Практичні рекомендації 85 Список публікацій 87 Список використаних джерел 88
| Вид материала | Документы |
- Практичні рекомендації 72 Список публікацій 74 Список використаних джерел, 747.47kb.
- Самостійна робота для студентів з курсу «Фінанси підприємств», 31.82kb.
- Самостійна робота для студентів групи бс – 71 з курсу «Касові операції», 24.36kb.
- Аукову конференцію, скласти робочий план дослідження, здійснити інформаційний пошук, 143.42kb.
- Список використаних джерел "Чумак" выбрал новых двух, Коммерсантъ-украина, 18 марта,, 6.88kb.
- Список використаних джерел, 9.62kb.
- Зміст Вступ 2 Список використаних джерел, 530.73kb.
- Зміст вступ 2 висновки 10 Список використанИх джерел, 288.09kb.
- Зміст вступ 2 висновки 17 список використаних джерел, 1573.28kb.
- Дипломна робота, 1599.82kb.
Параметри кількісної оцінки двовимірної ехокардіографії:
— кінцево-діастолічний об’єм лівого шлуночка (КДО ЛШ);
— кінцево-систолічний об’єм лівого шлуночка;
— кінцево-діастолічний індекс лівого шлуночка;
— кінцево-систолічний індекс лівого шлуночка;
— середня товщина міокарда (або товщина задньої стінки ЛШ та товщина міжшлуночкової перегородки ЛШ);
— маса міокарда (можлива маса лівого шлуночка — ММЛШ);
— індекс маси міокарда;
— відношення КДО ЛШ до ММЛШ;
— напруження на стінку ЛШ;
— фракція викиду ЛШ (ФВ ЛШ);
— ударний об’єм;
— хвилинний об’єм;
— серцевий індекс;
— максимальний (кінцево-систолічний) об’єм лівого передсердя.
РЕГ проводилася за допомогою географічного комплексу ReoCom Standard. Принцип реоенцефалографії полягає у реєстрації змін електричного опору живих тканин при проходженні через них змінного струму високої частоти. Електропровідність тканин знаходиться в залежності від їх кровонаповнення. Кров, насичена іонами, є гарним електропроводніком, тому при пульсації мозкових судин електричний опір мозку підвищується, якщо судини розширені і повнокровні, і знижується, якщо вони звужені. Реєстрація цих періодичних коливань електричного опору мозку під впливом розширення або звуження мозкових судин - реоенцефалографія - дозволяє судити про стан тонусу, про еластичність судин мозку, їх здатність до звуження і розслаблення, про величину кровонаповнення судин мозку, про стан судинної стінки, а також дає можливість виявляти асиметрію кровонаповнення в судинних басейнах. Географічні електроди накладають на голову хворого в різних положеннях в залежності від того, які судинні басейни досліджуються. Наприклад, для дослідження басейну внутрішньої сонної артерії (передня і середня мозкові артерії) електроди накладають фронторетромастоідально (один електрод - на лоб, інший - за вухо, на соскоподібного відросток). Нормальна реоенцефалограма (РЕГ) являє собою правильні, регулярні хвилі, що зовні нагадують пульсові. У кожній реографічного хвилі розрізняють висхідну частину - від початку хвилі до її самої верхньої точки, верхню точку - вершину, спадну частину - від вершини до кінця хвилі. У нормі вершина має відносно гострий характер або злегка закруглена. На низхідній частині реографічного хвилі реєструється додаткова дікротична хвиля чи зубець (рис. 69). Для точної оцінки реографічних хвиль вводять наступні характеристики: альфа-час висхідної частини хвилі, що характеризує ступінь розтяжності судинної стінки (у нормі 0,06 - 0,11 с); бета-час низхідної частини хвилі, що характеризує еластичність судинної стінки (в нормі 0, 5 - 0,8 с). Амплітуда географічної хвилі відображає величину кровонаповнення судин мозку. Для кількісної характеристики амплітуди введений показник - відношення величини амплітуди реографічних хвиль до висоти калібрувального імпульсу в 0,1 Ом. Альфа-час тим коротше, чим вище еластичність судинної стінки. У дитячому віці він найменше, з віком еластичність судин зменшується і час висхідної частини хвилі збільшується. При церебральному атеросклерозі та інших захворюваннях, що супроводжуються ураженням судинної стінки і підвищенням її ригідності (лейкоз, колагенози, деякі хвороби ендокринної системи), альфа-час може різко збільшуватися. Зниження еластичності стінок мозкових судин відбивається на формі верхівки. Судини, повільно розширюючись під тиском пульсової хвилі, не можуть потім відразу скоротитися, у зв'язку з чим вершина стає закругленою. Підвищення судинного тонусу при артеріальній гіпертензії може також приводити до закругленість вершини. У дітей при артеріальній гіпотонії вершина стає загостреною, катакрота швидко досягає ізолінії. При венозному застої порушується відтік крові з порожнини черепа і катакрота реографічного хвиль стає опуклою, іноді не встигає повернутися до ізолінії до моменту початку наступної хвилі (кров повільно відтікає з мозкових судин). Виникнення дікротичного зубця пов'язують з поверненням кров'яної хвилі, відбитої від стінок мозкових судин і потім від півмісяцевих клапанів аорти. Чим вище тонус мозкових судин, тим швидше відбивається і повертається назад хвиля кровотоку і тим ближче до вершини розташовується дікротичний зубець. При гіпотонії дікротичний зубець на катакроті знаходиться ближче до ізолінії. Реоенцефалографіческое дослідження дозволяє вивчати регіонарний кровообіг, визначати локалізацію розладів мозкової гемодинаміки. У поєднанні з іншими клінічними та параклінічних методів реоенцефалографія допомагає діагностиці порушень мозкового кровообігу.
Тест Спілбергера служить для визначення психоемоційного стану людини, виявлення його слабкостей. Дані, отримані через цей тест більше необхідні не пацієнту, а лікарю-психотерапевту, психологу для побудови подальшої тактики. Тест Спілбергера досить простий у застосуванні і досить високо інформативний. Тест дає можливість з'ясувати рівень особистісної тривоги, що залежить від особливостей, що сформували характер дитини і показник реактивної тривоги. В основі реактивної або ситуаційної тривоги лежить ступінь сприйнятливості дитини до агресії різних аспектів навколишнього середовища на момент впливу останніх. Тест являє собою форму опитувальника. Випробуваний при відповіді на питання повинен скористатися запропонованими варіантами відповідей. Для визначення особистісних та ситуаційних тривоги застосовуються 2 блоки питань. У варіанті, що досліджує особистісну тривогу, використовуються питання про стан пацієнта, яке він відчуває протягом тривалого часу. У блоці, який використовується для визначення рівня реакційної тривоги, питання направлені на з'ясування стану пацієнта в момент дослідження. Питання по типу «Я спокійний», «Мені нічого не загрожує»
2. З метою вдосконалення лікування вегетативних розладів вивчено можливості використання диференційованих комплексів лікування з урахуванням розбіжностей у функціональному стані ВНС пацієнтів з соматоформною вегетативною дисфункцією, що включають в себе заходи лікувальної фізичної культури, дихальні вправи, ароматерапію, лазеротерапію. Визначено пріоритетність призначення медикаментозної, фізіотерапевтичної та комплексної терапіі при симпатикотонічному та ваготонічному типі вегетативних порушень.
У дослідженні ефективності лікувальних комплексів та оцінки пріоритетності призначення медикаментозної, фізіотерапевтичної та комплексної терапії взяли участь 80 дітей віком від 6 до 17 років, що перебували на лікуванні з приводу вегетативних дисфункцій (за класифікацією Майданника та співавт., 1999 р.) в педіатричному відділенні Сумської міської дитячої клінічної лікарні протягом 2008-2010 року. Для аналізу клінічної ефективності лікувальних комплексів хворі були поділені на 2 групи за характеристикою вегетативного гомеостазу, в кожній з яких був наявний весь застосований спектр медикаментозного та фізіотерапевтичного лікування.
Всім дітям 2х груп на початку лікування було проведено психодіагностичне дослідження з використанням тесту Спілбергера – Ханіна, також були запропоновані «Питання для виявлення ознак вегетативних змін» (Вейн А.М., 1998), проведено ЕКГ, КІГ , РЄГ. З метою об’єктивізації отриманих результатів наприкінці курсу лікування всім дітям було запропоновано повторне анкетування з використанням тесту Спілбергера - Ханіна опитування по виявленню соматовегетативних скарг та проведено кардіоінтервалографію в динаміці. Оцінка результатів лікування та їх порівняння проводилися між шістьма підгрупами дітей, у кожній з яких діагностичні заходи проводилися до початку лікування і після лікування дитини.
4. Статистична обробка результатів:
Опис кількісних ознак проводився з використанням параметричних і непараметричних методів. Порівняння незалежних груп за кількісними ознаками з нормальним розподілом значень проводилося з використанням класичного або модифікованого критерію Стьюдента. При порівнянні незалежних груп з ненормальним розподілом значень одного чи двох кількісних ознак використовувався непараметричний метод за допомогою U-критерію Манна-Уїтні. Порівняння груп за якісними ознаками проводилося з використанням двостороннього точного критерію Фішера. Прийнятний рівень значимості для статистики Вальда отриманих в ході регресійного аналізу вільного члена і коефіцієнтів рівняння логіт-регресіі становив від 5 до 15%, що допустимо при виконанні статистичного аналізу з малими обсягами спостережень і великою кількістю ознак. Отримані цифрові показники обробляли методами варіаційної статистики за допомогою програми SPSS (Statistical Package for Social Science).
Критерієм достовірності різниці вважалася достовірність (р), рівна або більша 95 % (ризик помилки 5 % і менше, в долях одиниці -0,05 і менше). РОЗДІЛ 3
КЛІНІКО - ІНСТРУМЕНТАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ СЕРЦЕВО - СУДИННОЇ ТА НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ У ДІТЕЙ З ВД.
З метою комплексної клінічної оцінки стану серцево-судинної та нервової систем та вегетативного гомеостазу ВД у дітей було проаналізовано 157 історії хвороб дітей , що перебували на лікуванні в педіатричному та психоневрологічному відділеннях СМДКЛ протягом 2008-2010 років . Загальна характеристика дітей представлена в таблиці 1.
При вивченні загального ВВТ визначено, що у 102 (65 %) домінує тонус симпатичного відділу ВНС - група 1, у 47 (29, 9%) - парасимпатичного - група 2, у 8 (5,1%) спостерігається ейтонія – група 3.
Таблиця 1. Розподіл дітей за віком та ВВТ
| Вихідний вегетативний тонус | Вік дітей | ||||
| До 1 року (n=17) | 1-3 (n=35) | 3-6 (n=35) | 7-11 (n=35) | 12-18 (n=35) | |
| симпатикотонія | 94,1% | 88,7% | 68,6% | 28,6% | 71,3% |
| ваготонія | 0 | 5,7% | 22,9% | 65,7% | 25,7% |
| ейтонія | 5,9% | 5,7% | 8,6% | 5,7% | 2,7% |
Серед скарг дітей суттєве місце займають прояви з боку нервової системи - цефалгії, запаморочення, підвищена втомлюваність, емоційна лабільність, метеочутливість. З боку серцево-судинної системи основними скаргами є лабільність артеріального тиску, кардіалгії, аритмії.
Таблиця 2. Основні скарги дітей з вегетативними дисфункціями
| Скарги | Група 1 (n=104) | Група 2 (n=47) | Група 3 (n = 8) |
| Цефалгії | 84,3±3,6* | 91,4±4,1* | 87,5±5,5 |
| Запаморочення | 34,3±4,7 | 27,7± 6,6* | 25±3,4 |
| Підвищена втомлюваність | 96,8±1,9 | 74,5±6,4#2#3 | 75±3,4 |
| Психоемоційна лабільність | 70,6±4,5* | 59,5±7,2 | 37,5±8,3 |
| Метеочутливість | 21,6±4,09 | 23,4±6,2 | 12,5±2,5 |
| Нічний енурез | 2,9±1,7 | 2,13±2,13 | 0 |
| Кардіалгії | 96,0 ±1,9 | 74,4 ±6,4 | 87,5±5,5@3 |
| Лабільність артеріального тиску | 37,5±8,3 | 38,3 ±7,1 | 21,6 ±4,1 |
| Біль в животі, не пов’язаний з прийомом їжі | 2,9±1,7*3 | 2,13±2,13*3 | 0 |
| Тахікардія | 24,6 ±4,2#2 | 12,7±4,9 | 25±3,4#2 |
| Панічні атаки | 21,6 ±4,1 | 17,2±5,5 | 12,5±2,5 |
| Артралгії, міальгії | 5,8 ±2,3 | 2,13±2,13 | 12,5±2,5 |
.* р<0,001; © р<0,01 при внутрішньогруповому порівнянні; @2 р<0,01; #2 р<0,05 при порівнянні з 2 групою; *3 р<0,001; @3 р<0,01; #3 р<0,05 при порівнянні з 3 групою
Таким чином, найбільшу поширеність серед дітей 1 та 2 групи мали нейроциркуляторний синдром (головокружіння, головний біль), синдром скоротливої дисфункції міокарда та гіперкінетичний синдроми (лабільність артеріального тиску), синдром дизадаптації (підвищена втомлюваність, метеочутливість), та прояви ВВД (нудота, біль у животі, не пов’язаний з прийомом їжі).
При цьому, на відміну від 1 та 2 групи дітей, у дітей 3 групи частіше відмічались нейроциркуляторний синдром (переважна більшість дітей – головний біль, кардіалгії), астенічний синдром, та синдром порушення транскапілярного обміну (артралгії, міальгії), а також синдром порушення функції збудливості міокарда (тахікардії), характерні для проявів ВСД.(таб.4)
Таблиця 3. Anamnesis vitae дітей, хворих на ВД
| | Група 1,(n=104) | Група 2 (n=47) | Група 3, (n = 8) |
| наявність перинатальних ускладнень | 48% | 24% | 19% |
| наявність хронічних вогнищ інфекції | 28% | 26% | 19% |
| часті ГРВІ | 16% | 11% | 19% |
| алергічні реакції | 8% | 11% | 7,7% |
| наявність патології серцево-судинної системи в родинному анамнезі | 16% | 13% | 7% |
Дослідження анамнестичних даних дітей визначених груп виявило, що перинатальний період розвитку був обтяженим (ускладнення під час вагітності (загроза переривання вагітності, дефіцитна анемія, токсикоз I або II половини вагітності) та пологів (розродження шляхом кесаревого розтину та ін.) у дітей 1 групи в 48% випадків , в 24% в 2 групи та 19% випадків у дітей 3 групи . Хронічні вогнища інфекції виявлено у 28% , 26% та 19% дітей 1, 2 та 3 груп відповідно. Часті ГРВІ відмічено у 16% , 11% та 15% дітей 1 , 2 та 3 груп відповідно. Алергічні прояви спостерігались у 8%, 11% та 7,7% дітей 1, 2 та 3 груп відповідно. Родинний анамнез був обтяженим за наявністю патології серцево-судинної системи у 16% , 13% та 7% дітей 1, 2 та 3 груп відповідно (табл.. 5, мал. 1).
По даним РЕГ більшість обстежених хворих усіх груп мають різноманітні порушення тонусу судин головного мозку. Тонус артеріальних судин середнього та великого калібру у більшості хворих усіх груп знижений, його підвищення відмічено лише у невеликої кількості хворих з 2 групи. Дистонія дрібних артеріальних судин виявлена у 94,1 % дітей 1 групи та у 78,6% дітей 2 групи, у хворих 3 групи ці зміни відмічалися суттєво рідше -25%. Набагато частіше у хворих відмічалося зниження тонусу судин дрібного калібру та зниження периферійного судинного опору, ніж їх підвищення. У хворих 1 та 2 груп достовірно частіше спостерігалася півкульова асиметрія кровотоку, порушення венозного відтоку та дистонія судин. Звертає увагу велика кількість хворих з зниженим тонусом вен, особливо в 2 та 3 групах. Таким чином дані РЕГ дають можливість діагностувати у хворих нейроциркуляторний синдром та свідчать про відсутність специфічних особливостей тонусу мозкових судин при різному ВВТ. [71 ] (таб.4)
Таблиця 4. Характеристика тонусу мозкових судин по даним РЕГ
(M ± m)% від кількості дітей
| | Група 1 (n=104) | Група 2 (n=47) | Група 3 (n = 8) |
| Тонус артеріальних судин середнього та великого калібру | |||
| Зниження | 85,3±3,2* | 80,8±5,8* | 75,0±16,3* |
| Підвищення | 0 | 10,6±4,6#2#3 | 0 |
| Тонус артеріальних судин дрібного калібру | |||
| Зниження | 63,7±4,8 | 44,6±7,3 | 25,0 ±16,3 |
| Підвищення | 30,4±4,6@2 | 34,0±6,9@3 | 0 |
| Судинний периферійний опір | |||
| Зниження | 36,2±4,7 | 17, ± 5,5 | 25,0 ±16,3 |
| Підвищення | 0 | 34,0±6,9 | 62,5±12,4 |
| Нестійкість тонусу судин | 43,1 ±4,9 | 46,8± 7,3@2 | 25,0 ±16,3 |
| Півкульова асиметрія кровотоку | 41,8±4,9*3 | 40,4±7,2*3 | 0 |
| Гіпотонус вен | 41,8±4,9 | 68,0±6,8 | 62,5±12,4 |
| Порушення венозного відтоку | 41,8±4,9*3 | 40,4±7,2*3 | 0 |
.* р<0,001; © р<0,01 при внутрішньогруповому порівнянні; @2 р<0,01; #2 р<0,05 при порівнянні з 2 групою; *3 р<0,001; @3 р<0,01; #3 р<0,05 при порівнянні з 3 групою
Таблиця 5. Показники вегетативного гомеостазу за даними КІГ у дітей досліджуваних груп
| Показник | M±m | ||
| Група 1 (n=104) | Група 2 (n=47) | Група 3 (n = 8) | |
| Mο, с | 0,79±0,021 | 0,8±0,02 | 0,66±0,06 |
| ΔX, с | 0,26±0,01 | 0,44±0,02 | 0,28±0,04 |
| AMο, % | 34,5±1,61 | 12,5±0,73 | 20,2±1,7 |
| ІН1, у.о. | 104,2±11,08 | 28,4±4,1 | 64,3±9,4 |
| ІН2, у.о. | 203,5±224,09 | 29,2±5,3 | 72,6±5,21 |
Примітка. р>0,001; р>0,05 при внутрішньогруповому порівнянні
Достовірної різниці показників КІГ в досліджуваних групах дітей не виявлено (p>0,05). Вихідний вегетативний тонус у дітей 1 групи був симпатикотонічним (104,24 у.о.), 2 групи – парасимпатикотонічним (28,4 у.о.), у 3 групи спостерігалася ейтонія (64,3 у. о.)
Спостерігається тенденція до зниження середніх показників ΔX та підвищення AMο у дітей 1 групи відносно 2 та 3 групи, що може свідчити про відносне (можливе) посилення впливу симпатичної частини ВНС та підвищений тонус центрального каналу регуляції. Відомо, що такі механізми регуляції є недосконалими, потенціюючи перенапруження та зрив процесів адаптації.(таб.5)
За даними ЕКГ у 46%, 55% та 37,5% дітей 1 , 2 та 3 груп відповідно виявлено синусову аритмію, синдром ранньої реполяризації шлуночків виявлено у 28%, 32% та 37,5% дітей відповідно, міграцію водія ритму констатовано у 17,2% та 12,5% та 24% дітей 2 та 3 груп відповідно, в першій групі даного порушення не зареєстровано, синусову тахікардію відзначено у 34% дітей 1 групи , 15,2 % - 2 групи та 12,5% дітей 3 групи. Синусову брадикардію та НБПНПГ відмічено у 6,38% та 17,2% дітей 2 гру відповідно. В 1 та 3 групах випадків синусової брадикардії та НБПНПГ не зареєстровано. (Мал.3.1;3.2),таб.6
Таблиця 6. Структура показників ЕКГ у дітей з ВД
| № | Показник | Група 1, % | Група 2 , % | Група 3 % |
| 1 | Синусова аритмія | 46% | 55% | 37,5% |
| 2 | Скорочення інтервалу PQ | 28% | 32% | 37,5% |
| 3 | Міграція суправентрикулярного водія ритму | 0 | 17,2% | 12,5% |
| 4 | НБПНПГ | 0 | 17,2% | 0 |
| 5 | Синусова тахікардія | 34% | 15,2% | 12,5% |
| 6 | Синусова брадикардія | 0 | 6,38% | 0 |
Порушення серцево-судинної системи, що виявлені при проведенні ехокардіографії у вигляді патології хордального та клапанного апарату серця ( АРХЛШ, ПМК, дисфункція хордального апарату, порушення внутрішньо серцевого кровотоку) визначалися у дітей з симпатикотонічним типом порушень в декілька разів частіше в порівнянні з іншими групами, що, по даним літератури , є характерним для даної групи хворих [81, 97, 98]. табл. 7, мал.4)
Таблиця 7. Стан серцево-судинної системи у дітей при вегетативних порушеннях у дітей
| | Група 1, (n=104) | Група 2 , (n=47) | Група 3, (n = 8) |
| Патологія хордального апарату | 17,3 ± 3,73 | 4,2 ±2,9 | 12,5 ±12,5 |
| Патологія клапанного апарату | 24,0 ± 4,2 | 19,5 ±5,8 | 12,5 ±12,5 |
| Порушення внутрішньосерцевої гемодинаміки | 9,6 ± 2,9 | 4,2 ±2,9 | 0 |
Отже, при обстеженні були виявлені характерні особливості функціонального стану серцево - судинної системи та вегетативного гомеостазау у дітей з різними типами вихідного вегетативного тонусу. Для групи дітей з ваготонією характерна значна кількість скарг переважно астеноневротичного характеру. Найбільш часто дітей з ваготонією турбували підвищена стомлюваність, слабкість, емоційна лабільність , почуття нестачі повітря, болі в області серця. Функціональний стан серцево- судинної системи у дітей даної групи характеризується найменшою частотою серцевих скорочень, найбільшою тривалістю інтервалів RR, частіше, ніж при сімпатікотоніі, відмічалася синусова аритмія, синусова брадикардія, міграція водія ритму. Тільки в цій групі відзначалася неповна блокада правої ніжки пучка Гіса і синдром Вольфа – Паркінсона - Уайта. Група дітей з ваготонією характеризується найбільш високими середовищними показниками частоти серцевих скорочень (P <0,05), Мо (P <0,01) і Δх (P <0,05) і найбільш низькими показниками АМО (P <0,001) та ІН (P <0,01), що фактично підтверджує перевагу тонусу парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи та зниження тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи ,що за даними літератури є характерним для даної групи хворих. [81, 91, 97, 98]
Діти з симпатикотонією відрізнялися меншою кількістю вищесказаних скарг. Значно рідше дітей даної групи турбували прояви шлунково-кишкового дискомфорту. Аускультативно дані характеризувалися чіткістю і звучністю серцевих тонів, систолічним шумом в точці Боткіна та на основі серця, що визначався частіше, ніж в інших групах дітей, функціонального характеру, чіткий і нетривалий. Група дітей з симпатикотонічним типом вегетативних порушень відрізнялася найбільшою частотою серцевих скорочень (P <0,05), найменшою тривалістю інтервалів RR (P <0,05) і найменшою частотою скорочення інтервалу PQ. Для дітей даної групи практично були не характерні синусова брадикардія, , неповна блокада правої ніжки пучка Гіса і синдром Вольфа - Паркінсона -Уайта, але майже в половини дітей визначалася синусова аритмія. Порушення серцево - судинної системи, які виявляються при проведенні ехокардіографії у вигляді патології клапанного і хордального апаратів серця (пролапс мітрального клапана, порушення серцевого кровообігу, дисфункція хордального апарату, наявність додаткової хорди в порожнині лівого шлуночка), визначалися у дітей з симпатикотонією у кілька разів частіше в порівнянні з іншими групами, що, за даними літератури, є характерним для даної групи дітей. [81, 91, 97, 98]
У дітей з ейтонією клінічна картина проявів ВД має полісиндромальний, поєднаний характер: нейроциркуляторний синдром (головокружіння, головний біль), синдром скоротливої дисфункції міокарда та гіперкінетичний синдроми (лабільність артеріального тиску), синдром порушення функції збудливості міокарда (синусові тахікардії, синусові аритмії), міокардіальний синдром (порушення процесів реполяризації, синдром ранньої реполяризації шлуночків), синдром порушення транскапілярного обміну (артралгії, міальгії), синдром тонічної дисфункції міокарда (пролапс клапанів серця, порушення тонічності капілярних та хордальних м’язів серця) виражений в меншій мірі, синдром дизадаптації (підвищена втомлюваність, метеочутливість). [81, 91, 97]
Дані РЕГ дають можливість діагностувати у хворих усіх 3 груп нейроциркуляторний синдром та свідчать про відсутність специфічних особливостей тонусу мозкових судин при різному ВВТ. [71 ]
РОЗДІЛ 4
ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИХ КОМПЛЕКСІВ ЛІКУВАННЯ У ДІТЕЙ З РІЗНИМИ ТИПАМИ ВД
На етапі відновлювального лікування під динамічним спостереженням знаходився 80 дітей з ВД (за класифікацією Майданника В.Г. та співавт. 1999, за МКХ 10 G 90.9 соматоформна вегетативна дисфункція серця і судин) віком від 6 до 17 років, що перебували на лікуванні в педіатричному відділенні Сумської міської дитячої клінічної лікарні протягом 2008-10 року.
В залежності від стану вегетативного гомеостазу хворі були поділені на 2 групи. В групу № 1 увійшло 42 пацієнта. Характеристика пацієнтів групи № 1: ВД з ВВТ за симпатикотонічним типом, перманентний перебіг, переважно з кардіоваскулярними, психологічними і вазомоторними проявами, що супроводжуються порушенням регуляції міокардіально - гемодинамічного гомеостазу.
Другу групу сформували 38 пацієнтів. Стан до лікування у даній групі пацієнтів визначався як ВД з ВВТ за парасимпатикотонічним типом, перманентний перебіг, переважно з психоемоційними, кардіоваскулярними і респіраторними проявами (гіпервентиляційний синдром), що супроводжується порушенням регуляції міокардіально - гемодинамічного гомеостазу.
Всім дітям 2 груп на початку лікування було проведено психодіагностичне дослідження з використанням опитування, що дозволяє виявити суб’єктивний рівень особистісної та реактивної тривожності (шкала самооцінки Спілбергера - Ханіна); проведено КІГ . З метою об’єктивізації отриманих результатів наприкінці курсу лікування всім дітям було запропоновано повторне опитування, що дозволяє виявити суб’єктивний рівень особистісної та реактивної тривожності (шкала самооцінки Спілбергера - Ханіна) та проведено КІГ.