1. Поняття І види інтелектуальної власності за законодавством України Поняття інтелектуальної власності у світовій правовій системі з'явилося не так давно
| Вид материала | Закон |
- План 1 Поняття та види інтелектуальної власності. 2 Право інтелектуальної власності, 294.24kb.
- Введення. Основні поняття, терміни інтелектуальної власності. Інститут комерційної, 191.81kb.
- Тема: Оцінка права інтелектуальної власності, 156.65kb.
- Набуття прав інтелектуальної власності та використання об’єктів права інтелектуальної, 89.37kb.
- Цивільний кодекс україни, 363.3kb.
- Інвентаризаційний опис об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних, 148.31kb.
- Запрошення актуальні проблеми інтелектуальної власності, 130.75kb.
- Авовідносини у сфері інтелектуальної власності Необхідність створення в Україні ефективної, 706.69kb.
- Методика розробки практичних робіт з дисципліни «Набуття прав на об’єкти інтелектуальної, 28.23kb.
- Програма або науковий твір; отримання деклараційного патенту на корисну модель або, 24.98kb.
Проте, повернемося до основної лінії нашого аналізу. Істотною позитивною рисою законодавства про промислову власність є також його максимальна наближеність до законодавства країн СНД і держав з розвинутою ринковою економікою. Можна констатувати, що чинне законодавство України про промислову власність якщо ще не є законодавством ринкової економіки, то, без сумніву, воно є законодавством перехідного періоду до ринкової економіки. Воно також врахувало майже усі рекомендації Паризької конвенції про охорону промислової власності.
Основними рисами, які характеризують зазначене законодавство, є визнання результатів творчої діяльності об'єктами права власності, проголошення об'єктів промислової власності товаром, свободи розпорядження товаровласників цим товаром, свободи укладення цивільно правових угод, надання захисту прав суб'єктам
109
зазначених правовідносин відповідно до міжнародних договорів, учасником яких є Україна.
Про визнання права на результати технічної творчості вище вже говорилось багато. Визнання цих результатів товаром важко переоцінити. Це буде чи не найкращий стимул для заохочення розвитку науково технічної творчості. Коли винахідник чи автор будь якого іншого результату технічної творчості буде впевнений в тому, що його творіння належить йому на праві власності і він може розпорядитися ним на свій розсуд, то це буде надихати його на творчу діяльність краще, ніж будь які інші стимули. Не треба закривати очі на те, що людина створює винаходи, корисні моделі та інші досягнення не ради свого власного задоволення, не ради якоїсь благодійної мети. Творець, передусім винахідник, створює винаходи чи інші досягнення для того, щоб із свого творіння вилучити певну, вигоду для себе за рахунок використання цього досягнення чи вигідного продажу. В основному мета творчої діяльності це, передусім, поліпшення умов свого власного життя та життя своїх близьких саме за рахунок використання тих вигод, що може дати винахід чи будь яке інше досягнення. В цьому плані творчу діяльність можна порівняти з будь якою іншою діяльністю, спрямованою на добування засобів до існування. Як це не прозаїчно, але це так, з цим не можна не рахуватися.
Визнаючи за творцем право власності на його творіння і надаючи цьому творінню статус товару, законодавець тим самим визнав за винахідниками та іншими авторами нового право здобувати засоби для існування шляхом творчої діяльності. Тому будь які розмови про те, що результати творчої діяльності не можуть бути товаром, просто не відповідають реальному стану речей. В усьому світі результати творчої діяльності визнані товаром, тільки в нас дехто не може переступити через заяложену тезу, що результати інтелектуальної діяльності не можуть бути товаром. Людина і створює цей товар для того, щоб шляхом обміну одного товару на інший забезпечити своє існування. Можуть заперечити, що занадто грубо, зате коротко і ясно.
Тому визнання законодавством України про промислову власність результатів науково технічної творчості об'єктами права власності і товаром слід визнати не тільки істотним досягненням законотворчої діяльності, а й перемогою здорового глузду.
Проте, варто звернути увагу на те, що ці принципи поки що не знайшли загального схвалення, про що свідчать Модельні кодекси (першої і другої редакції), проект кодексу Російської Федерації і Патентний Закон РФ.
Так, вище уже відзначалося, що розділ V Модельного кодексу першої редакції було названо <Виключні права на результати інтелектуальної діяльності і засоби індивідуалізації (Інтелектуальна власність)>. В Модельному кодексі другої редакції цей V розділ уже названо <Інтелектуальна власність>. Як бачимо, розділ названо110
ний просто <Індивідуальна власність>. Слово <право> у цій назві не вживається, так ніби то може бути власність без Права на неї.
В ст. 1066 Модельного кодексу першої редакції визначаються права будь якого автора. В ній, зокрема, говориться, що за володільцем права на результат творчої діяльності закріплюється виключне право. Виключне право надає його володільцю право використовувати своє творіння на свій розсуд, а також розпоряджатися цим правомпередавати йото іншим особам або видавати дозвіл на використання. Це загальні правила, викладені в загальній частині розділу V.
Ст. 1037 Модельного кодексу нової редакції дещо інакше формулює ці права. П. 1 цієї статті проголошує: <Володільцю майнових прав на результат інтелектуальної діяльності належить виключне право правомірно використовувати цей об'єкт інтелектуальної власності на свій розсуд в будь якій формі і будь яким способом>. Як бачимо, ця стаття милостиво дозволяє володільцю права на результат інтелектуальної діяльності правомірно використовувати своє творіння. П. 2 цієї статті дозволяє передавати це право іншим особам, а також вправі розпорядитися іншим чином, якщо це не протирічить правилам Модельного кодексу. Але інших способів розпорядження зазначений Кодекс просто не містить. Проте, як варто розуміти передачу майнових прав іншим особамв цьому полягає суть питання. Чи може суб'єкт права на результат інтелектуальної діяльності продати своє творіння, подарувати чи іншим способом відчужувати цей результат? На це запитання Модельний кодекс відповіді не містить. Кодекс взагалі уникає терміну <Відчуження>, з чого можна зробити висновок, що Модельний кодекс відчуження результатів інтелектуальної діяльності взагалі не допускає. Але чи відповідає це вимогам ринкової економіки? Видається, що ні. Хоча Модельний кодекс і містить статтю 1105, яка проголошує: <Право на одержання патенту, права, що випливають із реєстрації заявки, право на володіння патентом і права, що випливають із патенту, можуть бути передані повністю чи частково іншій особі>. Але знову ж таки мова йде не про відчуження, а про передачу. В чому тут різницяважко збагнути.
Отже, Модельний кодекс у розв'язанні питання про належність творцю права власності на його творіння зупинився на півдорозі. Автори цього проекту змушені були визнати, що права творців виникають не на виключне право використання (ст. 1066 Модельного кодексу першої редакції), а на результат інтелектуальної діяльності (ст. 1037 Модельного кодексу другої редакції). Сам розділ було все ж таки названо <Інтелектуальна власність>. Але на цьому розробники Модельного кодексу зупинилися. У них не вистачило сміливості визнати результати інтелектуальної діяльності об'єктами права власності. По їх логіці є власність, але на неї немає права власності, а є тільки виключне право на використовування і якесь не дуже зрозуміле право передачі майнових прав іншим особам. За цією концепцією права на результати інтелектуальної діяль 111
ності взагалі немає. Є результати, але вони нібито нічиї, нікому не належать. Права власності на них взагалі немає.
З іншого боку, проект Цивільного кодексу Російської Федерації (так як і Модельний) в ст. 23 проголошує, що об'єктами цивільних прав є результати інтелектуальної діяльності. В наступній статті цього Кодексу міститься припис, за яким об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку універсального правонаступництва (спадкування, реорганізація юридичної особи) або іншим способом, якщо вони не вилучені із обороту або не обмежені в обороті. Ні один закон світу не містить приписів, за якими об'єкти промислової власності вилучались із цивільного обороту або, навіть, обмежувалися в ньому. Результати науково технічної творчостінастільки ходовий товар, що приносить досить солідні прибутки, що вилучати його із обороту, чи, навіть, обмежувати нікому в голову не прийде.
Проблему відчуження об'єктів інтелектуальної власності можна також прослідкувати і в Законі Російської Федерації <Про авторське право і суміжні права>. Твори науки, літератури і мистецтва є такі ж результати інтелектуальної діяльності, як і об'єкти промислової власності. Тому правила авторського права в певній мірі стосуються або, принаймні, характеризують правове регулювання відносин і у сфері науково технічної творчості.
В згаданому законі РФ ст. 30 констатує, що авторські права можуть передаватися за авторським договором іншим особам на. умовах виключної або невиключної ліцензії. Авторський договір має передбачити спосіб використання твору, строки і територію, на які передається право (ст. 31 цього Закону). З наведених приписів випливає неспростовний висновок про неможливість відчуження результатів творчої діяльностіоб'єктів інтелектуальної власності.
Приблизно така ж ситуація і в інших країнах СНД. Проте, проект Цивільного кодексу Республіки Білорусь найбільш чітко формулює норму про передачу прав на результат науково техніч ної творчості. Ст. 884 проекту ЦК Республіки Білорусь (п. 3) однозначно проголошує: <Патентоволоділець має право продати або іншим способом переуступити патент на винахід, корисну модель чи промисловий зразок або видати на нього ліцензію>(
202). Як бачимо, цей проект допускає можливість відчуження, але не самого об'єкту промислової власності, а лише патенту на цей об'єкт, хоча проект вживає словосполучення <промислова власність>.
Отже, законодавець України на шляху подальшої демократизації законодавства, у тому числі законодавства про промислову власність, в порівнянні з Російської Федерацією та іншими країнами СНД просунувся значно вперед. Законодавство України про
(
202) Див.: Проект Гражданского кодекса Республики Беларусь.
112
промислову власність чітко і однозначно визнало результати науково технічної творчості об'єктами промислової власності і
об'єктами права власності. Результати науково технічної творчості визнані товаром, тобто вони визнані тим, чим вони насправді є, товаром ринкової економіки. Законодавець України надав право творцеві розпоряджатися своїм товаром на свій розсуд без будьяких застережень і винятків. Це означає, що винахідник чи будьякий інший автор науково технічного досягнення з приводу свого творіння може укладати будь які цивільно правові угоди, в тому числі продавати, дарувати, обмінювати та вчиняти будь які інші дії, не заборонені законом. При цьому продавати не виключне право на використання досягнення, не патент на нього, як це передбачено в проектах цивільних кодексів інших країн СНД, а саме результат науково технічної діяльності, тобто об'єкт свого права власності. Як уже відзначалося вище, винахідник чи будь який інший автор науково технічного досягнення зацікавлений у своїй творчості. Він визнаний власником того, що він створив і, отже, може вилучити із цієї своєї власності усі ті вигоди, що вона може йому принести.
Факт визнання за творцем науково технічного результату права власності на цей результат, надання йому права вільно розпоряджатися своїм результатом, вилучати з нього усі можливі корисні якості способом, який не заборонений законом, безумовно, є свідченням подальшої демократизації законодавства про промислову власність. І це є чи не найбільшим досягненням зазначеного законодавства і законодавця України.
Свобода договору у галузі науково технічної творчості надає можливість винахіднику чи автору будь якого іншого досягнення у цій галузі використати чи розпорядитися своїм досягненням будьким способом, який виявиться для нього найбільш вигідним.
Безумовно, істотним досягненням законодавства України про промислову власність є установлення патентної форми охорони результатів науково технічної творчості. Основна перевага патенту полягає в тому, що за винахідником він закріплює усі права на науково технічне досягнення.
Закони про промислову власність чітко визначають основні права, що випливають з патенту. П. 5 ст. 5 Закону України <Про охорону прав на винаходи і корисні моделі> та п. 5 ст. 5 Закону <Про охорону прав на промислові зразки> чітко і однозначно проголошують: <Право власності на винахід (корисну модель чи промисловий зразок) засвідчується патентом>. Варто підкреслити, шо право власності проголошується не на патенти, не на виключні права, а саме на винахід, корисну модель чи промисловий зразок.
Ст. 23 Закону України <Про охорону прав на винаходи і корисні моделі> та ст. 20 Закону України <Про охорону прав на промислові зразки> визначають конкретні права винахідників та авторів промислових зразків, що випливають з патенту. Зокрема, патент надає його власнику виключне право використовувати ви
113
нахід, корисну модель чи промисловий зразок за своїм розсудом. Лише одне обмеження виключного права на використання встановлюють зазначені Законивикористання не повинно порушувати прав інших власників патентів.
Знову ж таки варто підкреслити, що визнання права власності на винахід, корисну модель чи промисловий зразок ні в якій мірі не позбавляє винахідника та інших осіб, що мають патент, виключного права на використання. Виключне правоце лише якісна характеристика права власності, яка складає його правомочність на використання. Безумовно, право використання своєї власності належить лише самому власнику. Те ж саме і з об'єктами права промислової власності. Надання власнику патенту виключного права на використання є не що інше як здійснення власником своєї правомочності.
Якщо патент виданий кільком особам на один і той же винахід чи інше науково технічне досягнення, то використання об'єкту провадиться за їх взаємною згодою. В разі відсутності такої згоди кожен власник патенту може використовувати винахід чи інший результат за своїм розсудом. Проте, таке використання має ряд обмежень. Так, жоден із співвласників патенту на має права видавати дозвіл (видавати ліцензію). Жоден із співвласників не може передавати право власності на винахід чи інший результат іншій особі без згоди останніх співвласників. Отже, кожен із співвласників може лише особисто використовувати на свій розсуд своє творіння.
Закон чітко визначає, що слід розуміти під терміном <використання>. Це поняття досить містке і охоплює усі можливі способи вилучення із результату технічної творчості його позитивні якості, передусім це виготовлення будь якого продукту з використання винаходу. Продукт вважається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу чи іншого результату науково технічної творчості, якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу чи корисної моделі або використано всі суттєві ознаки промислового зразка. При цьому замість ознаки, включеної до незалежного пункту формули, може бути використана ознака, еквівалентна включеній до формули.
Використанням визнається також будь який спосіб введення продукту в оборот, тобто використання продукту чи самого результату у виробництві чи будь якій іншій доцільній діяльності людини, а також його застосування. Використанням визнаються також будь які способи введення продукту, виготовленого із використанням об'єкту промислової власності, в цивільний оборот, зокрема, ввезення, зберігання і пропонування для продажу.
Продукт, звичайно, може бути виготовлений тільки певним способом. Сам по собі будь який спосіб може бути об'єктом винаходу. Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України <Про охорону прав на винаходи і корисні моделі>, об'єктом винаходу може бути будьякий спосіб. Це також досить містке поняття. Воно має включати
114
в себе широкий спектр різноманітних способівспособи виготовлення продукту, технології (що і є спосіб), способи лікування, хірургічних операцій, способи охорони навколишнього середовища, охорони здоров'я та будь які інші способи, що можуть бути використані в доцільній діяльності людей і відповідають вимогам патентоспроможності.
Використанням способу визнається пропонування для застосування і саме застосування способу, а також пропонування для продажу, запровадження в господарській оборот, ввезення чи зберігання в зазначених цілях продукту, виготовленого безпосередньо способом, що охороняється патентом.
Спосіб також визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.
Видається доцільною норма цієї статті, яка містить припис, що власник патенту має право забороняти іншим особам використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок без його дозволу. Ця чітка і однозначна норма спрямована передусім на захист майнових інтересів винахідників та авторів промислових зразків. Із цього загального правила можуть бути винятки, встановлені лише законом.
Очевидно, варто вважати певною формою використання результатів технічної творчості видачу дозволу іншим особам на використання цих результатів (видача ліцензії).
Вище уже підкреслювалось, що важливим досягненням законів про промислову власність є те, що вони надали право винахідникам, авторам промислових зразків та їх правонаступникам вільно розпоряджатися своїм творінням на свій розсуд.
Новою нормою взагалі і в законодавстві України про промислову власність, зокрема, є норма про те, що власник патенту має право подати до Держпатенту України для офіційної публікації заяву про надання будь якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. Мова йде про створення умов для якнайшвидшого використання винаходу чи іншого результату технічної творчості в доцільній діяльності суспільства. З цією метою держава створює сприятливі умови для винахідника і автора промислового зразка, аби вони самі не шукали користувачів. Держпатент у своєму офіційному бюлетені сповіщає, що запатентовано такий то винахід, корисну модель чи промисловий зразок, які можуть бути успішно використані в такій то галузі виробництва чи будь якій іншій діяльності. Таке оголошення робиться з метою сповіщення передусім підприємців, бізнесменів та інших зацікавлених осіб про нове науково технічне досягнення і про можливість його використання.
В таких випадках річний збір за підтримання чинності патенту зменшується на 50 відсотків. Це, безумовно, певна форма стимулювання винахідників та інших творців до якнайшвидшого використання їх творінь. В той же час ця норма стимулює лише вина
115
хідників та авторів промислових зразків. Вона ні в якій мірі не стосується користувачів, а шкода. Користувачі також мали б бути певним чином стимульовані до використання новітніх науковотехнічних досягнень у своєму виробництві чи іншій підприємницькій діяльності. Але це вже інше питання.
Якщо після такого оголошення ніхто не виявить бажання скористатися винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком і відповідної заяви про це патентовласнику не надійде, то він може відкликати своє оголошення шляхом подання до Держпатенту України клопотання про його зняття. В такому разі збір про підтримання чинності патенту починають стягувати в повному обсязі з початку року, наступного за роком публікації такого оголошення.
Оскільки винахідникам та авторам промислових зразків надається така пільга, то звичайно, постає запитання, протягом якого часу вона діє. У цій статті закону про це чітко не сказано. Проте, досить чітко сказано, що стягнення збору за Підтримання чинності патенту в повному обсязі починається з року, наступного за роком публікації такого клопотання. Навряд чи можна визнати таке формулювання вдалим. Якщо публікація була здійснена в грудні місяці поточного року і до кінця цього року до патентовласника заява про бажання скористатися його досягненням не надійшла, бо вона і не могла надійти за такий короткий час, то уже з першого січня наступного року за підтримання патенту в силі треба стягувати в повному обсязі. Очевидно, що зазначений строк потребує більш чіткого визначення. Видається, що доцільно було б вказати, що зазначена пільга діє протягом року від дати публікації заяви про надання дозволу на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. Але оскільки збір за
підтримання чинності патенту стягується за повний рік одноразово, то нічого збиткового не було б, якби правило про стягнення збору в повному обсязі набувало чинності з 1 січня наступного року, який настає за роком спливу пільги.
Зазначена пільга надає винахіднику і автору промислового зразка можливість забезпечити право на одержання певної винагороди за використання об'єкту промислової власності. Особа, яка виявила бажання скористатися зазначеним дозволом, зобов'язана укласти з власником патенту договір щодо платежів.
Проте, основне призначення офіційної заяви про надання будьякій особі дозволу на використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразку полягає в сповіщенні загалу про наявність певного винаходу, корисної моделі чи промислового зразка.
Досить детально в Законі викладені обов'язки, що випливають із патенту. В цілому стаття 26 Закону, яка визначає обов'язки патентовласника, є також новою для нашого законодавства. Положення цієї статті також були невідомі законодавству про винахі
116
дництво колишнього СРСР, оскільки тоді винаходи патентами захищалися дуже рідко.
Основним обов'язком патентовласника закон визначає добросовісне користування правами, що випливають із патенту. Видається, що ця норма зобов'язує патентовласника добросовісно користуватися правами, які йому надає патент. Між тим дехто тлумачить цю норму як обов'язок патентовласника обов'язково використати науково технічне досягнення. Іноземні дослідники звертають увагу на те, що патентовласника не можна зобов'язувати до обов'язкового використання об'єкту промислової власності. Саме по собі це твердження не викликає заперечення. Проте, в розглянутій статті мова йде про іншедобросовісно користуватися наданим патентом правами, а не про обов'язкове використання досягнення. Тому видається доцільним більш чітко сформулювати цю статтю.
Дехто гадає, що до наведеного тлумачення наштовхує друга частина п. 1 ст. 26 Закону. Проте, на нашу думку, такий висновок суперечить змісту цієї частини. В ній йде мова про те, що будь яка особа може звернутися до суду з проханням надати їй дозвіл на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. Суд при наявності необхідних для цього умов такий дозвіл може надати.