Зміст

Вид материала

Методичні рекомендації

Содержание 5.2 Головні елементи секторальних програм і планів.

Подобный материал:

• Єрьомін Розміщення продуктивних сил Зміст, 1769.51kb.
• Міністерство освіти І науки україни перечинський професійний ліцей, 202.74kb.
• Організація та зміст навчально –в виховної роботи у днз, 81.03kb.
• Збірник державних стандартів, 1247.56kb.
• Зміст І порядок розроблення виробничої програми підрозділів виробнича програма, 128.75kb.
• Зміст І порядок розроблення виробничої програми підрозділів виробнича програма, 127.69kb.
• Процеси прийняття рішення І управління зміст процесу управління, 283.85kb.
• Поняття та зміст комунального управління, 500.89kb.
• Завдання та зміст виробничої програми підприємства Показники виробничої програми підприємства, 123.69kb.
• План Поняття та зміст юридична деонтологія > Юридична діяльність: поняття та зміст, 476.58kb.

5.2 Головні елементи секторальних програм і планів.

При формуванні програм розвитку галузі (сектору) природоохоронна складова повинна бути обов’язково присутня в рамках окремого розділу. Див. також технічне завдання (алгоритм) розроблення галузевих екологічних програм (додаток 2). Заходи щодо модернізації виробництва повинні передбачати впровадження найбільш сучасних технологій що мають мінімальні показники впливу на оточуюче природне середовище.

У програмі або відповідних її розділах повинні бути визначені показники за якими можна здійснювати оцінку її виконання. Система показників повинна забезпечити відстеження як динаміки процесів так і оцінку кількісних та якісних змін навколишнього природного середовища.

Алгоритм впровадження державної екологічної політики на галузевому (секторальному) рівні має бути наступним:

1. 1. Аналіз чинників впливу діяльності галузі (сектору) на навколишнє природне середовище та їх ранжування за показниками негативних наслідків.визначення екологічних проблем причиною виникнення яких є господарська діяльність підприємства (галузі).
   
2. Встановлення причин та наслідків екологічних проблем, що виникають внаслідок виробничої (галузевої) діяльності та їх взаємозв’язку з соціально-економічними факторами регіону, а також регіональними (місцевими) екологічними та соціальними проблемами.
   
3. 2. Формування переліку екологічних проблем що виникають внаслідок галузевої (секторальної) діяльності та їх ранжування за показниками (наслідками) впливу. Визначення екологічних та соціальних ризиків.Встановлення причин виникнення екологічних проблем що мають відношення до галузевої діяльності.
   

3. Формування переліку екологічних проблем що виникають внаслідок галузевої (секторальної) діяльності та їх ранжування за показниками (наслідками) впливу. Визначення екологічних ризиків.

4. Встановлення зв’язків між причинами виникнення регіональних та галузевих екологічних проблем для врахування їх при розробці природоохоронних заходів.

4. Формулювання природоохоронних довгострокових цілей (стратегії) та середньо та короткострокових завдань (тактики).
   
5. 5. Розробка (формування) програмиереліку заходів щодо попередження або мінімізації впливу на довкілля, що здійснюється внаслідок виробничої діяльності підприємства (галузі)встановлених чинників з урахуванням наявних екорегіонів та вимог басейнового принципу управління.
   
6. 6. Визначення показників (індикаторів) впливу та показників ефективності реалізації екологічної політики на всіх рівнях (законотворчий, інституційний, нормативно – правовий, технологічні та технічні рішення.
   
7. Визначення вимог до моніторингу якісних та кількісних параметрів викидів і скидів у навколишнє середовище, що здійснюється внаслідок провадження підприємством (галуззю) виробничої діяльності.
   
8. Визначення вимог до звітування (в тому числі й державного статистичного звітування) щодо результативності впровадження на підприємстві (секторі чи галузі) програми чи стратегії, або ж природоохоронного розділу програми.
   

Реалізація програм має супроводжуватись використанням наступних механізмів:

• впровадження системи стимулів для суб’єктів господарювання;
  
• впровадження принципів корпоративної соціальної відповідальності;
  
• екологічний аудит та впровадження систем екологічного управління;;
  
• сертифікація виробництва продукції згідно з міжнародними природоохоронними стандартами;
  
• підвищення енергоефективності виробництва впровадження заходів енерго- та ресурсозбереження;
  
• впровадження більш чистого виробництва;
  
• встановлення (визначення) екологічних ризиків господарської діяльності (у тому числі екологічно небезпечних об’єктів);
  
• розвиток екологічно чистих видів транспорту та впровадження екологічно орієнтованих технологій у промисловість та сільське господарство;;
  
• забезпечення природоохоронних вимог у промисловому та житловому будівництві;
  
• обов’язкове впровадження заходів енерго- та ресурсозбереження;
  
• впровадження екологічно орієнтованих технологій у промисловість та сільське господарство;
  
• застосування впровадження систем екологічного управління та екологічного контролю;
  
• економічніих механізми механізмів (заохочення та економічні санкції);
  
• впровадження інтегрованого басейнового принципу.