Державний комітет промислової політики україни наказ від 2 лютого 2001 року n 47 Про затвердження Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) Наказ втратив чинність
| Вид материала | Документы |
- Державний комітет промислової політики україни наказ від 2 лютого 2001 року n 47 Про, 5441.7kb.
- Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 року, І з метою визначення єдиних засад, 424.91kb.
- Про затвердження Типової програми підготовки та підвищення кваліфікації фахівців Наказ, 429.88kb.
- Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, 169.43kb.
- Державний комітет україни з питань технічного регулювання та споживчої політики наказ, 24.97kb.
- Про затвердження Правил будови І безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, 7010.01kb.
- Проект державний комітет ветеринарної медицини україни наказ, 94.56kb.
- Регуляторного впливу проекту наказу, 29.9kb.
- Наказ Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики, 1434.93kb.
- Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість Наказ, 154.64kb.
211. Сировина, матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, виписані або видані на виробництво, але фактично на кінець місяця не використані у виробництві, щомісяця (на перше число) виключаються з витрат на виробництво і відносяться на відповідний балансовий рахунок обліку товарно-матеріальних цінностей.
212. Вартість усіх матеріальних цінностей, відпущених на виробничі і допоміжні потреби, підлягає розподілу за балансовими рахунками, замовленнями та статтями витрат:
- щодо матеріалів, одержаних основним виробництвом, - на підставі лімітних карт і вимог на витрату матеріалів за нормою і за відхиленнями від норм у розрізі виробництв, замовлень і статей витрат;
- щодо матеріалів, одержаних на потреби допоміжних цехів, - на підставі лімітних карт і вимог на витрату матеріалів у розрізі виробництв, замовлень і статей витрат.
213. Витрати на оплату праці на підприємстві визначаються виходячи з відрядних розцінок, тарифних ставок і посадових окладів, що встановлюються залежно від результатів праці, її кількості і якості, стимулюючих і компенсуючих виплат, систем преміювання робітників, керівників, спеціалістів, службовців за виробничі результати.
Фактичні витрати на оплату праці, що відносяться на собівартість продукції, враховуються за статтями калькуляції "Основна заробітна плата", "Додаткова заробітна плата", а також за комплексними статтями калькуляції.
214. До статті калькуляції "Основна заробітна плата" відносяться витрати на виплату основної заробітної плати, обчисленої згідно з прийнятими підприємством системами оплати праці, у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників, зайнятих виробництвом продукції.
Перелік витрат на виплату основної заробітної плати наведено у пункті 41 цих Методичних рекомендацій.
Заробітна плата робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), безпосередньо включається до собівартості відповідних видів продукції (груп однорідних видів продукції).
Частина основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), віднесення якої безпосередньо до собівартості окремих видів продукції ускладнене, включається до собівартості на основі розрахунку (виходячи з обсягу виробництва, переліку робочих місць і норм обслуговування) кошторисної ставки цих витрат на одиницю продукції (виріб, замовлення, машинокомплект тощо).
Фактична заробітна плата цих робітників включається до собівартості окремих видів продукції та незавершеного виробництва пропорційно до кошторисних ставок. Ці ставки періодично переглядаються у разі зміни обсягу виробництва, технології, тарифних ставок тощо.
215. На більшості промислових підприємств застосовується відрядна форма оплати праці, за якої враховується нормування робіт, точний облік виробітку й виробнича доцільність збільшення обсягу робіт на тому чи іншому робочому місці.
Відрядна форма оплати праці залежно від специфіки виробництва може застосовуватися в поєднанні з відрядно-преміальною та акордно-преміальною - за виконання та перевиконання встановлених виробничих завдань, технічно обгрунтованих норм, поліпшення якості продукції, економію сировини та матеріалів.
Дані про виробіток робітників-відрядників використовуються не лише для визначення розміру належної їм заробітної плати, а й для обліку переміщення матеріалів і напівфабрикатів у виробництві. Для підрахунку заробітної плати за відрядною формою необхідно мати точні дані про кількість і якість продукції, виробленої кожним робітником. При цьому забезпечується контроль за відповідністю виробленої продукції кількості використаних матеріалів, деталей чи заготовок, виданих на обробку, та уникнення так званих приписок виробітку, приховування браку і нестачі деталей.
216. Погодинна форма оплати праці використовується в умовах механізації й автоматизації виробництва, зокрема, на дільницях і видах робіт із регламентованим режимом виробництва, на потокових лініях, на операціях, де потрібна особлива точність виготовлення виробів, у дослідних виробництвах тощо. Така форма оплати праці застосовується в поєднанні із встановленням нормованих завдань, нормативів чисельності і норм обслуговування для відповідних категорій працівників. Погодинна форма оплати праці залежно від виробничих умов може застосовуватись у поєднанні з преміальною - за досягнення відповідних кількісних і якісних результатів праці.
Заробітна плата за погодинною формою нараховується за урочний робочий час згідно з тарифною ставкою (погодинною, денною, місячною), встановленою з урахуванням кваліфікації робітника і характеру виконуваних робіт.
217. Залежно від особливостей роботи підприємства у цехах (дільницях) для обліку виробітку продукції і витрат на заробітну плату застосовуються різні варіанти обліку і форми первинних документів (рапорт про виробіток і приймання робіт, маршрутний лист (маршрутна карта), відомість про виробіток, наряди тощо).
218. В умовах потоково-масового виробництва на конвеєрних лініях із регламентованим ритмом роботи і на потокових лініях із вільним ритмом за умови закріплення операцій за кожним робітником застосовується рапорт на виробіток.
Рапорт передбачає щоденне приймання виробітку бригади (конвеєра) з останньої операції протягом звітного місяця. Розрахунок заробітку робітника (члена бригади) виконується на зворотному боці рапорту.
Виробіток робітників (бригади) враховується й оплачується за придатні вироби, прийняті на кінцевій операції за повною сумарною розцінкою усіх фактично виконаних операцій, закріплених за робітником (бригадою).
219. Для продукції серійного виробництва, коли рух деталей у процесі обробки здійснюється наперед сформованими партіями, найбільш раціональним вважається застосування маршрутної системи обліку.
Маршрутний лист (маршрутна карта) є документом, який супроводжує партію деталей у процесі виробництва за операціями їх обробки в цеху і забезпечує необхідний контроль за дотриманням технологічного процесу, правильністю обліку руху партії деталей на виробництві та за відповідністю кількості виробленої продукції сумі заробітної плати, нарахованої за виконану роботу.
220. На підприємствах з індивідуальним (одиничним) і малосерійним типами виробництва облік виробітку і нарахування заробітної плати проводиться за робочими нарядами на відрядну роботу.
Система обліку за нарядами застосовується також для обліку виконаних ремонтних робіт та окремих разових замовлень.
Суть системи обліку за нарядами полягає в тому, що виробниче завдання подається як наряд на відрядну роботу, де зазначаються обсяги роботи і норми часу на їх виконання.
Наряди, що застосовуються, можуть бути індивідуальними (на одного робітника) та колективними (на групу або бригаду робітників). Наряди виписуються на одну зміну або на більш тривалий строк дії.
221. Окремими документами рекомендується оформляти доплати: до діючих норм і розцінок - листками на доплату; оплату додаткових операцій, не передбачених установленим технологічним процесом, - нарядами на відрядну роботу з відмітним знаком (наприклад, з червоною смугою по діагоналі бланка наряду). В цих документах зазначаються причини доплат і додаткових робіт, а також називаються прізвища осіб, що відповідають за виконання робіт.
За наявності таких доплат розраховуються відхилення від норм (наднормативні витрати), які слід списувати не на виробничу собівартість виготовленої продукції (робіт, послуг), а на собівартість реалізованої продукції.
222. До статті калькуляції "Додаткова заробітна плата" відносяться витрати на виплату виробничому персоналу підприємства додаткової заробітної плати, нарахованої за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Перелік витрат на виплату додаткової заробітної плати наведено у пунктах 42 - 48 цих Методичних рекомендацій.
Додаткова заробітна плата робітників, зайнятих виробництвом відповідної продукції (робіт, послуг), безпосередньо включається до собівартості окремих видів (груп однорідних видів) продукції.
Додаткова заробітна плата (або її частина) робітників, зайнятих виробництвом відповідної продукції (робіт, послуг), пряме віднесення якої до собівартості окремих видів продукції ускладнене, включається до собівартості на основі розрахунку (виходячи з обсягу виробництва, переліку робочих місць і норм обслуговування) кошторисної ставки цих витрат, розрахованої на одиницю продукції.
223. Уся заробітна плата, нарахована виробничому персоналу за виконання робіт, пов'язаних з виробництвом продукції (робіт, послуг), розподіляється за напрямами витрат і відповідними статтями калькуляції.
Загальна сума заробітної плати у звіті про її розподіл за напрямами витрат повинна відповідати сумі нарахованої заробітної плати.
224. Якщо на підприємстві створюється резерв для забезпечення виплати відпусток, то до витрат виробництва (обігу) включаються щомісячні відрахування на створення такого резерву. Інші виплати, надбавки й доплати відносяться на виробничу собівартість продукції у розмірах, передбачених законодавством.
225. Витрати на виплату інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені зазначеними актами норми, не включаються до виробничої собівартості продукції, а відносяться до наднормативних виробничих витрат.
226. Заробітна плата робітників, зайнятих обслуговуванням виробничого устаткування чи загальновиробничими роботами, відноситься відповідно до витрат на утримання і експлуатацію устаткування або загальновиробничих витрат.
227. На підприємствах організується контроль за використанням фонду заробітної плати, правильністю застосування тарифних ставок, посадових окладів, норм виробітку, підрахунком сум заробітної плати з використанням обчислювальної техніки, розрахунками середньої заробітної плати, а також використанням фонду заробітної плати в цілому підприємством, цехами і відділами за видами оплати заробітної плати і категоріями робітників.
228. До статті калькуляції "Відрахування на соціальне страхування" включаються:
- відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування робітників, зайнятих виробництвом продукції;
- відрахування на обов'язкове соціальне страхування робітників, зайнятих виробництвом продукції;
- відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття робітників, зайнятих виробництвом продукції;
- відрахування на індивідуальне страхування та на інші соціальні заходи робітників, зайнятих виробництвом продукції, відповідно до законодавства.
229. Відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування здійснюються за ставками та у порядку, викладеному у пункті 53 цих Методичних рекомендацій.
230. Відрахування на обов'язкове соціальне страхування здійснюються за ставками та у порядку, викладеному у пунктах 54 - 58 цих Методичних рекомендацій.
231. Відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття здійснюється у порядку, викладеному у пунктах 59 - 60 цих Методичних рекомендацій.
232. Розміри страхових внесків на індивідуальне страхування та на інші соціальні заходи установлюються відповідними законами України з кожного окремого виду страхування.
233. Суми відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, обов'язкове соціальне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та на індивідуальне страхування робітників включаються до витрат виробництва за умови, що витрати на оплату праці, на які вони нараховані, відносяться до витрат виробництва.
234. До статті калькуляції "Витрати на утримання та експлуатацію устаткування" належать:
1) амортизаційні відрахування від вартості виробничого та підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту та інструментів і приладів із складу основних виробничих засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів;
2) витрати на утримання і експлуатацію виробничого та підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту та інструментів і приладів із складу основних виробничих засобів (технічний огляд, технічне обслуговування);
3) витрати на ремонти, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первинно визначеної суми майбутніх економічних вигод від використання виробничого та підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту та інструментів і приладів із складу основних виробничих засобів;
4) сума сплачених орендарем платежів за користування наданими в оперативний лізинг (оренду) основними засобами, іншими необоротними матеріальними активами, нематеріальними активами;
5) витрати на утримання цехових транспортних засобів;
6) інші витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією устаткування, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів.
Номенклатуру статей витрат на утримання та експлуатацію устаткування наведено в додатку 1 до цих Методичних рекомендацій.
235. Амортизація основних засобів виробничого та підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту та інструментів і приладів із складу основних виробничих засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, що належать підприємству, визначається у порядку, викладеному у пунктах N 72, 78 - 79, 87, 102 цих Методичних рекомендацій.
236. До спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення (малоцінних необоротних матеріальних активів) належать: моделі, опоки, кокілі, штампи, прес-форми, виливниці, спеціальні прокатні валки тощо, а також різноманітний спеціальний інструмент (різальний, вимірювальний, допоміжний) і спеціальні пристрої, строк корисного використання яких більше одного року.
Спеціальні інструменти і пристрої цільового призначення враховуються за їх первинною вартістю, що складається з витрат на придбання, спорудження або виготовлення.
237. Амортизація спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення визначається у порядку, викладеному у пункті N 85 - 87 цих Методичних рекомендацій.
238. Сума амортизації транспортерної стрічки визначається щомісячно з моменту навіски стрічки виходячи з нормативного строку її служби.
При достроковому вибутті транспортерної стрічки недосписана частина її вартості відноситься на собівартість продукції.
239. На підприємстві повинен бути організований відповідний кількісний облік малоцінних необоротних матеріальних активів, що передані зі складів підприємства в експлуатацію, по місцях їх експлуатації і відповідальних особах на весь період їх фактичного використання.
240. Витрати на технічний огляд, технічне обслуговування виробничого та підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту та інструментів і приладів із складу основних виробничих засобів відносяться у повному обсязі до експлуатаційних витрат (витрат на виробництво продукції, надання послуг, виконання робіт).
241. Технічне обслуговування (ТО) - це комплекс операцій або окрема операція, що підтримує працездатність або справність устаткування, цехового транспорту під час використання його за призначенням і не відноситься до поліпшення основних засобів.
Система технічного обслуговування включає в себе такі основні складники:
- щоденне обслуговування (перевірка технічного стану, виконання робіт з підтримки належного зовнішнього виду, усунення виявлених несправностей, санітарна обробка транспортного засобу);
- чергове технічне обслуговування (ТО-1, ТО-2 для транспортних засобів відповідно 25 і 14 видів операцій);
- сезонне технічне обслуговування (виконується два рази на рік і включає 11 видів операцій);
- технічне обслуговування при консервації, а також на лінії.
При цьому регламентується як періодичність технічного обслуговування, так і перелік операцій та їх трудомісткість, що виконуються при проведенні технічного обслуговування (контрольно-діагностичні, кріпильні, регулювальні, мастильні та очисні роботи тощо).
Технічне обслуговування не включає в себе заміну вузлів та агрегатів. Щодо окремих видів основних засобів існують спеціальні нормативні документи, що регламентують проведення технічного обслуговування.
Для дорожніх транспортних засобів та автомобільного транспорту застосовується Положення про технічне обслуговування та ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Мінтрансу України від 30.03.98 р. N 102, відповідно до п. 1.3 якого технічне обслуговування подається як "комплекс операцій або окрема операція щодо підтримки працездатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберіганням і транспортуванням".
242. Витрати підприємства по заміні автошин та акумуляторних батарей, якщо така заміна здійснюється з урахуванням норм експлуатаційного пробігу, відносяться до технічного обслуговування.
В галузях економіки склад експлуатаційних витрат за об'єктами основних засобів регламентується галузевими інструкціями.
243. Система ремонтів виробничого та підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту та інструментів і приладів із складу основних виробничих засобів класифікується за певними ознаками:
а) за видами ремонти поділяються на:
поточні;
середні;
капітальні;
б) за засобом здійснення ремонти поділяються на:
ремонти, що виконуються господарським способом;
ремонти, що виконуються підрядним способом;
ремонти, що виконуються змішаним способом;
в) за відношенням до плану ремонти поділяються на:
планово-попереджувальні;
позапланові;
г) за відношенням до господарської діяльності ремонти поділяються на:
ремонти виробничих основних засобів;
ремонти невиробничих основних засобів;
д) за приналежністю основних засобів ремонти поділяються на ремонти об'єктів:
власних основних засобів;
орендованих основних засобів (взятих в оперативну оренду).
244. Поточний ремонт виконується для забезпечення або відновлення працездатності виробу і полягає у виконанні дрібних робіт з виправлення і часткової заміни окремих деталей виробничого та підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту та інструментів і приладів із складу основних виробничих засобів.
Поточний ремонт основних засобів виконується за необхідності (за результатами діагностування технічного стану об'єкта або за наявності несправностей).
До поточного ремонту транспортних засобів відносяться роботи, пов'язані з одночасною заміною не більше двох базових агрегатів (крім кузова і рами). При цьому будь-який ремонт агрегатів відноситься до поточного ремонту транспортних засобів.
Поточні ремонти основних засобів здійснюються з незначними проміжками часу, до одного року, і дають можливість постійно підтримувати їх в робочому стані.
На поточний ремонт однотипних основних засобів можуть відкриватися річні замовлення.
Приймання об'єктів виробничого та підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту та інструментів і приладів із складу основних виробничих засобів після закінчення поточного ремонту здійснюються на підставі акта приймання-здачі відремонтованих об'єктів.