Державне підприємство Український науково-дослідний інститут зв’язку (ундіз) вул. Солом’янська,13, м. Київ-110, 03680 Тел. 380 44. 248 87 54, факс: 380 44
| Вид материала | Документы |
- Вплив системи прямого продажу на розвиток малого та середнього бізнесу в Україні, 83.47kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни інститут інноваційних технологій, 110.63kb.
- Правила визначення фізичного зносу житлових будинків, 2337.82kb.
- Правила визначення фізичного зносу житлових будинків, 2313.41kb.
- Державне агентство земельних ресурсів україни держземагентство, 55.21kb.
- Державне агентство земельних ресурсів україни держземагентство, 98.62kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни інститут інноваційних технологій, 14.49kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни інститут інноваційних технологій, 65.7kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни інститут інноваційних технологій, 75.24kb.
- Стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи, 1257.32kb.
4.2 Пріоритети розвитку телекомунікацій
Пріоритети розвитку телекомунікацій є подальшою декомпозицією цілей розвитку. З урахуванням положень Концепції [9] та порушених раніше у аналізі проблем розвитку і можливостей з їх розв’язання, пріоритети розвитку телекомунікацій України можна визначити таким чином:
1) розвиток випереджаючими темпами транспортних мультисервісних телекомунікаційних мереж для задоволення потреб усіх споживачів телекомунікаційних послуг (населення, підприємства, оператори і провайдери телекомунікацій, система спецмереж, система телерадіомовлення, тощо);
3) розширення ємності і пропускної спроможності мереж доступу до транспортних телекомунікаційних мереж з використанням перспективних технологічних рішень, у тому числі, з широким використанням радіотехнологій;
5) прискорений розвиток мереж в сільських, гірських місцевостях і депресивних регіонах з використанням найбільш ефективних технологій;
6) приведення системи нумерації телекомунікаційних мереж до європейських стандартів;
7) розвиток та оптимізація усіх елементів телекомунікаційної інфраструктури українського сегменту мережі Інтернет, включно із системою транзиту Інтернет-трафіка, з метою усунення телекомунікаційних бар’єрів для розвитку Інтернет в Україні;
8) поступовий перехід від аналогових до цифрових мереж ефірного і кабельного телерадіомовлення з метою підвищення їх техніко-економічних показників, у тому числі, показників енергоспоживання, надійності і якості роботи;
9) створення технічних можливостей в телекомунікаційних мережах для альтернативного вибору постачальників телекомунікаційних і інформаційних послуг;
10) створення можливості розвитку розподілених інформаційно-довідкових служб та служб екстреного виклику, включно із службою допомоги (112), забезпечивши доступ до цих служб абонентів мобільного зв’язку;
11) підготовка основи для розгортання Національної багатооператорської мережі наступного покоління на основі мультисервісних транспортних телекомунікаційних мереж;
12) підготовка конвергенції існуючої телефонної мережі з Національною мережею наступного покоління;
13) прискорене впровадження радіотехнологій рухомого (мобільного) зв’язку та використання систем стаціонарного радіодоступу;
14) проведення робіт зі створення Національної системи супутникового зв’язку;
15) урахування потреб розвитку та модернізації спеціальних телекомунікаційних мереж, що забезпечують потреби національної безпеки та оборони держави
Найбільш пріоритетним напрямком розвитку телекомунікаційних мереж у наступному середньостроковому періоді слід вважати прискорений розвиток мереж місцевого телефонного зв’язку, за допомогою яких надаватимуться основний вид загальнодоступних послуг, визначених Законом України “Про телекомунікації”.
При цьому мають враховуватись такі основні положення розвитку системи загальнодоступних телекомунікаційних послуг в Україні:
а) Загальнодоступні телекомунікаційні послуги мають надаватися усім бажаючим за регульованими державою тарифами при наявності у операторів або провайдерів телекомунікацій технічних можливостей. Для розширення загальнодоступності телекомунікаційних послуг слід прискорити нарощування технічних можливостей телекомунікаційних мереж. Збитки, яких оператори або провайдери телекомунікацій будуть зазнавати при забезпечення і наданні таких послуг, слід компенсувати за допомогою спеціального механізму, створення якого передбачено Законом (далі – компенсаційний механізм).
б) Відповідно до положень Закону України “Про державні соціальні стандарти і соціальні гарантії” та у відповідності з Державним класифікатором соціальних стандартів і нормативів, в галузі зв’язку розроблені і проходять стадію узгодження та затвердження норми забезпечення населення послугами зв’язку, у тому числі, послугами телефонного, телеграфного, комп’ютерного зв’язку та послугами передачі телерадіомовних програм. Затвердження цих норм дасть змогу визначати та обґрунтовувати видатки державного та місцевих бюджетів на соціальний захист і забезпечення населення в частині послуг зв’язку, що входять до споживчого кошика мінімального прожиткового мінімуму.
в) У період 2007-2011 років слід, в першу чергу, забезпечити доступ практично усього населення України (не менше 99,9%) до загальнодоступних телекомунікаційних послуг через пункти колективного доступу (універсальні таксофони, переговорні пункти, тощо) шляхом розвитку мережі цих пунктів в усіх населених пунктах України з кількістю мешканців більше 50. Час доступу до найближчого пункту надання загальнодоступних телекомунікаційних послуг без застосування транспортних засобів має бути меншим 30 хвилин.
Для виконання цього завдання потрібно досягти введення близько 28 тис. універсальних таксофонів і залучення інвестицій обсягом близько 280 млн. грн., а також передбачити компенсацію збитків операторам пунктів колективного доступу у невеликих населених пунктах;
г) Необхідно продовжити розвиток і оновлення стаціонарних телефонних мереж, забезпечуючи середньорічне введення не менше 800 тис. телефонних номерів, із яких не менше 400 тис. мають вводитися на заміну ємності електромеханічних АТС. Для виконання даного завдання необхідно у період 2007-2011 років досягти залучення інвестицій близько 5 млрд. грн.;
д) Необхідно збільшити абонентську ємність сільської телефонної мережі на менше, ніж на 400 тис. номерів, і телефонізувати за рахунок цього усі соціально значимі об’єкти у сільській місцевості: навчальні та дитячі дошкільні заклади, медичні установи, клуби, бібліотеки, громадські приймальні, тощо;
д) Необхідно сформувати особливі умови надання ліцензій на надання послуг мобільного зв’язку, щоб залучити операторів мереж мобільного зв’язку до надання загальнодоступних телекомунікаційних послуг в населених пунктах сільських і гірських місцевостей та в депресивних регіонах.
Обмеженість інвестицій, на які може розраховувати сфера телекомунікацій, все ж вимагає більш реальних для України орієнтирів розвитку. Тому є доцільним визначити реальні орієнтири розвитку за показниками телекомунікаційного розвитку наших найближчих сусідів, особливо таких, які нещодавно вступили до EU, наприклад, Польщі, Чехії, Угорщини. За даними 2003 року [16], значення основних показників телекомунікаційного розвитку у наших сусідів були такими (таблиця 4.1).
Таблиця 4.1 – Основні показники телекомунікаційного розвитку
деяких країн-сусідів України (на кінець 2003 року)
-
Шст
Щрт
Щік
Польща
30,7
45,1
23,2
Чехія
36,0
96,5
30,8
Естонія
34,2
77,7
44,4
Росія
25,3
24,9
6,8
Для більш обґрунтованого вибору практичних орієнтирів розвитку українських телекомунікацій до 2011 року доцільно також узяти до уваги усереднені оцінки показників телекомунікаційного розвитку країн Європи на кінець 2005 року [16] (таблиця 4.2).
Таблиця 4.2 – Оцінки основних показників телекомунікаційного розвитку
країн Європи (на кінець 2005 року)
| Регіони Європи | Шст | Щрт | Щік |
| Західний | 56,2 | 94,0 | 51,4 |
| Центрально-східний | 28,9 | 58,9 | 19,6 |
| Балтія | 23,5 | 77,2 | 52,5 |
| СНД | 22,6 | 47,1 | 11,5 |
Враховуючи актуальність прискореного телекомунікаційного розвитку України для каталізації процесів її економічного та соціального розвитку, слід поставити більш-менш амбітну мету наближення ступеню телекомунікаційного розвитку України до розвитку телекомунікацій країн західної Європи у 2005 році (перший рядок таблиці 4.2). Однак, при цьому корисно врахувати підмічену в аналізі [16] тенденцію зменшення щільності фіксованої частини ТМЗК в розвинених країнах і зменшення темпів її розвитку у інших регіонах Європи за рахунок еквівалентної заміни функцій фіксованих телефонів функціями рухомих телефонів. Так, у Фінляндії і Португалії вже приблизно 33% домогосподарств (сімей) не мають фіксованих телефонів при наявності у цих домогосподарствах одного, чи більше, рухомих телефонів.
Цю тенденцію можна пояснити, очевидно тим, що питомі витрати на телефонізацію методами стільникових мереж другого покоління стали значно меншими за витрати на телефонізацію методами проводових мереж попереднього покоління (ISDN). Це підтверджують у десятки разів більш високі темпи розвитку рухомих мереж ніж темпи розвитку фіксованих телефонних мереж в усіх країнах світу, а також оцінки питомих (на один номер) капітальних витрат на інфраструктуру стільникових мереж (базові станції, контролери базових станцій, комутатори рухомого зв’язку). Стає очевидним, що тепер основну увагу при нарощуванні ємності ТМЗК України, особливо у сільській місцевості, слід приділити розвиткові її рухомої частини.
З урахуванням вищенаведених міркувань даного підрозділу, а також з урахуванням заданого у Концепції обсягів приросту ємності фіксованої частини ТМЗК (2 млн. номерів), основні показники телекомунікаційного розвитку України на кінець 2011 року доцільно встановити такими
Щст = 31% ; Щрз = 91% ; Щік = 50% .
Доречно зауважити, що щільність рухомого зв’язку має визначатися за кількістю реальних споживачів, а не за кількістю відкритих рахунків або рухомих телефонних трубок.
Зазначена трійка основних показників телекомунікаційного розвитку України на кінець 2011 року не охоплює такі важливі види телекомунікаційних мереж, як мережі передачі звукових та телевізійних програм (мережі телерадіомовлення), та мережі швидкісного доступу до Інтернет.
Послуги телерадіомереж лишатимуться найбільш масовими телекомунікаційними послугами і у віддаленій перспективі, тому їх розвиткові (в основному, їх цифровізації) слід приділити також значну увагу і кошти. Сьогодні телерадіомережі в Україні забезпечують доставку сигналів багатьох програм до десятків мільйонів радіо- і телевізійних приймачів, які щодня забезпечують практично усе населення загальносвітовою, загальнодержавною, регіональною, місцевою, а також побутово-розважальною інформацією. Їх щільність в Україні наближається до 100% за основними програмами.
Відповідно до світових тенденцій, в Україні постає задача цифровізації телерадіомовлення і відповідної модернізації телерадіомереж. Суттєвим ускладненням у цьому є наявність багатьох (до десятка) варіантів побудови телерадіомереж. Тому, перш ніж ставити конкретні кількісні завдання по цифровізації телерадіомереж, необхідно провести низку ґрунтовних НДР (а може й ДКР зі створенням дослідних фрагментів мереж) для визначення найбільш перспективної і економічної системи передачі сигналів звукових і телевізійних програм у цифровому форматі. Очевидно, що така система має обиратися з врахуванням світової тенденції до конвергенції усіх раніш окремих мереж у єдину за принципами, багатооператорську мережу NGN.
Головним же завданням на наступному періоді у частині телерадіомереж має стати підтримання досягнутої щільності покриття території України сигналами звукових і телевізійних програм при здійсненні переходу з аналогових систем телерадіомовлення до цифрових.
Швидкісний доступ до Інтернет буде найбільш масовим у віддаленій перспективі і, можливо, стане універсальним засобом доступу до телекомунікаційних послуг, включно із послугами телерадіомовлення. В усьому світі сьогодні спостерігається стрімке зростання кількості швидкісних підключень до Інтернет. В цитовані аналітичній роботі [16] розвиток швидкісного доступу до Інтернет вважається як один із важливих показників телекомунікаційного розвитку країн. У 2003 році в Європі вже було 22,5 млн. швидкісних підключень до Інтернет, що становило 20,9% від усієї кількості користувачів Інтернет. Найвищим цей показник був у Бельгії (59,5%), услід за нею йшла Естонія (58%). У 2004 році абсолютна щільність (по відношенню до кількості населення країни) швидкісних підключень серед країн Західної Європи була в межах від 10,3% (Великобританія) до 19,4% (Нідерланди). Темпи поширення цього виду підключень обчислюються десятками відсотків на рік і цей сегмент телекомунікаційного ринку там швидко розвивається.
В перспективі також треба приділити певну увагу розвитку швидкісних підключень до Інтернет. Саме швидкісний доступ дозволить у перспективі отримати усі переваги конвергованих рішень NGN, тобто швидкісний доступ стане головною складовою NGN. Наприклад, швидкісний доступ до Інтернет (а у перспективі, і до NGN) дозволить доставляти користувачам практично необмежену кількість звукових і телевізійних програм, тоді як телерадіомережі суттєво обмежують вибір програм, доводячи у віддалених місцевостях їх вибір двома-трьома програмами.
Суттєвою перепоною до постановки конкретних кількісних завдань з розвитку швидкісного доступу до Інтернет в Україні є велика кількість (більше десятка) практично використовуваних систем доступу, включно з кількома конкуруючими системами радіодоступу. Тому головним завданням у цьому напрямку телекомунікаційного розвитку України є проведення ряду НДР (а можливо, і ДКР з дослідними фрагментами мереж) для вибору найбільш перспективних і економічних варіантів швидкісного доступу до Інтернет (NGN). Це є необхідною підготовчою стадією до широкого розгортання цифрових систем телерадіомовлення і швидкісного Інтернет у позанаступному періоді (2012-2016 років)
4.3 Можливі сценарії розвитку телекомунікацій в Україні
Загальний хід майбутніх робіт краще уявляти (моделювати) у вигляді сценарію розвитку – загальної схеми подій у розвитку телекомунікацій. Він є першим кроком деталізації стратегії розвитку телекомунікацій в Україні. Сценарій в значній мірі визначатиме успішність і результативність розвитку телекомунікаційної сфери. Очевидно, що сценарій не може бути жорстко задано і точно виконано – дуже багато факторів впливають на хід подій розвитку телекомунікацій, як зовнішніх (поза Україною) так і внутрішніх. Однак дотримання певного початкового сценарію допомагає у реалізації стратегії розвитку, у досягненні поставлених цілей, у підвищенні ефективності виконуваних робіт.
Варто згадати, що стратегія розвитку телекомунікацій у Концепції визначена як сукупність трьох основних видів діяльності суб’єктів телекомунікацій – розвиток телекомунікаційних мереж, консолідація діяльності суб’єктів телекомунікацій і державна підтримка розвитку телекомунікацій. Основним видом стратегічної діяльності, звичайно, є розвиток телекомунікаційних мереж, інші два види є допоміжними, але суттєво важливими для цілеспрямованості, результативності і ефективності розвитку.
Не викликає сумніву, що консолідація діяльності суб’єктів телекомунікацій у розв’язанні успадкованих та майбутніх проблем розвитку українських телекомунікацій, може суттєво зменшити негативні наслідки впливу зовнішніх і внутрішніх факторів та підсилити позитивні можливості їх впливу. Це і призведе до підвищення результативності та ефективності розвитку українських телекомунікацій.
Державна підтримка розвитку українських телекомунікацій дозволить швидко створити оптимальні умови для злагодженої і успішної діяльності суб’єктів телекомунікацій, організувавши своєчасно правове, нормативне, наукове забезпечення розвитку, компенсувавши комерційні втрати суб’єктів телекомунікацій при розвитку і наданні соціально- або економічно важливих телекомунікаційних послуг.
Розглянемо три можливих варіанти сценарію розвитку телекомунікацій, які відрізняються рівнем консолідації зусиль і ресурсів господарюючих суб’єктів телекомунікаційної сфері та рівнем державної підтримки її розвитку.
Перший можливий варіант сценарію передбачає продовження існуючого сценарію розвитку з подальшим зменшенням державного впливу на розвиток телекомунікацій.
Буде зведено до мінімуму тарифне регулювання, послаблені ліцензійні вимоги, не буде дієво контролюватися виконання правил надання послуг і взаємодія мереж окремих операторів, не буде створено систему нормування та контролю якості телекомунікаційних послуг, не буде діяти компенсаційний механізм загальнодоступних послуг, не буде здійснюватися держбюджетна підтримка забезпечення населення телекомунікаційними послугами у межах споживчого кошика прожиткового мінімуму, не буде відроджено наукове забезпечення державної і технічної політики в телекомунікаціях.
Державна підтримка сфери телекомунікацій буде, як і сьогодні, мінімальною і недостатньою. Діяльність Центрального органу виконавчої влади в галузі зв’язку (ЦОВЗ) і Національної комісії з питань регулювання зв’язку (НКРЗ), в основному, буде спрямована на посилення конкуренції на ринку телекомунікаційних послуг. Для планомірного та науково обґрунтованого розв’язання проблем розвитку телекомунікацій їм не вистачатиме держбюджетного фінансування.
Розвиток телекомунікацій за першим варіантом відбуватиметься під дією ринкових сил у рамках менталітету суб’єктів телекомунікацій. Підсилиться рівень конкуренції, яка може набути жорстких, нечесних і економічно неефективних форм. Очевидно, з’являться економічні втрати від хаотичної і жорсткої конкуренції (побудова зайвих телекомунікаційних потужностей, банкрутство соціально-необхідних сегментів телекомунікаційного ринку, ліквідація деяких телекомунікаційних підприємств внаслідок їх недосконалої або помилкової технічної політики, тощо). Внаслідок неузгодженості дій суб’єктів телекомунікацій, жорсткої конкуренції між сферами їх впливу, можливе недоінвестування сфери телекомунікацій за рахунок відпливу інвестиційних ресурсів телекомунікацій у інші сфери економіки України і, навіть, за кордон.
Другий можливий варіант сценарію відрізнятиметься тим, що ЦОВЗ і НКРЗ за активної державної підтримки будуть вдосконалювати свою діяльність та підвищувати її ефективність, буде проводитися науково обґрунтована державна і технічна політика розвитку телекомунікацій, спрямована на розв’язання проблем, які ринковими методами не розв’язуються.
До таких проблем відносяться:
– розвиток системи надання загальнодоступних послуг для населення та держбюджетних організацій та установ;
– забезпечення населення сільських, гірських та депресивних населених пунктів телекомунікаційними послугами в межах соціальних нормативів прожиткового мінімуму;
– врахування потреб спеціальних телекомунікаційних мереж для потреб державного управління, служб національної безпеки та оборони.
Будуть проведені поглиблені і достатні за широтою тематики НДР, за результатами яких будуть вдосконалені ринкові механізми розвитку телекомунікацій з тим, щоб розвиток зазначених соціально-, економічно та державно важливих сегментів ринку телекомунікаційних послуг став комерційно привабливим.
В цьому варіанті буде також приділятися державна увага підвищенню ефективності ринкового механізму розвитку телекомунікацій взагалі, зменшенню конкурентних втрат та відтоку інвестицій сфери телекомунікацій, підвищенню ролі і доходності цієї сфери в економіці України, як істотного джерела надходжень до державного бюджету. Однак повністю ліквідувати конкурентні втрати і відтік інвестицій сфери телекомунікацій в цьому варіанті не вдасться.
Третій можливий варіант сценарію відрізняється від другого варіанту практично повною узгодженістю діяльності суб’єктів телекомунікацій і спрямуванням цієї діяльності на розв’язання проблем розвитку телекомунікацій в Україні при найбільш ефективному використання наявних ресурсів розвитку. Конкурентні втрати в цьому варіанті будуть повністю ліквідовані, прогнозований обсяг інвестицій телекомунікаційної сфери у період 2007-2011 років буде використано повністю. Відтік інвестицій із телекомунікаційної сфери припиниться за рахунок вкладання їх у довгострокові, перспективні, науково обґрунтовані проекти.
Реалізація цього варіанту найбільш проблематична і можлива за трьох важливих умов.
По-перше, основні суб’єкти телекомунікацій мають узгодити спільну програму розвитку і, тим самим, зобов’язатися її виконати за рахунок, в основному, власних коштів.
По-друге, Кабінет Міністрів України, ЦОВЗ і НКРЗ злагодженими діями створюють умови для успішного виконання програми розвитку суб’єктами телекомунікацій, включно з необхідними для цього видами забезпечення – правового, нормативного, наукового, метрологічного, кадрового.
По-третє, в повному обсязі здійснюється держбюджетна підтримка в частині соціально-, економічно- та державно необхідних телекомунікаційних послуг.
Коротко кажучи, у цьому сценарії приватний телекомунікаційний бізнес і держава, будучи по-різному зацікавленими у розширенні і осучасненні телекомунікаційної сфери України, об’єднують свої ресурси і можливості задля прискореного і ефективного розвитку телекомунікацій, розширення ринку телекомунікаційних послуг та підготовки цієї сфери до виконання базової ролі у побудові сучасного інформатизованого, більш продуктивного суспільства в Україні.