Geum.ru

Імовірнісне моделювання структури виробничої програми підприємства водопостачання володимир Полуянов

Вид материалаДокументы

Содержание


Таблиця 1. – Матриця функцій органів державної влади стосовно підготовки фахівців з менеджменту
Подобный материал:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   22

Таблиця 1. – Матриця функцій органів державної влади стосовно підготовки фахівців з менеджменту


Функції
Засіб виконання
Мета
Кінцевий результат

Координаційна
Листи, наради
Узгодження діяльності закладів освіти на теренах країни
Реалізації стратегії розвитку освіти в області

Аналітична
Аналітичні довідки, дослідження, рекомендації
Виявлення проблем, способів розв’язання, визначення мети і напрямів розвитку
Спільна програма дій

Освітньо-корекційна
Вивчення ринку праці, соціологічні опитування, аналіз статистичних даних
Надання рекомендацій ВНЗ щодо формування навчальних програм, уведення нових дисциплін, відкриття спеціальностей
Вищий навчальний заклад забезпечує потреби регіону

Прогностична
Анкетування, соціологічні опитування, аналіз соціально-економічних показників
Прогнозування можливих сценаріїв розвитку країни та попиту на освітні послуги
Стратегія розвитку освіти (довгострокові результати)


Щоб функції державних органів влади змінили свою парадигму, варто добре продумати структуру їхньої співпраці з вищими навчальними закладами, особливо тими, які мають структурні підрозділи з підготовки вказаних фахівців. На наш погляд, можлива така модель: міністерство освіти і науки та підпорядковані йому відділи управління освіти і науки облдержадміністрацій повинні мати бодай три такі важливі відділи, як організаційний, інформаційний та аналітично-прогностичний. Тоді, відповідно, зростатимуть вимоги до працівників тих управлінь освіти, які функціонують за такою моделлю. Це значить, що фахівці з управління навчальними закладами володітимуть відповідними комунікаційними та управлінськими здібностями, знанням методики та інструментарію формування й аналізу державної політики, умінням працювати з громадськістю.

Насамкінець хотілося б ще раз наголосити, що найбільшим стратегічним ресурсом України є її спеціалісти. І ми зможемо підвищити їх конкурентоспроможність, якщо позиціонуємо себе як територію надання освітніх послуг на рівні світових стандартів. Перший крок для цього вже зроблено - Україна стала учасником Болонського процесу. Другим має бути створення на її території на базі університетів таких шкіл бізнесу, у яких можуть працювати визнані, зі світовою славою фахівці. Коли ми зможемо залучити до себе міжнародне студентство, то змінимо ставлення до наших освітніх закладів у самих українців, бо не диплом стане головною метою, а якісні знання, які можна отримати, не виїжджаючи для цього далеко за кордон. Одним з важливих наслідків такої програми стане також поверенння з-за кордону багатьох тисяч українських фахівцв, які вже отримали і зараз отримують там освіту, асимілюючись з чужою культурою та збагачуючи інші держави своєю працею.

Література:


1.Лігоцький А.О. Методи і засоби виpішення завдань пpоектування освітніх систем нового типу: Hавч.-метод. посібник /Hац. акад. внутpіш. спpав Укpаїни. - К., 1997. - 41 с. - Бібліогp.: с.39-40. - К-1 [А 582998].

2. Сучасні системи вищої освіти: поpівняння для Укpаїни: [Зб.] /Hац. ун-т "Києво-Могилян. акад."; [Заг. pед. В.Зубка]. - К.: Вид. дім "КМ Academia", - 288 с. - К-1 [А 582027].

3. Гамаюнов В.Г. Наукові основи інноваційної моделі освітньої системи держави та регіону // Схід. - 2004. - №1. - С. 23-26.

4. Кривда Н.Ю. Сучасна освіта як гравець на ринку праці //Актуальні порблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (до 170-річчя філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Матеріали Міжнародної наукової конференції "Людина - Світ - Культура" (20-21 квітня 2004 року, Київ). - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 976 с.

5. Каніщенко О.Л. Бізнес-освіта в Україні: нові тенденції та перспективи в перехідній економіці //Бізнес-освіта як бізнес: якість послуг і соціальна відповідальність. Матеріали 5-ї щорічної міжнародної конференції "Розбудова менеджмент-освіти в Україні" (м. Харків, 13-15 листопада, 2003 р.) - Київ: Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні, 2003. - С. 47-58.

6. Щербина О.В. Програми МВА при вищих навчальних закладах України //Бізнес-освіта як бізнес: якість послуг і соціальна відповідальність. Матеріали 5-ї щорічної міжнародної конференції "Розбудова менеджмент-освіти в Україні" (м. Харків, 13-15 листопада, 2003 р.) - Київ: Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні, 2003. - С. 47-58.

7. Шеремета П. Викладання менеджменту, або Ключові фактори успіху // Синергія. - 2001. - № 2.


Міжнародна електронна комерція: сучаснИй стан та перспективи розвитку в Україні


олена Шутаєва,

кандидат економічних наук,

доцент кафедри міжнародної економіки

Кримського економічного інституту КНЕУ , м. Сімферополь


У статті розглядаються сучасні світові тенденції розвитку електронної комерції, їх вплив на формування нового виду підприємництва в Україні - електронної торгівлі. Пропонуються конкретні заходи щодо активного включення вітчизняного підприємництва в міжнародний електронний бізнес.


Протягом останнього десятиліття фахівці в галузі світової економіки усе більше відзначають тенденцію зсуву грошового потоку в сферу електронного бізнесу - комерції в Інтернет, що підтверджує факт величезного впливу Інтернет-технологій на глобальні світові економічні процеси. Саме з появою Інтернету на початку 1990-х років революційний ефект комп'ютерів і комп'ютерних технологій почав відчуватися у всіх сферах життя суспільства. За кілька років торгівля в Інтернеті стала одним з наймогутніших сегментів національних економік промислово-розвинутих країн, особливо США. Компанії і підприємці стрімко відкривають для себе можливості Інтернету та прагнуть максимально їх використовувати за допомогою швидкого навчання, обробки та передачі інформації, грошей, товарів. Суспільство переходить на якісно новий етап розвитку, де визначальну роль відіграє інформація.

У недалекому майбутньому через нерівномірність впровадження інформаційно-телекомунікаційних технологій з'явиться зовсім новий вид соціальної нерівності - інформаційної - як у межах окремих країн, так і в глобальному масштабі. З'являться такі поняття, як "інформаційно багаті" і "інформаційно бідні" країни. Очевидно, що до останніх будуть належати країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою, у тому числі, можливо, й Україна, а це ще більше посилить розрив у розвитку і нерівномірності нагромадження багатства.

І оскільки рівень розвитку країни оцінюється рівнем її інформатизації, а розширення інформаційних технологій і Інтернет безпосередньо впливають на економічне зростання країни, то завданням номер один для України є якомога швидше входження в систему міжнародної електронної торгівлі і підтримка Інтернет-економіки у всіх сферах економічної діяльності.

На жаль, ці питання недостатньо глибоко розглядаються вітчизняними авторами. Значна увага приділяється ролі інформаційних технологій у розвитку сучасної економіки, поглибленні міжнародного співробітництва, побудові постіндустріального суспільства в цілому, і лише декілька авторів, таких як А. Чухно (4), В. Новицький (1), Н. Меджибовська (2), О. Чубукова (3), аналізують нові сфери підприємництва, які розвиваються в Україні на основі новітніх інформаційних технологій.

Тому мета даної статті - виявлення сучасних світових тенденцій розвитку електронного бізнесу та аналіз можливостей і перспектив участі України у всесвітній електронній торгівлі шляхом:

- визначення глобальних тенденцій у сфері Інтернет-технологій, використовуючи досвід США як світового лідера в електронній торгівлі;

- вивчення можливостей європейського ринку інформаційних технологій та його розвиток у найближчі роки;

- розгляду сучасного стану українського сегмента Інтернету та перспектив розвитку електронної комерції в нашій країні;

- виявлення необхідних умов для більш швидкого включення України в міжнародну систему електронної торгівлі.

Інтернет відкрив нову еру в історії людства. Всесвітня павутина й електронна комерція швидко стали силами, що здійснили великі зміни в суспільстві, поставили масу нових завдань і відкрили масу нових можливостей.

Що стосується використання Інтернет у всесвітньому масштабі, то до 2000 р. нараховувалося близько 327 млн користувачів, з них тільки в США чисельність перевищувала 100 млн чоловік. Сьогодні Інтернет нараховує 700 млн користувачів, і найближчим часом їхня кількість зросте до 1 млрд. Число сайтів, що складало в 1993 р. 26 тис., сьогодні перевищує 5млн. Аналітики вважають, що до 2005 р. на всій Землі буде понад 77 млн дітей і підлітків, що користаються Інтернетом ( 4).

На сьогоднішній день лідером у сфері новітніх технологій електронної комерції є США. Цьому сприяло стійке економічне зростання1990-2000 рр., що супроводжувалося збільшенням продуктивності праці вдвічі за цей період. У той же час стрімко розвивалася індустрія комунікаційних технологій, значно підвищувалася кількість користувачів, радикально змінилася вартість комп'ютерів та їх комплектуючих. Якщо в 1990 р. лише 15% родин США мали комп'ютери, то сьогодні цей показник перевищує 50%. Причина полягає в тім, що в період з 1987 до 1994 року комп'ютери дешевшали на 10 - 12 %, а з 1995 р. - майже на 20% щорічно.

Галузь електронної комерції зростає надзвичайно динамічно - на початку століття вона подвоюється щорічно, а наприкінці 2003 року обсяг світової торгівлі через мережу Інтернет досяг майже 1,25 млрд дол. США (1).

Важливим компонентом розвитку є створення галузевих Інтернет-ринків. Так, наприклад, у 2000 році три світові автомобільні корпорації - "Форд мотор", "Дженерал моторс", "Даймлер-Крайслер" з метою сприяння закупівлі комплектуючих деталей та інших товарів, прискорення виробничого процесу та зниження собівартості кінцевої продукції оголосили намагання створити найбільший у світі спеціалізований автомобільний Інтернет-ринок, який також дозволить зменшити термін доставки комплектуючих та автомобілів покупцям з 2 місяців до 10 днів.

Важлива галузь електронної комерції - комерція "бізнес - споживач" - прискорює темпи розвитку. Незважаючи те, що більшість світових користувачів увійшли в Інтернет тільки два роки тому, за даними Forrester Research, у 1994 р. споживачі США витратили на купівлю в Інтернеті тільки 240 млн дол., а в 2000 р. - уже близько 10 млрд дол. США. З них 33% - на комп'ютерні товари, 23% - на подорожі, 13% - на розваги, 10% - на квіти і подарунки, 5% - на одяг. Близько 40 % покупців США використовують свої web-сайти для проведення хоча б деяких комерційних трансакцій.

Збільшується і кількість користувачів, що роблять регулярні покупки в онлайні. Так, у 1998 р. це приблизно 6 млн родин, а до 2010 р. ця цифра повинна досягти 20 млн.

Обсяг торгівлі через Інтернет вже обчислюється декількома трильйонами доларів. У найближчі роки він досягне 10 трлн дол., що еквівалентно всій економіці США. Безумовно, за рахунок виходу в онлайн і завдяки скороченню або повному відмовленню від традиційних витрат, пов'язаних з веденням бізнесу, компанії в усьому світі заощадять кількасот млрд дол.

Таким чином, вищевикладені факти дозволяють зробити висновок, що електронна комерція стане одним з наймогутніших сегментів національної економіки не тільки США, але й багатьох країн світу, що з успіхом упроваджують нові технології в усі сфери життєдіяльності суспільства.

Тенденції електронної комерції в Європі найближчим часом розвиваються в напрямку розширення Інтернет-економіки. У найближчі два роки очікується збільшення користувачів електронної комерції, що приведе до росту продажів у 20 разів. Швидке зростання числа користувачів Інтернет приведе до того, що в цьому регіоні світу половина населення буде мати доступ в Інтернет. Найбільший ринок електронної комерції в Європі у Німеччини (30% від загального обсягу, причому планується, що в 2004 р. 95% німецьких родин будуть підключені до Інтернету), далі йдуть Великобританія (23%), Франція (9%). Зміцнення позицій Інтернет-економіки пов'язано з очікуваним підвищенням рівня життя населення європейського континенту і збільшенням національного багатства. В Інтернет-сегменті ринку основними будуть продукти програмного забезпечення й послуги. Європейський ринок інформаційних технологій буде розвиватися в напрямку збільшення кількості послуг для різних секторів економіки: для промислового сектора - електронна торгівля "бізнес-бізнес", для фінансового сектора - Інтернет-банкінг, для енергетики - онлайновий білинг, для транспортного сектора - онлайнове планування і керування перевезеннями, для торгівлі - Інтернет-магазини, для освіти - дистанційне навчання. У найближчі три роки очікується активне використання нових форм електронної торгівлі: безпровідної, голосової, телевізійної. Понад 80% керівників європейських фірм від подібних технологій чекають більшого ефекту, ніж від звичайної електронної комерції.

За останні два роки ріст українського сегмента Інтернету (UAnet) спостерігається у всіх напрямках. Аудиторія UAnet подвоювалася щорічно за останні три роки, за різними оцінками, складає від 2 до 4% населення. UAnet містить у собі більш як 12 тис. українських сайтів. Очікується щомісячний ріст відвідувачів UAnet на 15%, 56% аудиторії UAnet представлена жителями України, 19% - Росії, 12% - США, 8% - Західної Європи, 5% - інші. Регулярна аудиторія користувачів UAnet, що проживають в Україні, - 450 тис., а користувачів Інтернету - від 750 тис. до 2 млн чоловік. Швидке збільшення користувачів Інтернет стане рушієм Інтернет-сектора в Україні. Інтернет-економіка нашої країни представлена галузями комп'ютерної техніки і комунікаціями, рекламою і медіа-індустрією, Інтернет-послугами, електронною комерцією.

Сфера Інтернет-комерції розвивається не так швидко, як інші сегменти вітчизняного Інтернет-ринку, і має більш скромні інвестиції, тому що Інтернет-магазини ще не одержали масового визнання українськими покупцями. В авангарді української електронної комерції Інтернет-магазини Molotok.com.ua, Bambook, Azbooke, Webshop. Kiev.ua. Через UAnet сьогодні добре продаються товари, що не вимагають контакту з покупцем: книги, касети, картки мобільного зв'язку, комп'ютери та комплектуючі. Багатообіцяючим є ринок туристичних послуг, ринок продажів та оренди житла, продажів автомобілів, коштовностей, рідкісних товарів. Водночас, за інформацією компанії TNS Interactive, всього 4% жителів України мають доступ до мережі Інтернет і лише 1% користувачів є одночасно Інтернет-покупцями (2).

Дуже перспективним в Україні є така форма організації інформаційної та торговельної взаємодії між компаніями через Інтернет, як електронна комерція "бізнес-бізнес". В умовах поглиблення міжнародного поділу праці, активного розвитку спільної комерції, коли підприємства не тільки купують один у одного продукцію, а й спільно працюють над виробництвом нових товарів та послуг, електронна комерція такого напрямку набуває особливого значення, оскільки вона передбачає формування тривалих партнерських відносин між підприємствами, які здійснюються через комунікаційні мережі.

В Україні вже створюються корпоративні портали, в межах яких систематизується корпоративна інформація та надається доступ до неї сертифікованим користувачам. Прикладом є корпоративні системи компаній "Квазар-Мікро" та Softline. Перспективним для України є також створення електронних ринків, систем управління ланцюжком комплектації, систем управління взаємовідносинами з клієнтами.

Важливим кроком у напрямі впровадження будь-яких систем "бізнес-бізнес" є використання відкритих міжнародних стандартів. В Україні вже існують технічні умови застосування цих технологій - створено національний електронний каталог товарів.

Безумовно, на розвиток міжнародної електронної торгівлі в Україні впливають ще й загальносвітові тенденції.

По-перше, в останні роки у зв'язку зі зниження цін на комп'ютерні системи і програмне забезпечення спостерігається бум у галузі продажів комп'ютерів.

Друга тенденція полягає у зростанні кількості користувачів Інтернетом. До 2020 р. приблизно більш як 1 млрд людей почнуть виходити в онлайн і буде створено понад 100 млн сайтів. Український сегмент Інтернету в даний час являє собою більш як 12 тисяч сайтів, і також очікується щомісячний ріст відвідувачів на 15 % .

Третя тенденція - це ріст онлайнових покупок, обсяг яких збільшився з 8 млрд дол. у 1999 р. до більш ніж 100 млрд у 2003 р.

Четвертий напрямок пов'язаний з різким ростом кількості домашніх компаній. Кількість людей, що працюють удома, підскочило з 4 млн у 1990 р. до майже 16 млн у 2000 р.

Таким чином, для активного включення України в міжнародний електронний бізнес необхідне:

- активне впровадження базового устаткування, комп'ютерів та телекомунікацій, у тому числі й у сільській місцевості, що забезпечить розширення комп'ютерної грамотності населення і належний рівень розвитку інфраструктури;

- стимулювання швидкого розвитку інфраструктури мережі: розвиток Інтернет-магазинів, мережних бізнес-структур, операторів мережі та створення декілька великих вітчизняних Ітернет-порталів;

- навчання професійним і загальним навичкам роботи в Інтернеті на всіх рівнях освітньої системи, включаючи держслужбовців;

- розвиток внутрішнього споживчого ринку, підвищення купівельної спроможності шляхом досягнення стабільного економічного росту.


Література:


1. Європейська інтеграція та Україна. Навчально-методичний посібник. - К., 2002. - 480 с.

2. Меджибовська Н. Перспективи розвитку електронного бізнесу в Україні //Економіка України. - 2003. - №6. - С. 36-41.

3. Чубукова О. О формировании национального ринка информационных продуктов и услуг //Экономика Украины. - 1999. - №9. - С. 86-88

4. Чухно А. Актуальные проблемы стратегии экономического и социального развития на современном этапе //Экономика Украины. - 2004. - №5.- С. 14-23.

Забезпечення миттєвої ліквідності

ВАТ "Концерн стирол" шляхом резервування грошових коштів

Євген ІЩЕНКО,

аспірант Донецького державного університету управління,

керівник сектора фінансової діяльності

ВАТ "Концерн Стирол", м. Горлівка


У статті подано нову методику забезпечення стабільного рівня миттєвої ліквідності шляхом резервування коштів. Запропоновано алгоритм розрахунку грошових коштів для ВАТ «Концерн Стирол».


Найважливішим аспектом фінансової діяльності підприємств є формування і використання різних фондів. Через них здійснюється забезпечення господарської діяльності необхідними коштами, а також фінансування розширеного відтворення; науково-технічного розвитку; освоєння і впровадження нової техніки; економічне стимулювання; розрахунки з бюджетом, постачальниками, банками. Практика резервування коштів підприємства досить широка, а алгоритм цього процесу залежить від багатьох факторів, наприклад, таких як співідношення власних і позикових коштів у обігові підприємства, рівня мобілізації надходжень і витрат коштів, наявності додаткового капіталу та резервів тощо.

Питання аналізу основних джерел формування майна підприємства та розробка механізмів ефективного використання його фінансів стали основним предметом досліджень багатьох фахівців [1-7]. Разом з тим, робота фондів, обіг та резервування коштів завжди будуть актуальні для аналізу, оскільки механізм їх оптимізації багато в чому залежить від місії та структури самого підприємства. Це значить, що існуючі універсальні механізми завжди треба адаптувати до конкретних умов.

Так, на початку 2002 р. перед ВАТ "Концерн Стирол" особливо гостро постало питання забезпечення миттєвої ліквідності, оскільки через погіршення цінової кон'юнктури на світовому ринку азотовмісних добрив різко зменшилися виручка від реалізації і, як наслідок, надходження коштів на рахунки підприємства. Фахівці-економісти розробили Положення про резервування грошових фондів, яке успішно використовується тут протягом останніх трьох років. Але зараз воно потребує вдосконалення новою методикою розрахунку оптимальної величини резерву коштів для покриття короткострокових зобов'язань. Саме в цьому полягає мета нашої статті.

Фонди підприємства можна умовно поділити на 3 групи:

1. Фонди власних коштів:

- статутний капітал;

- пайовий капітал;

- додатково вкладений капітал;

- інший додатковий капітал;

- резервний капітал.

2. Фонди позикових коштів:

- кредити банків;

- факторинг;

- лізинг;

- інші.

3. Оперативні грошові фонди:

- для виплати заробітної плати;

- для виплати дивідендів;

- для платежів до бюджету;

- інші.

Перша група фондів підприємства - це фонди власних коштів. Вони відіграють вирішальну роль в його діяльності, оскільки вимоги щодо їх обсягу і організації регламентовані чинним законодавством.

Капітал являє собою різницю між активами і зобов'язаннями підприємства. Капітал не є синонімом поняття "власні кошти", до його складу входять тільки ті кошти, які змінюють свою форму (з грошової переходять до матеріальної, і навпаки), а не витрачаються підприємством безповоротно.

Статутний капітал - це сума внесків, спочатку інвестованих власниками, в майно підприємства для забезпечення його статутної діяльності. Його розмір завжди чітко визначений у засновницьких документах підприємства. Статутний капітал є основою всієї діяльності будь-якого підприємства і має важливе економічне значення.

Пайовий капітал - це сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, передбачена засновницькими документами [3].

Додатково вкладений капітал - акціонерне товариство показує суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість. Інші підприємства відображають у цій статті суму капіталу, який вкладено засновником понад статутний [3].

Інший додатковий капітал відображає суму дооцінки необоротних активів, вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, інші види додаткового капіталу [3].

Резервний капітал - це сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або засновницьких документів, за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства [3]. Кошти резервного капіталу виступають гарантією безперебійної роботи підприємства і дотримання інтересів третіх осіб. Наявність такого джерела надає останнім упевненості у погашенні підприємством своїх зобов'язань.

Друга група фондів підприємства - це фонди позикових коштів. В умовах ринкової економіки жодне підприємство не може обійтися без позикових коштів. Різноманіття фондів дає можливість використати їх в різних ситуаціях. Позикові кошти в нормальних економічних умовах сприяють підвищенню ефективності виробництва. Їх наявність обумовлюється тим, що власні кошти покривають лише мінімальну потребу підприємства, необхідну для нормального здійснення його діяльності. Додаткова потреба, яка виникає в зв'язку з перевиконанням плану виробництва, затримкою у відправці готової продукції, нерівномірністю ходу виробництва або постачання сировини, має тимчасовий характер і може покриватися короткостроковими кредитами банків.

Кредит - позика в грошовій або натуральній формі, що надається однією юридичною або фізичною особою - кредитору іншій особі - позичальнику.

До позикових коштів, крім кредитів, відносять лізинг. Лізингом називається користування юридичною або фізичною особою засобами праці, що їй не належать, і є однією з форм кредитування товарів тривалого користування.

Факторинг є різновидом посередницької діяльності, при якому фірма-посередник (факторингова компанія) за певну плату дістає від підприємства право стягувати і зараховувати на його рахунок належні йому від покупців суми грошей (право інкасувати дебіторську заборгованість). Одночасно з цим посередник кредитує оборотний капітал клієнта і бере на себе його кредитний і валютний ризики.

Оперативні грошові фонди підприємства, які створюють третю групу фондів, створюються їм періодично. Ці фонди грошових коштів можуть створюватися на всіх підприємствах. До них відносять фонд оплати праці, фонд для платежів до бюджету, фонд для освоєння нової техніки, відрахувань вищої організації.

Під моментальною ліквідністю розуміється здатність підприємства негайно погасити свої короткострокові зобов'язання за рахунок коштів і їх еквівалентів [4, с.699]. Концепція резервування коштів основана на принципі забезпечення миттєвої ліквідності підприємства, тобто вмить виконати вимоги кредиторів. Показник миттєвої ліквідності є основним показником, що характеризує ефективність управління коштами при здійсненні оцінки фінансового становища будь-якого підприємства, як внутрішнім, так і зовнішніми користувачами інформацією (акціонери, державні структури, потенційні прямі і портфельні інвестори, банки, контрагенти тощо). Норматив показника для промислових підприємств складає величину в діапазоні 20%-40% від короткострокової заборгованості (короткострокова заборгованість згідно з міжнародними і національними стандартами фінансової звітності - це заборгованість, термін погашення якої не перевищує 12 місяців) [4, с.66]. При наявності коштів на рахунках менше за 20% від короткострокової кредиторської заборгованості можна стверджувати про їх дефіцит і невисоку здатність підприємства задовольнити вимоги кредиторів, при наявності коштів понад 40% від короткострокової кредиторської заборгованості зовнішній користувач ухвалює рішення про неефективний менеджмент керівництва підприємства у справі управління грошовими коштами. Показник миттєвої ліквідності розраховується за даними бухгалтерського балансу, який є відкритою інформацією ,і, отже, будь-який зовнішній користувач інформацією, той, що цікавиться підприємством, має можливість дати власну оцінку ефективності його діяльності.

Наведемо порядок розрахунку і використання резерву коштів, що застосовується на ВАТ "Концерн Стирол",.

1. Порядок розрахунку резерву коштів.

1.1. Для визначення величини резервування враховується така заборгованість товариства перед юридичними і фізичними особами:

- короткострокові кредити банків;

- отримані позики;

- заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, яка сплачується в наступні 12 місяців;

- видані короткотермінові векселі;

- заборгованість перед постачальниками і підрядчиками терміном менш 1-го року;

- майбутні платежі до бюджету і позабюджетних фондів, згідно з даними бухгалтерського балансу;

- величина майбутніх витрат з оплати праці, згідно з даними бухгалтерського балансу;

- інша поточна заборгованість.

1.2. Норматив резервування встановлюється розміром 30% від середньої величини зобов'язань. Розмір нормативу резервування 30% від короткострокової заборгованості, з точки зору автора, по-перше, забезпечує моментальне виконання вимог кредиторів, по-друге, дозволяє утримувати величину коштів у рекомендованому діапазоні.

1.3. Середня сума зобов'язань відповідно до даних бухгалтерського обліку розраховується за формулою: