Geum.ru

1.Історія розвитку неврології в Україні, вклад вітчизняних та зарубіжних вчених у розвиток неврологічної науки

Вид материалаДокументы

Содержание


Грудний відділ
Попереково-крижовий відділ
Верхній параліч Ерба-Дюшена
Нижній параліч Дежеріна-Клюмпке
Тотальний плечовий плексит
Мононевропатії верхніх кінцівок
Невропатія ліктьового нерва
Невропатія серединного нерва
Мононевропатії нижніх кінцівок
Невропатія сідничного нерва
Невропатія малогомілкового нерва
Невропатія великогомілкового нерва
Менінгококовий менінгіт
Гострий період
Хроніний період
Паразитарні захворювання
Подобный материал:
1   2   3   4   5

ГРУДНИЙ ВІДДІЛ


Клініка:
  • Тораколгія – постійний біль у гр.кл., який нападоподібно посилюється
  • Грудна радикулопатія – постійний біль, анестезії, гіпестезії.

ПОПЕРЕКОВО-КРИЖОВИЙ ВІДДІЛ


Клініка:
  • Люмбаго – триває кілька днів. Це гострий, тупий простріл, поперековий біль, що виникає раптово під час фізичного навантаження або будь-якого руху.
  • Люмбалгія – підгострий або хронічний поперековий біль, що виникає поступово, після фізичного навантаження, охолодженні. Біль має ниючий, тупий характер і посилюється при зміні положення. Порушена чутливість.
  • Люмбоішалгія – біль у поперековій ділянці, що поширюється на сідниці, ногу, інколи – на обидві ноги. Біль іррадіює по нозі. Відчуття заніміння ноги, трофічні порушення, поліартрит колінного суглоба. Вузли Корнеліуса.

Діагностика: рентген, дослідження СМ-рідини, КТ, МРТ.

Лікування: постільний режим, спокій. Знеболення – аналгін, баралгін. Протизапальні – індометацин. Антигістамінні – димедрол. Дегідратаційні – фуросемід. Гіпотіазид. Новокаїнова блокада – при затяжному больовому синдромі. Вітаміни групи В. Електрофорез новокаїну. Магнітотерапія. Бальнеолікування. Масаж. ЛФК. Ортопедичне лікування.


35.Невралгія трійчастого нерва, патогенез, клініка, лікування.

Розрізняють:
  • Первинну  виникає внаслідок звуження кісткових отворів, ч\з які проходить гілка нерва, атеросклерз судин.
  • Вторинну  внаслідок захворювання зуба і приносних пазух, загальної інфекції та інтоксикації, травм.

Клініка:
  • Напади гострого, нестерпного болю в ділянці певної гілки, припиняється раптово
  • Під час болю виникає рефлекторний спазм лицевих та жувальних м’язів.
  • Характерною ознакою є наявність куркових (тригерних) зон – дотик до яких викликає черговий больовий напад

Лікування:
  • Протиепілептичні препарати групи карбамазепінів – фінлепсин – 1 таб 1-2р\день;
  • Антигістамінні засоби – піпольфен – 2мл 2,5% або дімедрол – 1мл 1%
  • Вітаміни групи В, біостимулятори, спазмолітики – папаверін, но-шпа, фізіотерапія.


36.Плексити: верхній плечовий (параліч Ерба-Дюшена), нижній (параліч Дежеріна-Клюмпке) і тотальний плечовий плексит. Клініка, лікування.

Верхній параліч Ерба-Дюшена: виникає при ураженні верхнього первинного стовбура плечового сплетення. Виникає випадіння ф-ції проксимального відділу, порушується рухова функція, чутлива та вегетативно-трофічна ф-ція. Випадає згинально-ліктьовий та знижується карпорадіальний рефлекси. Розлади чутливості спостерігаються на зовнішній поверхні плеча і передпліччя, біль під час натискання на сплетення у ділянці надключичної ямки.

Нижній параліч Дежеріна-Клюмпке: виникає при ураженні нижнього первинного стовбура. Виникає випадіння розгинально-ліктьового рефлексу та розлади чутливості на внутрішній поверхні передпліччя, у ділянці кисті та пальців. Болючість під час натискання на сплетення у ділянці підключичної ямки.

Тотальний плечовий плексит: при ураженні усього плечового сплетення і супроводжується периферичним паралічем та розладами чутливості у всій руці. Пальпаторна болючість під час натискання в над- та підключичній ділянках. Глибокі вегетативно-трофічні порушення.


37.Полірадикулоневропатія Гійєна-Барре. Етіологія, патогенез, клініка, лікування.

Етіологія: провідна роль належить алергічному чиннику і автоімунним зрушенням, інфекції, інтоксикація, обмінні та ендокринні порушення, охолодження.

Клініка: з’являються парастезії – оніміння, поколювання у пальцях рук і ніг, біль у кінцівках, за ходом периферичних нервів. Виникає слабкість в ногах, рухові розлади, знижуються або випадають сухожилкові рефлекси, розвивається атрофія м’язів. Розлади чутливості – гіпалгезія – за типом рукавичок і шкарпеток. Вегетативні порушення – зміна кольору, набряклі, гіпергідроз. У СМ рідині білково-клітинна дисоціація. Тотальна офтальмоплегія, арефлексія, сенсетивна атаксія.

Лікування: термінова госпіталізація. При гострій недостатності дихання – інтубація трахеї+штучна вентиляція легень. Глюкокортикоїди – преднізолон, антигістамінні – димедрол, супрастин; вітаміни групи В, прозерин. У відновний період – масаж, ЛФК.


38.Післядифтерійна поліневропатія. Патогенез, клініка, лікування.

Розвиток зумовлений токсичним впливом дифтерійної палички та автоімунними зрушеннями. Морфологічно дифтерійна поліневропатія х-ся поширеною демієлінізацією.

Рання фаза – розвивається через 3-4тиж після розвитку дифтерії і проявляється бульбарними симптомами – парези або параліч м’якого піднебіння і відсутність його рухів під час фонації. Далі може приєднуватися ураження окорухового нерва, що супроводжується розладами акомодації.

При прогресуванні уражаються серцеві гілки блукаючого нерва – брадикардія, тахікардія+аритмія.

Генералізована форма – розвивається на 4-7тижні – виникають мляві парези або параліч дистальних відділів кінцівок. Зникають сухожилкові рефлекси. Порушення поверхневої і глибокої чутливості.

Лікування: введення антидифтерійної сироватки – 5000-10 000ОД в\м. Призначають преднізалон – 1-2мг\кг\добу, антигістамінні засоби, вітаміни групи В. Плазмоферез.


39.Компресійно-ішемічні (тунельні) мононевропатії на верхніх кінцівках. Клініка, лікування.

Мононевропатії верхніх кінцівок: виникає картина “звисаючої кисті”, внаслідок виникнення парезу або паралічу розгиначів кисті. Порушується відведення великогопальця і стає неможливе виконання супінації кисті та передпліччя. Порушується чутливість – на тильній поверхні І пальця та проміжок між І і ІІ п’ясними кістками.

Невропатія ліктьового нерва – найчастіше травматичного генезу. Виникає слабкість згиначів кисті та м’язів, що відводять її в ліктьову сторону, згиначів кінцевих фаланг IV i V пальців і м’язів, які приводять І палець. Кисть стає кігтистою. Виникає атрофія дрібних міжкісткових м’язів. Хворий неспроможній зводити всі пальці та розводити. Розлади всіх видів чутливості.

Невропатія серединного нерва – травматична. Порушуються або стають неможливими пронація кисті, її згинання та згинання пальців. Кисть – мавп’яча лапа.

Лікування: вітаміни групи В, біостимулятори, антихолінестеразні препарати. Масаж, ЛФК, фізіотерапевтичні засоби, оперативне лікування.


40.Компресійно-ішемічні (тунельні) мононевропатії на нижніх кінцівках. Клініка, лікування.

Мононевропатії нижніх кінцівок: виникає за наявності переломівстегнової кістки, запальних процесів у тазу. Стає неможливим розгинання ноги в колінному суглобі, випадає колінний рефлекс. Хворий не може стояти.

Невропатія сідничного нерва: виникає параліч стопи та пальців ноги. Хода – стипажна. Утруднене згинання ноги в колінному суглобі, випадає ахіловий рефлекс. Пальпаторно виявляється болючість за ходом нерва, +симптом Ласега.

Невропатія малогомілкового нерва: парез усіх м’язів, які розгинають стопу й пальці, це зумовлює звисання стопи і зміну ходи, що має характер степажу. Хворий не може стояти на п’ятці. Чутливі порушення на задній поверхні стопи і зовнішній поверхні гомілки.

Невропатія великогомілкового нерва: розвивається параліч згиначів стопи та пальців, втрачається ахілловий рефлекс. Хворий не може стояти на пальцях. Чутливі розлади на задній поверхні гомілки та підошви.

Лікування: вітаміни групи В, біостимулятори, антихолінестеразні препарати. Масаж, ЛФК, фізіотерапевтичні засоби, оперативне лікування.


41.Менінгіти, їх класифікація. Менінгококковнй менінгіт. Клініка, клінічні форми, діагностика, лікування.

Менінгіт – це запалення оболон головного і спинного мозку.

К-ція:

І. За характером запального процесу: - серозний; - гнійний

ІІ. За патогенезом: - первинний; - вторинний

ІІІ. За локалізацією: - генералізований локальний; - базальний; - конвекситальний

ІV. За перебігом: - блискавичний; - гострий; - підгострий; - хронічний;

V. За ступенем вираженості: - легкий; - середньої важкості; - важкий; - надзвичайно важкий

VІ. За етіологією: - бактеріальну; - вірусну; - грибкову; - протозойний

Менінгококовий менінгіт – інкубаційний період – 1-5днів. Розвивається гостро, лихоманка, швидко з’являються і наростають головний біль з нудотою або багаторазове блювання.

У перші години виявляються позитивні оболонні симптоми – ригідність шийних м’язів, симптом Керніга, що наростають на 2-3 день хвороби. Сухожилкові рефлекси , черевні - . Можливе ураження черепних нервів. Інколи виникають шкірні висипання, герпетичні висипання на губах.

Цереброспінальна рідина – каламутна, гнійна, витікає під тиском.

Клінічні форми: легка, середня і важка.

Діагностика: люмбальна пункція, огляд шкіри хворого, очей, вух.

Лікування:
  • Антибактеріальна терапія – цефалоспорини – цефатріаксон, цефатоксим.
  • Менінгококову вакцину застосовують під час епідемії
  • Для профілактики – рифампіцин протягом 48год
  • Симптоматична терапія


42.Вірусні менінгіти. Клініка, діагностика, лікування.

Вірусний менінгіт – це гостре захворювання, що супроводжується головним болем, гарячкою, менінгеальними симптомами. Часто виникає блювання. Може бути загальмованість, дратівливість, незначна сонливість, минущі ураження окремих черепних нервів. Тривалість захворювання – 10-14діб. Летальність зустрічається дуже рідко

Діагностика: у СМ рідині – лімфоцитоз, нормальний рівень глюкози.

Лікування: симптоматичне.


43.Туберкульозний менінгіт. Клініка, діагностика, лікування.

Клініка: розвивається повільно. У перші 2-3тижні розвивається загальна кволість, підвищена втомлюваність, втрата апетиту, денна сонливість, неспокійний сон, підвищена температура, головний біль.

Періодами з’являється різкий головний біль та блювання, лише після цього з’являється менінгеальний синдром. Згодом в процес втягуються окорухові нерви, формуються паралічі, парези, виникають судоми.

СМ-рідина прозора, безбарвна, витікає під великим тиском, білок, плеоцитоз, туб.палички, кількість цукру.

Лікування:
  • Протитуберкульозна терапія – ізоніазид, рифампіцин, піразинамід, стрептоміцин.


44.Епідемічний енцефаліт Економо, клінічні ознаки гострого та хронічного періодів; діагностика, лікування.

Енцефаліт – це запальне захворювання ГМ.

Епідемічний енцефаліт Економо – у гострий період спостерігається патологічна сонливість.

Клінічно поділяється на гостру і хронічну стадію.

Гострий період – пропасниця, катар верхніх дихальних шляхів, ШОЕ, головний біль. Порушення сну, подвоєння в очах, параліч зору, зіничні розлади, вегетативні реакції – пітливість, “сальність” обличчя, підвищене слиновиділення; а також комплекс психічних розладів, сплутаність свідомості, марення, легке збудження.

Хроніний період – представлений синдромом паркінсонізму.

Лікування: боротьба з набряком мозку, детоксикаційні та симптоматичні засоби.


45.Кліщовий енцефаліт. Клінічні синдроми гострого і хронічного періодів; діагностика, лікування, методи профілактики.

Кліщовий енцнфаліт обумовлений специфічним арбовірусом.

Існує 2 способи проникнення вірусу в організм людини: 1 – основний – укус кліща; 2 – аліментарний – у разі вживання в їжу сирого молока зараженої кози чи корови.

Інкубаційний період – 8-20днів.

Клініка: починається раптово і проявляється загальноінфекційними симптомами – підвищення температури, міалгія, лихоманка і загальномозкові симптоми – головний біль, блювання, порушення свідомості.

Виділяють 2 форми:

1 – поліомієлітична – периферичні паралічі у м’язах шиї, плечового пояса та проксимальних відділів верхніх кінцівок. Симптом звисаючої голови внаслідок слабкості шийних м’язів, бульбарний синдром, дизартрія, дисфагія, атрофія м’язів язика.

2 – менінгеальна – розвиток менінгеального синдрому та загальномозкових симптомів. До вказаних симптомів приєднуються парези центрального типу і гіперкінези.

Лікування:
  • Етіотропна терапія – введення -глобуліну, титрованого проти вірусу кліщового енцефаліту, сироваткового Ig.
  • Патогенетична терапія – дегідратація, детоксикація, підтримання водно-електролітного балансу.
  • Сииптоматична терапія – протисудомна або відновна терапія – антихолінестеразні препарати, вітаміни групи В.

Профілактика: вакцинація тканинною інактивованою вакциною.


46.Арахноїдити, клінічні форми, діагностика, лікування.

Арахноїдит – це запалення м’яких мозкових оболон ГМ і СМ з переважним ураженням павутинної оболони.

К-ція:

І. За локалізацією: конвкситальний, базальний, у ділянці перехрестя зорових нервів.

ІІ. За перебігом: підгострий і хронічний.

Клініка: розвивається підгостро з переходом у хронічну форму. Загальні мозкові симптоми – головний біль, нудота, блювання. Вогнищева симптоматика залежить від локалізації, найчастіше зустрічаєть оптіко-хіазмальна форма, чка проявляється – “сітка перед очима”, зниження гостроти зору, скотома, концентричні звуження полів зору, розвивається неврит зорових нервів, який поступово переходить у атрофію. Спостерігається зниження нюху, спрага, посилене сечовиділення, гіперглікемія, ожиріння. При ураженні мосто-мозочкового кута – головний біль у потилиці, шуи у вухах, нападоподібне запаморочення, блювання.

Діагностика:

Краніограма – ознаки внутрішньочерепної гіпертензії

ЕЕГ – локальні зміни біопотенціалів

Дослідження цереброспінальної рідини – помірне запалення, білково-клітинна дисоціація, витікає під великим тиском

Пневмоенцефалографія – нерівномірне заповнення повітрям субарахноїдального простору, вогнищеві накопичування повітря, розширення шлуночків.

Лікування:
  • Усунення джерела інфекції – отит, синусит тощо.
  • Антибіотики
  • Десенсибілізація
  • Протиалергічні
  • Антигістамінні препарати – супрастин, тавегіл
  • Біогенні стимулятори – алое, імунал.


47.Абсцес головного мозку. Паразитарні захворювання нервової системи.

Абсцес ГМ – це скупчення гною у речовині мозку з наявністю відмежувальної капсули. Виникає завдяки попаданню збудників у паренхіму мозку контактним, лімфогенним, гематогенним шляхами.

Клініка: загальноінфекційний, гіпертензійний, вогнищевий синдром.

Діагностика: стан очного дна, краніографія, люмбальна пугкція, ЕЕГ, МРТ, КТ ГМ.

Лікування: до формування капсули – антибіотики, сульфаніламіди, метранідазол, недиференційована терапія; після сформування капсули – дренування, операційне видалення гнійника разом з капсулою.

Паразитарні захворювання:

Токсоплазмоз НС: зараження – перорально, перкутанно, трансплацентарно.

Природжений токсоплазмоз – вогнища кальцифікатів, розм’ягчення, кістоутворення.

Набутий – перивентрикуліт, арахноїдит, хоріоретинит.

Гострий – лімфаденопатія, ураження внутрішніх органів, плямисто-папульозна висипка, енцефаліт, менінгоенцефаліт.

Хронічний – енцефалітЮ енцефаломієлітЮ поліневрит.

Вроджений – хоріоретиніт, кальцифікати в ГМ, гідроцефалія, епілептичні судоми.

Діагностика: мікроскопія ліквору, біоптати лімфовузлів, внутрішньошкірна проба с токсоплазмою.

Лікування: гострого – амінохінол, хлоридин, тетрациклін; хронічний – амінохінол, хлоридин, тетрациклін, глюкокортикоїди, дезінтоксикація.

Профілактика: вакцинація вагітних, гігієна, виключення з раціону сирого і недовареного м’яса.

Ехінококоз НС

Клініка: епілептичні напади, транзиторні рухові і чутливі розлади, двобічний тремор, симптом ураження черепних нервів, м’язова гіпотонія.

Діагностика: клініка, ехінококоз інших органів, еозинофілія крові, еозинофільний плеоцитоз, КТ, МРТ.

Лікування: хірургічне втручання з інуклеацією пухиря.