Державний комітет промислової політики україни наказ від 2 лютого 2001 року n 47 Про затвердження Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) Наказ втратив чинність
| Вид материала | Документы |
- Державний комітет промислової політики україни наказ від 2 лютого 2001 року n 47 Про, 5441.7kb.
- Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 року, І з метою визначення єдиних засад, 424.91kb.
- Про затвердження Типової програми підготовки та підвищення кваліфікації фахівців Наказ, 429.88kb.
- Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, 169.43kb.
- Державний комітет україни з питань технічного регулювання та споживчої політики наказ, 24.97kb.
- Про затвердження Правил будови І безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, 7010.01kb.
- Проект державний комітет ветеринарної медицини україни наказ, 94.56kb.
- Регуляторного впливу проекту наказу, 29.9kb.
- Наказ Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики, 1434.93kb.
- Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість Наказ, 154.64kb.
де Зг - геологічні запаси корисних копалин, затверджені Державною комісією України по запасах корисних копалин (ДКЗ України);
u - коефіцієнт втрати корисних копалин у процесі видобутку;
p - коефіцієнт видобутку некондиційних руд і пустих порід (для нафти і газу цей коефіцієнт дорівнює нулю).
Коефіцієнти "u" і "p" визначаються для кожного родовища і повинні бути науково обгрунтованими. Наукове обгрунтування коефіцієнтів проводиться у проекті на розробку родовища чи під час затвердження ДКЗ України.
Загальний розрахунковий обсяг видобутку корисних копалин дорівнює фактично промисловим (для нафти і газу - початковим видобувним) запасам родовища, обгрунтованим у проекті на його розробку чи під час затвердження запасів ДКЗ України.
Для родовищ, частково розроблених, загальний розрахунковий обсяг видобутку корисних копалин визначається на рівні залишкових запасів родовищ.
73. При розробці декількох видів корисних копалин на одному родовищі одним користувачем надр загальний розрахунковий обсяг видобутку розраховується тільки на основний вид корисних копалин.
У разі розробки декількох видів корисних копалин на одному родовищі різними користувачами надр загальний розрахунковий обсяг видобутку розраховується для кожного користувача надр на його основну корисну копалину.
74. Облік витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин, ведеться по кожному окремому родовищу (кар'єру, шахті, свердловині).
75. Місячна сума амортизації об'єкта при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.
На підприємствах з сезонним характером виробництва річна сума амортизації нараховується протягом періоду роботи підприємства у звітному році.
76. Первинна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первинно очікуваних від використання об'єкта. Первинна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.
77. Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первинно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.
78. Якщо об'єкт основних засобів та інших необоротних матеріальних активів знаходиться в оперативній оренді, то у орендаря він обліковується на забалансовому рахунку. Амортизація нараховується за таким об'єктом орендодавцем.
Затрати орендаря на поліпшення об'єкта оперативної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первинно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів і підлягають амортизації.
79. Амортизація об'єкта фінансової оренди нараховується орендарем протягом періоду очікуваного використання активу.
Періодом очікуваного використання об'єкта фінансової оренди є строк корисного використання (якщо угодою передбачено перехід права власності на актив до орендаря) або коротший з двох періодів - строк оренди або строк корисного використання об'єкта фінансової оренди (якщо перехід права власності на об'єкт фінансової оренди після закінчення строку оренди не передбачено).
Затрати орендаря на поліпшення об'єкта фінансової оренди, що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первинно очікувалися від його використання, відображаються як капітальні інвестиції, що включаються до вартості об'єкта фінансової оренди і підлягають амортизації.
80. Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання.
У разі зміни передбаченого способу одержання економічних вигод від використання об'єкта метод амортизації переглядається.
Нарахування амортизації проводиться щомісяця незалежно від фінансових результатів підприємства.
Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання, і припиняється, починаючи з місяця вибуття об'єкта основних засобів.
81. Підприємства можуть також застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством (податкові методи):
- метод зменшення залишкової вартості.
Відповідно до п. 8.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. N 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації, які визначені п. 8.6 цього Закону, у відсотках до балансової вартості груп основних засобів на початок звітного періоду в такому розмірі:
група 1 - 1,25 відсотка; група 2 - 6,25 відсотка; група 3 - 3,75 відсотка;
- метод прискореної амортизації.
Підприємство має право самостійно прийняти рішення про застосування прискореної амортизації основних засобів групи 3, що були придбані після набрання чинності цього Закону за такими нормами (у розрахунку на календарний рік):
- 1-й рік експлуатації - 15 відсотків;
- 2-й рік експлуатації - 30 відсотків;
- 3-й рік експлуатації - 20 відсотків;
- 4-й рік експлуатації - 15 відсотків;
- 5-й рік експлуатації - 10 відсотків;
- 6-й рік експлуатації - 5 відсотків;
- 7-й рік експлуатації - 5 відсотків.
Але зазначене рішення не може бути прийняте підприємствами, що випускають продукцію (роботи, послуги), ціни (тарифи) на які встановлюються (регулюються) державою або підприємствами, які визнані такими, що займають монопольне становище на ринку.
82. При розрахунку податку на прибуток підприємствам слід керуватися нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме:
- методами та нормами нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів;
- нормами віднесення витрат на капітальний ремонт основних засобів;
- нормами віднесення витрат на поліпшення основних засобів.
83. До інших необоротних матеріальних активів належать:
- бібліотечні фонди;
- малоцінні необоротні матеріальні активи;
- тимчасові (нетитульні) споруди;
- природні ресурси;
- інвентарна тара;
- предмети прокату;
- інші необоротні активи
84. До малоцінних необоротних матеріальних активів відносяться малоцінні та швидкозношувані предмети, строк корисного використання яких більше одного року, зокрема, спеціальні інструменти, спеціальні пристосування, вартість яких погашається нарахуванням зносу за встановленою підприємством кошторисною ставкою (нормою) з урахуванням очікуваного способу використання таких об'єктів.
85. Кошторисна ставка визначається виходячи з кількості спеціальних інструментів і пристроїв, строків їх використання, норм витрат й кількості виробів, для виробництва яких вони призначені.
На підприємстві, що випускає кілька видів виробів, які мають, крім так званих оригінальних, однакові (загальні) деталі та вузли, для кожного з таких виробів обчислюються дві кошторисні ставки щодо спецоснащення: для оригінальних деталей та вузлів і для загальних.
86. Вартість спеціального технологічного оснащення, пристроїв цільового призначення та спеціальних інструментів, що призначені для індивідуальних замовлень, повністю погашається у тому місяці, у якому замовлення передано у виробництво.
Вартість спеціального технологічного оснащення, пристроїв цільового призначення та спеціальних інструментів, що використовуються для випуску виробів масового та серійного виробництва, погашається щомісячно відповідно до кошторисної ставки, яка встановлюється з таким розрахунком, щоб визначену вартість було відшкодовано не більше ніж за два роки.
87. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується з використанням прямолінійного та виробничого методів, викладених у пункті 72 цих Методичних рекомендацій.
Крім того, амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта у розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або у першому місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості.
Підприємства можуть самостійно встановлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних активів.
88. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.
89. Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за такими групами:
- права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);
- права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);
- права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);
- права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);
- авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);
- гудвіл (ділова репутація) - комплекс заходів, направлених на збільшення прибутку без відповідного збільшення активних операцій, що включають використання кращих управлінських здібностей, домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нові технології. Норми П(С)БО 8 "Нематеріальні активи" не поширюються на гудвіл, що виникає внаслідок об'єднання підприємств, та на операції з нематеріальними активами, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Гудвіл обліковується та відображається відповідно до вимог П(С)БО 19 "Об'єднання підприємств";
- інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв).
90. Нематеріальні активи (як і основні засоби та інші необоротні матеріальні активи) можуть бути об'єктом оренди.
91. Придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається у балансі, якщо існує імовірність отримання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, та вартість його може бути достовірно визначена.
Майбутні економічні вигоди можуть бути одержані у вигляді доходу від реалізації продукції за рахунок використання більш ефективної технології і організації виробництва, збільшення реалізації продукції за рахунок використання відомої торгової марки тощо. Імовірність економічних вигод оцінюється керівництвом підприємства.
92. Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.
Первинна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, придатного для використання за призначенням (без урахування податку на додану вартість, у разі, коли підприємство зареєстровано платником податку).
Витрати на сплату процентів за кредит не включаються до первинної вартості нематеріальних активів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок кредиту банку.
93. Первинною вартістю безоплатно отриманих нематеріальних активів є їх справедлива вартість на дату отримання.
Для нематеріальних активів справедлива вартість - поточна ринкова вартість, а за відсутністю такої - оцінна вартість, яку підприємство повинно було сплатити за актив у випадку здійснення операції між поінформованими, заінтересованими та незалежними сторонами.
Нематеріальні активи, отримані внаслідок об'єднання підприємств, оцінюються також за справедливою вартістю.
94. Нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати у балансі за умов, якщо підприємство має:
- намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;
- можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу;
- інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробкою нематеріального активу.
95. Первинна вартість нематеріального активу, створеного підприємством, включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані із створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій та загальновиробничі витрати).
Розподіл загальновиробничих витрат здійснюється з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, прямих витрат, обсягу діяльності тощо).
96. Первинною вартістю нематеріальних активів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визначається погоджена з засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.
Нематеріальні активи, що внесені до статутного фонду, є прямою інвестицією і підлягають амортизації аналогічно з основними засобами.
97. Первинна вартість нематеріального активу збільшується на суму витрат, пов'язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первинно очікуваних майбутніх економічних вигод.
Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первинно визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду.
98. Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше 20 років.
99. При визначенні строку корисного використання об'єкта нематеріальних активів необхідно ураховувати:
- строки корисного використання подібних активів;
- передбачений моральний знос;
- правові або інші подібні обмеження відносно строків використання та інші фактори;
- обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство планує одержати від використання активу.
100. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання, і припиняється, починаючи з місяця наступного за місяцем вибуття нематеріального активу.
101. Термін корисного використання нематеріального активу і метод його амортизації переглядаються в кінці звітного року, якщо в наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання активу або зміни умов отримання майбутніх економічних вигод.
102. Метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу.
Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється відповідно до пункту 72 цих Методичних рекомендацій.
103. Витрати на придбання нематеріальних активів підлягають амортизації тільки за умовою придбання їх для власного виробничого використання на підприємстві.
104. Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю необоротних активів нульового значення.
105. До елемента "Інші операційні витрати" належать:
- витрати на відрядження фізичних осіб;
- витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності підприємства;
- витрати щодо сплати за участь у семінарах;
- витрати на проведення аудиту;
- витрати на транспортне обслуговування;
- оплата за використання та обслуговування технічних засобів управління;
- витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, що видані для ведення господарської діяльності;
- витрати на охорону праці;
- витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад;
- витрати, пов'язані з виконанням робіт вахтовим методом;
- витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ;
- витрати зі страхування ризиків;
- витрати на гарантійний ремонт, гарантійне обслуговування або гарантійні заміни та витрати на утримання гарантійних майстерень;
- витрати на проведення рекламних заходів;
- витрати на організацію прийомів, презентацій і свят;
- витрати на відшкодування складських, вантажно-розвантажувальних, перевалочних робіт, пакувальних матеріалів;
- витрати на оплату послуг транспортно-експедиційних, страхових та посередницьких організацій;
- витрати на оплату експортного (вивізного) мита та митних зборів;
витрати, пов'язані з професійною підготовкою або перепідготовкою фізичних осіб підприємства;
- податки, збори та інші обов'язкові платежі;
- витрати підприємства, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення;
- витрати на оприлюднення річного звіту;
- сума сплачених орендарем платежів за користування наданими в оперативний лізинг (оренду) основними засобами, іншими необоротними активами;
- витрати підприємств - суб'єктів валютного ринку;
- компенсації робітникам (за власний інструмент, особистий транспорт);
- витрати підприємства, пов'язані з випробуваннями якості виробів, деталей, вузлів, встановленими стандартами або технічними умовами;
- інші витрати (втрати від браку, витрати на операції із скляною тарою, відшкодування заробітку внаслідок каліцтва та іншого ушкодження здоров'я працівника, відрахування на пенсійне забезпечення від вартості послуг сотового мобільного зв'язку тощо);
- інші операційні витрати.
106. Витрати на відрядження фізичних осіб.
У відрядження направляються тільки робітники, які перебувають у трудових відносинах з даним підприємством, а також ті, що працюють на підприємствах по сумісництву на основі трудових договорів, крім фізичних осіб, що працюють на підприємстві на основі договорів цивільно-правового характеру.
Разом з тим дозволені відрядження фізичним особам, з якими підприємство не має трудових відносин, але які включені до складу керівних органів підприємства (голова або члени правління, наглядової ради тощо).
Відрядженням вважається службова поїздка, якщо вона здійснюється в інший населений пункт. Поїздка робітника усередині населеного пункту, де розташоване підприємство (так зване "внутрішнє відрядження"), до службового відрядження не відноситься.
Обов'язковою умовою направлення робітника у відрядження є розпорядження керівника підприємства, яке є одним з підтверджуючих документів.
Основним документом, згідно з яким здійснюється відрядження робітника, є посвідчення про відрядження, форма якого затверджена наказом Державної податкової адміністрації України (далі - ДПАУ) від 28.07.97 р. N 260, і починаючи з 25.08.97 р. використання посвідчень про відрядження інших зразків є неправомірним.
У наказі і у посвідченні про відрядження необхідно вказувати дати початку і закінчення відрядження, населений пункт, назву підприємства (організації, установи), де буде виконуватися службове доручення.
Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, що затверджена наказом Мінфіну України від 13 березня 1998 р. N 59 (в редакції наказу Мінфіну України від 10 червня 1999 р. N 146) і зареєстрована Мін'юстом України від 29 червня 1999 р. N 418/3711 (пп. 1.1 частина I та пп. 1.1 частина II), встановлені максимальні строки службових відряджень: 30 днів - для відряджень у межах України і 60 днів - для відряджень за кордон.
Разом з тим цією Інструкцією передбачені випадки, коли загальна кількість днів находження у відрядженні перебільшує встановлені обмеження (пп. 1.9 частина I та пп. 1.17 частина II).
Кожне службове відрядження має бути зареєстроване у журналі реєстрації відряджень (реєстрація як на вибуття у відрядження, так і прибуття з нього), але реєстрація прибулих у відрядження на підприємство робітників інших підприємств діючим законодавством не передбачена.