Зміст

Вид материала

Методичні рекомендації

Содержание 5 Планування впровадження державної екологічної політики на галузевому (секторальному) рівні 5.1 Вимоги до секторального планування

Подобный материал:

• Єрьомін Розміщення продуктивних сил Зміст, 1769.51kb.
• Міністерство освіти І науки україни перечинський професійний ліцей, 202.74kb.
• Організація та зміст навчально –в виховної роботи у днз, 81.03kb.
• Збірник державних стандартів, 1247.56kb.
• Зміст І порядок розроблення виробничої програми підрозділів виробнича програма, 128.75kb.
• Зміст І порядок розроблення виробничої програми підрозділів виробнича програма, 127.69kb.
• Процеси прийняття рішення І управління зміст процесу управління, 283.85kb.
• Поняття та зміст комунального управління, 500.89kb.
• Завдання та зміст виробничої програми підприємства Показники виробничої програми підприємства, 123.69kb.
• План Поняття та зміст юридична деонтологія > Юридична діяльність: поняття та зміст, 476.58kb.

5 Планування впровадження державної екологічної політики на галузевому (секторальному) рівні

Впровадження державної екологічної політики в політику розвитку галузей (секторів) економіки країни має здійснюватись через включення екологічних складових наряду із складовими економічними та технічними до програм (стратегій) розвитку та реформування цих галузей (секторів), промислових комплексів та/або окремих підприємств. В оптимальному варіанті доцільно створювати цільові галузеві (секторальні) програми екологічного спрямування. Плани природоохоронних заходів окремих підприємств є базовим рівнем деталізації означених галузевих (секторальних) програм.

Розробка програм з охорони навколишнього природного середовища є обов’язковою для наступних секторів економіки України:

• Промисловість: (металургія чорна та кольорова; машинобудування, верстатобудування, виробництво будівельних матеріалів, хімія та нафтохімія (виробництво добрив та хімічних засобів захисту рослин);
  
• Енергетика (виробництво тепла, виробництво електроенергії);
  
• Видобувна промисловість (видобування вуглеводнів, вугілля, торфу, залізних та поліметалевих руд);
  
• Легка промисловість (текстильна, шкіряна);
  
• Сільське господарство (землеробство; скотарство);
  
• Транспорт (автодорожнийавтодорожній, залізничний, авіація, морський та річковий, трубопровідний)
  
• Харчова промисловість (м’ясо-молочний напрям, виробництва хліба, кондитерський напрям, морепродукти та живі водні ресурси);
  
• Житлово-комунальний (водо підготовка та водопостачання, каналізація, очистка стічних вод, побутові відходи),
  
• Оборонно-військовий;
  
• Сфера послуг, туризм та рекреація;
  
• Будівництво;
  
• Водний сектор (меліорація, гідротехнічне будівництво, тощо)
  
• Мисливство та лісорозведення;
  
• Торгівля.
  

При цьому мають бути враховані загальні вимоги, що включають, зокрема, врахування положень Закону України Основні засади (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2020 року та Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища.

Визначальними правовими документами щодо розробки секторальних програм мають бути Закон України «Про державні цільові програми» (від 18 березня 2004 року N 1621-IV), а також постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 106 «Про затвердження Порядку розроблення та виконання державних цільових програм». Програми, що орієнтовані на затвердження на секторальному (галузевому) рівні (затверджуються на рівні наказу міністерства чи ЦОВВ) розробляються відповідно до технічного завдання наведеного в додатку 2.

5.1 Вимоги до секторального планування

Головними елементами галузевих (секторальних) екологічних програм і планів мають бути:

• оцінка ситуації щодо проблем, пов’язаних зі зміною стану навколишнього природного середовища та можливостей подальшого прогресивного розвитку, що включає аналіз сильних та слабих сторін, можливих перепон тощо ( так званий SWOT-аналіз або інший);
  
• екологічні цілі;
  
• визначення пріоритетів;
  
• інструменти впровадження;
  
• оцінку вартості та джерел фінансування.
  

Галузеві (секторальні) екологічні програми повинні містити завдання і заходи щодо:

• послідовного переходу до передових (в т.ч. таких, що застосовуються у міжнародній практиці) технологічних процесів, які враховують екологічні стандарти;
  
• ресурсо- та енергозбереження, поширення застосування технологій з використанням відновлюваних ресурсів;
  
• модернізація та поступове згортання виробництв, що мають потенційно екологічно небезпечні елементи;
  
• впровадження екологічно чистого обладнання та інших засобів виробництва;
  
• вдосконалення моніторингу та впровадження автоматизованого контролю за впливом виробництва на довкілля;
  
• залучення інвестицій в розвиток галузі (сектору) з позиції прогресу в екологічній сфері;
  
• вдосконалення нормативної та методичної бази, розроблення документів рекомендаційного та інформаційного характеру щодо питань охорони навколишнього середовища і забезпечення екологічної безпеки;
  
• освітньої та просвітницької роботи з питань екології серед персоналу галузі та окремих підприємств.
  

На рівні підприємств повинно бути передбачено наступне:

• урахування основних принципів екологічної політики в у розвитку підприємства;
  
• розрахунок екологічних та еколого-економічних показників та урахування ключових висновків на їх основі;
  
• визначення та урахування основних факторів виробничої діяльності і, так званих, «людських» факторів, що призводять до порушень природоохоронного законодавства;
  
• визначення перспективних напрямів для ресурсо- та енергозбереження;
  
• визначення можливостей для організаційних вдосконалень при організації захисту довкілля;
  
• обґрунтування можливих інвестувань з позиції прогресу в екологічній сфері;
  
• визначення екологічних цілей і пріоритетів в екологічному плануванні розвитку підприємства;
  

Галузеві програми або їх природоохоронні розділи повинні бути узгоджені з регіональними цільовими програмами у частині відповідних (природоохоронних) розділів цих програм.

Екологічні цілі визначатимуть напрямки діяльності. Вони повинні бути досяжними (реалістичними) як з технічної точки зору так і з урахуванням економічних можливостей.

Не можна включати до програми декларативні цілі та завдання тому що при їх наявності під сумнів може бути поставлена вся програма а ефективність її реалізації буде вкрай низькою. Як приклад можна привести природоохоронні програми колишнього СРСР, у яких за мету ставилось досягнення у водних об’єктах рибогосподарських ГДК, що, як з економічних, так і з технічних міркувань, було не реальним.

Відповідно до існуючих в Україні вимог типова структура програм включає:

Паспорт паспорт програми;

Визначення визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована програма;

Визначення визначення мети програми;

Обґрунтування обґрунтування шляхів і засобів розв’язання проблеми, обсягів та джерел фінансування;

Строки строки та етапи виконання програми;

Перелік перелік завдань і заходів програми та результативні показники;

Напрямки напрямки діяльності та заходи програми;

Координація координація та контроль за ходом виконання програми.