Практичні рекомендації 85 Список публікацій 87 Список використаних джерел 88
| Вид материала | Документы |
- Практичні рекомендації 72 Список публікацій 74 Список використаних джерел, 747.47kb.
- Самостійна робота для студентів з курсу «Фінанси підприємств», 31.82kb.
- Самостійна робота для студентів групи бс – 71 з курсу «Касові операції», 24.36kb.
- Аукову конференцію, скласти робочий план дослідження, здійснити інформаційний пошук, 143.42kb.
- Список використаних джерел "Чумак" выбрал новых двух, Коммерсантъ-украина, 18 марта,, 6.88kb.
- Список використаних джерел, 9.62kb.
- Зміст Вступ 2 Список використаних джерел, 530.73kb.
- Зміст вступ 2 висновки 10 Список використанИх джерел, 288.09kb.
- Зміст вступ 2 висновки 17 список використаних джерел, 1573.28kb.
- Дипломна робота, 1599.82kb.
Таблиця 8. Розподіл дітей, хворих на ВД, в залежності від рівня ситуативної та особистісної тривожності
| Група дітей | Рівень реактивної тривожності | Рівень особистісної тривожності | ||||
| низький абс.( %) | помірний абс. ( %) | високий абс.( %) | низький абс.(%) | помірний абс.( %) | високий абс.( %) | |
| група 1 (n=42) | 0 | 12 (28,6%) | 30 (71,4%) | 2 (4,8 %) | 10 (23,8 %) | 30 (71,4%) |
| група 2 (n=38) | 0 | 10 (26,3%) | 28 (73,7%) | 6 (15,8%) | 22 (57,8%) | 10 (26,3%) |
Результати попередньо проведеного тестування за шкалою самооцінки Спілбергера - Ханіна виявили, що серед хворих на ВД дітей 1 групи переважали ті, що мають високий рівень реактивної та особистісної тривожності (15 дітей). В 2 групі ці показники відрізнялись: помірний рівень реактивної тривожності мали 5 дітей, високий – 14 дітей; низький рівень особистісної тривожності мали 3 дитини, помірний – 11 дітей, а високий – 5 пацієнтів. В обох групах не було пацієнтів з низьким рівнем реактивної тривожності
Опитування для виявлення ознак вегетативних змін підтвердило наявність синдрому вегетативних розладів у 100% анкетованих дітей 3х груп.
Після визначення початкового статусу пацієнти одержували відновлювальну терапію в умовах стаціонару.
До застосованих методів відновлювального лікування відносились: заходи лікувальної фізичної культури, заняття дихальними вправами, ароматерапія, лазеротерапія. Курс відновлювального лікування складав 14 днів.
Лікувальну гімнастику було проведено за двома методиками. В першому варіанті до спеціальних відносили вправи на розслаблення м’язових груп, розвиток рівноваги, координацію, дихальні динамічні та фізичні вправи. Розслабленню м’язової мускулатури сприяло застосування аутогенного тренування – сугестивного варіанту судинно-релаксаційного прийому. У другому комплексі лікувальної гімнастики до спеціальних відносили вправи, що мають значний седативний вплив і сприяють зниженню судинного тонусу – на розслаблення м’язових груп, дихальні, динамічні та на координацію рухів. Темп занять - середній та повільний. Після закінчення заняття застосовували судинно – тонізуючий метод аутотренінгу (Лобода М.В., Колесник Е.О., 2003; Воробейчик Я.Н., 2004). Пацієнтам також рекомендувалися регулярні прогулянки звичайним кроком, щоденно, по території лікарні з помірним збільшенням часу від 30 до 60 хвилин. При проведенні лікувальної фізичної культури (ЛФК) здійснювався контроль інтенсивності навантажень (рекомендувалася помірна інтенсивність). Оцінка адекватності та толерантності до фізичного навантаження проводилась за збільшенням ЧСС (збільшення ЧСС 50 - 75% від максимальної вікової норми вважалось оптимальним) (Фісенко Л.І., 2005).
Для проведення ароматерапії були обрані препарати Розмарин і Валеріана («STYX Naturcosmetic GmBH», Германія). Процедури проводились з використанням аромоламп (Н. В. Нагорна, 2001). Методика № 1: з застосуванням Валеріани на протязі 20 хв., курсом – 10 процедур через день. Методика №2:, з застосуванням Розмарина - 20 мл., протягом 25 хв., курсом – 10 процедур через день. Концентрація летючих речовин в повітрі 0,5 мл на м3, що в середньому відповідає 2-3 крапель ефірного масла на 15 м2 приміщення.
Процедури лазеротерапії проводили із застосуванням лазерного скануючого двоканального апарата «Медик – 2К» (Україна), курсом по 12 процедур щоденно. Розбіжності у механізмах формування судинної реакції зумовили необхідність диференційованого застосування фізіотерапевтичних методів. Методика 1: тип лазера - 0,63 - 0,67 мкм (червоний) і 0,8 – 0,92 мкм (інфрачервоний); тип фігури – 1; положення сканера: 30 – 40 см над зоною приймання. Зони дії на одне поле: каротидний трикутник з двох боків (плямою 2 на 2 см) – по 3 хв.; паравертебрально - Тh 3 – Тh 4, з двох боків – по 5 хв. Методика 2: тип лазера - 0,63 - 0,67 мкм (червоний) і 0,8 – 0,92 мкм (інфрачервоний); типи фігур - 1, 4. Положення сканера - 50 – 80 см над зоною приймання. Зони дії на одне поле: проекція сонячного сплетіння - фігура 4, зона 4 *4 см – 5 хв.; паравертебрально - Тh 3 – Тh 4, з двох боків – по 2 хв. Дія здійснювалась методом сканування, розфокусованим лазерним променем (Самосюк И.З., Чухраев М.В., 2004).
Пацієнтам проводили групові заняття дихальними вправами із застосуванням легенево - релаксаційного прийому. Методика полягала у повторенні двох періодів уповільненого дихання (8 - 10 раз на хв.), з довжиною видиху у 2 рази перевищуючою вдих, і паузи, що співпадає за довжиною з вдихом; та перерви на фоні звичайного ритму і глибини дихання. Усі 3 періоди були по 5 хв. Заняття проводились 1 раз на день по 15 - 20 хв., щоденно. Також ми використовували методику вольового керування диханням за таким алгоритмом: 5 секунд – вдих, 3 секунди – пауза, 5 секунд – видих, 3 секунди – пауза. Застосовувався діафрагмальний тип дихання з безперервним повторенням циклів.
Медикаментозне лікування включало в себе препарати з вегетостабілізуючою, кардіотропною, вазотропною ,нейрометаболічною дією (згідно рекомендацій Майданника В.Г., Хайтовича М.В.).
Таблиця 9. Комплекси відновлювального лікування пацієнтів з вегетативною дисфункцією.
| | Групи пацієнтів | |
| Методики лікування | СВД за симпатикотонічним типом | СВД за парасимпатикотонічним типом |
| Лікувальна гімнастика комплекс 1 | Лікувальна гімнастика комплекс 2 | |
| Дозована ходьба | Дозована ходьба | |
| Лазеротерапія методика 1 | Лазеротерапія методика 2 | |
| Ароматерапія методика 1(Валеріана) | Ароматерапія методика 2(Розмарин) | |
| Дихальні вправи легенево-релаксаційний метод | Дихальні вправи вольове керування диханням | |
Для всіх пацієнтів 1-ї групи до проведення лікування був притаманний гіперкінетичний тип гемодинаміки, тахікардія за даними ЕКГ. В першій групі після проведеного лікування всі пацієнти відмічали поліпшення загального стану. Характер скарг пацієнтів змінився. Так до лікування були наступні скарги: стурбованість 81,0 %, роздратованість 95,2 %, зниження уважності 86,7 %, підвищення апетиту 85,7 %, порушення сну 95,2 %, головний біль 86,7 %, метеозалежність 19,0 %. Після відновлювального лікування частина пацієнтів мали такі скарги: тривожність 27%, роздратованість 27%, підвищений апетит 33,3 %, зниження уваги 19,0 %, головний біль 14,3 %, метеозалежність 19,0 %, причому інтенсивність симптомів була меншою ніж до лікування.
Пацієнти 2-ї групи також відмічали поліпшення суб’єктивного статусу після проведення відновлювальної терапії. Пацієнти, у яких зберігався ряд скарг, пов’язували їх появу з психоемоційним стресом. До лікування пацієнти 2-ї групи мали такі скарги: підвищена втомлюваність 100,0 %, порушення сну 100,0 %, парестезії 90,9 %, респіраторні прояви 100,0 %, головний біль 88,9 %, метеозалежність 90,9 %, відчуття серцебиття 81,8 %, біль у серцевій ділянці 73,7 %. Після проведення лікування частина пацієнтів 2-ї групи мали такі скарги: підвищена втомлюваність 18%, порушення сну -21%, парестезії 18,2 %, головний біль 18,2 %, метеозалежність 27,3 %. Всі пацієнти відмічали відсутність суб’єктивних проявів гіпервентиляційного синдрому.
Таблиця 10. Динаміка скарг у пацієнтів 1 групи спостереження
| Скарги | До лікування | Після |
| Тривожність | 81% | 27% |
| Роздратованість | 95,2% | 27% |
| Зниження уваги | 86,7% | 19% |
| Підвищення апетиту | 86,7% | 33,3% |
| Метеозалежність | 19% | 19% |
| Головний біль | 86,7% | 14,3% |
Таблиця 11. Динаміка скарг у пацієнтів 2 групи спостереження
| Скарги | До лікування | Після |
| Підвищена втомлюваність | 100% | 22,8% |
| Порушення сну | 100% | 27% |
| Парестезії | 90,9% | 18,2% |
| Головний біль | 88,9% | 18,2% |
| Метеозалежність | 90,9% | 27,3% |
| Гіпервентиляція | 100% | 0 |
Пацієнти 2-ї групи також відмічали поліпшення суб’єктивного статусу після проведення відновлювальної терапії. Пацієнти, у яких зберігався ряд скарг, пов’язували їх появу з психоемоційним стресом. До лікування пацієнти 2-ї групи мали такі скарги: підвищена втомлюваність 100,0 %, порушення сну 100,0 %, парестезії 90,9 %, респіраторні прояви 100,0 %, головний біль 88,9 %, метеозалежність 90,9 %, відчуття серцебиття 81,8 %, біль у серцевій ділянці 73,7 %. Після проведення лікування частина пацієнтів 2-ї групи мали такі скарги: підвищена втомлюваність 18%, порушення сну -21%, парестезії 18,2 %, головний біль 18,2 %, метеозалежність 27,3 %. Всі пацієнти відмічали відсутність суб’єктивних проявів гіпервентиляційного синдрому.
До, безпосередньо після проведення курсу відновлювальної терапії та через 3 місяці всім пацієнтам проводили реєстрацію КІГ
Таблиця 12. Результати кардіоінтервалографії у дітей з СВД за симпатикотонічним типом в залежності від застосованого методу лікування
| Показники КІГ | Методи лікування | ||||||||
| Медикаментозне (n = 14) | Фізіотерапевтичне /ЛФК (n = 14) | Комплексне (14) | |||||||
| До лікування | Після лікування | р | До лікування | Після лікування | р | До лікування | Після лікування | р | |
| Мо | 0,70 ± 0,03 | 0,66 ± 0,06 | | 0,67 ± 0,04 | 0,65 ± 0,08 | | 0,70 ± 0,03 | 0,60 ± 0,02 | |
| ∆Х | 0,14 ± 0,04 | 0,22 ± 0,04 | < 0,05 | 0,15 ± 0,07 | 0,22 ± 0,03 | < 0,05 | 0,15 ± 0,04 | 0,25 ± 0,03 | < 0,05 |
| АМо | 26,40 ± 1,8 | 20,20 ± 1,7 | < 0,05 | 24,00 ± 2,4 | 18,20 ± 1,5 | < 0,05 | 23,00 ± 1,9 | 22,80 ± 1,7 | |
| ИН | 123 ± 7,50 | 115 ± 2,50 | | 119 ± 8,50 | 85 ± 7,50 | < 0,01 | 130 ± 7,80 | 110 ± 2,70 | < 0,05 |
| RR | 0,70 ± 0,03 | 0,69 ± 0,03 | | 0,68 ± 0,03 | 0,67 ± 0,01 | | 0,70 ± 0,03 | 0,66 ± 0,02 | |
Таблиця 13. Результати кардіоінтервалографії у дітей з СВД за парасимпатикотонічним типом в залежності від застосованого методу лікування
| Показники КІГ | Методи лікування | ||||||||
| Медикаментозне (n = 12) | Фізіотерапевтичне/ ЛФК (n = 12) | Комплексне (14) | |||||||
| До лікування | Після лікування | р | До лікування | Після лікування | р | До лікування | Після лікування | р | |
| Мо | 0,81 ± 0,02 | 0,76 ± 0,04 | | 0,80 ± 0,04 | 0,73 ± 0,05 | | 0,78 ± 0,014 | 0,69 ± 0,017 | < 0,001 |
| ∆Х | 0,44 ± 0,02 | 0,31 ± 0,025 | < 0,001 | 0,46 ± 0,032 | 0,31 ± 0,063 | <0, 05 | 0,406 ± 0,03 | 0,28 ± 0,04 | < 0, 05 |
| Ао | 12,50 ± 0,73 | 15,50 ± 0,99 | <0,05 | 12,00 ± 0,78 | 19,70 ± 2,19 | < 0,01 | 12,56 ± 0,91 | 21,5 ± 1,57 | < 0,001 |
| ИИ | 28,71 ± 5,03 | 41,50 ± 6,73 | | 20,36 ± 2,58 | 49,3 ± 7,73 | < 0,01 | 23,62 ± 4,49 | 46,56 ± 5,25 | < 0,01 |
До лікування у всіх пацієнтів переважав високий рівень тривожності, і не було пацієнтів з низьким рівнем реактивної тривожності. Результати тестування визначають необхідність оцінки рівня реактивної тривожності, бо суб’єктивний симптом тривоги об’єктивно не відображає ступеня активності та напруги надсегментарного відділу вегетативної регуляції.
Після проведення відновлювального лікування у всіх пацієнтів було виявлено зниження рівня реактивної тривожності, однак високий рівень показника зберігався в 10,5% пацієнтів, яким був притаманний парасимпатикотонічний тип вегетативної дисфункції.
Таблиця 14. Розподіл дітей, хворих на ВД, в залежності від рівня ситуативної тривожності
| Група дітей | Рівень реактивної тривожності | ||
| низький абс.( %) | помірний абс. ( %) | високий абс.( %) | |
| група 1 (n=42) | 38,1% | 61,9% | 0 |
| група 2 (n=38) | 26,3% | 52,6% | 10,5% |
У дітей з ваготонічним типом вегетативних порушень, що отримували фізіотерапевтичне/ЛФК і комплексне лікування , позитивна динаміка з боку скарг і клінічних проявів відмічалася в усіх випадках (таб.11) При використанні медикаментозної терапії позитивна динаміка з боку вище перерахованих скарг та клінічних проявів була менш виражена. Динаміка показників вегетативного гомеостазу у дітей з ваготонічним типом вегетативних порушень була найбільш виражена у групі, що одержувала комплексне лікування (Відмінності між значеннями Мо в групі комплексного лікування було достовірним (Р <0,001). У дітей, які отримували медикаментозне та фізіотерапевтичне/ЛФК лікування середні показники Мо змінилися недостовірно (Р> 0,05). Середні показники значень Δх і АМО достовірно змінилися у всіх групах дітей (Р <0,05). Середні показники індексу напруження достовірно змінилися (Р <0,01) в групах дітей, які отримували фізіотерапевтичне/ЛФК і комплексне лікування. Найбільш істотні і позитивні зміни даних кардіоінтервалографії відбулися в групі дітей, які отримували комплексну терапію, і характеризувалися збільшенням показників AМo і ІН, зменшенням значень Mo і Δх. При симпатикотонічному типі вегетативних порушень у групах, які отримували фізіотерапевтичне/ЛФК і комплексне лікування ,позитивна динаміка з боку скарг і клінічних проявів відзначалася у всіх випадках, але в групі, що одержувала фізіотерапевтичне/ЛФК лікування, позитивна динаміка з боку деяких скарг і клінічних проявів була більш виражена . У дітей що отримували лише медикаментозне лікування позитивна динаміка з боку скарг і клінічних проявів відзначалася рідше. Динаміка показників вегетативного гомеостазу залежала від способу лікування (таб.10). Зменшення значень Мо після лікування мало місце у всіх групах дітей, але не було достовірним. Значення Δх після лікування змінилися у бік збільшення у дітей всіх груп (P <0,05). Значення АМО достовірно зменшилися у дітей, які отримували фізіотерапевтичне/ЛФК і комплексне лікування (P <0,05). Достовірні змінення ІН у бік зменшення мали місце в групах фізіотерапевтичної /ЛФК (P <0,01) і комплексної корекції (P <0,05). Найбільш істотні і достовірні змінення значень КІГ у дітей з симпатикотонією мали місце в групі дітей, що отримували фізіотерапевтичне/ЛФК лікування. Достовірних відмінностей між показниками КІГ безпосередньо після проведення відновлювального лікування і під час катамнестичного дослідження виявлено не було, що вказує на стійкий вегетокорегуючий ефект проведеного лікування.
Таким чином, результати проведених досліджень свідчать про те, що відновлювальні лікувальні комплекси з включенням заходів ЛФК та дихальних вправ, ароматерапії, лазеротерапії, які застосовуються диференційовано в залежності від типу вегетативної дисфункції та адаптаційних можливостей ССС, позитивно впливають на суб‘єктивний і об‘єктивний статус пацієнтів, показники функціонального стану ВНС та рівень тривожності. Дітям з ваготонічним типом вегетативних порушень показане призначення комплексної терапії та фізіотерапії з метою нормалізації діяльності вегетативної нервової системи. Ведення дітей даної групи тільки на медикаментозній терапії є менш ефективним. Нормалізуючий терапевтичний ефект при симпатикотонічному типі вегетативних порушень більшою мірою виражений у групі, що одержувала фізіотерапевтичне/ЛФК лікування.
Все це сприятливо впливає на резервні адаптаційні можливості ССС, покращує толерантність до фізичних навантажень і якість життя хворих на СВД, що є основою для поліпшення прогнозу подальшого перебігу захворювання.
РОЗДІЛ 5
АНАЛІЗ ТА ОБГОВОРЕННЯ ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ
Вегетативні дисфункції - це захворювання організму, що характеризується симптомокомплексом розладу психоемоційної, сенсомоторної та вегетативної активності, пов’язане з надсегментарними та сегментарними порушеннями вегетативної регуляції діяльності різних органів та систем [72]. Відомо, що ВД на сьогоднішній день є значною медичною та соціально-економічною проблемою: це обумовлено їх широкою розповсюдженістю (20-82% дітей) [8, 17, 21, 32, 37, 68, 72], труднощами діагностики внаслідок поліморфізму клінічних симптомів, неможливістю радикального лікування [21, 32]. У 17-20% підлітків прояви ВД прогресують з віком, трансформуючись у психосоматичні захворювання, такі як ішемічна хвороба серця, гіпо- та гіпертонічна хвороба, бронхіальна астма, виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки. Механізми, що лежать в основі вегетативних розладів, перш за все дисфункції в інтегративних системах мозку, продовжують вивчатися [32, 72]. Враховуючи значення психосоматичних аспектів в розвитку ВД, в комплексній терапії зазначеної патології перевага має надаватися немедикаментозним методам корекції. Серед багатьох методик, рекомендованих до застосування в лікуванні ВД у дітей, привертає увагу можливість використання комплексу немедикаментозних методів.
Робота виконана у Сумському державному університеті на кафедрі педіатрії післядипломної освіти з курсами пропедевтики дитячих хвороб та дитячих інфекцій (завідувач кафедри д.м.н., проф. Сміян О.І.).
З метою вивчення особливостей клінічного перебігу ВД, проаналізовано 157 історії хвороб дітей , хворих на ВД , що перебували на лікуванні в педіатричному та психоневрологічному відділеннях СМДКЛ протягом 2008-2010 років.
Встановлено, що для дітей з ваготонією характерна значна кількість скарг переважно астеноневротичного характеру. Найбільш часто дітей з ваготонією турбували підвищена стомлюваність, слабкість, емоційна лабільність , почуття нестачі повітря, болі в області серця. Функціональний стан серцево судинної системи у дітей даної групи характеризується найменшою частотою серцевих скорочень, найбільшою тривалістю інтервалів RR, частіше, ніж при сімпатікотоніі, відмічалася синусова аритмія, синусова брадикардія, міграція водія ритму. Тільки в цій групі відзначалася неповна блокада правої ніжки пучка Гіса і синдром Вольфа – Паркінсона - Уайта. Група дітей з ваготонією характеризується найбільш високими середовищними показниками частоти серцевих скорочень (P <0,05), Мо (P <0,01) і Δх (P <0,05) і найбільш низькими показниками АМО (P <0,001) та ІН (P <0,01), що фактично підтверджує перевагу тонусу парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи та зниження тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи, що за даними літератури є характерним для даної групи хворих. [81, 91, 97, 98]
У даній групі дітей частіше, ніж у інших групах зустрічався гіперсімпатикотонічний варіант вегетативної реактивності та симпатикотонічний варіант клінортостатічної проби, що характеризує «надлишкове» забезпечення діяльності та дезадаптивну реакцію серцево - судинної системи на навантаження.
Діти з симпатикотонією відрізнялися меншою кількістю вищесказаних скарг. Значно рідше дітей даної групи турбували прояви шлунково-кишкового дискомфорту. Аускультативно дані характеризувалися чіткістю і звучністю серцевих тонів, систолічним шумом в точці Боткіна та на основі серця, що визначався частіше, ніж в інших групах дітей, функціонального характеру, чіткий і нетривалий. Група дітей з симпатикотонічним типом вегетативних порушень відрізнялася найбільшою частотою серцевих скорочень (P <0,05), найменшою тривалістю інтервалів RR (P <0,05) і найменшою частотою скорочення інтервалу PQ. Для дітей даної групи практично були не характерні синусова брадикардія, , неповна блокада правої ніжки пучка Гіса і синдром Вольфа - Паркінсона -Уайта, але майже в половини дітей визначалася синусова аритмія. Порушення серцево - судинної системи, які виявляються при проведенні ехокардіографії у вигляді патології клапанного і хордального апаратів серця (пролапс мітрального клапана, порушення серцевого кровообігу, дисфункція хордального апарату, наявність додаткової хорди в порожнині лівого шлуночка), визначалися у дітей з симпатикотонією у кілька разів частіше в порівнянні з іншими групами, що, за даними літератури, є характерним для даної групи дітей. [81, 91, 97, 98]
У дітей з ейтонією клінічна картина проявів ВД має полісиндромальний, поєднаний характер: нейроциркуляторний синдром (головокружіння, головний біль), синдром скоротливої дисфункції міокарда та гіперкінетичний синдроми (лабільність артеріального тиску), синдром порушення функції збудливості міокарда (синусові тахікардії, синусові аритмії), міокардіальний синдром (порушення процесів реполяризації, синдром ранньої реполяризації шлуночків), синдром порушення транскапілярного обміну (артралгії, міальгії), синдром тонічної дисфункції міокарда (пролапс клапанів серця, порушення тонічності капілярних та хордальних м’язів серця) виражений в меншій мірі, синдром дизадаптації (підвищена втомлюваність, метеочутливість).
Дані РЕГ дають можливість діагностувати у хворих усіх 3 груп нейроциркуляторний синдром та свідчать про відсутність специфічних особливостей тонусу мозкових судин при різному ВВТ. [71 ]
Мал. 1. – Anamnesis vitae дітей, хворих на ВД
Примітка: 1 – наявність перинатальних ускладнень
2 – наявність хронічних вогнищ інфекції
3 – часті ГРВІ
4 – алергічні реакції
5 – наявність патології серцево-судинної системи в
родинному анамнезі
М
ал. 2 Структура показників за даними РЕГ у дітей досліджуваних груп
Мал. 3. 1. Функціональний стан серцево-судинної системи у дітей при вегетативних порушеннях
Мал. 3. 2. Функціональний стан серцево-судинної системи у дітей при вегетативних порушенняхМал. 4. Стан серцево-судинної системи по даним ехокардіографії при вегетативних порушеннях у дітей
З метою вивчення можливостей використання немедикаментозних методів корекції вегетативних розладів запропоновано і проведено комплексне відновлювальне лікування з урахуванням початкового вегетативного статусу в групі дітей, хворих на вегетативні дисфункції. Для всіх пацієнтів 1-ї групи до проведення лікування був притаманний гіперкінетичний тип гемодинаміки, тахікардія за даними ЕКГ. В першій групі після проведеного лікування всі пацієнти відмічали поліпшення загального стану. Характер скарг пацієнтів змінився. Так до лікування були наступні скарги: стурбованість 81,0 %, роздратованість 95,2 %, зниження уважності 86,7 %, підвищення апетиту 85,7 %, порушення сну 95,2 %, головний біль 86,7 %, метеозалежність 19,0 %. Після відновлювального лікування частина пацієнтів мали такі скарги: тривожність 27%, роздратованість 27%, підвищений апетит 33,3 %, зниження уваги 19,0 %, головний біль 14,3 %, метеозалежність 19,0 %, причому інтенсивність симптомів була меншою ніж до лікування.
Пацієнти 2-ї групи також відмічали поліпшення суб’єктивного статусу після проведення відновлювальної терапії. Пацієнти, у яких зберігався ряд скарг, пов’язували їх появу з психоемоційним стресом. До лікування пацієнти 2-ї групи мали такі скарги: підвищена втомлюваність 100,0 %, порушення сну 100,0 %, парестезії 90,9 %, респіраторні прояви 100,0 %, головний біль 88,9 %, метеозалежність 90,9 %, відчуття серцебиття 81,8 %, біль у серцевій ділянці 73,7 %. Після проведення лікування частина пацієнтів 2-ї групи мали такі скарги: підвищена втомлюваність 18%, порушення сну -21%, парестезії 18,2 %, головний біль 18,2 %, метеозалежність 27,3 %. Всі пацієнти відмічали відсутність суб’єктивних проявів гіпервентиляційного синдрому.
Мал. 5. Розподіл дітей за змінами функціонального стану ВНС
Мал. 6 Динаміка скарг у пацієнтів 1 групи спостереження
Мал. 7. Динаміка скарг у пацієнтів 2 групи спостереження
Мал. 8. Розподіл дітей, хворих на ВД, в залежності від рівня реактивної тривожності після лікування
Після проведення відновлювального лікування у всіх пацієнтів було виявлено зниження рівня реактивної тривожності, однак високий рівень показника зберігався в 10,5% пацієнтів, яким був притаманний парасимпатикотонічний тип вегетативної дисфункції. У дітей з ваготонічним типом вегетативних порушень, що отримували фізіотерапевтичне/ЛФК і комплексне лікування , позитивна динаміка з боку скарг і клінічних проявів відмічалася в усіх випадках (мал. 7) При використанні медикаментозної терапії позитивна динаміка з боку вище перерахованих скарг та клінічних проявів була менш виражена. Динаміка показників вегетативного гомеостазу у дітей з ваготонічним типом вегетативних порушень була найбільш виражена у групі, що одержувала комплексне лікування ( Відмінності між значеннями Мо в групі комплексного лікування було достовірним (Р <0,001). У дітей, які отримували медикаментозне та фізіотерапевтичне/ЛФК лікування середні показники Мо змінилися недостовірно (Р> 0,05). Середні показники значень Δх і АМО достовірно змінилися у всіх групах дітей (Р <0,05). Середні показники індексу напруження достовірно змінилися (Р <0,01) в групах дітей, які отримували фізіотерапевтичне/ЛФК і комплексне лікування. Найбільш істотні і позитивні зміни даних кардіоінтервалографії відбулися в групі дітей, які отримували комплексну терапію, і характеризувалися збільшенням показників AМo і ІН, зменшенням значень Mo і Δх. ( таб. 13) . При симпатикотонічному типі вегетативних порушень у групах, які отримували фізіотерапевтичне/ЛФК і комплексне лікування ,позитивна динаміка з боку скарг і клінічних проявів відзначалася у всіх випадках, але в групі, що одержувала фізіотерапевтичне/ЛФК лікування, позитивна динаміка з боку деяких скарг і клінічних проявів була більш виражена . У дітей що отримували лише медикаментозне лікування позитивна динаміка з боку скарг і клінічних проявів відзначалася рідше. Динаміка показників вегетативного гомеостазу залежала від способу лікування (таб.12). Зменшення значень Мо після лікування мало місце у всіх групах дітей, але не було достовірним. Значення Δх після лікування змінилися у бік збільшення у дітей усіх груп (P <0,05). Значення АМО достовірно зменшилися у дітей, які отримували фізіотерапевтичне/ЛФК і комплексне лікування (P <0,05). Достовірні змінення ІН у бік зменшення мали місце в групах фізіотерапевтичної /ЛФК (P <0,01) і комплексної корекції (P <0,05). Найбільш істотні і достовірні змінення значень КІГ у дітей з симпатикотонією мали місце в групі дітей, що отримували фізіотерапевтичне/ЛФК лікування. Достовірних відмінностей між показниками КІГ безпосередньо після проведення відновлювального лікування і під час катамнестичного дослідження виявлено не було, що вказує на стійкий вегетокорегуючий ефект проведеного лікування.
Таким чином, результати проведених досліджень свідчать про те, що відновлювальні лікувальні комплекси з включенням заходів ЛФК та дихальних вправ, ароматерапії, лазеротерапії, які застосовуються диференційовано в залежності від типу вегетативної дисфункції та адаптаційних можливостей ССС, позитивно впливають на суб‘єктивний і об‘єктивний статус пацієнтів, показники функціонального стану ВНС та рівень тривожності. Дітям з ваготонічним типом вегетативних порушень показане призначення комплексної терапії та фізіотерапії з метою нормалізації діяльності вегетативної нервової системи. Ведення дітей даної групи тільки на медикаментозній терапії є менш ефективним. Нормалізуючий терапевтичний ефект при симпатикотонічному типі вегетативних порушень більшою мірою виражений у групі, що одержувала фізіотерапевтичне/ЛФК лікування.
Все це сприятливо впливає на резервні адаптаційні можливості ССС, покращує толерантність до фізичних навантажень і якість життя хворих на СВД, що є основою для поліпшення прогнозу подальшого перебігу захворювання.
ВИСНОВКИ
- В плані формування синдрому вегетативної дисфункції найбільш прогностично значущими є такі фактори ризику, як наявність перинатальних ускладнень, наявність хронічних вогнищ інфекції, часті ГРВІ, алергічні реакції, наявність патології серцево-судинної системи в родинному анамнезі.
- Найбільшу поширеність серед дітей з симпатикотонічним та парасимпатикотонічним типами вихідного вегетативного тонусу мали нейроциркуляторний синдром, синдром скоротливої дисфункції міокарда та гіперкінетичний синдроми, синдром дизадаптації та прояви вегето - вісцеральної дисфункції.
- У дітей з нормальним вихідним вегетативним тонусом частіше відмічалися нейроциркуляторний синдром, астенічний синдром, синдром порушення транскапілярного обміну, а також синдром порушення функції збудливості міокарда, характерні для проявів ВД.
- Дітям з ваготонічним типом вегетативних порушень показане призначення комплексної терапії та фізіотерапії з метою нормалізації діяльності вегетативної нервової системи.
- Нормалізуючий терапевтичний ефект при симпатикотонічному типі вегетативних порушень більшою мірою виражений у групі, що одержувала фізіотерапевтичне/ЛФК лікування.
- Застосування диференційованих методів лікування, які включають заходи лікувальної фізичної культури, дихальні вправи, ароматерапію та лазеротерапію, сприяє зменшенню суб‘єктивних проявів соматоформної вегетативної дисфункції, дозволяє підвищити адаптаційні можливості серцево-судинної системи, нормалізувати реактивність симпатичного відділу вегетативної нервової системи.
- Позитивний ефект відновлювального лікування дітей з соматоформною вегетативною дисфункцією на основі спостереження підтверджується безпосередніми і віддаленими результатами, що свідчать про стійку позитивну динаміку клініко-функціональних показників.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
- З метою виявлення в дітей синдрому вегетативних дисфункцій слід проводити комплексне скрінінгове обстеження із застосуванням кардіоінтервалографії, реоенцефалографії, ЕхоКГ, ЕКГ, опитування, що дозволяє виявити суб’єктивний рівень особистісної та реактивної тривожності (шкала самооцінки Спілбергера - Ханіна) та консультацій суміжних спеціалістів для виключення мультифакторної соматичної патології.
- Комплекс відновлювального лікування для осіб молодого віку з соматоформною вегетативною дисфункцією повинен включати заходи лікувальної фізичної культури - вправи на розслаблення м’язових груп, розвиток рівноваги, координації, динамічні та фізичні вправи, аутогенне тренування – сугестивний варіант судинно-релаксаційного прийому та судинно тонізуючий метод аутотренінгу (Лобода М.В., Колесник Е.О., 2003; Воробейчик Я.Н., 2004), дихальні вправи з застосуванням легенево-релаксаційних прийомів та методики вольового керування диханням, ароматерапію з застосуванням масел розмарину та валеріани, лазеротерапію методом сканування розфокусованим лазерним променем з двох боків , паравертебрально, на проекцію каротидних трикутників та сонячного сплетіння , що призначатимуться в залежності від функціонального стану вегетативної нервової системи і рівня адаптаційних можливостей серцево-судинної системи.
- Програма профілактики ВД у дітей включає максимально ранню діагностику, облік спадкових чинників та високої поширеності розладу серед дітей при проведенні профоглядів, заняття спортом, відмову від шкідливих звичок, створення навчальної атмосфери, яка сприяє розкриттю можливостей без шкоди здоров'ю.
- Для достовірної оцінки ефективності відновлювального лікування і вирішення необхідності призначення повторних курсів терапії слід використовувати дані кардіоінтервалографії.
СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ТА ВИСТУПІВ
За темою магістерської роботи «Діагностика та комплексне лікування вегетативних дисфункцій у дітей різних вікових груп»