Державний комітет промислової політики україни наказ від 2 лютого 2001 року n 47 Про затвердження Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) Наказ втратив чинність
| Вид материала | Документы |
- Державний комітет промислової політики україни наказ від 2 лютого 2001 року n 47 Про, 5441.7kb.
- Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 року, І з метою визначення єдиних засад, 424.91kb.
- Про затвердження Типової програми підготовки та підвищення кваліфікації фахівців Наказ, 429.88kb.
- Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, 169.43kb.
- Державний комітет україни з питань технічного регулювання та споживчої політики наказ, 24.97kb.
- Про затвердження Правил будови І безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, 7010.01kb.
- Проект державний комітет ветеринарної медицини україни наказ, 94.56kb.
- Регуляторного впливу проекту наказу, 29.9kb.
- Наказ Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики, 1434.93kb.
- Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість Наказ, 154.64kb.
142. Страхові внески на соціальне страхування від нещасного випадку для підприємств, незалежно від їх форм власності та господарювання, відповідно до Закону України від 23.09.99 р. N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (із змінами та доповненнями), обчислюються у відсотках до річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг), за винятком суми податку на додану вартість і акцизного збору.
143. Розмір страхового внеску на соціальне страхування від нещасного випадку залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки до нього (за низькі рівні травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці).
Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого Кабінетом Міністрів України 13.09.2000 р. за N 1423.
144. Збір за парковку автотранспорту.
Платниками збору є юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях.
Збір за парковку легкового автотранспорту входить у вартість послуги за парковку, якщо у квитанції за парковку цей збір не виділений окремим рядком, то, як і сама така послуга, він оплачується за рахунок прибутку підприємства. Якщо у квитанції сума збору виділена окремо, то щодо легкових автомобілів до витрат підприємства збір за парковку можна включати тільки за умови використання їх у господарській діяльності.
Збір за парковку вантажних автомобілів, мікроавтобусів тощо включається до витрат на виробництво (навіть без виділення його окремим рядком) у складі сплати послуг за парковку при наявності зв'язку з виробничою діяльністю підприємства. Обов'язковими умовами при цьому є:
- документальне підтвердження сплати збору (наявність квитанції і відповідність місця та часу парковки маршрутному листу);
- суми збору не повинні перебільшувати розміру, які встановлені Декретом КМУ "Про місцеві податки і збори". Максимальні ставки збору розраховані за одну годину парковки у відсотках від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян окремо для спеціально обладнаних і звичайних місць парковки і складають відповідно 3 відсотки і 1 відсоток.
145. Готельний збір.
Платниками збору є особи, які під час відряджень проживають у готелях, кемпінгах тощо.
Порядок нарахування та сплати збору наведено у пункті 107 цих Методичних рекомендацій.
146. Податок з реклами.
Платниками податку з реклами є рекламодавці (юридичні особи та громадяни, які є замовниками реклами). Об'єктом податку на рекламу є вартість послуг на установку і розміщення реклами.
Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, що передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів та інших технічних засобів, майна і одягу, на вулицях, магістралях, майданах, будовах, транспорті та в інших місцях.
Якщо рекламні роботи замовлені підприємством (рекламодавцем) сторонній організації, сума податку на рекламу визначається у платіжних документах окремим рядком і відноситься до витрат замовника.
Якщо рекламодавець виконує рекламні роботи самостійно, вартість таких робіт визначається виходячи з фактично проведених витрат на виготовлення засобів розповсюдження реклами. При цьому рекламодавець повинен самостійно нарахувати і сплатити податок на рекламу та включити цю суму до витрат на ці рекламні роботи.
Ставки податку на рекламу встановлені Декретом КМУ "Про місцеві податки та збори" в залежності від тривалості розміщення рекламних носіїв: за розміщення одноразової реклами - 0,1 відсотка вартості рекламних послуг та до 0,5 відсотка - за розміщення багаторазової (більше ніж один раз) реклами.
За рішенням місцевих органів самоврядування ставки податку можуть бути диференційовані у межах вказаних максимальних обмежень.
У тому випадку, коли місцевими органами встановлені більш високі ставки податку, до витрат виробництва включається фактично сплачений податок, - але не більше граничних (встановлених Декретом) обмежень.
147. Комунальний податок.
Комунальний податок сплачується юридичними особами, за винятком бюджетних організацій, і не залежить від результатів господарської діяльності підприємства.
У відповідності до Декрету КМУ "Про місцеві податки і збори" від 20.05.93 р. N 56-93 максимальний розмір комунального податку не повинен бути більше 10 % річного фонду оплати праці, який обраховано виходячи з розміру офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Розмір нарахованої або фактично виплаченої заробітної плати на суму податку не впливає. Розрахунок комунального податку провадиться підприємством самостійно, виходячи із середньоспискової чисельності працівників звітного періоду. Цей показник визначається у відповідності з Інструкцією зі статистики чисельності робітників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.95 р. N 171.
У разі визначення середньоспискової чисельності штатних працівників не враховуються робітники, що працюють за сумісництвом, а також за договорами цивільно-правового характеру (насамперед - за договорами підряду).
148. Збір на право використання місцевої символіки.
До місцевої символіки належать: герб міста або населеного пункту, назви або зображення архітектурних, історичних пам'яток.
Збір на право використання місцевої символіки сплачується підприємствами, які використовують її в комерційних цілях і якщо вони мають дозвіл на використання цієї символіки, який видається відповідними органами місцевого самоврядування. Збір на право використання цієї символіки установлюється в залежності від вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки і в межах розмірів ставок.
149. Витрати підприємства, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення.
До витрат підприємства, пов'язаних з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення, які перебувають у його власності, відносяться (крім витрат, що підлягають амортизації) витрати із самостійного зберігання, переробки, захоронення або оплати послуг із зберігання, переробки, захоронення та ліквідації відходів від господарської діяльності підприємства сторонніми організаціями, з очищення стічних вод, інші витрати на збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом господарської діяльності підприємства.
Відповідно до Закону України "Про відходи" від 5 березня 1998 р. N 187/98-ВР до відходів відносяться будь-які речовини, матеріали і предмети, одержані від виробничої діяльності і не мають подальшого використання в місцях їх виникнення і від яких їх власник позбувається, має наміри або зобов'язаний позбутися шляхом утилізації або вилучення.
У цьому Законі роз'яснюється, що таке збір, зберігання, обробка (переробка), перевезення, вилучення, утилізація, знешкоджування і захоронення відходів.
Ст. 7 Закону "Про відходи" потребує встановлення лімітів на одержання, створення відходів в технологічних процесах та розміщення відходів.
Порядок розробки, затвердження та перегляду лімітів на створення та розміщення відходів на території України затверджений постановою КМУ від 03.08.98 р. N 1218.
150. Витрати на оприлюднення річного звіту (офіційне подання бухгалтерської звітності до установ та організацій, які уповноважені на отримання бухгалтерської звітності (балансів) від господарюючих суб'єктів, а також витрати на офіційну публікацію звітів (балансів) про фінансовий стан підприємства у засобах масової інформації, якщо це передбачено законодавством).
151. Сума сплачених орендарем платежів за користування наданими в оперативний лізинг (оренду) основними засобами, іншими необоротними активами.
Орендна плата за надані в оперативний лізинг (оренду) визначається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда".
Відповідно до листа Комітету з фінансів та банківської діяльності Верховної Ради України від 18 вересня 1998 р. N 06-10/462 витрати, пов'язані з оплатою вартості наданих комунальних послуг безпосередньо продавцю цих послуг або як компенсація орендодавцю цих витрат пропорційно до розміру займаної площі, входять до витрат орендаря.
У випадках самостійної сплати орендарем житлово-комунальним підприємствам платежів відповідно до показників приладів обліку у відповідності з договорами надання таких послуг, для включення таких витрат до складу витрат орендаря необхідно підтвердження їх відповідними розрахунками, платіжними й іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку. Відповідно до пункту 11 Методики розрахунку і порядку використання сплати за оренду державного майна, що затверджена постановою КМУ від 04.10.95 р. N 786, передбачено, що витрати на утримання нерухомого майна, що передано в оренду одночасно кільком підприємствам, установам, а також придомової території, розподіляються між ними в залежності від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно до розміру загальної площі, що займає підприємство, установа.
Враховуючи той факт, що існує реальна проблема технічного характеру з установлення деяких видів лічильників, для рішення цієї проблеми вартість комунальних послуг може бути віднесена орендарями до витрат по рахунках орендодавців (узгоджених з орендарями відповідно до кількості спожитих послуг).
152. До витрат, облік яких ведеться на рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів", відносяться витрати, пов'язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; сплачені авансом орендні платежі; оплата страхового поліса;
передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання тощо.
За дебетом рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" відображається накопичення витрат майбутніх періодів, за кредитом - їх списання (розподіл) та включення до складу витрат звітного періоду.
153. Витрати підприємств - суб'єктів валютного ринку.
До витрат підприємств - суб'єктів валютного ринку відносяться будь-які витрати, пов'язані з оплатою послуг інших осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням таких підприємств.
154. Компенсації робітникам (за власний інструмент, особистий транспорт).
Компенсації робітникам за використання для потреб виробництва власного інструменту і особистого транспорту можуть бути включені до витрат за таких умов: використання такого інструменту (транспорту) тільки для потреб виробничої діяльності підприємства; у разі встановлення компенсації за домовленістю сторін (колективним договором або індивідуально) у межах норм амортизації.
155. Витрати підприємства, пов'язані з епізодичними та періодичними випробуваннями якості виробів, деталей, вузлів, встановленими стандартами або технічними умовами.
До витрат, пов'язаних з епізодичними та періодичними випробуваннями якості виробів, деталей, вузлів, відносяться витрати щодо перевірки їх на відповідність вимогам встановлених стандартів або технічних умов; витрати періодичних випробувань (коротких контрольних) щодо оцінки зібраного, готового до реалізації виробу або його складових частин на відповідність вимогам нормативної документації.
156. Інші витрати, що включаються до витрат на виробництво продукції відповідно до діючого законодавства, зокрема: втрати внаслідок браку простоїв; витрати на операції із скляною тарою; відшкодування внаслідок каліцтва та іншого ушкодження здоров'я працівника, пов'язаного з виконанням ним трудових обов'язків; відрахування на пенсійне забезпечення від вартості послуг сотового мобільного зв'язку, об'єктом оподаткування є вартість будь-яких послуг сотового мобільного зв'язку, сплачена споживачами цих послуг оператору, який їх надає, включаючи вартість вхідних і вихідних телефонних дзвінків, абонентську плату, плату (надбавку) за роумінг, суму страхового завдатку, авансу; вартість інших спеціальних послуг, зазначених у рахунку на сплату послуг сотового мобільного зв'язку, ставка збору складає 6 відсотків від об'єкта оподаткування тощо.
157. Інші операційні витрати: втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства), втрати від знецінення запасів, нестачі й втрати від псування цінностей, визнані штрафи, пеня, неустойка, інші витрати операційної діяльності, які є витратами звітного періоду і не включаються до виробничої собівартості продукції.
4. ВИЗНАННЯ ВИТРАТ
158. Об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.
159. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
160. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
161. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
162. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.
163. Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, відповідно до П(С)БО 16, поділяються на виробничі витрати, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.
164. Виробничі витрати - це прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати та загальновиробничі витрати.
5. ГРУПУВАННЯ ВИТРАТ ВИРОБНИЧОЇ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ (РОБІТ, ПОСЛУГ) ЗА СТАТТЯМИ КАЛЬКУЛЯЦІЇ
165. Витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), групуються за статтями калькуляції:
- сировина та матеріали;
- купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;
- паливо й енергія на технологічні цілі;
- зворотні відходи (вираховуються);
- основна заробітна плата;
- додаткова заробітна плата;
- відрахування на соціальне страхування;
- витрати на утримання та експлуатацію устаткування;
- загальновиробничі витрати;
- втрати від браку;
- інші виробничі витрати;
- попутна продукція (вираховується).
До наведеної вище типової номенклатури статей калькуляції підприємства можуть вносити зміни з урахуванням особливостей техніки, технології та організації виробництва відповідної галузі і питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції, а також об'єднувати кілька типових статей калькуляції в одну або виділяти з однієї типової статті кілька статей калькуляції.
Зокрема, для хімічної, металургійної галузей промисловості даний перелік статей калькуляції доповнюється статтями "Попутний видобуток", "Напівфабрикати власного виробництва"; для нафтохімічної, деревообробної галузей промисловості із наведеного вище переліку статей калькуляції не використовується стаття "Попутна продукція".
166. До матеріальних витрат, які є складовою собівартості продукції (робіт, послуг), включається вартість фактично використаних безпосередньо на виробництво певних видів продукції (робіт, послуг) матеріальних цінностей.
Оцінка використаних у виробництві матеріальних цінностей здійснюється у відповідності з П(С)БО 9 "Запаси" за одним з таких методів:
- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці матеріальних цінностей;
- середньозваженої собівартості;
- собівартості перших за часом надходження матеріальних цінностей (ФІФО);
- собівартості останніх за часом надходження матеріальних цінностей (ЛІФО);
- нормативних затрат.
Характерні особливості та умови застосування кожного із наведених методів оцінки відпущених у виробництво матеріальних цінностей викладено у пунктах 28 - 33 цих Методичних рекомендацій.
Оцінка придбаних (отриманих) або вироблених матеріальних цінностей здійснюється за первинною вартістю. Первинною вартістю є собівартість матеріальних цінностей (далі по тексту - фактична собівартість), яка складається з фактичних витрат на їх придбання або виготовлення власними силами підприємства.
Оцінку (визнання) первинної вартості матеріальних цінностей викладено у пунктах 20 - 27 цих Методичних рекомендацій.
167. До статті калькуляції "Сировина та матеріали" включається вартість:
- сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, утворюючи її основу, або є необхідними компонентами при виготовленні продукції (робіт, послуг);
- допоміжних матеріалів, що використовуються при виготовленні продукції (робіт, послуг) та для сприяння у виробничому процесі і для упаковування продукції (якщо пакування відповідно до встановленого технологічного процесу провадиться у процесі виробництва продукції (у виробничих цехах), до здавання її на склад готової продукції);
- малоцінних та швидкозношуваних предметів, строк експлуатації яких менший від одного року (або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року), які використовуються в процесі виробництва продукції.
168. Витрати за статтею калькуляції "Сировина та матеріали" включаються безпосередньо до собівартості окремих видів продукції та замовлень за їхньою фактичною собівартістю.
169. Витрати на допоміжні матеріали, що використовуються при виготовленні продукції (робіт, послуг) та для сприяння у виробничому процесі і для упаковування продукції, віднесення яких безпосередньо до собівартості окремих видів продукції ускладнене, включаються до собівартості продукції в такому порядку:
а) встановлюються норми витрат цих матеріалів на кожний вид продукції;
б) відповідно до встановлених норм витрат та цін матеріалів установлюються кошторисні ставки на одиницю продукції, які періодично переглядаються відповідно до зміни норм витрат матеріалів або цін;
в) фактичні витрати на зазначені матеріали включаються до собівартості окремих видів продукції та незавершеного виробництва пропорційно до кошторисних ставок.
Допускається не встановлювати кошторисні ставки допоміжних матеріалів на одиницю продукції, а відносити на собівартість їх фактичні витрати пропорційно до витрат за нормою.
170. Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, строк експлуатації яких менший від одного року (або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року), списується на витрати виробництва в момент передавання їх в експлуатацію з подальшою організацією оперативного кількісного обліку за місцями експлуатації та відповідними особами протягом строку їх фактичного використання.
Знос на такі МШП не нараховується.
Витрати на МШП, віднесення яких безпосередньо до собівартості окремих видів продукції ускладнене, включаються до собівартості продукції пропорційно до кошторисних ставок у порядку, викладеному у пункті 169 цих Методичних рекомендацій.
Повернення з експлуатації на склад малоцінних та швидкозношуваних предметів, придатних для подальшого використання, не зменшує витрат, а визнається іншим операційним доходом і оприбутковується за дебетом рахунку "Малоцінні та швидкозношувані предмети" та кредитом рахунку "Інший операційний дохід".
171. В окремих галузях промисловості стаття калькуляції "Сировина та матеріали" може бути деталізована з урахуванням характеру, структури та організації виробництва.
Зокрема, в машинобудівній, металургійній, суднобудівній, харчовій, окремих виробництвах хімічної та нафтохімічної промисловості можливе виділення в окрему комплексну статтю калькуляції напівфабрикатів власного виробництва.
При цьому під напівфабрикатами власного виробництва розуміють продукти, одержані в окремих цехах, переділах, що ще не пройшли всіх установлених технологічним процесом операцій і підлягають доробленню в наступних цехах, переділах цього ж підприємства чи укомплектуванню у вироби.