Єдиний день інформування населення. Вінниччина – унікальний край
| Вид материала | Документы |
- Матеріали до єдиного дня інформування населення Полтавщини у грудні 2008р, 161.92kb.
- Матеріали до єдиного дня інформування населення Полтавщини у вересні 2009, 992.5kb.
- На сьогодні бурштин є візитівкою Рівненщини, адже це єдиний регіон в Україні, де видобувають, 80.88kb.
- Програм а, 299.95kb.
- Оповіщення населення про виникнення надзвичайної ситуації, 23.61kb.
- Відродження українського козацтва на полтавщині, 199.55kb.
- Матеріали до єдиного дня інформування населення Полтавщини у березні 2007 року, 776.07kb.
- Верховною Радою України, а також закон, 269.9kb.
- До Дня пам’яті жертв політичних репресій, 145.43kb.
- Матеріали до Єдиного дня інформування населення, присвячені 80-річчю Дніпропетровської, 186.76kb.
Єдиний день інформування населення.
ВІННИЧЧИНА – УНІКАЛЬНИЙ КРАЙ
…Величезна територія в центрі Європи. В різні часи її називали по-різному. А ось уже п’ять століть за нею закріпилася назва Україна, серцем якої є Вінниччина. Це багатющий і одночасно маловідомий для пересічного громадянина край, де, попри всі суспільні зміни, мирно вживаються залишки патріархальних традицій та сучасний прогрес.
Це земля сивих легенд і мелодійних пісень, земля споконвічних хліборобів – спадкоємців традицій працьовитих трипільців, войовничих скіфів і мужніх сарматів, мудрих слов’ян та поборників справедливості – козаків. Благословенний Богом вінницький край заворожує спокійною красою краєвидів, щедрим убранством родючої землі, джерельними водами, смарагдовими лісами, розлогими нивами. З Літина до Немирова подорожуючих супроводжують вікові липи, посаджені ще за часів Катерини ІІ. Деякі вчені стверджують, що перші переселення народів, які несли елементарні знання землеробства, розпочалися саме з Поділля.
Наче невеликі острівки минувшини – стародавні кургани та городища, палаци, церкви, костели, залишки колишніх оборонних споруд, пам’ятники видатним землякам, які звеличили цей край, місця славних перемог відважних синів українського народу, що дійшли до нас крізь віки аби дивувати і захоплювати нащадків своєю величчю, красою та неповторністю витворів як самої природи, так і людського генію.
У центральній частині Поділля збереглися анклави прадавніх лісів, серед яких – Чорний ліс, що у давнину тягнувся від Дніпра до Франції.
Територія Вінницької області досить різноманітна. На північному рубежі є ознаки полісся, потім воно плавно переходить у лісостеп, а поблизу Вінниці, у так званому «золотому трикутнику», вміст гумусу сягає п’яти відсотків. Південна частина області переходить у степ, який тягнеться аж до Чорного моря. Клімат краю помірний. Але за останні тридцять років він почав помітно змінюватися. Найбільшу річку Південний Буг, яка протікає через область, наші предки нарекли Богом.
Однією із ознак прадавнього поселення на території області є археологічні розкопки часів палеоліту, неоліту, трипільської культури, доби міді та бронзи, скіфських часів, зарубинецької та черняхівської культур. Віднайдено поселення древніх руських городищ. На Поділлі виявлено і доведено факт, що вже п’ять століть до нашої ери люди, які населяли цю територію, споруджували двоповерхові будинки, планували забудову, спільно господарювали, торгували зерном з Візантією.
Коли в центральну частину Європи посунули орди монголів, то вони, практично, не зачепили подільської житниці, пройшовши північними рубежами.
Згодом мирне і працелюбне населення Поділля перейшло під опіку галицько-волинських князів, з якими вело перманентну боротьбу, опираючись центральній владі. Проте, подоляни досить приязно зустріли литовських князів, які не нав’язували своєї волі ні у вірі, ні у суспільно-політичному устрої. Згодом і самі литовці перейняли культурне надбання підкорених і розчинилися в місцевому населенні, залишивши по собі окремі вкраплення у прізвищах та назвах топонімів.
Якраз у цей період активно зводяться міста-фортеці, серед яких – Вінниця. В історичних документах це місто вперше згадується у 1363 році, коли литовський князь Ольгерд, захопивши територію Поділля, подарував його братам Коріатовичам.
Після розпаду Золотої орди та занепаду Литовського князівства на подільський край починають набігати племена, які поселилися в північному Причорномор’ї та Криму. Це сприяло виникненню на тодішній Брацлавщині самооборони – прообразу подільського козацтва. Вінниця однією з перших отримала Магдебурзьке право.
Польська експансія Поділля відбилася на настроях населення, яке одночасно було змушене протистояти ординцям та панству. Не дивно, що на ці землі, де панував дух свободи, прийшов славний сотник Северин Наливайко і підняв на збройний виступ селянство та міщанство. Подоляни брали участь у всіх козацьких війнах, а в окремий період, у часи Богдана Хмельницького, під проводом брацлавського полковника Данила Нечая воювало понад сорок тисяч озброєного селянства. Вінниччина пам’ятає чимало героїв, однак такою фантастично потужною постаттю як Кальницький (Вінницький) полковник Іван Богун, мало хто може похвалитися. Неперевершений тактик і стратег, засновник армійської розвідки на сучасний лад, унікальний майстер оборони та несподіваного удару мінімальними силами, учасник усіх баталій з 1648 року і до своєї смерті, Богун уславився незалежною позицією.
На Поділлі зажив слави селянський ватажок Максим Кривоніс, а його перемога над військом Яреми Вишневецького, поблизу села Махнівки (нині – с. Комсомольське) – одна із сторінок мужності національної боротьби проти поневолювачів. На території Вінниччини, поблизу урочища Батіг, відбулася ще одна битва, яку порівнюють з перемогою Ганнібала. Це був початок занепаду доти найпотужнішої європейської армії – польського війська. У ті роки увінчали себе славою та нескореністю козаки Буші.
Затяжна війна примусила значну частину селян покинути рідні місця й податися на Слобожанщину. Однак, ті, хто залишився, продовжували боротьбу. Одне повстання змінювалось іншим. Народжувалися нові герої (Василь Дрозденко, Семен Палій, Андрій Абазин, сотник Верлан). Але сили були нерівними. Навіть повстанці Максима Залізника та Івана Гонти вже не могли відродити колишнього піднесення національно-визвольної боротьби.
У XVI-XVII століттях Російська імперія остаточно закріпачує селян і колишніх козаків Поділля та передає ці землі у власність окремим польським родам і дворянству. Аби не допустити повстання, на цій території царизм тримав великі військові формування. У Тульчині збиралися декабристи, бував поет Олександр Пушкін. У різні роки край відвідували або проживали художник Тропінін, письменники Котляревський, Словацький, Стороженко. В цьому краї народилися Степан Руданський та Анатолій Свидницький. На Поділлі розпочала свою літературну діяльність Марко-Вовчок, а згодом, після Кримської війни, в рідні Ометинці повернувся прославлений герой Петро Кішка. У приміському селі Вишня оселився і прожив двадцять п’ять років всесвітньо відомий хірург Микола Пирогов. Він своїм коштом збудував школу і до останнього дня свого життя лікував мешканців навколишніх сіл. По його смерті вдячні учні забальзамували тіло великого хірурга. За незалежності України садиба Пирогова отримала статус національного музею.
У ХІХ столітті розпочинається масове будівництво маєтків, чимало з яких збереглися й донині. Одночасно розвивалась мануфактура, будувались заводи та фабрики. Особливо стрімко подільський край розвивався з прокладанням залізниці, що з’єднала його з Києвом та портовим містом Одесою, а згодом – Львовом.
Дев’ятнадцяте століття започаткувало славу Поділля як одного з найбільших регіонів у Російській імперії, який вирощував цукрові буряки, виробляв цукор. Для Вінниччини ця галузь залишається пріоритетною і нині.
Як обласний центр, Вінниця відома тим, що на початку ХХ століття в місті було започатковано трамвайне перевезення, діяли електростанція, водогін та водовідведення, стрімкими темпами велося будівництво. Чимало тогочасних споруд збереглися й донині. Вони вражають своєю неповторною архітектурою. Це заслуга міського голови Оводова та зодчого Артинова. Центральна частина міста пронизана мережею підземних ходів, але це історичне минуле ще ніхто не вивчив.
Перша світова війна порушила патріархальний спокій і поступальний розвиток. Вінниця та Жмеринка стали одними з ключових міст України для ворогуючих сторін. Національна влада не вистояла у цьому протистоянні і відійшла, як виявилося, на багато десятиліть. Масова колективізація, голодомор та Велика Вітчизняна війна назавжди записали в історію Вінниччини трагічні сторінки. Страшно визнавати, але у довоєнні роки радянська влада знищила більше вінничан, ніж їх загинуло на фронтах Другої світової війни та примусово було вивезено на каторгу в Німеччину. Окремі села вимирали і зникали з лиця Землі. У цей період з ворогом, на тимчасово окупованій території, воювали прихильники як комуністичної, так і національної ідей. Уродженці Вінниччини Василь Порик і Микола Буянов стали національними героями Франції та Італії, а танкіст Іван Бойко та генерал Іван Черняхівський – двічі Героями Радянського Союзу.
Повоєнний період характеризувався в першу чергу як відбудовчий для сільського господарства. Саме на цю галузь влада робила ставку, розвиваючи переробні підприємства. Лише через двадцять років у Вінниці почали зводити сучасні, як на той час, заводи, що орієнтувалися на військовий комплекс. Однак з відмовою від гонки озброєнь наприкінці двадцятого – на початку двадцять першого століть вони швидко занепали і зникли. У 60-ті роки минулого століття у древньому містечку Ладижин збудували потужну теплову електростанцію. Через область прокладено газопроводи «Дружба», «Урєнгой-Помари-Ужгород» і «Дашава-Київ», лінії електропередач ЛЕП-750 і 350, нафтогін «Одеса-Броди».
Нині на Вінниччині функціонують і відкриваються сучасні підприємства. Особливо важливе місце в економіці займають українська горілчана компанія «Nemiroff», ТОВ «Аграна Фрут Україна», лідер кондитерської галузі фабрика концерну «Рошен». Продукція м’ясо-молочних підприємств та консервних заводів відома далеко за межами України. В обласному центрі працюють такі державні підприємства, як «Форт», що виготовляє стрілецьку зброю, і картографічна фабрика. Завод «Кристал» відомий у всьому світі виробами з дорогоцінних каменів та золота. У європейських країнах та в СНД користується попитом продукція ВАТ «Маяк», «АТЕКО», «Брацлав», Барського та Могилів-Подільського машинобудівних заводів, «Вінницятрансприлад», Вінницького олієжирового комбінату, спиртових заводів та хлібзаводів. Вінниччина – край цілющих вод. Так, муровано-куриловецьку воду «Регіна» колись поставляли навіть до царського столу. Взагалі, в області зареєстровано понад шістдесят джерел мінеральних вод. Великою популярністю у споживачів користуються газована вода і напої виробничої фірми «Панда».
Плідно працюють знані далеко за межами держави швейна фабрика «Володарка», ТОВ «Сперко Україна», що виготовляє лікарські препарати, промислова група «КМТ». Практично, у кожному районі є переробні підприємства. Такі виробники молочної продукції, як «Люстдорф» та Літинський молочний завод, відомі в як Україні, так і в зарубіжжі. В області створена сучасна фінансово-банківська система, функціонує потужний аеропорт.
Чимало навчальних закладів Вінниччини готують різноманітних спеціалістів. Славу Вінниці принесли національні медичний та технічний університети. Тут навчаються чимало студентів з різних країн світу. З 1909 року педагогів готує педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського. Сотні студентів здобувають знання в національному аграрному університеті і торговельно-економічному інституті. У ряді райцентрів, таких, як Бар, Тульчин, Погребище, Могилів-Подільський, Гайсин, Бершадь, впродовж десятиліть функціонують середні спеціальні заклади.
На початку минулого століття Вінниця приваблювала театральні групи. Тут був збудований один з найкращих в Україні театрів. Нині він носить ім’я видатного діяча сцени Миколи Садовського. У подільському місті народився і діяв упродовж трьох років знаний нині у світі київський театр імені Івана Франка. В ньому працювали Амвросій Бучма, Гнат Юра, Мар’ян Крушельницький та ряд інших уславлених акторів. З медичних закладів славу місту принесли лікарні імені Миколи Пирогова, заснована талановитим хірургом Малиновським, та психіатрична, яка носить ім’я академіка Ющенка.
На Вінниччині є чимало музеїв. В садибі «Вишня» розміщено національний музей видатного хірурга, основоположника польової хірургії Миколи Івановича Пирогова. Тут щороку бувають туристи зі всього світу. У Тульчині функціонує музей видатного російського полководця О. В. Суворова. Туристи неодмінно відвідують ставку Гітлера «Вервольф», розташовану поблизу обласного центру в селищі Стрижавка. У Могилеві-Подільському функціонує єдиний в Україні музей витинанки. В обласному центрі діють і постійно поновлюють свої експозиції обласний краєзнавчий та художній музеї. Тут збереглася хата письменника Михайла Коцюбинського, де також діє літературно-мистецький музей. Є ще музей «Поділля». У селі Дяківці, що по дорозі на Хмельницький, діє музей письменника Михайла Стельмаха. В селі Заболотне вдячні земляки облаштували садибу великого вченого-мікробіолога Данила Заболотного. В Немирові знаходиться єдиний у державі музей письменниці Марко-Вовчок. Наприкінці ХІХ століття в маєтках графині фон Мекк (м. Браїлів) проживав і плідно трудився композитор Петро Чайковський. Багато гостей краю ознайомлюються з музеєм авіації та космонавтики імені Олександра Можайського, що розмістився у вишуканому маєтку Грохольських-Можайських у селищі Вороновиця, поряд з обласним центром. Тут видатний вчений збудував і випробував перший у світі прообраз літака. Цікаво, що у Вінниці є ще один музей авіації під відкритим небом. Він розміщений при штабі Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України.
У Вінниці діють міський камерний хор під керівництвом народного артиста В. Газінського, камерний оркестр струнних інструментів «Арката», зразкові ансамблі танцю «Радість» і «Барвінок». До послуг професійних та аматорських колективів – кіноконцертні зали «Райдуга», «Плеяда», Центр дозвілля Військово-Повітряних Сил України. Тут щороку проводяться різні конкурси та фестивалі, серед яких зажили слави джазовий, авторської пісні та спортивно-козацький. Культурно-мистецьким надбанням краю є Всеукраїнські свято сатири і гумору імені Степана Руданського, огляд-конкурс автентичних колективів на приз Гната Танцюри, симпозіум скульпторів-каменотесів «Подільський оберіг», акція «Мистецтво одного села», свято кобзарського мистецтва імені В. Перепелюка «Струни вічності», свято народного мистецтва «Великодня писанка». Багато прихильників в Україні здобуло всеукраїнське свято народного мистецтва «Українська витинанка», яке щороку проходить у «столиці українських витинанок» – місті над Дністром Могилів-Подільському. Вже традиційним став міжнародний фестиваль етнічної музики та лендарту «Подільські Шешори», що проводиться у селі Воборіївка Немирівського району. Культурне надбання доповнюють бібліотеки. Однією з найбільших в Україні є універсальна бібліотека імені Тімірязєва. Обласний державний архів входить у п’ятірку найбільших у державі за кількістю справ.
Окрасою обласного центру є міський парк культури і відпочинку імені Горького та парк «Дружба», ботанічний сад та природні масиви – П’ятничанський і Сабарівський ліси. На околиці міста облаштовано зоопарк, а в лісомисливських угіддях бажаючі можуть придбати ліцензії на полювання лося, кабана, зубра чи іншу дику живність. Про непересічну історичну постать графа Миколи Ігнатьєва добре знають у Болгарії, бо якраз він подарував південним слов’янам свободу від турецького поневолення. На Поділлі, в селі Круподеринці, був його маєток, і досі стоїть неперевершена за своєю архітектурою церква. Тут покоїться прах відомого генерала. Неможливо не згадати про вклад у розвиток української культури княгині Щербатової, котра тривалий час мешкала в Немирові. Вона опікувалася громадою, збудувавши школу та лікарню, навчала власним коштом найталановитіших селянських дітей. Нині в палаці неокласичної архітектури діє санаторій «Авангард». Ще одне село – Клембівка Ямпільського району – відоме у світі вишивальницями. У свою чергу, мешканці села Новоселівка Гайсинського району бережуть і примножують традиції братів Герасименків, які відродили подільське гончарство.
Найбільше багатство Вінниччини – це людський потенціал. Тут живуть і трудяться селяни і робітники, працівники освіти, медицини і культури, промисловці, підприємці, представники малого та середнього бізнесу.
Прославили наш край на всю державу і за її межами чотири Герої України. Ім’я Олексія Івановича Порошенка занесено золотими літерами в історію Поділля. Його сподвижницький рух у розвитку сільського господарства і переробної галузі – найяскравіший приклад національного патріотизму. Наслідує О. І. Порошенка ще один Герой України. Це Станіслав Андрійович Войтович. Під його керівництвом успішно функціонують агрокомплекс «Зелена долина», молокопереробні та цукровий заводи. Герой України Анатолій Митрофанович Пачевський майже півстоліття, керуючи сільськогосподарським підприємством села Радівки Калинівського району, показує приклад справжнього і талановитого господаря землі. Ще одного Героя України ректора Вінницького національного медичного університету імені М. Пирогова Василя Максимовича Мороза знають не тільки в Україні, але й у багатьох країнах світу. Випускники очолюваного ним учбового закладу працюють у всіх регіонах нашої держави.
Вищеназвані видатні особистості нової епохи розвитку Вінниччини є взірцем і дороговказом для свого народу на шляху побудови однієї з найбагатших країн Європи.
Вінницька область відома і досягненнями у розвитку фізкультури та спорту. Чимало подолян здобували найвищі відзнаки на світовій спортивній арені. Початок цьому поклала відома веслувальниця Юлія Рябчинська, яка навчалася у Вінниці. В останні роки про себе заговорила вінницька школа боксерів. Найвідоміші майстри шкіряної рукавички – Володимир Прудивус та В’ячеслав Узєлков. А Наталя Добринська стала першою вінницькою чемпіонкою у багатоборстві на олімпіаді у Пекіні в 2008 році. Вінниця – база з підготовки спортсменів з акробатики. Вінницькі спортсмени є основою збірної команди України з хокею на траві. В нашому обласному центрі зароджується хокей на льоду.
В силу різних обставин, в краї склалася досить строката релігійна ситуація. Переважає православна громада. Але поряд вільно почуваються католики, іудеї, протестанти, представники інших конфесій.
На території Вінниччини є двадцять один заказник та десять пам’яток загальнодержавного значення. Унікальне – урочище Гайдамацький яр у селі Буша Ямпільського району. Це своєрідний геологічний розріз південної частини області. Тут можна побачити цікаві форми вивітрювання в пісковиках і вапняках – чудернацькі скелі, що мають назви «Гриб», «Баран», «Висяча», «Гайдамацька» з печерою і підземними ходами, мальовничі стовпи та колони. В заказнику Терещуків яр (Чечельницький район) зростає релікт татарниколисний, який дійшов до нас з часів третинного періоду, коли на території України ще панував субтропічний середземноморський клімат. В Іллінецькому районі погляду відвідувачів відкривається астрономічне диво – місце падіння потужного космічного тіла, що має назву «Іллінецька астроблема».
Одна з візитівок Вінниці – давні Мури. У південно-східній частині краю досі збереглося чимало скіфських курганів. Окремі з них пограбовані, а ті, що вціліли досліджують вчені-археологи. Найбільшим ужинком, що сколихнув світ, став скарб скіфського царя, знайдений Володимиром Прилипком у могильнику біля села Гордіївка Тростянецького району.
Вінниччина має чим порадувати гостей. Недарма її називають «гірською країною, де немає гір». Особливо це помітно у Придністров’ї: еолові стовпи, скелі-гриби, печери видування, стрімкі потічки, пороги, є навіть водоспади.
Славиться Вінниччина не лише в Україні, а й на теренах усієї Європи, надзвичайним багатством археологічних пам’яток: під державною охороною перебувають понад 1,7 тисячі пам’яток археології. На околицях села Нагоряни Могилів-Подільського району в природних крейдяних печерах знаходиться унікальна пізньопалеолітична стоянка (40-10 тисяч років до н. е.). В області виявлено понад сотню трипільських поселень, курганів, городищ, вік яких складає від четвертого століття до нашої ери до тринадцятого століття нашої ери. Прославили подільський край знахідки, виявлені в стародавньому кургані біля села Пороги Ямпільського району. В похованнях сарматської знаті кінця першого століття нашої ери були знайдені гривна – символ влади, браслет, парадний і портупейний пояси із золотою гарнітурою, меч в оздоблених золотом піхвах, чисельні прикраси тощо. Серед археологічних пам’яток національного значення – Бушацький скельний храм V-XVI століть, з унікальним художнім рельєфом, та Немирівське скіфське городище VII-VI століть до нашої ери.
Вінниччина володіє значними запасами корисних і рідкісних копалин. До складу найбільшої групи входять неметалеві мінерали, а в основному – натуральні будівельні матеріали близько 800 найменувань. Серед них – найбільші в Європі каолінові родовища. На території Муровано-Куриловецького району виявлені значні поклади флюориту. Це унікальне родовище здатне повністю задовольнити потреби українських підприємств. В області знаходиться єдине в Європі родовище гранату. В десяти видах мінералів знайдено напівдорогоцінний камінь опал. У різних районах залягають мінеральні копалини сімнадцяти видів, великі запаси вапняку, граніту, піску та інших мінералів.
Але найбільшим природним багатством краю є найкращі в Європі чорноземи. Площа сільськогосподарських угідь на Вінниччині складає понад два мільйони гектарів, на яких функціонують агроформування та фермерські господарства. За обсягами валового виробництва сільгосппродукції Вінниччина посідає провідне місце в Україні.
Добре відоме в Україні та за її межами місто-курорт Хмільник. Ще у сорокові роки минулого століття тут відкрили родовища мінеральної радонової води і торфяних грязей. Завдяки цьому у хмільницьких оздоровницях протягом уже багатьох десятиліть успішно лікують захворювання опорно-рухового апарату, нервової, серцево-судинної систем, гінекологічні захворювання. У всесвітньо відомому клінічному санаторії «Хмільник» здійснюється реабілітація після інсульту, інфаркту, ускладнень цукрового діабету. На Вінниччині також функціонують оздоровчі заклади «Укрпрофоздоровниці», такі як санаторій «Авангард», дитячі санаторії імені Коцюбинського, «Гірський», «Сокілець», а також Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону Міністерства оборони України та багато інших.
Окрасою Південної Вінниччини є Дністер. Свого часу він був судноплавним аж до села Лядова, куди в давні часи діставалися грецькі мореплавці. У цьому селі є унікальний скельний монастир, заснований язичниками. Нині тут міститься православний храм. Саме звідси розпочинався «золотий шлях» у північно-східну Європу. Далеко за межами України відомий і скельний монастир часів трипілля у славнозвісній козацькій Буші, де виявлено наскельні малюнки, зокрема, прообраз телевізора. Окрасою цих місць є річка Мурафа з притоками. Любителям екстремальних відчуттів є де спробувати свої сили на Поділлі – це можливість подолати стрімку течію на порогах. Їх доповнюють знайомства з унікальними археологічними та архітектурними пам’ятками. А взагалі у краї протікають понад двісті річок, є чимало рукотворних див – ставків, де можна порибалити.
Вагому частку історично-культурної спадщини Поділля складають старовинні палацо-паркові комплекси, що є дзеркалом різних епох. Це справжні коштовності, в яких природа, архітектура, образотворче мистецтво поєднані в композиційно цілісний твір. Подільські палаци завжди були осередками найцінніших мистецьких колекцій, своєрідними вогнищами культури.
Серед будівель періоду класицизму вражає велич тульчинського палацу Потоцьких (арх. О. Лакруа). Найкращими взірцями стилю ампір є палаци у Мурованих Курилівцях та Чорномині Піщанського району (арх. Ф. Боффо). Дуже відома готична вілла Вітославських-Львових у Чернятині Жмеринського району (арх. Г. Іттар). На Вінниччині можна зустріти і необароко – палац С. Меренга у Старій Прилуці Липовецького району. На рубежі ХІХ-ХХ століть в архітектурі садиб відчувається вплив стилю модерн, чудовий взірець якого – будинок адмірала М. Лихачова у селі Митки Барського району. Створення палацових парків і садів на Поділлі пов’язане з творчістю видатного паркового архітектора Діонісія Міклера. Серед його наступників слід згадати видатного планувальника-пейзажиста Валеріана Кроненберга. Одним з найдавніших парків не лише на Поділлі, а й в Україні, є Печерський парк у Тульчинському районі.
Вінниччина – край тихоплинного Богу і бурхливого Дністра, земля-легенда, земля-житниця – розпочала літопис третього тисячоліття. Вона віддзеркалює середньовічну Європу і подальші епохи. Саме тому варто побувати не тільки у Вінниці, центральна частина якої схожа зі Львовом чи Тернополем, але й у Бару, Тульчині, Чернятині, Озаринцях, Мурованих Курилівцях, Кукавці, Могилів-Подільському, Мурафі, Немирові, Антополі та інших містах, селищах та селах, які складуть цілісну уяву про історично-культурну спадщину.
Наш подільський край свято шанує предків, оберігає минувшину, будує своє майбутнє. Благословенна земля Богом, вона насолодить кожного, хто тут побуває, красою, величчю археологічних, архітектурних та культурних пам’яток різних епох. Ознайомить з неперевершеними витворами народних майстрів писанкарства, вишивання, гончарства, живопису, нагодує смачними стравами самобутньої подільської кухні, напоїть цілющою джерельною водою.
Вінниччина назавжди залишить у вас незабутні враження.