Geum.ru

Добрый день. Хотела бы уточнить по вопросу включения сумм в валовые доходы. Есть два юр лица (А и Б) связанные между собой договором комиссии

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3   4

Питання: Скажіть, будь ласка, чи потрібно в податковому обліку розраховувати курсові різниці по заборгованості покупців-нерезидентів в валюті, яка виникла до 01.04.2011року?

Відповідь: Згідно інформації, розміщеної в єдиній базі податкових знань:

Відповідно до пп. 153.1.1 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI (далі - ПКУ) доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з цим розділом, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання.

Абзацом першим пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі – Закон №334), який діяв до 01.04.2011, було визначено, що доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду. Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.

Відповідно до пп.11.3.1 п.11.31 ст.11 Закону №334 датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку. Виходячи з викладеного, до 01.04.2011 платник податку відображав доходи від продажу нерезиденту товарів у складі валового доходу на дату першої події у сумі, яка розрахована шляхом перерахування вартості іноземної валюти в гривні за офіційним курсом НБУ, що діяв на дату такої події, що сталася раніше. При цьому відповідно до пп. 7.3.3 Закону № 334 заборгованість в іноземній валюті не виникала і тому перерахунок валового доходу не відбувався. Відповідно до п.1 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ розділ III ПКУ застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Отже, якщо платником податку реалізовано товари (роботи, послуги) за іноземну валюту та відображено до 01.04.11 відповідно до норм Закону №334 у складі валового доходу, то після набрання чинності розділу III ПКУ (з 01.04.2011) заборгованість в іноземній валюті не перераховується.


Питання: Добрый день! Подскажите пожалуйста, 1) имеет ли право ФЛП на общей системе, учесть в расходы заправку и ремонт картриджей для принтеров, используемых в хоз.деятельности (печать первичных документов, прайсы и ...).

2) отнести в расходы уплату Полиса обязательного страхования гражданско-правовой ответственности транспортных средств. Спасибо.

Відповідь: Відповідно до п. 1 ст. 325 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-ІV (далі - ЦКУ) суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, в тому числі і нерухомого майна комерційного призначення, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. ЦКУ не встановлює такого суб'єкта права приватної власності як фізична особа - підприємець.

Згідно зі ст. 177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно із пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

До переліку витрат фізичної особи - підприємця, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ ПКУ.

Згідно із п. 138.1 ст. 138 розділу ІІІ ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, п. 138.6 - 138.9, пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 ПКУ.

Зокрема, відповідно до п.п.138.8.5 п.138.8.5 ст. 138 ПКУ до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Відповідно до пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПКУ при визначенні об’єкта оподаткування враховуються, зокрема, будь-які витрати цивільної відповідальності, пов’язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку.

Бухгалтерський облік витрат, пов'язаних з амортизацією основних засобів, врегульовано П(С)БО 7 «Основні засоби» та Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 р. № 561.

При цьому, п. 2 ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі – Закон № 996) передбачено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Згідно із ст. 2 Закону № 996 дія цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на суб'єктів підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, та що ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Обов’язкове ведення бухгалтерського обліку складу витрат операційної діяльності та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування законодавством не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, до складу витрат фізичної особи – підприємця на загальній системі оподаткування не включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Щодо витрат цивільної відповідальності, пов’язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку, то такі витрати також не враховуються фізичною особою – підприємцем при визначенні чистого оподатковуваного прибутку у зв’язку з тим, що такі витрати не відносяться витрат операційної діяльності.


Питання: Добрый день! Сотрудник нашего предприятия (плательщика налога на прибыль) прибыл из командировки по Украине и предоставил в бухгалтерию  авансовый отчет с подтверждающими документами об оплате  стоимости проживания  от предпринимателя: квитанцию к приходному кассовому ордеру, ксерокопии Свидетельств подтверждающих его регистрацию в качестве субъекта предпринимательской деятельности.К тому же из этих документов следует, что предприниматель является плательщиком единого налога. Можно ли компенсировать работнику сумму осуществленных расходов? Если да, то может ли это стать объектом обложения НДФЛ с дохода работника, так как стоимость проживания мы не включаем в налоговые расходы? 

Відповідь: Верховною Радою України 02 грудня 2010 року прийнято Податковий кодекс України № 2755-ІV (далі - Кодекс), який набрав чинності з 1 січня 2011 року, відповідно до п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування платника податку (як резидента так і нерезидента) є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Згідно із пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податковий агент зобов’язаний, зокрема нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом ІV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Разом з тим, пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Кодекс встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Підпунктом «а» пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу визначено, що податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого пп. 170.9.2 цього пункту строку, є особа, яка видала таку суму на відрядження у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з Податковим кодексом.

Відповідно до пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу до складу витрат юридичної особи включаються витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у, тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, прасування одягу, лагодження взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Не дозволяється включати до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми чайових, за винятком випадків, коли суми таких чайових включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плату за видовищні заходи.

До складу витрат на відрядження належать також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон – не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначені Кабінетом Міністрів України постановою від 02.02.2011р. №98, яка набрала чинності з 01.04.2011р. (далі – Постанова).

Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний надати Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, при цьому головною умовою відшкодування витрат на відрядження є наявність оригіналу документів, що підтверджують вартість таких витрат (квитки, квитанції, чеки, розрахунки тощо).

Таким чином, якщо найманий працівник надає оригінали документів, які підтверджують вартість понесених витрат під час відрядження, то сума відшкодування таких витрат не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.


Питання: Підприємство встановило програму "М.Е.Doc", в акті виконаних робіт вказані наступні послуги:

1. - передача права на використання програмного забезпечення - 60 грн.

2. -  продовження права використання програмного забезпечення та системний супровід строком на 1 рік - 390,00 грн.

Чи буде правильним віднесення 1 пункту до нематеріальних активів, а пункт 2 до витрат підприємства? Якщо ні, то підкажіть як правильно.

Відповідь: Пп. 14.1.120 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено поняття нематеріальних активів, як право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об’єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами.

Відповідно до п.144.1 ст.144 ПКУ амортизації підлягають, зокрема, витрати на придбання нематеріальних активів для використання в господарській діяльності. Підпунктом 145.1.1 пункту 145.1 статті 145 ПКУ розмежовані групи нематеріальних активів і встановлені строки дії права користування. До групи 5 належать: авторське право та суміжні з ним права, в тому числі комп’ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин тощо, крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті. Згідно із пп. 145.1.1 п. 145.1 ст. 145 ПКУ нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється із застосуванням методів, визначених у пп.145.1.5 п. 145.1 ст. 145 цього Кодексу і для групи 5 нематеріальних активів встановлений такий строк амортизації: відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 2 роки. З урахуванням зазначеним норм, витрати на використання програмного забезпечення, продовження права використання такого програмного забезпечення та системний супровід строком на 1 рік, визнаються нематеріальним активом і належить до 5 групи нематеріальних активів, мінімальний термін нарахування амортизації щодо об’єктів якої не менш як 2 роки.


Питання: До якої статті адмін. витрат в декларації про податок на прибуток можливо віднести: -  МБП (рах.22)?

Відповідь: Витрати на МБП підприємство має право віднести до рядка 06.2.12 (Інші витрати загальногосподарського призначення) Додатку АВ (Адміністративні витрати) декларації з податку на прибуток підприємства, що затверджена наказом ДПА України від 28.02.2011 № 114.

Крім того, підприємство повинно подати у довільній формі детальну розшифровку сум та назв витрат, зазначених у рядку 06.2.12 цього додатку.


Питання: Добрый день! Физическое лицо - предприниматель зарегистрированное в Донецкой области планирует вести деятельность в г. Киеве, путем открытия интернет - магазина. Фактический склад или офис отсутствует. Возможно ли данному лицу стать на учет в налоговых органах г. Киева?

Відповідь: Відповідно до вимог п. 6.1 розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10 № 979 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.12.10 № 1439/18734 (далі - Порядок) взяття на облік за основним місцем обліку фізичної особи - підприємця здійснюється після її державної реєстрації згідно із Законом органом державної податкової служби за місцем її державної реєстрації на підставі:

відомостей з відповідної реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця

Згідно п.7.1 розділу VII Порядку, якщо відповідно до законодавства в платника податків, окрім обов'язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов'язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному органі державної податкової служби.

Для взяття на облік за неосновним місцем обліку платник податків зобов'язаний протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об'єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню чи пов'язані з оподаткуванням, подати до відповідного органу державної податкової служби реєстраційну заяву за ф.N 5-ОПП з позначкою "облік за неосновним місцем обліку"


Питання: Добрый день! Подскажите, пожалуйста, где можно получить официальное толкование понятий законодательных актов?  В частности меня интересует как правильно трактовать понятия в Налоговом кодексе. Благодарю.

Відповідно: Відповідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження в установлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади, їх посадові особи, згідно зі ст. 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтями 147, 150 Конституції України та пунктом 4 статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" до повноважень Конституційного Суду України належить офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Інші органи державної влади не наділені повноваженнями тлумачити законодавчі акти.

Відповідно до п. 52.1 ст. 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації (пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14) з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства.

Згідно з п. 52.4 цього Кодексу консультації надаються органом державної податкової служби або митним органом, в якому платник податків перебуває на обліку, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Органи державної податкової служби з метою забезпечення всебічного розгляду звернень громадян, задоволення їх законних прав та інтересів, визначених Конституцією та законами України, у своїй діяльності керуються, зокрема, Законом України "Про звернення громадян", "Про інформацію", Указами Президента України, зокрема, "Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування", відповідними постановами Уряду, а також безпосередньо наказами ДПА України, зокрема, від 18.06.08 N 395 "Про затвердження Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян в органах державної податкової служби".


Питання: Добрый день! Физическое лицо - предприниматель имеющее свидетельство о государственной регистрации, но не осуществляющее какой-либо предпринимательской деятельности не стоит на учет в налоговых органах. Возможно ли применение каких-либо санкций к данному лицу за отсутствие у него справки о том, что он является плательщиком налога (но при этом данное лицо не осуществляет какую-либо предпринимательскую деятельность)?

Відповідь: Відповідно до вимог п. 6.1 розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10 № 979 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.12.10 № 1439/18734 (далі - Порядок) взяття на облік за основним місцем обліку фізичної особи - підприємця здійснюється після її державної реєстрації згідно із Законом органом державної податкової служби за місцем її державної реєстрації на підставі: відомостей з відповідної реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця

Згідно п. 6.6 Порядку, якщо за результатами звірки з даними Єдиного державного реєстру встановлено, що фізична особа - підприємець має стан такої, що здійснює діяльність та не перебуває на обліку або знята з обліку у відповідному органі державної податкової служби, то цим органом проводяться заходи щодо отримання відповідних відомостей від державного реєстратора та постановки на облік такої фізичної особи - підприємця згідно із цим Порядком.

Пунктом 117.1. ст. 117.1 Податкового кодексу України передбачено, що неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному органі державної податкової служби, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, -

-тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 510 гривень.

У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.


Питання: Здравствуйте! Подскажите пожалуйста, С какого периода вступает в силу Положение НКУ п.135.5.5 с 01.01.2011 или 01.04.2011г и включается ли в валовые расходы возвращенная  возвратная фин.помощь от учредителя в 3кв.2011 если она была отражена в доходах 1кв.2011г.? Спасибо.

Відповідь: Відповідно до п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі – ПКУ) положення пп. п.135.5.5 п. 135.5 ст.135 розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» набрало чинності з 1 квітня 2011 року.

Згідно з пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі – Закон №334) сума поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від особи, яка не є платником податку на прибуток (у тому числі нерезидента) або має пільги з цього податку, включається до складу валового доходу. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. Відповідно до пп.135.5.5 п.135.5 ст.135 ПКУ суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, враховуються у складі інших доходів при визначенні оподатковуваного прибутку. У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання. Операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не приводять до зміни їх витрат або доходів.

Враховуючи викладене, починаючи з 01.04.2011 р. у разі, якщо у платника податку на кінець будь-якого звітного (податкового) періоду 2011 року та наступних років залишається неповернена сума поворотної фінансової допомоги, отриманої до 01.04.2011 р. від засновника/учасника (в тому числі нерезидента), то при її поверненні такий платник податку має право збільшити витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення, незалежно від терміну, на який надавалась така фінансову допомога, та за умови, що її сума була включена до складу валового доходу на підставі норм Закону № 334.


Питання: Дякую за відповідь. Будь-ласка підкажіть з приводу наступного запитання. Чи потрібно суб’єкту спеціального режиму оподаткування здійснювати коригування податкового кредиту чи нарахування податкових зобов’язань при списанні продукції власного виробництва понад норми природного убутку та в межах його норм і яким чином це відобразити в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних?

Відповідь: Згідно з пунктом 189.1 статті 189 розділу V Кодексу у разі постачання товарів/послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання, постачання товарів/послуг відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не у господарській діяльності, переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих основних засобів, база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на момент переведення (постачання), а для товарів/послуг - не нижче цін придбання.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 розділу V Кодексу, якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами.

Отже, при списанні продукції власного виробництва понад норми природного убутку та в межах його норм платнику податку – суб’єкту спеціального режиму оподаткування ПДВ необхідно здійснити умовне постачання таких товарів та нарахувати податкові зобов'язання не нижче цін придбання.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 969 усі примірники податкових накладних, окремі особливості заповнення яких викладені в підпунктах 8.1 - 8.4 цього пункту, залишаються в особи, що їх виписала, і зберігаються відповідно до викладеного в підпунктах 6.1 та 6.4 пункту 6 цього Порядку. У верхній лівій частині оригіналу такої податкової накладної робиться відповідна помітка "Х" та зазначається тип причини, зокрема, „05” - списання продукції власного виробництва.

Згідно з п. 4 Порядку № 969 сплачена (нарахована) сума ПДВ у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Відповідно до п. 8.1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.10 № 1002 (далі – Порядок № 1002), облік виданих податкових накладних проводиться у день виникнення податкових зобов'язань, дата виникнення яких визначається відповідно до вимог ст. 187 р.V Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 9.1 – 9.7 п.9 Порядку № 1002, при занесенні до розділу І Реєстру платником податку податкової накладної, що виписана при списанні продукції власного виробництва: у графі 1 - записується порядковий номер податкової накладної, який відповідає порядковому номеру запису в Реєстрі. У графі 2 - вказується дата виписки податкової накладної. У графі 3 - вказується порядковий номер податкової накладної, що відповідає номеру з графи 1. У графі 4 - зазначається вид документа: ПН - податкова накладна, до якого додається код операції (наприклад, ПН05 - податкова накладна, виписана при списанні продукції власного виробництва. У графі 5 - вказується найменування (прізвище, ім'я, по батькові - для фізичної особи - підприємця) платника, який здійснює списання продукції власного виробництва. У графі 6 - вказується „0”. У графах 7 – 12 - відображається інформація щодо постачання товарів/послуг.


Питання: Добрый день! Мы бюджетное учреждение - образование, плательщики НДС. В детском садике организовали платные кружки : хореография , иностранный язык и т.п. Подскажите к какой статье налогового кодекса их можно отнести : 196.1.8 или 197.1.2 ? Спасибо

Відповідь: Відповідно до пп.196.1.8 п.196.1 ст.196 ПК України не є об'єктом оподаткування операції з постачання позашкільним навчальним закладом вихованцям, учням і слухачам платних послуг у сфері позашкільної освіти.

Відповідно до пп.197.1.2 п.197.1 ст.197 ПК України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами, у тому числі навчання аспірантів і докторантів, навчальними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також послуг з виховання та навчання дітей у будинках культури, дитячих музичних, художніх, спортивних школах і клубах, школах мистецтв та послуг з проживання учнів або студентів у гуртожитках. До таких послуг, зокрема, належать послуги з:

а) виховання та навчання дітей, які постачаються дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв, будинками культури (гра на музичних інструментах, хореографія, образотворче мистецтво, гуртки (факультативи) іноземних мов, комп'ютерного навчання);

б) утримання, виховання та навчання дітей у дошкільних навчальних закладах як у межах обсягу, установленого навчальними планами і програмами, так і понад зазначений обсяг;

й) організації літніх мовних курсів, шкіл, семінарів; групових та індивідуальних занять фізичною культурою та спортом на стадіонах, у спортивних залах і плавальних басейнах, на тенісних кортах для дітей, учнів і студентів.

Статтею 1 Закону України від 22.06.2000 р. № 1841-III «Про позашкільну освіту» (далі – Закон № 1841-III) визначено, що позашкільний навчальний заклад – складова системи позашкільної освіти, яка надає знання, формуючи вміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та інтелектуальний, духовний i фізичний розвиток, підготовку до активної професійної та громадської діяльності, створює умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров’я вихованців, учнів i слухачів.

Перелік типів позашкільних навчальних закладів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. № 433 «Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів i Положення про позашкільний навчальний заклад» (розроблено на виконання статей 12 та 13 Закону України «Про позашкільну освіту»).

Враховуючи вищезазначене, якщо бюджетна установа є позашкільним навчальним закладом, то вона може скористатися пільгою, передбаченою пп.196.1.8 п.196.1 ст.196 ПК України при постачанні нею платних послуг у сфері позашкільної освіти.

Відповідно до підпункту 197.1.2 пункту 197.1 статті 197 ПК України звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання послуг з постачання послуг із дошкільної освіти навчальними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також послуг з виховання та навчання дітей у будинках культури, дитячих музичних, художніх, спортивних школах і клубах, школах мистецтв.

Звільнення від оподаткування, передбачене підпунктом 197.1.2 пункту 197.1 статті 197 ПК України, на інших суб’єктів господарювання не поширюється.