Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича географічний факультет

Вид материала

Содержание

Форма контролю
У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій
ЗМ 2. Зародження географічної науки в епоху середньовіччя та за доби Нового часу
ДИСЦИПЛІНА «Безпека життєдіяльності»

Подобный материал:

1 ... 7 8 9 10 11 12 13 14 ... 28

НЕ 1.4. Картографічне зображення карт. Зміст картографічного зображення і його елементи. Картографічна семіотика. Умовні позначення: функції, класифікація і застосування. Графічні засоби зображення об’єктів і явищ на картах. Картографічні способи зображення тематичних явищ на картах: значків, лінійних знаків, ізоліній, якісного фону, кількісного фону, локалізованих діаграм, картодіаграм, картограм, ареалів, знаків руху, крапковий. Шкали. Способи зображення рельєфу: перспективний, за видом допоміжного освітлення, штриховий, гіпсометричний, ізоліній ний тощо. Блок діаграми і цифрові моделі рельєфу. Сумісне застосування різних способів зображення. Розробка шкал. Картографічні написи і підписи: значення, види, розміщення. Форми передання іншомовних назв. Картографічна топоніміка. Допоміжне оснащення карти, його суть і призначення. Види і зміст допоміжних елементів. Легенди тематичних карт, їх види. Додаткові дані карти, їх зміст і призначення. Картографічна генералізація, її суть, чинники, види і шляхи. Особливості генералізації залежно від способів зображення тематичних явищ і характеру їх розміщення. Географічні принципи генералізації.

ЗМ 2. Сучасні напрями і тенденції проектування, складання, видання та використання картографічних творів

НЕ 2.1. Проектування, складання і підготовка до видання картографічних творів. Картографічне джерелознавство. Загальні особливості джерел картографічної інформації. Методи створення географічних карт. Програма і науково-технічний проект карти. Етапи проектування карт. Проектування, складання та редагування загальногеографічних і тематичних карт. Проектування систем картографічних знаків і загального художнього оформлення карт. Створення рукописних тематичних карт на типових та оригінальних географічних основах традиційним методом і на основі комп’ютерних технологій. Характеристика джерел картографічної інформації. Види джерел. Астрономо-геодезичні дані. Картографічні джерела. Дані дистанційного зондування. Натурні виміри і спостереження. Гідрометеорологічні спостереження. Економіко-статистичні дані. Текстові джерела. Аналіз і оцінка карт як джерел інформації. Оцінка математичної основи. Оцінка наукової достовірності карт Оцінка повноти і актуальності карти. Оцінка геометричної точності карти. Оцінка якості оформлення карти. Оцінка наочності і читабельності карти. Оцінка атласів та електронних картографічних творів. Оформлення програми тематичної карти. Особливості складання серій карт і географічних атласів. Автоматизація картоскладальних робіт і автоматизовані картографічні системи. Підготовка карт до видання. Друкування карт. Способи малотиражного розмноження карт. Авторство у картографії.

НЕ 2.2. Картмоделювання і методи використання карт. Поняття про використання картографічних творів. Рівні використання карт. Картографічний метод дослідження. Поняття про основи картографічного моделювання: картографічні моделі і їх класифікація, принципи і види моделювання. Способи і прийоми аналізу явищ за картами. Зміст математико-картографічне моделювання. Способи роботи з картою. Способи і прийоми аналізу явищ за картами. Візуальний аналіз і опис за картами. Графічні і графоаналітичні способи аналізу явищ і процесів за картами. Математико-картографічне моделювання: прийоми математичного аналізу і математичної статистики. Вивчення за картами закономірностей розміщення, структури, взаємозв’язків, залежностей і динаміки явищ. Способи і прийоми досліджень з теорії інформації. Способи роботи з картою: вивчення карти без перетворення і з перетворенням картографічного зображення; спільне використання різних карт тощо. Методи аналізу серій карт і атласів. Точність і достовірність кількісних визначень за картами.

НЕ 2.3. Картографія, геоінформатика і геоіконіка. Географічні інформаційні системи. Геоінформатика – наука, технологія, виробництво. Геоінформаційне картографування: сутність, основні поняття, види геоінформації. Банки картографічних даних. Картографічне моделювання в інтерактивному режимі. Картографія і телекомунікація. Геозображення. Види і класифікація геозображень. Геоіконіка. Картографування в Інтернеті. Електронні атласи. Геоіконіка. Єдина теорія геозображень. Масштаби простору. Часові діапазони геозображень. Геоіконометрія. Основні напрями проблемного картографування. Картмоделювання систем природокористування, еколого-географічних проблем, медико-екологічне і природоохоронне картографування тощо. Дослідження за картами структури, взаємозв’язків, динаміки явищ і об’єктів, картографічне прогнозування.

ІІІ. Література до вивчення курсу:

Атлас України (електронна версія). – К.: – Інститут географії, Інтелектуальні системи ГЕО, 1999 – 2001.
Берлянт А.М. Картография: Учебник для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2001.
Берлянт А.М. Образ пространства: карта и информация. – М.: Мысль, 1986.
Берлянт А.М., Востокова А.В., Сваткова Т.Г. Картография: Метод. указания и задания к картам, занятиям.– М.: Изд-во МГУ, 1983.
Берлянт А.М., Сваткова Т.Г. Практикум по картографическому черчению. – М.: Изд-во МГУ, 1991.
Божок А.П., Осауленко Л.Е., Пастух В.В. Картографія. – 2000.
Бондаренко Е.Л.. Шевченко В.О., Остроух В.І. Геоінформаційні системи еколого-географічного картографування. – К.: Фітосоціоцентр, 2005. – 116 с.
Браун Л. А. История географических карт / Браун Л. А. ; [пер. с англ. Н. И. Лисовой]. – М. : ЗАО Центрполиграф, 2006.
Жупанський Я.І. Історія географії в Україні. – Львів: Світ, 1997.
Жупанський Я.І., Сухий П.О. Соціально-економічна картографія. – Чернівці, 1996.
Заруцкая И.П., Красильникова Н.В. Картографирование природных условий и ресурсов. – М.: Недра, 1988.
Заруцкая И.П., Красильникова Н.В. Проектирование и составление карт Карты природы: Учебник. – М.: Изд–во МГУ, 1989.
Земледух Р.М. Картографія з основами топографії. – К.: Вища школа, 1993.
Картографічне моделювання: навчальний посібник / Т.І. Козаченко, Г.О. Пархоменко, А.М. Молочко: Під ред. А.П. Золовського. – Вінниця: Антексу -У лтд, 1999.
Картографування території України: історія, перспективи, наукові основи. – К.: Наук. думка, 2005. – 292 с.
Методические указания по картографическому черчению. - Черновцы: ЧГУ, 1984.
Приседько В.Л. Практикум з картографії: Навчально-методичний посібник. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2004. – 68 с.
Салищев К.А. Картография. – М.: Высш. шк., 1982.
Салищев К.А. Проектирование и составление карт.– М.: МГУ, 1987.
Самойленко В.М. Основи геоінформаційних систем. Методологія: Навчальний посібник. – К.: Ніка-Центр, 2003. – 276 с.
Світличний О.О., Плотницький С.В. Основи геоінформатики: Навч. посібник / За заг. ред. О.О. Світличного. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006.
Сосса Р. І. Історія картографування території України. Від найдавніших часів до 1920 р. / Сосса Р. І. – Київ : Наукова думка, 2000.
Справочник по картографии / Под ред. Е. И. Халугина – М.: Недра, 1988.
Шевченко В.А. Медико-географическое картографирование территории Украины. – К.: Наукова думка, 1994.

ДИСЦИПЛІНА «Дистанційне зондування Землі»

Кількість годин (кредитів): 54 год. (1,5 кредити)

Форма контролю – залік

Мета викладання дисципліни: полягає у розкритті теоретичних і практичних питань, які пов'язані з використанням аерофото- і космічних знімків, а також теоретичні положення та технології опрацювання аерофотознімків з метою отримання картографічних матеріалів. Розгляд також питання використання засобів дистанційного зондування Землі для вирішення різного роду завдань народного господарства.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знати предмет та класифікацію фотограмметрії, та галузі використання; класифікацію, види та технічні засоби аерофотознімань; принципові основи організації повітряного фотографування; теорію відокремленого аерофотознімка, основи створення та оновлення топографічних карт; основи цифрової фотограмметрії, та сучасний стан та використання методів дистанційного зондування в Україні; вміти виконувати роботи по оновленню картматеріалів; уточнювати контури, що зазнали змін, та складати оновленні плани; виконувати прив’язку аерофотознімків, камеральне та польове дешифрування аерофотознімків; використовувати аерофотознімки і фотоплани для оновлення планово-картографічних матеріалів зйомок минулих років, обстежень та інвентаризації земель; виконувати фотограмметричну та цифрову обробку аерофотознімків і складання фотопланів та цифрових планів; розраховувати кількість аерофотознімків, які покривають площу, що підлягає; визначати масштаб аерофотознімків, виготовляти фотосхему.

ЗМ. 1. Фізичні основи аерокосмічної зйомки. Теорія відокремленого аерофотознімка”

НЕ 1.1. Загальні відомості. Предмет фотограмметрії та класифікація. Історичний огляд розвитку фотограмметрії. Галузі використання аерокосмічних методів.

НЕ 1.2. Фізичні основи аерокосмічної зйомки. Природа і характеристика оптичних випромінювань. Проходження випромінювань через атмосферу Землі. Оптичні властивості природних об’єктів.

НЕ 1.3. Основи аерокосмічного знімання. Класифікація та види знімань. Технічні засоби аерокосмічних знімань. Види аерофотознімання. Аерофотоапарати. Додаткові прилади (радіовисотомір, статоскоп, гіроскопічна установка і віддалемірна система). Фотоматеріали. Повітряне фотографування. Оцінка якості матеріалів аерофотознімання.

НЕ 1.4. Теорія відокремленого аерофотознімка. Основні елементи і властивості центральної проекції. Елементи орієнтування знімка. Вплив фізичних факторів на положення точок аерофотознімка.

Зм 2. Створення та оновлення топографічних карт. Основи цифрової фотограмметрії. Дистанційне зондування Землі.

НЕ 2.1. Створення й оновлення топографічних карт. Комбіноване аерофототопографічне знімання. Технологічна схема стереотопографічного методу створення топографічних карт. Дешифрування знімків. Оновлення топографічних карт.

НЕ 2.2. Основи цифрової фотограмметрії. Загальні відомості про цифрову фотограмметрію. Цифрові знімальні камери і системи. Сканування фотографічних зображень. Основи кореляції відеосигналів. Автоматична побудова моделі поверхні. Цифрове ортофототрансформування. Побудова цифрової моделі рельєфу. Автоматична тріангуляція. Цифрові фотограмметричні станції.

НЕ 2.3. Дистанційне зондування Землі. Дистанційні методи досліджень. Розвиток дистанційного зондування в Україні. Використання матеріалів аерокосмічної зйомки для цілей сільського господарства.

ІІІ. Література до вивчення курсу:

Білокриницький С. М. Фотограмметрія і дистанційне зондування Землі: Навчальний посібник. - Чернівці: Рута, 2007.-319 с.
Бобир Н.Я., Лобанов А.Н., Федорук Г.Д. Фотограмметрия. - М.: Недра, 1974. -471с.
Бурштинська Х.В. Аерофотографія. - Львів: Видавництво НУ "Львівська політехніка", 1999. - 356 с.
Гарбук С.В., Гершензон В.Е. Космические системи дистанционного зондирования Земли. - М.: Изд-во А и Б, 1997. - 296 с.
Дорожинський О.Л. Основи фотограмметрії. - Львів: Видавництво НУ "Львівська політехніка", 2003. -214 с.
Дробышев Ф.В. Основы азрофотосьемки и фотограмметрии. - М.:Недра, 1973.-288 с.

ДИСЦИПЛІНА «Основи раціонального природокористування і охорона природи»

Кількість годин (кредитів): 81 (2,5)

Форма контролю: залік

І. Пояснювальна записка

1.1. Мета і завдання дисципліни. Курс „Основи раціонального природокористування і охорони природи” присвячений вивченню сучасних проблем використання складових природи як природних ресурсів, їх охорони й відтворення та проблем охорони природи, зокрема ландшафтних комплексів. Вивчення курсу передбачає формування у студентів уявлень про основні засади природокористування й охорони природи, суспільне значення ресурсозбереження та природоохоронної діяльності.

Дисципліна включає відомості про природне середовище як джерело ресурсів, необхідних для життєдіяльності людства, а також про необхідність максимального збереження земної природи як запоруки його існування.

2.2. Основне завдання курсу. Основне завдання курсу: сформувати у студентів чіткі поняття і уявлення про природне довкілля як невід'ємну умову життя людини, середовище її існування та джерело всіх необхідних ресурсів для суспільного виробництва.

Одна із цілей дисципліни – показати необхідність зваженого й бережливого відношення до природи, на основі якого ґрунтуються наукові засади організації різнобічного використання її ресурсів та охорони довкілля.

1.3. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни:

Студенти повинні вивчити і знати:

1) види природних ресурсів, їх сучасний стан (в Україні зокрема), засоби їх збереження, відтворення й охорони;

2) сутність природоохоронних проблем (в т.ч. і в Україні), проблем збереження ландшафтного різноманіття зокрема;

3) заповідні території та об’єкти в Україні та світі;

4) особливості природних умов і ресурсів своєї місцевості.

Студенти повинні уміти аналізувати зміст географічної (картографічної зокрема) інформації стосовно оцінки природних умов та ресурсів, знати основи теорії ноосферного вчення.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ).

ЗМ 1. Природа як матеріальна основа природокористування. Раціональне використання природних ресурсів.

НЕ 1.1. Природні ресурси як об’єкт вивчення і використання. Проблеми взаємовідносин людини і природи. Проблеми раціонального використання природних ресурсів. Структура і закони функціонування природного середовища. Форми впливу людини на природу. Геоекологічні проблеми в контексті ноосферного вчення. Класифікація природних ресурсів. Види природокористування. Основні проблеми сучасного природокористування, збереження, охорони та відтворення природних ресурсів.

НЕ 1.1.1. Природні ресурси України та їх раціональне використання. Проблеми раціонального використання та збереження мінеральних, земельних, паливних, водних, кліматичних, біологічних ресурсів України.

НЕ 1.2. Проблеми регіонального природокористування. Різноманіття природних умов та нерівномірність географічного розподілу природних ресурсів, особливості їх використання у різних регіонах світу. Природні ресурси Карпатської гірської країни та природокористування у Карпатському регіоні.

НЕ 1.3.1. Природні умови та ресурси Карпатського регіону. Природні умови й ресурси Українських Карпат та суміжних з ними територій, проблеми їх збереження та раціонального використання. Природні умови й природні ресурси своєї місцевості.

ЗМ 2. Проблеми охорони природи. Охорона природи в Україні

НЕ 2.1. Наукові основи охорони природи. Історія розвитку природоохоронних ідей. Наукові засади охорони природи. Природоохоронні заходи.

НЕ 2.1.1. Проблеми і шляхи збереження природного середовища. Охорона надр, атмосферного повітря, водних ресурсів, ґрунтів, рослинних ресурсів та фауни у світі та в Україні.

НЕ 2.2. Основні проблеми охорони природи в Україні. Природоохоронні проблеми та стан справ у справі збереження природного довкілля в Україні. Природно-заповідний фонд України. Природоохоронні території та акваторії.

НЕ 2.2.1.Заповідні території в Україні. Заповідники. Охорона надр, атмосферного повітря, водних ресурсів, ґрунтів, рослинних ресурсів та фауни. Охорона ландшафтів.

НЕ 2.3. Біосферні заповідники й резервати. Карпатський біосферний заповідник. Проблеми збереження біосферного різноманіття, ландшафтної цілісності географічної оболонки, унікальних природних об’єктів. Принципи організації біосферних заповідників.

НЕ 2.3.1. Біосферні заповідники України. Характеристики біосферних заповідників України: Карпатського, Чорноморського, Асканії Нової, Дунайських плавнів.

НЕ 2.4. Міжнародна співпраця в галузі охорони природи. Регіональні проекти. Міжнародні природоохоронні програми. Проблеми збереження ландшафтного різноманіття Землі. Карпатський екорегіон як приклад міжнародної співпраці.

НЕ 2.4.1. Міжнародний досвід охорони й збереження ландшафтів і природних об’єктів, Карпатського регіону зокрема. Найвідоміші заповідники світу. Заповідні території в Європі. Досвід міжнародних організацій в галузі охорони природи. Природоохоронні території в Карпатах, їх екологічне, наукове та пізнавальне значення.

ІІІ. Література до дисципліни

Атлас природных условий и ресурсов Украинской ССР. -
Использование и охрана природных ресурсов. – М.: Прогресс, 1972.
Миланова Е.В., Рябчиков А.М. Географические аспекты охраны природы. - М.: Мысль, 1979. – 293 с.
Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів в Україні. – К.: Знання, 2001. – 113 с.
Природа Украинской ССР. Внутренние воды. – Киев: Наук. думка, 1986. – 216 с.
Природа Украинской ССР. Животный мир. – Киев: Наук. думка, 1986. – 216 с.
Природа Украинской ССР. Климат. – Киев: Наук. думка, 1986. – 216 с.
Природа Украинской ССР. Ландшафты. – Киев: Наук. думка, 1986. – 216 с.
Природа Украинской ССР. Почвы. – Киев: Наук. думка, 1986. – 216 с.
Природа Украинской ССР. Растительный мир. – Киев: Наук. думка, 1986. – 216 с.
Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування. – Львів: “Новий Світ - 2000”, 2004. – 248 с.
Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 41.
Закон України “Про природно-заповідний фонд України”. – Київ, “Парламентське видавництво”, 1999.
Заповедники Украины и Молдавии. – М.: Мысль, 1987. - 271 с.
Національний природний парк “Вижницький”: природа, рекреаційні ресурси, менеджмент / В.П.Коржик, І.І.Чорней та ін. – Чернівці: Зелена Буковина, 2005. – 356 с.
Окружающая среда и человек: Учеб. пособ. для студ. вузов. – М.: Высш. Шк., 1986. – 415 с.
Природоохоронні території Української РСР / За ред. Д.І.Проценко. – К.: Урожай, 1983. – 175 с.
Червона книга України. Рослинний світ / За ред. акад. Шеляг-Сосонка Ю.Р. – К.: УЕ, 1996. – 608 с.

Дисципліна «Теорії і методології географічної науки»

Кількість годин (кредитів): 108 (3)

Форма контролю іспит

1. Пояснювальна записка

1.1 Мета викладання дисципліни.

Простеження розвитку географічної думки від становлення і подальшого поступу людського суспільства, огляд ходу просторової уяви про Землю, виходячи з перебігу географічних відкриттів, виявлення й аналіз основних географічних напрямів і тенденцій, визначення особливостей зародження наукових основ географічної науки і наступної їхньої трансформації, розгляд умов зародження і динаміки провідних методів дослідження в географії та формування її методологічного і понятійного апарату.

1.2 Завдання вивчення дисципліни:

– охарактеризувати ретроспективну динаміку географічних ідей від первісних уявлень про природу до сформованих наукових засад;

– висвітлити розвиток теоретичних уявлень про географію як цілісну систему взаємопов’язаних природничих і суспільних наук;

– виявити особливості географії як науки, що вивчає просторові (територіальні й аквальні) динамічні системи, які розвиваються на земній поверхні як результат взаємодії природи і суспільства;

– з’ясувати соціальні, гносеологічні, світоглядні і культурно-виховні функції географічних наук у контексті їхнього внеску в процес пізнання об’єктивного світу, розвитку діалектичного світогляду, для виховання патріотизму, гуманізму і розширення географічної культури людей;

– розкрити конструктивні завдання географії і значення географічних наук у формуванні територіальної організації суспільства, наукових основ раціонального природокористування, цільових програм соціально-економічного розвитку різних регіонів;

– проаналізувати зміст і взаємозв’язок історії географічної науки, історії географічних відкрить, історичної географії;

– простежити зв’язок між розвитком суспільних формацій, ростом продуктивних сил, зміною територіального поділу праці і розвитком теоретичних географічних уявлень.

1.3 Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни.

У процесі вивчення історичної географії з основами етнографії студент повинен:

– знати характерні риси формування і розвитку первісного географічного світогляду;

– розуміти й аналізувати особливості різноманітних напрямів в античній географії;

– знати особливості зародження географії як окремої галузі знань;

– аналізувати географо-детерміністичні, природничі і соціально-економічні концепції в географі;

– знати особливості становлення сучасної географії та вміти здійснювати аналіз концептуальних географічних напрямів цієї доби.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ).

ЗМ 1. Зародження географічних уявлень та розвиток географічних ідей за античної доби

НЕ 1.1 Розвиток первісних географічних уявлень. Уявлення первіснообщинних народів про навколишній світ. Світобачення мезолітичної людини. Розвиток уявлень про світ і світовий порядок за неоліту, бронзової і залізної доби. Коріння давньогрецької вченості. Географія в період “гомерівської Греції” (ХІІ-VIIІ ст. до н. е. – Гомер і Гесіод)

НЕ 1.2 Географія в період “архаїчної Греції” (VIIІ-VI ст. до н. е.). Математичний підхід у вивченні географії (Фалес). Розвиток країнознавчого і загальноземлезнавчого напрямів (початок розвитку давньогрецької географії – Анаксімандр). Загальноземлезнавча географія (Анаксімен). Подальший розвиток країнознавства – описової географії (Гекатей). Географічні погляди Піфагора.

НЕ 1.3 Географія за доби “класичної Греції” (500-330 рр. до н. е.). Розвиток географічних ідей Анаксагором і Левкіпом. Країнознавчий напрям у географії, зародження географічного детермінізму ідеалістичного спрямування (Геродот, Гіппократ). Країнознавство і загальне землезнавство, географічний детермінізм матеріалістиного напряму (Демокріт). Кулястість Землі та ідея теплових поясів (Парменід і Евдокс). Географічні ідеї Платона. Фундаментальний внесок у географію Арістотелем.

НЕ 1.4. Географія за доби еллінізму (кінець IV – серед. ІІ ст. до н. е.). Початки наукової марематичної географії (Дікеарх). Постава особливого математичного напряму в географії (Ератосфен). Подальший розвиток математичної географії, закладення основ наукової картографії (Гіппарх). Фізична географія елліністичної доби (Феофраст). Практично-політичний напрям у географії (Полібій).

НЕ 1.5 Географія у період Римської держави. Розвиток географічних ідей у часи занепаду Еллінізму і Римської республіки (146-30 рр до н.е.). Продовження розвитку грецької географії (Посидоній). Римська географія (Варрон, Ціцерон). Географічні уявлення про природу на етапі утворення і розвитку Римської імперії (30 р. до н. е. –кін. ІІ ст. н. е.). Узагальнення географічних знань про ойкумену грецькими вченими (Страбон). Римські географічні компіляції (Помпоній Мела, Пліній Старший, Люцій Анней Сенека). Географічні ідеї за доби могутності Римської імперії (Марін Тірський, Клавдій Птолемей). Географія у період занепаду Римської імперії і переходу до раннього середньовіччя (кін. ІІ ст. – 476 р. н. е.).

НЕ 1.6 Географічні відкриття до плавання Колумба (І частина). Географічні відкриття давніх народів Близького Сходу: давні єгиптяни, еблаїти, шумери, фінікійці. Географічні відкриття персів. Географічні відкриття греків і римлян; Давні народи Південної і Східної Азії: індійці і малайці, китайці. Географічні відкриття норманів. Торгові шляхи і відкриття арабів в середні віки: територія арабської держави; арабські географи і мандрівники ІХ-Х ст. (Ахмед Ібн Фадлан, Маруді) та ХІ-ХІV ст. (Біруні, Абу Абдаллах Аль-Ідрисі, Якут, Абу Абдаллах Ібн Батута).

НЕ 1.7. Географічні відкриття до плавання Колумба (ІІ частина). Європейські мандрівники по Азії: Джованні дель Плано Карпіні, Гільом (Віллем) Рубрук, Марко Поло, Афанасій Нікітін. Відкриття португальцями західних берегів Африки і мису Доброї Надії. Причини морської експансії Португалії; повторне відкриття Мадейри і Азорських островів (Жуан Зарку, Тріштан Тейшейра, Гонсалу Кабрал). Відкриття Сенегамбії і островів Зеленого Мису (Нуньо Триштан, Дініш Діас, Альвізе, (Луїджі) да Кадамосто, Антоніо Нолі, Діогу Афонсу); роль принца Генріха у розвитку португальського мореплавства; експедиція Сікейри; відкриття Кана. Відкриття морського шляху в Індію (Васко да Гама).

ЗМ 2. Зародження географічної науки в епоху середньовіччя та за доби Нового часу

НЕ 2.1 Географія середньовіччя (V – середина ХVІІ ст..). Географічні ідеї раннього середньовіччя у феодальній Західній Європі (V – ХІ ст.). Географічні уявлення арабів (V – ХVІ ст). Географія пізнього середньовіччя (ХІ – ХІІ - ХVст.). Географія доби Великих географічних відкриттів 1492-1650 рр. Поновлення античного світогляду про вплив природного довкілля на історичний розвиток суспільства (Ж. Боден – 1530 - 1596). Розвиток географії Бернхардом Варенієм.

НЕ 2.2. Плавання Христофора Колумба та їхнє значення для географії. Передумови першого плавання та його географічні наслідки (1492-1493 рр). Друге плавання (1493 -1496 рр.). Третє плавання (1498-1500 рр.). Четверте плавання (1502-1504 рр.), географічні висліди плавань Колумба.

НЕ 2.3. Доба Великих географічних відкриттів (І частина). Відкриття Південної Америки після Колумба: Берег Перлин, Гвіана і Венесуела (Педро Ніньо, Алонсо Охеда); перше плавання до Дар’їнської затоки (Родріго Бастідас) і відкриття іспанцями Бразилії (Вісенте Пінсон, Дієго Лепе). відкриття Бразилії португальцями (Педру Кабрал). - плавання Америго Веспуччі. Відкриття іспанцями “Південного моря”, Флориди, Юкатану і берегів Мексиканської затоки (Васко Бальбоа, Хуан де Леон, Франсіско Кордова, Хуан Гріхальва, Алонсо Пінеда). Завоювання Чилі, відкриття ланцюга Анд (Дієго Альмагро, Педро Вальдівія). Кругосвітні подорожі Фернана Магеллана (1519-1522 рр.). Завоювання Мексики (Ернан Кортес, 1519-1521 рр.) і Перу (Франсіско Пісарро, 1524-1535 рр.).

НЕ 2.4. Географія початку Нового часу (1650-1765 рр.). Розвиток картографії і краєзнавства. Становлення загального землезнавства (вивчення атмо- і гідросфери, флори і фауни). Про предмет і зміст географії. Сумативістська концепція в географії. Стихійно-матеріалістичні погляди на розвиток природи і відродження концепції про причинно-наслідкові залежності явищ (Ш. Монтеск’є, М. Ломоносов).

НЕ 2.5 Доба великих географічних відкриттів (ІІ частина). Французькі відкриття у Північній Америці: плавання Джованні да Веррацано, експедиції Жака Картьє; - англійські пошуки північно-західного проходу: три експедиції Мартіна Фробішера, три експедиції Джона Девіса, плавання Генрі Гудзона, експедиції Роберта Байлота – Вільяма Баффіна. Колонізація Північної Америки і відкриття Великих озер: англійська колонізація Північної Америки (Лондонська і Плімутська компанії); Самюель Шамплен і його дослідження Східної Канади. Голландська експансія в Азії, відкриття Австралії і островів Океанії: нідерландська Ост-індійська компанія; експедиція Якоба Ле-Мера-Віллема Схаутена, хід відкриття Нової Голландії до Таскана; Кругосвітня подорож Френсіса Дрейка (1577-1580 рр.).

НЕ 2.6. Географічні відкриття Нового часу (І частина). Велика Північна експедиція: організація і завдання експедиції; плавання і смерть Вітуса Берінга; плавання Олексія Чірікова; загін Мартина Шпанберга; академічний загін Великої Північної експедиції (Йоган Гмелін – старший, Георг Стеллер, Степан Крашенінніков). Відкриття у Північній Америці: французи на Міссісіпі та в Центральній Канаді (Луї Жольє і Жак Маркетт, Робер де Ла-Саль, П’єр де ла Верандрі). Англійці в Північній Канаді (Джозеф Фробішер, Олександр Макензі). Австралія і Океанія до Кука: пірат Вільям Дампір і його відкриття; кругосвітнє плавання Якоба Роггевена. Кругосвітні плавання англійців – Джона Байрона, Семюела Волліса, Філіпп Картерета; перша французька кругосвітня подорож (Луї Буґенвіль).

НЕ 2.7 Докласичний період Нового часу в історії географії (1765-1820). Загальний розвиток географії, основні риси географічних досліджень, стан географічної літератури. Високий рівень фізико-географічних ідей: ідея розвитку Землі (плутонізм), ідея незмінності природи (нептунізм), теорія катастроф, фізико-географічне районування. Визначення предмету географії. Розвиток суспільства з позицій географічного детермінізму (Й. Гердер). Кантіанська концепція в географії.

НЕ 2.8. Географічні результати плавань Джеймса Кука. Перше плавання (1768-1771 рр.). Друге плавання (1772-1775 рр.). Третє плавання (1776-1779 рр).

НЕ 2.9 Розвиток географії у класичний період Нового часу (1820-1870 рр.). Загальна характеристика доби середини ХІХ ст. та її географічні акценти. Розвиток фізичної географії. Александр Гумбольдт –найкрупніший представник стихійно-матеріалістичного напряму в географії. Ідеалістична діалектика в поглядах Карла Ріттера. Теорія розміщення аграрної економіки (Й. Тюнен).

НЕ 2.10. Географічні відкриття Нового часу (ІІ часу). Іноземні тихоокеанські експедиції кінця ХVІІІ ст.: плавання Жака Лаперуза; плавання Роберта Грея; експедиція Джорджа Ванкувера. Експедиція Жозефа Антркасто. Перші російські кругосвітні експедиції: експедиція Івана Крузенштерна і Юрія Лисянського; плавання Михайла Лазарєва на “Суворові” і Отто Коцебу на “Рюриці”; експедиція Михайла Васильєва; російські кругосвітні експедиції 20-х років ХІХ ст. (Отто Коцебу, Михайло Станюкович, Федір Літке). Дослідження Південної й Екваторріальної Африки: португальці в Африці; Давід Лівінгстон у Південній і Центральній Африці; перетин Африки Берні Камероном; Генрі Стенлі і завершення дослідження р. Конго та відкриття системи Конго (П’єр де Бразза, Василь Юнкер, Герман Вісман.

ЗМ. 3. Зародження сучасної географії та розвиток географії у ХХ ст.

НЕ 3.1. Зародження сучасної географії (1870-1918 рр). Загальний стан економіки і світових географічних досліджень. Галузевий розвиток географічних знань, географічні праці того часу. Криза географічної науки, двоїстість поглядів на її предмет (Е. Реклю). Природничо-науковий напрям – фізико-географічна школа в географії: О. Пешель, Г. Герланд, географія в США; В. Докучаєв і російська географія докучаєвської школи; проблема фізико-географічного районування (Е .Гербертсон, З. Пассарге); учення про ландшафт і загальне землезнавство. Традиційні погляди єдності географії (Ф. Ріхтгофен, А. Зупан, Е. Петрі, Відаль де ля Блаш) і французька географічна школа. Антропогеографічний напрям у географії (Ф. Ратцель, В. Девіс). Хорологічна концепція в географії (А. Гетнер). Об’єднання хорологізму, антропоцентризму і географічного детермінізму. Подальший розвиток теорії Й. Тюнена (В.Лаунгардт). Теорія розміщення промисловості: теорія «штандартів» (А. Вебер).

НЕ 3.2. Розвиток географії в Україні. -Географічні відомості і географія України в давні часи. Географія в Україні за часів середньовіччя та в епоху Великих географічних відкриттів. Географія в Україні в ХVІІІ – ХІХ століттях. Витоки сучасної української географії. Географія в Україні в ХХ ст.

НЕ 3.3. Географія на сучасному етапі (у ХХ ст.). Концепція «теоретичної географії» (В. Бунге, Ю. Саушкін). Модельна і системна парадигма в географії (Т. Кун, П.. Хаггет, Р. Дж. Чарлі, Д. Харвей). Концепція географічної оболонки (О. Григор’єв, Л. Берг, С. Калесник). Концепція конструктивної географії (І. Герасимов). Концепція наскрізних методів (К. Марков). Суспільно-географічна концепція (М Баранський, М. Колосовський та ін.). Теорії просторової організації життя людей: теорія центральних місць (В. Кристаллер), теорія капіталістичного господарства (А. Льош).

НЕ 3.4. Методи географічних досліджень. Поняття методу дослідження. Класифікація методів географічних досліджень. Сучасні методи фізико-географічних досліджень: збір фактичного матеріалу (експедиційний метод, метод активного експерименту); систематизація матеріалу (словесний опис, картографування, побудова профілів, класифікація, типологічне картографування). Регіональне районування (статистичні методи); наукове узагальнення (метод балансів). Сучасні методи економіко-географічних наук: аналіз статистичних матеріалів. Картографічний метод; метод безпосереднього спостереження економіко-географічних явищ; конструктивні методи (техніко-економічні розрахунки економічного ефекту прогнозованих заходів, балансовий метод, математичний метод, економічне районування).

НЕ 3.5 Географічний прогноз. Принципи прогнозування: історичний (генетичний) підхід; аналіз зародкових форм; принципи порівнянь аналогій, співставлень; принципи інерційності: принцип асоціативності, принцип невизначеності, принцип безперервності прогнозування. Методи прогнозування: метод експертних оцінок, метод складання логічних схем, метод екстраполяції, метод математичного моделювання, типологічні методи, метод міжсистемного аналізу, метод аналогій, генетичний метод. Деякі шляхи географічного прогнозування: ретроспективний, географічних аналогій.

ІІІ. Література до дисципліни

1. Античная география. – М., 1953

2. Анучин В.А. Теоретические основы географии. – М.: Мысль, 1972.

3. Баранский Н.Н. Научные принципы географии. – М.: Мысль, 1980.

4. Бейкер Д. История географических открытий и исследований. – М., 1950.

5. Гаврилов А.И. Региональная экономика и управление // polbu.ru

6. Географічна енциклопедія України. – Київ: УРЕ, 1989-1993. – тт.. 1, 2, 3.

7. География в системе наук. – Л.: Наука, 1987.

8. Герасимов И.П. Советская конструктивная география. – М.: Наука, 1976.

9. Горнунг М.Б., Липец Ю.Г., Олейников И.Н. История открытия и исследования Африки. – М., 1973.

10. Джеймс П., Мартин Дж. Все возможные миры (История географических идей). – М.: Прогресс, 1988.

11. Дитмар А.Б. География в античное время. – М., 1980.

12. Дитмар А.Б. От Птоломея до Колумба. – М.: Мисль, 1989. – 256 с.

13. Ельницкий Л.А. Древнейшие океанические плавания. – М., 1962.

14. Жекулин В.С. Введение в географию. Ленинград: Изд. Ленингр. ун-та, 1988.

15. Жупанський Я.І. Географічні відомості і географія в Україні в давні часи: конспект лекцій. – Чернівці: ЧДУ, 1992.

16. Жупанський Я.І. Географія в Україні в нові часи: конспект лекцій. – Чернівці: ЧДУ, 1993.

17. Жупанський Я.І. Історія географії в Україні: Навч. посібник. – Львів: Світ, 1997.

18. Заставний Ф.Д. Географія України. – Львів: Світ, 1991.

19. Исаченко А.Г. Развитие географических идей. – М.: Мысль, 1971.

20. Краткая географическая энциклопедия. – М.: БСЭ, 1964-1972. – тт. 1-5.

21. Круль В.П. Історія та методологія географічної науки: конспект лекцій. Вип.1. – Чернівці: Рута, 2000. – 84 с.

22. Латинская Америка. Энциклопедический справочник. – М.: БСЭ, 1979. – тт. 1-2.

23. Лямин В.С. География и общество: философские и социологические проблемы географии. – М.: Мысль, 1978.

24. Магидович И.П. История открытия и исследования Центральной и Южной Америки. – М., 1965.

25. Магидович И.П., Магидович В.И. История открытия и исследования Европы. – М.: Мысль, 1970.

26. Магидович И.П. Очерки по истории географических открытий. – М.: Просвещение,1967.

27. Магидович И.П., Магидович В.И. Очерки по истории географических открытий: т. 1. Географические открытия народов Древнего мира и средневековья (до плаваний Колумба). – М.: Просвещение, 1982; т. 2. Великие географические открытия (конец ХV – середина ХVІІ вв.) – М.: Просвещение, 1983; т. 3. Географические открытия и исследования нового времени (середина ХVІІ-ХVІІІ вв.). – М.: Просвещение, 1984; т. 4. Географические открытия и исследования нового времени (ХІХ – начало ХХ вв.). – М.: Просвещение, 1985; т. 5. Новейшие географические открытия и исследования (1917-1985 гг.). – М.: Просвещение, 1986.

28. Маклин А. Капитан Куку. – М.: Наука, 1976.

29. Масляк П.О., Тищенко П.Г. Хрестоматія з географії України. – К.: Генеза, 1994.

30. Мильков Г.П. Проблемы физической географии. – М.: Наука, 1988.

31. Мир географии. – М.: Мысль, 1984.

32. Мукитанов Н.К. От Страбона до наших дней (эволюция географических представлений и идей). – М.: Мысль, 1985.

33. Наука и искусство географии: спектр взглядов ученых СССР и США. – М.: Прогресс, 1989.

34. Путешествия и географические открытия в ХV-ХІХ в. – М.-Л.: Наука, 1965.

35. Пути развития картографии. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1975.

36. Развитие наук о Земле в СССР. – М.: Наука, 1967.

37. Развитие физико-географических наук (ХVІІ-ХХ вв.). – М.: Наука, 1975.

38. Регіональна економіка / Упор. Коротун С.І., Романів О.Я. – Рівне, 2007. – 48 с.

39. Руденко В.П., Чернюх О.І. Становлення конструктивно-географічних напрямів раціонального природокористування в Україні у першій половині ХХ ст. Монографія. – Чернівці: Рута, 2004. – 216.

40. Саушкин Ю.Г. История и методология географической науки: Курс лекций. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976.

41. Саушкин Ю.Г. Географическая наука в прошлом, настоящем, будущем: Пособие для учителей. – М.: Просвещение, 1980.

42. Свет Я.М. Мореплаватель туманного Альбиона. – М.: Географиздат, 1963.

43. Советская география. Итоги и задачи. – М.: Географгиз, 1960.

44. Страбон. География. – М., 1964.

45. Томсон Дж. История древней географии. – М., 1953.

46. Топчієв О.Г. Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи, методики. – Одеса: Астропринт, 2005. – 632 с.

47. Фрадкин Н.Г. Географические открытия и научное познание Земли. – М.: Мысль, 1972.

48. Хаггет П. География – современный синтез. – 1980.

49. Хаген В. Их призвала Южная Америка. – М., 1961.

50. Человек открывает Землю. – М.: Мысль, 1986.

51. Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков І.Т. Археологія та стародавня історія України. – К.: Либідь, 1992. – 376 с.

52. Шаблій О.І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 744 с.

53. Экономическая и социальная география СССР. История и современное развитие. – М.: Просвещение, 1987

ДИСЦИПЛІНА «Безпека життєдіяльності»

Кількість годин (кредитів): 54 год. (1,5 кредити)

Форма контролю – залік

І. Пояснювальна записка

Мета вивчення дисципліни – забезпечити відповідні сучасним вимогам знання студентів про загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій, їх властивості, можливий вплив на життя і здоров’я людини.

Завдання дисципліни БЖД навчити студентів:

загальним закономірностям виникнення небезпек, їх властивостям;
визначити небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори, що породжуються джерелами цих небезпек;
розробляти заходи та застосовувати засоби захисту від небезпечних, шкідливих та вражаючих факторів;
прогнозувати можливість і наслідки впливу небезпечних та шкідливих факторів на організм людини;
використовувати у своїй практичній діяльності громадсько-політичні, соціально-економічні, правові , технічні, природоохоронні, медико-профілактичні та освітньо-виховні заходи, які спрямовані на забезпечення здорових і безпечних умов існування людини.

В результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати :

небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори, що породжуються джерелами небезпек мирного часу;
наслідки впливу небезпечних та шкідливих факторів на організм людини та навколишнє середовище;
основи захисту здоров’я та життя людини і середовища її проживання.

Вміти:

реалізувати відповідні заходи та засоби захисту щодо створення і підтримки здоров’я та безпечних умов життя і діяльності людини;
у разі виникнення надзвичайних ситуацій приймати адекватні рішення та виконувати дії, спрямовані на їх ліквідацію.

Бути ознайомленим:

зі змістом документів з міжнародного права, законодавчих та нормативно-технічних документів, керівних і нормативних документів України щодо захисту людей у надзвичайних ситуаціях;
з видами та організацією екстреної допомоги у разі виникнення надзвичайних ситуацій мирного часу.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ)

ЗМ 1. БЖД у повсякденних умовах

Н.Е. 1.1. Теоретичні основи БЖД. Основні поняття і визначення в БЖД (номенклатура небезпек; ідентифікація небезпек; квантифікація небезпек; концепція прийнятого (припустимого) ризику. Системний аналіз безпеки; структурна модель безпеки. Аналіз безпеки життєдіяльності людини. Принципи, методи і засоби забезпечення безпеки життєдіяльності (орієнтуючі, технічні, управлінські, організаційні). Поняття про критичну інфраструктуру.

Н.Е. 1.2. Середовище проживання людини. Взаємозв’язок людини з навколишнім середовищем. Характеристика сенсорних систем з погляду безпеки (зоровий, слуховий аналізатори; вестибулярна система; тактильна, температурна, больова чутливість). Людина як „елемент системи „людина-середовище”. Повітря як фактор середовища перебування. Вода як фактор середовища перебування. Ґрунт як фактор середовища перебування.

Н.Е. 1.3. Небезпечні фактори навколишнього середовища. Соціальні небезпеки (класифікація, причини та види соціальних небезпек). Біологічні небезпеки (мікроорганізми, гриби, рослини, тварини). Екологічні небезпеки. Джерела екологічних небезпек (важкі метали, пестициди, діоксиди, сполуки сірки, фосфору й азоту, фреони).

Н.Е. 1.4. Небезпечні фактори виробничого середовища. Техногенні небезпеки (механічні: вібрація, шум, інфразвук, ультразвук). Електричний струм. Фактори, які визначають небезпеку ураження електричним струмом. Способи і засоби захисту від дії електричного струму. Статична електрична енергія. Електромагнітні поля. Вплив електромагнітних полів на організм людини. Фактори ризику при роботі з комп’ютерами. Методи і засоби захисту від впливу електромагнітного поля. Лазерне випромінювання. Іонізуюче випромінювання. Фізика радіоактивності. Біологічна дія іонізуючих випромінювань. Дозиметричні велечини.

ЗМ 2. БЖД у надзвичайних ситуаціях

Н.Е. 2.1. Основні положення і принципи забезпечення безпеки життя та діяльності людини. Структура єдиної державної системи цивільного захисту ЄДС ЦЗ. Основні заходи цивільного захисту. Режими функціонування єдиної системи цивільного захисту ЄДС ЦЗ.

Н.Е. 2.2. Надзвичайні ситуації мирного часу. Їх характеристика. Надзвичайні ситуації техногенного походження. Надзвичайні ситуації на транспорті (автомобільний, повітряний, морський, річковий, залізничний, трубопроводний); виробничі аварії. Особливості аварій і катастроф на хімічно-небезпечних об’єктах.

Н.Е. 2.2. Надзвичайні ситуації мирного часу. Їх характеристика. Характеристика уражень персоналу ХНО і населення. Способи захисту (отруєння хлором; речовинами переважно загальноотруйної дії, нейротропними отрутами; отруйними технічними рідинами), способи і засоби санітарно-хімічного захисту. Пожежі техногенного походження. Надзвичайні ситуації природного характеру. Загрози медико-біологічного характеру.

Н.Е. 2.3. Аварії на атомних електростанціях та радіаційно-небезпечних об’єктах. Аналіз загроз радіаційної небезпеки в Україні. Особливості аварій та катастроф на радіаційно- небезпечних об′єктах. Радіаційна обстановка, яка склалася після аварії на Чорнобильській АЕС (реактор типу РВПК – 1000). Радіаційна обстановка, яка може скластися на атомних електростанціях з реакторами типу ВВЕР – 1000. Оцінка радіаційної обстановки. Прилади радіаційної розвідки. Захисні та лікувально-профілактичні заходи при радіаційних аваріях.Аналіз впливу наслідків Чорнобильської катастрофи.

Н.Е. 2.4. Психологія екстремальних ситуацій. Тероризм. Психологія безпеки діяльності (психічні процеси і стани; особливі психічні стани; мотивація діяльності). Сучасний тероризм (фізичний, психологічний). Прояви тероризму. Сучасні види тероризму (ядерний, екологічний, комп’ютерний, електромагнітний). Сучасні засоби терору (хімічна, бактеріологічна, електромагнітна, психотропна і психотронна зброї).

Н.Е. 2.3. Перша медична допомога потерпілим. Загальне поняття про першу медичну допомогу. Способи зупинки кровотечі. Перша медична допомога при: кровотечах, травматичному шоці, асфіксії, електротравмі, утопленні та повішанні, тепловому та сонячному ударах, відмороженнях, опіках, переломах кісток. Перша медична допомога при закритих і відкритих ушкодженнях (череп, щелепа та обличчя, шия, хребет, живіт, органи сечовидільної системи, таз). Правила поведінки з потерпілими при травмах. Перша медична допомога при отруєннях.

ІІІ. Література до вивчення курсу:

Арустамов Э.А., Волощенко А.Е., Гуськов Г.В., Платонов А.П., Прокопенко Н.А. Безопасность жизнедеятельности. – М., 2003. – 496 с.
Бедрій Я.І., Джигирей В.С., Кидисюк А.І. та ін. Безпека життєдіяльності. – Львів: Афіша, 1997. – 275 с.
Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – Львів, 2002. – 328 с.
Пішак В.П., Радько М.М., Воробйов О.О., Бабюк А.В., Романів Л.В. Безпека життєдіяльності: підручник. – Чернівці: Книги- ХХІ. – 2007. – 360 с.

ІІІ. ЦИКЛ ПРОФЕСІЙНОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

Blog

Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича географічний факультет

Содержание