Пашка Серія «митна справа в україні»
| Вид материала | Кодекс |
- Кир Булычев «Пашка-троглодит», 35.65kb.
- До уваги авторів журналу «митна справа»!, 615.07kb.
- Характеристика правил переміщення товарів та інших, 208.05kb.
- Законодавче та нормативне спрощення процедур митного контролю та митного оформлення, 97.75kb.
- Правила прийому Київського національного торговельно-економічного університету, 626.04kb.
- Л. В. Ярмол свобода віросповідання: юридичне забезпечення в україні (загальнотеоретичне, 3703.22kb.
- Сербіна Ю. В. Конфліктність електорального процесу в Україні як показник демократичності, 132.82kb.
- Навчальна програма навчальної дисципліни " митна логістика" Напрям: 0502 "Менеджмент", 202.2kb.
- Перелік публікацій кафедри “Банківська справа” за 2007 рік, 82.26kb.
- Тематичний план лекцій з модуля №1(для вітчизняних та іноземних студентів), 226.2kb.
Стаття 417. Система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників митної служби України.
Система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників митної служби України забезпечує:
1) підготовку наукових та науково-педагогічних кадрів;
2) підготовку фахівців митної справи з вищою освітою;
3) перепідготовку працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій;
4) підвищення кваліфікації працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій;
5) стажування молодих спеціалістів, новоприйнятих працівників, кадрового резерву;
6) самостійне навчання посадових осіб митної служби України.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників митної служби України за окремими напрямами діяльності також у вищих закладах освіти за державним замовленням. Обсяги підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи виходячи з потреб митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, вимог до освітньо-кваліфікаційного рівня працівників і встановлюються відповідно до закону.
Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників митних органів, як і інших органів виконавчої влади, регулюється Законами України “Про державну службу” від 16.12.1993 р. № 3723, “Про вищу освіту” від 17.01.2002 р. № 2984, низкою цільових указів і розпоряджень Президента України, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, нормативними актами спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади в галузях митної справи, освіти та науки, державної служби.
Відповідно до вказаних нормативно-законодавчих актів:
1. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників митної служби України - це організований і цілеспрямований процес забезпечення потреби митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій у працівниках з високим рівнем професіоналізму та культури, здатних компетентно і відповідально виконувати управлінські функції та функції, пов’язані з реалізацією митної справи.
Систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників митної служби складає сукупність освітньо-професійних програм підготовки, професійних програм підвищення кваліфікації кадрів, ліцензованих та акредитованих митних закладів освіти, що реалізують ці програми; спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, який здійснює управління підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації працівників митної служби через кадровий підрозділ центрального апарату; регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних установ та організацій.
Зміст, форми і методи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників митної служби визначаються освітньо-професійними та професійними програмами, що розробляються митними закладами освіти згідно з вимогами нормативних документів з цього питання, виданими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
2. Підготовка наукових та науково-педагогічних кадрів - це навчання працівників митної служби в аспірантурі, докторантурі навчальних закладів або наукових установ з метою набуття ними вищої кваліфікації за спеціальностями, необхідними для забезпечення навчального процесу в митних закладах освіти, здійснення наукової роботи в інтересах розвитку митної справи.
3. Підготовка фахівців митної справи з вищою освітою - це здобуття відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня вищої освіти (бакалавра, спеціаліста, магістра) за спеціальностями, спрямованими на здійснення професійної діяльності в процесі реалізації митної справи.
4. Перепідготовка працівників митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій - це здобуття другої освіти відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціаліста, магістра за спеціальністю, необхідною для здійснення професійної діяльності на посадах, що заміщуються фахівцями відповідної галузі знань з дотриманням вимог кваліфікаційних характеристик посадових осіб митних органів України.
5. Підготовка та перепідготовка працівників митної служби здійснюється за державними замовленнями в митних закладах освіти, інших вищих навчальних закладах згідно з угодами, що укладаються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі митної справи з цими навчальними закладами, а також у закладах освіти зарубіжних країн згідно з міжнародними договорами.
Прийом на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки та перепідготовки працівників митної служби здійснюється за направленнями митних органів, на конкурсній основі за результатами перевірки знань і навичок згідно з програмами для вступників у вищі навчальні заклади, затвердженими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки.
6. Підвищення кваліфікації працівників митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій - це навчання з метою оновлення та розвитку умінь і знань, необхідних для ефективного вирішення завдань професійної діяльності в митній системі України.
Основними видами підвищення кваліфікації працівників митної служби є навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації, навчання за програмами тематичних постійно діючих семінарів, навчання за програмами тематичних короткотермінових семінарів, стажування в митних органах, а також за кордоном, систематичне самостійне навчання (самоосвіта).
Підвищення кваліфікації працівників митної служби за професійними програмами здійснюється не рідше одного разу на п’ять років, а також при зарахуванні до кадрового резерву, висуненні на вищу посаду, переведенні на посаду за іншим напрямком митної справи, перед атестацією, а для фахівців, вперше прийнятих на роботу в митні органи, спеціалізовані митні установи і організації - протягом першого року роботи.
Терміни і форми підвищення кваліфікації визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи залежно від сфери діяльності працівника.
Участь керівників та працівників митних установ у конференціях, симпозіумах, виставках тощо, в тому числі за кордоном, зараховується як участь у тематичних короткотермінових семінарах.
7. Стажування здійснюється з метою набуття і засвоєння працівниками митних органів практичних та організаційних навичок за посадою шляхом набуття досвіду управлінської та практичної діяльності в митних органах, спеціалізованих митних установах і організаціях, тимчасового виконання службових обов’язків в якості дублера у відповідності з кадровим резервом або на посаді вищої категорії.
Стажування працівників митної служби здійснюється в регіональних митницях, митницях, спеціалізованих митних установах і організаціях, центральному апараті спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, інших органах виконавчої влади, закладах освіти, митних структурах зарубіжних країн.
Проходження стажування здійснюється за індивідуальним планом, який розробляється безпосереднім керівником працівника, що стажується, та затверджується керівником відповідного митного органу, спеціалізованої митної установи чи організації.
Термін стажування встановлюється керівником митного органу, спеціалізованої митної установи чи організації за погодженням з керівником установи, де воно проводиться.
8. Самостійне навчання працівників митної служби - це підвищення кваліфікації, що проводиться без відриву від роботи з метою безперервного систематичного оновлення і поглиблення знань, умінь і навичок, застосування набутих знань для удосконалення професійної діяльності.
Однією з форм самостійного навчання працівників є проведення з ними занять безпосередньо в митних органах, спеціалізованих митних установах і організаціях в робочий час під контролем їх керівників. Дні занять, склад навчальних груп визначаються наказом митного органу, спеціалізованої митної установи чи організації.
На кожний навчальний рік складається навчально-тематичний план. Обсяг навчального матеріалу, зміст навчання визначається керівником митного органу, спеціалізованої митної установи чи організації. В залежності від категорії працівників, що входять до складу навчальної групи, їх кваліфікації, стажу роботи, специфіки підрозділів, в яких вони працюють, заняття можуть проводитися у формі лекцій, семінарів, практичних занять тощо.
В окремих випадках з урахуванням специфічних умов роботи самостійне навчання працівників може здійснюватися за індивідуальним навчальним планом.
Успішність засвоєння працівником в процесі самостійного навчання знань є одним з критеріїв, що враховується при висуненні його на вищу посаду.
Стаття 418. Митний заклад освіти
Митний заклад освіти є спеціалізованою митною установою, що відноситься до сфери управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи і здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників митної служби України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
1. Метою створення та діяльності митного закладу освіти є забезпечення умов, необхідних для отримання особами, що виявили бажання працювати в митній системі України, вищої освіти, за спеціальностями, пов’язаними з реалізацією митної справи; перепідготовки працівників митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій у зв’язку з потребою отримання ними іншої спеціальності; підвищення кваліфікації співробітників митної служби; підготовки фахівців вищої кваліфікації для наукової і науково-педагогічної роботи.
2. Необхідність організації та функціонування митного закладу освіти стала нагальною після прийняття Декларації про державний суверенітет України (1990 р.), Закону України від 25 червня 1991 року “Про митну справу”, першого Митного кодексу України (1992 р.).
Наказом Головного управління Державного митного контролю СРСР від 18 липня 1990 року № 153 були створені Київські зональні курси (зараз - Київський центр підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів Держмитслужби України), у 1993 році Державним митним комітетом України був створений Хмельницький центр підвищення кваліфікації, діяла мережа курсів перепідготовки митників в регіонах.
В 1996 році Указом Президента України від 11.06.96 № 412 створена Академія митної служби України. У 1998 році Указом Президента України “Про внесення змін і доповнень до Указу Президента України від 29 липня 1996 р. № 1145 “Про державну митну службу України” визначено створення національної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців митної справи, яка включає:
- Академію митної служби України, головна навчально-методична установа Держмитслужби України (далі - Академія);
- Київський центр підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів Держмитслужби України;
- Хмельницький центр підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів Держмитслужби України;
3. Основними напрямами розвитку Державної митної служби на 2002-2004 рр. в сфері кадрової політики передбачається вдосконалення системи відбору кадрів на конкурсних засадах та їх професійного росту. Однією із складових цієї роботи є діяльність митних закладів освіти.
4. Діяльність Академії, як вищого навчального закладу, та Центрів, як закладів післядипломної освіти, здійснюється відповідно до Закону України “Про вищу освіту” щодо забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, або - спеціалізованого вдосконалення освіти та професійної підготовки шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь і навичок.
5. Управління митними закладами освіти здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи через кадровий структурний підрозділ центрального апарату відповідно до зазначених нормативно-правових актів та Митного кодексу України.
Стаття 419. Науково-педагогічні працівники, керівники та спеціалісти митних закладів освіти
Науково-педагогічні працівники, керівники та спеціалісти митних закладів освіти приймаються на роботу на умовах та в порядку, що встановлюється цим Кодексом та іншими законами України. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників має здійснюватися на основі конкурсного відбору.
На науково-педагогічних працівників, керівників та спеціалістів митних закладів освіти поширюються обов’язки, права та пільги, встановлені для посадових осіб митної служби України.
Науково-педагогічні працівники підлягають атестації у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти та науки.
До викладацької роботи в митних закладах освіти можуть залучатися фахівці митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій.
1. Повноваження керівників, науково-педагогічних працівників закладів освіти України, зокрема щодо трудових відносин, визначені Законами України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, Кодексом Законів про працю, відповідними Указами Президента України, постановами Уряду “Про затвердження Положення про державний вищий заклад освіти”, “Про центри підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, установ й організацій”, окремими Положеннями Міносвіти і науки України, Головдержслужби України та іншими документами. Названі Закони та нормативно-правові акти регулюють економічні, трудові відносини, правове положення і повноваження з керівниками, педагогічними та науково-педагогічними працівниками.
Так, відповідно до ст. 47 Закону України “Про вищу освіту”, науково-педагогічні працівники - це особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах 3 і 4 рівнів акредитації професійно займаються педагогічною діяльністю у поєднанні з науковою та науково-технічною діяльністю”.
2. Особливістю правового статусу науково-педагогічних працівників при найманні на роботу є конкурсний відбір. Вказані норми також поширені на митні заклади освіти. (наказ Держмитслужби України від 25.03.1999 № 195 “Про затвердження Положення про конкурс на заміщення посад науково-педагогічних працівників навчальних закладів, підпорядкованих Державній митній службі України”).
3. Відповідно до ст. 32 Закону України “Про вищу освіту”, яка закріплює правове положення і повноваження керівників закладів освіти, безпосереднє керівництво митними закладами освіти здійснюють:
- Академія митної служби України - ректор;
- Центр підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів Держмитслужби України - начальник (директор).
4. Відповідно до ст.46 Закону України “Про вищу освіту” до учасників навчально-виховного процесу віднесено також категорійних спеціалістів, завідувачів навчальних лабораторій, методистів та інших, а постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 р. № 134 - упорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, зокрема - навчальних закладів, в системі Держмитслужби України - низкою наказів, зокрема - від 16.12.1999 № 823, від 22.12.1999 р. № 840 та іншими.
5. Конкретні права і обов’язки науково-педагогічних працівників та спеціалістів визначаються на основі кваліфікаційних характеристик посад митних закладів освіти і відображаються в положеннях структурних підрозділів та посадових інструкціях, що затверджуються керівниками цих закладів в межах, визначених чинним законодавством.
Стаття 420. Курсанти (студенти) і слухачі митних закладів освіти та інших вищих закладів освіти, в яких здійснюється підготовка фахівців для митної служби України
Курсантами (студентами) і слухачами митних закладів освіти та інших вищих закладів освіти, в яких здійснюється підготовка фахівців для митної служби України, можуть бути громадяни України, зараховані на навчання відповідно до вимог законодавства, та громадяни інших країн, зараховані на навчання на підставі міжнародних договорів України, укладених в установленому порядку.
Курсантам (студентам), слухачам, аспірантам вищих закладів освіти, які проходять підготовку, перепідготовку та підвищують кваліфікацію для подальшої роботи в митній службі України, може надаватися додаткове соціально-матеріальне забезпечення за рахунок коштів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи. Курсантам (студентам) денної форми навчання відповідно до закону надається відстрочка у призові до Збройних Сил України на весь період навчання.
Випускники митних закладів освіти та інших вищих закладів освіти, в яких здійснюється підготовка фахівців для митної служби України, працевлаштовуються у порядку, встановленому законодавством України.
1. Наказом Держмитслужби України від 14.07.1999 р. № 423 “Про затвердження Положення про навчання курсантів, студентів та слухачів Академії митної служби та коледжу митної служби”, зареєстрованим в Мінюсті України 05.09.1999 р. за № 530/3823, дається визначення поняття курсанта. Встановлено порядок їх зарахування, переведення, відрахування, а також забезпечення їх соціального захисту. Курсанти - це особи денної форми навчання, фінансування навчання яких здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи та яким після завершення навчання присвоюється спеціальне звання відповідного рангу.
На навчання до митних закладів освіти, інших вищих закладів освіти, де готуються фахівці для митної служби, приймаються громадяни України, а також громадяни інших країн, прийом яких до цих закладів здійснюється на підставі міжнародних договорів України, укладених в установлених законом порядку.
Студенти - це особи, що навчаються в митних закладах освіти за кошти юридичних або фізичних осіб.
Слухачі - це особи, що навчаються за заочною формою навчання, а також особи, що проходять підвищення кваліфікації в митних навчальних закладах.
2. Відрахування курсантів, студентів та слухачів здійснюється за власним бажанням; у зв’язку з призовом на військову службу, строкову (крім курсантів і студентів, яким надається відстрочка від призову); незадовільне складення іспитів і заліків протягом сесії; невиконання навчального плану та графіка навчального процесу; появу в навчальному закладі на заняттях, бібліотеці, гуртожитку в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсикологічного сп’яніння; у зв’язку з вироком суду, що набув законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого належить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу; за порушення Правил внутрішнього розпорядку навчального закладу.
3. Курсанти митних закладів освіти - за кошти спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи забезпечуються форменим одягом зразка, встановленого для працівників митних органів України.
Стаття 421. Фінансування підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників митної служби України
Фінансування підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників митної служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
1. Фінансове забезпечення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників митної служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в межах затверджених обсягів на зазначені цілі.
2. Фінансове забезпечення професійної підготовки кадрів включає витрати, пов’язані з утриманням митних закладів освіти, надання ними освітніх послуг, а також видатки на відшкодування витрат на відрядження працівників, які направляються на підвищення кваліфікації.
3. Порядок формування обсягів, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників Держмитслужби України регулюється наказом Держмитслужби України від 13.11.2002 р. № 624.
4. Керівники митних органів в межах затверджених кошторисів забезпечують цільове використання виділених коштів.
5. Фінансування навчальних закладів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету згідно кошторису “Доходів та видатків організацій”.
Кошторис складається по кодах бюджетної класифікації і затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
В кошторисі передбачаються видатки на оплату праці; нарахування на заробітну плату; придбання предметів постачання та матеріалів; оплата послуг та інші видатки; видатки на відрядження; оплата комунальних послуг та енергоносіїв; дослідження і розробки, державні програми; трансферти населенню; придбання обладнання і предметів довгострокового користування тощо.
6. Фінансування навчання студентів - іноземних громадян в митних закладах освіти здійснюється відповідно до укладених міждержавних угод, студентів - за кошти відповідних юридичних або фізичних осіб.
7. Курсантам - громадянам України призначається стипендія, порядок, розмір та умови виплати якої встановлюються чинним законодавством, іноземним громадянам - відповідно до міждержавних угод, а студентам - згідно з умовами договорів про навчання.
Глава 65. Правовий захист працівників митної служби України
Стаття 422. Гарантування захисту життя, здоров'я і майна посадових осіб митної служби України
Посадові особи митної служби України перебувають під захистом закону. Захист життя, здоров'я, честі, гідності, майна цих посадових осіб та членів їхніх сімей від злочинних посягань, інших протиправних дій здійснюється відповідно до Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" та забезпечується мірами відповідальності, передбаченими Кримінальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Основний закон України-Конституція визначає найвищою соціальною цінністю людину, її життя, здоров’я, особисті і майнові інтереси. Зокрема, ст. 27 Конституції України зазначає, що кожна людина має право на життя, на його захист з боку держави. Стаття 55 Конституції України гарантує захист особистих і майнових інтересів особи в установленому законом порядку. Тому в силу специфіки службової діяльності посадових осіб митних органів виникає потреба у додатковому застосуванні законодавчих засобів захисту їх життя, здоров’я, майна та їх близьких родичів від різного роду протиправних посягань з боку інших суб’єктів.
Відповідно до ст.2 Закону України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” працівники митних органів підлягають державному захисту від перешкоджання виконанню покладених на них законом обов”язків і здійсненню наданих прав, а так само від посягань на їх життя, здоров”я, житло і майно та їх близьких родичів у зв”язку із службовою діяльністю.
З цією метою застосовуються спеціальні заходи забезпечення безпеки:
- особиста охорона, охорона житла і майна;
- видача зброї, засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку;
- встановлення телефону за місцем проживання;
- використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження;
- тимчасове розміщення у місцях, що забезпечують безпеку;
- забезпечення конфіденційності даних про об”єкти захисту;
- переведення на іншу роботу, направлення на навчання, заміна документів, зовнішності, переселення на інше місце проживання.
Підставою для вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки є дані, що свідчать про наявність реальної загрози життю, здоров”ю або майну.
Приводом для вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки працівників митних органів та їх близьких родичів може бути:
- заява працівника або його близького родича;
- звернення керівника відповідного державного органу;
- отримання оперативної та іншої інформації про наявність загрози життю, здоров”ю, житлу і майну осіб, які підлягають захисту.