Підприємництво – це продуктивна сила суспільства, яка відіграє важливу роль у розвитку економічного, соціального, культурного секторів і виступає: ефективним інструментом участі значної кількості громадян як в економічному житті міста, країни, так і в системі міжнародного розподілу праці; потужним, в т.ч. для незахищених верств населення, соціально-економічним засобом існування і стимулом самовдосконалення; одним з головних чинників розвитку демократії та побудови середнього класу, сходинкою ринкових перетворень та відкритості національної і місцевої економіки.
До найбільш сильних внутрішніх сторін підприємництва відносяться:
- мобільність і гнучкість бізнес-процесів у малому підприємництві:
- швидка реакція малого бізнесу на нові потреби ринку, зміну попиту (в порівнянні з великими підприємствами мають можливості більш швидко насичувати ринок новими товарами та послугами, які користуються платоспроможним попитом);
- більша маневреність і ефективність у розширенні й модернізації діючих малих підприємств;
- орієнтація на конкретного споживача (клієнта) і якісно-сфокусоване керування;
- забезпечення суб’єктами підприємництва понад 90% загальних надходжень податків і зборів до Зведеного бюджету та майже 80% до бюджету м. Києва;
- суттєвий вплив на формування соціальної складової життєдіяльності суспільства через:
- значний потенціал створення нових робочих місць;
- можливості розвитку підприємницької ініціативи серед соціально вразливих верств населення;
- підвищення соціального статусу підприємницької діяльності (в т.ч. завдяки проведенню в м. Києві заходів з нагоди Дня підприємця, щорічного міського конкурсу „Молодий підприємець року” тощо);
- значні внутрішні резерви і високі темпи зростання кількісних показників в т.ч.:
- кількість зареєстрованих новостворених юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців у 2007 р. Збільшилась порівняно з попереднім роком на 18%;
- кількість малих підприємств у 2007 р. зросла порівняно з 2006 роком на 11,3%, фізичних осіб-підприємців – на 10,1%;
- потужний сегмент ринку праці:
- кількість найманих працівників малих та середніх підприємств у 2006 році становила 921 тис. осіб (55% від загальної кількості найманих працівників підприємств міста);
- значна питома вага обсягів продукції (робіт, послуг) реалізованих малими та середніми підприємствами в загальних обсягах реалізованої продукції:
- 82,2% від обсягів реалізації всіх підприємств міста (за результатами 2006 року);
- значні можливості до диверсифікації видів підприємницької діяльності;
- високий потенційний рівень сприйняття і запровадження сучасних інформаційних технологій.
|
Слабкою внутрішньою стороною малого та середнього бізнесу є високий ступінь чутливості і вразливості до внутрішньо і зовнішньо політичних, економічних, соціальних змін та екологічних проблем. В тому числі:
- незначна фінансово-економічна потужність сектору малого та середнього бізнесу (низький рівень фінансового забезпечення, в першу чергу малих підприємств та фізичних осіб-підприємців у інноваційній, соціальній, комунальній сферах);
- невисока продуктивність праці (в середньому в 10 разів менша ніж у аналогічних підприємницьких структур в ЄС);
- значна збитковість діяльності малих підприємств (МП) (у 2007 р. третина загальної кількості МП не реалізувала продукцію (роботи, послуги), а близько 40% звітували про збитковість);
- незначний рівень конкурентоспроможності (в першу чергу у високотехнологічних галузях);
- підвищена чутливість до конкуренції, цін, умов кредитування;
- неможливість залучення значних інвестицій;
- дисбаланс між кількістю малих і середніх підприємств і підприємців-фізичних осіб:
- частка малих і середніх підприємств становить лише третину загальної кількості суб'єктів малого та середнього підприємництва;
- наявність „тіньової” діяльності суб'єктів підприємництва;
- складність впровадження (силами малих і середніх підприємств), а також відсутність економічної мотивації до інвестування у наукоємні проекти (технології і процеси які потребують, в першу чергу, значних фінансових інвестицій у наукові розробки і розраховані на довготривалу перспективу);
- низька інноваційна активність малого бізнесу та відповідно низький рівень кооперації з науково-технічним потенціалом;
- недостатній рівень освіти підприємців з питань сучасних методів та форм організації господарювання (невміння використовувати сучасні підходи до управління бізнесом, його ризиками взагалі та інноваційними, зокрема; недостатність коштів у підприємців для отримання знань, необхідних для ведення бізнесу);
- недостатній рівень інформаційного та методичного забезпечення з питань:
- сертифікації продукції та послуг, а також впровадження систем управління якістю;
- інформації про державні, муніципальні або приватні програми (у тому числі нерезидентів);
- складний доступ вітчизняного малого підприємництва до сучасних технологій, в т.ч. слабкість (у порівнянні з країнами ЄС, США) розвитку Інтернет-підприємництва;
- низький рівень міжпідприємницького співробітництва (в т.ч. щодо створення підприємницьких кластерів та мереж для обміну досвідом, технологіями між малими, середніми та великими підприємствами);
- нерівномірність розвитку суб’єктів малого підприємництва по районах міста (у 2007 році – 923 МП на 10 тис. осіб наявного населення у Печерському районі, 514 – Шевченківському, 136 – Дарницькому, 75 – Деснянському);
- недостатня активність представників малого і середнього бізнесу щодо захисту власних інтересів (в т.ч. неадекватне представлення інтересів вітчизняного малого підприємництва у двосторонніх та багатосторонніх міжнародних торгівельних переговорах та домовленостях);
- низький рівень самостійного міжрегіонального і міжнародного співробітництва, експортної діяльності (менше 10% МСП в Україні займаються експортом через відсутність попиту на продукцію і послуги; складність проходження і високу вартість експортних процедур; високий рівень конкуренції на зовнішніх ринках).
|
- вигідне економіко-географічне розташування м. Києва (проходять найважливіші залізничні, автомобільні магістралі, повітряні траси тощо);
- значні природні, водні, рекреаційні ресурси;
- наявність платоспроможного попиту;
- значний трудовий потенціал м.Києва:
- чисельність наявного населення на початок 2008 р. склала 2687,86 тис. чол. (або 5,8 % від загальної кількості населення країни);
- кількість економічно активного населення у віці від 17 до 70 років у 2006 р. склала 1425,7 тис. чол.;
- середній вік економічно активного населення 38,4 роки (відповідно чоловіків 36,3, жінок 40,2);
- позитивне сальдо міграції у 2006 році – 26691 осіб (число прибулих – 56886, а число вибулих – 30195 осіб);
- розвинена транспортна інфраструктура, яка створює значний вантажо- і пасажирооборот (в т.ч. через наявність міського електротранспорту: трамваїв, тролейбусів, метрополітену);
- розвинена система зв’язку;
- значний промисловий потенціал:
- за підсумками 2007 року в Києві налічувалось 1340 великих і середніх та 6474 малих підприємств, що здійснюють виробничу діяльність;
- значний освітній і науково-технічний потенціал м. Києва (за даними органів статистики за 2006 р.):
- понад 60 вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації та понад 30 професійно-технічних;
- 360 наукових організацій та установ;
- понад 47,7 тис. науковців (в т.ч. 4750 докторів та 19 706 кандидатів наук);
- обсяг наукових та науково-технічних робіт становив 2042,0 млн. грн.;
- розвинена інфраструктура (станом на 01.10.08) 160 бізнес-центрів, 11 бізнес-інкубаторів, 17 технопарків, 470 інноваційних фондів і компаній;
- значний фінансово-кредитний потенціал (станом на 01.10.08):
- 123 банки з яких 109 мають ліценції (станом на 01.04.08);
- 362 лізингові компанії;
- 609 кредитних спілок;
- 101 фонд підтримки підприємництва;
- 1459 інвестиційних фондів і компаній;
- 126 бірж;
- 2221 страхова організація.
- високий рейтинг інвестиційної привабливості м. Києва;
- розвинена мережа торгових підприємств та товарної структури оптового і роздрібного товарообігу, послуг;
- розвинені міжрегіональні та міжнародні соціально-економічні та культурні зв’язки:
- в т.ч. торгівля з понад 150 країнами світу, наявність іноземних представництв, консульств;
- зростання рівня життя населення:
- середньомісячна заробітна плата штатного працівника у м.Києві перевищує середній рівень по Україні в 1,7 рази (за 2007 рік);
- позитивні аспекти глобалізації:
- спрощений доступ до зовнішніх ринків;
- сприятливий клімат для нових іноземних інвестицій.
- позитивні наслідки вступу України до СОТ – позитивний вплив на стан та перспективи розвитку національного малого підприємництва завдяки:
- створенню умов для справедливої торгівлі (зниження торгівельних бар’єрів, недискримінаційні умови, забезпечення стабільних, прозорих і передбачуваних засад для вільної торгівлі);
- спонуканню до нового рівня ефективності взаємовідносин між підприємцями і урядом (згідно з правилами СОТ перегляд уже взятих зобов’язань щодо лібералізації торгівлі є складною процедурою, що стає на заваді практиці постійних регуляторних змін, зміцнює дисципліну й зменшує можливості для корупції);
- ширшому вибору товарів з ширшим спектром якостей;
- покращенню двосторонніх торговельних відносин між Україною і ЄС;
- покращенню умов для іноземних компаній (веде до створення нових виробництв, що сприяє створенню нових робочих місць);
- поліпшенню регуляторного середовища, підвищенню прозорості процедур контролю за товарними потоками;
- приведенню до міжнародних норм національної системи сертифікації та стандартизації;
- покращенню економічних умов для вітчизняних експортерів (зменшення обмежень доступу українських товарів на світові ринки і відповідне збільшення обсягів українського експорту та валютних надходжень);
- збільшенню на внутрішньому ринку потоку іноземних товарів і послуг та спрощення доступу до іноземних ринків;
- здешевленню імпортної сировини, яка використовується у виробництві національними підприємцями, зменшенню цін на кінцеві товари й послуги;
- спрощенню доступу до міжнародних механізмів вирішення торгових спорів;
- позитивний вплив від прийняття в Україні (згідно з Указом Президента України та постановою КМУ) Європейської хартії для малих підприємств;
- наявність дворічних Київських міських програм розвитку підприємництва;
- запровадження спрощеної та скороченої у часі процедури державної реєстрації та постановки на облік юридичних та фізичних осіб – підприємців
- вдосконалення процедур видачі дозволів на започаткування та провадження підприємницької діяльності:
- створені на виконання Закону „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” районні дозвільні центри, започатковано діяльність міського дозвільного центру „Єдиний офіс”;
- формування системи фінансової допомоги суб’єктам підприємництва:
- відшкодування за рахунок коштів міського бюджету відсотків за отримані кредити;
- впровадження системи комплексного інформаційно-консультативного забезпечення суб’єктів підприємництва;
- розвиток взаємодії органів місцевої влади з підприємцями та їх громадськими об’єднаннями;
- наявність сприятливих спортивних, культурних факторів для поштовху розвитку малого та середнього підприємництва:
- в т.ч. проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу (2012 р.) у м. Києві (за прогнозами УЄФА понад 600 тис. туристів можуть відвідати м. Київ).
- наявність вільних ринкових ніш, широке поле діяльності для розвитку бізнесу.
| - політична і соціально-економічна нестабільність, нестабільна макроекономічна політика;
- існування правових, економічних та адміністративних перешкод в реалізації прав на підприємницьку діяльність;
- низький рівень конкуренто-спроможності національної економіки, як загалом (78-ме місце у глобальному рейтингу у 2006-2007 рр.), так і малого та середнього підприємництва зокрема;
- низький рівень ВВП на душу населення (за даними Держкомстату України за 2006 рік – 11 630 грн. або 2,3 тис. дол. США. Для порівняння: за даними звіту про людський розвиток ООН за 2006 р. ВВП на душу населення у країнах ЄС складає в середньому 30 тис. дол. США);
- невизначеність державних пріоритетів економічного, інноваційного, науково-технічного розвитку;
- низький рівень кооперації між підприємницькими структурами (малими і середніми фірмами) і науково-дослідними установами міста (не сприйняття бізнесом національних науково-технічних досягнень);
- індустріальний (з характеристиками сировинного) тип розвитку промислового сектору і суспільства (тип розвитку початку і середини ХХ ст.);
- транспортне перевантаження міста (в т.ч. зростаюча кількість легкових автомобілів з 162 тис. у 1990 р. до 574,7 тис у 2006 р.);
- демографічні негаразди через від’ємний приріст населення з 1993 року (в т.ч. у 2006 р. – 1819 осіб);
- конкуренція з боку міст-супутників Києва (в т.ч. створення кращих умов для ведення бізнесу та ділової активності підприємництва);
- можливі негативні наслідки вступу України до СОТ (програш галузей, діяльність яких орієнтована на внутрішній ринок, і виграш експортерів, серед яких частка малих підприємств є незначною). Загрози підприємництву:
- входження на територію м. Києва значно дешевшої продукції, яка виробляється великими компаніями (легкої промисловості, аграрного сектора тощо) зі США, ЄС, Китаю, Індії та ін.);
- юридична рівність з іноземними, більш конкурентоспроможними, компаніями;
- нестабільні коливання курсів валют;
- інфляція та її наслідки:
- інфляційні очікування населення (споживчий ажіотаж);
- погіршення фінансово-кредитної і інвестиційної підтримки (через вилучення НБУ зайвої грошової маси – для стримування попиту – виникає дефіцит кредитних ресурсів) тощо;
- зростання вартості енергоносіїв;
- зростаюча кількість глобальних екологічних проблем;
- практична відсутність прогресивних змін у законодавстві (щодо впорядкування нормативно-правового регулювання підприємницької діяльності);
- висока, економічно обтяжлива для малого та середнього бізнесу, вартість землі, нерухомості, орендної плати;
- значна частка тінізації економіки в частині:
- позабанківського грошового обігу;
- неефективності приватизації державного майна;
- правової незахищеності суб'єктів підприємницької діяльності.
- низький рівень безпеки бізнесу (рейдерство);
- високий рівень корупції;
- невисокий рівень соціального статусу і престижу підприємців;
- низький рівень соціального захисту найманих працівників;
- високі адміністративні та регуляторні бар’єри на шляху економічного зростання підприємництва;
- велика загальна кількість дозвільних документів, які регулюють підприємницьку діяльність;
- висока вартість одержання дозвільних документів (в т.ч. через витрати на збирання необхідних документів (довідок), нотаріальне посвідчення копій, неофіційні платежі за „прискорення процесу”, фінансові збитки через простоювання бізнесу внаслідок очікування дозвільного документу тощо);
- тотальна і неефективна система державного нагляду за підприємницькою діяльністю. Прийнятий Закон України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” є прогресивним, але його фактично не впроваджено ;
- застарілі та важковиконувані вимоги контролюючих органів, які не рідко не відповідають сучасним реаліям ведення бізнес-процесів, стримують конкуренцію і створюють умови для посадових зловживань);
- недостатня ефективність реалізації державної регуляторної політики (в т.ч.: недостатній рівень знань спеціалістів міської та районних держадміністрацій з питань здійснення державної регуляторної політики; низька активність та рівень професіоналізму громадських об’єднань підприємців; недостатній діалог влади з громадськістю);
- недосконалість системи легітимізації юридичних та фізичних осіб-підприємців (в т.ч. невідповідність відомчих інструкцій щодо постановки на облік суб’єктів підприємницької діяльності після державної реєстрації вимогам законодавства про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ускладненість відкриття рахунку у банках);
- складність процедур сертифікації і стандартизації товарів та послуг;
- недостатній обсяг доступних для підприємців фінансово-кредитних ресурсів (в т.ч. проблема отримання кредиту на започаткування підприємницької діяльності; складний порядок отримання мікрокредитів; нерозвиненість практики страхування бізнесу та бізнес-проектів);
- непрозорі процедури надання ресурсів територіальних громад міста та районів для підприємницької діяльності (відсутність доступної інформації про вільні земельні ділянки, споруди і приміщення, які можуть бути надані підприємцям;
невідпрацьованість ринкових підходів до надання в оренду та набуття права власності на земельні ділянки; відсутність системи видачі документів дозвільного характеру з питань землекористування за принципом організаційної єдності);
- недостатня ефективність діяльності інфраструктури підтримки підприємництва (нерозвиненість мережі об’єктів інфраструктури, які надають підприємцям комплекс послуг за доступними цінами; недостатність безоплатних послуг);
- високі бар’єри входження підприємницьких структур у інноваційні процеси (в т.ч. через високу вартість та тривалість окупності нововведень та високі економічні ризики, проблеми організаційного характеру, нерозвиненість ринку технологій, недоліки нормативно-правової бази інноваційної діяльності, низький попит на вітчизняну інноваційну продукцію, недостатній рівень підготовки технічного та управлінського персоналу; недоступність інформації про нові технології, що мають потенціал комерціалізації);
- недостатній рівень залучення молоді до підприємництва (в т.ч. недостатність вивчення на різних рівнях освіти основ ведення бізнесу);
- недосконалість доступу підприємців до електронних джерел інформації державних і місцевих органів влади (в т.ч. для отримання консультацій, подачі заявок, заповнення податкових декларацій тощо).
|
За даними Держкомпідприємництва