Зміст вступ 2 висновки 10 Список використанИх джерел 14

Вид материала

Содержание

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Об’єктом дослідження
Методи дослідження.
Наукова новизна дослідження.
Апробація результатів дослідження.
Список використанИх ДЖЕРЕЛ

Подобный материал:

ЗМІСТ

Вступ 2

ВИСНОВКИ 10

Список використанИх ДЖЕРЕЛ 14

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

Вступ

Актуальність теми дослідження. Становлення в Україні правової демократичної держави потребує створення соціально-орієнтованої економіки, фундаментальної ревізії законодавчої бази та приведення у відповідність до вимог сучасності, проведення судової реформи, що можливо лише за умови кваліфікованого юридичного забезпечення. Суспільство, потребуючи докорінних змін всієї системи суспільної практики, актуалізує суб’єктивно-особистісний аспект юридичної діяльності в умовах зростання соціального попиту на новий тип юриста, котрий уособлює своєю діяльністю закон як моральний принцип і принцип законності як основу співжиття людей. Сучасна соціокультурна ситуація потребує докорінних змін всієї системи юридичної діяльності і бачення кожним юристом сенсу власної професійної реалізації, що знаходить свій вияв у захисті прав і свобод людини і громадянина, правопорядку, громадської безпеки.

На сьогодні для філософсько-правової антропології актуальною є проблема співвідношення особистості юриста та соціально-культурного контексту її існування. Так, нагальною потребою сьогодення є розробка нових концептуальних засад, шляхів і підходів до формування особистості юриста як суб’єкта культури, що відповідає реаліям сучасного суспільства з урахуванням тактики правових реформ і стратегії зміни світобачення європейської спільноти в цілому. Інтерес до проблеми ідеї юриста, “образу юриста” пояснюється небайдужістю до проблем сенсу буття та самовиявлення людської сутності в цілому, що спонукає до побудови ідеальних людських образів, і образу юриста зокрема, які уособлюють здатність або трагічну нездатність людини до реалізації в світі, до втілення принципів колективного співжиття. Таким чином, у сучасній соціокультурній ситуації особливої актуальності набуває саме проблема образу, бажано-очікуваної моделі юриста та відповідності їм в сучасній соціокультурній ситуації конкретного юриста.

Проблема особистості юриста впродовж тривалого часу була предметом зацікавленості багатьох мислителів. Зокрема, у працях Т.Парсонса, П.Бергера, Т.Лукмана та ін. юридична професія розглядається в контексті соціального буття людини. Значна увага вчених приділяється особливостям індивідуально-особистісного “вживання” представників професії в існуючі соціальні стандарти:
в соціальній антропології (В.Райх, Р.Лінтон, Б.Малиновський, А.Радкліфф-Браун),
в теорії малих груп (У.Томас, Ф.Знанецький, Ч. Кулі), в соціальній психології (Т.Шибутані, Е.Зандлер), в теорії міжособистих відносин (К.Ріцлер, М.Шеллер),
в соціометрії (Я.Море), в теорії соціологізації (З.Фрейд).

Значну увагу проблемам особистості юриста приділили в своїх працях С.С.Алєксєєв, Т.І.Анісімова, А.Е.Жалінський, А.С.Кобліков, С.А.Потапова, М.Я.Соколов, А.М.Столяренко, О.Р.Ратинов; проблема ідеальної моделі фахівця була наріжним каменем досліджень М.П.Орзіха, В.О.Румянцева.

Аналіз сучасної вітчизняної наукової літератури, присвяченої проблемам юридичної діяльності, дає можливість зробити висновок про те, що інтерес науковців у цьому напрямі не згасає, а навпаки, спостерігається тенденція активізації досліджень щодо окремих сторін юридичної діяльності, зокрема про це свідчать праці М.М.Гуренко-Вайцман, С.Д.Гусарєва, Ю.М.Грошевого, О.Г.Данильяна, А. А.Козловського, М.І.Козюбри, М.В.Костицького, О. М.Литвинова, С. І.Максимова, Ю.М.Оборотова, Л.П.Петрової, С.П.Подкопаєва, С.С.Сливки, О.Д.Тихомирова, Р. Циппеліуса.

Окремі сторони практичної діяльності юристів вивчалися представниками галузевих юридичних наук, які спрямовували свої зусилля на пізнанні особливостей професійної діяльності юристів у сфері виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокурорського нагляду, судочинства, надання нотаріальних або адвокатських послуг тощо. У цьому контексті актуальними є праці В.Б.Авер’янова, О.Ф.Андрійко, В.П.Бахіна, Т.В.Варфоломієвої, М.М.Вопленка, В.С.Кузмічова, В.Ф.Опришка, Д.М.Притики, О.Д.Святоцького, В.Ф.Сіренька, О.Ф.Фрицького, С.Я.Фурси, В.М.Шаповала та інших авторів, завдяки яким розширено межі джерельної бази у формуванні комплексної характеристики професійної діяльності юристів.

Досягненню поставлених цілей дисертаційного дослідження сприяло використання праць таких авторів як. О.О.Бандури, І.В.Бичка, А.К.Бичко, В.М.Вовк, О.І.Гвоздика, М.С.Кагана, О.Ф.Лосєва, М.К.Мамардашвілі, О.Є.Манохи, В.А.Скуратівського, Б.Ф.Чміля.

При цьому найбільший інтерес виявляється щодо нормативного блока та суто юридичного аспекту юридичної діяльності, що цілком зрозуміло. Менше досліджень проводиться у напрямі філософсько-правового осмислення феномену юридичної діяльності і проблем взаємозв’язку та взаємообумовленості юридичної діяльності і соціокультурного контексту.

Слід відзначити, що монографічні праці чи дисертаційні дослідження, які б комплексно висвітлювали проблеми юриста в межах сучасної європейської культури, на даний час відсутні, що підкреслює актуальність обраної автором теми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи відповідає ст. 7 Закону України “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11 липня 2001 року (із змінами, внесеними згідно із Законом від 9 лютого 2006 року), виконана згідно плану досліджень Міністерства внутрішніх справ України (пп. 1.1 та 2.1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 років, затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 року № 755) та плану науково-дослідницької роботи КНУВС у межах загальнокафедральної наукової теми кафедри філософії права та юридичної логіки “Філософські проблеми юриспруденції”.

Метою даного дослідження є ідентифікація образу юриста в сучасній європейській культурі та означення шляхів формування цього образу.

Для досягнення цієї мети було поставлено такі завдання:

визначити світоглядні засади зарубіжної та вітчизняної теорії облаштування соціального порядку, виявити взаємозв’язок між правовим порядком та людською діяльністю щодо підтримання цього порядку і розкрити особливості юридичної діяльності як специфічного виду трудової діяльності;
дослідити феномен правової реальності як контексту існування юридичної діяльності, в межах якої можливе становлення та формування юридичної професії; розглянути та охарактеризувати становлення юридичної діяльності як частини правової реальності;
окреслити поняття “образ юриста” через пануючий “образ людини” в культурі, який асимілює існуючі цінності, норми та суспільні ідеали, виявити особливості впливу сучасної культури на образ юриста; вказати шляхи формування образу юриста через його моделі;
визначити та охарактеризувати моделі юриста, які мають особливе значення для сучасної європейської культури: ідеологічну, морально-етичну, освітню та державно-політичну; виявити особливості професіоналізму юриста як мега-моделі юриста;
розглянути моделі юриста у постіндустріальному суспільстві;
довести, що сучасність дає нам нову модель юриста техногенного порядку – імідж;
визначити роль та основні засоби засобів масової інформації, які в сучасній культурі впливають на формування образу юриста.

Об’єктом дослідження

Предметом дисертаційного дослідження

Методи дослідження. У роботі використані загальнофілософські, філософсько-правові та загальнонаукові методи. У процесі роботи дисертант використовував системний метод для з’ясування місця і ролі юридичної діяльності в системі соціального простору та для комплексного дослідження образу юриста як складного і багатогранного явища. Науковий пошук був би неможливий без використання діалектичного методу для доведення, що юридична професійна діяльність та образ юриста є соціальними явищами, які перебувають у постійному розвитку, а також обумовлені всім спектром соціокультурної реальності. Дисертант також застосовував: порівняльно-правовий метод (для виявлення особливостей функціонування моделей юриста в різних європейських країнах) та герменевтичний метод (для пояснення та розкриття основних нормативних документів, які стосуються юридичної професії).

Було проведено соціологічне опитування стосовно образу юриста в цільовій аудиторії. Серед опитаних було 30 % з вищою освітою 23 % – з незакінченою вищою 40 % – з середньою. Основні результати опитування: 95 % опитаних вважають професію юриста престижною, 77 % визнають, що основним джерелом формування думки про компетентність і професіоналізм юриста є особисте спілкування, тоді як на інформацію, одержану від знайомих і родичів покладається лише 8 %, 15 % визнає, що вирішальну роль в цьому відіграють засоби масової інформації. Цікавими є результати стосовно основного призначення юристів в суспільстві: 21 % переконані в тому, що юрист повинен захищати інтереси держави, а 77 % опитаних закріплюють за юристом функцію захисту прав та інтересів людини, що свідчить про зміну світоглядних орієнтацій українського суспільства з уявлень про юриста як карально-стримуючого начала на гуманістичне.

Наукова новизна дослідження. Проведене дослідження дало змогу сформувати висновки про, зокрема,

вперше:

здійснене дослідження і комплексний філософсько-правовий аналіз проблеми образу юриста;
запропоновано поняття “образ юриста”, що виконує евристичну функцію в ході дисертаційного дослідження і виступає як ідеалізований тип, що надає соціокультурний зразок і систему цінностей, які можуть служити орієнтиром у процесі формування особистості юриста. Образ юриста може бути зрозумілим лише в контексті певної культури як соціокультурний феномен. З цієї точки зору, образ юриста – це відтворення в ідеальній формі культури, це “окультурення” юриста за допомогою основних культурних інституцій – ідеології, освіти тощо; доведено, що дихотомія “образ юриста” як породження європейської культури – “реальний юрист” не є однозначною в сучасній духовно-практичній ситуації, і в цьому полягає складність даної проблеми. Буттєвість реального юриста нерідко призводить до суперечності з потоком культурного очікування та культурних запитів сучасної європейської культури;
образ юриста як вираз культурних запитів-очікувань, які висуваються суспільством до представників юридичної професії, розкритий через реально існуючі моделі: ідеологічної (вплив панівної системи цінностей та ідеалів сучасної європейської культури на формування образу юриста – індивідуалізм, персоноцентризм, публічність); морально-етичної (як сукупності основних вимог щодо морально-етичної культури юриста); освітньої (як системи навчально-виховних засобів) та державно-політичної (вплив держави і політики на специфіку формування образу юриста);
образ юриста розглянуто через призму засобів масової інформації та виявлено взаємопроникнення медіа- та соціального простору. Враховуючи той факт, що засоби масової інформації не забезпечують цілісності сприйняття образу юриста, досліджено раціональний та емоційний образи юриста, останній представлений як узагальнений образ юриста, тобто як над-образ, який має такі структурні рівні: мегарівень, макрорівень, мікрорівень.

удосконалено:

теорія соціальних ролей в контексті професіональної приналежності та як система основних правових ролей;
систематизовано досвід філософсько-правової науки щодо осмислення природи правової реальності;

набули подальшого розвитку:

особистісно-кваліфікаційний підхід у дослідженні юридичної професії, яка розуміється як актуалізація суспільно-історичного досвіду людства;
дослідження феномену юридичної діяльності через призму акмеологічного підходу;
висвітлення проблем професіоналізму юристів та його елементів;
зазначено основні напрями формування позитивного іміджу юристів.

Практичне значення одержаних результатів виявляється у таких аспектах:

у галузі науково-дослідної роботи – отримані результати у науково-дослідницькій сфері можуть стати основою для подальшої розробки теорії правової антропології;
у галузі навчальної роботи – результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці навчально-методичної літератури з філософії права, історії політичних та правових учень, загальної теорії держави і права, менеджменту в системі правоохоронних органів, юридичної деонтології; у процесі викладання відповідних курсів: “Філософія права”, “Юридична деонтологія”, “Теорія держави і права”, “Культурологія”;
у галузі виховної роботи – сприяти підвищенню правової культури юристів, населення і посадових осіб, майбутніх фахівців-юристів.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та практичні результати дослідження обговорено на конференціях: „Європейські інтеграційні процеси та трансформація права на постсоціалістичному та пострадянському просторі: Міжнародний науково-практичний семінар” (Київ, 2005); “Україна в системі сучасних цивілізацій: трансформації держави і громадянського суспільства” (Одеса, 2006), Філософські, методологічні та психологічні проблеми права (Київ, 2008).

Положення дисертаційного дослідження також обговорювалися на засіданнях кафедри філософії права та юридичної логіки Київського національного університету внутрішніх справ, на міжкафедральному семінарі кафедр філософії права та юридичної логіки, теорії держави і права.

Публікації: Основні положення і висновки дисертації знайшли своє відображення в 4 публікаціях, у тому числі 3 наукових статтях у фахових юридичних виданнях та двох тезах доповідей, виданими за матеріалами науково-практичних конференцій.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

ВИСНОВКИ

Образ юриста є ідеалізованим типом, конкретизацією та відтворенням культури в кожному юристові, він постає як соціокультурний зразок і система цінностей, які служать орієнтиром у процесі формування конкретного юриста. Образ юриста як феномен стає можливим лише в контексті розвинутого правового порядку як вияву культури та ускладнення трудової діяльності, яка приводить до появи професій. Юридична професія є конкретним культурно-історичним досвідом, оволодіння яким потребує підготовки, і разом з тим юридична професія виражається через особистісну форму (вона є конкретним способом застосування людиною своїх специфічних сил і можливості, реалізації всіх своїх здібностей).
Образ юриста є похідним від образу людини в конкретній соціокультурній ситуації і є конкретизацією образу людини в межах даного соціокультурного контексту, в нашому випадку – в межах сучасної європейської культури. Дієвою є методологічна тріада: юрист–суспільство–культура, кожний елемент з якої не може існувати ізольовано. Не може існувати юрист як представник професійно-стратифікаційного начала без культури і суспільства, які взаємодіють між собою. За відсутності культури і суспільства, мови не може бути про феномен юриста: кожний юрист є “людиною культури” – своєї специфічної культури, змінної в часі і просторі. Особливості образу юриста залежать від типу суспільства, оскільки кожне суспільство формує на кожному етапі свого розвитку власну ідеологію – систему панівних цінностей та ідеалів. Суспільна ідеологія обумовлює характеристику членів суспільства та представників професійних груп крізь призму соціокультурної взаємодії, в матриці якої вони знаходяться. У роботі вказується на те, що суспільства традиційної культури характеризуються природним поділом і спеціалізацією праці, персоналізацією міжособистого спілкування, пануванням “неписаних” законів моралі й релігії, великим значенням стосунків споріднення і примітивною системою управління товариством. Сучасна культура (європейська зокрема) вирізняється, насамперед, ролевим характером взаємодії, глибоким поділом праці, формальною системою соціального управління і наявністю великої кількості соціальних інститутів.
„Образ юриста” потребує діалектичної інтерпретації. Ставши теоретичним конструктом (ідеальним предметом), отриманим внаслідок абстрагування від змістовних характеристик уявлень про досконалого юриста, образ юриста закономірно стає фактором удосконалення форм та методів індивідуальної життєдіяльності конкретного юриста, а також стає загальнозначущим ціннісно-нормативним пріоритетом, постійно діючим чинником самовдосконалення юриста.
Образ юриста практично реалізується через образи-моделі юриста, що трактуються як система викликів-вимог та викликів-очікувань суспільства, що висуваються до людей, які здійснюють/будуть здійснювати юридичні функції. У роботі визначені ті моделі юриста, які мають особливе значення для сучасної європейської культури: ідеологічну, морально-етичну, освітню та державно-політичну, які є похідними від соціокультурної ситуації.
Ідеологічна модель сучасного європейського юриста передбачає відображення основних ціннісно-смислових орієнтирів сучасної європейської культури – персоноцентричності, індивідуалізму, публічності тощо.
Морально-етична модель передбачає і вимагає забезпечення реалізації вимог загальноморальних принципів в умовах реалізації професійної юридичної діяльності. У європейській культурі юрист постає особистістю з високою моральною культурою (рівень розвитку якої є результатом сімейного і суспільного виховання, а також постійної роботи над собою – морального самовиховання). Висока моральна культура юриста – це показник морального розвитку і моральної зрілості особистості юриста, яка виявляється на трьох рівнях: здатність особистості до співчуття, переживання і милосердя, що є культурою моральних почуттів; культура етичного мислення є раціональною складовою моральної свідомості, яка виражається у знанні моральних вимог і цінностей, вимог суспільства, у змозі обґрунтовувати моральний вибір; культура поведінки як спосіб реалізації постановки та прийняття моральних цілей і здійснення вчинків відповідно до етично-етикетної системи соціуму. Сучасна професійна етика юриста – це інституалізація етики як теоретичної рефлексії духовних основ людства. Наявні організаційні чинники, які розробляються професійною етикою юриста (правова база, процедурні регламентації, громадський контроль тощо) сприяють перенаправленню етики в якості теоретичної науки на грунт адаптованих фахових поведінкових комплексів.
Освітянська юридична модель сучасності відображає стан сучасної юридичної освіти, яка визначається протистоянням між класичною освітою та освітою професійною (модернізованою), що в цілому відображає реальну потребу суспільства в тій та іншій, як на рівні особи-юриста, так і на рівні суспільства. Виправданою є вимога „ціннісної освіти юриста” як наслідку надмірної технізації та вузької професіоналізації освіти, які відбулися в останні десятиліття ХХ століття та врахування нагальних потреб сучасності: європеїзації і глобалізації.
Професіоналізм юриста є мега-моделлю юриста, що розуміється як сукупна система спеціальних знань, умінь, навичок, цінностей і ставлення до юридичної діяльності, які формуються в процесі професійної соціологізації, а також специфічний вид службової діяльності, спрямований на підтримання порядку в соціумі та захист прав людини.
Сучасність дає нам нову модель юриста техногенного порядку – імідж. Імідж юриста є похідною від сучасних світоглядних настанов європейської культури – гласності й публічності, а також від такої антропологічної ознаки сучасної європейської культури як людина публічна. Феномен іміджу юриста тісно пов'язаний та взаємообумовлений зі стереотипами: вони є різними ракурсами інтерпретації дійсності у свідомості людини. Імідж є динамічним, спонукаючим до уваги явищем, тоді як стереотип представляє собою стійке уявлення, є спрощеною і схематизованою інтерпретацією дійсності.
Значною мірою на формування сучасного образу юриста впливають засоби масової інформації. Не забезпечуючи цілісності сприйняття особистості юриста громадськістю, засоби масової інформації значною мірою визначають характерні риси образу юриста у масовій свідомості. Конструюючи моделі впливу на людські потреби, інтереси і цінності, засоби масової інформації є своєрідним “полем зіткнення” зовнішніх вимог-очікувань суспільства та внутрішньо-професійних уявлень, які формують образ юриста в сучасному соціокультурному просторі.
Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

Список використанИх ДЖЕРЕЛ

Аболіна Т.Г. Етичний кодекс у контексті проблеми сучасного нормотворення // Матеріали науково-практичної конференції “Професійна етика працівника державної податкової служби як складова етики державного службовця України”. – Ірпінь. – С.5-13.
Абрамов В.Г. Духовність суспільства: методологія системного вивчення: Монографія. – К.: КНЕУ, 2004. – 236 с.
Абрамов Р.Н. Профессиональный комплекс в социальной структуре общества (по Парсонсу) // Социологические исследования. – 2005. - №1.- С. 54-66.
Агацци Э. Человек как предмет философии. Доклад на ХVІІІ Всемирном философском конгрессе (Брайтон, август 1988 г.) // Феномен человека: Антология / Сост., вступ. ст. П.С. Гуревича. – М.: Высшая школа, 1993. -347 с.
Алексеев П.В., Панин А.В. Философия: Учебник / МГУ им. М.В. Ломоносова. – М.: Проспект, 1996. – 504 с.
Алексеев С.С. Яковлев В.Ф. О модели юриста в юридических вузах // Правоведение. – 1976. - № 4.
Алєксєєва Ж.М. Професіоналізм юриста як явище європейської культури // Науковий вісник КНУВС. – 2006. – № 5. – С.34-40.
Алєксєєва Ж.М. “Образ юриста” як ціннісно-нормативна модель // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. – 2007. – № 1. – С. 213-217.
Андреев Д.Л. Роза Мира. – М.: Редакция журнала “Урания”, 1998. – 606 с.
Андрійчук О. Хартія основних прав ЄУ – новий рівень захисту прав людини // Юридичний журнал. – 2006. - № 3 (45). – С. 87-91.
Анисимова Т.И., Потапова С.А. К вопросу о профессионально важных личностных качествах юриста // Юридическое образование и наука. – 2003. - № 2. – С.2-6.
Арендт Х. Vita active, или о деятельной жизни. – СПб.: Алетейя, 2000. – 437 с.
Архангельський Л.М. Марксистская этика: предмет, структура, основные направления. – М.: Мысль, 1985. – 239 с.
Балл О.Г. Гуманізація загальної і професійної освіти: спеціальна актуальність і психолого-педагогічні орієнтири // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи. – К.: Віпол, 2000. – С. 134-157.
Бандура О.О. Єдність цінностей та істини у праві: Монографія. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2000. – 200 с.
Бачинин В.А. Морально-правовая философия. – Х.: Консум, 2000. – 206 с.
Безносов С. П. Профессиональная деформация личности. — СПб. : Речь, 2004. — 271с.
Бекон Ф. Опыты или наставления, нравственные и политические // Бачинин В.А., Чефранов В.А. История философии права: Курс лекций. – Харьков: Право, 1998. – С.199-202.
Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности: Трактат по социологии знания / Е. Буткевич. Пер. с анг. – М.: Медиум, 1995. – 333 с.
Бехрус Х. Вступ до порівняльного правознавства: Навч. посіб. – О.: Юридична література, 2002. – 230 с.
Бойцова В.В. Европейское юридическое образование – российским студентам // Российская юстиция. – 1997. - № 3. – С. 7-8.
Борисенко Ю. Створи себе сам // Український юрист. – 2006. - № 3 (39). – С. 16-17.
Борытько Н. Пространство воспитания: образ бытия: Монография. – Волгоград: Перемена, 2000. – 225 с.
Бражников С. Профессиональная этика милицейской службы. – К., 1979.
Бурганова Л.А., Корнилов П.А. Реконструирование структуры образа военного конфликта (по материалам СМИ) // Социологические исследования. – 2003. - № 6. – С. 56-63.
Бурдье П. Социология политики: Пер. с фр. – М.: Sociologos, 1993. – 336 c.
Бычко И.В. В лабиринтах свободы. – К.: Политиздат, 1976. – 159 с.
Вартофский М. Модели. Репрезентации и научное понимание: Пер. с анг. Общ. ред. и послесловие И.Б. Новика, В.И. Садовского. – М.: Прогресс, 1988. – 507 с.
Васильев В.Л. Юридическая психология. – М.: Юрид. литер. 1991, С. 138-158.
Васьковский Е.В. Организация адвокатуры. – Ч. 1. – СПб, 1893.
Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем./ Сост. общ. ред. и послесл. Ю.Н. Давыдова. – М.: Прогресс, 1990. – 804 с.
Викентьев И.Л. Приемы рекламы и .Public Relations – К.: “Триз-Шанс”, 1997 – 223c.
Вовк В.М. Філософія права. – Івано-Франківськ: Сімик, 2006. – 188 с.
Вовк В.М. Професійна етика силовика // Матеріали науково-практичної конференції “Професійна етика працівника державної податкової служби як складова етики державного службовця України”. – Ірпінь. – С. 64-67.
Всемирная история / Под ред. В.П. Бугромеева. – М., 1998.
Всеобщая декларация прав человека // международные нормы о правах человека и применение их судами российской Федерации. – М.: права человека, 1996. – С.225-230.
Гірц К. Інтерпретація культур: Вибрані есе / Наталя Комарова (пер. з англ.). — К. : Дух і Літера, 2001. — 542с.
Гегель Г.В.Ф. Философия права / АН СССР; Институт философии / сост.: Керимов Д.А. – М.: Місль, 1990. – 527 с.
Горбатов Д.С. Умения и навыки: о соотношении содержания этих понятий // Педагогіка. – 1994. - № 2. – С. 16.
Графский Г.Г. Право и социальные ценности в исторической ретроспективе // Вестник Российского гуманитарного Фонда. – 1997. - № 1. – С. 86-90.
Гришин С.П. Образовательный ценз для кандидата в судьи // Российская судья. – 2003. - № 10. – С. 11-13.
Грошевой Ю. Правосознание судьи и социалистическое правосознание. – Х.: Высшая школа. Изд-во при Харьк. ун-те, 1986. – 185 с.
Гуренко М. М. Розвиток політико-правової думки про гарантії прав і свобод людини та громадянина / Національна академія внутрішніх справ України. — К. : Логос, 2002. — 252с.
Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія. – К.: ВІРА-Р, 1999. – 506 с.
Гусарєв С.Д. Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти. – К.: Знання, 2005. – 375 с.
Гусейнов А.А., Апресян Р.Г. Этика: Учебник. – М.: Гардарика, 1998. – 472 с.
Дело. – 1869. - № 5.
Дол М., Шадлоу С. Практика социальной работы: Пер. с анг. / Под ред. Б.Ю. Шапиро. – М.: АО “Аспет-Пресс”. - 1995.
Діденко Я. “Болонський процес” і його перспективи для українських студентів // Юридичний журнал. – 2004.- № 7.
Иванов В.Г. История этики Древнего мира: Учеб. пособие для студ. вузов, обуч. по философ. спец. – СПб.: ЛАНЬ, 1997. – 254 с.
Давид Р. Основные правовые системы современности (сравнительное право): Пер. с фр. – М.: Прогресс, 1967. – 496 с.
Джерилинская И.К. Человек в социокультурной реальности. – М.: Московский психолого-социальный институт. – 2005. – 320 с.
Дмитриев В. Кавказские пленники // Солдат удачи. – 1999. - № 3. – С. 33-35.
Дубровский В.И. Гносеологические функции ощущения и восприятия // Современные проблемы теории познания диалектического материализма / Истина, познание, логика. – Т. 2. – М.: Мысль, 1970. – 430 с.
Дюмон Л. Эссе об индивидуализме. – Дубна: Феникс, 1997. – 302 с.
Европейская конвенция о защите прав человека и основных свобод // Международные нормы о правах человека и применение их судами Российской Федерации. – М.: Права человека. – 1996.
Єфименко А. Виклики глобалізації та цивілізаційний вибір України // Юридичний журнал. – 2006. - № 5 (47). – С. 68-75 с.
Жалинский А.Э. Профессиональная деятельность юриста. Введение в специальность: Уч. пособие. – М.: БЕК, 1997. – 330 с.
Жмыриков А.Н. Как победить на выборах. – Обнинск: Титул, 1995. – 128 с.
Жоль К.К. Зарождение и развитие идей философии права в античности // Культура, философия, право; НАН Украины. Ч. 1. – К., 1997. – 152 с.
Закревський В.Е. Артетип досконалої людини як феномен суспільної свідомості: автореф. дис. канд. філос. наук: 09.00.03. Південноукр. Держ. пед. ун-т ім.. К.Д. Ушинського. – О., 2002. – 19 с.
Зеер Э.Ф. Профессиональное становление личности инженера-педагога. – Свердловськ: Изд-во Урал. ун-та, 1988. – 118 с.
Зеліско Л. Культурологічні підходи до освітньої моделі спеціаліста-правознавця // Єдність національного і загальнолюдського у формуванні морально-духовних цінностей. Збірник наукових праць. – Івано-Франківськ, 2002. – С. 55-60.
Зимняя И.А. Ключевые компетенции – новая парадигма результата образования // Высшее образование сегодня. – 2003. - № 5.
Игнатов В.Г., Белипецкий В.Г. Профессиональная культура и профессионализм государственной службы: контекст истории и современность. – Ростов-на-Дону: Издательский центр “Март”, 2000. – 256 с.
Идеал, утопия и критическая рефлексия / В.А. Лекторский: РАН Инс. философии. – М.: РОССПЭН, 1996. – 302 с.
Кампанелла Місто Сонця. – К.: Видавництво художньої літератури “Дніпро”, 1988. – 206 с.
Каттлип С., Сентер М., Брум Г., М. Паблик рилейшенз. Теория и практика, 8-е изд.: Пер. с анг.: Уч. пос. – М.: Издательский дом “Вильямс”, 2001. – 624 с.
Кистяковский Б.А. В защиту права // Вехи: Сборник статей о русской интеллигенции. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1994. – С. 119-148.
Климов Е.А. Образ мира в различных профессиях: Учеб. пос. – М.: Изд-во МГУ, 1995. – 224 с.
Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. – Ростов-на-Дону.: Феникс, 1996. – 512 с.
Климов Е.А. Введение в психологию труда: Учебник для студ. вузов. — М. : Культура и спорт, 1998. — 350с.
Клопота Є.А. Особливості формування “Я-образу” в осіб з вадами зору: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.01. Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. – Х., 2004. – 20 с.
Кобликов А.С. Юридическая этика: Учебник для вузов. – М.: Норма ИНФРА, 1999. – 168 с.
Кодекс поведінки посадових осіб у підтриманні правопорядку. Прийнято резолюцією 34/ 169 Генеральної Асамблеї від 17 грудня 1979 року. Стаття 2.
Кодекс професійної етики судді // Вісник Верховного Суду України. – 2002. - № 5.
Козлина Е.И. За полвека. 1862-1912. – М., 1913.
Козловський А.А. Аксіологічні константи правового пізнання // Науковий вісник Чернівецького ун-ту. – 1998. – Вип. 35. – С. 71-82.
Козловський А.А. Гносеологія права як наука // Ерліховський збірник. – Чернівці, 1995. – С. 21-34.
Козловський А.А. Екзистенціальна гносеологія права // Науковий вісник Чернівецького ун-ту. – 1996. – Вип. 1. – С. 11-20.
Колоколов Н.А. Дисциплинарная ответственность судей: первые результаты научного осмысления // Российский судья. – 2005. - № 5. – С. 46-48.
Колоскова И.Ю., Соколов Н.Я. Юристы как социально-профессиональная группа (советский период) // Государство и право. – 2003. - № 3. – С. 63-70.
Коляда М.Г. Модель інформаційної культури майбутнього економіста // Гуманітарні науки. – 2005. - № 4.
Конев В. Мир культуры и мир бытия (о парадигмах философского сознания) // Высшее образование в России. – 2001. - № 6. – С. 66-76.
Кони А.Ф. Собр. соч. в 8 т. – М., 1967, Т. 4.
Кони А.Ф. Избранные произведения. – М.: Госюриздат, 1959. – Т. 2. – 533 с.
Кони А.Ф. Общие черты судебной этики // Традиции адвокатской этики. Избранные труды российских и французских адвокатов (ХІХ – начало ХХ вв.). – СПб.: “Юридический центр Пресс”, 2004. – 370 с.
Кораблева Г.Б. Профессия и образование: социологический аспект связи. – Екатеринбург: Изд-во Урал. гос. проф-пед. ун-та, 1999. – 284 с.
Коркунов Н. Русское государственное право. Т. 1. – СПб. – 1908.
Королько В.Г. Основы паблик рилейшнз. – М.: “Рефл-бук”, К.: “Маклер”. – 2000. – 528 с.
Костенко Н.В., Оссовский В.Л. Ценности профессиональной деятельности: (опыт социологического исследования кино) – К.: Наукова думка, 1986. – 150 с.
Костицкий М.В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы. – К.: Выща школа. – 1990. – 259 с.
Костицький М.В. Політико-правова доктрина як основа побудови Української держави і права // Вісник Львівського університету. – 1994. – Вип. 31. – С. 3-6.
Конституція України: Із змінами, внесеними згідно із законом N 2222-ІV від 08.12.2004 р. К.: Велес, 2008. – 48 с.
Кремень В.Г., Олексієнко Б.М., Максименко С.Д., Сафін О.Д., Костицький М.В. Психологія професійної діяльності офіцера: Підручник для військових вузів. – Хмельницький: Вид-во Академії ПВУ, 1999.
Кривельская О.В. Административная юстиция Германии: статус судей // Право и образование. – 2005. - № 1. – С. 144-154.
Кривоконь О.Г. Фактори соціального формування особи (соціально-філософський аспект): Монографія. – Х.: Факт, 2005. – 240 с.
Кузнєцова Н. Монополія на освіту не забезпечує її розвитку // Український юрист. – 2005. - № 12 (36). – С. 34-35.
Курильски-Ожвэн Ш. Образы права в России и Франции: Учеб. пособие.- М.: Аспект, 1996.- 215 с.
Лапшов В.А. Профессиональная культура будущего офицера // Социологические исследования. - 1995.-№ 6 – С. 96-102.
Легеза Ю.О. Відомчі засоби масової інформації в механізмі формування правосвідомості співробітників органів внутрішніх справ України: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.01. Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2005. - 20 с.
Ливехуд Б. Кризисы жизни – шансы жизни.- К., 1994.,
Лук’янець Д.М. Мистецтво юридичної кваліфікації як критерій якості вищої юридичної освіти // Тези доп. та наук. повідомлень наук.-метод. конф., Харків, 18-19 грудня, 2001.- Х.: Нац. Юр. Акад. України, 2002. – 204 с.
Людина професії // Юридичний журнал. – 2006. - № 1(43). – С. 8-10.
Ляхович Е. С., Ревушкин А.С. Университеты в истории и культуре дореволюционной России.- Томск: Из-во Том. ун-та, 1993. – 230 с.
Максимов С.І. Правова реальність: досвід філософського осмислення.- Харків: Право, 2002. - 328 с.
Малько А.В., Афанасьев С.Ф. Интеграция юридического образования и науки как основное направление российской образовательной политики // Право и образование. – 2005. - № 3.- С. 61-69.
Маляренко В. Я відклав думки про політику // Український юрист. – 2006.- № 8(44).- С. 18-21.
Маноха О.Є. Методологічна функція кримінології / Національна академія внутрішніх справ України.- К., 1997.- 191 с.
Маркова А.К. Психология профессионализма.- М.: Наука, 1996.
Мельникова О.В. Идея классического университета и специфика ее реализации в России // Образ философии в XXI веке. Сборник научных трудов Летней Философской школы “Голубое озеро – 2001”.- Новосибирск. 2001 – 254 с.
Мертон Р. Социальная теория и социальная структура // Социологические исследования. – 1999. - № 3. – С. 104-114.
Мишед Л. Идея университета // Вестник высшей школы – 1991.- №9. – С. 85-90.
Мор Т. Утопия. - К.: Видавництво художньої літератури “Дніпро”, 1988. – 206 с.
Москвичева Л.Н., Черняева В.А., Шумилова Э. Н. Опыт социологического изучения социально-профессиональных качеств современного специалиста // Современное студенчество: Актуальные вопросы образования и воспитания.- М.: Из-во Моск. уни-та, 1992 – 122 с.
Назарова О.Ю. Модель общеправовой подготовки студентов педагогического вуза // Философия образования. – 2004. - №2 (10).- С. 161.
Ничкало Н.Г. Неперервна професійна освіта: міжнародний аспект // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи. - К.: Віпол, 2000. – С. 58-81.
Оболонский А.В. Драма российской политической истории: система против личности. / РАН, Ин-т государства и права.- М., 1994. - 352 с.
Оборотов Ю.Н. Юридическое образование в эпоху постмодерна // Тези доп. та наук. повідомлень наук.- метод. конф., Харків, 18-19 грудня, 2001. – Х.: Нац. Юр. Акад. України, 2002. – 204 с.
Образ // Социологический энциклопедический словарь.- М., 1998 – С.207.
Орзіх М.П. Імітаційно-ігрове моделювання – універсальний засіб онтодидактики вищої юридичної освіти // Тези доп. та наук. повідомлень наук. – метод. конф.- Харків, 18-19 грудня, 2001. – Х.: Нац. Юр. Акад. України, 2002. –204 с.
Оруэл Дж. 1984. Ферма животних / Пер. с. анг. В.Голышева / Предисл. В.Чаликовой. – М.: ДЭМ, 1989. – 320 с.
Основні засади професійної етики юристів (затверджені V з’їздом Спілки юристів України) // Юридичний вісник України. - № 32 (311). – 9-15 червня 2001 року. – С.18-20.
Основні принципи незалежності судових органів // Права людини і професійні стандарти для юристів. – Амстердам-Київ: Українсько-Американське бюро захисту прав людини, 1996. – С. 28-31.
Основные принципи, касающиеся роли юристов.
Парсонс Т. Система современных обществ – М.: Аспект Пресс, 1998. - 270 с.
Парсонс Т. О структуре социального действия. – М.: Академический проект, 2000. – 880 с.
Петров Р., Райко М. П’ятизіркова освіта // Український юрист. – 2005. – № 12 (36). – С. 37-39.
Петрова Л.В. Фундаментальні проблеми методології права (філософсько-правовий дискурс). – Харків: Право, 1998. - 416 с.
Подкопаєв С. Етичні засади суддівської поведінки: проблеми нормативного врегулювання // Юридичний журнал. – 2006. -№ 2 (44).