Впровадження технологій енергозбереження при перевезеннях залізничним транспортом на напрямку Знамянка-Долинська-Миколаїв-Херсон-Джанкой. Дільниця Знамянка – Вадим. Техніко-економічне обгрунтування

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 14

2. ФІЗИКО - ГЕОГРАФІЧНА І КЛІМАТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РАЙОНІВ І ПЛОЩАДОК (ТРАС) БУДІВНИЦТВА
ОБ'ЄКТІВ ПРОЕКТОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Розглянута ділянка Одеської залізниці розташована в межах східної частини Кіровоградської, східної частини Миколаївської і західної частини Херсонської областей.

Кіровоградська область.

Кіровоградська область розташована на правобережжі України у південній частині Придніпровської височини, між ріками Дніпро і Південний Буг. Область утворена 10 січня 1939 року. Площа території 24,6 тис. кв. км (4% від усієї площі України). Обласний центр – місто Кіровоград.

Загальна чисельність постійного населення області, по стану на 5 грудня 2001 року, складала 1125,7 тис. осіб, у тому числі чоловіки – 516,6 тис.осіб, або 45,9 %, жінки – 609,1 тис. осіб, або 54,1%, міське населення – 675,2 тис. осіб, або 60%, сільське – 450,5 тис. осіб, або 40%.

Віковий склад населення характеризувався такими даними: зменшення кількості дітей від загальної чисельності населення одночасно з істотним збільшенням кількості осіб старше працездатного віку, що значно ускладнює сучасну демографічну ситуацію у регіоні.

Територія області розділена на 21 район, має 12 міст, 26 селищ міського типу, 1024 сільських населених пунктів. Відстань від Кіровограда до Києва: по залізниці – 392 кілометра, по шосе – 317 км.

Найбільші міста області: Кіровоград, Олександрія, Світловодськ, Знам’янка.

Вигідне транспортно-географічне положення Кіровоградської області обґрунтовано безпосереднім сусідством з високорозвиненими, у промисловому відношенні, Придніпров’ям і Донбасом, наявністю густої мережі транзитних залізниць і автомагістралей, газопроводів і нафтопроводів, виходом до Дніпра (пристань у Світловодську).

Поверхня області являє собою пологохвилясту лесову рівнину (висотою до 200 метрів) розчленовану річковими долинами і балками. Кіровоградська область багата основними видами корисних копалин. Розвідано багато родовищ бурого вугілля (тут розташована частина дніпровського буровугільного басейну – Олександрійський буровугільний район). В області знаходяться родовища пальних сланців (Бовтинське), торфу. На сході області розвідані поклади залізних руд і залозистих кварцитів. Поширено багато різновидів будівельних матеріалів, таких як сірий і рожевий граніт, габро, лабродарит, кварцит, цегляно-черепичні глини, піщаники та інші. В області є джерела мінеральних вод.

Кіровоградська область лежить у межах двох фізико-географічних зон – лісостепової і степової. У лісостеповій частині області переважають чорноземи, на північному заході області зустрічаються могутні деградовані чорноземи, а на південному сході переважають звичайні чорноземи. Агрокліматичні й агрогрунтові умови області сприятливі для розвитку сільського господарства. Близько 70% лісостепу і 76% степової частини займають орні землі.

Ліси і лісонасадження області займають 6,8 % території, вони представлені великими масивами і невеликими ділянками з перевагою дуба, граба, ясена, клена, сосни, липи й інших дерев.

У долинах рік і на вододілах лісостепової частини є невеликі діброви. У плавнях рік поширена лугова і болотна рослинність (очерети, осока, щавель кінський, подорожник). Природна степова рослинність збереглася на невеликих ділянках на схилах річкових долин і балок, на узліссях. Поширені основні види, такі як, типчак, тонконіг луговий, зрідка - ковила, молочай, ромашка, цикорій та інші.

Фауна представлена в більшості лісових і деяких степових тварин. В області нараховується 64 видів ссавців ( козуля, лось, лисиця, заєць-русак та ін.); 59 видів риб (короп, карась, окунь, лящ, сом, щука й ін.); 280 видів птахів (яструб, дятел, перепел, жайворонок, орел). У заростях Дніпра й інших рік водяться: видра, водяний щур, куріпка, каравайка. В області акліматизовані: єнотовидна собака, ондатра, нутрія, норка.

Ріки Кіровоградської області належать до басейнів Дніпра і Південного Бугу. Їх в області 438, у тому числі довжиною понад 10 кілометрів – 120 рік, понад 25 кілометрів – 45 рік. На північному сході протікає ріка Дніпро. Основні притоки – Цибульник, Інгулець. На південному заході тече Південний Буг (його основні притоки – Інгул, Синюха, Синиця). В області створено 77 водоймищ, два з них, Кременчуцьке і Дніпродзержинське, омивають область на північному сході. Ріки рівнинного типу, мають широкі долини, що звужуються в місцях виходу кристалічних порід. Водосховища й озера використовуються для водопостачання, риборозведення та зрошення земель.

Клімат області помірковано континентальний. Зима тут порівняно м'яка, з частими відлигами. Сніжний покрив у зв'язку з відлигами не стійкий і малопотужний. Літо тепле, сухе, переважно з ясною погодою. Серед несприятливих кліматичних явищ – зливи, град, курні бурі, посухи. Переважна денна температура повітря влітку плюс 20°С, узимку мінус 6°С.

У Кіровоградській області нараховується близько 40 об'єктів природно-заповідного фонду державного і місцевого значення, загальною площею
4,3 тис. га, у тому числі заказники державного значення: орнітологічний – Рєдчине і ландшафтний – Чорноліський. З пам'ятників природи особливий інтерес представляють дендрологічний парк «Веселі Боковеньки», пам'ятки садово-паркового мистецтва – парки «Хутір Надія» і «Онуфрієвський». В області є краєзнавчі та літературні музеї. Уся територія області багата пам'ятниками історії та культури, багато з яких узяті під охорону держави.

Кіровоградська область характеризуються високорозвиненою промисловістю і багатогалузевим сільським господарством. У промисловості основними галузями спеціалізації є: сільськогосподарське машинобудівництво, гірничодобувна, паливна, будівельних матеріалів, деревообробна, чорна і кольорова металургія. Сільське господарство спеціалізується на вирощуванні зернових і технічних культур, насамперед цукрового буряка і соняшника.

Для забезпечення електроенергією в області побудовані гідротехнічні спорудження і теплоелектростанції. Основою енергетики є Кременчуцька, Краснохуторська, Новоархангельська, Тернівська і Гайворонська ГЕС, Кіровоградська й Олександрійська ТЭЦ.

Миколаївська область

Миколаївська область розташована на півдні України, по нижній течії Південного Бугу в межах степової зони.

Утворена 22 вересня 1937 року. Обласний центр – місто Миколаїв.

Граничить:

на заході з Одеською областю;
на півночі з Кіровоградської;
на сході і південному сході з Дніпропетровською і Херсонською областями;
на півдні з Чорним морем.

Займає площу 24, 2 тис. кв. км.

Більша частина Миколаївської області відноситься до Причорноморської низовини, яка складена неогеновими вапняками, пісками і піщаниками, покритими четвертинними льосами і льосовидними суглинками. Північ зайнята відрогами Правобережної Придніпровської височини ( до 240 м висотою), що складається із древніх кристалічних порід і піщано-глинистих відкладень палеогену. Рівнинна поверхня області порожнього падає на південь, досягаючи в Чорного моря 20-40 м. Північна частина інтенсивно розчленована мережею ярів, балок і долин. На півдні яружна мережа розвита слабко. Широкі межирічні простори характеризуються тут наявністю великих округлих знижень, що у весняний час заповнюються водою й утворюють тимчасові озера. На території області є значні запаси різноманітних гранітів, гнейсів, вапняків, трепеловидних мергелів, цегляно-черепичних глин, каолінів, щебеню, гравію, піску та др. З інших видів викопної мінеральної сировини відомі невеликі запаси бурого вугілля і торфу.

Клімат помірковано континентальний. Зимою у формуванні його приймають головним чином повітряні маси, що приходять з Атлантичного океану. Влітку область піддається також впливу континентального тропічного повітря, що приходить з південного сходу. Характерні різкі коливання температур за всіх часів року, мала кількість опадів, часті посухи, сильні вітри. Літо жарке, вітряне, з частими “суховіями”. Зима тепла, малосніжна. Середня температура самого теплого місяця (липня) +27 °С, самого холодного (січень) мінус 3,6 °С. Максимальна температура +40 °С, мінімальна – 30 °С. Середньорічна кількість опадів коливається в межах області від 300-350 мм на півдні до 400 мм на півночі.

Максимум опадів – улітку, вони випадають переважно у виді злив. Тривалість вегетаційного періоду 210 днів.

Миколаївська область омивається з півдня - Чорним морем і Дніпровсько-Бугським лиманом, який відділений від моря піщаною Кінбурнською косою. Глибини біля берега невеликі. Берега – типово лиманні. Відомі Бугський, Березанський, Тузловський і Тилигульський лимани. Останні два являють собою гірько-солоні озера, відділені від Чорного моря піщано-черепашковими пересипками. Головні ріки - Південний Буг, що перетинає західну частину області з північного заходу на південний схід, ріка Інгул (ліва притока Південного Бугу) і ріка Інгулець (права притока Дніпра). На півдні області протікає р. Березань. Крім того, область перетинають мілководні, усихаючи влітку притоки. Ріки використовуються для зрошення, одержання гідроенергії та, частково, для судноплавства.

У північній частині області, де опадів більше, переважають звичайні чорноземи зі змістом гумусу до 7%. На півдні вони змінюються південними чорноземами і темно-каштановими, слабко- і середньо-солонцеватими чорноземами важкого механічного складу, зі змістом гумусу до 3%. У заплавах рік розвиті алювіально-лугові ґрунти. Зустрічаються солонці, глеєчерноземні та солонцювато-осолоділі ґрунти, заболочені плавні і торфовища.

Схили долин ( Південного Бугу, Інгулу, Інгульця), балок і ярів у значної мірі оголені, унаслідок ерозії. У прирічкових і приморських районах є піщані і супіщані ґрунти, що місцями переходять у сипучі піски.

У минулому територія області була зайнята типчаково-ковиловим степом. Тепер степи розорані і природна рослинність збереглася лише по балках і перелісках. У північній частині області маються насадження з дуба, осики, клена, тополі, береста, акації та інших порід. Зустрічаються також зарості чагарників.

Проводиться закріплення пісків і ярів. Навколо міста Миколаєва на значних площах висаджені посадки довголітніх лісових порід.

Переважними тваринами є численні гризуни – заєць, ховрашки, хом'яки, миші й інші. З хижаків зустрічається вовк, лисиця. Багато птахів – дрохва, перепел, сіра куріпка, шпаки, синиці, жайворонки, у плавнях - качки, кулики. У ріках багато риби, такої як сазан, лящ, рибець, чехоня, карась, судак, щука, окунь, сом. У Чорному морі виловлюються бички, хамса, кефаль, сазан, чехоня, скумбрія, севрюга, білуга, стерлядь.

Загальна чисельність постійного населення Миколаївської області, за станом на 5 грудня 2001 року, складала 1262, 9 тис. осіб, у тому числі чоловіків – 586,8 тис. осіб, або 46,5%, жінки – 676,1 тис. осіб, або 53,5%, міське населення – 835,0 тис. осіб, або 66,1%, сільське – 427,9 тис. осіб, або 33,9%.

Віковий склад населення характеризувався такими даними: зменшення частки дітей у загальній чисельності населення одночасно з істотним збільшенням частки обличчя старше працездатного віку, що значно ускладнює сучасну демографічну ситуацію в області і визначає старіння населення.

Промисловість Миколаївської області використовує метал Наддніпрянщини, вугілля Донбасу і місцеву мінеральну сировину. Енергетичною базою служать енергокомбінат, гідроелектростанції (Першотравнева, Мигеївська, Константинівська, Вознесенська й інші) та теплоелектростанції.

Перше місце серед промислових галузей області займає машинобудування. Значно розвиті також харчова, легка промисловість і виробництво будівельних матеріалів. Машинобудування, у тому числі суднобудування, зосереджено головним чином у Миколаєві. Є також заводи: ремонтно-механічний, інструментальний, борошномельного устаткування. У південних районах розвите виноробство. На півночі області, головним чином, борошномельна промисловість. Велика частина підприємств легкої промисловості зосереджена у Миколаєві. Легка промисловість представлена галузями: швейною, взуттєвою, трикотажною, панчішно-шкарпетковою .

Земельний фонд області розподіляється по угіддях у такий спосіб:

рілля – 72,0 %;
вигони – 11,0 %;
луги і косовиці – 0,8%;
городи – 3,4%;
сади і виноградники – 0,8%;
ліси і чагарники( включаючи лісосмуги) – 2,0%;
водяні простори – 1,9%;
інші – 8,1%.

Під зерновими культурами зайнято 54,5%, технічними – 8,0%, кормовими – 16,5%, овочами – 3,0% і під чистими парами – 18%. З зернових переважає озима пшениця (69% усієї посівної площі зернових).

Основними технічними культурами в області є бавовник, кенаф, цукровий буряк, коріандр, льон-кудряш, соняшник. У заплавах рік – овочівництво. У південних районах – виноградарство, садівництво, траншейне вирощування цитрусових.

Проведені великі роботи з насадження полезахисних лісосмуг, залісенню балок і ярів, а також закріпленню пісків. У с.Володимирівка є лісомеліоративна досвідчена станція. Каховська ГЕС і Верхньо-Інгулецький канал використовуються у розвитку сільського господарства на базі штучного зрошення. Значне місце в сільському господарстві області займає тваринництво м'ясо-молочного напрямку.

Херсонська область.

Область утворена 30 березня 1944 року. Площа – 28,5 тис. кв. км (4,7% території України). Населення 1161,4 тис. чоловік (на 1.01.2003 року) Адміністративно розділена на 18 районів, нараховує 3 міста обласного і 6 міст районного підпорядкування, 30 селищ міського типу, 658 сільських населених пунктів. Обласний центр – місто Херсон з населенням 352 тис. чоловік на 1.01.03 року має 3 міських райони: Дніпровський, Комсомольський,Суворівський. Великі міста: Херсон, Цюрупинськ, Гола Пристань, Нова Каховка, Каховка, Берислав, Генічеськ, Скадовськ, Таврійськ.

Херсонська область розташована на півдні України в межах Причорноморської низовини, на обох берегах нижнього плину Дніпра, у фізико-географічній степовій зоні. На півдні територія області омивається водами Чорного й Азовського морів, а також затокою Сиваш (Гниле море). Поверхня території являє собою слабкохвилясту рівнину, що полого нахилена в південному напрямку. Абсолютні висоти коливаються від 100 м на півночі до 10 м на півдні. На правобережжі рівність території порушується долинами рік, ярами і балками; для лівобережжя - характерні «поди» - плоскодонні, замкнуті зниження рельєфу розміром від декількох десятків метрів до 10 км у поперечнику. На півдні і південному сході території вони переходять у великі, відносно глибокі, замкнуті котловани з чіткими схилами. Близько 20 подів витягнуті з півночі на південь з північного заходу на південний схід. Глибина їх коливається від 5-8 м до 10-15 м, а ширина до 2-8 км. Під час танення снігу й у дощову погоду по балках у поди натікає вода, що заповнює їх цілком один раз у 4-5 років. Поряд з великими подами в ландшафті поширені й дрібні, площею від 2 до 10 га. Присивашьє порізане подами-долинами, що представляють собою глибокі до 20 м, замкнуті, плоскодонні улоговини різноманітних обрисів. Основна частина їх має чітко виражену будівлю: одні - долиноподобні зниження перегороджені плоскими увалами - перешийками, інша частина має вихід в сторону Каркинітської затоки або Сиваша. На території зустрічаються штучні кургани-могили висотою до 20 м. На загальному фоні степу різко виділяється своїми ландшафтами Нижнє Придніпров'я. Тут, на березі ріки від Нової Каховки до Кинбурнської коси розкинулися сім піщаних масивів-арен, відділених друг від друга вузькими довгообразними зниженнями. Усі вони мають горбисту поверхню, але особливо покритий пагорбами схід піщаних арен, де улоговини видування дуже великі. Для західних окраїн характерні заболочені блюдцевидні западини, що мають місцеву назву «саги». Узбережжя Азовського моря і затоки Сиваш піднімається над рівнем моря лише на 5-10 метрів. Уздовж морського узбережжя є піщані острови, півострови і коси, найбільшими з який є: Джарилгачський острів, півострів Ягорлицький Кут, Тендровська коса. У сушу врізаються Дніпровський лиман і затоки Чорного моря: Ягорлицький, Тендровський, Джарилгачський, Каркинітський, а також затока Азовського моря – Сиваш. Найбільше сильно порізане узбережжя Сиваша.

Близькість Херсонської області до промислових центрів Донецько-Придніпровського економічного району, вихід до Азово-Чорноморського басейну і наявність великої річкової магістралі - Дніпра, є сприятливими умовами для розвитку господарського комплексу, обумовлюють її значний транспортно-розподільний і рекреаційний потенціали.

Корисні копалини Херсонської області переважно осадового походження. Тут добуваються вапняки, черепашники, глини, піски, солі Сиваша і прибережних озер. Мається торф (Кардашинське родовище), газ (Стрілецьке родовище).

Розвідано поклади боксидів – Високопольське родовище. На узбережжі й у низов'ях Дніпра багато солоних озер, ропа і грязі яких мають лікувальні властивості.

Транспортна система області розвита добре. Тут є усі види транспорту: залізничний, автомобільний, річковий, морський, повітряний. Загальна довжина залізниць більш 500 км. Великі залізничні вузли: Херсон, Каховка. Загальна довжина автодоріг більш 6 тис.км, у тому числі, із твердим покриттям понад 5 тис. км. Морські порти – Херсон, Генічеськ, Скадовськ. По Дніпру здійснюється річкове судноплавство. Річкові порти – Херсон, Нова Каховка, Гола Пристань. У місті Херсоні є аеропорт.

Клімат області помірковано континентальний з м'якою малосніжною зимою і жарким посушливим літом. Осінь і весна часто сухі і сонячні. Переважна денна температура повітря січня місяця від мінус 5°С на півночі до мінус 3°С на півдні, липня – відповідно від + 21,5°С до +23,5°С . Період з температурою понад +10°С складає близько 230 днів. Природа скупо обдарила степи області вологою: на півночі річна кількість опадів складає 410 мм, на півдні – не більше 300-350 мм. При достатку сонячних днів і високих температур випаровуваність перевищує ці кількості в 2-3 рази. В основному, опади випадають влітку у виді зливових дощів. Сніговий покрив нестійкий. Серед несприятливих кліматичних явищ пилові бури, суховії, град, посухи.

Ріки області належать басейну Чорного моря. На території нараховується усього шість рік, довжина яких більш 10 км. Основною водяною магістраллю є Дніпро. У границях області він поділяється на рукава, найбільшим з який є ріка Конка і при впаданні в Дніпровський лиман створює, так називані, Дніпровські плавні. У річковій заплаві багато озер. Гребля Каховського гідровузла утворила на Дніпрі Каховське водоймище. Значні площі на півдні і сході області не мають поверхневого стоку, тому для забезпечення території області водою тут споруджені канали і зрошувальні системи, що харчуються дніпровською водою з Каховського водоймища. На узбережжя морів зустрічаються солоні озера. По долинах рік розташовані невеликі ставки, озера. Для рік області характерно змішане живлення: снігове - складає близько 85-90 %, підземне – 10-15%. Ріки та водойми використовуються для водопостачання, зрошення земель і риборозведення. Лимани і затоки мають рибопромислове і рекреаційне значення.

У ґрунтовому покриві Херсонської області переважають південні малогумусові чорноземи, що на півдні змінюються темно-каштановими ґрунтами; по узбережжю морів поширені каштанові, засолені ґрунти і солонці. Майже всі землі області розорані.

Тваринний світ області різноманітний: нараховується – 182 видів риб,
8 – земноводних, 11 - плазуючих, близько 300 видів птахів, ссавців – 70 видів. У степах Херсонщини живуть лисиця, заєць-русак, степовий тхір, хом'як, сірий ховрашок та інші тварини. Серед птахів поширена куріпка сіра, орел степовий, жайворонок, баклан великий, лебідь-шипун, чапля, лунь болотний. У Дніпрові і Дніпровському лимані, ріках і ставках водяться щука, окунь, судак, рибець, сазан, лящ, короп. У Чорному морі промислове значення мають бички, кефаль, хамса, чехоня, скумбрія, осетрові, ставрида й інші риби.

Лісові насадження Херсонської області займають близько 90 тис. га. Лісова рослинність і чагарники виростають на схилах долин, по балках, на пісках і у плавнях. На піщаних аренах ростуть дубові і березові гаї. Нижньодніпровські піски засаджені сосною, садами і виноградниками. У піщаному степу зеленими острівцями виділяються саги з пишною болотистою рослинністю. По характеру природної рослинності область виділяється пануванням степових злаків – ковила і типчака, а різнотрав'я відіграє другорядну роль. Значно поширений полинь. Злаково-полинові асоціації додають деяким районам області напівпустельний вигляд.

На Херсонщині є 69 територій і об'єктів природозаповідного фонду (загальною площею 123,3 тис. га), два біосферних заповідники – Асканія Нова і частина Чорноморського заповідника, 12 заказників, 32 пам'ятника природи, 12 парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва, 10 заповідних урочищ.

3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ'ЄКТА ПРОЕКТУВАННЯ

І МОЖЛИВИХ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ВАРІАНТІВ

3.1 Загальна характеристика залізниці

Розглянута ділянка проектування розташована в межах Кіровоградської, Миколаївської, Херсонської областей.

Повна довжина ділянки від ст. Знам’янки до межі з Придніпровською залізницею складає 386,0км, в тому числі від ст. Знам’янка до роз. 5км – 3,9км.

На ділянці Знам’янка - Вадим розташовано 50 не охоронюваних переїздів, 11 переїздів з черговими. Всі переїзди обладнаних автоматичною сигналізацією.

Також на ділянці розташовано 9 автомобільних шляхопроводів та 25 зупиночних пунктів з низькими посадочними платформами.

Довжина ділянки залізниці у межах Кіровоградської області складає 86 км і розташована на території 6-ти районів - Знам’янського, Кіровоградського, Олександрійського, Долинського та Устинівського, проходить через населені пункти області з розташуванням на їх терирорії станцій - Знам’янка (ст. Знам’янка), Саблине (ст. Цукрова), Медерове
(ст. Медерове), Шарівка (ст. Шарівка), Куцівка (ст. Куцівка), Долинська
(ст. Долинська). Інші станції та вузли розташовані за межами населених пунктів. Існуюча залізниця одноколійна, має пересічення з існуючими автомобільними дорогами загального користування, як державного так і місцевого значення. Ділянка Знам’янка – Долинська електрифікована на змінному струмі, на ділянці від Долинського до межі з Миколаївською областю – тепловозна тяга. Функціональна надійність залізниці забезпечена відповідною інфраструктурою та експлуатаційною базою господарств залізниці.

Довжина ділянки залізниці у межах Миколаївської області складає 164 км. Залізниця розташована на території 5-ти районів – Казанківського, Новобугського, Баштанського, Жовтневого та Миколаївського, проходить через населені пункти області з розташуванням на їх території станцій – Казанка (ст. Казанка), Великоолександрівка (ст. Добровольське), Жовтневе (ст. Новий Буг), Шевченкове (ст. Новополтавка), Лоцкине (ст. Лоцкине), Грейгове (ст. Грейгове), Миколаїв (ст. Миколаїв), Кульбакіне
(ст. Кульбакіне). Інші станції та вузли розташовані за межами населених пунктів. Існуюча залізниця одноколійна, не електрифікована, на тепловозній тязі, має пересічення з існуючими автомобільними дорогами загального користування, як державного так і місцевого значення. Функціональна надійність залізниці забезпечена відповідною інфраструктурою та експлуатаційною базою господарств залізниці.

Довжина ділянки залізниці у межах Херсонської області складає 140 км.

Залізниця розташована на території 3-х районів – Білозерського, Цюрупинського та Каланчакського, проходить через населені пункти області з розташуванням на їх території станцій – Мирне (ст. Копані), Херсон (ст. Херсон), Великі Копані (ст. Великі Копані), Брилевка (ст. Брилевка), Новоолександрівка (ст. Колончак), Червоний Чабан (ст. Вадим). Інші станції та вузли розташовані за межами населених пунктів. Існуюча залізниця одноколійна, не електрифікована, на тепловозній тязі, має пересічення з існуючими автомобільними дорогами загального користування, як державного так і місцевого значення. Функціональна надійність залізниці забезпечена відповідною інфраструктурою та експлуатаційною базою господарств залізниці.

Існуюча залізниця має смугу відведення у якій розташовані земляне полотно з колійним розвитком залізничних станцій та перегонів, штучні споруди, будівлі і споруди технологічного комплексу усіх господарств залізниці, захисні лісонасадження. Ширина смуги відведення враховує перспективу реконструкції залізниці щодо збільшення її пропускної спроможності й достатня для розміщення земляного полотна другої колії на перегонах та станціях. Категорія земель – землі залізничного транспорту, які надані в установленому порядку ДП «Одеська залізниця» для здійснення її діяльності та знаходяться у неї на балансі. Правовий режим земель – постійне користування. Загальна площа смуги відводу у Кіровоградській, Миколаївській та Херсонській областях складає – 876,94 га (у тому числі: у Кіровоградській - 56,93 га, Миколаївській – 464,51 га, Херсонській – 355,5 га). У санітарно-захисній зоні, ширина якої, згідно діючого законодавства України, складає 100 м від осі крайньої залізничної колії на перегонах та 50 м на станціях, в населених пунктах подекуди в наявності житлова будова.

Пропускна спроможність окремих ділянок напрямку Знам’янка – Долинська – Миколаїв – Херсон – Джанкой, які забезпечують перевезення в напрямку Миколаїв, Херсон та Жовтневий, вже, в існуючий час, не в змозі задовольнити зростаючи потреби у перевезеннях. Дефіцит пропускної спроможності є фактом, стримуючим розвиток не тільки підприємств району тяжіння напрямку, а й більшості галузей господарчого комплексу України. Пропускна спроможність існуючих одноколійних ділянок, з урахуванням технічного оснащення, складає 28-32 пар потягів. На ділянках Знам’янка –Долинська, Долинська – Миколаїв та Миколаїв – Херсон вона практично вичерпана, на ділянках Херсон–Вадим і Вадим – Джанкой є незначні резерви пропускної спроможності до 25-30%. В той же час слід зазначити, що основним джерелом забруднення атмосфери на залізничному транспорті є відпрацьовані гази (викиди) дизелів тепловозів, які містять в собі значну кількість шкідливих газоподібних та дрібнодисперсних матеріалів, попадання яких у навколишнє середовище завдає шкоди здоров'ю людей, тваринному та рослинному світу, спорудам.

Враховуючи вищенаведене, ТЕО передбачає реконструкцію напрямку, а саме: будівництво другої колії, електрифікацію та модернізацію систем сигналізації і зв'язку, що забезпечить зростаючі обсяги перевезень, енергозбереження при перевезеннях залізничним транспортом. Будівництво другої колії і електрифікація напрямку дозволяє не тільки освоїти зростаючи обсяги перевезень, підняти дільничну швидкість руху вантажних проїздів 2-25%, що дасть можливість скоротити термін доставки вантажів, а також суттєво зменшити експлуатаційні витрати, пов'язані із поліпшенням організації руху поїздів, а саме уникнути значної кількості гальмувань та розгонів поїздів (при виконанні обгонів та схрещувань поїздів). Електрифікація дільниці залізниці поліпшить екологічний стан за рахунок виключення викидів в атмосферу продуктів горіння дизельного палива і значного зменшення шумів.

Друга колія запроектована за нормами ІІ та ІІІ технічної категорії. Сторонність другої колії прийнята згідно комісійного обстеження ділянки Знам'янка – Вадим та на підставі технічних умов, виданих ДП “Одеська залізниця”. План лінії другої колії запроектований згідно прийнятої сторонності, в основному концентрично існуючий колії. Міжколійї в прямих та кривих ділянках прийняті мінімально необхідні за умовами проектування та будівництва земляного полотна, штучних споруд, роздільних пунктів і достатніми для вкладання другої колії без рихтування існуючої та з забезпеченням необхідного габаритного розширення в кривих. На перегонах міжколійя складає 4,1 м, на станціях – 5,3 м. В повздовжньому профілі друга колія запроектована в одному рівні з існуючою та з урахуванням нормативної товщини баластного шару. Земляне полотно прийняте в одному рівні з існуючою колією на загальному полотні. Конструкція земляного полотна прийнята у відповідності до вимог нормативних документів та згідно категорії залізниці.

Проектні рішення з електрифікації враховують будівництво другої колії, перебудову станцій та пристроїв СЦБ та зв’язку, а також улаштування тягових підстанцій, які розміщуються на станціях Новополтавка, Миколаїв, Херсон та Брилівка. Детальна схема зовнішнього електропостачання тягових підстанцій, згідно технічних умов замовника буде розроблено окремим проектом.

Проектні рішення з реконструкції штучних споруд прийняті у відповідності з технічними умовами Замовника з урахуванням проектних рішень по земляним та колійним роботам при укладанні другої колії та устрою контактної мережі, та на підставі аналізу технічних характеристик існуючих споруд, їхнього стану, за даними карток штучних споруд з архіву служби колії ДП “Одеська залізниця”.

У зв'язку з перебудовою колійного розвитку станцій, ТЕО передбачає будівництво усіх будівель і споруд, які б забезпечили пропускну здатність залізниці і виконання збільшеного об'єму вантажних операцій, пасажирських та приміських перевезень. ТЕО передбачає основні проектні рішення з реконструкції залізничних переїздів щодо підвищення безпеки руху: заміна переїздів без чергового на переїзди з черговим, а деякі переїзди з черговим передбачаються у різних рівнях з влаштуванням автодорожніх шляхопроводів, при цьому, у зв'язку зі стислими термінами розробки, згідно технічних умов Замовника, перевлаштування підходів до автодорожніх шляхопроводів передбачається без додаткового відводу земель в межах відводу земель під діючи автошляхи і залізниці.

Впровадження основних будівельно-монтажних робіт передбачено у відповідальності з організаційно-технологічними рішеннями, які будуть прийняті на подальших стадіях проектування, механізованим способом, силами спеціалізованих бригад з використанням відповідних будівельних машин та механізмів.

За узгодженням керівництва ДП “Одеська залізниця”, будівництво необхідних громадських будівель та споруд у зв'язку із збільшенням штату, який буде обслуговувати залізницю після реконструкції, а також будівництво житла у зв'язку з відселенням громадян із санітарно-захисної зони та вибір майданчиків згідно вимог діючого законодавства, буде фінансуватися по окремих кредитах та проектах.

Реконструкція існуючої залізниці по напрямку Знам’янка – Долинська – Миколаїв – Херсон – Джанкой у межах Херсонської області не потребує вилучення земель в постійне користування. Реконструкція передбачається у смузі існуючого відводу. Для відсипки насипу земляного полотна під будівництво другої колії потрібен грунт загальним об’ємом приблизно 2800 тис. куб. м. З метою зменшення спорудження земляного полотна, у ТЕО, на підставі технічних умов замовника використані існуючі зосереджені кар’єри ґрунту ДП “Одеська залізниця” з осередненою дальністю транспортування ґрунту, та без додаткового відводу земель у тимчасове користування.

У ТЕО передбачено укладання другої колії - 328,43 км, у тому числі перевлаштування існуючої колії в місцях переключення сторонності – 13,45км.

Згідно технічних умов, наданих службою колії Одеської залізниці, дійсним ТЕО передбачається виконати модернізацію існуючої колії з суцільною заміною рейко-шпальної решітки загальною довжиною 88,6 км.

Відсипка автодорожніх підходів до шляхопроводів – 2200,7 тис. м³.

Відсипка насипу звичайним ґрунтом - 602,1 тис. м³.

Відсипка насипу дренуючим ґрунтом - 522,1 тис. м³.

Баластування колії: - щебінь - 681,34 тис. м³;

- пісок - 370,50 тис. м^3.

Для збільшення вантажоперевезень ТЕО передбачено:

будівництво другої колії паралельно існуючий, на відстані 5,3 м на станціях, - 4,1 м – на перегонах;
перевлаштування існуючої колії в місцях переключення сторонності – 13,45км;
електрифікація ділянки Знам’янка – Вадим на змінному струмі.

Метою електрифікації дільниці є зменшення експлуатаційних витрат залізниці на тягу поїздів, а відповідно собівартості перевезень, поліпшення екологічного стану в межах дільниці за рахунок зменшення шкідливих викидів в атмосферу.

Дійсним ТЕО визначаються основні технічні рішення по впровадженню технологій енергозбереження при перевезеннях залізничним транспортом на напрямку Знам'янка – Долинська – Миколаїв – Херсон – Джанкой, дільниці Знам'янка – Вадим, їх вартісна оцінка і доцільність їх реалізації, також виконання робіт по забезпеченню переводу руху поїздів на електричну тягу з одночасним спорудженням другої колії та перебудови колійного розвитку станцій.

При розробці ТЕО передбачаються такі проектні рішення по штучним спорудам, як будівництво нових залізничних мостів, подовження існуючих водопропускних труб та дюкерів на необхідну довжину, спорудження нових водопропускних труб та лотків.

Електрифікація дільниці з одночасним будівництвом другої колії поліпшить екологічний стан за рахунок виключення викидів в атмосферу продуктів горіння дизельного палива загальною кількістю 9375,3 т/рік, у тому числі: оксиду вуглецю – 4604,7 т/рік, диоксиду азоту – 3977,5 т/рік, сірчистого ангідриду – 447,8 т/рік, сажі 345,3 т/рік.

Blog