Навчально-методичний комплекс для самостійної роботи студентів

Вид материала

Документы

Содержание Марксистська концепція людини Матеріалістичне розуміння суспільства План семінарського заняття Маркс К.Экономическо-философские Проблемно-пошукові завдання

Подобный материал:

• Навчально методичний посібник для організації самостійної роботи студентів з курсу, 1628.28kb.
• Навчально-методичний посібник (друге видання), 1764.23kb.
• Навчально-методичний посібник для самостійної роботи І практичних занять з навчальної, 1896.1kb.
• Навчально-методичний комплекс дисципліни „ маркетингові дослідження зарубіжних ринків", 346.95kb.
• Навчально-методичний комплекс для студентів 3-го курсу юридичного факультету та факультету, 901.41kb.
• Навчально-методичний комплекс з навчальної дисципліни філософія київ 2011, 684.23kb.
• Навчально-методичний комплекс з дисципліни «Судова бухгалтерія» для підготовки фахівців, 973.91kb.
• Навчально-методичний комплекс з дисципліни адміністративна відповідальність для студентів, 451.86kb.
• Навчально-методичний комплекс для студентів усіх спеціальностей (денної та заочної, 1200.95kb.
• Навчально-методичний комплекс з дисципліні "основи регіональної промисловості" для, 103.29kb.

Тема 6. Філософія марксизму


Зміст теми: 1. Передумови виникнення філософії марксизму та його основні ідеї. 2. Марксистська концепція людини. 3. Матеріалістичне розуміння суспільства.


Передумови виникнення філософії марксизму

та його основні ідеї

Філософія, створена німецькими мислителями Карлом Марксом (1818—1883) та Фрідріхом Енгельсом (1820-1895), увібрала в себе багато досягнень європейської філософської думки, стала однією з багатьох спроб теоретичного відображення глибинних змін в усіх сферах західноєвропейського суспільства. Формування і розвиток філософії марксизму відбувались з кінця 30-х до кінця 40-х років XІX сторіччя. Соціально-економічними передумовами виникнення марксизму стало утвердження капіталізму в Європі як пануючого способу виробництва, набуття процесом виробництва усе більш вираженого суспільного характеру, соціальна поляризація суспільства. Теоретичними передумовами були англійська політична економія з її трудовою теорією вартості, французький утопічний соціалізм, німецька класична філософія, в рамках якої був розроблений діалектичний метод аналізу явищ. Природничо-науковим підґрунтям виникнення марксистської філософії став бурхливий ріст науки і техніки, обумовлений потребами виробництва. Особливо велике значення мали три великих відкриття в природознавстві, що підтвердили діалектичний характер природних процесів (закон збереження і перетворення різних видів енергії; відкриття клітинної будови усього живого; еволюційна теорія Дарвіна).

Основні ідеї марксизму викладені в таких роботах:

– гуманістична концепція людини, її сутності і способу існування, подолання її відчуження – «Економічно-філософські рукописи 1844 р.» ;

– обґрунтування всесвітньо-історичного покликання пролетаріату – в «Маніфесті Комуністичної партії», «Громадянська війна у Франції», «18 Брюмера Луї Бонапарта»;

– матеріалістична концепція суспільства і відповідний їй категоріальний апарат – «Німецька ідеологія», «До критики політичної економії», «Капітал»;

– проблеми діалектики – «Анти-Дюрінг», «Діалектика природи».


Марксистська концепція людини

Вихідним моментом марксистської філософії є вчення про людину. Природне, соціальне і духовне в людині, згідно марксизму, утворюють єдність. Людей відрізняє від тварин спосіб існування. Людина – істота творча, вона перетворює природу, в той час як тварини тільки пристосовуються до природних умов, і саме на цій основі людина виділяє себе з природи. Вихідною, базисною формою існування і характеристикою людини виступає праця – процес, «в якому людина своєю власною діяльністю опосередковує, регулює і контролює обмін речовин між собою і природою».

Але відтворювати своє життя шляхом перетворення природи люди можуть тільки спільно, вступаючи у певні відносини один з одним. В “Тезах про Фейєрбаха” К.Маркс формулює положення про соціальну сутність людини: «...Сутність людини не є абстракт, властивий окремому індивіду. У своїй дійсності вона є ансамблем усіх суспільних стосунків». Суспільні відносини трактуються марксизмом матеріалістично й історично. Те, в які саме відносини вступають люди заради відтворення власного життя, визначається не свідомістю, не бажанням, а рівнем розвитку матеріальних сил і засобів виробництва. Оскільки в різні епохи матеріальне відтворення людського життя здійснюється різними способами, то відповідно і змінюється характеристика людини. Виробничі відносини є визначальними в системі суспільних відносин. Люди – суспільно-історичні істоти. Усі їхні специфічні характеристики формуються в ході розвитку предметно-практичної діяльності. Узи, що поєднують людей в суспільстві, носять, головним чином, не природний характер, а є, перш за все, соціально-виробничими зв’язками людей.

Матеріальне виробництво як творчість, у якій втілені фізичні і духовні здібності людини, позначається в марксистській філософії поняттям «предметно-практична діяльність». Поняття практики – одне з найважливіших у марксизмі. Практика – це специфічний, предметно-перетворюючий, соціально-організований і опосередкований духовними структурами спосіб включення людини в оточуючий природний світ.

Значне місце у творчому доробку Маркса належить гуманістичній концепції відчуження людини і перспективі його подолання. В «Економічно-філософських рукописах 1844 року» він виступає на захист гуманізму, заснованому на ідеї вільної, універсальної творчої сутності людини. Реалізації цієї сутності, за Марксом, перешкоджають різні види людського відчуження: людини від природи, людини від своєї власної родової сутності, людини від людини і людини від суспільства. В основі усіх форм відчуження лежить відчуження праці в умовах приватної власності. В умовах відчуження діяльність людини виявляється мукою, її власне творіння – чужою їй силою, її багатство стає її бідністю, її сутнісний зв’язок з іншими людьми обертається неістотним зв’язком, її влада над предметом виявляється владою предмета, а сама вона стає рабою власного творіння. Але в історії має місце і зворотний процес – подолання відчуження, або присвоєння людиною своєї дійсної людської сутності. Маркс створює грандіозну за своїм гуманістичним пафосом концепцію подолання відчуження шляхом ліквідації приватної власності.


Матеріалістичне розуміння суспільства

Розвиваючи ці ідеї, Маркс і Енгельс уперше поширили матеріалізм на пояснення суспільного життя. Найважливішими категоріями, що виражають матеріалістичне розуміння громадського життя, стали категорії «суспільне буття» і «суспільна свідомість». Суспільне буття – це матеріальні відносини людей до природи і один до одного, що виникають у процесі становлення людського суспільства й існують незалежно від суспільної свідомості. Суспільна свідомість – духовна сторона історичного процесу. Марксизм виходить з того, що суспільна свідомість, з одного боку, є відображенням суспільного буття, а, з іншого боку, має відносну самостійність. Вона виявляється в тому, що суспільна свідомість може відставати від суспільного буття, наприклад, у вигляді пережитків у свідомості, але може також випереджати суспільне буття, що виявляється у науковому передбаченні. Відносна самостійність суспільної свідомості виявляється й у її активності. Але, згідно марксизму, визначальна роль у кінцевому підсумку належить суспільному буттю.

Важливою категорією матеріалістичного розуміння історії, розробленою марксизмом, є категорія «суспільно-економічна формація», за допомогою якої розвиток суспільства став розглядатися як природно-історичний процес. Для вироблення цієї категорії Маркс уперше виділив два види суспільних відносин, що розрізняються по їхньому відношенню до суспільної свідомості: відносини матеріальні і відносини ідеологічні. Матеріальні відносини – ті, котрі складаються, не проходячи попередньо через суспільну свідомість. Такими є виробничі відносини. Ідеологічні відносини формуються на основі матеріальних, залежать від суспільної свідомості, складаються, проходячи попередньо через суспільну свідомість. Таким чином, ідеологічні стосунки, згідно марксизму, виявляються вторинними і залежними від відносин первинних, визначальних – виробничих.

У цьому зв'язку в марксизмі були вироблені категорії базису і надбудови. Базис – це економічний лад суспільства, система виробничих відносин. Над базисом піднімається відповідна йому надбудова, що включає суспільну свідомість, ідеологічні відносини та суспільні установи й організації, що закріплюють ідеологічні відносини. Відносини між базисом і надбудовою носять, згідно марксизму, діалектично-суперечливий характер. З одного боку, базис визначає розвиток надбудови, але має місце і зворотний зв'язок – вплив надбудови на базис. Виділення матеріальних відносин у якості базисних дозволило Марксові знайти загальні, повторювані риси в різних суспільствах, що знаходяться на одній стадії розвитку, і віднести їх до деякого єдиного суспільного типу – суспільно-економічної формації. Суспільно-економічна формація – це конкретно-історичний тип суспільства, взятий у його цілісності, що функціонує і розвивається відповідно до властивих йому об'єктивних законів на основі певного способу виробництва. Кожна формація – цілісна соціальна система з властивими їй базисом і надбудовою. У результаті вся історія людства постала як закономірний процес розвитку і зміни суспільно-економічних формацій. Послідовна зміна формацій, за Марксом, обумовлена протиріччями між новими продуктивними силами і застарілими виробничими відносинами, що на певному ступені перетворюються з форми розвитку продуктивних сил – в їх окови.

В марксизмі була досягнута органічна єдність матеріалізму і діалектики. Марксизм трансформував ідеалістичну діалектику Гегеля в матеріалістичному плані, створивши діалектичний матеріалізм. Маркс зазначав у цьому зв’язку: «Для Гегеля процес мислення, який він перетворює... під іменем ідеї в самостійний суб’єкт, є деміург дійсності… В мене ж, навпаки, ідеальне є не що інше, як матеріальне, пересаджене в людську голову і перетворене в ній».

До марксистської філософії треба підходити, як і до інших філософських вчень, виважено і неупереджено. Нерозумною є її абсолютизація, як це мало місце за радянських часів, а також і огульна поверхова неконструктивна критика. Вплив марксистських ідей на західну філософсько-соціологічну думку не підлягає сумніву. В XІX ст. вплив Маркса був пов’язаний, перш за все, з його економічними працями, з його роллю в формуванні широкого соціал-демократичного руху. Маркс виступає в цей час головним чином як соціальний мислитель і, незалежно від згоди чи незгоди з його поглядами, посідає місце одного з класиків соціальної науки Заходу. Інтерес до марксизму приходить переважно вже у XX ст. Його ідеї і творчість стали важливим елементом еволюції духовної культури західної цивілізації. Багато філософських течій XX ст. відчули на собі вплив марксистського вчення. Концепція критичної теорії, виникнення якої було стимульовано працями Маркса, стала відправним пунктом в формуванні одного із визначних філософських напрямків ХХ ст. – Франкфуртської школи. Усе це дало підставу говорити про феномен існування західного марксизму, неомарксизму. Це питання буде розглянуто в темі „Основні напрямки та особливості сучасної західної філософії”.


План семінарського заняття

1.Соціально-економічні, теоретичні та природничо-наукові передумови виникнення марксизму.

2.Марксистська концепція людини:

а) праця як спосіб включення людини в буття світу;

б) соціальна сутність людини;

в) відчуження людини: його чинники і шляхи подолання.

3.Розробка матеріалістичного розуміння історії.

4.Історична доля марксизму.

5.Передумови виникнення філософія марксизму та її основні ідеї.

6.Марксистське вчення про людину, про відчуження і перспективи його подолання.

7.Матеріалістична трактовка суспільного життя, основні категорії матеріалістичного розуміння суспільства.


Тести

1.В чому суть перевороту, зробленого К. Марксом в філософії?

- розробка матеріалістичного розуміння історії;

- розробка концепції практики;

- розробка теорії істини.

2.Що, за визначенням Маркса, є сутністю людини?

- свобода; - сукупність усіх суспільних відносин;

- здатність осягати сутність речей; - здатність виробляти знаряддя.

3.Що Маркс назвав головним недоліком усього попереднього матеріалізму?

- абстрактність; - необ’єктивність;

- споглядальність; - утилітарність.

4.Чиї філософські погляди мали найбільший вплив на формування марксистської філософії?

- Ф.Бекона; - Д.Дідро;

- Г.Гегеля; - Л.Фейєрбаха;

- Б.Спінози.

5.Основними ідеями марксистського філософського світогляду були:

- матеріалістична ідея практики;

- нова концепція історії;

- проблема ірраціонального;

- проблема людини як суб’єкта історії;

- проблема свободи людини;

- проблема відчуження.

6.Кому належать ці слова: “Спосіб виробництва матеріального життя обумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі. Не свідомість людей визначає їхнє буття, а, навпаки, їхнє суспільне буття визначає їхню свідомість”?

- Г.Гегелю; - Л.Фейєрбаху;

- К.Марксу; - Ж.-Ж.Руссо.

7.Що, згідно з Марксом, є основою розвитку політичного та ідеологічного життя суспільства?

- класові суперечності; - виробничі сили;

- виробничі відносини; - товарно-грошові відносини.

8.Які категорії були розроблені марксистською філософією?

- прогрес; - розвиток;

- суспільно-економічна формація; - субстанція;

- базис; - суспільна свідомість;

- відчуження; - практика;

- надбудова; - суспільне буття.

9.Який спосіб подолання відчуження людини від її сутності запропонував Маркс в “Економічно-філософських рукописах 1844 р.”?

- виховання людей в дусі колективізму;

- знищення експлуататорів;

- скасування християнської релігії;

- скасування приватної власності на засоби виробництва.

10.Що у марксистській теорії пізнання вважається найважливішим критерієм істини?

- логічна узгодженість знань; - очевидність вихідних принципів;

- практика; - чуттєвий досвід.

11.Хто є основними представниками неомарксизму?

- Ю.Хабермас; - М.Хайдеггер;

- Ж.Сартр; - В.Райх;

- Г.Маркузе; - Е.Фромм.


Першоджерела для вивчення теми


Маркс К. Капитал.

Предисловие ко второму изданию.

Мой диалектический метод по своей основе не только отли­чается от гегелевского, но является его прямой противополож­ностью. Для Гегеля процесс мышления, который он превраща­ет под именем идеи в самостоятельный субъект, есть демиург действительного, которое составляет лишь его внешнее прояв­ление. У меня же, наоборот, идеальное есть не что иное, как материальное, пересаженное в человеческую голову и преобра­зованное в ней.

Мистификация, которую претерпела диалектика в руках Ге­геля, отнюдь не помешала тому, что именно Гегель первый дал всеобъемлющее и сознательное изображение ее всеобщих форм движения. У Гегеля диалектика стоит на голове. Надо ее поста­вить на ноги, чтобы вскрыть над мистической оболочкой раци­ональное зерно.


Маркс К.Экономическо-философские

рукописи 1844 г.

Политическая экономия исходит из факта частной собствен­ности. Объяснения ее она нам не дает. Материальный процесс, проделываемый в действительности частной собственностью, она укладывает в общие, абстрактные формулы, которые и при­обретают для нее затем значение законов. Эти законы она не осмысливает, т.е. не показывает, как они вытекают из самого существа частной собственности. …Труд производит не только товары: он производит самого себя и рабочего как товар…Этот факт выражает лишь следу­ющее: предмет, производимый трудом, его продукт, противо­стоит труду как некое чуждое существо, как сила, независящая от производителя. Продукт труда есть труд, закрепленный в не­котором предмете, овеществленный в нем, это есть опредмечивание труда. …Опредмечивание выступает как утрата предмета до такой сте­пени, что у рабочего отнимают самые необходимые предметы, необходимые не только для жизни, но и для работы…

Все эти следствия уже заключены в том..., что рабочий отно­сится к продукту своего труда как к чужому предмету. Ибо при такой предпосылке ясно: чем больше рабочий выматывает себя на работе, тем могущественнее становится чужой для него пред­метный мир, создаваемый им самим против самого себя, тем беднее становится он сам, его внутренний мир, тем меньшее имущество ему принадлежит. Точно так же обстоит дело и в религии. Чем больше вкладывает человек в Бога, тем меньше остается в нем самом. Рабочий вкладывает в предмет свою жизнь, но отныне эта жизнь принадлежит уже не ему, а предмету… Отчуждение проявляется не только в конечном результате, но и в самом акте производства, в самой производственной деятель­ности….В отчуждении предмета труда только подытоживает­ся отчуждение в деятельности самого труда. В чем же заключа­ется отчуждение труда?

Во-первых, в том, что труд является для рабочего чем-то внеш­ним, не принадлежащим к его сущности; в том, что он в своем труде не утверждает себя, а отрицает, чувствует себя не счаст­ливым, а несчастным, не развивает свободно свою физическую и духовную энергию, а изнуряет свою физическую природу и разрушает свои духовные силы. Поэтому рабочий только вне труда чувствует себя самим собой, а в процессе труда он чувст­вует себя оторванным от самого себя. …В силу этого труд его не добровольный, а вынужденный; это — принудительный труд. Это не удовлетворение потребности в труде, а только средство для удовлетворения всяких других потребностей, но не потреб­ности в труде. Отчужденность труда ясно сказывается в том, что, как только прекращается физическое или иное принужде­ние к труду, от труда бегут, как от чумы…

В результате получается такое положение, что человек (ра­бочий) чувствует себя свободно действующим только при вы­полнении своих животных функций — при еде, питье, в половом акте, в лучшем случае еще расположась у себя в жилище, украшая себя и т.д., — а в своих человеческих функциях он чувствует себя только лишь животным…

Деятельность выступает здесь как страдание, сила — как бес­силие... собственная физическая и духовная энергия рабочего, его личная жизнь (ибо что такое жизнь, если она не есть деятельность?) — как повернутая про­тив него самого, от него не зависящая, ему не принадлежащая деятельность. Это есть самоотчуждение, тогда как выше речь шла об отчуждении вещи… Отчужденный труд человека, от­чуждая от него 1) природу, 2) его самого, его собственную дея­тельную функцию, его жизнедеятельность, тем самым отчужда­ет от человека род: он превращает для человека родовую жизнь в средство для поддержания индивидуальной жизни…

Родовая жизнь как у человека, так и у животного физически состоит в том, что человек (как и животное) живет неорганической природой, и чем универсальнее человек по сравнению с животным, тем универсальнее сфера той неорганической природы, которой он живет. Подобно тому как в теоретическом отношении растения, животные, камни, воздух, свет и т.д. являются частью человеческого сознания, отчасти в качестве объ­ектов естествознания, отчасти в качестве объектов искусства, являются его неорганической природой, духовной пищей, которую он предвари­тельно должен приготовить, чтобы ее можно было вкусить и перева­рить, — так и в практическом отношении они составляют часть челове­ческой жизни и человеческой деятельности. Физически человек живет только этими продуктами природы, будь то в форме пищи, отопления, одежды, жилища и т.д. Практически универсальность человека прояв­ляется именно в той универсальности, которая всю природу превращает в его неорганическое тело, поскольку она служит, во-первых, непосред­ственным жизненным средством для человека, а во-вторых, материей, предметом и орудием его жизнедеятельности. Природа есть неоргани­ческое тело человека, а именно — природа в той мере, в какой сама она не есть человеческое тело. Человек живет природой. Это значит, что природа есть его тело, с которым человек должен оставаться в про­цессе постоянного общения, чтобы не умереть. Что физическая и духов­ная жизнь человека неразрывно связана с природой, означает не что иное, как то, что природа неразрывно связана с самой собой, ибо человек есть часть природы.

Отчужденный труд человека, отчуждая от него 1) природу, 2) его само­го, его собственную деятельную функцию, его жизнедеятельность, тем самым отчуждает от человека род. он превращает для человека родовую жизнь в средство для поддержания индивидуальной жизни. Во-первых, он отчуждает родовую жизнь и индивидуальную жизнь, а во-вторых, де­лает индивидуальную жизнь, взятую в ее абстрактной форме, целью родовой жизни, тоже в ее абстрактной и отчужденной форме.

Дело в том, что, во-первых, сам труд, сама жизнедеятетельность, сама производственная жизнь оказываются для человека лишь средством для удовлетворения одной его потребности, потребности в сохранении физического существования. А производственная жизнь и есть родовая жизнь. Это есть жизнь, порождающая жизнь. В характере жизнедеятельности заключается весь характер данного вида, его родовой характер, а свободная сознательная деятельность как раз и составляет родовой харак­тер человека. Сама жизнь оказывается лишь средством к жизни.

Животное непосредственно тождественно со своей жизнедеятельностью. Оно не отличает себя от своей жизнедеятельности. Оно есть эта жизнедеятельность. Человек же делает самое свою жизнедеятель­ность предметом своей воли и своего сознания. Его жизнедеятель­ность — сознательная. Это не есть такая определенность, с которой он непосредственно сливается воедино. Сознательная жизнедеятельность непосредственно отличает человека от животной жизнедеятельности. Именно лишь в силу этого он есть родовое существо. Или можно сказать еще так: он есть сознательное существо, т.е. его собственная жизнь яв­ляется для него предметом именно лишь потому, что он есть родовое существо. Только в силу этого его деятельность есть свободная деятель­ность. Отчужденный труд переворачивает это отношение таким образом, что человек именно потому, что он есть существо сознательное, превра­щает свою жизнедеятельность, свою сущность только лишь в средство для поддержания своего существования.

Практическое созидание предметного мира, переработка неоргани­ческой природы есть самоутверждение человека как сознательного — родового существа, т.е. такого существа, которое относится к роду как своей собственной сущности или к самому себе как к родовому существу. Животное, правда, тоже производит. Оно строит себе гнездо или жилище, как это делают пчела, бобер, муравей и т.д. Но животное производит лишь то, в чем непосредственно нуждается оно само или его детеныш; оно производит односторонне, тогда как человек производит универсаль­но; оно производит лишь под властью непосредственной физической потребности, между тем как человек производит даже будучи свободен от физической потребности, и в истинном смысле слова только тогда и производит, когда он свободен от нее, животное производит только самого себя, тогда как человек воспроизводит всю природу, продукт животного непосредственным образом связан с его физическим организмом, тогда как человек свободно противостоит своему продукту. Животное строит только сообразно мерке и потребности того вида, к которому оно при­надлежит, тогда как человек умеет производить по меркам любого вида и всюду он умеет прилагать к предмету присущую мерку; в силу этого человек строит также и по законам красоты.

Поэтому именно в переработке предметного мира человек впервые действительно утверждает себя как родовое существо… Предмет труда есть поэтому опредмечивание родовой жизни человека: человек удваивает себя уже не только интеллектуаль­но, как это имеет место в сознании, но и реально, деятельно, и созерцает самого себя в созданном им мире. Поэтому отчуж­денный труд, отнимая у человека предмет его производства, тем самым отнимает у него его родовую жизнь, его действитель­ную родовую предметность, а то преимущество, которое чело­век имеет перед животным, превращает для него в нечто отри­цательное, поскольку у человека отбирают его неорганическое тело, природу...

Непосредственным следствием того, что человек отчуж­ден от продукта своего труда, от своей жизнедеятельности, от своей родовой сущности, является отчуждение человека от человека. Когда человек противостоит самому себе, то ему противостоит другой человек. То, что можно сказать об отно­шении человека к своему труду, к продукту своего труда и к самому себе, то же можно сказать и об отношении человека к другому человеку, а также к труду и к предмету труда дру­гого человека.

…в условиях отчужденного труда каждый че­ловек рассматривает другого, руководствуясь масштабом и от­ношением, в котором находится он сам как рабочий.

…Если про­дукт труда мне чужд, если он противостоит мне в качестве чуж­дой силы, кому же в таком случае он принадлежит?…

Чуждым существом, которому принадлежит труд и про­дукт труда, существом, на службе которого оказывается труд и для наслаждения которого создается продукт труда, таким су­ществом может быть лишь сам человек.

…продукт принадлежит другом человеку, не рабочему. Ес­ли деятельность рабочего для него самого является мукой, то кому-то другому она должна доставлять наслаждение и жизне­радостность…

Только на последней, ...стадии развития частной собствен­ности... обнаруживается... ее тайна: частная собственность ока­зывается, с одной стороны, продуктом отчужденного труда, а с другой стороны, средством его отчуждения, реализацией этого отчуждения…

Из отношения отчужденного труда к частной собственности вытекает..., что эмансипация общества от частной собственно­сти и т.д., от кабалы, выливается в политическую форму эманси­пации рабочих, причем дело здесь не только в их эмансипации, ибо их эмансипация заключает в себе общечеловеческую эман­сипацию; и это потому, что кабала человечества в целом заклю­чается в отношении рабочего к производству и все кабальные отношения суть лишь видоизменения и следствия этого отно­шения.


Проблемно-пошукові завдання

1. Охарактеризуйте соціально-економічні, природничо-наукові і теоретичні передумови виникнення філософії марксизму.

2. Визначити, які філософські ідеї Г.Гегеля та Л.Фейєрбаха вплинули на формування марксистської філософії.

3. Визначте основні категорії, що виражають сутність матеріалістичного розуміння історії (за роботою К.Маркса “К критике политической экономии. Предисловие.)

4. Охарактеризувати корінну відмінність діалектичного методу Г.Гегеля та К.Маркса (за роботами: К. Маркс «Капитал. Предисловие ко второму изданию»; Ф.Энгельс. “Старое предисловие к Анти-Дюрингу”).

5.Проаналізувати, в чому, за К.Марсом, полягає сутність відчуження людини і які шляхи його подолання.