Geum.ru

Державне підприємство Український науково-дослідний інститут зв’язку (ундіз) вул. Солом’янська,13, м. Київ-110, 03680 Тел. 380 44. 248 87 54, факс: 380 44

Вид материалаДокументы

Содержание


4.5 Вибір і обґрунтування оптимального сценарію розвитку
Перелік посилань
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7

4.4 Загальні зауваження до сценаріїв розвитку українських

телекомунікацій

Очевидно, що на стадії розробки сценарію, програми та планів розвитку, внаслідок обмежень у часі та у фінансуванні робіт, неможливо охопити велику кількість факторів, які можуть впливати на результативність розвитку телекомунікацій. Необхідно обмежитись основними факторами, які стосуються головних проблем розвитку українських телекомунікацій. До таких факторів відносяться:

– загальне відставання України у телекомунікаціях і економіці від багатьох країн світу;

– нерівномірність забезпеченості населених пунктів телекомунікаціями і необхідність прискорення розвитку телекомунікацій в сільських, гірських і депресивних населених пунктах, невигідних для телекомунікаційного бізнесу;

– практична відсутність державної підтримки розвитку телекомунікацій сьогодні і можливість суттєвого впливу такої підтримки на розвиток важливих частин телекомунікаційних мереж і послуг;

– значна фізична зношеність і моральна застарілість близько 60% технічних засобів фіксованої частини ТМЗК, що стосується приблизно семи мільйонів абонентів ТМЗК;

– значні інвестиційні втрати сфери телекомунікацій внаслідок неузгодженості дій і конкуренції операторів телекомунікацій;

– концентрація основних потоків доходів і інвестиційних коштів телекомунікаційної сфери у трьох операторів – Укртелеком, UMC та Київстар (близько 84% усіх доходів телекомунікацій);

– обмеженість суми доходів телекомунікаційної сфери на рівні 6-8% від ВВП України, який у душовому обчисленні складатиме приблизно 1800-2400 дол. США;

– можливість створення компенсаційного механізму (фонду) загальнодоступних послуг для компенсації комерційних втрат тих операторів, яким буде доручено надання цих послуг;

– концентрація інвестицій на кількох головних напрямках розвитку телекомунікацій, таких як нарощування ємності фіксованої та рухомої частин ТМЗК, заміна застарілих частин стаціонарної частини ТМЗК, забезпечення додаткової пропускної спроможності мереж загального користування для відомчих (корпоративних) мереж та Інтернет, створення Національної супутникової мережі зв’язку.

Достатньо очевидно, що врахування у сценарії навіть такого обмеженого кола факторів дозволить визначитись з найбільш оптимальним з них і обрати його для наступної більш детальної розробки в якості бази завдань і заходів прогнозу. Мають бути проведені спеціальні техніко-економічні дослідження за кожним із доцільних сценаріїв розвитку і зроблено зважене співставлення отриманих результатів сценарних досліджень.

На перший погляд, серед зазначених вище сценаріїв найкращі результати міг би дати третій варіант. Даючи такі ж самі показники щільності фіксованої частини ТМЗК, як і у другому варіанті, він дещо збільшує щільність рухомої частини ТМЗК та щільність користувачів Інтернет, і більш помітно – щільність швидкісних підключень до Інтернет та суму інвестицій у розвиток телекомунікацій. Це досягається в ньому за рахунок проведення масштабних підготовчих робіт до розбудови Національної мережі наступного покоління (NGN-UА) і початку її масового розгортання у останньому році наступного періоду. Коефіцієнт використання інвестиційного потенціалу сфери телекомунікацій за період 2007-2011 років (відношення суми фінансування основних прогнозованих робіт до прогнозованого інвестиційного потенціалу), міг би становити приблизно 0,7.

Однак цей варіант має істотний недолік – малу ймовірність реалізації. Для реалізації цього варіанту було б достатньо домовленості про спільні дії у побудові NGN-UА усього трьох основних операторів телекомунікацій – Київстар, UMC та Укртелеком. Однак ймовірність такої угоди багатьма фахівцями телекомунікацій сьогодні вважається низькою. Про примусове об’єднання інвестиційних можливостей цих трьох операторів і мови йти не може – правове поле України цього не дозволяє. Однак, при активізації управлінської і регуляторної діяльності ЦОВЗ і НКРЗ в інтересах даних операторів і в інтересах більш швидкої побудови NGN-UА, при більш глибокій розробці цими операторами своїх перспективних планів, ймовірність такої угоди могла б стати достатньо високою для здійснення даного сценарію.

Другий варіант істотно переважає перший варіант за розвитком фіксованої частини ТМЗК і засобів доступу до Інтернет. Такий розвиток дозволить розв’язати проблеми розвитку загальнодоступних послуг і державних гарантій забезпечення населення телекомунікаційними послугами в межах прожиткового мінімуму, в основному, у сільських населених пунктах. Він потребує відносно невеликої державної підтримки, в основному, для реалізації державних гарантій щодо телекомунікаційних послуг в межах прожиткового мінімуму. Розвиток загальнодоступних послуг в цьому варіанті реалізовуватиметься за кошти операторів і провайдерів телекомунікацій і за рахунок компенсаційного фонду загальнодоступних послуг.

Недоліком другого варіанту слід вважати неохоплення проблеми створення національної NGN-UА і, як наслідок, менші темпи розвитку швидкісних підключень до Інтернет, кількості користувачів Інтернет і рухомих мереж 3-го покоління. Від’ємним наслідком такого сценарію буде також неготовність сфери телекомунікацій до швидкого розгортання NGN-UА (а також базованих на ній мереж рухомого доступу 3G). В цьому сценарії коефіцієнт використання інвестиційного потенціалу телекомунікацій, нижчий, ніж у третьому варіанті і може бути оцінений у 0,5.

Перший варіант багатьма своїми показниками поступається двом іншим варіантам сценарію. Коефіцієнт використання інвестиційного потенціалу телекомунікацій в ньому також найнижчий і може бути оцінений величиною 0,4. Тобто, 60% потенційних інвестицій сфери телекомунікацій України (орієнтовно, 50-60 млрд. грн. за п’ять років) будуть спрямовані в інші сфери економіки України або за кордон.

Істотним другим недоліком даного сценарію буде нерозв’язання проблем загальнодоступних послуг та державних соціальних гарантій населенню в частині телекомунікаційних послуг прожиткового мінімуму.

Перевагою першого варіанту є мінімальне втручання держави у ринковий механізм розвитку телекомунікацій і, очевидно, найбільша свобода для сильних операторів і провайдерів телекомунікацій у веденні свого бізнесу. Однак, по великому рахунку, ця тимчасова “свобода“ дуже дорого коштуватиме не тільки стратегічному розвиткові українських телекомунікацій, але й майбутньому телекомунікаційному бізнесу цих операторів і провайдерів.


4.5 Вибір і обґрунтування оптимального сценарію розвитку


Зважуючи переваги і недоліки кожного із розглянутих сценаріїв для розвитку телекомунікацій , доцільно обрати другий варіант сценарію, в основному, за таких міркувань:

а) розвиток складових системи телекомунікацій України за цим сценарієм дозволяє реалізувати, в основному, зазначені у Концепції напрямки розвитку телекомунікацій;

б) завдяки застосуванню компенсаційного фонду загальнодоступних послуг, а також коштів державного бюджету для забезпечення соціальних гарантій населенню в частині телекомунікаційних послуг, практично не порушується ринковий механізм розвитку українських телекомунікацій, що склався останніми роками і доволі успішно функціонує;

в) ймовірність добровільно-регуляторного об’єднання інвестиційних можливостей трьох основних операторів телекомунікацій (Укртелеком, Київстар та UMC) на даній фазі розвитку ринкових відносин в Україні є невеликою.

г) виходячи з невідпорності побудови у недалекому майбутньому НІІ України, яка у своїй основі повинна мати конверговану (стаціонарно-рухому, комунікаційно-інформаційну) телекомунікаційну інфраструктуру, другий варіант може і має бути доповнений підготовчими роботами до побудови НІІ у вигляді розробки і дослідної експлуатації пілот-проекту NGN-UА. Такі роботи передбачено положеннями Концепції, він відносно необтяжливий за фінансуванням (приблизно 300 млн. грн.) і ймовірність його успішної реалізації висока. Оскільки результати розробки пілот-проекту NGN-UА та досвід його будівництва і дослідної експлуатації мають бути доступними усім операторам і провайдерам телекомунікацій, то можна в значній мірі розраховувати на фінансову участь в ньому операторів і провайдерів телекомунікацій, принаймні основних.

Отже, для детальної розробки подальших планів оптимальним слід вважати другий варіант сценарію розвитку телекомунікацій, доповнений пілот-проектом NGN-UА.

Підбиваючи підсумок міркуванням про найбільш доцільні шляхи розвитку телекомунікаційного ринку в найближчому і віддаленому майбутньому, варто підкреслити, що наукові дослідження мають стати основою як планування, так і реалізації численних заходів і завдань, які мають виконуватися узгоджено, з певною синхронізацією зусиль суб’єктів телекомунікацій. Надто складними є завдання розвитку, а також засоби і технології, за допомогою яких доцільно вести цей розвиток в Україні. Сфера телекомунікацій є наукоємною і належить до пріоритетних напрямів державної політики України.

Наукові дослідження мають бути сконцентровані навколо тематики NGN і стати базовим, стрижневим завданням пілот-проекту NGN-UA. Цей пілот-проект має відкрити в Україні широке поле діяльності для усіх операторів і провайдерів телекомунікацій. Головною метою цих наукових досліджень є вироблення експериментально перевірених принципів створення NGN-UA на основі величезного досвіду, накопиченого в розвинутих країнах (і позитивного, і негативного), і які б мали перспективу в Україні на 10-15 років.

Як складові цього завдання мають бути виконані такі роботи:

– опанування значною групою вітчизняних фахівців (переважно молодого віку) доступного пласту інформації щодо ідеології і варіантів реалізації NGN в технічно-розвинених країнах, а також досвіду створення і експлуатації NGN-фрагментів телекомунікаційних мереж в Україні;

– аналіз тенденцій у розвитку принципів побудови NGN і аналітична перевірка їх на перспективність;

– пошук організаційних і стандартизованих технічних рішень, придатних для використання в умовах України для створення і розвитку NGN-UA;

– вибір стратегічних партнерів для реалізації NGN-UA;

– розробка за участю вітчизняних операторів і провайдерів телекомунікацій генерального плану створення NGN-UA;

– розробка системного проекту (основних положень) NGN-UA;

– науковий супровід проектних і будівельних робіт дослідного фрагменту NGN-UA;

– складання програми випробувань і дослідної експлуатації дослідного фрагменту NGN-UA і участь у її реалізації;

– узагальнення результатів випробувань і дослідної експлуатації дослідного фрагменту NGN-UА та корекція системного проекту NGN-UA.

Внаслідок багатоаспектності наукових досліджень NGN, у виконанні даного завдання має брати участь велика кількість фахівців із різних наукових установ України (галузі зв’язку та інформатизації, НАНУ, Держкомтелерадіо, тощо).

За попередніми оцінками, над науковими дослідженнями за тематикою NGN-UA потрібна праця близько 200 науковців на протязі 3-4 років. З урахуванням допоміжного персоналу, над виконанням даного завдання має працювати близько 500 працівників. Виходячи з цього, загальний обсяг фінансування даного завдання оцінюється у 140 млн. грн. Джерелом фінансування цього завдання мають бути кошти державного бюджету, оскільки пілот-проект має науково-дослідницьке спрямування в інтересах усіх суб’єктів інформаційно-телекомунікаційної сфери України, а державний бюджет за Законом України “Про наукову і науково-технічну діяльність” має забезпечувати виконання більшості прикладних наукових і науково-технічних робіт, у тому числі, й у сфері телекомунікацій.


ВИСНОВКИ


1. Проведений аналіз телекомунікаційного ринку України за період 2002-2006 років дозволив кількісно визначити основні характеристики цього розвитку, ступінь відповідності даного ринку потребам користувачів та тенденціям розвитку аналогічних ринків в інших країнах, а також намітити доцільні шляхи розвитку цього ринку, базуючись на результатах аналізу.

2. За період 2002-2006 років обсяг телекомунікаційного ринку виріс в 3,2 рази – від 9,9 до 32 млрд. грн., основному за рахунок дуже швидкого (в 7,5 разів – від 2,7 до 20,2 млрд. грн.) розвитку сегменту послуг рухомого зв’язку.

3. Дуже високі темпи зростання сегменту послуг рухомого зв’язку призвели до збільшення частки цього сегменту на телекомунікаційному ринку з 27,3% до 63,1%. Оскільки мережі рухомого зв’язку виконують у десятки разів менший обсяг телекомунікаційної роботи для споживачів телекомунікаційних послуг, ніж фіксовані мережі, така частка сегменту послуг рухомого зв’язку свідчить про гіпертрофію розвитку цього сегменту телекомунікаційного ринку в Україні.

4. Гіпертрофований розвиток сегменту послуг рухомого зв’язку, монополізуючи обмежений ресурс країни – платоспроможність споживачів телекомунікаційних послуг (яка знаходиться на рівні 5-8% від ВВП країни), значно ускладнює розвиток інших сегментів телекомунікаційного ринку, а також розв’язання загальних проблем розвитку телекомунікацій в Україні.

5.З огляду на монопольне становище сегменту послуг рухомого зв’язку і високу прибутковість діяльності операторів в цьому сегменті, саме на операторів цього сегменту телекомунікаційного ринку доцільно покласти зобов’язання по забезпеченню населення телекомунікаційними послугами за соціальними нормативами (в межах прожиткового мінімуму), належний розвиток системи загальнодоступних послуг, а також проведення робіт по створенню в Україні багатооператорської Національної мережі наступного покоління (NGN-UA).

6. Шляхом порівняння основних показників розвитку телекомунікацій України з аналогічними показниками інших країн світу, а також з теоретично доцільними значеннями цих показників в Україні, визначено кількісні орієнтири розвитку телекомунікацій в Україні на кінець 2011 року: щільність фіксованих телефонів – 31%, щільність користувачів рухомого зв’язку – 92%, щільність користувачів Інтернет – 50%.;

7. Розгляд доцільних шляхів розвитку телекомунікаційного ринку України у середньостроковому періоді виявив можливу загрозу значного недовикористання інвестиційного потенціалу телекомунікаційної сфери у цьому періоді. Для обраного, найбільш доцільного варіанту розвитку воно може скласти близько половини інвестиційного потенціалу сфери телекомунікацій. Може скластися дефіцит комерційно привабливих видів діяльності у сфері телекомунікацій, що призведе до відтоку інвестицій і до гальмування розвитку телекомунікаційного ринку.

Очевидно, що необхідні більш глибокі дослідження даної проблеми і напрацювання дієвих пропозицій по прискоренню телекомунікаційного розвитку України за натуральними (щільнісними) показниками. Наприклад, доцільно розглянути можливість завчасного вкладання інвестицій у побудову системи місцевих ВОЛЗ, або можливість непідвищення (і, навіть, зменшення) тарифів на телекомунікаційні послуги на величину недовикористання інвестиційного потенціалу.

8. Результати проведених досліджень можуть слугувати базою для наступних наукових досліджень технічних і економічних аспектів розвитку телекомунікаційного ринку в Україні. Дослідження такої спрямованості потрібно проводити регулярно з тим, щоб вчасно виявляти проблеми розвитку і розробляти ґрунтовні рекомендації з їх розв’язання. Це допоможе прискорити розвиток важливої телекомунікаційної (а в майбутньому – інфокомунікаційної) інфраструктури в Україні, навіть за скрутних економічних умов її розвитку.

Результати проведених досліджень будуть також корисними при проведенні контролю ходу виконання основних робіт з розвитку телекомунікаційного ринку, а також при розробці базових документів розвитку телекомунікацій в Україні.


ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ


1. Воробієнко П.П. та ін. Наукове обґрунтування стану та проблем розвитку електрозв’язку. “Зв’язок“, № 1, 2002.

2. Гребенніков В.О. Макроекономічні особливості розвитку інфокомунікацій України. “Зв’язок”, № 4, 2002.

3. Шоломко Д. Телекоммуникации в финансах. “Сети и телекомуникации”, № 5, 2006.

4. Степанчиков С. Мобильный перегрев. “Зеркало недели”, 15 июля 2006.

5. Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України. Закон України № 1602-ІІІ від 23.03.2000.

6. Про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку та складання проекту державного бюджету. Постанова Кабінету міністрів України № 621 від 26.04.2003.

7. Льюис К.Д. Методы прогнозирования экономических показателей. “Финансы и статистика”, М., 1986.

8. Варакин Л.Е. Основы теории развития инфокоммуникаций и ее практическое применение. В кн. “Связь России в ХХІ веке”, Международная академия связи, М., 1999.

9. Концепція розвитку телекомунікацій в Україні до 2010 року. Затверджена Розпорядженням Кабінету міністів України № 316-р від 07.06.2006.

10. World Bank. World Development Indicator Database. April, 2005. ссылка скрыта

11. CIA Factbook. ссылка скрыта…

12. Statistics on the Information Society in Europe. European Comission. Eurostat. Theme 4.Industry trade and services, 2003. ссылка скрыта…

13. United Nations Statistics Division – Millenium Indicator Database. 2003. ссылка скрыта

14. ITU. World Basic Indicators. nt/ITU-D/ict/statistics/at_glance/

15. Статистичний щорічник України за 2005 рік. Видавництво “Консультант”, Київ, 2006.

16. Europe & CIS's telecommunication/ICT markets and trends. ITU, 2005. ссылка скрыта

17. Держзв’язку Мінтрансзв’язку України. Електрозв’язок. Стан галузі. ссылка скрыта

18. Держкомстат України. Статистична інформація. ссылка скрыта

19. Глобальная статистика Украинского Интернета. Сентябрь, 2005. ссылка скрыта

Copyright © 2023. All rights Reserved.