Кузьмина Н. В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения
| Вид материала | Документы |
- Экспертное заключение об уровне профессиональной деятельности педагогического работника, 203.73kb.
- Урок производственного обучения на тему: "монтаж и контроль мультивибратора", 94.9kb.
- Марьясова Елена Викторовна. Грамотами за второе и третье место удостоены мастера производственного, 24.96kb.
- Должностная инструкция мастера производственного обучения Общие положения, 48.08kb.
- Педагогические технологии производственного обучения, 206.54kb.
- К. Д. Ушинский в системе развивающего обучения особую важную роль отводил личности, 155.6kb.
- План курсовых мероприятий кафедры на 2009 год, 298.88kb.
- Использование нетрадиционных форм проведения уроков в процессе производственного обучения, 730.5kb.
- Согласовано: утверждаю, 353.81kb.
- Должностная инструкция инструктора производственного обучения работников 00. 00. 0000, 53.13kb.
Тема. Педагогічна культура як складова професійної компетентності викладача вищої школи.
Визначення сутності професійної компетентності викладача.
Педагогічний професіоналізм та компетентність викладача вищої школи.
Педагогічна культура викладача вищої школи.
Література
Архангельский С.А. Лекции по теории обучения в высшей школе.-М.: Высшая школа, 1976.
Басова Н.В. Педагогика и практическая психология. – Ростов-Дон, 2000.
Гура О.І. Педагогіка вищої школи: вступ до спеціальності: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005.
Симонов В.П. Педагогический менеджмент. – М.,1997.
Кузьмина Н.В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения. – М.: Высш. шк., 1990.
Занина Л.В., Меньшикова Н.П. Основы педагогического мастерства. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2003.
Визначення сутності професійної компетентності викладача.
Професія викладача вищої школи – одна із найбільш творчих і складних професій, в яких поєднано науку і мистецтво. Ця професія споріднена з працею письменника (творчість у підготовці матеріалу), режисера і постановника (створення замислу і його реалізація), актора (в педагогічній діяльності інструментом є особистість викладача), педагога, психолога та науковця.
Професійна педагогічна діяльність викладача може розглядатися як цілісна динамічна система. Н.В. Кузьміна виділяє такі структурні складники і функціональні компоненти педагогічної діяльності як суб’єкт педагогічного впливу, об’єкт педагогічного впливу, предмет їх спільної діяльності, цілі навчання, засоби педагогічної комунікації. Всі ці компоненти знаходяться у прямій та зворотній взаємозалежності.
Успішність реалізації основних завдань педагогіки в значній мірі базується на рівні розвитку особистісних, професійних здібностей педагога, його професійної компетентності, оскільки, як вказують В.А. Сластьонін, І.Ф. Ісаєв, О.І. Міщенко, Є.Н. Шиянов, для того, щоб управляти розвитком особистості, необхідно бути компетентним.
Сучасний стан наукової психолого-педагогічної літератури визначається наявністю великої кількості понять, які характеризують певний рівень розвитку і професійного становлення особистості педагога, здатного до ефективної реалізації педагогічної діяльності.
В різних тлумачних словниках тлумачення поняття “компетентний” відрізняються за своїм змістом. У вітчизняній науковій літературі до поняття компетентності в основному включають певну сукупність знань, рівень умінь і певний досвід їх використання.
Бути компетентним – значить уміти мобілізувати у даній ситуації набуті знання і досвід. Компетентність не може бути ізольована від конкретних умов її реалізації. Вона органічно пов’язує одночасну мобілізацію знань, умінь і способів поведінки, спрямованих на умови конкретної діяльності.
Компетентність визначається як властивість особистості і підрозділяється на декілька видів (Н.В.Кузьміна), на яких базується зрілість людини в професійній діяльності (А.К.Маркова):
- соціально-психологічну компетентність, яка визначається як властивість індивіда ефективно взаємодіяти з людьми, які її оточують в системі між особистісних відносин;
- комунікативна компетентність-конгломерат знань, вербальних і невербальних вмінь та навиків спілкування;
- професійно-педагогічна компетентність, як здатність до продуктивного спілкування в умовах, які визначені педагогічною системою.
Основними елементами професійно-педагогічної компетентності є наступні:
1.Спеціальна і професійна компетентність в сфері дисципліни, яка викладається.
2. Методична компетентність в сфері способів формування знань, вмінь та навичок.
3. Соціально-психологічна компетентність в сфері процесів спілкування.
4. Диференційно-психологічна компетентність в сфері мотивів, здібностей, спрямованості.
5. Ауто психологічна компетентність в сфері достоїнств та недостатків своєї діяльності і особистості.
В цілому професійна компетентність педагога представлена як складне індивідуально-психологічне утворення на основі інтеграції досвіду, теоретичних знань, практичних вмінь і значимих особистісних властивостей, які обумовлюють готовність до актуального виконання педагогічної діяльності.
Професійну діяльність педагога вищої школи характеризує і таке поняття як “педагогічна майстерність”. В Українському педагогічному словнику педагогічна майстерність визначається як характеристика високого рівня педагогічної діяльності, який ґрунтується на високому фаховому рівні педагога, його загальній культурі та педагогічному досвіді. Необхідними умовами педагогічної майстерності є гуманістична позиція й професійно значимі особистісні риси і якості. ( )
За думкою Н.В. Кузьміної, поняття майстерності відноситься до сукупності вмінь, які роблять процес діяльності своєрідним, індивідуальним. Вищим проявом педагогічної майстерності є педагогічне мистецтво, педагогічна творчість.
Педагогічна майстерність включає:
- особистісний компонент, як єдність мотиваційно-ціннісної складової (професійно-педагогічної направленості) і індивідуально-психологічних особливостей (загальних і професійно-педагогічних здібностей);
- інформаційно-теоретичний компонент: спеціальні, методологічні, психолого-педагогічні знання;
- діяльнісний компонент, який поєднує педагогічну технологію та техніку.
За визначенням І.А.Зязюна, педагогічна майстерність – це комплекс якостей особистості, що забезпечує високий рівень самоорганізації професійної діяльності педагога. Її складовими є гуманістичне спрямування, теоретичні знання, педагогічні здібності, педагогічна техніка.
Основним компонентом професійної зрілості педагога вищої школи є само актуалізація. Представники гуманістичної педагогіки та психології (А.Маслоу, К.Роджерс та ін.) розглядали самоактуалізацію як базову основу і головну умову професійної діяльності.
Професійна зрілість педагога вищої школи виражається в єдності індивідуально-особистісного, процесуально-технологічного і самоактуалізаційного компонентів.
Отже, професійна компетентність, педагогічна майстерність та професійна зрілість визначаються активністю самого педагога як суб’єкта діяльності в процесі підготовки і в результаті реалізації соціально-педагогічних вимог до його праці.
Педагогічний професіоналізм та компетентність викладача вищої школи.
Основними компонентами професійної компетентності фахівця визначені:
Знання – логічна інформація про навколишній і внутрішній світ людини, зафіксована в її свідомості.
- Вміння – психічні утворення, які полягає в засвоєнні людиною способів і навиків діяльності.
- Навички – дії, сформовані в процесі повторення і доведені до автоматизму.
- Професійна позиція – система сформованих установок і орієнтацій, відношення і оцінок внутрішнього і навколишнього досвіду, реальності і перспектив, а також домагань, які визначають характер дій, поведінки. Процес формування професійної позиції базується на спрямованості особистості (психологічна властивість яка поєднує цінності, устремління, потреби особистості).
- Індивідуально-психологічні особливості людини – поєднання різних структурно-функціональних компонентів психіки, які визначають індивідуальність, стиль діяльності, поведінки і виявляються в якостях особистості.
- Акмеологічні варіанти – внутрішні збудники, які обумовлюють потребу в саморозвитку, творчості та самовдосконалення.
Викладач вищої школи має задовольняти такі вимоги:
висока професійна компетентність – глибокі знання й широка ерудиція в науково-предметній галузі, нестандартне мислення, креативність, володіння іноваційною тактикою і стратегією, методами вирішення творчих завдань;
педагогічна компетентність – ґрунтовні знання педагогіки і психології, зокрема андрагогіки, медико-біологічних аспектів інтелектуальної діяльності, володіння сучасними формами, методами, засобами й технологіями навчання;
соціально-економічна компетентність – знання глобальних процесів розвитку цивілізації та функціонування сучасного суспільства, а також основ соціології, економіки, менеджменту і права;
комунікативна компетентність – культура усної та писемної форм літературної мови, володіння іноземними мовами, сучасними інформаційними технологіями, ефективними методами і прийомами міжособистісного спілкування.
Зміст сучасної підготовки по тій чи іншій спеціальності представлений в кваліфікаційній характеристиці – нормативній моделі компетентності, яка відображає науково обґрунтований склад професійних знань, вмінь, і навичок.
Кваліфікаційна характеристика фахівця, в даному випадку – викладача вищої школи, - це по суті, зведені узагальнені вимоги до педагога на рівні його теоретичного і практичного досвіду.
Нова концепція освіти і виховання у вищій школі вимагає удосконалення педагогічної діяльності викладачів вищої школи і досягнення ними професіоналізму.
Поняття професіоналізму в психолого-педагогічній літературі розглядається як майстерність (Іванова С.І.), певний рівень майстерності (Ю.К. Бабанський), ототожнюється з поняттям “самоосвіта” та самовиховання (К.Лівітан).
В структурі професійної педагогічної діяльності можна виділити три складових компонента: професіоналізм знань, професіоналізм спілкування, професіоналізм самовдосконалення. Відсутність одного з них у діяльності викладача вищої школи свідчить про не сформованість педагогічного професіоналізму.
Педагогічна культура викладача вищої школи.
У державній національній програмі “Освіта” в галузі вищої освіти передбачається – як стратегічне завдання - підготовка фахівців високого професійного і культурного рівня.
Глибокі соціальні й економічні зрушення, що відбуваються в нашій країні, спонукають до реформування системи освіти, яка має сприяти утвердженню людини як найвищої соціальної цінності.
Лише компетентна, самостійна і відповідальна, з чіткими громадянськими позиціями індивідуальність, тобто вихована людина здатна до оновлення суспільства, забезпечення державності в країні, розвитку її економіки та культури.
Державна національна програма “Освіта. Україна XXI століття” одним із напрямів реформування освіти визначає підготовку нової генерації вчителів з високим загальним рівнем педагогічної культури, які б втілювали в життя основні принципи перебудови освіти.
У формуванні особистості педагога є два головних аспекти – професійний і культурний. Вищий навчальний заклад покликаний давати не тільки знання, а й формувати особистість, індивідуальність.
Культурний педагог – це не взірець формально – етикетної шляхетності, а інтелігентна людина за своєю найвищою духовною сутністю із творчим і гуманним способом світобачення і світосприймання. Саме культура є підґрунтям формування особистості педагога. Тільки у культурному середовищі можуть формуватися спеціалісти, здатні вільно і широко мислити, створювати інтелектуальні цінності, яких завжди потребує суспільство і вища школа зокрема.
Культура педагога пройшла певні етапи свого розвитку разом з розвитком культури суспільства. Вона, як феномен педагогічної практики, існувала завжди, але мала різне соціальне й професійне “забарвлення” залежно від впливу різних чинників: політики в сфері освіти; моральних відносин в суспільстві; пануючої релігії; певного типу виховання, котрий був необхідний державі.
Педагогічна культура діалектично пов’язана з усіма елементами особистісної культури: моральною, естетичною, розумовою, правовою, політичною, екологічною та ін., так як є інтегральним показником інших видів культур і в той же час включає їх у себе.
Педагогічна культура має дві форми прояву: статичну і динамічну. Статична форма відбиває її як наявний рівень, який забезпечує її подальший розвиток. Динамічна форма педагогічної культури виявляється у розвитку вміння реагувати на зміни, удосконалювати себе відповідно до умов навколишнього середовища, використовуючи набуту систему педагогічних цінностей. Завдяки динамічній формі у процесі педагогічної діяльності створюються умови для розвитку особистості та її педагогічної культури.
У навчально-виховному процесі вищого навчального закладу головним засобом передачі культури, духовних цінностей є неповторна індивідуальність викладача як носія культури і суб’єкта між особистісних стосунків з унікальною особистістю студента, яка постійно змінюється збагачується. Оскільки об’єктом педагогічної діяльності є особистість, то вона будується за законами спілкування. Антуан де Сент Екзюпері називав спілкування найбільшою розкішшю на світі, але для педагога спілкування – це професійний обов’язок.
Отже, складові педагогічної культури – науковий світогляд, наукова ерудиція, духовне багатство, педагогічна майстерність, педагогічні здібності, природно-педагогічні людські якості, педагогічна техніка (культура зовнішнього вигляду, культура мови, культура спілкування, педагогічна етика, педагогічний такт), прагнення до самовдосконалення.
Запитання і завдання для самоконтролю
Розкрийте сутність поняття “компетентність”.
Зробіть аналіз співвідношення понять: “професійна компетентність викладача”, “педагогічна майстерність”, “професійна зрілість”.
Розкрийте сутність професійних знань викладача вищої школи.
Розкрийте сутність професійних вмінь викладача вищої школи.
Розкрийте сутність професійних якостей викладача вищої школи, таких як: емпатія, ідентифікація, рефлексія, децентрація.
Завдання для самостійної роботи
Визначте основні компоненти професійної компетентності фахівця своєї галузі.
На основі аналізу компонентів професійної педагогічної компетентності визначте основні вимоги до особистості педагога вищої школи та протипоказання до педагогічної діяльності.(письмова робота)
Зробіть само діагностику . Проаналізуйте результати. Складіть план подальшого саморозвитку.(додаток )
Додаткова література
Зязюн І.А., Сагач В.Н. Краса педагогічної дії. – К.,2002
Вітвіцька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури.-Київ: центр навч. літератури, 2003.
Навчальний процес у вищій педагогічній школі / За ред. О.Г.Мороза.-К.: НПУ ім.. М.Драгоманова,2001.
Стефановская Т.А. Педагогика: наука и искусство. Курс лекций. – М.: Изд-во «Совершенство», 1998.
Рыданова И.И. Основы педагогики общения. – Минск, 1998.
Гончаренко С.У. Український тлумачний словник. – К.: - “Либідь”, 1987.
Додаток для само діагностики
Фахівцю важливо мати схильність до самовдосконалення. Здійсніть самодіагностику: “Дайте відповіді на запитання поданого нижче опитувальника.”
Відповіді «ні», «частково», «так».
1.Чи читали ви щось про методи самоосвіти та самовиховання?
2. Відомі вам ваші сильні та слабкі риси характеру?
3. Маєте чи мали ви ідеал(приклад), якому ви прагнули наслідувати?
4. Коли-небудь ви вели щоденник?
5. Прагнули ви колись виховати в собі силу волі або інші якості?
6. Часто ви замислюєтесь про причини своїх помилок і негараздів?
7. Чи бажаєте ви краще себе пізнати, виявити свої можливості?
8.Як на вашу думку, вам необхідні самоосвіта й самовиховання?
9. Чи вважаєте ви себе цілеспрямованою людиною?
10. Чи спроможні ви продовжувати вирішувати складне завдання, якщо перші 2 години не дали вам очікуваного результату?
11. Чи плануєте ви ваше життя (на день, тиждень, місяц, рік)?
12. Здатні ви самостійно оволодіти новими видами діяльності?
13.Чи аналізуєте ви те, що запланували і не виконали?
14. Помічали інші коли небудь “ваші зміни до кращого”?
15. Здатні ви стримувати себе в конфліктній ситуації?
16. Здатні ви до ризику?
17. Чи хвилює вас ваше майбутнє (те, що відбудеться з вами через 5-10 років)?
Теперь просуммируйте баллы, которые вы набрали с учетом того, что відповідь «ні» - 1 бал, «частково» - 2 бала, «так» - 3 бала.
Дуже високий рівень розвитку: 48 – 51 бал.
Високий рівень розвитку: 44 – 47 бал.
Вище середнього: 36 – 43 бал.
Середній: 32 – 35 бал.
Нижче середнього: 25 – 31 бал.
Низький: 21 – 24 бал.
Дуже низький: 17 – 20 балів.
Упражнение «Проанализируйте свой потенциал»
(по Д.Джеймс)
Цель: постараться разобраться в себе. Определить свои сильные и слабые стороны. Свои достижения и потенциальные способности.
Начните с краткого самоанализа. Ответьте на несколько основополагающих вопросов.
Выберите шесть слов, которые, по вашему мнению, лучше всего характеризуют вас в работе.
И шесть слов, которые, по вашему мнению, используют коллеги для вашей харак-ки.
Еще шесть слов, которыми характеризуют вас близкие друзья вне работы.
Какие честолюбивые замыслы вы вынашивали в детстве?
Какие честолюбивые замыслы есть у вас сейчас?
Назовите три принципа, за которые, по вашему мнению, стоит бороться.
Назовите трех человек, которыми вы восхищаетесь.
Что доставляет вам наибольшее удовольствие в вашей профессии?
Чем бы вы больше всего хотели зарабатывать на жизнь?
Что может вас разозлить?
Что может вас осчастливить?