію, самореалізацію, а також реалізації завдань професіоналізації музично –педагогічної підготовки магістрантів

Істотно відмінною від традиційної лекційно – семінарської системи навчання є одна з можливих технологій навчання –модульно – тьюторська система його організації, що експериментально опрацьована і перевірена педагогічним досвідом. Перші спроби запровадити нову систему були зроблені викладачами Національного університету ім.. Т.Г. Шевченка [6]. Пізніше апробація модульно – тьюторської системи та технології ситуаційного навчання ( кейс – методу) була здійснена при вивченні курсу “ Економічна історія” у Полтавському університеті споживчої кооперації України . А.М. Алексюк [7] виділяє найважливіші положення цієї технології:

- модульно – тьюторська система навчання покликана внести такі зміни в організаційні засади педагогічного процесу у вищій школі, які б забезпечили суттєву його демократизацію, створили умови для дійсної зміни ролі студента у навчанні ( перетворення його з об'єкта в суб'єкт цього процесу), надали б навчально –виховному процесу необхідної гнучкості, сприяли б запровадженню принципу індивідуалізації навчання;

- модуль – це відносно самостійна частина навчального процесу, яка містить, передусім, одне або кілька близьких за змістом і фундаментальних за значенням понять, законів, принципів;

- засвоєння модуля розпочинається оглядово – установчою лекцією. Наступний етап – індивідуальна самостійна навчальна робота, консультації. Потім проводяться кілька тьюторських занять за опрацьованими джерелами, вони впроваджуються замість традиційних семінарських занять і у своїй сукупності складають зміст модуля;

-.організаційно кожне тьюторське заняття включає в себе три – чотири види навчальної роботи, серед яких два є постійними (невелика письмова робота та дискусія за змістом опрацьованих джерел), інші – змінними ( аналіз ситуацій, розв'язання педагогічних задач, евристична бесіда, рольові та ділові ігри тощо);

- студент може достроково вивчити і скласти “звіт” з матеріалу, що входить до того чи іншого модуля, за домовленістю з викладачем;

-.для студентів, які засвоїли матеріал і відзвітувались за змістом усіх чотирьох модулів до закінчення семестру, екзамен з даного предмета відміняється;

-у разі, коли студент не зміг з тих чи інших причин вчасно скласти звіт за змістом чергового модуля, він має змогу зробити це за домовленістю з викладачем під час консультації;

- при організації індивідуальної навчальної діяльності лишається актуальним питання про стимулювання систематичної самостійної роботи з першоджерелами. Факт наявності або відсутності конспектів першоджерел у студентів не впливає на оцінку якості їхньої навчальної праці.

- виконання навчальних завдань оцінюється певною кількістю залікових одиниць, облік яких ведуть як викладач, так і сам студент;

-з метою стимулювання навчальної активності студентів за підсумками кожного навчального року з урахуванням загальної суми набраних залікових одиниць визначається десятка найкращих студентів з предмета.

Ефективність модульно – тьюторської системи навчання перевірена і підтверджена експериментально.

Технологію ситуаційного навчання, поширену на Заході під назвою “кейс – метод”, вважають початком подолання кризи освіти в сучасному світі. Однак можливість застосування кейс –методу в сучасних умовах вищої освіти України, на думку В.Стрельнікова [8],виглядає досить проблематичним. У зв' язку з тим, що крім матеріальних чинників, пов'язаних із соціально –економічною кризою в освіті, гостро виступають психологічні й організаційні.

Під керівництвом П.А. Юцявичене та нею особисто створено модульні програми для системи навчання англійської мови спеціалістів народного господарства, для системи підвищення кваліфікації майстрів промислового виробництва, а також курсів “Виховання колективу”, “Формування авторитету керівника”, які виявили високу ефективність під час експериментального впровадження у практику вузівського навчання[2].

Впровадження нової для нас кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації спрямовано на підвищення якості вищої освіти фахівців і забезпечення на цій основі конкурентоспроможності випускників та престижу української вищої освіти у світовому освітньому просторі. Ця система являє собою таку модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів). Відповідно до рішення Міністерства освіти і науки України від 24.04.2003 передбачено проведення з 2003/2004 навчального року педагогічного експерименту щодо впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації. Серед очікуваних наслідків впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу виділимо такі:

- інтенсифікація навчального процесу та підвищення якості підготовки фахівців;

- систематичність засвоєння навчального матеріалу;

- встановлення зворотного зв’язку з кожним студентом на визначених етапах навчання;

- контроль та своєчасне коригування навчально-виховного процесу;

- максимальне забезпечення потреб особи у виборі освітнього рівня та кваліфікації;

- підвищення рівня адаптації особи до зміни вимог ринку праці;

- скорочення непродуктивного навчального часу (за рахунок ліквідації екзаменаційних сесій)[9].

Окремі вищі навчальні заклади України мають досить вагомі напрацювання з модульно-рейтингової системи оцінювання знань студентів.

Для переходу на кредитно-модульну технологію навчання потрібно, як слушно зазначає П. Сікорський [11], реалізувати такі першочергові заходи:

порівняти навчальні плани вищих закладів освіти України з навчальними планами країн Болонського процесу й узгодити їх інваріантні частини (до 70%);
централізовано затвердити єдині терміни аудиторного навчання у вищих навчальних закладах протягом 36 тижнів щорічно: І семестр — з 1.09 по 29.12 (17 тижнів), II семестр — з 25.01 по 6.06 (19 тижнів);
використовуючи можливості дидактичної інтеграції, зменшити кількість різних навчальних дисциплін до п'яти для кожного курсу й розмежувати поняття навчального предмета і дисципліни: дисципліна складається з окремих автономних предметів;
централізовано для кожного напряму підготовки затвердити інваріантну частину навчальних планів і програм, а також концепцію формування навчальними закладами варіативної частини програми;
уніфікувати поняття дидактичного кредиту, виходячи з європейських вимог (1 кредит = 24 год);
конкретизувати державний стандарт вищої освіти, визначивши структуру елементів знань для повного засвоєння даного навчального предмета, дисципліни, курсу і ступеня підготовки;
організувати конкурси з написання інтегрованих навчальних підручників за модульним принципом та структурованими знаннями, а також матеріалів для контрольних зрізів;
у провідних університетах організувати кафедри кредитно-модульних технологій навчання, а для координації їх наукових зусиль — Інститут кредитно-модульних навчальних технологій Міністерства освіти і науки України, відкрити відповідні лабораторії та відділи в системі наукових установ АПН України;
зменшити річне аудиторне навчальне навантаження науково-педагогічних працівників: доцентів до 432 год (12 год на тиждень), а професорів до 288 (8 год на тиждень);
укласти перехідні структурно-логічні схеми — викладання навчальних дисциплін у кредитних вимірах, за модульним принципом і перейти з 1 вересня 2004 р. на їх реалізацію в експериментальному режимі.

Кредитно-модульна система організації навчання потребує також розробки сучасних механізмів здійснення навчального процесу, визначення результатів якості світи, управління навчальним закладом [11].

Одна з основних цілей підготовки кадрів полягає у формуванні професійної компетентності фахівця. Досягнення цієї мети вимагає розробки і застосування відповідної технології навчання. М.А. Чошанов [12] запропонував нову педагогічну технологію – проблемно-модульного навчання. Елементи цієї технології апробовані вчителями молодших класів загальноосвітньої і професійної школи, включаючи нові їхні типи: гімназії, ліцеї і коледжі.

Теоретична значимість і новизна запропонованої технології полягає в тому, що в ній принципи системного квантування, проблемності і модульності розглядаються в цілісності, в органічній єдності. Технологія містить у собі цільовий компонент, провідні принципи, спеціальні способи проектування змісту навчання, систему завдань і вправ, конструювання дидактичних матеріалів, рейтингову систему контролю й оцінки навчальних досягнень (мал.1).

Рис.1. Схема проектування технології проблемно-модульного навчання

До переваги проблемно-модульного навчання відносяться:

- спрямованість на формування мобільності знань, гнучкості методу і критичності мислення тих, кого навчають;

- варіативність структури проблемного модуля;

- диференціація змісту навчального матеріалу;

- забезпечення індивідуалізації навчальної діяльності;

- розмаїтість форм і методів навчання;

- скорочення навчального часу без втрат для глибини і повноти знань учнів;

- ефективна система рейтингового контролю й оцінки засвоєння знань учнями.

Серед недоліків можна виділити такі:

- «фрагментарність» навчання, під яким розуміється велика питома вага самостійної роботи учнів аж до «самонавчання».

- ігнорування цілісності і логіки навчального предмета;

- звуження підготовки учнів; скорочення курсу навчання до серії дискретних і незв'язних проблем або завдань, формування лише часткових, конкретних умінь на шкоду узагальненим;

- трудомісткість виготовлення проблемних модулів.

Однак багато з перерахованих недоліків, що найбільш явно виявлялися на етапі становлення технологій модульного навчання, поступово «згладжуються» [12].

На думку М.А. Чошанова, один зі шляхів взаємозв'язку технології проблемно-модульного навчання з іншими технологіями полягає в пошуку таких дидактичних елементів, що, не порушуючи головної ідеї технології, допомагали б нівелювати її недоліки.

Експериментальна апробація технології проблемно-модульного навчання показала, що серед найбільш популярних елементів технології учні назвали:

- методи дидактичного моделювання інтелектуальної діяльності і відповідні їм форми навчання – інтелектуально - навчальні ігри (76%);

- облік індивідуальних особливостей учнів (68%);

- тестування і самостійне розв'язання задач (64%);

- рейтингова система контролю й оцінки навчальних досягнень учнів (68%) і т.д.

Важливо відзначити, що проблемно-модульний технологічний підхід гарантовано забезпечує досягнення більшістю тих, кого навчають чітко визначеного рівня компетентності.

Введення в навчальний процес комп'ютера потребує програмного і дидактичного забезпечення навчального процесу в залежності від цілей і завдань навчання. Аналіз наукових праць з теорії автоматизованих навчальних систем показав недостатність розробки систем реалізації в них диференційованого й індивідуального ( тобто адаптивного) підходу в навчанні. Дослідження Э.В. Лузик[13] присвячене проблемі створення автоматизованих навчальних курсів з метою теоретичного обґрунтування використання адаптивних автоматизованих навчальних і контролюючих комплексів як інструмента підвищення якості підготовки і засоба формування професійних якостей фахівця.

На відміну від звичайних експертних систем, автоматизована адаптивна модульно – рейтингова система навчання і контролю (ААМРСНК) реалізує педагогічне спілкування, що будується з врахуванням психолого – педагогічних особливостей і орієнтовано на досягнення навчальних цілей. Однієї з найважливіших особливостей ААМРСНК є побудова динамічної моделі того, кого навчають,. ААМРСНК являє собою комплекс дидактичних і програмних засобів, призначених для автоматизації навчального процесу, і охоплює в рамках єдиної дидактичної системи розв'язання завдань навчання, підготовку навчальних курсів, керування засобами навчання і дослідження ефективності процесу навчання. Застосування ААМРСНК у сфері освіти дозволяє якісно змінити зміст, методи і форми навчання, що у свою чергу створює передумови для максимальної інтенсифікації, індивідуалізації процесу навчання, формування професійно – значущих якостей особистості. Нова технологія навчання передбачає сполучення своєрідних дидактичних можливостей комп'ютерів із традиційними засобами навчання, функції яких на всіх стадіях навчального процесу істотно збагачуються, наповняються новим змістом[13].

Отже, ААМРСНК дозволяє враховувати оригінальні підходи до розв'язання завдань, забезпечує значний розвиваючий ефект навчання, тому можна стверджувати, що за нею майбутнє комп'ютерних систем навчання.

Модульна дистанційна дидактична система (МДДС) являє собою дидактичну систему, яка заснована на принципах модульного навчання та реалізована із застосуванням дистанційних засобів. На основі аналізу особливостей модульної дистанційної системи та дистанційної форми навчання П.Стефаненко[14] сформулював особливості МДДС (рис. 2).

Особливості МДДС

Індивідуалізація навчання

Паралельність

Модульна структура змісту навчання

Далекодія

Самостійність та активність студента

Асинхронність

Консультуюча роль педагога

Охоплення

Дистанційна взаємодія студентів

Нові інформаційні технології

Рентабельність

Рис.2. Особливості МДДС

В МДДС під індивідуалізацією навчання розуміється індивідуалізація темпів засвоєння навчального матеріалу, індивідуалізація місця навчання . а також індивідуалізація методичного забезпечення та змісту навчання.

Модульна структура змісту навчання передбачає наявність малих одиниць навчального матеріалу (модулів), які можуть групуватися з урахуванням індивідуальних характеристик процесу навчання.

Статус студента виділяється як особливість МДДС. Він полягає у значній самостійності й активності студента.

Через те, що студент має значну самостійність у процесі навчання, роль педагога трансформується з керівної та інформаційної в консультативну.

Особливістю МДДС є також взаємодія студентів, що реалізується із застосуванням сучасних засобів комунікації, таких як електронна пошта, телеконференції, форуми.

Паралельність. Навчання може здійснюватися при поєднанні основної професійної діяльності з навчанням, тобто буквально “ без відриву від виробництва”.

Далекодія. Відстань від місця перебування студента до освітньої установи ( за умови якісної роботи зв'язку) не є перешкодою для ефективного освітнього процесу.

Асинхронність. Йдеться про той факт, що у процесі навчання викладач та студент можуть реалізовувати технологію навчання незалежно від часу, тобто за зручним для кожного розкладом і зручному темпі.

Охоплення. Цю особливість іноді називають також “масовістю”. Кількість студентів, що навчаються за дистанційною формою навчання . не є критичним параметром.

Вони мають доступ до багатьох джерел навчальної інформації, також можуть спілкуватися один з одним і з викладачем через мережі зв'язку чи за допомогою інших засобів інформаційних технологій.

Рентабельність. Під цією особливістю розуміємо економічну ефективність дистанційного навчання. Середня оцінка закордонних та вітчизняних освітніх систем дистанційного навчання показує, що вони обходяться приблизно на 50 % дешевше.

У дистанційному навчанні використовуються переважно нові інформаційні технології ( комп'ютер, аудіо-, відеотехніка, системи та засоби телекомунікацій тощо).

Таким чином, особливості МДДС являють собою сукупність особливостей модульної дистанційної системи та дистанційної форми навчання. Ця система має значний потенціал ефективності, що досягається за рахунок високого рівня індивідуалізації навчання.

Висновки.

1.Модульне навчання є інноваційним високотехнологічним видом навчання, заснованим на діяльностному підході.

2. Різновиди технології модульного навчання мають свої особливості, що забезпечують значний потенціал її ефективності.

3. Впровадження модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах спрямовано на підвищення якості вищої освіти фахівців і забезпечення на цій основі конкурентоспроможності випускників.

Перспективу подальших досліджень проблеми вбачаємо в розгляді питань впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу в вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації.

Література

Чернилевский Д. В. Дидактические технологии в высшей школе: Учеб. пособие для вузов.- М.: ЮНИТИ –ДАНА, 2002.- 437 с.
Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури.- Київ: Центр навчальної літератури, 2003.- 316 с.
Богданова І.М.Модульний підхід до професійно –педагогічної підготовки вчителя:: Монографія.- Одеса: Маяк, 1998.- 284 с.
Шиян Н. Стимулююча й розвиваюча функції технології модульно – рейтингового навчання, їх орієнтація на професійну компетентність майбутнього спеціаліста // Збірник наукових праць Полтавського педінституту ім. В.Г. Короленка. Серія “ Педагогічні і психологічні науки”. Випуск ІІ.- Полтава, 1998.- С. 178 – 184.
Єременко О. Теоретичні засади модульної організації навчально – виховного процесу на магістерському рівні // Педагогіка і психологія професійної освіти.- 2004.-№ 2.- С.28 –36.
Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи: модульне навчання. Курс лекцій.-К.: УСДО,1993.- 220 с.
Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник.-К.: Либідь, 1998.-560 с.
Стрельніков В. Технологія модульного навчання у вищій школі // Педагогіка і психологія професійної освіти.-2003.-№5.- С.13- 22.
Програма проведення педагогічного експерименту щодо впровадження кредитно – модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ – І рівнів акредитації //Освіта: всеукраїнський громадсько – політичний тижневик.-№8 (5084) від 11 – 18 лютого 2004 р.
Сікорський П. Кредитно – модульна технологія у вищих навчальних закладах // Шлях освіти .- 2004.-№ 3 – С. 29 – 34.
Андрущенко В. Модернізація педагогічної освіти України в контексті Болонського процесу //Вища освіта України.- 2004.-№1.-С. 5-9.
Чошанов М.А. Гибкая технология проблемно – модульного обучения.- М.: Народное образование,1996.- 160 с.
Лузик Э. Разработка и внедрение критериально –ориентированных тестов достижений по учебным дисциплинам. Киев. 1996.
Стефаненко П. Особливості та процес функціонування модульної дистанційної дидактичної системи //Педагогіка і психологія професійної освіти.- 2001.- № 4.- С.51-63.

Гирич З.И.

Особенности модульной системы организации учебного процесса в высшей школе

В статье рассматриваются особенности разновидностей технологии модульного обучения в высших учебных заведениях, обобщается опыт их внедрения в системе высшего образования.

Гирич З.І.

Особливості модульної системи організації навчального процесу у вищій школі

У статті розглядаються особливості різновидів технології модульного навчання у вищих навчальних закладах, узагальнюється досвід їх запровадження в системі вищої освіти.

Girich Z.I.

Features of modular system of the organization of educational process in the higher school

In article features of versions of technology of modular training in higher educational institutions are considered, experience of their introduction in system of higher education is generalized.

Стаття надійшла до редакції 06.06.2005р.

Blog

Ти, відповідного рівня кадрового І науково методичного забезпечення, якості навчального процесу, ефективної реалізації його різноманітних моделей І механізмів

Содержание

Рис.1. Схема проектування технології проблемно-модульного навчання

Література