Державний комітет промислової політики україни наказ від 2 лютого 2001 року n 47 Про затвердження Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) Наказ втратив чинність
| Вид материала | Документы |
- Державний комітет промислової політики україни наказ від 2 лютого 2001 року n 47 Про, 5441.7kb.
- Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 року, І з метою визначення єдиних засад, 424.91kb.
- Про затвердження Типової програми підготовки та підвищення кваліфікації фахівців Наказ, 429.88kb.
- Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, 169.43kb.
- Державний комітет україни з питань технічного регулювання та споживчої політики наказ, 24.97kb.
- Про затвердження Правил будови І безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, 7010.01kb.
- Проект державний комітет ветеринарної медицини україни наказ, 94.56kb.
- Регуляторного впливу проекту наказу, 29.9kb.
- Наказ Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики, 1434.93kb.
- Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість Наказ, 154.64kb.
107. Витрати на службові відрядження компенсуються у межах фактичних витрат особи, яка відряджена: на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (виїзд), обов'язкового страхування, витрат на усний чи письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.
У відповідності з листом Мінфіну України N 16-102-56/11-2563 від 27.04.2000 року підтверджуючим документом щодо відшкодування витрат за найм житлового приміщення є документ, у якому вказано прізвище робітника, направленого у відрядження, строк і вартість проживання.
Зазначені витрати приймаються до авансового звіту лише за наявності оригіналів підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.
За проживання у готелях, кемпінгах тощо робітниками підприємства, що знаходяться у відрядженнях, сплачується готельний збір.
Документальним підтвердженням, на базі якого сума збору включається до витрат, є квитанція готелю, де сума такого збору відображається окремим рядком.
Максимальна ставка готельного збору складає 20 відсотків, базою для його нарахування є не повна вартість послуг готелю, що вказана у рахунку, а тільки добова вартість проживання без додаткових послуг.
Для цілей статистичних розробок сума готельного збору відноситься до місцевих податків і зборів, наведених у пункті 145 цих Методичних рекомендацій.
108. До витрат на відрядження відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних за кожний повний день відрядження, включаючи дні від'їзду та приїзду.
Зазначені граничні норми, встановлені постановою КМУ від 23 квітня 1999 року N 663 "Про норми компенсації витрат на відрядження в межах України і за кордон" в гривнях:
- в єдиній сумі для відряджень за кордон незалежно від країни відрядження та статусу населених пунктів;
- в єдиній сумі для відряджень у межах України незалежно від статусу населених пунктів.
Централізовано КМУ встановлені також граничні норми добових для членів екіпажів суден (інших транспортних засобів) або суми, що направлені на харчування таких робітників, у тому випадку, якщо такі транспортні засоби виконують комерційну або іншу господарську діяльність, а також аварійно-рятувальні або пошукові роботи за межами територіальних вод, повітряного або митного кордону України (постанова КМУ від 04.01.99 р. N 3).
Встановлені граничні норми добових є максимальними з позиції включення їх до складу витрат і одночасно мінімальними з точки зору гарантій і компенсацій, встановлених КЗпП України.
Рішенням керівника підприємства може бути встановлений підвищений розмір добових, але уся їх наднормативна частина розглядається як засіб, що направлений на фінансування особистих потреб особи.
109. Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат підприємства за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю підприємства - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю підприємства; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена, у переговорах, конференціях, які проводяться за тематикою, що співпадає з основною діяльністю підприємства.
110. До витрат підприємства відносяться:
- витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності підприємства, у тому числі з питань законодавства; передплата спеціалізованих періодичних видань;
- витрати щодо сплати послуг за участь у семінарах робітників підприємства, що перебувають з ним у трудових відносинах, які провадяться з метою підвищення професійного рівня робітників підприємства шляхом надання сугубо інформаційно-консультаційних послуг із забезпеченням необхідними матеріалами з питань законодавства.
111. Витрати на проведення аудиту згідно з чинним законодавством, включаючи проведення добровільного аудиту за рішенням підприємства.
112. Витрати на транспортне обслуговування.
Витрати на утримання та експлуатацію автотранспорту (крім тих, що підлягають амортизації): витрати на технічне обслуговування легкових автомобілів, на пально-мастильні матеріали тощо.
Відповідно до роз'яснення Комітету ВРУ з питань фінансів і банківської діяльності у листі від 23.02.98 р. N 06-10/138, якщо легкові автомобілі використовуються як технологічний транспорт в виробничій діяльності підприємства, то витрати на їх утримання і експлуатацію відносяться до витрат на виробництво продукції.
113. Оплата за використання та обслуговування технічних засобів управління: обчислювальної техніки, засобів сигналізації, пожежної та сторожової охорони, вузлів зв'язку.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про зв'язок" від 16 травня 1995 р. N 160/95-ВР, а також Порядку користування місцевим телефонним зв'язком, затвердженим постановою КМУ від 22 квітня 1997 р. N 385, підприємства на витрати відносять послуги телефонного зв'язку, якщо плата за послуги провадиться безпосередньо підприємствам зв'язку, власникам АТЗ і, якщо вони мають договір з підприємством зв'язку, власником АТЗ.
Підприємства, які орендують приміщення з телефоном, повинні переоформити на час оренди телефонний номер на себе.
114. Витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, що видані державними органами для ведення господарської діяльності, включаючи плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, зокрема, в органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах, різного роду сертифікатів, державних дозволів, без наявності яких здійснення окремих видів діяльності не дозволяється законодавством, крім витрат на придбання торгових патентів, установлених Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.96 р. N 98/96-ВР.
115. Витрати на охорону праці.
Законом України "Про охорону праці" від 14.10.92 р. N 2694-XII (ст. 19) передбачено, що підприємство (власник) зобов'язане за власні кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (на протязі трудової діяльності) медичних оглядів робітників, що зайняті на тяжких роботах, роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці (відповідно до Переліку шкідливих речовин, несприятливих виробничих факторів та робіт, для виконання яких є обов'язковими медичні огляди робітників), або таких, де існує необхідність у професійному відборі (обов'язковий первинний та періодичний профілактичний наркологічний огляд, відповідно до постанови КМУ від 06.11.97 р. N 1238 "Про обов'язковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення" та наказу Мінохорони здоров'я України від 28.11.97 р. N 339 "Про вдосконалення системи профілактичних протиалкогольних і протинаркотичних заходів та обов'язкових профілактичних наркологічних оглядів"), а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб у віці до 21 року.
Якщо медичний персонал закладів охорони здоров'я, що знаходяться на балансі підприємства, у відповідності з наказом адміністрації підприємства бере участь у проведенні обов'язкових медичних оглядів, що передбачені законодавством України про охорону праці, витрати на оплату заробітної плати медичного персоналу, до обов'язків якого включається проведення вказаних медичних оглядів, відносяться до витрат підприємства у разі фактичної участі медпрацівників у проведенні вказаних обов'язкових обстежень.
116. Витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад у напрямках, що не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування, включаючи додаткові витрати на спеціальні маршрути міського пасажирського транспорту, організовані відповідно до угод, укладених з транспортними підприємствами (понад вартість, сплачену працівниками підприємства за діючими тарифами на відповідний вид транспорту), витрати на перевезення працівників - інвалідів 1 і 2 груп до місця роботи і назад незалежно від наявності маршрутів пасажирського транспорту загального користування.
117. Витрати, пов'язані з виконанням робіт вахтовим методом, передбачені законодавством: суми, виплачені у розмірі тарифної ставки, окладу за дні перебування в дорозі до місця знаходження підприємства (пункту збору) - місця роботи і назад, передбачені графіком роботи на вахті, а також за дні затримки працівників у дорозі через метеорологічні умови та з вини транспортних підприємств; надбавки до заробітної плати за кожну добу, які виплачуються з моменту виїзду до повернення на підприємство, де працівник працює.
118. Витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ, включаючи плату за розрахунково-касове обслуговування, отримання гарантій, вексельного авалю, факторингових і довірчих операцій, облік боргових вимог і зобов'язань, поштово-телеграфних послуг та інших витрат, пов'язаних з грошовим обігом.
119. Витрати зі страхування ризиків.
До складу витрат включаються такі витрати зі страхування: ризиків транспортування продукції підприємства; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів підприємства (постанова КМУ "Про порядок та умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" від 28.09.96 р. N 1175 та зміни до нього від 31.03.99 р. N 494).
Суми страхування цивільної відповідальності транспортних засобів, що орендуються, до складу витрат орендаря не включаються.
Страхуванню майна підприємства підлягає майно, безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю підприємства. В першу чергу це основні засоби, а також товари, що знаходяться у власності підприємства, і нематеріальні активи.
Витрати орендаря у вигляді страхових внесків відповідно до договорів страхування державного і комунального майна, отриманого ним в оренду для використання у власній господарській діяльності, відносяться на його витрати.
Страхування Каско - страхування вартості засобів транспорту (суден, літаків, залізничних вагонів, автомобілів) без врахування вантажів; страхування корпусу судна, в тому числі і такого, що будується, з його машинами, обладнанням і такелажем, є видом страхування майна.
Витрати підприємства щодо страхування такого майна відносяться на його витрати, якщо таке майно, у даному випадку транспортні засоби, знаходяться на балансі підприємства, є державною або комунальною власністю і його використання безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю підприємства.
120. Витрати на гарантійний ремонт, гарантійне обслуговування, або гарантійні заміни та витрати на утримання гарантійних майстерень.
Витрати на гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування, або гарантійні заміни товарів, проданих підприємством, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше від суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих (оприлюднених) підприємством, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування.
Під терміном "оприлюднення" слід розуміти розповсюджене в змісті реклами, технічної документації, договору або іншого документа, зобов'язання продавця щодо умов та строків гарантійного обслуговування.
У разі здійснення гарантійних замін товарів підприємство зобов'язане вести окремий облік товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування).
Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійних замін, а також перелік товарів, на які встановлюється гарантійне обслуговування, визначений КМУ на підставі норм законодавства з питань захисту прав споживачів.
Заміна товару без зворотного одержання бракованого товару або без належного ведення вказаного обліку не дає права на збільшення витрат продавця такого товару на вартість замін.
Окремий облік бракованих товарів, що повернуті покупцями, та облік покупців, яким надані послуги по гарантійному обслуговуванню, здійснюється відповідно до Порядку обліку бракованих товарів, що повернені покупцями у випадку здійснення гарантійних замін товарів, а також обліку покупців, що одержали таку заміну або послуги щодо ремонту (обслуговуванню), затвердженому наказом ДПАУ від 27 червня 1997 р. N 203 та зареєстрованому в Мін'юсті України 30 липня 1997 р. N 276/2080, враховуючи зміни та доповнення від 16.01.98 р. N 25 та від 08.07.99 р.
До витрат щодо гарантійного обслуговування товарів, перелік яких установлений додатком 1 до Порядку гарантійного обслуговування або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів N 251 від 22.02.99 р., належать 14 товарних груп технічно складних побутових товарів.
Перелік продукції виробничо-технічного призначення, для якої здійснюється гарантійне обслуговування, відсутній.
Відповідно до пункту 13 П(С)БО 11 для виконання гарантійних зобов'язань на підприємстві створюється резервний фонд для відшкодування майбутніх витрат на виконання гарантійних зобов'язань (гарантійних ремонтів проданої продукції).
Якщо на підприємстві не створювався резервний фонд, усі фактичні витрати на гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування включаються до витрат на збут.
121. Витрати на проведення рекламних заходів
Реклама - спеціальна інформація щодо осіб (фізичних або юридичних) або продукції (товарів, робіт, послуг), що розповсюджується у будь-якій формі та будь-яким засобом з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку.
Закон України від 02.10.92 р. N 2657-XII "Про інформацію" передбачає: інформаційний характер реклами (спеціальна інформація) про конкретні події або явища, що мають відношення до конкретних суб'єктів господарювання та їх продукції; інформація повинна бути пов'язана з конкретними особами, що означає наявність вихідних даних або реквізитів виробника чи розповсюджувача, або продукції, товарів, робіт, послуг.
Пряме одержання прибутку означає, що повинен існувати прямий зв'язок між такою інформацією і прибутком підприємства. Якщо такого прямого зв'язку немає, але через якийсь проміжок часу прибуток може бути збільшений за рахунок зросту обсягу продажу (так звана "іміджева" реклама), існує опосередковане одержання прибутку.
Перелічені характеристики є обов'язковими для віднесення заходів до реклами. Якщо вони не додержуються, то й відповідні витрати не можуть бути віднесені до таких, що здійснюються з рекламною метою.
До витрат підприємства на рекламу належать витрати на:
- розробку і видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошур, альбомів, проспектів, плакатів, афіш, рекламних листів, листівок тощо);
- розробку і виготовлення ескізів етикеток;
- рекламу в засобах масової інформації (оголошення в пресі, передачі по радіо і телебаченню), витрати на світову, комп'ютерну та іншу зовнішню рекламу;
- придбання, виготовлення, копіювання, дублювання і демонстрацію рекламних кіно-, відео- і діафільмів;
- виготовлення стендів, муляжів, рекламних щитів, покажчиків тощо (в сумі амортизації, щодо зазначеного інвентарю);
- зберігання та експедирування рекламних матеріалів;
- оформлення вітрин, кімнат-зразків, виставок-продажу, включаючи відрядження працівників підприємства на виставку продукції підприємства;
- проведення інших рекламних заходів, пов'язаних з діяльністю підприємства.
При віднесенні до витрат необхідно звернути особливу увагу на обмеження, що передбачені Законом "Про рекламу". Якщо ці вимоги законодавства не дотримуються, включення відповідних витрат у витрати підприємства розглядається як необгрунтоване.
Загальні обмеження сформульовані у ст. 8 Закону "Про рекламу".
Відповідно до вимог цієї статті у рекламі забороняється розповсюджувати інформацію про продукцію, виробництво або реалізація якої заборонені законодавством України; розповсюджувати твердження, що є дискримінаційними або дискредитуючими стосовно продукції інших осіб тощо.
Типові правила розміщення зовнішньої реклами, що встановлюють загальні вимоги, які пов'язані з використанням засобів зовнішньої реклами, затверджені постановою КМУ від 23.09.98 р. N 1511. Додаткові обмеження щодо розміщення зовнішньої реклами запроваджені постановою КМУ від 15.02.99 р. N 193.
Недобросовісна реклама (реклама, що в результаті неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушень вимог щодо часу, місця та способу розповсюдження і інших вимог, передбачених законодавством України, призводить або може призвести до помилкової думки споживачів реклами, нанести збитки особам і державі) відповідно до п. 10.1 ст. 10 Закону "Про рекламу" заборонена.
Витрати підприємства щодо проведення передпродажних та рекламних заходів відносно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими підприємствами, відносяться до витрат у фактично понесеному або нарахованому розмірі.
Витрати на рекламу, що не можуть бути віднесені до витрат через недодержання встановлених законом обмежень, класифікуються як витрати, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.
122. Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку підприємства за попередній звітний квартал.
З витрат на організацію прийомів, презентацій і свят до витрат підприємства дозволено віднести саме витрати на організацію таких заходів, але не участь у них.
123. Представницькі витрати - це витрати міністерств, відомств, підприємств, установ на прийом та обслуговування іноземних представників та делегацій, а також представників інших підприємств, що прибули на запрошення для проведення переговорів з метою здійснення міжнародних зв'язків, встановлення і підтримання взаємовигідного співробітництва та розв'язання питань, що пов'язані з рекламною та комерційною діяльністю.
До складу представницьких витрат включаються:
- витрати, пов'язані з проведенням офіційного прийому представників інших підприємств і організацій;
- витрати на транспортне забезпечення офіційних прийомів. У цю групу включаються витрати на оренду і експлуатацію автотранспортних засобів, що виділяються безпосередньо для обслуговування прибуваючих представників інших підприємств або офіційних делегацій (але обмеження по відношенню до витрат на паливо, стоянку і парковку легкового автотранспорту зберігаються і в цьому випадку), а також на оплату залізничних та авіабілетів, якщо здійснюються поїздки у межах держави. Разом з тим аналогічні витрати щодо робітників приймаючої сторони до складу представницьких витрат не включаються;
- витрати на оплату заходів культурної програми (вартість квитків на концерти, спектаклі, відвідування музеїв, виставок тощо):
- вартість буфетного обслуговування під час переговорів (чай, кава, мінеральна вода та інші прохолодні напої, бутерброди, печиво, цукерки тощо);
- оплата послуг перекладачів, які не є штатними працівниками підприємства;
- оплата номерів у готелях;
- вартість придбаних подарунків.
Основним документом (крім щорічного кошторису витрат на представницькі потреби) є затверджена керівником підприємства програма проведення кожного представницького заходу, що повинна включати: місце і дату проведення, календарний план з розгорнутою (погодинною) програмою, кількісний склад делегації, загальна кількість і персональний склад представників приймаючої сторони (їх чисельність повинна бути меншою ніж кількість запрошених), розмір витрат.
Всі понесені витрати представницького характеру повинні бути підтверджені відповідними первинними документами (білетами, квитанціями, рахунками, договорами, актами прийомки-здачі виконаних робіт тощо).
124. Не включається до складу витрат виробництва підприємства готівка, що витрачена з метою витрат на рекламу, тобто якщо робітник, що знаходиться у відрядженні, зазнав яких-небудь витрат у готівковій формі на проведення рекламних заходів, організацію презентацій або прийому, придбав та подарував подарунки - ці витрати до витрат підприємства не відносяться (на відміну від таких саме витрат, що понесені у безготівковій формі).