Методика проектного навчання на уроках технічної праці в 5 класі

Вид материала

Урок

Содержание Мета уроку. Об’єкт навчальної праці Тип уроку. IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку. V. Вивчення нового матеріалу за планом VI. Практична робота. 6.2 Поточний інструктаж 6.3 Заключний інструктаж Об’єкт навчальної праці Орієнтовний план проведення уроку IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку. V. Практична робота 5.2 Поточний інструктаж 5.3 Заключний інструктаж Об’єкт навчальної праці IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку. V. Вивчення нового матеріалу за планом VI. Практична робота. VII. Підсумок уроку. Мета уроку. ... Полное содержание

Подобный материал:

• Методика організації проектно-технологічної діяльності учнів на уроках обслуговуючої, 1462.27kb.
• Формування у дитини емоційно-позитивного ставлення до навчання, 161.42kb.
• Положення про навчання з охорони праці мислятинської зош І – ІІІ ступенів, 504.82kb.
• Практикум з технічної праці (навчальний модуль „Ручна обробка металів ) форма навчання:, 190.72kb.
• Список наукових праць з проблеми «Методика проектно-технологічної діяльності учнів, 89.01kb.
• Інноваційні технології на уроках фізичної культури, 72.79kb.
• 5-й клас перші збори. Труднощі адаптації дитини до навчання у 5-му класі, 25.46kb.
• План графік проведення навчання зі спецкурсу «Охорона праці та безпека життєдіяльності», 19.58kb.
• Галузь застосування: у системі професійно-технічної освіти при вивченні предмету «Основи, 391.19kb.
• Методика диференційованого навчання 27 > Результати дослідницько-експериментальної, 432.63kb.

Урок 21. Оздоблення виробів. Випалювання на деревині ( 1 год.)


Мета уроку. Засвоєння знань про види оздоблення виробів з фанери, принцип дії приладу для випалювання на деревині; формування прийомів випалювання на деревині. Виховувати акуратність під час виконання оздоблюваних робіт тощо.

Об’єкт навчальної праці: кухонна дошка (кухонна поличка)

Обладнання. Прилад для випалювання, зразки малюнків для перенесення на виріб, наждачна шкурка з нульовим зерном.

Тип уроку. Комбінований.


Орієнтовний план проведення уроку.

І.Організаційна частина ( 2 хв )

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів ( 6 хв)

ІІІ.Мотивація навчально-трудової діяльності ( 3 хв)

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 1 хв)

V. Вивчення нового матеріалу ( 7 хв)

VI. Практична робота ( 21 хв)

VII. Підсумок уроку ( 5 хв)


Хід уроку

І.Організаційна частина.

• перевірка присутніх
  
• призначення чергових
  

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (методом бесіди з’ясовують питання):

1. Які найбільш суттєві недоліки має деревина як матеріал?

2.Подивіться уважно на будь-які вироби з деревини: вікна, двері, меблі, іграшки. Якого вони кольору? Чому вони мають такий колір? (Усі вони пофарбовані різними фарбами або покриті лаками).

3. Як на вашу думку для чого це роблять? Чи захищає таке фарбування деревину від псування?

4.Чи потрібно захистити виріб (кухонну поличку) від псування?

5.Як ви пропонуєте це зробити?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності.

Щойно у нашій бесіді ви зрозуміли ( власне самі дали відповідь на запитання) для чого потрібно оздоблювати виріб. Крім того, у подальшому, проектуючи будь-який виріб з деревини або металу чи будь-якого іншого матеріалу, процес його виготовлення буде завершуватись оздобленням. Отже здобуті уміння на цьому та наступному уроці будуть вам потрібні упродовж всього часу вашого навчання у шкільній майстерні.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує на дошці тему уроку, повідомляє ( або записує) навчальні завдання:

• називати види оздоблення виробів з фанери, характеризувати фарби, які застосовують для оздоблення виробів;
  
• визначати поняття про принципи дії приладу для випалювання;
  
• оздобити виріб випалюванням по контуру найпростішим декором.
  

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) Види оздоблення.

б) Випалювання по дереву

а) Потрібна якість остаточної обробки столярних виробів залежить від їх призначення. Так, ящики для посилок, інструментів, цвяхів тощо цілком досить обробити рубанком. Різні підставки для приладів, ослінчики, дешеві меблі тощо фарбують, більш дорогі лакують. Але є чимало таких столярних виробів, зовнішні поверхні яких обробляють особливо старанно. Це – меблі з дорогих порід деревини, рами до картин, столики до шахів, декоративні речі з різьбленням на деревині тощо.

Після остаточної обробки вироби набувають гарного вигляду. Крім того, плівка фарби або лаку захищає вироби від зволожування, розтріскування, розклеювання від дії сонячних променів, а також від грибків та шкідників. Чим краще оброблено поверхню виробу тим краще він зберігається.

Розрізняють такі види оздоблення виробів з деревини:

• столярна обробка (прозора);
  
• полірування;
  
• обробка-імітація;
  
• художньо-лицьове;
  
• малярне фарбування (непрозоре фарбування).
  

Для малярного фарбування користуються клейовими, олійними та емальовими фарбами. Вікна, двері, меблі (кухонні, столові, лікарські, шкільні та ін.), які треба періодично мити, а також спортивний інвентар фарбують олійними фарбами. Спочатку виріб готують до фарбування, для чого поверхню зачищають шліфувальною шкуркою в ручну або на спеціальних шліфувальних верстатах.

Якщо застосовують масляні фарби, то виріб покривають здебільшого двома-трьома шарами фарби. Перший шар наносять більш рідкою фарбою, а другий – густішою.

Олійні емалі дуже чутливі до зміни температури та вологості, від яких вони швидко псуються.

Нітроемалі вологостійкі. Їх наносять тільки розпилювачами, тоді як олійні фарби та емалі можна також наносити пензлями.

б) Випалювання – один із видів художнього оздоблення дерева. Його застосовують при виготовленні сувенірів, меблів та різних дрібних виробів з дерева.

Перед випалюванням заготовку (місце на виробі) зачищають наждачною шкуркою і наносять малюнок. Випалюють малюнок випалювальним апаратом з нагрівальним наконечником 1, закріпленим у пластмасовій ручці.

Ручку з нагрівальним пером тримають у правій руці, як олівець. Пером починають працювати, якщо воно нагрілось до темно-червоного кольору. Нагрівання пера регулюють ручкою від положення менше до положення більше. Треба пам’ятати, що коли перо нагріється до яскраво-червоного кольору, воно може перегоріти.

Працюючи випалювальним апаратом, треба пам’ятати таке:

1.Прилад можна вимикати тільки з дозволу учителя.

2.Перед вмиканням приладу все має бути готовим для випалювання.

3.Перо має бути розжарене до темно-червоного кольору.

4.Після 10…15 хвилин випалювання прилад вимикати на 2-3 хвилини.

5.Періодично провітрювати приміщення.

6.Забороняється залишати прилад увімкнутим.

VI. Практична робота.

Завдання. Випалювання візерунку на кухонній дошці

6.1 Вступний інструктаж.

Пояснити послідовність виконання роботи:

• за допомогою копіювального паперу перенести зображення малюнка на одну із сторін виробу;
  
• поставити випалювальний апарат праворуч від себе, установити ручку в положення М і ввімкнути вилку в мережу;
  
• повертаючи ручку в бік положення Б, довести розжарення пера до темно-червоного кольору;
  
• короткими рухами пера виконати малюнок;
  
• під час роботи не слід сильно тиснути на перо, оскільки після нагрівання воно може зламатись.
  

6.2 Поточний інструктаж:

• акцентую увагу дітей на те, що тонкі лінії можна виконати, якщо ставити маленькі точки однакового розміру при середньому нагріванні пера;
  
• товсті лінії утворюються при більш високому нагріванні пера, яке рухають більш повільно;
  
• товщину ліній, при певній температурі пера, можна змінювати в залежності від швидкості руху пера – швидкий рух дає тонку, і повільний – товсту лінії.
  
• нагадую про правила техніки безпеки під час роботи з приладом.
  

6.3 Заключний інструктаж:

• демонстрація кращих робіт;
  
• недоліки допущені в роботі та шляхи їх усунення.
  

VII. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія (усвідомлення набутих знань, виконаної роботи):

1.Що нового дізналися на уроці?

2. Які практичні операції виконували?

7.2 Заключна частина:

• виставлення оцінок за роботу на уроці;
  
• домашнє завдання: знайти в літературних джерелах малюнки для перенесення і випалювання їх на виробах або контурах.
  

Урок 22. Оздоблення виробів. Лакування (фарбування) виробу ( 1 год.)


Мета уроку. Формування вмінь виконувати оздоблення лакуванням та фарбуванням дерев’яних виробів. Виховувати акуратність та організованість, виконавчу дисципліну.

Об’єкт навчальної праці: кухонна поличка (дошка).

Обладнання. Пензлі, баночка, лак або фарба, підкладна дошка, наждачний папір.

Тип уроку. Формування практичних вмінь та навичок.


Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина ( 4 хв)

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів ( 6 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності ( 2 хв)

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 1 хв)

V. Практична робота ( 28 хв)

VI. Підсумок уроку ( 5 хв)


Хід уроку

І.Організаційна частина.

• Перевірка присутніх.
  
• Призначення чергових.
  
• Перевірка черговими наявності необхідних матеріалів.
  

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (методом «мікрофон» з’ясовують питання):

1.Які ви знаєте види оздоблення?

2.Якими фарбами користуються під час оздоблення виробів?

3.З якою метою фарбують столярні вироби?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності.

Лакування чи фарбування виробу надзвичайно необхідна частина в технології виготовлення будь-якого виробу. Сьогодні ми з вами будемо лакувати (фарбувати) виріб. Набуті знання та досвід роботи стане вам у нагоді під час ремонтних робіт в домашньому господарстві.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує на дошці тему уроку, повідомляє навчальні завдання:

- виконати лакування (фарбування) виробу;

V. Практична робота

Лакування (фарбування) виробу.

5.1 Вступний інструктаж

Пояснити послідовність виконання роботи:

• на підкладну дошку поставити виріб і баночку з лаком;
  
• пензлем нанести шар лаку на внутрішню, а потім на зовнішню поверхню виробу;
  
• після просушування нанести ще один шар лаку й поставити деталь для остаточного сушіння
  
• покласти пензель у баночку з водою і прибрати робоче місце, вимити руки з милом.
  

5.2 Поточний інструктаж (методом демонстрації з поясненням)

• звернути увагу учнів на те, що рух пензля повинен бути спрямований від середини виробу до його країв, а не навпаки:
  

• акцентувати увагу учнів: неможна наносити занадто великий шар лаку (фарби) – він повинен триматись на поверхні виробу, а не збігати із стінок виробу цівкою.
  

5.3 Заключний інструктаж:

• демонстрація кращих робіт;
  
• недоліки допущені в роботі та шляхи їх усунення.
  

VI. Підсумок уроку.

Рефлексія (методами спільного обговорення):

1. Що ми робили на уроці?

2.Що нового ви дізналися на уроці?

3.Чи досягли очікуваних результатів? Що саме вдалося зробити?


Урок 23. Оцінка об’єкта і процесу технологічної діяльності ( 1 год.)


Мета уроку. Засвоєння знань про витрати на виготовлення виробу.

Формування умінь розраховувати витрати матеріалів на виконання виробу. Розвивати мислення. Виховувати бережливе ставлення до матеріальних цінностей.

Об’єкт навчальної праці: кухонна поличка (дошка)

Обладнання. Виріб, лінійка, зошит.

Тип уроку. Комбінований.


Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина ( 1 хв )

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів ( 10 хв )

ІІІ.Мотивація навчально-трудової діяльності ( 2 хв )

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку( 2 хв )

V. Вивчення нового матеріалу ( 10 хв)

VI. Практична робота ( 15 хв)

VII. Підсумок уроку ( 5 хв)


Хід уроку

І.Організаційна частина.

• Призначення чергових.
  
• Перевірка присутніх
  

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (методом бесіди з’ясовують питання):

1.Пригадайте як правильно користуватись лінійкою під час вимірювання лінійних розмірів?

2.Назвіть основні показники якості об’єкту технологічної діяльності?

3.Як ви розумієте слова «економія», «економне використання»?

4.Як ви вважаєте чи обмежені запаси деревини в природі?

5.Чи були відходи деревини під час виготовлення вашого виробу? Як ви розумієте слово «відходи»? Чи можливе їх повторне використання?

6.Чи можна визначити кількість відходів при виготовленні певного виробу?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності.

Знання та уміння, які ви отримаєте сьогодні на уроці дадуть вам змогу більш економно ставитись до природних ресурсів, і зокрема деревини. Контроль кількості відходів (їх зменшення) дає змогу більш економно організувати виготовлення виробу, і відповідно зменшити його ціну, що значно економить ваш бюджет (бюджет вашої родини).

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує на дошці тему уроку, повідомляє дидактичні завдання:

- знати методи контролю якості виробів, поняття витрати на виготовлення виробу;

- визначати відходи на виготовлений виріб, здійснювати розрахунок витрат матеріалів на виконання виробу

- здійснювати екологічний аналіз виробу.

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) методи контролю якості виробу

б) економічне обґрунтування виробу;

в) відходи деревини;

а) Після того як виріб виготовили здійснюють контроль якості. Серед методів контролю якості найбільш поширеними є візуальний та метод вимірювання лінійних розмірів виробу.

Суть візуального контролю полягає у тому, що після остаточної обробки та оздоблення виробу його уважно оглядають на наявність браку, що є наслідком порушення технології обробки матеріалу. На виробництві, як правило, цим займається окрема ланка працівників, які складають незалежну експертизу про якість виробу – відділ технічного контролю (ВТК).

Під час візуального контролю виробу, дотримуються наступних вимог:

• виріб повинен в цілому відповідати запланованим функціональним характеристикам, тобто бути придатним до використання;
  
• відсутність занадто великих щілин у місцях з’єднання деталей;
  
• виріб не повинен мати скошених або сколотих деталей;
  
• бути естетично привабливим,
  
• відсутність добре помітних подряпин чи ушкоджень, які можуть залишитись внаслідок порушення послідовності операцій обпилювання чи шліфування наждачним папером.
  

Окремі вимоги ставлять до оздоблення виробу. Якщо виріб пофарбований то звертають увагу на рівномірний розподіл фарби по всій його поверхні, наявність «напливів» чи надмірного нашарування фарби або ж навпаки - її відсутності у вигляді «прогалин» в окремих місцях. Це ж стосується полакованих виробів. Полакований виріб повинен мати матовий блиск, що свідчить не стільки про великий шар лаку, який поклали на поверхню виробу, а на якісно відшліфовану поверхню виробу до лакування. На ньому також повинні бути відсутні лінії розмітки (якщо лакування було прозоре) чи інші позначки олівцем. Якщо виріб має малюнок, він має бути розташований симетрично по центру або ж в цілому не порушувати композицію, яка закладена у виріб. Якщо під час лакування (фарбування) виробу порушували час його висихання, наприклад недостатньо давали йому висохнути, то виріб в окремих місцях (це як правило труднодоступні місця – в кутових з’єднаннях тощо) залишається «вологим». Такі місця набиваються брудом, виріб швидко набуває неохайного, брудного вигляду. Вважається, що виріб полаковано (пофарбовано) якісно, якщо його можна протерти вологою тканиною без шкоди для його покриття.

Інший метод контролю якості виробу – вимірювання лінійних розмірів. Його здійснюють посилаючись на креслення виробу, з використанням вимірювального інструменту. Для цього визначають основні (контрольні) розміри виробу. Їх ще часто називають габаритними. Роблять заміри цих розмірів виробу, і порівнюють із запланованими, тобто тими, що визначенні на кресленні виробу.

б) В умовах сучасного серійного виробництва необхідною умовою його успішного функціювання є економічне обґрунтування тієї продукції, яку виготовляють. Мета економічного обґрунтування – встановити дійсну необхідність виготовлення того чи іншого об’єкту. Під час виготовлення, наприклад, машини, витрати на її виготовлення можуть перевищувати прибуток від її продажу. Тоді кажуть про те, що виготовлення і серійне виробництво таких машин є збитковим, і проектування та випуск такої продукції зупиняють або не починають взагалі.

Економічне обґрунтування проводять у три етапи:

1. 
   Визначення витрат на виготовлення виробу.
   
2. Скільки коштувало виготовлення виробу для його виробництва (собівартість).
   
3. Визначення ціни виробу, за якою будуть здійснювати його продаж.
   

в) У процесі обробки деревини в столярній майстерні залишаються різні відходи: тирса, стружки, кусочки дощок, рейок, брусків. Якщо на заняттях у майстерні неекономно використовується деревина, залишається чимало відходів.

Можна уявити собі, як багато відходів буває на великих деревообробних підприємствах, таких, наприклад, як меблева фабрика, яка випускає за один день сотні шаф, тумбочок, стільців та інших столярних виробів. Багато років тому більшість відходів деревини спалювали, тільки деяку частину використовували для утеплення приміщень. Сьогодні на сучасних промислових підприємствах відходи деревини повністю використовують для потреб народного господарства. Із відходів роблять деревно-стружкові і деревно-волокнисті плити, картон і папір, матеріал для утеплення будинків та багато іншого.

Використовуючи відходи деревини в меблевому виробництві, будівництві та інших галузях народного господарства, ми економимо велику кількість деревини й тим зберігаємо дерева в лісах. А ліс дуже потрібен людям. Дерева виділяють кисень і фітонциди (фітонциди – це утворювані рослинами речовини що вбивають мікроорганізми), вони оберігають річки від обміління, родючі землі – від суховіїв та чорних бур.

VI. Практична робота.

Завдання 1. Заготовка деревини для виготовлення шпаківні має масу 3,2 кг, а готова шпаківня (кухонна поличка) – 2,6 кг. Користуючись формулою: _{n = (Мзаг – Мвир /Мзаг)*100%} визначити процент деревини, що пішла у відходи в процесі обробки. В цій формулі М_заг – маса заготовки, М _вир – маса виробу.

Завдання 2. Розрахунок витрат матеріалів, за вище наведеною формулою, на виконання запланованого виробу.

VII. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія (усвідомлення набутих знань, виконаної роботи)

Учитель просить кожного учня відповісти на такі запитання:

1 Чи змінилося ваше ставлення до конструкційних матеріалів? Чому важливо економно витрачати деревину?

2. Які питання, серед тих, що вивчались на даному уроці, стануть вам у нагоді під час подальшої роботи у шкільній майстерні?

7.2 Заключна частина:

• виставлення оцінок за роботу на уроці;
  
• домашнє завдання: завершити розрахунки.
  

Електротехнічні роботи


Урок 24. Електрична енергія в господарстві держави і в побуті. Електричне коло (1 год.)


Мета уроку. Засвоєння знань про електричне коло, джерело струму, з’єднувальні проводи, споживач, електромонтажні інструменти. Сприяти розвитку інтересів до електротехнічних робіт.

Об’єкт навчальної праці: електричне коло.

Обладнання: електромонтажні інструменти (кусачки бокові, плоскогубці, круглогубці, викрутка); батарейка кишенькового ліхтарика, електрична лампочка, мідний стержень, нитка, скляна палочка, паперова стрічка.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.


Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина ( 2 хв)

ІІ. Актуалізація життєвого досвіду учнів ( 6 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності ( 2 хв)

IV. Повідомлення теми, мети. завдань уроку ( 2 хв)

V. Вивчення нового матеріалу ( 11 хв)

VI. Практична робота ( 20 хв )

VII. Підсумок уроку ( 7 хв )


Хід уроку

І.Організаційна частина.

• Перевірка присутніх
  
• Призначення чергових
  

ІІ. Актуалізація життєвого досвіду учнів (методом бесіди з’ясовують питання):

1.Яке значення, на вашу думку, має електрична енергія в житті людини?

2.Що освітлює наше житло? Чому електричну енергію вважають необхідною умовою для сучасного виробництва?

3.Чи користуєтеся ви дома електричною енергією?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності.

На цьому і на слідуючих уроках ми будемо вчитись оволодівати основами електротехніки, що дасть змогу не лише здійснювати ремонт побутової електротехніки в домашніх умовах, але й в майбутньому виготовляти об’єкти праці з електричними пристроями.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

• характеризувати електричне коло, джерело струму, з’єднувальні проводи;
  
• називати електромонтажні інструменти.
  

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) електрична енергія в житті людини та господарстві держави;

б) джерела і споживачі електричної енергії;

в) провідники і непровідники електричної енергії;

г) електричне коло;

д) електромонтажні інструменти.

а) Електрична енергія має величезне значення в житті і праці людей. Вона освітлює наше житло, вулиці міст, сіл, приводить в рух трамваї, тролейбуси, електричні поїзди. На електричній енергії працюють швейні машини, холодильники, електроплити, телевізори, радіоприймачі.

У промисловості електрична енергія приводить в рух верстати для обробки різних матеріалів, використовується для електрозварювання, виплавляння металів. На літаках, штучних супутниках Землі, космічних кораблях електроенергія застосовується для керування польотом та радіозв’язку.

У сільському господарстві за допомогою електроенергії готують корми, очищають зерно і т. д.

Ви дізнались на уроках природознавства, як дістають і передають на відстань електричну енергію і що для цього багато спалюють вугілля, газу, нафти, витрачають прісну воду річок. Це дорогі й потрібні для наших потреб природні багатства. Тому ми повинні економити електричну енергію.

б) Машини, за допомогою яких виробляють електричну енергію, називають генераторами. На електростанціях установлено генератори великих розмірів. Їх приводить у рух сила води або пари. Невеликі генератори встановлено на автомобілях, тракторах, мотоциклах.

Електричну енергію можна дістати також від гальванічних елементів. Для зручності використання гальванічні елементи виготовляють сухими. Якщо кілька таких елементів з’єднати між собою проводами матимемо батарею. Такі батареї використовуються в кишенькових ліхтариках, транзисторних приймачах. Батареї мають невеликий запас електричної енергії і тому швидко виходять з ладу.

Є джерела електричної енергії – акумулятори, які нагромаджують енергію, а при потребі віддають її. Ці процеси відповідно називають заряджанням і розряджанням акумулятора.

Генератори, батареї гальванічних елементів, акумулятори називають джерелами електричної енергії.

В електричних лампах, двигунах, нагрівальних приладах використовується електрична енергія. Усі прилади й машини, що працюють на електричній енергії, називаються споживачами.

Джерело електричної енергії має два полюси (контакти). У споживача також є два контакти. Електрична енергія може надходити від джерела до споживача тільки в тому разі, коли контакти споживача приєднано до полюсів джерела.

в) Є речовини, по яких електроенергія може надходити від джерела до споживача. Прийнято казати, що вони проводять електричний струм, їх називають провідниками. Речовини, які не проводять електричного струму, називають непровідниками, або ізоляційними матеріалами.

г) Джерело електричної енергії і споживач, з’єднані між собою провідниками, утворюють електричне коло. Графічне зображення електричного кола за допомогою умовних позначень називається електричною схемою.

д) Складаючи (монтуючи) електричні кола, проводи приєднують до джерел, споживачів. Для виконання цих робіт користуються електромонтажними інструментами.

Кусачки бічні – інструмент, яким перерізують провід і знімають ізоляцію.

Плоскогубці – інструмент, яким згинають, скручують і обтискують місця з’єднання проводу.

Круглогубці використовують, коли треба загнути дріт, зробити з нього кільце. У круглогубців круглі губки.

Пасатижі – це комбіновані плоскогубці. Ними можна відкушувати, згинати, скручувати провід, обтискувати з’єднані жили проводів.

Викрутка потрібна для відгвинчування і загвинчування гвинтів.

Ніж використовують для зачищання проводів.

VI. Практична робота.

Завдання 1. Визначення дослідним шляхом провідників і непровідників електричного струму.