Державний комітет промислової політики україни наказ від 2 лютого 2001 року n 47 Про затвердження Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) Наказ втратив чинність

Вид материалаДокументы

Содержание


6. Особливості формування собівартості продукції при використанні давальницької сировини
306. Середньозважена вартість давальницької сировини, переробленої в поточному періоді (Вср.)
7. Складання зведеного кошторису витрат на виробництво
325. Зведений кошторис витрат на виробництво
326. Розрахунок витрат на сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, технологічне паливо й енергію
Витрати електроенергії
327. Розрахунок основної та додаткової заробітної плати
328. Відрахування на соціальні заходи.
329. Кошториси витрат (калькуляції собівартості продукції) цехів допоміжного виробництва
330. Кошторис витрат на утримання та експлуатацію устаткування
Подобный материал:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   23

6. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПРИ ВИКОРИСТАННІ ДАВАЛЬНИЦЬКОЇ СИРОВИНИ


294. Давальницька сировина - це сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені на митну територію України (чи закуплені або вироблені замовником на території України), або вивезені українським замовником за її межі (чи надані українському виконавцю) для використання у виробництві готової продукції з наступним її поверненням повністю чи частково замовнику або вивезенням за його дорученням до іншої країни чи відвантаженням або реалізацією третій стороні на території України.


Право власності на давальницьку сировину (за винятком тієї її частини, що надається виконавцю в рахунок плати за переробку) та вироблену з неї готову продукцію належить замовнику.


295. Операція з давальницькою сировиною - це надання виконавцем (виконавцями) замовнику (замовникам) за відповідну плату послуг з перероблення (оброблення, збагачення чи використання) давальницької сировини, незалежно від кількості етапів (операцій) її перероблення з метою виробництва готової продукції. До операцій з давальницькою сировиною належать операції, у яких сировина замовника на конкретному етапі її переробки становить не менше ніж 20 відсотків загальної вартості готової продукції.


296. Розрахунки за послуги з переробки (обробки, збагачення) давальницької сировини можуть здійснюватись за погодженням сторін у грошовій формі з поверненням замовнику всієї одержаної з використанням давальницької сировини продукції, або шляхом надання у власність виконавця частини давальницької сировини чи одержаної з її використанням продукції, або з використанням цих форм оплати одночасно.


297. Вибір варіантів, умови й розмір оплати встановлюються за взаємною домовленістю сторін і вказуються у контракті (договорі), який укладається між замовником і виконавцем. У договорі також зазначаються: порядок надходження сировини, її якість і ціна, обсяг і термін переробки, умови розрахунків, кількість і порядок видачі готової продукції. Підприємства-виконавці мають право передбачити у договорі плату за зберігання несвоєчасно забраної готової продукції.


298. Оплата замовником послуг з переробки (обробки, збагачення) його сировини повинна покривати витрати підприємства-виконавця з переробки даного обсягу сировини й забезпечувати йому прибуток.


299. Оплату послуг з переробки (обробки, збагачення) давальницької сировини частиною цієї сировини або виробленої з неї готової продукції потрібно розглядати як товарообмінні (бартерні) операції, облік яких ведеться відповідно до законодавства.


Сторони конкретного бартерного контракту в даному випадку здійснюють обмін на неподібні активи, і згідно з П(С)БО 9 "Запаси" неподібні активи, що обмінюються, мають однакову справедливу вартість, в той час як їх реальна або ринкова вартість може значно відрізнятися від справедливої. Облік таких активів здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює сумі грошових коштів або їх еквівалентів.


300. Облік виробництва готової продукції та калькулювання її собівартості в операціях з давальницькою сировиною здійснює замовник, при цьому вартість послуг з переробки сировини включається до складу затрат на виробництво замовника.


301. Калькулювання собівартості продукції у замовника здійснюється за калькуляційними статтями витрат відповідно до організації виробництва й обліку витрат на підприємстві та передбаченої контрактом форми плати за послуги з переробки (обробки, збагачення) давальницької сировини.


302. Облік витрат на переробку давальницької сировини у підприємства-виконавця здійснюється на рахунках обліку витрат виробництва (за винятком вартості давальницької сировини).


303. Вартість одержаної для переробки давальницької сировини і виробленої з неї готової продукції підприємство-виконавець обліковує на позабалансовому рахунку, так як права власності на таку сировину й продукцію він не має.


304. Витрати давальницької сировини на виробництво визначаються з урахуванням діючих норм витрат на поточний період, природного убутку, втрат і відходів, передбачених технічними умовами й іншими нормативними документами на випуск готових виробів та цін, що розраховуються окремо для купованої, власної й давальницької сировини.


305. Розрахунок середньозваженої вартості кожного виду сировини провадиться з урахуванням залишків цієї сировини на початок поточного періоду (за цінами попереднього періоду). Ціни на сировину приймаються для розрахунків без ПДВ (якщо підприємство зареєстроване платником податку на додану вартість).


306. Середньозважена вартість давальницької сировини, переробленої в поточному періоді (Вср.), визначається за такою формулою:


  


  


В 


Вср 





-----------, 


  


  


V 



де В - вартість давальницької сировини, переробленої в поточному періоді, визначається, грн.:


В = Впоч. + Внад.,


де Впоч. - вартість залишку давальницької сировини на початок поточного періоду, за цінами попереднього періоду (без ПДВ), грн.;


Внад. - вартість давальницької сировини, що надійшла в поточному періоді (за мінусом сировини в рахунок сплати послуг з переробки) за цінами, вказаними в первинних документах (без ПДВ), і що пішла в переробку як давальницька, грн.;


V - обсяг переробленої в поточному місяці давальницької сировини, тонн, визначається:


V = Vпоч. + Vнад. - Vкін.,


де Vпоч. - обсяг залишку давальницької сировини на початок поточного періоду, тонн;


Vнад. - обсяг давальницької сировини, що надійшла в поточному періоді, тонн;


Vкін. - обсяг давальницької сировини на кінець поточного періоду, тонн.


307. Якщо замовник за послуги з переробки сировини розраховується цією сировиною, допускається розраховувати середню ціну давальницької сировини шляхом ділення вартості переробки давальницької сировини на кількість сировини, що є платою за послуги з переробки.


308. Переробка (обробка, збагачення) давальницької сировини може виконуватись на окремому устаткуванні (агрегаті, дільниці) чи одному й тому ж обладнанні разом з переробкою купованої або власної сировини підприємства-виробника.


309. При переробці (обробці, збагаченні) давальницької сировини окремо від купованої та наявності окремого обліку витрат на агрегаті, дільниці облік і калькулювання витрат підприємства-виробника з переробки давальницької сировини ведеться в загальноприйнятій на підприємстві формі шляхом складання окремих калькуляцій собівартості послуг з переробки сировини по переділах та зведених калькуляцій собівартості послуг з переробки по кожному замовнику, в яких відображаються відмінні по замовниках митна (заставна) вартість сировини, коефіцієнти витрачання, форма та розмір оплати послуг при єдиному на даній стадії переробки рівні експлуатаційних витрат на одиницю сировини.


310. При переробці (обробці, збагаченні) давальницької сировини разом з купованою сировиною чи власними напівфабрикатами (а також на окремому обладнанні (агрегаті, дільниці), але при відсутності окремого обліку витрат по цьому обладнанню) облік і калькулювання витрат на переробку давальницької сировини здійснюється разом з витратами на переробку купованої (власної) сировини з відображенням в калькуляціях окремими рядками прямих витрат на сировину куповану (власну), давальницьку на вироблення готової продукції та давальницьку у сплату за послуги з вироблення готової продукції та виділенням окремим рядком загальновиробничих витрат, пов'язаних з переробкою давальницької сировини.


Поряд із загальними попередільними калькуляціями складаються, як у першому випадку, зведені по окремих замовниках калькуляції собівартості послуг з переробки давальницької сировини. При великій кількості дрібних замовників доцільне складання однієї зведеної калькуляції з переробки однотипової давальницької сировини з подальшим аналізом ефективності її переробки на умовах кожного із замовників.


311. У попередільних калькуляціях за участю давальницької сировини чи напівфабрикатів на її основі за статтями "Сировина та матеріали" і "Напівфабрикати власного виробництва" відображаються окремими рядками давальницька сировина (напівфабрикати з її участю) і матеріали, які використовуються для її переробки за їх первинною вартістю та урахуванням експлуатаційних витрат у попередніх переділах.


По переділу відображаються загальні витрати на весь обсяг продукції, включаючи одержану при переробці давальницької сировини.


При цьому витрати по переділу на переробку купованої та давальницької сировини і вартість одержаної попутної продукції приймаються на однаковому на одиницю рівні.


У попередільних калькуляціях виконується за типовою методикою розподіл витрат, що припадають на основні та попутні види продукції з купованої сировини (за видами продукції) та окремими рядками - на продукцію з давальницької сировини.


312. Розподіл усієї кількості давальницької сировини на дві частки - для виготовлення готової продукції та в рахунок плати за послуги з переробки сировини виконується в планових калькуляціях виходячи з технічно обгрунтованих норм витрат сировини на одержання одиниці кінцевої продукції згідно з контрактом, а в звітних калькуляціях - за даними бухгалтерського обліку.


313. У тих випадках, коли обсяг фактичних витрат сировини на одержання кінцевої продукції згідно з даними бухгалтерського обліку більший, ніж передбачено контрактом, і з замовником не досягнуто домовленості про відповідне зменшення кількості кінцевої продукції, не забезпеченої сировиною, або про додаткове постачання сировини, не забезпечена сировиною кількість відвантаженої замовнику готової продукції сторнується з загального випуску такої ж продукції з купованої сировини за її фактичною собівартістю. Собівартість цієї частки продукції відноситься на витрати по операціях з давальницькою сировиною і записується окремим рядком як "збитки від незабезпеченості замовлення сировиною" в попередільній калькуляції, а також окремим рядком в калькуляціях собівартості послуг у складі витрат на переробку давальницької сировини.


314. У тих випадках, коли обсяг фактичних витрат сировини на одержання кінцевої продукції згідно з даними бухгалтерського обліку менший, ніж передбачено контрактом, і замовник не вимагає коригування передбаченої контрактом кількості кінцевої продукції, що повертається, надлишок сировини списується на рахунок матеріальних цінностей як сировина в оплату за послуги.


315. У звітних калькуляціях обсяг виробництва продукції, включаючи продукцію з давальницької сировини, повинен відповідати даним бухгалтерського обліку.


316. У зведеній калькуляції собівартості послуг з переробки давальницької сировини (по кожному замовнику окремо або єдиній), що додатково складається, відображається:


- кількість та вартість у гривнях давальницької сировини в частці, що залишається виконавцю на сплату послуг з її переробки (обробки, збагачення), або тільки кількість - в частці сировини, що витрачається на виготовлення кінцевої продукції;


- заготівельні витрати виконавця на всю давальницьку сировину;


- кількість та вартість у гривнях матеріалів виконавця, що витрачаються при переробці давальницької сировини для одержання продукції, що повертається замовнику (наприклад, поглинальне масло у випадку повернення бензолу);


- загальна вартість послуг з переробки (обробки, збагачення) давальницької сировини по кожному з переділів, крізь які проходить продукція, що повертається замовнику;


- збитки від незабезпеченості замовлення сировиною;


- собівартість попередільної попутної продукції, що не повертається замовнику, за єдиними для даного переділу оцінками (вираховується).


Розрахунки рекомендується виконувати на всю кількість і на одиницю переробленої давальницької сировини або при одержанні одного виду кінцевої продукції - на одиницю цієї продукції.


317. Кількість готової продукції, яка видається замовнику, визначається відсотком видачі готової продукції, що встановлюється на основі розрахунків за домовленістю сторін.


318. Якщо замовник залишає у розпорядженні виконавця попутну продукцію та зворотні відходи, то при калькулюванні послуг вартість їх зменшується на вартість попутної продукції та зворотних відходів, що залишаються у виконавця.


319. Вартість послуг з переробки (обробки, збагачення) давальницької сировини складається з грошової сплати за послуги згідно з контрактом і вартості давальницької сировини, наданої в сплату послуг.


320. В обсяг продукції у діючих оптових цінах підприємства включається тільки вартість послуг підприємства з переробки давальницької сировини з урахуванням вартості витрачених допоміжних матеріалів підприємством - виконавцем.


321. У випадку, коли за виготовлення продукції з давальницької сировини оплата провадиться частиною цієї сировини, вироблена з неї продукція включається в обсяг продукції власного виробництва в діючих цінах підприємства.


7. СКЛАДАННЯ ЗВЕДЕНОГО КОШТОРИСУ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО


322. Витрати на виробництво продукції у вартісному виразі формують її виробничу собівартість. Цей показник є одним з найважливіших економічних показників господарської діяльності підприємства, у якому дістають відображення зростання продуктивності праці, економія ресурсів, технічний прогрес.


Аналіз витрат на виробництво продукції проводиться одночасно з комплексним техніко-економічним аналізом роботи підприємства: вивченням рівня техніки й організації виробництва та праці, використання виробничих потужностей і матеріальних ресурсів, структури та якості продукції.


На цій основі виявляються внутрішньовиробничі резерви і розроблюються організаційно-технічні заходи підвищення економічної ефективності виробництва.


323. Планування витрат на виробництво виконується в такій послідовності:


- складаються кошториси витрат і калькулюється собівартість продукції та послуг допоміжних цехів;


- складається баланс розподілу продукції і послуг допоміжного виробництва за калькуляційними напрямами і за внутрішньозаводськими підрозділами-споживачами;


- складаються кошториси: витрат на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничих та інших виробничих витрат за цехами основного виробництва з наступним узагальненням їх по підприємству;


- калькулюється виробнича собівартість одиниці продукції за видами, розраховується виробнича собівартість усієї товарної продукції і продукції, що реалізується;


- складається зведений кошторис витрат на виробництво з розрахунками до нього.


324. До зведеного кошторису витрат на виробництво включаються витрати всіх структурних підрозділів підприємства, що беруть участь у виробництві продукції.


325. Зведений кошторис витрат на виробництво (з розбивкою за кварталами) складається на основі таких розрахунків:


- витрат на сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати і комплектуючі вироби, технологічне паливо й енергію в основному виробництві;


- основної та додаткової заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуванням на соціальні заходи;


- кошторисів витрат (калькуляцій виробничої собівартості продукції) цехів допоміжного виробництва;


- кошторису витрат на утримання та експлуатацію устаткування;


- кошторису загальновиробничих витрат;


- кошторису інших виробничих витрат.


У разі потреби складаються й інші розрахунки та кошториси (наприклад, кошториси витрат на контрагентські поставки і роботи у суднобудівній промисловості). Форму зведеного кошторису витрат на виробництво наведено у додатку 6 до цих Методичних рекомендацій.


326. Розрахунок витрат на сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, технологічне паливо й енергію в основному виробництві складається на підставі даних про обсяг виготовлення окремих виробів і технічно обгрунтованих норм витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції або робіт (норм виходу чи видобутку продукції з вихідної сировини), встановлених для планованого року з урахуванням передбачених у плані змін у використанні техніки, технології та організації виробництва. Ці норми використовуються як під час складання зведеного кошторису витрат, так і під час розробки планових калькуляцій.


У планових розрахунках можуть використовуватися укрупнені натуральні норми витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції або обсяг робіт в цілому, чи групові норми, розроблені для використання на ряді робочих місць (дільниць, цехів), що мають однакові або подібні виробничі умови, споживають однорідну сировину або матеріали і виробляють однакову продукцію.


На основі натуральних норм витрат і цін на матеріальні ресурси, що споживаються, визначаються норми витрат у вартісному виразі (з урахуванням вартості зворотних відходів).


Витрати електроенергії оцінюються виходячи із середньої вартості відповідних видів енергії, що складається на підприємстві, з діючих тарифів на енергію, придбану в сторонніх підприємств і організацій, та планової собівартості енергії, що виробляється енергоцехами.


Обгрунтування витрат на енергію здійснюється шляхом складання розрахунків виробництва і споживання з кожного виду енергії власного виробництва і визначення потреб у покупній енергії.


На підприємствах з великою номенклатурою виробів у планових розрахунках можуть використовуватися зведені норми витрат сировини, матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії на технологічні потреби у вартісному виразі на виріб у цілому. У цьому разі розрахунок витрат на сировину і матеріали здійснюється виходячи з номенклатурного плану виробництва і зведених норм матеріальних витрат у вартісному виразі.


327. Розрахунок основної та додаткової заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг), здійснюється окремо для робітників, які знаходяться на відрядній оплаті праці, і робітників, які знаходяться на погодинній оплаті праці.


Сума основної заробітної плати робітників за відрядною оплатою праці визначається виходячи з обсягу виробництва відповідних видів продукції, установленої трудомісткості (норм виробітку), відрядних розцінок і середньої годинної (денної) тарифної ставки.


Сума основної заробітної плати робітників за погодинною оплатою праці визначається виходячи з їх планової чисельності і середньої тарифної ставки або посадового окладу.


Додаткова заробітна плата планується у розмірах, передбачених Кодексом законів України про працю, іншими актами законодавства України, колективними договорами підприємств з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною та галузевими (регіональними) угодами.


Перелік витрат на виплату додаткової заробітної плати наведено у пунктах 42 - 48 цих Методичних рекомендацій.


328. Відрахування на соціальні заходи.


Відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування, обов'язкове соціальне страхування, обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, індивідуальне страхування персоналу підприємства та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються відповідно до законів України.


329. Кошториси витрат (калькуляції собівартості продукції) цехів допоміжного виробництва складаються на основі даних про планові обсяги їх продукції, норм матеріальних та трудових витрат, які знаходять відображення у кошторисах витрат. Для цього загальна сума витрат допоміжних цехів розподіляється на основі окремого розрахунку використання їх продукції (робіт, послуг) за відповідними напрямами.


330. Кошторис витрат на утримання та експлуатацію устаткування складається цехами основного виробництва за статтями витрат, переліченими у додатку 1 до цих Методичних рекомендацій.


Кожна стаття кошторису обгрунтовується плановими розрахунками, вихідними даними для яких є:


- планований склад устаткування і транспортних засобів, що визначаються виходячи з норм їх використання і планованого обсягу виробництва;


- нормативи витрат рухової енергії за окремими видами устаткування і середні ціни (собівартість) окремих видів енергії;


- норми витрат купівельних матеріалів для експлуатації устаткування, включаючи запасні частини, мастильні та обтиральні матеріали;


- норми амортизаційних відрахувань;


- нормативи обслуговування устаткування і транспортних засобів допоміжними робітниками;


- розрахунки розподілу продукції (робіт, послуг) допоміжних цехів;


- розрахунки потреби в малоцінних і швидкозношуваних предметах та інструментах.


Одночасно із складанням кошторису витрат на утримання та експлуатацію устаткування уточнюються кошторисні (нормативні) ставки цих витрат на одну машино-годину й одиницю продукції.