1 Стан навколишнього природного середовища та прогноз його змін до 2020 року. 9
| Вид материала | Документы |
- 1 Стан навколишнього природного середовища та прогноз його змін до 2020 року., 3425.59kb.
- Міністерство охорони навколишнього природного середовища україни державне управління, 2953.07kb.
- Матеріали до Національної доповіді України про стан навколишнього природного середовища, 4184.82kb.
- Міністерство охорони навколишнього природного середовища України Державне управління, 6929.63kb.
- Про затвердження Програми охорони навколишнього природного середовища в м. Славута, 12.89kb.
- Про стан навколишнього природного середовища в Рівненській області у 2009, 7430.66kb.
- Кабінет міністрів україни постанова від 2012 р. № Київ Про затвердження Порядку проведення, 11.23kb.
- Стан виконання Обласної програми з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015, 828.97kb.
- Коштори с доходів І видатків цільового фонду охорони навколишнього природного середовища, 54.68kb.
- Новлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища І стягнення, 400.7kb.
5.1. Суспільство, людина і сталий розвиток
5.1.1. Становлення громадянського суспільства в Україні
| Завдання | Результати |
| Розвиток демократії. | Демократизація суспільства. Збільшення серед населення частки задоволених станом розвитку демократії в країні. |
| Зростання ролі громадських об’єднань. | Підвищення врахування суспільної думки Збільшення серед населення відповідальних за майбутнє країни, доведення у 2020 р. їх частки від усього дорослого населення до 70 %. |
| Оптимізація державного фінансування діяльності об’єднань громадян. | Підвищення ефективності фінансування громадських об’єднань. Поступове збільшення кількості громадських об’єднань, досягнення наприкінці 2020 р. до 8000 міжнародних та всеукраїнських громадських об’єднань та 575 тис. об’єднань громадян, включаючи місцеві осередки всіх рівнів. |
Завдання 5.1.1.1.: Розвиток демократії.
Основні заходи:
створення умов для інформування і залучення громадян та їх організацій до участі в ухваленні рішень на всіх рівнях;
зменшення практики застосування державними органами грифів обмеження доступу до інформації: “ДСК”, “не для друку”;
забезпечення можливостей для здійснення громадського контролю за діяльністю органів державної влади і посадових осіб;
розширення механізмів інформаційної прозорості діяльності органів державної влади;
впровадження моніторингу щодо аналізу громадської думки стосовно проблем громадянського суспільства, забезпечення системи реагування на пропозиції та зауваження громадськості;
забезпечення ведення прозорих реєстрів громадських об’єднань та підвищення рівня їх інформативності;
забезпечення щорічного моніторингу виконання Концепції сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні;
поліпшення ефективності діяльності громадських рад при центральних і місцевих органах влади;
проведення моніторингу ефективності діяльності громадських рад при органах державної влади із запровадженням звітності про діяльність цих органів з обов’язковим оприлюдненням цієї інформації на Інтернет-сайтах відповідних органів влади;
забезпечення повного і своєчасного виконання вимог законодавчих та нормативних актів у сфері регламентації становлення громадянського суспільства;
сприяння просвіті громадян щодо важливості активної громадянської позиції, особистої участі в суспільному житті;
розширення залучення організацій громадянського суспільства до проведення громадського обговорення проектів найважливіших рішень як на загальнодержавному, так і місцевому рівнях;
поглиблення уваги до створення та діяльності місцевих громадських організацій, зокрема тих, що представляють реальні інтереси територіальних громад;
розроблення порядку оприлюднення інформації про благодійну діяльність та доступу до такої інформації;
залучення неурядових організацій до надання соціальних послуг за рахунок державного і місцевих бюджетів;
визначення послуг, які можуть бути делеговані недержавним суб’єктам надання послуг;
удосконалення системи підготовки фахівців служб та закладів, які надають соціальні послуги, з включенням в цю систему фахівців недержавних організацій;
визначення основних напрямів і форм державної підтримки волонтерського руху.
Завдання 5.1.1.2.: Зростання ролі громадських об’єднань.
Основні заходи:
спрощення системи державної реєстрації та легалізації громадських об’єднань;
внесення в законодавство України змін, які приведуть його у відповідність з позитивною міжнародною практикою стосовно регламентації діяльності об’єднання громадян;
визначення особливостей правового статусу благодійних фондів та установ;
скасування заборони діяльності об’єднань громадян, які не порушують законодавства, але не легалізовані;
запровадження системи певних пільг для діяльності об’єднань громадян, які займаються вирішенням питань поліпшення соціального становища населення, вирішення суспільно важливих економічних проблем;
сприяння просвіті громадян стосовно важливості діяльності громадських об’єднань;
розширення підготовки кадрів для роботи в громадських організаціях;
поширення інформації серед населення про позитивну діяльність громадських об’єднань, необхідність зростання їх ролі у суспільному житті;
сприяння розширенню співпраці громадських організацій із засобами масової інформації, використанню ними ресурсів мережі Інтернет.
Завдання 5.1.1.3.: Оптимізація державного фінансування діяльності об’єднань громадян.
Основні заходи:
збільшення обсягів та підвищення прозорості державного фінансування громадських об’єднань і цільового використання ними ресурсів;
розроблення інструментів середньо- та довгострокового державного фінансування (понад один рік) об’єднань громадян;
зростання частки фінансування соціальних послуг через громадські об’єднання у державному і місцевих бюджетах;
визначення порядку розроблення та фінансування державних соціальних стандартів, що реалізуються за участі об’єднань громадян;
визначення особливостей правового статусу спонсорів та меценатів громадських об’єднань;
забезпечення стабільності оподаткування безповоротної допомоги, яку надають громадським об’єднанням донори-юридичні особи;
введення порядку оприлюднення інформації про благодійну діяльність та доступу до такої інформації;
створення державного фонду “Український фонд розвитку громадянського суспільства”, який має здійснювати державну підтримку громадських ініціатив на конкурсних засадах.
5.1.2. Підвищення якості освіти
| Завдання | Результати |
| Оптимізація рівня витрат на освіту та широке залучення приватних джерел до фінансування освіти. | Збільшення видатків на розвиток освіти та приведення їх до середньоєвропейського рівня. |
| Підвищення рівня охоплення дітей освітою в дошкільних навчальних закладах. | Доведення чистого показника охоплення дошкільною освітою дітей 5 років до 90 %. |
| Підвищення якості загальної середньої освіти, забезпечення інноваційного характеру базової освіти. | Осучаснення змісту освіти та методів навчання у 12-річній загальній середній школі, орієнтованих на досягнення учнями ключових життєвих компетентностей. Створення розгалуженої системи моніторингу якості освіти, здатної відстежувати розвиток освітньої системи загалом та навчальних досягнень школярів зокрема. Збагачення навчального процесу навчально-методичними комплектами нового покоління та сучасними засобами навчання. Створення відповідної інформаційної системи забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів підручниками та іншими засобами навчання. Впровадження розвинутої мережі інноваційних загальноосвітніх навчальних закладів як осередків розвитку галузі. |
| Впровадження якісної вищої освіти та активізація наукової діяльності у вузах. | Підвищення рівня якості підготовки спеціалістів та їх відповідності кваліфікаційним вимогам роботодавців. |
| Якісна професійно-технічна підготовка з робітничих професій. | Забезпечення працевлаштування 98 % випускників професійно-технічних навчальних закладів. Повне задоволення попиту на робітничі спеціальності на ринку праці. |
| Запровадження сучасних стандартів освітянських програм та широкого доступу до освіти. | Забезпечення повного доступу до освітянських послуг у регіонах відповідно до стандартів 2013-2020 рр.. |
| Створення сучасної системи безперервної освіти, підготовки і перепідготовки професійних кадрів. | Збільшення частки населення, охопленого безперервним навчанням, до рівня близько 60 %. |
Завдання 5.1.2.1.: Оптимізація рівня витрат на освіту та широке залучення приватних джерел до фінансування освіти.
Основні заходи:
підвищення частки позабюджетних засобів у загальному обсязі інвестицій в сферу професійної освіти (не менше ніж на 25 %);
розвиток нових форм фінансування освітніх установ, що дозволяють сконцентрувати приватні і державні фінансові кошти на цілі випереджаючого розвитку і структурних змін в системі освіти, перехід усіх установ загальної освіти і не менше 50 % установ професійної освіти на нормативне фінансування у розрахунку на особу (включаючи розробку нормативів фінансування за всіма напрямами підготовки);
залучення роботодавців до створення освітніх стандартів і акредитації освітніх програм;
збільшення частки коштів у структурі доходів університетів, одержаних за рахунок виконання науково-дослідних розробок та науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (не менше 25 %);
перехід установ професійної освіти на систему адресних стипендій, надання стипендій, які забезпечать можливість малозабезпеченим студентам самостійно прожити в регіоні навчання;
запровадження державних фахових спеціальних кредитних програм для абітурієнтів;
запровадження державної підтримки в отриманні вищої освіти для талановитої молоді.
Завдання 5.1.2.2. Підвищення рівня охоплення дітей освітою в дошкільних навчальних закладах.
Основні заходи:
забезпечення кожній дитині належної підготовки до навчання у школі відповідно до Закону України “Про дошкільну освіту”;
охоплення дошкільною освітою дітей, які знаходяться в складних життєвих умовах (безпритульних, сиріт, позбавлених батьківського піклування, інвалідів, тих, що проживають у віддалених селах, неблагополучних родинах тощо) з метою підготовки їх до навчання у школі;
створення сприятливих умов, розробка важелів економічного стимулювання та посилення контролю залучення до початкової загальної освіти дітей, які знаходяться в складних життєвих умовах;
сприяння створенню спеціальних програм для обдарованих дітей.
Завдання 5.1.2.3. Підвищення якості загальної середньої освіти, забезпечення інноваційного характеру базової освіти.
Основні заходи:
здійснення аналізу залучення до повної та базової загальної середньої освіти дітей і молоді з початковою загальною освітою та розроблення заходів щодо сприяння продовженню навчання після отримання початкової загальної освіти;
забезпечення функціонування “школи-родини” та розгалуження мережі зазначених навчальних закладів з урахуванням специфіки місцевості та демографічної ситуації для забезпечення доступу дітей відповідного віку до якісної початкової загальної освіти та методичного забезпечення їх роботи;
надання можливості всім учням старших класів навчатися за індивідуальними освітніми програмами, зокрема отримувати профільне навчання і професійну підготовку;
створення програм посилення інноваційної та культурної складової базового навчання;
проведення моніторингових дослідження якості освіти учнів 1-12 класів з метою поліпшення якості освіти та доступності до неї.
Завдання 5.1.2.4.: Впровадження якісної вищої освіти та активізація наукової діяльності у вузах.
Основні заходи:
наближення національної системи освіти до середньосвітових стандартів розвинутих країн, яка відображатиме ключові проблеми поліпшення якості педагогічного персоналу за рахунок посилення диференціації оплати праці викладачів різної кваліфікації та інших засобів стимулювання підвищення кваліфікації, залучення до викладання висококваліфікованих фахівців – науковців і практиків;
підвищення атестаційно-кваліфікаційних і акредитаційних вимог до ВНЗ та програм вищої професійної освіти;
перехід на рівневі програми підготовки фахівців з урахуванням кредитно-модульних принципів побудови освітніх програм, упровадження загальноєвропейського додатку до диплома про вищу освіту;
створення системи незалежної суспільно-професійної акредитації програм навчання, розповсюдження практики суспільно-професійної сертифікації випускників освітніх програм, входження в міжнародні асоціації по акредитації освітніх програм і установ;
створення системи суспільних рейтингів освітніх установ, програм безперервної професійної освіти;
формування інституційних умов академічної мобільності студентів та можливості отримання диплому за різними спеціальностями;
створення у освітніх організаціях органів самоврядування (опікунських, наглядових і управляючих рад);
збільшення інформатизації та наукоємності освіти; стимулювання міжнародних обмінів студентами і викладачами;
підготовка науково-технічної еліти в експериментальних “інкубаторах” на базі передових ВНЗ з фундаментальних природничих і технічних наук;
концентрація в місцях експерименту кращого кадрового, методичного, фінансового, інформаційного, матеріально-технічного тощо ресурсу держави та покладання на суб’єкти експерименту функцій щодо забезпечення безперервного ланцюжку підготовки від початкової до вищої школи і далі – щодо перепідготовки і підвищення кваліфікації, безперервного навчання протягом життя, а також функцій щодо накопичення доступної передової бази знань і поступового поширення ресурсних здобутків і методичного досвіду на інші суб’єкти системи освіти;
експериментальне впровадження окремих компонентів розробленої стратегії щодо вищої школи на базі двох-трьох передових ВНЗ, НДІ, підприємств, здатних створити навчально-науково-виробничі комплекси, що продукуватимуть висококваліфіковані наукові, інженерні, викладацькі кадри для економіки знань на основі організації безперервного ланцюжку підготовки від початкової до вищої школи і далі – перепідготовки і підвищення кваліфікації за принципом безперервного навчання протягом життя;
оновлення структури мережі освітніх установ відповідно до завдань інноваційного розвитку, зокрема формування регіональних університетів, національних дослідницьких університетів;
формування мережі науково-освітніх центрів світового рівня, інтегруючих передові наукові дослідження і освітні програми;
розширення практики замовлення науково-прикладних робіт для їх виконання вищими учбовими закладами;
розробка Державної цільової науково-технічної та соціальної програми “Наука в університетах” на 2012-2020 роки”;
створення програм прикладного бакалавріата, що забезпечують сучасну кваліфікацію фахівців масових професій, які користуються найбільшим попитом у сфері інноваційної економіки.
Завдання 5.1.2.5.: Якісна професійно-технічна підготовка з робітничих професій.
Основні заходи:
удосконалення законодавчо-нормативної бази професійно-технічної освіти, особливо за напрямами економічного стимулювання притоку учнів/студентів та відповідності підготовки потребам ринку праці;
удосконалення матеріально-технічної бази професійно-технічної освіти, економічне стимулювання підготовки зі складнотехнічних висококваліфікованих робочих професій, затребуваних на ринку праці;
розширення державно – приватного партнерства в проектах з підготовки робітничих кадрів;
експериментальне впровадження окремих компонентів розробленої стратегії щодо розвитку високоякісної професійно-технічної освіти на базі кількох передових ПТНЗ й підприємств, здатних створити навчально-виробничі комплекси, що продукуватимуть висококваліфіковані робочі та викладацькі кадри зі складнотехнічних висококваліфікованих робочих професій, затребуваних на ринку праці;
Завдання 5.1.2.6.: Запровадження сучасних стандартів освітянських програм та широкого доступу до освіти.
Основні заходи:
створення системи освітніх послуг, що забезпечують ранній розвиток дітей незалежно від місця їх проживання, стану здоров'я, соціального положення;
створення освітнього середовища, що забезпечує доступність якісної освіти та успішну соціалізацію для осіб з обмеженими можливостями здоров'я;
створення системи виявлення і підтримки обдарованих дітей і талановитої молоді;
підвищення частки (не менше ніж на 70 %) освітніх установ, які надають освітні послуги відповідно до сучасних стандартів, включаючи умови організації освітнього процесу;
оновлення типології освітніх програм і установ, структури системи освіти з урахуванням результатів конкурсної підтримки інноваційних освітніх програм і програм розвитку освітніх установ та відповідним нормативним закріпленням (зокрема забезпечення правової основи функціонування соціокультурних освітніх комплексів, центрів кваліфікацій, федеральних університетів, національних дослідницьких університетів, ресурсних центрів);
оновлення державних освітніх стандартів і модернізація навчальних програм усіх рівнів на базі кваліфікаційних вимог національної кваліфікаційної структури;
розробка стандартизованої програми підвищення кваліфікації "Сучасний освітній менеджмент" на базі сучасних кваліфікаційних вимог до керівників освітніх установ і проведення сертифікації всіх керівників освітніх установ.
Завдання 5.1.2.7.: Створення сучасної системи безперервної освіти, підготовки і перепідготовки професійних кадрів
Основні заходи:
розробка стратегії та технологій безперервної освіти, заснованих на спадковості змісту навчання на різних ступенях, коли нижчі функціонують як продовження попередніх, та підготовка до можливого переходу на наступні; гарантування якісного навчання впродовж життя (цілі розвитку тисячоліття, яка згідно Декларації тисячоліття ООН має бути досягнута Україною до 2015 року);
розвиток й осучаснення систем додаткової, дистанційної, другої, післядипломної освіти, перепідготовки і підвищення кваліфікації галузевих кадрів;
створення системи зовнішньої незалежної сертифікації професійних кваліфікацій;
створення системи підтримки споживачів послуг безперервної професійної освіти, підтримка корпоративних програм підготовки і перепідготовки професійних кадрів;
створення системи підтримки організацій, що надають якісні послуги у напрямі безперервної професійної освіти;
доступність джерел інформації для самоосвіти; навчання дорослих відповідно до потреб ринку праці та особистих уподобань, у тому числі на базі передових навчально-науково-виробничих комплексів;
створення програм розвитку персоналу, що включають фінансування програм підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації працівників (не менше ніж 60 %) підприємств і організацій.
5.1.3. Модернізація системи охорони здоров’я
| Завдання | Результати |
| Оптимізація рівня витрат на охорону здоров’я, розширення джерел фінансування охорони здоров’я та приведення його до середньоєвропейського рівня. | Підтримка видатків на розвиток охорони здоров’я на середньоєвропейському рівні. |
| Реформування системи охорони здоров’я та підвищення якості медичних послуг. | Зростання середньої очікуваної тривалості життя до 2020р. для чоловіків - 68,0 років, для жінок – 77,6 року. Стандартизація медичних послуг на 100% до 2020 р. |
| Зниження захворюваності населення найбільш небезпечними видами хвороб. | Стабілізація рівня захворюваності населення за основними віковими демографічними групами за такими хворобами, як ВІЛ/СНІД, туберкульоз тощо. Зниження показника летальності від злоякісних новоутворень на 5-10 %. Зниження захворюваності соціально небезпечними хворобами, діабетом та серцево-судинним захворюванням та іншими. Зменшення коефіцієнту захворюваності на хвороби, що передаються статевим шляхом. |
| Формування здорового способу життя. | Формування усвідомлення особистої відповідальності громадянина за своє власне та громадське здоров`я. Охоплення дітей і молоді віком 7–22 роки програмами формування здорового способу життя. |
| Підвищення якості охорони материнства і дитинства. | Зниження рівня: материнської смертності на 20 %; малюкової смертності на 20 %; підліткової вагітності на 20 %; штучного переривання вагітності в дорослих жінок на 20 %; захворюваності на інфекції, що передаються статевим шляхом, на 30 %. |
Завдання 5.1.3.1.: Оптимізація рівня витрат на охорону здоров’я, джерел фінансування охорони здоров’я та приведення його до середньоєвропейського рівня.
Основні заходи:
перегляд і зміна фінансово-організаційних засад функціонування галузі охорони здоров’я, що передбачає: перехід на контрактну модель публічних державних закупівель медичних послуг при збереженні бюджетного фінансування галузі;
оптимізація фінансування, контролю і управління організаційним процесом створення в доцільних пропорціях часток сімейної і страхової медицини, посилення ролі держави на ринку медичних і споріднених послуг;
визначення базового стандарту загальнодоступної безкоштовної медичної допомоги;
надання бюджетним закладам охорони здоров’я статусу державних (комунальних) некомерційних підприємств;
запровадження договірних відносин та контрактної форми оплати праці у медичних закладах;
подальше запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування;
створення ефективної системи вирівнювання фінансового забезпечення територіальних програм державних гарантій надання громадянам безкоштовної медичної допомоги на основі мінімального нормативу територіальної програми державних гарантій;
встановлення єдиних вимог до визначення розміру внесків на обов'язкове медичне страхування за категоріями населення.
Завдання 5.1.3.2.: Реформування системи охорони здоров’я та підвищення якості медичних послуг.
Основні заходи:
кадрове, матеріально-технічне, методичне, фінансове, інформаційне, забезпечення закладів охорони здоров’я у місті та на селі;
створення системи управління якістю медичної допомоги;
стимулювання підвищення кваліфікації лікарів та підготовки середнього і молодшого медперсоналу через посилення диференціації оплати праці шляхом перерозподілу її фонду в межах затверджених бюджетних видатків;
поліпшення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості на базі створення при центральних районних лікарнях комплексні виїзних бригад у складі спеціалістів різного профілю;
стимулювання закріплення медичних кадрів на селі шляхом надання службового житла;
розвиток інноваційної діяльності медичних і наукових організацій для розробки і впровадження ефективних медичних технологій;
формування цільових наукових програм за пріоритетними напрямами з метою підтримки здоров'я населення і формування здорового способу життя, розробки і упровадження нових ефективних технологій ранньої діагностики в практику системи охорони здоров'я;
розроблення заходів щодо спрямування діяльності Державної санітарно-епідеміологічної служби України в напрямі здійснення соціально-гігієнічного моніторингу, спрямованого на оптимізацію основних показників здоров’я населення;
запровадження сучасних методів, принципів організації та надання медичної допомоги із залученням міжнародних організацій;
гармонізація вітчизняного санітарного законодавства із законодавством країн СНД, ЄС та вимогами СОТ;
удосконалення системи стандартизації в галузі охорони здоров'я з метою упровадження сучасних медичних технологій надання медичної допомоги при найпоширеніших захворюваннях і захворюваннях, що завдають найбільшого збитку здоров'ю населення і соціальному благополуччю країни;
продовження розроблення стандартів та протоколів надання медичної допомоги населенню – реалізація Галузевої програми стандартизації медичної допомоги на період до 2020 року;
створення належної інфраструктури в закладах охорони здоров’я з метою забезпечення рівного доступу до стандартних послуг в усіх регіонах України;
вдосконалення служби швидкої медичної допомоги і розвиток санітарно-авіаційної швидкої медичної допомоги з оптимізацією термінів її надання і використанням ефективних методів лікування на до госпітальному етапі.
Завдання 5.1.3.3.: Зниження захворюваності населення.
Основні заходи:
впровадження у практику новітніх методів діагностики та лікування хворих;
впровадження повної диспансеризації населення;
розвиток ефективних, масових та відносно недорогих технологій первинної профілактики, до яких у першу чергу належать національні та регіональні освітньо-профілактичні програми з використанням засобів масової інформації, спрямовані на широкі верстви населення з метою зменшення поширеності факторів ризику серцево-судинних та інших хронічних неінфекційних захворювань;
здійснення системної інформаційної державної політики, спрямованої на широке ознайомлення суспільства з проблемами наркоманії та СНІДу та профілактику їх поширення;
налагодження системи контролю та оцінки ефективності виконання протитуберкульозних заходів у рамках задекларованих програм на національному та регіональному рівнях;
підвищення якості спеціалізованої кардіологічної допомоги шляхом підсилення амбулаторної ланки кардіологічної служби та реструктуризації стаціонарної допомоги; стимулювання виробництва в Україні ефективних та недорогих кардіологічних препаратів із забезпеченням державного контролю за їх якістю та державного регулювання ціноутворення;
розвиток профілактичної медицини, спрямованої на попередження та своєчасне виявлення захворювань (у т. ч. удосконалення системи профілактичних медичних оглядів дорослого населення та забезпечення обов’язкового щорічного профілактичного огляду дітей та підлітків);
реформування первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини, перехід на яку має здійснюватись поступово, з появою відповідних можливостей, зокрема матеріального забезпечення праці сімейних лікарів, підготовки і перепідготовки відповідних медичних кадрів.
Завдання 5.1.3.4.: Пропаганда і формування здорового способу життя.
Основні заходи:
розробка і реалізація заходів зі скорочення втрат працездатного населення від керованих причин;
пропаганда і формування здорового способу життя і підвищення відповідальності роботодавця за здоров'я своїх працівників і населення за власне здоров'я;
розробка і реалізація програм з профілактики алкоголізму, табакокуріння та інших чинників ризику;
формування культури здорового харчування населення;
розробка і реалізація заходів щодо забезпечення безпечного для життєдіяльності людини навколишнього середовища;
забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення.
Завдання 5.1.3.5: Охорона материнства і дитинства.
Основні заходи:
розвиток системи охорони здоров'я матері і дитини на всіх етапах надання медичної допомоги, включаючи вдосконалення проведення профілактичних заходів у частині охорони здоров'я дітей і підлітків, удосконалення надання медичної допомоги в освітніх установах;
забезпечення акушерських стаціонарів необхідним обладнанням кардіомоніторами, апаратами УЗД, апаратами штучної вентиляції легень, пульсоксиметрами, сучасним портативним лабораторним обладнанням для забезпечення цілодобової лабораторної діагностики) з метою впровадження клінічних протоколів із сучасних перинатальних технологій відповідно до рекомендацій ВООЗ;
забезпечення акушерських стаціонарів необхідними витратними матеріалами (одноразовими вакуум-екстракторами) для впровадження сучасних перинатальних технологій відповідно |до рекомендацій ВООЗ;
реорганізація акушерських та неонатологічних відділень для впровадження сучасних перинатальних технологій (індивідуальні/сімейні пологові зали, палати для спільного перебування матері та дитини);
проведення тренінгів для сімейних лікарів/лікарів загальної практики з питань спостереження за здоровими вагітними та проведення тренінгів з питань сучасних технологій в акушерській практиці для лікарів та середнього медперсоналу родопомічних закладів;
запровадження шкіл відповідального батьківства у кожному закладі, що надає антенатальну допомогу, забезпечення їх необхідним обладнанням;
розроблення та видання інформаційно-методичних матеріалів для дітей, учнівської та студентської молоді з питань здорового способу життя та збереження репродуктивного здоров'я (листівки, буклети, плакати тощо);
щорічне проведення інформаційно-просвітницьких кампаній для населення з питань здорового способу життя, репродуктивного здоров'я та запобігання непланованій вагітності за допомогою тематичних телерадіопередач та соціальної реклами;
реалізація Державної програми розвитку санаторно-курортної галузі на 2010 – 2020 роки.
5.1.4 Вирішення проблем демографії
| Завдання | Результати |
| Зростання сумарного показника народжуваності | Досягнення сумарного показника народжуваності до 2020 р. – 1,63 дит. |
| Розширення державної турботи сиріт та безпритульних і безоглядних дітей | Скорочення масштабів соціального сирітства, дитячої безпритульності та бездоглядності. |
| Оптимізація трудової міграції населення; | Зменшення обсягів вибуття (еміграції) з України та, зокрема, масштабів нелегальної трудової міграції українських громадян |
| Зменшення вживання тютюнових та алкогольних виробів | зростання середньої очікуваної тривалості життя. |
Завдання 5.1.4.1.: Зростання сумарного показника народжуваності.
Основні заходи:
підвищення стандартів оплати праці до рівня, що забезпечував би не лише відтворення якісної робочої сили, але й якісне утримання та виховання необхідного для сім’ї та суспільства числа дітей;
створення сприятливих умов для поєднання професійної зайнятості з материнством та батьківством шляхом: удосконалення ринку соціальних послуг по догляду за дітьми, їх вихованню і навчанню, зокрема, модернізація системи дошкільних закладів і поліпшення умов їх діяльності; створення денних центрів по догляду за малолітніми дітьми, надання можливостей користування (на доступних умовах) послугами домашніх вихователів або спеціальних соціальних працівників при організації догляду за дітьми (віком до 14 років); стимулювання роботодавців до впровадження механізмів гнучкої зайнятості для забезпечення можливості поєднання роботи з вихованням дітей; організація муніципального навчання (перенавчання) жінок–домогосподарок, які бажають розпочати свою справу або працювати за наймом;
переміщення акцентів зі збільшення одноразової допомоги при народженні дитини на формування (відповідно до нарощування ресурсних можливостей) системи щомісячних дитячих допомог, зокрема, збільшення вікової межі та розміру систематичних допомог на дітей, встановлення підвищеного розміру цих виплат у випадку виховання дитини одним із батьків, або наявності у неї вад фізичного чи розумового розвитку тощо;
внесення змін у систему оподаткування фізичних осіб, зокрема, введення вагомих податкових знижок для осіб, які мають кількох дітей; розвиток механізмів страхування сімей та дітей; формування системи сімейних банківських вкладів із пільговими підвищеними відсотками нарахувань, залежно від кількості дітей у сім’ї;
інвестування будівництва соціального житла та розширення і вдосконалення фінансування системи пільгового кредитування придбання житла, насамперед – сім’ями з двома та більшою кількістю дітей; встановлення умов погашення наданих сім’ям кредитів на будівництво житла у залежності від народження дітей у сім’ї, або від кількості наявних дітей (так, наприклад, при народженні першої дитини наполовину зменшувати ставку відсотків за кредитом, другої― перетворити кредит на безвідсотковий, третьої і наступних― погасити частину “тіла” кредиту); розвиток системи молодіжних житлових комплексів та житлово-будівельних кооперативів, практик співфінансування житлового будівництва, придбання сім’ями з дітьми житла на вторинному ринку;
підтримка сімейних форм трудової кооперації; розширення і підвищення доступності кредитування з метою розвитку фермерства, сімейного малого і середнього бізнесу;
розвиток системи охорони здоров'я матерів і дітей, підвищення якості і доступності її послуг; поліпшення репродуктивного здоров’я на основі реалізації концепції профілактики та сучасної медико-генетичної, акушерської допомоги, сприяння поширенню використання сучасної контрацепції замість абортів; прискорення впровадження нових технологій лікування безпліддя;
зміцнення у суспільній свідомості цінностей і орієнтацій на міцну, гармонійну сім’ю з дітьми; підвищення престижу материнства і батьківства як соціально важливої діяльності; формування “дружнього” сім’ям з дітьми соціального середовища; розробка і реалізація ефективної стратегії пропаганди сімейних цінностей засобами сучасних медіа–технологій.
Завдання 5.1.4.2.: Скорочення масштабів соціального сирітства, дитячої безпритульності та бездоглядності.
Основні заходи:
розвиток системи комплексного (соціального, медичного тощо) патронажу сімей, які знаходяться у складних життєвих обставинах, неповних сімей з неповнолітніми дітьми, а також соціально неблагополучних сімей;
посилення підтримки прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, а також нагляду та контролю за умовами утримання і виховання дітей в цих сім’ях (місцевими держадміністраціями та недержавними організаціями);
розвиток мережі та забезпечення притулків для дітей і центрів соціально-психологічної реабілітації дітей, а також служб у справах дітей кваліфікованими кадрами; підвищення статусу працівників, які надають соціальні послуги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, безпритульним тощо, шляхом поліпшення умов праці та удосконалення системи її оплати;
подальше удосконалення організаційно-правових механізмів усиновлення; пріоритетне сприяння національному усиновленню; удосконалення процедур міждержавного усиновлення шляхом ратифікації Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення;
збільшення фінансування заходів щодо соціального захисту дітей–сиріт та бездоглядних дітей;
удосконалення системи фінансування потреб дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та запровадження фінансування за принципом “гроші ходять за дитиною”.
Завдання 5.1.4.3.: Оптимізація трудової міграції населення.
Основні заходи:
впровадження спеціальних посад у дипломатичних та консульських представництвах за кордоном у країнах призначення українських мігрантів, створення спеціальних приймалень, надання юридичних консультацій;
розширення системи міждержавних договорів про взаємне працевлаштування громадян та їх соціальний захист;
розширення квот для працевлаштування українців у тих країнах, з якими договори вже укладені;
при укладанні міждержавних договорів про взаємне працевлаштування громадян та їх соціальний захист і встановленні квот на працевлаштування українських громадян в країнах–реципієнтах передбачення спеціальних квот для працівників науково-технологічної сфери з визначенням переліку занять та видів діяльності;
активізація зовнішньополітичної діяльності щодо укладання договорів про працевлаштування окремих категорій українських спеціалістів з країнами Азії та Африки;
встановлення збільшеної відсоткової ставки по вкладах, відкритих у вітчизняних банках громадянами України, які перебувають за кордоном та підвищених соціальних гарантій за такими вкладами при закритті банку, створення недорогих шляхів переказу коштів від українських заробітчан за кордоном родичам, які залишилися в Україні;
розвиток дорожньо-транспортної інфраструктури (покращання якості доріг, розширення мережі маршрутів приміського транспорту), перш за все ― у міських агломераціях, що дозволить мешканцям приміських зон працювати за межами власного населеного пункту;
розширення можливостей працевлаштування на внутрішньому ринку праці, отримання належно оплачуваної роботи для широких мас носіїв робочої сили як альтернативи виїзду за кордон та зворотній трудовій міграції;
визначення мінімально необхідних обсягів (по роках) залучення мігрантів з країн, що розвиваються та категорій осіб, яким віддається пріоритет при імміграції до України (за країнами походження, етнічними, конфесійними, професійно-кваліфікаційними групами), а також розробка заходів щодо заохочення імміграції в Україну з орієнтацією на: сприяння імміграції осіб українського походження та тих, хто має зв’язки з Україною; надання переваги залученню низки невеликих груп вихідців з різних країн перед імміграцією численного контингенту осіб одного етнічного походження;
підготовка корінного населення країни до перспективи співіснування з представниками нетипових етносів;
ширше залучення у вітчизняну систему вищої освіти молоді з інших країн з прицілом на подальше переселення до України перспективних іноземних студентів; надання можливостей пільгового навчання у вузах України іноземним студентам, які мають українське походження;
впровадження на регулярній основі системи вибіркових обстежень з міграційних проблем, що дозволить здійснювати всебічний аналіз перебігу міграцій та коректну оцінку ефективності державної міграційної політики.
Завдання 5.1.4.4.: Зменшення вживання тютюнових та алкогольних виробів.
Основні заходи:
розробка та прийняття Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про рекламу” щодо повної заборони реклами та спонсорування алкогольних напоїв;
обмеження доступності та посилення контролю за якістю алкогольних виробів: здійснення продажу горілчаних напоїв лише у спеціалізованих відділах продовольчих магазинів, обмеження годин роботи спеціалізованих відділів з продажу горілчаних напоїв і заборони їх роботи у нічний час та вжиття додаткових заходів (законодавчих, організаційних) з метою запобігання потрапляння до торгівельної мережі токсичних алкогольних сурогатів;
забезпечення неухильного виконання Закону України “Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення”; посилення боротьби з незаконною торгівлею тютюновими виробами, запобігання продажу тютюнових виробів неповнолітнім; повна заборона реклами тютюнових виробів;
формування відповідальної поведінки учасників дорожнього руху (Зміни до Постанови Кабінету Міністрів України Про правила дорожнього руху № 876 від 01.10.2008); встановлення кримінальної відповідальності за керування транспортними засобами у нетверезому стані навіть у разі відсутності скоєння ДТП;
формування суспільної та індивідуальної налаштованості на пріоритет здорового способу життя, що, насамперед, передбачає: просвіту, яка має розпочинатися зі шкільної лави та утверджувати в суспільній свідомості переконання, що людина здатна творити власне здоров’я і зобов’язана це робити; систематичну пропаганду здорового способу життя, зокрема, через високохудожню соціальну рекламу;
заборона вживання алкогольних напоїв на робочих місцях у державних установах; надання доступного й ефективного лікування людям, які страждають від алкогольної залежності; активізація антиалкогольної інформаційно-просвітницької діяльності;
впровадження комплексу адміністративних, економічних та інформаційно-просвітницьких заходів щодо скорочення попиту на тютюнові вироби; ініціювання та проведення масштабних національних антитютюнових кампаній з широким залученням громадських організацій, засобів масової інформації та відомих осіб;
встановлення заборони спонсорства телевізійних передач підприємствами, основною діяльністю яких є виробництво або продаж тютюнових виробів;
забезпечення відповідних вимог до маркування тютюнових виробів, які докладно інформують споживача про небезпеку тютюнопаління;
удосконалення вимог до якості виробництва спиртних напоїв;
впровадження комплексних програм дорожньої безпеки, що включають створення безпечної транспортної інфраструктури, покращання роботи автоінспекції; забезпечення надання своєчасної та адекватної медичної допомоги постраждалим у ДТП і модернізації оснащення установ, які надають екстрену медичну допомогу постраждалим.
5.1.5. Покращення умов розвитку та якості трудових ресурсів
| Завдання | Результати |
| Підвищення рівня економічної активності населення. | Досягнення рівня зайнятості 65 % економічно активного населення у 2020р. |
| Підвищення якості робочої сили. | Збільшення частки найманих працівників, що підвищують кваліфікацію до 15-20 % середньооблікової чисельності. |
| Активізація внутрішньої трудової міграції. | Зменшення розриву між попитом і пропозицією на робочу силу в регіонах України. |
Завдання 5.1.5.1.: Підвищення економічної активності населення.
Основні заходи:
забезпечення розробки законодавчої бази використання лізингу та аутсорсингу персоналу;
проведення постійного моніторингу стану використання та розповсюдження гнучких форм зайнятості, аутсорсингу та лізингу персоналу;
створення державної системи професійної орієнтації населення;
удосконалення механізму взаємодії ринку праці та ринку освітніх послуг шляхом спрощення системи ліцензування освітньої діяльності;
сприяння підвищенню рівня мобільності робочої сили, що сприятиме міжрегіональному перерозподілу робочої сили;
утворення системи підтримки розвитку малого бізнесу (зокрема щодо забезпечення освітніми, юридичними, консультаційними, інформаційно-рекламними послугами);
запровадження механізмів стимулювання зайнятості жінок, осіб з обмеженими з особливими вимогами, пенсіонерів;
розширення системи міждержавних договорів про взаємне працевлаштування громадян та їх соціальний захист.
Завдання 5.1.5.2.: Підвищення якості робочої сили.
Основні заходи:
посилення ролі державної служби зайнятості в регулюванні процесів на ринку праці шляхом співпраці з роботодавцями (щодо формування банку вакансій, активізації працевлаштування безробітного населення, працевлаштування молоді на перше робоче місце з наданням дотації роботодавцю, професійного навчання безробітних на замовлення роботодавців) та з органами освіти (щодо участі у забезпеченні функціонування державної системи професійної орієнтації населення та формуванні державного замовлення на підготовку кваліфікованої робочої сили відповідно до стану регіональних ринків праці);
забезпечення охоплення населення, насамперед молоді, профорієнтаційними послугами та створення мережі навчальних закладів державної служби зайнятості з метою підвищення охоплення зареєстрованих безробітних програмами професійного навчання;
спрямування програм зайнятості на осіб, які є безробітними нетривалий період часу та застосування для тривалих безробітних специфічних заходів;
створення правових, організаційних та фінансових засад функціонування системи професійного розвитку працюючого населення;
розробка механізмів удосконалення системи атестації персоналу, переорієнтація на систему поточного оцінювання та врахування індивідуальних досягнень у результатах праці для підприємств державної форми власності;
здійснення моніторингу якості освітніх послуг з позицій роботодавців та встановлення перспективних потреб роботодавців у розрізі видів діяльності та доведення результатів моніторингу до освітніх закладів;
підвищення якості професійної підготовки та оновлення і модернізація їх навчально-виробничої бази, удосконалення кваліфікаційних характеристик професій та змісту професійної освіти, запровадження незалежної кваліфікаційної атестації випускників вищих та професійно-технічних навчальних закладів, залучення роботодавців до участі в підготовці кадрів, формуванні змісту навчання, проведенні кваліфікаційної атестації випускників навчальних закладів;
створення державної системи неперервного професійного навчання впродовж трудового стажу;
сприяння підприємствам у здійснені професійної підготовки, перепідготовки та підвищенні кваліфікації працівників шляхом спрощення дозвільної системи на здійснення підприємствами освітньої діяльності;
підвищення відповідальності роботодавців за відповідність кваліфікаційного рівня працівників потребам виробництва.
Завдання 5.1.5.3.: Активізація внутрішньої трудової міграції.
Основні заходи:
розвиток соціального партнерства на всіх рівнях, посилення взаємодії органів виконавчої влади, роботодавців, профспілок при вирішенні проблем зайнятості;
запровадження системи державного замовлення на створення нових робочих місць;
розвиток дорожньо-транспортної інфраструктури (покращання якості доріг, розширення мережі маршрутів приміського транспорту), перш за все ― у міських агломераціях, що дозволить мешканцям приміських зон працювати за межами власного населеного пункту;
розширення можливостей працевлаштування на внутрішньому ринку праці, отримання належно оплачуваної роботи для широких мас носіїв робочої сили як альтернативи виїзду за кордон та зворотній трудовій міграції;
визначення мінімально необхідних обсягів (по роках) залучення мігрантів з країн, що розвиваються та категорій осіб, яким віддається пріоритет при імміграції до України (за країнами походження, етнічними, конфесійними, професійно-кваліфікаційними групами), а також розробка заходів щодо заохочення імміграції в Україну з орієнтацією на: сприяння імміграції осіб українського походження та тих, хто має зв’язки з Україною; надання переваги залученню низки невеликих груп вихідців з різних країн перед імміграцією численного контингенту осіб одного етнічного походження;
підготовка корінного населення країни до перспективи співіснування з представниками нетипових етносів;
ширше залучення у вітчизняну систему вищої освіти молоді з інших країн з прицілом на подальше переселення до України перспективних іноземних студентів; надання можливостей пільгового навчання у вузах України іноземним студентам, які мають українське походження;
впровадження на регулярній основі системи вибіркових обстежень з міграційних проблем, що дозволить здійснювати всебічний аналіз перебігу міграцій та коректну оцінку ефективності державної міграційної політики.
5.1.6. Реалізація національної екологічної політики
| Завдання | Результати |
| Підвищення ефективності національної екологічної політики та стимулювання суб’єктів господарювання до впровадження екологічно безпечних технологій. | Перехід на європейські принципи екологічної політики. Зменшення навантаження на навколишнє природне середовище, а саме зменшення викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел на 30 %, та стабілізація викидів забруднюючих речовин від пересувних джерел. Досягнення належного стану водних ресурсів. |
| Підвищення рівня енергетичної безпеки. | Скорочення вдвічі частки населення, що не має постійного доступу до чистої питної води та основних санітарно-технічних засобів. Підвищення лісистості території країни до 20 %, зокрема, в Поліссі до 40 %, Лісостепу -25 %, Степу - 9 %, Карпатах – 55 % та Криму -40 %, Північного Степу – 12% та Південного Степу -5%. Збільшення використання екологічно безпечних видів транспорту, включаючи міський, на 50 % до 2020 року. Зменшення обсягу утворення промислових відходів, насамперед небезпечних. |
| Упровадження системи екологічно збалансованого використання природних ресурсів. | Доведення площі природно-заповідного фонду до 15 % території України у 2020 році. |
Завдання 5.1.6.1.: Підвищення ефективності національної екологічної політики та стимулювання суб’єктів господарювання до впровадження екологічно безпечних технологій.
Основні заходи:
дотримання рівності соціальної, економічної та екологічної складових розвитку держави при розробці стратегічно програмних документів Уряду;
реалізація положень Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 року;
запровадження адміністративної та кримінальної відповідальності за будь-які порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
збільшення переліку об’єктів державної екологічної експертизи, проведення державного моніторингу навколишнього природного середовища, а також посилення контролю за дотриманням екологічних норм суб’єктами господарювання та населенням;
запровадження для забруднювача стимулів щодо зниження рівня негативного впливу на навколишнє природне середовище та повної відповідальності користувача за стан наданих йому у користування природних ресурсів, а також зменшення впливу його діяльності (бездіяльності) на стан цього середовища;
залучення до реалізації екологічної політики усіх заінтересованих сторін шляхом спільного розв'язання нагальних проблем;
залучення громадськості до перевірки ефективності заходів щодо розвитку екологічної безпеки в Україні шляхом створення державної системи інформування населення про стан довкілля та забезпечення ефективної участі громадськості в обговоренні матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань та участі у публічних слуханнях та громадських засіданнях з питань впливу запланованої та здійснюваної діяльності на довкілля та у проведенні громадської екологічної експертизи;
стабілізація та поліпшення стану навколишнього природного середовища до рівня, безпечного для життєдіяльності населення з урахуванням європейських стандартів;
удосконалення системи інтегрованого екологічного управління шляхом включення екологічної складової до програм розвитку різних секторів економіки, зокрема, транспорту, енергетики, сільського господарства, туризму, містобудування;
стимулювання суб’єктів господарювання до впровадження екологічно безпечних технологій;
стимулювання безвідхідних виробництв та переробки відходів та побутового сміття;
впровадження системи екологічної сертифікації продукції, робіт та послуг, що виробляються та споживаються, стимулювання використання екологічного маркування та інших форм екологічної інформації з метою належного інформування споживачів продукції, робіт та послуг;
поліпшення системи моніторингу за станом охорони навколишнього природного середовища із залученням системи цільових показників, екологічних індикаторів;
запровадження та проведення стратегічної екологічної оцінки;
утвердження програмно-цільових засад у бюджетному процесі при формуванні видатків на охорону навколишнього природного середовища;
оптимізація кількості та змісту цільових програм у сфері охорони навколишнього природного середовища, підвищення їх ефективності;
збільшення фінансування природоохоронної діяльності, забезпечення зростання обсягів інвестицій в природоохоронну інфраструктуру.
Завдання 5.1.6.2.: Упровадження системи екологічно збалансованого використання природних ресурсів.
Основні заходи:
захист земель від ерозії, дегуміфікації та деградації, зменшення загрози опустелювання земель;
перехід до інтегрованого управління водними ресурсами на основі басейнового принципу управління;
розширення природно-заповідного фонду створення репрезентативної мережі його територій та об'єктів, насамперед природних заповідників, біосферних заповідників, національних парків, які мають охоплювати не менше 15 % території України;
створення розгалуженої екомережі, яка б охоплювала не менше 50 % території України, що сприяло б стабілізації екологічної обстановки, підтриманню екологічної рівноваги на території України, збереженню цінних ландшафтів та інших природних комплексів, попередженню втрати частини гено-, демо-, цено- та екофонду, розширенню ареалів популяцій рослин і тварин, підвищенню ймовірності виживання їх нечисленних популяцій, комплексів та угруповань.
Завдання 5.1.6.3.: Упровадження дієвої системи інформування населення з питань охорони та збереження навколишнього природного середовища, екологічної політики.
Основні заходи:
гармонізація програми екологічних дисциплін вищих навчальних закладів України з програмами провідних європейських закладів, впровадження профільних екологічних спеціальностей та предметів на всіх рівнях освіти;
створення національних систем екологічного інформування та освіти населення, у тому числі з використанням соціальної реклами;
вдосконалення системи управління екологічної інформацією та інформацією що сталого розвитку;
запровадження системи безперервної освіти для сталого розвитку;
приведення визначень, класифікації та процедур моніторингу навколишнього середовища відповідно до міжнародних стандартів.