Geum.ru

1. Поняття І види інтелектуальної власності за законодавством України Поняття інтелектуальної власності у світовій правовій системі з'явилося не так давно

Вид материалаЗакон
Подобный материал:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   21


Такими необхідними умовами Закон встановив:винахід, корисна модель чи промисловий зразок не використовується протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати припинення використання зазначених об'єктів;


це невикористання мало місце без поважних причин і власник патенту не зміг цього спростувати;


особа, що виявила бажання використати винахід, корисну модель чи промисловий зразок, не досягла з патентовласником угоди про можливість укладення ліцензійного договору;


особа, що виявила бажання скористатися винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком, має для цього необхідні можливості.


В такому разі суд виносить рішення про надання дозволу за


цікавленій особі на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка і визначає обсяг використання, строк дії дозволу, розмір та порядок виплати винагороди власнику патенту.


Звертає на себе увагу те, що суд не зобов'язує патентовласника укласти ліцензійний договір, а сам видає своїм рішенням дозвіл на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. Це нова форма примусового використання об'єкту промислової власності, яка в певній мірі обмежує права патентовласника. Він мав би право розпоряджатися своїм результатом технічної творчості на свій розсуд. Має право патентовласник на певне замороження свого технічного рішення на певний час, розраховуючи на те, що пізніше настануть кращі технічні умови для його викорис


117


тання. За таких умов це технічне рішення може бути використано з кращим ефектом і, отже, принесе патентовласнику більші вигоди? Видається, що таке право має належати патентовласнику.


П. 2 статті 26 Закону має врегулювати досить складні відносини. Мова йде про ситуацію, коли використання двох винаходів, що охороняються різними патентами різних патентовласників, може дати значні техніко економічні переваги і один з них не може використовуватись без порушення прав другого. Власник одного патенту в такому випадку зобов'язаний видати дозвіл (видати лідензію) власнику іншого патенту. Такий же дозвіл має бути виданий і в тому разі, коли використання обох винаходів, корисних моделей чи промислових зразків в поєднанні дає кращий позитивний ефект.


Закони України про промислову власність визначають підстави припинення дії патенту та визнання його недійсним. В них проводиться чітка лінія, яка відрізняє правові підстави припинення дії патенту і підстави для визнання патенту недійсним. Дія патенту припиняється лише у двох випадках: а) власник патенту відмовився від подальшого правового захисту свого творіння; б) власник патенту перестав сплачувати встановлений збір за підтримання чинності патенту.


Патент може бути визнано недійсним повністю або частково у трьох випадках: а) в разі невідповідності запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка умовам патентоспроможності; б) в разі наявності у формулі винаходу чи корисної моделі ознак, для промислового зразкав сукупності суттєвих ознак, яких не було у поданій заявці; в) в разі порушення правил закордонного патентування винаходу, корисної моделі чи промислового зразка.


Зазначені Закони не містять механізму визнання патенту недійсним. Проте, враховуючи яскраво виражений спеціальний характер підстав для визнання патенту недійсним повністю чи частково, можна зробити висновок, що таке визнання провадиться лише Держпатентом України. Суду такі справи непідвідомчі.


Крім того, патент може бути визнано недійсним на підставі протесту будь якої особи, яка протягом шести місяців від дати публікації відомостей про видачу патенту може його подати до Апеляційної Ради. Закони, на жаль, не визначають підстав для такого протестубудь яка особа може опротестувати рішення про видачу патенту, але не сказано з яких підстав. Безумовно, такими підставами можуть бути вищенаведені, а також неправильне зазначення в матеріалах заявки автора (авторів) чи патентовласника (патентовласників). Спір про авторство розглядається судом. При позитивній оцінці зазначених Законів в цілому вони не позбавлені істотних недоліків, прогалин, протиріч та інших про


118


рахунків. І наш критичний огляд названих законів має на меті виявити зазначені недоліки, правильно їх оцінити і розробити шляхи їх усунення, тобто накреслити шляхи удосконалення законодавства про промислову власність.


Одним із істотних недоліків зазначених Законів є, на нашу думку, відсутність чітко визначених строків розгляду заявок на винахід, корисну модель чи промисловий зразок у Держпатенті України. Значення строків у цивільно правових відносинах важко переоцінити. Від чіткого їх дотримання багато в чому залежить ритм нашого ділового життя. Не менше значення строки мають і в патентному законодавстві. Зокрема, строки розгляду заявочних матеріалів можуть істотно впливати на процес підвищення технічного рівня виробництва в Україні. Визначення чітких строків, безумовно, підвищує відповідальність самого Держпатенту України перед державою за своєчасний розгляд і отже, і виявлення заявок на винаходи, корисні моделі та промислові зразки. Можна було б сказати, що строкице дисципліна. Де немає визначених строків, там немає дисципліни і там немає відповідальності. Досвід колишнього СРСР показував, що будь яке затягування розгляду заявок в колишньому Держкомвинаходів СРСР наносило величезну


шкоду державним інтересам.


Ні в кого не викликає сумніву, що заявка, розглянута протягом одного року, принесе більшу і ефективнішу користь, ніж винахід, заявка на який розглядалася кілька років. Між тим така загроза за теперішнім законодавством не виключається.


Видається, що законодавство про промислову власність має сприяти якнайшвидшому розглядові заявки в Держпатенті України, оскільки строки розгляду заявки в значній мірі зумовлюють технічний рівень виробництва. Проте, це законодавство поки що такого сприяння заявникам не виявляє, якщо не сказати більше.


Закон України <Про охорону прав на винаходи і корисні моделі> (в такій же мірі і Закон України <Про охорону прав на промислові зразки>) встановили різноманітні строки, пов'язані з розглядом заявочних матеріалів та використанням самих досягнень. Таких строків визначено біля двадцяти п'яти. Вони різні за своєю тривалістю і функціональним призначенням.


За тривалістю зазначені строки можна умовно поділити на два вили: довготривалі і короткотривалі. До перших варто віднести строки понад один рік, до другихстроки менше року. До довготривалих відносяться строки, які визначають чинність правоохоронних документівпатент на винахід видається строком на 20 років (п. 5 ст. 5), на корисну модель на 5 років (п. 5 ст. 5 Закону), на промисловий зразок на 10 років (п. 5 ст. 5 відповідного Закону). Трьохрічні строки встановлені для подання клопотання про проведення експертизи заявки на винахід по суті (п. 9 ст. 15 Закону). Якщо протягом трьох років винахід не використовується або використовується в недостатній мірі, то це дає право будьякій особі звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на


119


використання винаходу, корисної моделі (п. 1 ст. 26 Закону) чи промислового зразка (п. 1 ст. 23 відповідного Закону). Розкриття інформації про винахід, корисну модель за рік до подання заявки до Держпатенту не впливає на їх новизну (п. 5 ст. 6 Закону), а на промисловий зразок6 місяців (п. 5 ст. 7 Закону та п. 3 ст. 6 відповідного Закону). Після 18 місяців надається тимчасова правова охорона винаходу.


Що стосується довготривалих строків, встановлених законодавством про промислову власність, то видається, що вони функціонально доцільні, виправдані і їх тривалість обгрунтована. Тому щодо них принципових зауважень не виникає.


Короткотривалих строків в зазначених Законах встановлено значно більше, оскільки вони стосуються оперативної діяльності Держпатенту по розгляду заявочних матеріалів. Вони, передусім, вражають різноманітністю своєї тривалості. Як уже відзначалось, ці строки менше одного року і за своєю тривалістю вони бувають від одного місяця і, як правило, до шести місяців.


Шестимісячних строків Закон визначив п'ять. Перший з них встановлено для врахування уточнень заявки. При публікації заявки ці уточнення повинні надійти до Держпатенту не пізніше як за шість місяців до публікації (п. 3 ст. 15 Закону). Протягом шести місяців можна клопотати про подовження пропущених строків (п. 14 ст. 15 закону), оскаржити рішення Апеляційної ради до суду (ст. 22 Закону), оскаржити рішення про видачу патенту (п. 2 ст. 28 закону). Апеляційна рада зобов'язана розглянути скаргу на видачу патенту також протягом шести місяців (п. 2 ст. 28).


Тривалість зазначених строків не видається виправданою. Ці строки свідчать лише про прагнення влаштувати собі легке життя. Наприклад, уточнення до заявки можуть подаватись не пізніше, ніж за 6 місяців до її публікації. Чому? Збагнути важко. Підготувати уже уточнені заявочні матеріали до публікації можна встигнути і за два місяці. В разі пропуску строку з поважних причин закон надає можливість заявнику просити про їх продовження. Але чому такий тривалий строк для роздуму? Досить також два місяці для того, щоб з'ясувати для себе, чи варто просити про подовження строку, чи ні. Інша справа, що заявник повинен звернутися за продовженням строку не пізніше ніж через два місяці після усунення тієї обставини, яка стала причиною пропуску встановленого Законом строку.


Достатньо, на нашу думку і двомісячного строку для оскарження рішення Апеляційної ради до суду з приводу будь якого рішення Держпатенту по заяві. Тим більше, що початок перебігу цього шестимісячного строку починається віл дати одержання зазначеного рішення. За два місяці можна зважити, чи варто оскаржувати рішення Апеляційної ради чи ні, навіть якщо було необхідно вдаватися до консультацій спеціалістів.


Видається, що Апеляційна рада також могла б знайти можливість розглянути скаргу на видачу патенту скоріше, ніж за шість


120


місяців. Тим більше, що оспорювання видачі патенту справа надто серйозна, щоби її розгляд затягувати,мова ж йде про можливість якнайшвидшого використання винаходу (п. 2 ст. 28 Закону).


Що стосується строку для оскарження видачі патенту, встановленого Законом в шість місяців, то його варто зберегти, оскільки рішення про видачу патенту має дійти до всього зацікавленого загалу.


Отже, із п'яти шестимісячних строків, що мають місце в процесі розгляду заявки, тільки один досить обгрунтований. Решта чотири можуть бути скорочені до двох місяців без будь якої шкоди якості розгляду заявки в Держпатенті України.


Більшість визначених в Законі строків малої тривалостівід одного до чотирьох місяців. Їх приблизно біля п'ятнадцяти. Звертає на себе увагу те, що розбіжність багатьох із визначених строків в їх тривалості у більшості випадків не виправдана. Чим, наприклад, можна пояснити, що для такої досить складної процедури, як уточнення заявочних матеріалів, перекладу їх на державну мову та деякі інші законодавець встановив строк всього в два місяці. Роботодавцеві для роздуму над тим, чи брати на себе тягар заявляти службовий винахід, чи хай возиться з ним його автор, Закон надає чотири місяці. Не можна визнати, що цей строк виправданий. Його також можна скоротити без шкоди для якості розгляду і заявок, і майнових інтересів самото роботодавця. Закон не визначає строку для винахідника, протягом якого він має повідомляти роботодавця про створений ним винахід, очевидно, відразу після його створення. А роботодавець має розмірковувати чотири місяці. Видається, шо досить двох місяців.


Три місяці Закон надає заявнику строку для подання заяви про визнання за ним права пріоритету (точніше сказатиконвенційного пріоритету). Знову ж таки чому три місяці, не два. Відповідно до ст. 14 п. 1 заявник має право на визнання за ним так званого конвенційного пріоритету, якщо він подасть заявку в іншій країні не пізніше 12 місяців після встановлення конвенційного пріоритету.


Отже, заявник може разом із заявкою на винахід подати також і заяву про визнання за ним права на конвенційний пріоритет. Якщо він такої заяви разом із заявочними матеріалами не подав, він може це зробити протягом трьох місяців від дати подання заявки. Але ж усім зрозуміло, що таку заяву можна подати і протягом одного чи двох місяців.


Треба визнати, що двох місяців цілком досить для сплати збо


ру за видачу патенту. Ст. 19 Закону встановила правило, за яким Держпатент рішення про видачу патенту публікує у своєму офіційному бюлетені. Але якщо протягом трьох місяців одержання збору не надійде до Держпатенту, то така публікація не провадиться, заявка вважається відкликаною. Зараз не будемо говорити про гуманність, правомірність і доцільність такої дії. Лише відзначимо,


121


що заявник може сплатити визначений збір і за два місяці і своєчасно відправити документ про сплату збору до Держпатенту України.


Аби дальше не дискутувати з цього приводу, варто зробити висновок, що усі ці строки можна якщо не повністю, то в переважній більшості уніфікувати і встановити для наведених випадків чотирьох , трьохі двомісячних строків одиндвомісячний. Це набагато спростило б і полегшило б користування зазначеними Законами. В деяких випадках скорочення цих строків привело б до зміцнення дисципліни.


Тепер простежимо хід заявки на винахід по всьому ланцюгу від дати її надходження до Держпатенту України і до дати, коли патент набере повної чинності. Під повною чинністю маємо на увазі, коли патент можна буде оспорити лише через суд. При цьому візьмемо за предмет стеження заявку високої складності, оскільки із ускладненнями проходить заявка саме на найбільш цінні, піонерські винаходи. Коли до заявки підходять за принципом <цього не може бути, бо бути не може>. Для полегшення стеження за проходженням заявки весь ланцюг її проходження розділимо на три етапи: 1 етапподання заявки і до початку її експертизи по суті; ІІ етапекспертиза по суті і прийняття рішення про видачу патенту; ІІІ етапвидача патенту і оскарження його видачі до набуття ним повної чинності.


Отже, перший етап. Заявка на винахід надійшла до Держпатенту України. Перша дія це?? реєстрація і первісний розгляд заявочних матеріалів. Це також погребує певного часу. В результаті первісного розгляду заявки виявилось, що вона складена не державною мовою, збір за її подання поки що не сплачений, в заявочних матеріалах виявлені деякі неясності, які потребують уточнення заявником. Про ці недоліки слід повідомити заявника, який проживає далеко за межами столиці. На це також необхідний певний часскласти листа заявникові, підписати його у начальства і відправити на пошту. Візьмемо для цього один місяць. Для відповіді заявника Закон надає йому два місяці. Заявник має внести до заявки необхідні уточнення, перекласти заявку на державну мову, сплатити збір за подання заявки і надіслати документ про сплату до Держпатенту. Два місяці для цього малувато, але Закон є закон.


Якщо в процесі експертизи з'ясується, що подані заявником додаткові матеріали виходять за межі розкритої у заявці суті винаходу, то у зв'язку з цим можуть виникнути додаткові запитання до заявника, які треба з'ясувати. На це також необхідний певний час. Якщо врахувати, шо на первісний розгляд заявки необхідний певний час та на виниклі додаткові запитання також необхідний час, то будемо вважати, що також один місяць.


При цьому зауважимо, що Закон не встановив певного строку для проведення експертизи за формальними ознаками. П. 5 ст. 15 Закону лише встановлює, що експертиза заявки за формальними


122


ознаками починається після встановлення дати подання заявки та за наявності документа про сплату збору за подання заявки.


Отже, якщо на знайомство із заявочними матеріалами потрібно один місяць, на переписку із заявником ще один місяць, на виправлення, доповнення і уточнення заявочних матеріалів Закон надає 2 місяці, переписка із заявником у зв'язку з додатковими запитаннями ще один місяць, то вже набігло 5 місяців. Але підкреслюємо, що Закон не визначає конкретних строків для проведення експертизи заявки за формальними ознаками. Держпатент України ніякими строками не зв'язаний. Він лише після закінчення експертизи заявки за формальними ознаками має повідомити заявника про можливість проведення експертизи заявки по суті. При цьому слід мати на увазі, що виправлення і уточнення до заявки, які вносяться до неї за власною ініціативою заявника, мають надійти до Держпатенту України не пізніше як за шість місяців до публікації відомостей про заявку. Правда, п. З ст. 15 містить застереження, що ця умова необхідна при публікації відомостей про заявку. Але ж Закон не містить винятків із публікації відомостей про заявку. Але в даному разі не це головне. Головне полягає в тому, що виправлення і уточнення до заявки мають надійти до Держпатенту України не пізніше як за шість місяців до публікації зазначених відомостей. Але ж сама публікація відомостей про заявку може мати місце за загальним правилом тільки через 18 місяців від дати подання заявки. Отже, Держпатент України допускає можливість надходження доповнень, виправлень та уточнень до заявки на винахід протягом року, якщо ці уточнення мають надійти за шість місяців до спливу 18 місячного строкустроку для публікації відомостей про заявку на винахід.


Проте, не будемо брати ці найбільш крайні строки. Візьмемо за можливо усереднений строк для проведення експертизи за формальними ознаками в шість місяців. Після завершення експертизи заявки на винахід за формальними ознаками відповідно до п. 7 ст. 15 Закону заявнику надсилається повідомлення про можливість проведення експертизи по суті. На роздуми заявнику й іншим зацікавленим особам надається строк у три роки.


Другий етап. Передусім, право заявити клопотання про проведення експертизи по суті надається як самому заявникові, так і будь якій іншій зацікавленій особі. Саме клопотання можна заявити в будь який час після одержання повідомлення заявником про можливість проведення експертизи по суті, але не пізніше трьох років від дати подання заявки. Інші зацікавлені особи можуть подати зазначене клопотання також в будь який час, але після публікації відомостей про заявку. Проте, таке клопотання може бути заявлене в межах трьох років від дати подання заявки. Отже, фактично строк для порушення клопотання про проведення експертиза заявки на винахід по суті буде завжди менше трьох років. Якщо на проведення експертизи заявки за формальними ознаками ми відводимо шість місяців від дати подання заявки, то на


123


порушення клопотання про проведення експертизи по суті залишається два з половиною рокидля заявника. Для інших зацікавлених осіб цей строк буде ще меншим. Якщо публікація відомостей про заявку провадиться через 18 місяців від подання заявки, то на порушення клопотання про проведення експертизи по суті в інших зацікавлених осіб залишається півтора року.


Чи виправдана тривалість цих строків? Сказати важко. Це може з'ясуватися лише в процесі практики. Тим часом ми зробимо висновок, що потенційно клопотання про проведення експертизи заявки на винахід може бути порушено через три роки від дати подання заявки, але не пізніше.


Скільки часу буде тривати експертиза заявки на винахід по суті? Цього поки що ніхто не знає. Закон не визначає конкретного строку на проведення експертизи заявки на винахід по суті. Скільки вона триватиме, стільки і триватиме. Держпатент завбачливо не пов'язав себе певними конкретними строками. Інша справа заявники. Їх активність можна обмежити певними строками, а себе ні до чого. Статистика минулих років свідчить, що експертиза по суті вимагала не менш року півтора в середньому. Яка тривалість проведення експертизи заявок на винаходи по суті в Держпатенті України, невідомо. Проте, слід пошукати про це якісь дані.


Отже, визначимо хоча б приблизно на проведення експертизи заявки на винахід по суті один рік. Якщо за результатами експертизи заявки по суті буде визначено, що винахід, суть якого виражена у запропонованій заявником формулі відповідає умовам патентоспроможності, Держпатент надсилає заявнику рішення про видачу патенту. У противному разі заявнику надсилається рішення про відхилення заявки.


Третій етап. Проте, слід мати на увазі, що рішення про відмову у видачі патенту також може бути оскаржено протягом трьох місяців від дати одержання рішення до Апеляційної ради Держпатенту України. Можна напевне припускати, шо по складній заявці така відмова не виключається. Отже, заявник має шанс виграти гонку. Скарга на відмову у видачі патенту має бути розглянута Апеляційною радою протягом чотирьох місяців. Припустимо, Апеляційна рада визнала рішення про відмову у видачі патенту безпідставним.


Закон не містить відповіді на запитання, чи рішення Апеляційної ради остаточне і на його підставі має бути виданий патент,чи справа переглядається по новому. Проте, як би там не було, а вже на оскарження і розгляд скарги буде витрачено біля 7 місяців.


На підставі рішення про видач)' патенту на винахід (п. 1 ст. 19 Закону) Держпатент України провадить публікацію у своєму офіційному бюлетені визначені ним відомості про видачу патенту. Проте, така публікація провадиться лише за наявності документа про сплату збору за видачу патенту. Збір повинен бути сплачений не пізніше як протягом трьох місяців від дати одержання заявни


124


ком рішення про видачу патенту. Отже, після прийняття рішення про видачу патенту до публікації може пройти біля трьох місяців.


Після публікації відомостей про видачу патенту Держпатент здійснює державну реєстрацію патенту на винахід. Після цього Держпатент України протягом місяця здійснює видачу патенту.


Проте, цей патент не можна визнати чинним. Протягом шести місяців від дати публікації про видачу патенту (а в цьому випадку ця публікація може бути здійснена не раніше ніж через 8 місяців від дати прийняття рішення про видачу патенту) будь яка особа може оскаржити уже саму видачу патенту. Скарга подається до Апеляційної ради, яка повинна ії розглянути також протягом шести місяців. Отже, після прийняття рішення про відмову у видачі патенту уже пройшло біля двадцяти чотирьох місяців. Нарешті Апеляційна рада прийняла рішення про відхилення скарги як безпідставної. І це рішення Апеляційної ради може бути оскаржено до суду. Але Закон не визначає строку звернення до суду.