Імовірнісне моделювання структури виробничої програми підприємства водопостачання володимир Полуянов
| Вид материала | Документы |
- Завдання та зміст виробничої програми підприємства Показники виробничої програми підприємства, 123.69kb.
- Зміст та місце виробничої програми підприємства в системі господарських планів його, 58.83kb.
- Питання до іспиту з курсу “Економіка підприємства”, 66.54kb.
- Забезпечення виробничої програми трудовими ресурсами, 90.75kb.
- Реферат на тему: забезпечення виробничої програми трудовими ресурсами, 91.83kb.
- Макіївський економіко-гуманітарний інститут тестові завдання вступних випробувань для, 435.33kb.
- Теоретичні основи моделювання процесів ціноутворення та аналіз структури сучасного, 174.72kb.
- За переліком дисциплін програми підготовки бакалаврів з економіки підприємства дисципліна, 140.21kb.
- За переліком дисциплін програми підготовки бакалаврів з економіки підприємства дисципліна, 138.55kb.
- Методичні рекомендації по створенню, оптимізації структури виробництва І виробничої, 35.55kb.
ІМОВІРНІСНЕ МОДЕЛЮВАННЯ СТРУКТУРИ
ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ПІДПРИЄМСТВА ВОДОПОСТАЧАННЯ
Володимир Полуянов,
кандидат економічних наук, доцент,
завідувач кафедри економіки і фінансів
автомобільно-дорожнього інституту
Донецького національного технічного університету
Запропоновано прогнозування структури виробничої програми підприємства з використанням імовірнісних методів. Оскільки вихідною базою для такого розрахунку є тільки внутрішня інформація підприємства, істотно скорочуються витрати на дослідження ринку збуту продукції. Викладений метод може бути застосований для підприємств багатьох галузей, в тому числі машинобудівних, комунальних та ін.
Робота в сучасних умовах господарювання передбачає, серед інших умов, організацію відлагодженої системи внутрішньофірмового планування, в якій укладання плану виробництва і реалізації продукції є відправною точкою. Перспективний тактичний план повинен передбачати майбутні зміни виробництва, пов'язані передусім з можливим попитом на продукцію підприємства, а тому будується на основі всебічного обліку прогнозів збуту.
Правильно сформований план виробництва обумовлює таке поєднання потреб ринку і можливостей виробництва, реалізація якого дозволяє отримати максимально можливий прибуток.
Методологічні підходи до укладання тактичного перспективного плану виробництва передбачають як одну з його складових оцінку ємності ринку і прогноз збуту продукції. При цьому припускається всебічне вивчення потреб споживачів, внаслідок чого формується асортиментна політика підприємства. Методика планування обсягу продажів має ряд етапів [1]: дослідження кон'юнктури ринку (аналіз продажу за період, сегментація ринку, вибір цільового ринку, визначення ємності і прогноз розвитку ринку), планування асортименту, оцінка конкурентоспроможності продукції, планування ціни і, в кінцевому підсумку, планування обсягу продажів. Для виконання даного комплексу робіт треба оцінити великий обсяг внутрішньої і зовнішньої інформації, що є досить трудомісткою операцією як з точки зору витрат на аналіз і обробку наявної інформації, так і з точки зору витрат на одержання зовнішньої інформації.
Основу маркетингових моделей підприємств водопостачання складають підмоделі планування. В довгостроковій перспективі необхідний обсяг водопостачання в місті визначається при розробці генеральних планів розвитку водопровідно-каналізаційного господарства, які є складовою частиною генеральних планів розвитку міст і служать, в основному, для проектування нових систем і споруд. При цьому звичайно використовується два способи визначення обсягу водопостачання: статистичний і розрахунковий [2, с. 201]. Прийнято вважати, що перший з них менш трудомісткий, а другий більш точний. Розрахунковий засіб полягає в прямому підрахунку видатку води для окремих груп споживачів за диференційованими нормами. При цьому обґрунтованість виробничих планів підприємства водопостачання залежить від якості визначення необхідного обсягу споживання води кожним окремим споживачем. З одного боку, недосконалість систем водопостачання з технічної точки зору не дозволяє оперативно реагувати на зниження обсягу споживання води, на що кожний споживач має юридично закріплене право, що, в свою чергу, призводить до непродуктивних витрат води. З іншого боку, в умовах цінової дискримінації, яку використовують сьогодні багато підприємств водопостачання, це спричиняє до порушення встановленого співвідношення рівнів цін для різноманітних категорій споживачів, а при планованій рентабельності на рівні приблизно в 10% - фактично її істотне зниження, що разом з іншими факторами призводить до нерентабельності роботи постачальника послуг.
Невирішеною проблемою є мінімізація витрат при підготовці асортиментного плану, показники якого є основою тактичного перспективного планування, а також розробка методики, яка б дозволила планувати структуру виробничої програми підприємств водопостачання точніше.
Метою статті є розробка методологічних підходів до прогнозування структури виробничої програми підприємства на певний період часу, при якому мінімізуються витрати на його розробку та поліпшується точність планування.
Структура процесу реалізації продукції підприємства за попередні періоди показує, з одного боку, можливості виробництва, а з іншого - тенденції, що склалися на ринку того чи іншого товару. Отже, використовуючи статистичні методи аналізу і прогнозування зміни структури статистичної сукупності, можна побудувати майбутню структуру за умови збереження на ринку основних факторів і тенденцій, які склалися раніше. Такий підхід не вимагає одержання й аналізу зовнішньої інформації, і завдяки цьому істотно знижується трудомісткість визначення обсягу випуску продукції на планований період.
У статистичній практиці основою прогнозування зміни структури є положення теорії ланцюгів А.А. Маркова [3]. Завдання в даному випадку полягає в тому, щоб на підставі наявних даних про структуру фактичної реалізації продукції в двох періодах визначити імовірності переходу від однієї структури до іншої. Ця матриця імовірностей може бути використана для прогнозування нової структури реалізації на майбутній період. Для розрахунку матриці імовірностей переходу використаємо метод, викладений в [3].
Позначимо вектори структури реалізації за два попередні періоди, як S0 і S1 відповідно. При цьому справедливе таке співвідношення:
Матрицю імовірностей позначимо як P. Розрахуємо елементи допоміжної матриці P', розміром m*m, де m - укрупнена номенклатура готової продукції. Елементи головної діагоналі цієї матриці заповнюються за такою умовою:
при 
Позначимо як a і b допоміжні вектори, елементи яких розраховуються за формулами:
при 
при 
Після обчислення значень елементів векторів α і β розрахуємо решту значень матриці P':
при 
и 
Після цього вираховуємо значення матриці імовірностей переходу:
при Елементи нової структури S2 визначаються за формулою:
Наведений підхід використано при прогнозуванні структури виробничої програми підприємства водопостачання. Для цього було взято планові та фактичні результати реалізації послуг водопостачання за категоріями споживачів, наведені у табл. 1.
Таблиця 1. – Обсяги послуг водопостачання по ВАТ “Хвиля” (м. Горлівка)
| Найменування | Обсяг реалізації води, тис. куб. м | |||||
| 1999 | 2000 | 2001 | ||||
| план | факт. | план | факт. | план | факт. | |
| Населення | 32585,0 | 29128,1 | 25695,0 | 26152,6 | 19842,0 | 20261,9 |
| Комунально-побутові підприємства | 1156,0 | 1025,6 | 997,0 | 1891,0 | 691,0 | 662,0 |
| Бюджетні організації | 1254,0 | 1184,7 | 1262,0 | 973,7 | 628,0 | 496,5 |
| Виробниче споживання | 5849,0 | 7211,5 | 6692,0 | 3610,4 | 3370,0 | 2087,1 |
| Організації теплопостачання | 1186,0 | 845,2 | 974,0 | 795,4 | 340,0 | 376,5 |
| Інші споживачі | 442,0 | 408,7 | 335,0 | 305,5 | 188,0 | 175,0 |
| Усього | 42472,0 | 39803,8 | 35955,0 | 33728,6 | 25059,0 | 24059,0 |
При розрахунку імовірностей переходу як вихідні застосовують фактичні структури виробничих програм, в даному випадку фактичні структури реалізації води різноманітним категоріям споживачів. Саме фактичні структури сформувалися під впливом тих або інших факторів, що склалися на ринку, а тому самі по собі є носіями інформації про наявні тенденції.
Відповідні фактичні структури реалізації води наведені в табл. 2.
Таблиця 2. – Структура водопостачання (проц.)
| Найменування | 1999 | 2000 | 2001 |
| Населення | 73,18 | 77,54 | 84,22 |
| Комунально-побутові підприємства | 2,58 | 5,61 | 2,75 |
| Бюджетні організації | 2,98 | 2,89 | 2,06 |
| Виробниче споживання | 18,12 | 10,70 | 8,67 |
| Організації теплопостачання | 2,12 | 2,36 | 1,56 |
| Інші споживачі | 1,03 | 0,91 | 0,73 |
| Усього | 100,0 | 100,0 | 100,0 |
Відповідні ймовірності переходу щодо прогнозу структури на 2001 рік наведені в табл. 3, на 2002 рік - в табл. 4. У рядках і колонках табл. 3 і табл. 4 цифри означають відповідні категорії споживачів в тому порядку, в якому вони наведені в табл. 1.
Таблиця 3. – Імовірності переходу для прогнозу структури 2001 р.
| № п/п | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| 1 | 1,0000 | | | | | |
| 2 | | 1,0000 | | | | |
| 3 | 0,0172 | 0,0119 | 0,9699 | | 0,0009 | |
| 4 | 0,2340 | 0,1626 | | 0,5908 | 0,0126 | |
| 5 | | | | | 1,0000 | |
| 6 | 0,0674 | 0,0468 | | | 0,0036 | 0,8821 |
Таблиця 4. – Імовірності переходу для прогнозу структури 2002 р.
| № п/п | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| 1 | 1,0000 | | | | | |
| 2 | 0,5092 | 0,4908 | | | | |
| 3 | 0,2852 | | 0,7148 | | | |
| 4 | 0,1896 | | | 0,8104 | | |
| 5 | 0,3364 | | | | 0,6636 | |
| 6 | 0,1969 | | | | | 0,8031 |
Матриця імовірностей переходу, наведена в табл. 3, інтерпретується таким чином. Підприємству повністю в прогнозованому періоді вдасться зберегти частку обсягів послуг за першою, другою і п'ятою позиціями у загальному обсязі виробництва. Частка продукції, наведена на третій, четвертій і п'ятій позиції, збережеться на 96,99%, 59,08% і 88,21% відповідно.
Прогноз на 2002 р. показує подальше скорочення частки послуг, що надаються позиціям з другої по шосту на користь першої позиції.
Прогноз структури виробничої програми, розрахований на підставі відповідних матриць імовірностей переходу, наведено в табл. 5.
Таблиця 5. – Прогнозна структура виробничої програми
| Найменування | на 2001 р. | на 2002 р. |
| Населення | 80,15 | 88,52 |
| Комунально-побутові підприємства | 7,42 | 1,35 |
| Бюджетні організації | 2,80 | 1,48 |
| Виробниче споживання | 6,32 | 7,03 |
| Організації теплопостачання | 2,50 | 1,04 |
| Інші споживачі | 0,80 | 0,58 |
| Усього | 100,00 | 100,00 |
Економічний ефект від застосування запропонованого способу моделювання структури виробничої програми підприємства водопостачання полягає у вагомому підвищенні якості планових розрахунків і, відповідно, підвищенні вірогідності фінансового планування на підприємстві. Це, в свою чергу, дозволяє не тільки заздалегідь визначити можливі фінансові ресурси підприємства на майбутній період, але і визначити обсяг компенсації втрат по державному регулюванню цін на житлово-комунальні послуги. Останнє надто важливо при проведенні розрахунку по складанню бюджетів як окремих муніципальних одиниць, так і на загальнодержавному рівні.
Для розрахунку економічного ефекту необхідно порівняти планову, прогнозну і фактичну структури виробничої програми. Відповідні дані наведено в табл. 6.
Таблиця 6. – Дані для розрахунку економічного ефекту
| Категорія споживачів | Тариф за куб. м, грн | Обсяг реалізації води, проц. | ||
| план | прогноз | факт | ||
| Населення | 0,40 | 79,181 | 80,153 | 84,218 |
| Комунально-побутові підприємства | 0,92 | 2,757 | 7,424 | 2,752 |
| Бюджетні організації | 0,92 | 2,506 | 2,800 | 2,064 |
| Виробниче споживання | 3,37 | 13,448 | 6,324 | 8,675 |
| Організації теплопостачання | 0,92 | 1,357 | 2,499 | 1,565 |
| Інші споживачі | 0,92 | 0,750 | 0,799 | 0,727 |
| Усього | | 100,000 | 100,000 | 100,000 |
За наведеними в табл. 6 даними розрахуємо середній плановий, прогнозний и фактичний тариф. Для цього використаємо таку формулу:
Рплан = ∑Ріdі
Розрахований середній плановий тариф - 0,84 грн; фактичний - 0,66 грн, прогнозний - 0,69 грн. Зменшення фактичних обсягів реалізації відносно плану розраховується за формулою:
(Рфакт – Рплан) · Vфакт = (0,69 – 0,84) · 24059 = 3443,7 тис. грн.
де: Рфакт - середній фактичний тариф;
Рплан - середній плановий тариф;
Vфакт - фактичний обсяг реалізації.
Такім чином, відносно плану зменшено реалізацію на 3443,7 тис. грн. Однак це зменшення зумовлено умовами планування, в яких не були враховані наявні тенденції щодо зміни структури водоспоживання.
Зміна фактичних обсягів реалізації відносно прогнозу розраховується за формулою:
(Рфакт – Рпрогн) · Vфакт = (0,69 – 0,66) · 24059 = 877,1 тис. грн.
де: Рфакт - середній фактичний тариф;
Рпрогн - середній прогнозний тариф;
Vфакт - фактичний обсяг реалізації.
Відносно прогнозу збільшено реалізацію на 877,1 тис. грн. Це збільшення скоріше пояснюється посиленими спробами підприємства наблизитися до виконання планових завдань, що, в кінцевому підсумку виявилися марними (як встановлено вище - через неякісне планування).
Висновки
Застосування запропонованого методу забезпечує прогнозування обсягу виробництва продукції, для чого також можуть бути використані статистичні методи, наприклад, прогнозування щодо тренду і коливань. На підставі прогнозного обсягу виробництва і побудованої структури виробничої програми здійснюється розрахунок майбутнього обсягу виробництва по кожній товарній групі.
Запропонований метод прогнозування структури виробничої програми підприємства може бути використано для прогнозування обсягу надання послуг комунальними підприємствами різноманітним категоріям споживачів, а також на підприємствах інших галузей національного господарства.
Література:
1. Ильин А.И., Синица Л.М. Планирование на предприятии: Учеб. пособие. В 2 ч. Ч. 2. Тактическое планирование / Под общей ред. А.И. Ильина. - Мн.: ООО "Новое знание", 2000. - 416 с.
2. Экономика водопроводно-канализационного строительства и хозяйства: Учебник для вузов / С. М. Шифрин, Ю. П. Панибратов, Ю. Н. Казанский, Л. М. Чеснова, Г. С. Чистова; Под ред. С. М. Шифрина. - 2-е изд., доп. и перераб. - Л.: Стройиздат. Ленингр. отд-ние, 1982. - 319 с.
3. Глинский В.В., Ионин В.Г. Статистический анализ. Учебное пособие. - М.: Филинъ, 1998. - 264 с.
Податок на додану вартість як інструмент державного регулювання ефективності в сучасних умовах
Галина Рибникова,
кандидат економічних наук,
доцент Донецького національного технічного університету (ДонНТУ)
Світлана Шахін,
головний державний податковий інспектор Державної податкової адміністрації Донецької області, слухач магістратури державного управління ДонНТУ
У статті подано загальну характеристику справляння непрямих податків, а саме податків на додану вартість, розглядається його актуальність та обов’язковість в умовах сучасного розвитку нашої держави. Проведено аналіз впливу на обчислення податку на додану вартість деяких причин, які сьогодні найбільш вагомі та актуальні. Надано практичні пропозиції щодо справляння податків на додану вартість з метою контролю за процесом його відшкодування.
Ідея використання податків на споживання (непрямих податків) та їх співвідношення із податками на доходи була і залишається однією з найсуперечливіших у фіскальній науці. Історично опосередкована форма одержавлення національного продукту з'явилась значно пізніше, ніж пряме оподаткування доходів підприємств і громадян, проте поступово перетворилася у відчутний канал поповнення доходів державного бюджету та фінансування державних видатків. Починаючи з XVIII століття розвиток податкових форм відбувався водночас у двох напрямках: прямого та опосередкованого оподаткування, із установленням відповідного співвідношення між ними.
Дискусії з приводу доцільності непрямого оподаткування особливо загострилися на межі XIX – XX століття. Із беззастережним засудженням податків на споживання, як податків з бідних, виступив марксизм та інші соціал-демократичні течії. Природно, що з проголошенням радянської влади в 1917 році було взято курс на скасування непрямих податків. Однак час довів хибність цієї думки. Наступні дослідження у галузі фіскальної теорії та практики підтвердили, що податки є одним із найконсервативніших елементів державного механізму, який не завжди підкоряється змінам політичної ідеології державності. Реалії довели, що опосередкована форма оподаткування є об'єктивною економічною необхідністю, оскільки забезпечити державні видатки, що постійно зростають, лише за рахунок прямих податків практично неможливо.
Це твердження обґрунтували у своїх працях представники немарксистських течій в економічній теорії – Дж. Мілль, А. Маршалл, А. Пігу, І. Фішер та інші, а родоначальник сучасного позитивізму у фінансовій науці М. Фрідмен дійшов висновку, що доказ про перевагу прибуткового податку над акцизом не є таким взагалі. Відомий англійський економіст Н. Калдор стверджував, що податок на споживання не порушує умов на заощадження, не посилює ризик; до того ж він пом'якшує, хоч і не ліквідує остаточно, дестимулюючий вплив прогресивного оподаткування на трудові зусилля. Розвиваючи цю позицію, деякі теоретики вважають питання про перевагу непрямих податків остаточно вирішеним, і залишається тільки визначити, який тип податків на споживання має замінити оподаткування доходів.
Протистояння прямих і непрямих податків скінчилося не поразкою однієї з форм, а перемогою їхньої прагматичної комбінації та створенням змішаного виду податку. Ним став податок на додану вартість (ПДВ), який за податковою базою є прямим, а за способом сплати – опосередкованим.
Широке застосування ПДВ зумовлено численними його перевагами, зокрема те, що оподатковуванню підлягає переважно доход, який спрямовується на споживання; інша його частка значною мірою використовується на нагромадження, яке опосередковано стимулює процес інвестування. Широка база оподаткування ПДВ сприяє вагомому зростанню доходів держави від податків на споживання. Вилучення податку на всіх етапах руху товарів сприяє рівномірному розподілу податкового тягаря між усіма суб'єктами підприємницької діяльності. Єдині ставки полегшують як обчислення податку безпосередньо для платників, так і контроль державних податкових органів за дотриманням платіжної дисципліни. Оподаткування власне доданої вартості, сплата податку пропорційно новоствореній вартості на відповідному етапі виробництва чи просування товарів наближають ПДВ до прямих податків із точки зору прогресивності оподаткування. Встановлення нульових ставок на експортні товари створює позитивні передумови для збільшення його обсягу та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку.
Таким чином, ПДВ є найпрогресивнішою формою оподаткування споживання. Разом з тим, як свідчить вітчизняний досвід, практика нарахування й сплати вимагає подальшого вдосконалення механізму справляння ПДВ відповідно до умов перехідної економіки в Україні.
Мета даної статті полягає в обґрунтуванні ряду причин, що впливають на обчислення ПДВ, та випрацюванні рекомендацій щодо вдосконалення схеми застосування ПДВ в умовах транзитивної економіки України.
Однією з найвагоміших проблем сьогодні є відшкодування ПДВ. Держава не виконує своїх обов`язків у цій сфері, тим самим зростає термін заборгованості уряду перед платниками податків. Оскільки в країні зростає експорт (так, у 2001 році частка експорту сягала 55% ВВП), відповідно підвищуються зобов`язання з відшкодування ПДВ.
Заборгованість бюджету перед платниками по невідшкодованих сумах податку на додаткову вартість постійно збільшується, і станом на 01.07.2003 склала 1052,7 млн грн (на 01.07.2002 – 972,9 тис грн). Для вирішення цієї проблеми необхідно вдосконалювати податковий менеджмент та механізм обчислення самого податку.
У зв'язку з цим пильна увага податкової служби Донецької області зосереджена на боротьбі з незаконним відшкодуванням ПДВ, оскільки воно завдає прямої шкоди державі: внаслідок безпідставного перерахування бюджетних коштів комерційним структурам дозволяє неправомірно вилучати з бюджету значні суми. Результати документальних перевірок свідчать, що незаконне відшкодування ПДВ із бюджету стало одним із видів кримінального бізнесу, який приносить величезні прибутки підприємствам, але призводить до значних втрат державного бюджету. Дії “тіньового бізнесу” активні і різноманітні. Створюються заплутані схеми для штучного підвищення цін реалізації і незаконного формування податкового кредиту, здійснення подвійного експорту і псевдоекспорту. З метою мінімізації податкових зобов'язань і збільшення сум ПДВ, заявлених до відшкодування, кримінальними структурами створюються «транзитні» підприємства з великими оборотами і низькою сплатою податків у бюджет. Значна частка необґрунтованого податку на додаткову вартість, який ніколи не надійде до бюджету, формується на фіктивних фірмах. Таке “підприємництво” набуло величезних масштабів, ставши живильним середовищем для економічних злочинів та дискримінацією легального бізнесу.
За таких умов підприємства намагаються уникати сплати ПДВ, а це, у свою чергу, негативно позначається на надходженнях до бюджету. Законодавством України передбачено відшкодування ПДВ експортерам коштами, що надійшли від сплати ПДВ, тобто утворюється замкнуте коло. З одного боку, держава не відшкодовує ПДВ, з іншого – через недовіру державі підприємства уникають сплати ПДВ і, як наслідок, зменшуються можливості держави повертати підприємствам сплачені суми податку.
Однак, окрім наявності тіньової інфраструктури, у межах якої зростає кількість фіктивних операцій, можна виділити ще декілька причин виникнення проблеми відшкодування ПДВ:
1. неефективність механізмів відшкодування ПДВ:
- відшкодування здійснюється лише коштами надходжень зі сплати ПДВ (згідно із законодавством надходження інших податків не можна використовувати на ці потреби);
- досі не вироблені механізми відшкодування ПДВ в межах однієї області завдяки надходженням ПДВ в інші області. Тому дуже гостро проблема відшкодування постає саме в тих областях, де сконцентровано багато підприємств-експортерів, які забезпечують зростання ВВП. Саме ця проблема стосується Донецької області. У таких областях, які мають негативне сальдо надходження ПДВ, неможливо виконати зобов`язання зі сплати ПДВ власними коштами.
2. диспропорції в системі оподаткування:
- найбільшими боржниками зі сплати ПДВ стали енергетичні підприємства, тому бюджет не отримує тих надходжень ПДВ, чий обсяг мав би відповідати сумі податкового кредиту експортерів;
через списання боргу платників податків знизилися доходи бюджету, внаслідок чого зменшилися можливості відшкодування ПДВ з бюджетних коштів;
велика кількість пільг з оподаткування. Особливий клопіт викликає використання нульової ставки ПДВ для заохочення експорту сировини, що не стимулює високотехнологічне виробництво. Це може сприяти перетворенню України у сировинний “придаток”.
Законом від 03.04.97 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” встановлено багато пільг в обчисленні ПДВ, а саме: у статті 3 наведені операції, які не підлягають оподаткуванню ПДВ; статтями 5 та 11 передбачені операції, що звільняються від оподаткування ПДВ; згідно зі статтею 6 деякі операції обчислюється за нульовою ставкою.
Податкові пільги за своїм економічним призначенням повинні бути спрямовані на стимулювання пріоритетних сфер промисловості. Питання обґрунтованості застосування пільг постійно перебуває у центрі уваги як платників податків, так і податкових органів.
ДПА України починаючи з 1997 року веде облік і аналіз втрат бюджету від наданих платникам податків пільг по оподатковуванню.
Пільги, передбачені законодавством, є складовою бюджетної системи, вплив яких не враховується при формуванні доходної частини бюджету, при наданні нових законодавчих пільг в оподатковуванні.
Систематизація податкових пільг розпочата Державною податковою адміністрацією України за допомогою періодичного видання довідників пільг. В даний час діє Довідник № 25, що нараховує 387 видів податкових пільг.
За 1 квартал 2003 р. у Донецькій області надано платникам податків 8152 різних видів пільг із 7 видів податків і платежів на суму 1,9 млрд грн Між бюджетами розподіл пільг виглядає так:
Державний бюджет недоодержав 97,9%, Місцевий бюджет - 2,1%.
На 1 квітня сума пільг перевищила фактичні надходження до Державного бюджету – у 4,7 раза. Обсяги пільг зростають швидшими темпами, ніж обсяги надходжень.
Динаміка співвідношення обсягу пільг з обсягом фактичної мобілізації до Зведеного бюджету протягом 1998 – 2003 рр. подана на рис. 1.
За I квартал 2003 року при загальному зменшенні кількості пільг на 16,4%, у порівнянні з I кварталом 2002 року сума фактично отриманих пільг зросла в 1,5 раза.
Рис.1. Динаміка співвідношення обсягу пільг з обсягом фактичної мобілізації
Найбільша кількість пільг за I квартал 2003 року надана платникам податку на додану вартість - 3685 пільги, що складає 45,2% до загальної кількості наданих пільг і по платі за землю – 2370 (29,1%). По інших податках кількість пільг надана відповідно: по податку на прибуток - 1839 або пільги 22,6%; податку з власників транспортних засобів – 145 (1,8%); місцевих податках – 108 (1,3%), акцизному збору – 4, державному збору – 1.
Аналіз структури пільг доводить, що у порівнянні з відповідним періодом минулого року вона значно не змінилася, через те що найбільшу питому вагу у загальній сумі наданих пільг продовжують займати пільги по податку на додану вартість і податку на прибуток, а саме: 90,8% і 7,2% відповідно. Значне перевищення суми пільг над фактичною мобілізацією встановлене по найпроблемнішому для Донецької області податку – податку на додану вартість (при фактичних надходженнях у сумі “мінус” 93,3 млн грн надано пільг 1772,6 млн грн).
Динаміка співвідношення обсягу пільг з обсягом фактичної мобілізації по податку на додаткову вартість протягом 1998-2003рр. подана на рис. 2.
Рис. 2. Динаміка співвідношення обсягу пільг з обсягом фактичної мобілізації з ПДВ
Середня “вартість” однієї пільги в регіоні складає 239,5 тис. грн. Найбільшу “цінність” має усе той же “проблемний” для Донецької області податок – податок на додаткову вартість – 481 тис грн, що в 2 рази перевищує середню вартість однієї пільги (рис. 3).
Рис. 3. Середня "вартість" однієї пільги в розрізі податків
Із загальної суми пільг - 1952,1 млн грн, наданих за I квартал 2003 року, реальні втрати бюджету склали 1732,5 млн грн, або 88,8%. Структура пільг по спрямуванню і відношенню до доходної частини бюджету подана на рис. 4.
Рис. 4. Структура пільг за спрямованістю й відношенням до доходної частини бюджету
Серед галузей національної економіки за I квартал 2003 року 60% від загальної суми пільг надано підприємствам промисловості у розмірі 1183,7 млн грн. Серед галузей промисловості провідну позицію посідає чорна металургія – 686,8 млн грн, або 35,2% від загальної суми пільг, при цьому пільги перевищують надходження від підприємств-пільговиків даної галузі промисловості в 5,5 раза. Другу і третю позиції посідають машинобудування і металообробка (188,4 млн грн, або 9,7% від загальної суми пільг), хімічна і нафтохімічна промисловість (125 млн грн, або 6,4%).
Торгівля і громадське харчування посідають друге місце серед галузей народного господарства, загальна сума пільг склала 432,5 млн грн, або 22,2% від загальної суми пільг. При цьому надходження до бюджету від підприємств-пільговиків торгівлі і громадського харчування мають негативне значення – “мінус” 48,1 млн грн.
Структуру сум наданих пільг по оподатковуванню у розрізі галузей п
одано на рис. 5. 
Рис. 5. Структура суми наданих пільг по галузях національної економіки
Сума пільг перевищила фактичну мобілізацію по підприємствах-пільговиках майже в 3,2 раза.
Співвідношення обсягу пільг по підприємствах-пільговиках з обсягом фактичної мобілізації цих підприємств у розрізі галузей подано на рис. 6.
Рис. 6. Співвідношення обсягу пільг по підприємствах, які мають пільги, з обсягом фактичної мобілізації цих підприємств у розрізі галузей
У результаті проведеного аналізу і проведення заходів щодо перевірки обґрунтованості і правильності застосування пільг державними податковими органами Донецької області за I квартал 2003 року були встановлені порушення діючого законодавства з цього питання, і, як наслідок, до бюджету донараховано понад 4 млн грн, зменшено збитки підприємств на суму 230 млн грн, не допущено незаконне відшкодування ПДВ у розмірі 25 млн грн, порушено 5 кримінальних справ стосовно посадових осіб підприємств області.
І остання з причин виникнення проблеми відшкодування ПДВ – це:
3. структурні диспропорції в економіці:
- найбільші експортери мають матеріаломістке та енергоємне виробництво та можуть користуватися великим податковим кредитом.
Висновки
Таким чином аналіз і прогнозування втрат бюджету від наданих пільг по оподатковуванню є одною з пріоритетних складових бюджетного процесу. Це дозволить реально оцінити доходну частину бюджету наступного року й у повному обсязі профінансувати всі соціальні програми уряду України.
Крім того, потрібно переглянути механізм обчислення та сплати податку на додану вартість. А саме:
1. Визнання податкових зобов'язань та податкового кредиту здійснювати за «касовим» методом за умови фактичного відвантаження й оприбуткування товарів (робіт, послуг), а також оформлення податкової накладної тільки на відвантажені товари (роботи, послуги). Це дозволить реально відстежити дату та кількість продукції, що поставляється (купується), і, відповідно, своєчасність і повноту сплати цього податку.
2. Стосовно експортних операцій, то тут доцільно було б залишити підприємствам-експортерам тільки експортне відшкодування. В інших випадках податковий кредит із бюджету не відшкодовувати, а відносити на сплату ПДВ у рахунок майбутніх звітних періодів. Водночас при здійсненні експортної діяльності необхідно враховувати такі моменти:
фактичне вивезення товарів за межі митної території України, вже законодавчо урегульоване спільним наказом Державної митної служби України, ДПА України від 21.03.02 № 163/121, що зареєстрований у Міністерстві юстиції 26.03.2002 під № 295/6583;
експортне відшкодування здійснювати лише за фактом отримання коштів за продані товари (роботи, послуги);
передбачити відкриття спеціальних рахунків для обліку ПДВ для підприємств-експортерів, на які будуть перераховуватися кошти в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), відправлених на експорт.
3. Непродуманість механізму стягнення ПДВ з імпортованих товарів на митній території України, тобто до їхньої реалізації, суперечить природі самого податку.
Література:
1. Закон України "Про податок на додану вартість" // Вісник податкової служби. - 2003. - № 11-12.
2. Безуглов О. Тенденции к увеличению возмещения НДС. // Налоговый курьер. - 2003.- № 29.- С. 9.
3. Куслий В. Льготы в налогообложении юридических лиц в Донецкой области. // Налоговый курьер. - 2003. - № 22. - С. 15.
4. Маршалл Альфред. Принципы политической экономии: (В 3 т.) - М.: Прогресс: Универс, 1984. Т.3
Соціально-економічна природа і умови виникнення некомерційного маркетингу
Євгенія Смирнова,
пошукач Донецького державного університету
економіки і торгівлі ім. Туган-Барановського
Стаття присвячена дослідженню природи виникнення некомерційного маркетингу і визначенню його соціально-економічної суті; дослідженню процесу трансформації традиційного маркетингу в некомерційний. У рамках цього на основі існуючих поглядів вчених-економістів і трансформації суті некомерційного маркетингу в сучасних умовах обґрунтоване виникнення некомерційного маркетингу як наслідок розвитку маркетингу послуг, соціально-етичного маркетингу, маркетингу організацій і суспільного маркетингу.
Постановка проблеми. Сучасне суспільство передбачає широку гаму різноманітної діяльності людини. При цьому основою діяльності в широкому її розумінні є процеси обміну. Характер процесу обміну в економіці дає можливість умовно розділити всю діяльність на два напрями: комерційна діяльність і некомерційна діяльність. Некомерційна діяльність організацій і підприємств становить значний сектор економіки. При цьому і комерційний, і некомерційний сектори економіки в своїй основі несуть процеси обміну. У некомерційному маркетингу процес обміну має більш складний вигляд, ніж в комерційному, що викликано тим, що в нього включена більша кількість учасників зі складними елементами залежності від позитивних результатів такого взаємообміну. Це обумовлено його соціально-економічною природою.
Зростання чисельності некомерційних організацій зумовлює необхідність вироблення методології використання традиційного маркетингового інструментарію і його адекватну адаптацію до особливостей соціально-економічної природи некомерційного маркетингу, що, в свою чергу, викликає необхідність дослідження його природи з метою виявлення можливостей подальшої адаптації і розробки необхідних методик.
Аналіз основних досягнень і публікацій. Проблемами некомерційного маркетингу займається ряд вчених, зокрема зарубіжних - А. Андреассен, С. Андрєєв, Л. Басовський, Б. Берман, П. Дойль, А. Зуб, Ф. Котлер, Ж.-Ж. Ламбен, М. Локтіонов, Л. Мельниченко, О. Морозова, А. Панкрухін, А. Романов, О. Тіхонова, Г. Тульчинський, Дж. Аванс; і вітчизняних В. Бебік, В. Дубницький, М. Окландер, Т.Оболенська.
На думку багатьох авторів у процесі обміну в некомерційному маркетингу здійснюється рух не товарів, а рух потреб четвертого і п'ятого рівнів, що задовольняються, згідно з ієрархією потреб А.Маслоу, і грошей, що консолідуються некомерційними організаціями для формування комплексу некомерційних послуг, здатних задовольнити потреби держави і суспільства загалом.
Отже, можна сказати, що некомерційний маркетинг несе в собі основи маркетингу послуг, більше того, соціально-економічна природа некомерційного маркетингу сформувалася виходячи з маркетингу послуг, оскільки діяльність некомерційних організацій більшою мірою орієнтована на надання послуг, але не стільки окремим членам суспільства, скільки безпосередньо суспільству загалом. Окрім того, розуміння зв'язку некомерційного маркетингу з маркетингом соціальним, яке можна знайти в роботах Г.Тульчинського, С. Андрєєва, Л. Мельниченка, базується на інтерпретації соціальних наслідків маркетингу та необхідності врахування соціальних ефектів маркетингових заходів. Як вважає Г.Л. Тульчинський "маркетинг - дуже потужна і добре інтегрована технологія соціально-культурних нововведень" [1, с.139].
Метою даної статті є обґрунтування ідеї про виникнення некомерційного маркетингу внаслідок розвитку його соціальних складових, що впливають на спосіб життя як окремої людини, так і суспільства в цілому: маркетингу послуг, соціально-етичного маркетингу, маркетингу організацій і суспільного маркетингу.
У сучасний період поширення маркетингового підходу на некомерційну сферу правомірне і доцільне. Крім традиційного маркетингу, адаптованого до некомерційної діяльності, і його соціально-культурних наслідків (концепція соціально-етичного маркетингу), склався і власне соціальний маркетинг, суть якого полягає в тому, що він спрямований на поліпшення життя як окремого індивідуума так і суспільства загалом, за допомогою соціальних змін у способі життя, ідеалах, цінностях, нормах. Соціальний маркетинг по суті дуже близький до некомерційного маркетингу. Це випливає з того, що він торкається таких сфер, як культура, мистецтво, освіта, охорона здоров'я, релігія, політика тощо. Отже, некомерційний маркетинг несе в собі соціальну складову, оскільки являє собою маркетинг ідей, програм, особистостей, соціально значущих об'єктів, соціальних інститутів. Враховуючи вищевикладене, трансформацію традиційного маркетингу в некомерційний можна зобразити у вигляді певної структури (рис. 1).
Невиробнича сфера традиційно являє собою здебільшого некомерційну діяльність. Це передусім виявляється в тому, що основними джерелами її фінансування є кошти державного бюджету (за рівнями бюджетоутворення), громадських організацій (партій, профспілок, рухів тощо), різних фондів, а також спонсорів (підприємств, приватних осіб).
Рис.1. Трансформация традиционного маркетинга потребительских товаров в некоммерческий маркетинг
У цьому випадку споживач і платоспроможне джерело попиту не співпадають. Некомерційні організації фактично виконують функцію реалізаторів соціальних ідей і програм.
Однак, ряд вчених - Н.А. Нагапетьянц, В.Н. Стаханов та інші - відносять некомерційний маркетинг більше до маркетингу послуг, ніж до соціального маркетингу. Н.А. Нагапетьянц відносить всю некомерційну сферу до громадських послуг: "Громадські послуги - це передусім послуги телебачення, радіомовлення, освіти, охорони здоров'я і культури" [2, с.170]. Розглянемо некомерційну складову послуг виходячи з табл. 1.
На відміну від традиційних послуг, некомерційні за економічною природою можуть бути віднесені до: утилітарних, в більшій мірі колективних, характерних для невиробничої сфери, і тих, що несуть швидше суспільне, ніж приватне благо.
Таблиця 1. – Класифікація послуг [3, с.7]
| Класифікаційна ознака | Види послуг |
| Економічна природа | Абсолютні |
| Утилитарні | |
| Призначення | Особисті |
| Колективні | |
| Сфера розповсюдження | Виробнича сфера |
| Невиробнича сфера | |
| Ступінь комерціалізації | Комерційні |
| Некомерційні | |
| Форма організації | Державні |
| Недержавні | |
| Способи виробництва | Чисті |
| Змішані | |
| Рівень абстракції | Ідеальні |
| Реальні | |
| Екстерналізм | Громадські блага |
| Особисті блага |