Geum.ru

Імовірнісне моделювання структури виробничої програми підприємства водопостачання володимир Полуянов

Вид материалаДокументы

Содержание


Застосування принципів кваліметрії до комплексної оцінки фінансового стану підприємства
Подобный материал:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   22

Оср. = ((Він/2+(О1+(О2+(Ок/2)/3,))


де Оср. - середня сума зобов'язань, тис. грн;

Він - сума короткострокових зобов'язань, визначених відповідно до п.1.1 на початок кварталу, що попередує резервуванню, тис. грн.;

О1 - сума короткострокових зобов'язань, визначених згідно з п.1.1 на кінець 1-го місяця кварталу, що попередує резервуванню, тис. грн;

О2 - сума короткострокових зобов'язань, визначених згідно з п.1.1 на кінець 2-го місяця кварталу, що попередує резервуванню, тис. грн;

Ок - сума короткострокових зобов'язань, визначених згідно з п.1.1 на кінець кварталу, що попередує резервуванню, тис. грн.

1.4. Сума коштів або прирівнених до них коштів, які підлягають резервуванню, розраховується щоквартально до 15 числа місяця, що йде за звітним кварталом.

1.5. Якщо розрахована сума резервування на майбутній період нижча за кошти резервного фонду, що є на депозитних рахунках і в цінних паперах, то протягом 10 банківських днів кошти мають бути поповнені до встановленого нормативу резервування.

1.6. Якщо розрахована сума резервування на майбутній період вища за кошти резервного фонду, що є на депозитних рахунках і в цінних паперах, але не перевищує 40-% покриття зобов'язань, розрахованих згідно з п.1.3, то величина зарезервованих коштів залишається незмінною.

1.7. Якщо розрахована сума резервування на майбутній період вища за кошти резервного фонду, що є на депозитних рахунках і в цінних паперах, і при цьому перевищує 40-% покриття зобов'язань, розрахованих згідно з п.1.3, то на чергове засідання правління товариства виноситься питання про використання суми перевищення фактичної величини резервування над нормативною.

1.8. За рішенням правління товариства надмірна частина коштів резервного фонду може бути використана на такі цілі;

- фінансування інвестиційних проектів, що реалізовуються товариством;

- на поповнення оборотних коштів товариства у випадку, якщо інвестиційні кошти, що фінансуються за рахунок вільних коштів резервного фонду, передбачають створення нових виробництв або збільшення виробничих потужностей;

- на дострокове погашення короткострокових і довгострокових позикових коштів, отриманих товариством під відсотки в порядку економічної доцільності.

2. Порядок використання коштів резервування.

2.1. Кошти резервного фонду надходять на депозитні рахунки в банку у національній або іноземній валюті першої категорії.

2.2. За рішенням правління товариства частина коштів резервного фонду може бути вкладена у високоприбуткові цінні папери, які будь-коли можуть бути реалізовані і перетворені на кошти. При цьому величина коштів резервного фонду та коштів, що знаходяться на депозитних рахунках, має складати не менше за 2/3 усіх резервованих коштів.

2.3. Кошти резервного фонду не можуть формуватися векселями.

Висновки

1. Запопонований алгоритм розрахунку резерву коштів є простим у використанні і дозволяє забезпечити стабільний рівень миттєвої ліквідності.

2. Незалежно від цінової кон'юнктури на світовому ринку азотовміщуючих добрив, ВАТ "Концерн Стирол" має можливість отримати стійкий ліквідний баланс і значно зміцнити свою кредитоспроможність перед потенційними інвесторами і кредиторами.


Література:


1. Барсукова И.В. Источники формирования имущества предприятия // Бухгалтерский вестник. - 1998. - №11. - С.57-64.

2. Винниченко А.А. Учет резервного и добавочного капитала // Консультант. - 1999. - №6. - С.18-22.

3. Волков Н.Г. Учет собственных средств организации // Главбух. - 1996. - №3. - с.3-19.

4. Грибков А.Ю. Создание и использование резервов // Бухгалтерский учет .- 2000. - №9. - С. 40-45

5. Жуков В.Н. Вопросы учета добавочного капитала и резервов // Бухгалтерский учет.-1997.-№7.-С. 21-25.

6. Лущекова Ю.Ю. Уставный капитал (фонд) предприятия (организации): порядок его формирования, изменения размеров и отражение указанных операций в учете // Консультант бухгалтера.- 1997.-№9.-С.66-82

7. Терехова В.А. Собственный капитал: принципы формирования и учета // Международный бухгалтерский учет. - 1999.-№5.-С.23-27.

8. Положення (стандарт) бухгалтерської звітності 2 "Баланс" / Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87.

9. Мазур И., Шапиро В., Ольдерогге Н. и др. Корпоративный менеджмент: Справочник для профессионалов. - М.: Висшая школа, 2003. - 1077 с.

10. Донецьке обласне управління статистики. Рекомендації по складанню фінансової звітності і проведенню аналізу фінансової звітності. - Донецьк, 2004.


ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПІВ КВАЛІМЕТРІЇ ДО КОМПЛЕКСНОЇ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА


Валерія Колосок

старший викладач кафедри економіки

і економічної інженерії Приазовського

державного технічного університету


У статті пропонується методика отримання комплексної оцінки фінансового стану підприємства на основі використання базових принципів кваліметрії - науки про вимірювання якості. Запропонований підхід дозволить забезпечити комплексність і системність при проведенні процедури аналізу і оцінки фінансового стану підприємства.


Останнім часом збільшується роль і значення аналізу й оцінки фінансового стану підприємства (ФСП), які вважаються найважливішою, результуючою характеристикою ефективності функціонування підприємства [3,4,5,6]. Підходи до отримання оцінок фінансового стану, що використовуються у відомих методиках фінансового аналізу, не в повній мірі відповідають методологічним принципам системних досліджень складних об'єктів і систем [2,3,4].

Комплексність і системність оцінки ФСП може бути забезпечена на основі застосування базових принципів кваліметрії [1]. Під кількісною оцінкою елемента системи в кваліметрії розуміється певна функція відношення показника певної властивості такої системи до показника цієї властивості, прийнятого за еталон. Кожна властивість може бути охарактеризована безрозмірною функцією відношення (оцінкою):

(1)

де Р - показник властивості у відповідних одиницях вимірювання;

Рбаз - базовий показник, виражений в тих самих одиницях вимірювання.

Отримання комплексної оцінки розглядають як двоетапний процес, що складається з ряду операцій, передбачених алгоритмом комплексної оцінки якості об'єкта або системи (рис. 1) [1]. Безрозмірна комплексна оцінка, що застосовується в кваліметрії, має певне фізичне значення: вона показує міру наближення показника якості до базового показника. Таким чином, представлення будь-якої кількості різних властивостей у вигляді безрозмірних показників, обчислених за одним і тим ж алгоритмом, дає можливість їх порівняння в рамках комплексного показника якості стану суб'єкта. Фінансове становище господарюючого суб'єкта характеризується такими узагальнюючими властивостями: стійкість, ліквідність, платоспроможність, структура джерел коштів, ефективність використання коштів і ефективність розміщення ресурсів [3,4,5,6]. Кожна узагальнююча властивість фінансового становища описується певним набором фінансових коефіцієнтів, які являють собою більш прості властивості (одиничні показники) ФСП. Наприклад, ліквідність підприємства характеризується показниками абсолютної ліквідності, критичної ліквідності, поточної ліквідності тощо. Математична модель оцінки якості фінансового становища господарюючого суб'єкта може бути представлена у вигляді певної абстрактної системи окремих властивостей фінансового становища, що мають різну міру складності. Таке уявлення дозволяє застосувати до оцінки фінансового становища підприємства процедуру вимірювання якості об'єкта, яка використовується в кваліметрії. Метою даної статті є розробка методом комплексної оцінки ФСП із застосуванням кваліметрії.

Показники фінансового становища підприємства можна представити у вигляді ієрархічної системи взаємопов'язаних властивостей декількох рівнів, що дозволяє застосувати процедуру отримання комплексної оцінки фінансового становища, згідно з базовими принципами кваліметрії.

Під оцінкою простих властивостей фінансового становища будемо розуміти отримання оцінок одиничних показників фінансового становища господарюючого суб'єкта і фінансових коефіцієнтів, що характеризують більш складні властивості фінансового становища, а через них і фінансове становище підприємства загалом.

Нами пропонується процедуру отримання комплексної оцінки фінансового становища підприємства здійснювати в такій послідовності (рис. 1).



Перший етап

Оцінка простих властивостей об'єкта



Другий етап

Оцінка складних властивостей об'єкта і його якості загалом










1. Складання ієрархічної структурної схеми властивостей об'єкта, необхідних і достатніх для оцінки його якості



6. Вибір шкали розмірності комплексної оцінки Ко (для приведення одиниць вимірювання окремих властивостей до одного вигляду)










2. Призначення інтервалу зміни значень Рi ( ) кожного показника



7. Визначення способу знаходження вагомості Мij прийнятного для отримання комплексних оцінок якості Ко даного об'єкта










3. Вибір на кожному рівні властивостей базових показників, що розглядаються для порівняння (Pijбаз)



8. Вибір методу зведення воєдино оцінок окремих властивостей Кij для отримання комплексних оцінок якості










4. Визначення вигляду залежності між показниками простих властивостей Рij і їх оцінками Кij



9. Обчислення комплексної оцінки якості об'єкта Ко










5. Обчислення оцінок окремих властивостей Кij







Рис. 1 - Алгоритм отримання комплексної оцінки якості об'єкта.


Розглянемо окремі пропозиції наведеного алгоритму більш докладно.

Складання ієрархічної системи властивостей фінансового становища підприємства.

Абсолютними властивостями фінансового становища підприємства найнижчого, третього рівня ієрархічної системи є вартісні показники елементів активу і пасиву підприємства, (форма№1, «баланс підприємства») та фінансових результатів діяльності підприємства (форма №2, «звіт про фінансові результати»). Одиничні властивості ФСП розташовані на вищому, другому рівні ієрархічної системи властивостей. Вони представлені фінансовими коефіцієнтами, що розраховуються на основі показників абсолютних властивостей ФСП.

Визначення інтервалів зміни значень абсолютних властивостей фінансового становища.

Абсолютні властивості фінансового становища підприємства вимірюються вартісними показниками в грошових одиницях. Інтервалом зміни абсолютних значень активів і пасивів підприємства є позитивна область дійсних чисел. Звіт про фінансові результати може містити інформацію про поточні збитки, тому інтервалом зміни фінансових результатів є множина дійсних чисел.

Вибір базових показників Pijбаз для оцінки одиничних властивостей фінансового становища.

За базові показники для оцінки одиничних властивостей фінансового становища підприємства можуть бути прийняті значення відповідних фінансових коефіцієнтів: або на рівні нормативів, рекомендованих Національним банком України, або на рівні значень, досягнутих суб'єктом господарювання в попередньому періоді. Нормативні значення використовуються з метою визначення відповідності одиничних показників ФСП системі фінансових нормативів (скоринг коефіцієнтів); значення, досягнуті в попередньому періоді з метою визначення динаміки одиничних показників ФСП. У запропонованій методиці [10] для оцінки одиничних властивостей фінансового становища можливе застосування двох типів базових показників. Це дозволяє використати одиничні оцінки двох типів: нормативного і динамічного. Для оцінки відповідності фінансовим нормативам (скорингу) одинична оцінка розраховується в порівнянні з нормативними значеннями показників Рijнорм. Для характеристики якості динаміки одиничних властивостей оцінка розраховується шляхом порівняння із значеннями фінансових коефіцієнтів у попередньому періоді Ріjдін.


Визначення вигляду залежності між показниками простих властивостей Рij і їх оцінками Кij.

Одинична оцінка являє собою лінійну функцію відношення фактичних значень одиничних показників ФСП до базових. Значення одиничних оцінок, що перевищують одиницю, свідчать про поліпшення фінансового становища, в іншому випадку - навпаки.

Обчислення оцінки одиничних показників фінансового становища має проводитися з урахуванням впливу окремого показника на зміну якості даної властивості або фінансового становища загалом. Оцінювання кожного одиничного показника віббувається таким чином, щоб зростання оцінки відповідало поліпшенню фінансового становища. Якщо зростання фінансового коефіцієнта приводить до поліпшення фінансового становища (наприклад, коефіцієнти валової маржі, фінансової автономії, загальної ліквідності, термінової ліквідності, віддачі всіх активів), то розрахунок одиничної оцінки для них буде проводитися за відношенням:

(2)

Якщо зростання одиничного показника фінансового становища приводить до зниження якості фінансового становища (наприклад, коефіцієнтів заборгованості, фінансового левериджу), то для нього обчислення оцінки буде проводитися за відношенням:

(3)

Обчислення оцінок одиничних показників окремих фінансових властивостей.

При оцінці відповідності фінансовим нормативам робиться одинична оцінка скорингового типу, що розраховується в порівнянні з нормативними значеннями показників Рijнорм:

(4)

Для характеристики якості динаміки одиничних властивостей оцінка розраховується шляхом порівняння із значеннями фінансових коефіцієнтів у попередньому періоді Ріjдін

(5)

З метою отримання узагальнюючих відомостей про рівень відповідності одиничних показників рекомендованим значенням і про якість динаміки одиничних показників оцінки одиничних показників можуть бути представлені у вигляді інтегральних оцінок як добуток одиничних оцінок скорингового і динамічного типів.

, (6)

Вибір шкали розмірності комплексної оцінки Ко.

Щоб від абсолютних показників властивостей фінансового стану нижнього рівня перейти до показників властивостей більш високого рівня, всі прості фінансові властивості повинні бути переведені в шкалу, що має єдину розмірність, в цьому випадку безрозмірну шкалу. Представлення різних властивостей фінансового становища у вигляді безрозмірних оцінок, обчислених за одним і тим же алгоритмом, робить ці властивості порівнюваними в рамках комплексної оцінки фінансового становища господарюючого суб'єкта. Всі типи оцінок фінансового становища - одиничні, узагальнюючі і комплексна - виходять шляхом зіставлення базових і поточних значень безрозмірних фінансових коефіцієнтів, отже, є коефіцієнтами, що оцінюються за безрозмірною шкалою.

Визначення вагомості Мij властивостей фінансового становища підприємства.

Різні властивості фінансового становища володіють неоднаковою значущістю для користувачів економічної інформації про стан господарюючого суб'єкта, до яких можуть бути віднесені власники підприємства, інвестори, постачальники матеріальних ресурсів, працівники фінансово-кредитних установ і податкових служб, виробничий і фінансовий менеджмент підприємства [11]. Комплексна оцінка має синтезувати в собі оцінки більш простих властивостей з урахуванням значущості їх впливу на якість фінансового становища суб'єкта загалом. Коефіцієнти вагомості (значущості) фінансових властивостей повинні бути розраховані як для одиничних, так і для узагальнюючих оцінок фінансового становища підприємства. Для проведення фінансового аналізу господарюючого суб'єкта і отримання комплексної оцінки визначення вагомості властивостей здійснюється експертним методом.

Вибір методу синтезування окремих властивостей.

Узагальнюючі оцінки властивостей фінансового становища Кj отримують синтезуванням одиничних оцінок відповідних одиничних показників фінансового становища з урахуванням їх значущості за методом середньої зваженої:

(7)

де αij - значущість (вагомість) i-ї оцінки одиничної властивості для оцінки j -го узагальнюючої властивості ; п – кількість одиничних оцінок j і узагальнюючої властивості (j = 1,2,.., п).

9. Комплексна оцінка фінансового стану Ко визначається синтезуванням узагальнюючих оцінок властивостей з урахуванням їх значущості для різних груп користувачів фінансової інформації [11]. Обчислення комплексної оцінки Ко фінансового стану господарюючих суб'єктів здійснюється за формулою середньої зваженої значень узагальнюючих оцінок:

, (8)

де m - кількість узагальнюючих оцінок властивостей фінансового становища,

βj - вагомість j -го узагальнюючої властивості в комплексній оцінці фінансового стану.


Висновки. Викладена методика дозволяє отримати всебічні відомості про фінансове становище суб'єкта господарювання на основі, що відповідає принципам системного підходу до оцінки й аналізу стану складних систем. Застосування принципів кваліметрії до отримання комплексної оцінки фінансового становища підприємства дозволяє виконати задачу діагностики загального стану підприємства як економічної системи, врахувати найбільш широкий і різноманітний спектр фінансово-економічних показників.

Надалі доцільним є апробація запропонованої методики для підприємств різних галузей промисловості.

ЛІТЕРАТУРА:

Азгальдов Г.Г. О квалиметрии / Г.Г. Азгальдов , Э.П. Райхман; Под ред. А.В. Гличева.- М.: Издательство стандартов, 1973. – 171 с.

Анализ и диагностика финансово-хозяйственной деятельности предприятия.: Учеб. пособие для вузов / П.П. Табурчак , О.В. Вакуленко, И.М. Овчинникова и др. – Ростов н/Д: Феникс, 2002. – 352 с.

Баканов М.И. Теория экономического анализа: Учебник / М.И. Баканов , А.Д. Шеремет .- 4-е изд., доп. и перераб. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 416 с.

Басовский Л.Е. Теория экономического анализа: Учеб. пособие / Л.Е. Басовский.– М.: ИНФРА-М, 2001.- 222 с.

Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия / Г.В. Савицкая.- 4-е изд., перераб. и доп. - Минск: 000 «Новое знание», 2000. - 688 с.

Фінанси підприємств: Курс лекцій; Навч. посібник / М.М. Александрова, Н.Г. Виговська, Г.Г. Кірейцев та ін.; / За ред. Г.Г. Кірейцева. – К.: ЦУЛ, 2002. – 268 с.

Фінанси підприємства: Підручник / А.М. Поддєрьогін, Л.Д. Буряк, Г.Г. Нам та ін.- 3-є вид., перероб. та доп. – К: КНЕУ, 2000. – 460 с.

Положение Национального банка Украины «О порядке формирования и использования резерва для возмещения возможных потерь по кредитным операциям коммерческих банков» от 06.07.2000 №279.

Рекомендации Национального банка Украины «Методика определения финансового состояния заемщика от 06.07.2000 №279/1.

Хотомлянский А.Л. Экспресс – диагностика финансового состояния хозяйствующих субъектов / А.Л. Хотомлянский, В.М. Колосок, Т.Н. Черната // Сталь. -2003.-№2. - С.102-106.

Колосок В. Урахування інтересів груп користувачів інформації при формуванні комплексної оцінки фінансового стану підприємства / В. Колосок // Схід. – 2004. - №3. – С.50-53.


Оподаткування: динамічні зміни у співвідношенні

функцій податків в умовах ринкової економіки


вАЛЕНТИНА Орлова,

заступник голови Державної податкової

адміністрації у Донецькій області


У статті зроблено аналіз теоретичних положень щодо податків та відстежена динаміка співвідношення їх функцій в ринковій економіці. Зроблено висновок, що реформування податкової системи повинно базуватись на принципі фіскальної достатності.


Оподаткування прийнято розглядати як складову системи державного регулювання, що має такі особливості:

- тісний зв'язок податків з державною владою, для якої вони є найважливішим джерелом доходів;

- вплив податків на економічні процеси.

В сучасних умовах податки використовуються усіма державами з ринковою економікою як метод прямого впливу на бюджетні відносини та опосередкованого (через систему пільг і санкцій) впливу на виробників товарів, робіт і послуг. Через податки досягається відносна рівновага суспільних потреб і ресурсів, що необхідні для їх задоволення, через податки держава вирішує економічні, соціальні і багато інших суспільних проблем.

Відомо, що суспільне призначення податків виявляється в тих функціях, які вони виконують. Крім того, функції податків є проявом сутності податків та способом прояву їх властивостей. Саме функції податків показують, яким чином реалізується їх загальносуспільне призначення як інструменту розподілу та перерозподілу державних доходів.

В економічній літературі автори досліджують різні функції податків. Найбільш поширеною є думка, що податки виконують: фіскальну, регулюючу, стабілізуючу, контрольну, перерозподільну та стимулюючу функції [1-6].

Разом з тим актуальним є відстеження динамічних змін у співвідношенні функцій податків в умовах ринкової економіки, що і є метою нашої статті.

Історичний досвід показує, що погляди досить різних у своїх політичних пристрастях економістів-теоретиків співпадають щодо притаманності податковій політиці першої і основної функції - фіскальної. Майже в усіх дослідженнях фіскальна функція тлумачиться як відчуження прибутків конкретних людей або господарюючих суб'єктів на користь держави [5].

Фіскальну функцію супроводжує контрольна функція, яка забезпечує відтворення податкових стосунків між державою і платниками податків. Тобто контрольна функція забезпечує відтворення безпосередньо фіскальної функції.

На початку ХХ сторіччя світовою наукою було визнано, що оподаткуванню притаманні дві основні, але протидіючі функції: фіскальна та регулююча. Протидія цих функцій пояснюється залежністю оподаткування від якісних і кількісних параметрів реальної економіки та від загальнодержавних потреб. Тобто за допомогою регулюючої функції створюються механізми, що забезпечують збалансованість корпоративних, особистих та загальнодержавних економічних інтересів, а завдяки фіскальній функції оподаткування задовольняються загальнонаціональні потреби. Виходячи з вищезазначеного, можна констатувати, що фіскальна функція податків полягає у стягненні коштів у розпорядження держави та формуванні центральних фінансових ресурсів для забезпечення виконання функцій держави. За своєю сутністю фіскальна функція є основною в оподаткуванні. Саме через "фіскальні доходи та збори по обкладанню внутрішнього виробництва" [7] податки виконують своє призначення щодо формування державного бюджету та державних цільових фондів.

Фіскальна функція податків забезпечує перерозподіл частини фінансових ресурсів суспільства на користь держави, проявляючись через формування доходів шляхом акумулювання коштів у бюджети усіх рівнів. Бюджетні кошти витрачаються на фінансування соціальних послуг і господарських потреб, на підтримку зовнішньої політики і безпеки держави, на фінансування адміністративно-управлінських витрат та платежів по державному боргу.

Фіскальна функція є досить важливою для характеристики суспільного призначення податків, бо перерозподіл коштів за допомогою цієї функції, з одного боку, не повинен допустити порушень нормального руху відтворювальних процесів, а з іншого - забезпечити реалізацію державних програм. Тому для реалізації фіскальної функції дуже важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів у розпорядження держави. При цьому формування доходів держаного бюджету на основі стабільного і централізованого стягнення податків перетворює саму державу на великого економічного суб'єкта.

Слід зазначити, що бюджет як фінансовий план держави формується під впливом бюджетної і податкової політики. Відомо, що сучасна податкова політика України формувалась в умовах надзвичайно жорсткої економічної кризи, що не могло не вплинути на зміни у співвідношенні ролі функцій. Для цього періоду характерною була проблема надходження коштів у бюджет для фінансування напрямків, що пов'язані з виконанням державою своїх функцій і обов'язків. Окрім того, для цього періоду характерним є безперервний процес втрат одних джерел надходження коштів до бюджету держави та постійний пошук інших, які б відповідали новій системі господарювання.

На формування податкової політики України значний вплив справили і принципово нові умови, пов'язані з низькою фінансовою і управлінською дисципліною, ухиленням підприємств від сплати податків грошима та проведенням взаємозаліків, реструктуризацією податкової заборгованості як способу покращання фінансового стану підприємств та їх розрахунків з бюджетом.

Завдяки трансформації бюджетної і податкової систем ці та інші явища відійшли у минуле, деякі з них лише змінили свій характер. Разом з тим проблеми масового ухилення від податків, втрати доходів бюджету у зв'язку із збільшенням податкових пільг, збільшенням внутрішнього податкового боргу держави перед підприємствами залишаються актуальними і постійно загострюють проблему дефіциту бюджету і методів його фінансування. Це визначає необхідність здійснення критичного аналізу діючих теоретичних положень, а при необхідності - розробки нових.

Відомо, що найбільш чіткою характеристикою ефективності чинної системи оподаткування та її функцій є частка податків у складі ВВП. Аналіз показує, що прискорення темпів економічного розвитку, наприклад, у 2003 році супроводжувалось зростанням ВВП майже до 10% проти 5,2% у 2002 році, що зумовило високі темпи зростання податкових надходжень до зведеного бюджету держави. При цьому темпи зростання доходів бюджету були досить високими, оскільки у 2003 році на 1% зростання ВВП припадало 1,5% реального зростання податкових доходів зведеного бюджету України.

Все це свідчить про те, що значні протиріччя, які виникли в період реформування податкової політики України, мали значний вплив і на ефективність дії функцій оподаткування. Разом з тим поступово було забезпечено відносну рівновагу між фіскальною та регулюючою функціями оподаткування завдяки встановленню оптимального співвідношення прямих і непрямих податків. Сформована в Україні система оподаткування сьогодні за своїм змістом в значній мірі відповідає вимогам світової практики. Основу податкової системи України складають прямі податки: податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, плата за землю; та непрямі - податок на додану вартість, акцизний збір і мито. За даними податкової служби України, саме ці податки у 2003 році забезпечили дві третини надходжень до зведеного бюджету України. Ці податки є основними і в податкових системах розвинених західноєвропейських країн, і країн СНД. Усе це не є випадковістю, адже закони України, якими регулюється стягнення податку на прибуток підприємств, податку з доходів громадян, податку на додану вартість, розроблені з урахуванням норм західноєвропейського і російського податкового законодавства.

Слід зазначити, що зміни, які відбулись у бюджетній та податковій системах України на етапі становлення ринкової економіки і відбуваються сьогодні, свідчать про те, що формування доходів бюджету за рахунок таких головних бюджетоформуючих податків, як податок на прибуток, податок на додану вартість, податок з доходів фізичних осіб, акцизний збір, відбувалось не досить синхронно, що свідчить про нестабільність прояву фіскальної функції як прямих, так і непрямих податків. Дані, наведені у табл.1, показують, що фіскальна ефективність прямих податків знижувалась відносно ВВП з 15% у 1994 році до 9,2% у 2001 році і непрямих податків - з 12,9% у 1994 році до 7,1% у 2001 році. У 2002 році частка прямих податків у ВВП збільшилась до 10,3%, а непрямих податків - до 8%. У 2003 році фіскальна ефективність прямих податків значно зросла порівняно з 2002 роком, а непрямих податків - зменшилась. Наприклад у 2003 році частка надходжень до зведеного бюджету прямих податків у ВВП у 2003 році знизилась і складає 7,2% проти 8,0% у 2002 році.

Фіскальна ефективність непрямих податків, зумовлена зниженням фіскальної ефективності ПДВ з 10,8% відносно ВВП у 1994 році до 5,0% у 2001 році. Дані табл.1 свідчать також і про те, що у 2002 році частка цього податку у ВВП зросла до 6,1%. Слід також відзначити, що частка надходжень ПДВ до бюджету у ВВП знизилась у 2003 році до 4,9% порівняно з 6,1% у 2002 році. Ці протилежні тенденції щодо прояву фіскальної ефективності ПДВ формувались на фоні перевищення надходжень ПДВ від імпортованих на територію України товарів над надходженнями ПДВ від вітчизняних товарів. Цей висновок підтверджується такими даними: у 2003 році - надходження ПДВ із ввезених на територію України товарів склали 9,5 млрд грн і зросли порівняно з 2002 роком на 39,5%, або на 2,7 млрд грн. У 2003 році було зібрано ПДВ з вироблених в Україні товарів 13,4 млрд грн, тобто більше показника 2002 року на 6,9%, або на 0,9 млрд грн.

Усе це дало можливість здійснити у 2003 році відшкодування ПДВ грошовими коштами у сумі 10,3 млрд грн підприємствам, яким заборгувала держава.

Слід зазначити, що в останні роки актуальність теми відшкодування заявлених платниками сум ПДВ зростала з кожним роком разом із зростанням бюджетної заборгованості. Одночасно все гострішим стає контроль за правомірністю проведення відшкодування ПДВ по експортних операціях та ефективністю взаємодії між відповідними органами державної виконавчої влади. Назріла необхідність і в скороченні часу на обробку як податкової, так і фінансової звітності та інформації із зовнішніх та внутрішніх джерел, яка необхідна для прийняття об'єктивних рішень щодо відшкодування з бюджету ПДВ.

Вищевикладене свідчить про необхідність реформування методів адміністрування ПДВ. Практика вимагає зробити функціонування ПДВ менш обтяжливим для підприємців-платників цього податку та менш трудомістким для фахівців контролюючих органів і перш за все - податкових органів. Окрім того, адміністрування ПДВ повинно бути прозорим, а ухилення від сплати цього податку - неможливим.