Geum.ru

В. Хромов Мнемотехн І к а мистецтво запам'ятовування

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
В. Хромов

М н е м о т е х н і к а -


мистецтво запам'ятовування


 

Ефективність запам'ятовування й збереження в пам'яті певного предмета, тексту або явища залежить від особливостей їхньої побудови або організації, які зазвичай виявляє людина в процесі запам'ятовування. Саме організуюча розумова діяльність і емоційні прояви, що супроводжують сприйняття, лежать в основі запам'ятовування матеріалу і його подальшого відтворення.

Одного разу під час лекції відомий психолог А. В. Петровський запропонував студентам запам'ятати ряд з 24 цифр:

144121100816449362516941

Безнадійних подих пробіг по аудиторії. Ніхто не зважувався відтворити цей ряд. Намагалися ділити його на окремі групи. Наприклад, відразу можна відокремити перші чотири цифри - 1441, далі після двійки йдуть дві одиниці й два нуля, а потім усяке угруповання ускладнюється, заплутується. Здається, нічого не залишалося, крім докучливого зубріння. Однак коли студенти дізнались, що в ряді перераховані квадрати чисел від 12 до 1, він запам'ятався миттєво, вірніше, саме запам'ятовування виявилося наче зайвим. Воно практично вже не залежало від здібностей студентів.

Сучасна наука не розглядає запам'ятовування як відбиття. Сократ, що жив в V столітті до н.е., припускав, що в мозку людини існує якась воскова табличка, на якій при запам'ятовуванні виникає слід, як від персня з печаткою. Таке уявлення явно суперечить активній діяльності людей, тобто тій діяльності, що визначає ефективність власне мнемонічної дії.

Усім відомо, як важко перерахувати секції калорифера, поверхи багатоповерхового будинку, позбавленого карнизів. Якщо на калорифері виявиться пляма, а у вікні одного з поверхів - яскрава фіранка, то завдання буде істотно полегшене.

Розглянемо два ряди паралелограмів. Порахувати кількість елементів у першому ряді набагато складніше, аніж у другому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо при рахунку ми зіб'ємося, доведеться починати із самого початку. Але варто затушувати лише два елементи ряду, як око відразу визначає їхню загальну кількість. При цьому у свідомості як би пробігає фрагмент таблиці множення (4 x 3 = 12), а додавання (12 + 2 = 14) здійснюється взагалі миттєво, немов швидше за думку. Ефективність підрахунку підвищилася, але характер дії змінився, у ньому з'явилися нові моменти.

У курсі лекцій з загальної психології, який прочитав в МДУ професор А. Р. Лурія, розглядається процес запам'ятовування ряду з 16 цифр (10 одиниць і 6 нулів):

1001110101100111

Запам'ятовування цього ряду трохи полегшується, якщо цифри розбити на групи по два або по три:

10   01   11   01   01   10   01   11

100   111   010   110   0111

і ще більше спрощується при розподілі ряду на чотири групи:

1001   1101   0110   0111

Тут ми маємо справу немов з меншою кількістю предметів. А. Р. Лурія робить наступний висновок: зменшуючи шляхом укрупнення кількість тих елементів, які необхідно запам'ятати, ми зменшуємо загальну кількість елементів, які впливають на нашу пам'ять. Можна додати, що при подібних членуваннях ряду з'являється можливість порівнювати його елементи. Інакше кажучи, у дію вводиться певний розумовий компонент.

Отже, в основі будь-якого запам'ятовування, якщо це не механічне повторення або зубріння, лежить активна діяльність з організації матеріалу.

Але різні ряди, переліки, набори елементів по-різному піддаються організації. У нарисі «Про пам'ять» німецького вченого Германа Еббінгауза, написаному ще наприкінці минулого століття, наводиться таблиця, де вказується, як запам'ятовуються елементи в 48 рядах, кожний з яких складається з десяти членів. Учасники зробили таку кількість помилок при відтворенні елементів:

 

Порядкове число елементів ряду

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Число помилок при відповідях

0

3

6

9

23

24

31

25

23

5

Число правильних відповідей

48

45

42

39

25

24

17

23

25

43

 

Як видно з таблиці, найкраще з усіх запам'ятовуються 1, 2 і 10-й елементи, гірше - 6, 7 і 8-й. І, як це не дивно, на перший погляд, саме такий розподіл правильних відповідей і помилок є звичайним для будь-якого ряду або списку однозначних предметів. Це може мати два пояснення.

Перше: причиною забування є гальмування з боку попередніх і наступних елементів ряду.

Друге: крайні в ряді елементи відіграють роль обрамлення, тобто мають більше конструктивне значення, і, отже, мають певні відмінні властивості. Природно, на них менше впливають перешкоди або «шуми» від запам'ятовування інших елементів. Щоб обмежити такі перешкоди, необхідно відокремити елементи списку, наділити їх якими-небудь відмінними від інших ознаками або властивостями.

Описана Еббінгаузом закономірність запам'ятовування ряду з однотипних елементів не поширюється на наступний ряд з десяти прапорців.

 



 

Найважчі для запам'ятовування п'ятий, шостий, сьомий і восьмий елементи мають тут принципові особливості. Вони викликають конкретні асоціації в більшості людей.

Якщо перелік складається із чотирьох елементів, то в першу чергу запам'ятовуються перший, другий і четвертий. Гірше запам'ятовується третій. Це також пояснюється конструктивним значенням рамки або контуру. Свого роду рамками в рамці є, наприклад, чотиривірші або строфи вірша. Об'єднання рядків вірша в чотиривірші - найпоширеніший прийом у поезії. Тому в чотиривіршах варто звернути увагу на третій рядок - «Ахілесову п'яту» конструкції. Характерно, що саме в третіх рядках чотиривіршів автори найбільше часто допускають порушення розміру. От як звучить, наприклад, перший чотиривірш вірша Н. М. Язикова «Муза»:

Богиня струн пережила

Богов и грома и булата.

Она прекрасных рук в оковы не дала

Векам тиранства и разврата.

Дуже важко запам'ятати перелік з 18 однотипних предметів. Але перерахування покупок, що звичайно наводять для характеристики образа Ноздрєва, героя "Мертвих душ", не виявляється занадто складним для запам'ятовування. У цьому нам допомагає сам автор, він немов за нас провів необхідну організацію переліку. Звернемося до тексту М. В. Гоголя: "Якщо йому (Ноздрєву) на ярмарку пощастило напасти на простака й обіграти його, він накупав купу всього, що колись впадало у вічі в крамницях: хомутів, курильних смолок, ситців, свіч, хусток для няньки, жеребця, родзинок, срібний рукомийник, голландського полотна, борошна, тютюну, пістолетів, оселедців, картин, точильний інструмент, горщиків, чобіт, фаянсовий посуд наскільки вистачало грошей".

Покупки тут перераховані так, що кожна наступна виявляється для читача несподіваною. Жеребець опинився поруч із родзинками, пістолет з оселедцями, чоботи з фаянсовим посудом. Перерахування побудоване тут на принципі несподіванки або протиставлення, що, як певний організуючий момент, полегшує запам'ятовування.

 

Запам'ятовування переліку однотипних предметів виявляється важким, коли за кожним із предметів не йде безліч асоціацій - результат індивідуального досвіду людини. Асоціації збільшують багатоплановість предмета, роблять його об'ємним і опуклим. У результаті в конкретному предметі перебувають сторони або грані, які легко сполучаються з певними сторонами або ознаками інших предметів. Ці об'єднуючі ознаки можна назвати системоутворюючими. Мистецтво запам'ятовувати полягає в умінні системно бачити й системно мислити. Майстер запам'ятовування - мнемоніст - уміє ніби накидати сітку на предмети і явища, що дозволяє відтворювати їх у сукупності. Відомо, наскільки легше копіювати зображення, розподіляючи його на клітинки. Це зовсім довільне членування. Мнемоніст уміє знаходити системоутворюючі ознаки, по яких можна будувати систему, тобто вміє йти як від цілого до частини, так і від частини до цілого.

Особливості запам'ятовування у мнемонсітів, що мають певні негативні ознаки, стануть зрозумілішими при розгляді буквеного квадрата - криптограми:

*
А
Л
К

Р
С
А
Ш

Д
К
Н
У

Н
Е
И
П

Уявіть собі таку ситуацію. Необхідно швидко й надовго запам'ятати всі букви, включені у квадрат. Мнемоніст кидає швидкий погляд на таблицю, і він уже готовий її відтворити відразу, через кілька місяців, а іноді й через багато років. У якому вигляді він так швидко запам'ятав усі 15 літер на своїх місцях? Швидше за все він зберігає в пам'яті чотири незрозумілих слова - "алк", "рсаш", "дкну" і "неип", але за кожним з них криється коло асоціацій, а за всіма чотирма - невеликий сюжет. Припустимо, це буде момент із гри дітей, що смішно спотворюють слова або використовують у грі власні "неологізми". Мнемоніст ніби заздалегідь має під рукою гладкі рейки з будь-якою шириною колії, по яких легко йде потяг з будь-якою кількістю вагонів з чітко видимими (нехай переплутаними) номерами.

Більшості людей наведений квадрат здасться незручним для запам'ятовування. Але пересунемо крапку на інше місце й замінимо дві малі літери заголовними. Краще, якщо до вирішення криптограми ви тепер прийдете самостійно.

Р
С
А
К

Д
К
*
Ш

Н
Е
Н
У

А
Л
И
П

 

Так, квадрат читається з кінця, і рядки йдуть знизу нагору. Якщо запам'ятовування проходить паралельно зі здогадом, воно стає більш міцним. (До речі, мнемоніста не цікавить здогад, але він набагато швидше відповість на запитання, де знаходиться та чи інша буква.)

Зручні варіанти прочитання, які роблять запам'ятовування матеріалу миттєвим, не зменшують кількості інформації, що втримується в ньому. Варіабельність прочитання збільшує ємність каналу зв'язку, яким є будь-який текст. Інформація втримується й у самій побудові тексту.

Системне бачення властиве кожній людині, оскільки сама людина не що інше, як жива система, однак розвинене воно у всіх по-різному. Вірші погано запам'ятовує той, хто погано відчуває хоча б деякі з величезної кількості внутрішніх зв'язків (значеннєвих, звукових, ритмічних). Звідси підміни слів, зміна їхнього порядку, що порушують твердо зафіксовану віршовану структуру. І зубріння - це не що інше, як наслідок читацької "глухоти", коли механічні повторення тексту повинні компенсувати, зокрема, повторення подібних ознак, що містяться в структурі вірша, але, на жаль, не помічених людиною, яка запам'ятовує.

Звукові флуктуації або явно виражені відхилення від середнього розподілу звуків у тексті звичайно називають звукописом або алітераціями й розглядають як образотворчий засіб або засіб художньої виразності. Образотворчим звукописом починається, наприклад, поема А. С. Пушкіна "Граф Нулін": "Пора, пора - рога сурмлять". У цих словах виразно чується гра мисливських рогів. Але от «непомітна» фраза з "Євгенія Онєгіна": "Латинь із моди вийшла нині". Вона не відрізняється багатством значеннєвої інформації, несподіванкою повідомлення, грубо кажучи, це неяскраво пофарбована констатація. Однак просто неможливо змінити цю фразу навіть у відриві від віршованого розміру й рими. Нам «перешкоджає» характер звукової побудови (чотири «Ы» в одному рядку при меншій кількості цих звуків у деяких чотирнадцятирядкових строфах поеми). Очевидно, кількість значеннєвої й структурної інформації балаксируется. Автор у цьому випадку .швидше за все підсвідомо керує сприйняттям, а точніше, запам'ятовуванням читача.

У такий же спосіб на звуці "А" "тримається" прислів'я "Не красна изба углами, а красна пирогами". Кожне наступне повторення того самого звуку є наче матеріалізованим зворотним зв'язком або матеріалізованим відбиттям попереднього звуку-близнюка. Але ж зворотний зв'язок, що лежить в основі будь-якої регульованої дії, визначає запам’ятовуваність цієї дії.

Вже давно говорять про те, що художник керує сприйняттям глядача. Чудовий художник В. А. Фаворский, аналізуючи зворотну перспективу в давньоруському живописі, підкреслював, що вона служить тимчасовій послідовності сприйняття глядачем сюжету, конкретно керує рухами очей від одного елемента до іншого. У живописі таке керування здійснюється головним чином підсвідомо, глядачеві залишається значний простір у виборі послідовності розгляду при нормальному сприйнятті. Цей простір звужується в плакаті й рекламі через особливі акценти. В інженерній психології при створенні пультів керування й мнемосхем домагаються однозначного керування сприйняттям оператора.

Найбільш відповідальні ділянки пульта розміщаються й виділяються таким чином, щоб око оператора без зусиль у першу чергу зупинялося саме на них.

Вірші запам'ятати легше, ніж прозу. Багато аматорів поезії запам'ятовують більші твори з першого прочитання. Однак процес завчання без розуміння структури вірша завжди зводиться до механічних повторень тексту, до зубріння. При зубрінні мозок як би відмовляється від роботи й довіряє запам'ятовування органам мовотворення. З іншого боку, не можна запам'ятовувати вірші тільки за змістом.

Що значить розуміти структуру твору? Чому таке розуміння прискорює запам'ятовування? Розуміти структуру - це значить відзначати свідомо або підсвідомо ті "віхи", ті "дорожні знаки", по яких автор керує сприйняттям і запам'ятовуванням читача. У віршах такими віхами є повторення звуків, ритму, рим і строф.

Запам'ятати - часто значить знайти закономірність, зрозуміти принцип організації матеріалу. Досить важко по пам'яті відтворити на папері яку-небудь таблицю, наприклад, "магічний квадрат". Один з таких квадратів увічнив німецький художник XVI століття Альбрехт Дюрер на знаменитій гравюрі "Меланхолія".

У кожному ряді й по діагоналях сума цифр дорівнює тут 34. Однак запам'ятовуванню квадрата в цілому мало допомагає навіть вказівка на рік виготовлення гравюри (1514), зазначена у двох середніх числах нижнього рядка. Ключем до запам'ятовування може стати графічна схема побудови цього цифрового квадрата.

16
3
2
13

5
10
11
8

9
6
7
12

4
15
14
1




Користуючись цим пучком ліній, можна підібрати відповідні числа й відтворити дюреровський квадрат.

Людині, не знайомій з китайською мовою, важко запам'ятати який-небудь ієрогліф, навіть відносно простий, такий, наприклад, як "мо" - верхівка дерева, вершина. Але можна дуже швидко навчити будь-якого читача не тільки цьому ієрогліфу, але й цілому ряду споріднених ідеограм, якщо правильно розташувати (організувати) матеріал для запам'ятовування.

Як бачите, ми організуємо матеріал по двох елементах: "му" - дерево й "жи" - Сонце - і до зорового сприйняття додаємо розуміння змісту ієрогліфів-ідеограм. Завдяки цьому запам'ятати вісім ієрогліфів виявляється легше, ніж запам'ятати один.

З наведених прикладів можна зробити висновок, що ефективність запам'ятовування залежить від того, наскільки одні сприймаючі органи встигають заповнити "вакансію", залишену іншими органами, діяльність яких не приводить до необхідного результату. Образно кажучи, усі сприймаючі органи повинні бути ситі.

Здатність до комплексного почуттєвого сприйняття називається синестезією. Одні, наприклад, запам'ятовують фразу за змістом, інші більшу увагу звертають на її звуковий зміст. Важко сказати, що саме превалює у запам'ятовувані слів В. В. Маяковського "Років до ста рости нам без старості". Яскравим прикладом запрограмованої синестезії є чотиривірш Л. Н. Мартинова, написаний в 1949 році:

И вскользь мне бросила змея:

У каждого судьба своя!

Но я-то знал, что так нельзя -

Жить извиваясь и скользя.

Тут звукопис не тільки передає рух повзучого плазуна, він найкраще передає презирство й справедливу злість. Здається навіть, що звуки впливають на міміку. Таке емоційне наповнення тексту, безумовно, полегшує його запам'ятовування.

Емоційне переживання проявляє себе по-різному. Емоції виражаються, наприклад, у жестах, у позі, у міміці, у сяйві очей, у сльозах і т.п. Така представницька участь сприяє  хорошому запам’ятовуванню емоційного переживання. Можна відзначити, що поза й жест читця повинні служити не ілюстрацією тексту, вони органічно випливають із вкладеної в текст емоційної інформації.

У роботі "Пам'ять і почуття" чудовий психолог П. П. Блонський розповів про цікавий досвід. "Я пропонував студентам в аудиторній обстановці написати "перші спогади, які спали їм на думку" з поточного року й, коли вони вже написали, пропонував ще раз зробити те ж, але вже з життя до інституту". Так було зібрано 224 спогади. У відсотках спогади поточного року розподілилися так:

неприємні - 38,

нові - 24,

приємні - 19,

інші - 19

Характерно, що 81% спогадів були емоційно пережитими випадками. Спогади з років до інституту виявилися ще більш показовими:

неприємні - 64,

приємні - 19,

нові - 9,

інші - 8

Усього 8% спогадів виявилися без емоційного забарвлення. Але хто знає, як вони сприймалися тим чи іншим студентом?

Мав рацію К. М. Батюшков, коли писав:

О память сердца, ты сильней

Рассудка памяти печальной.

Очевидно, що в щиросердних переживаннях, незалежно від того, як вони виражаються, здатність людини до синестезії, до комплексного сприйняття проявляється особливо сильно. А за багатьма ознаками, природно, завжди легше відтворити картину минулого. Мнемотехніка - це здатність знайти в запам'ятовуваному матеріалі, «їжу» для діяльності різних органів сприйняття. Іноді ця здатність пов'язана з гіпертрофованим розвитком образного мислення, з незвичайною асоціативною діяльністю, що дозволяє поєднувати всілякі явища в послідовності, зручній для запам'ятовування. Однак існують люди з пересічною пам'яттю, які уміють добре запам'ятовувати. Вони вміють подивитися на той самий матеріал з різних точок зору й в остаточному підсумку знайти можливість його організації. Такі люди повинні мати широкий кругозір.

Звичайно, тут не йдеться про чудові здобутки поезії, які повинні швидко запам'ятовуватися кожною нормальною людиною. У поетичному тексті завжди закладені основи для емоційного сприйняття. Читач не просто захоплюється видатними поетичними творами, він «уживається» у текст, робить його постійним супутником життя. Мистецтво запам'ятовувати невідривне від мистецтва відчувати, переживати й співпереживати. Дослідження процесу запам'ятовування матеріалу показує, що автор завжди творить для людей і підсвідомо «піклується» про те, люди сприйматимуть його шедевр.


ссылка скрыта