Розділ теоретичні передумови формування граматичних
| Вид материала | Документы |
- Формування та моніторинг граматичних, 308.34kb.
- 3 розділ I. Світоглядні передумови формування ідеї прав людини, 428.61kb.
- Зміст, 588.64kb.
- Розділ 1 Теоретичні основи формування та використання трудового потенціалу регіону, 665.88kb.
- Розділ Теоретичні основи формування конкурентоспроможності національної економіки, 632.13kb.
- Дивідендна політика акціонерного товариства, 142.9kb.
- Розділ 1 теоретичні основи формування комунікативних умінь майбутнього вчителя музики, 511.7kb.
- Назва реферату: Технологія навчання іншомовного матеріалу Розділ, 120.38kb.
- Рекомендації щодо застосування запропонованої моделі Висновки до другого розділу, 166.6kb.
- Міністерство освіти І науки україни львівська комерційна академія На правах рукопису, 1056.79kb.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЗМІСТ
ВСТУП.....................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ГРАМАТИЧНИХ . НАВИЧОК У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
1.1. Психолого – педагогічні особливості формування граматичних . . . навичок у початковій школі........................................................................................................................6
1.2.Методичний аспект навчання граматики англійської мови в . . . початковій школі
1.2.1 Цілі та зміст навчання граматики в початковій школі................10
1.2.2 Методика формування і контролю граматичних навичок у . .. навчанні англійської мови в початковій школі...........................14
1.2.3 Особливості навчання та контролю граматичних навичок у .. .... ......... початковій школі................................................... .................21
РОЗДІЛ 2. ВИКОРИСТАННЯ НОВІТНІХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ... У ФОРМУВАННІ ГРАМАТИЧНИХ НАВИЧОК У МОЛОДШИХ . ШКОЛЯРІВ
2.1.Роль та місце інформаційних технологій у процесі навчання іноземної . мови.....................................................................................27
2.2.Аналіз комп'ютерних програм для навчання граматики учнів .. ... ........ початкової школи................................................................................32
РОЗДІЛ 3. КОМП’ЮТЕРНА ПРОГРАМА “WAY AHEAD” ДЛЯ КОНТРОЛЮ . . СФОРМОВАНОСТІ ГРАМАТИЧНИХ НАВИЧОК УЧНІВ . .... ........ ....... ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ
3.1.Опис та система вправ комп’ютерної програми “Way Ahead”.........36
3.2.Серія вправ для контролю сформованості граматичних навичок на . ... основі комп’ютерної програми “Way Ahead”....................................39
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ......................................................46
ДОДАТКИ.................................................................................................49
ВСТУП
В останні роки все частіше піднімається питання про застосування нових інформаційних технологій у початковій школі. Це не тільки сучасні технічні засоби, але й нові форми й методи викладання, новий підхід до процесу навчання. Використання мультимедійних засобів навчання допомагає реалізувати особистісно-орієнтований підхід у навчанні, забезпечує індивідуалізацію й диференціацію навчання з урахуванням особливостей дітей, їхнього рівня навченості, схильностей. Вивчення іноземних мов за допомогою комп'ютерних програм викликає величезний інтерес у учнів. Як показує практика, використання комп’ютерних технологій у початковій школі поки ще обмежене й слабко пов’язане з навчальним процесом.Навчання та контроль знань з іноземної мови школярів за допомогою комп’ютерних засобів перебуває в зародковому стані.
Тому тема наукового дослідження "Контроль сформованості граматичних навичок англійської мови учнів початкової школи за допомогою комп'ютерних технологій" є доволі актуальною.
Об'єкт дослідження: контроль сформованості граматичних навичок англійської мови молодших школярів.
Предмет дослідження: розробка серії вправ з контролю сформованості граматичних навичок англійської мови за допомогою інформаційних технологій.
Мета роботи полягає в розробці та оптимізації серії вправ з контролю сформованості граматичних навичок за допомогою комп’ютерних технологій.
Для досягнення поставленої мети передбачається вирішити наступні задачі:
-виявлення психологічних особливостей молодших школярів, які необхідно враховувати в процесі навчання граматики іноземної мови;
-визначити технології навчання граматики у початковій школі, що забезпечують найбільш ефективне навчання граматики;
-аналіз комп'ютерних програм для навчання граматики. На основі аналізу розробити серію вправ для контролю сформованості граматичних навичок учнів початкової школи в рамках комп’ютерної програми “Way Ahead”.
Для рішення поставлених завдань були використані такі підходи й методи дослідження:
-теоретичний аналіз загальнонаукової, педагогічної, психологічної, методологічної літератури по проблемі дослідження;
-аналіз передового досвіду вчителів і провідних методистів;
-аналіз комп'ютерних програм .
Наукова новизна даного дослідження складається в визначенні переваг застосування комп’ютерних технологій у контролі сформованості граматичних навичок, що дозволяють оптимізувати освітній процес і підвищити ефективність засвоєння навчального матеріалу.
Практична значимість полягає у розробці серії вправ для контролю граматичних навичок для учнів початкової школи з використанням інформаційних технологій, що підвищує якість навчального процесу й ефективність засвоєння матеріалу учнями.
Кваліфікаційна робота включає вступ, три глави, висновки, бібліографію та додатки.
У вступі дане обґрунтування актуальності роботи, визначені мета, об'єкт і предмет дослідження, визначаються завдання і методи дослідження, обґрунтовані наукова новизна, теоретична й практична значимість дослідження.
У першому розділі розглядаються вікові психолого-педагогічні особливості молодших школярів, аналізується методичний аспект навчання граматики англійської мови у початковій школі.
У другому розділі визначається роль та місце інформаційних технологій у процесі навчання іноземної мови та аналізуються комп’ютерні програми для навчання граматики.
Третій розділ присвячений розробці серії вправ для контролю сформованості граматичних навичок учнів 2,3,4 класів з різних граматичних тем та демонстрації уроку з застосуванням таких вправ.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ГРАМАТИЧНИХ НАВИЧОК У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
1.1. Психолого – педагогічні особливості формування граматичних навичок у початковій школі
У початковій школі вивчення іноземної мови дозволяє закласти основи комунікативної компетенції, необхідні й достатні для їхнього подальшого розвитку й удосконалювання в курсі вивчення цього предмета. До початкового етапу відносяться 1-4 класи загальноосвітніх шкіл. Щоб закласти основи комунікативної компетенції, потрібен досить тривалий строк, тому що учням потрібно з перших кроків ознайомитися з іноземною мовою як засобом спілкування. Це означає, що вони повинні вчитися розуміти іншомовну мову на слух (аудиювання), виражати свої думки засобами досліджуваної мови (говоріння), читати, тобто розуміти іншомовний текст, прочитаний про себе, і писати, тобто навчитися користуватися графікою й орфографією іноземної мови при виконанні письмових завдань, спрямованих на оволодіння читанням й усним мовленням, або вміти письмово викладати свої думки. Дійсно, щоб закласти основи по кожному з перерахованих видів мовної діяльності, необхідне накопичення мовних засобів, що забезпечують функціонування кожного з них на елементарному комунікативному рівні, що дозволяє перейти на якісно новий ступінь їхнього розвитку надалі . [6]
Початковий етап важливий ще й тому, що від того, як проходить навчання на цьому етапі, залежить успіх в оволодінні предметом на наступних етапах. Англійський методист Г.Пальмер, що надавав дуже велике значення початку у вивченні іноземної мови, писав: "Take care of the fіrst two stages and the rest wіll take care of іtself".
Крім того, саме на початковому етапі реалізується методична система, покладена в основу навчання іноземній мові, що з перших кроків дозволяє вчителеві ввійти в цю систему й здійснювати навчально-виховний процес відповідно до його основних положень.
Як відомо, побудова початкового етапу може бути різною відносно мовного матеріалу, його обсягу, організації;послідовності у формуванні й розвитку усної й письмової мови; врахуванню умов, у яких здійснюється навчально-виховний процес; розкриття потенційних можливостей самого предмета в рішенні виховних,освітніх і розвиваючих завдань, що стоять перед школою.
У початковій школі ставиться мета закласти основи комунікативної компетенції, тобто сформувати у учнів мінімальний рівень володіння іноземною мовою, що дозволяє їм іншомовне спілкування на елементарному рівні.
Навчання іноземної мови у початковівй школі надає найбільш сприятливі можливості для формування в школярів комунікативно-пізнавальних потреб й інтересів, що забезпечують позитивну мотивацію навчання, тому що ґрунтується на таких психологічних особливостях дітей, як пластичність природних механізмів засвоєння мови, інтенсивне формування пізнавальних процесів, швидке запам'ятовування мовної інформації, особлива здатність до імітації, відсутність мовоного бар'єру й т.д.
Молодший шкільний вік у силу специфіки провідної для цього віку діяльності - гри, дає можливість уже на початковому етапі реалізувати комунікативну спрямованість навчання. [3;4]
У процесі оволодіння навчальним матеріалом переважна більшість дітей 6-7 років орієнтуються на конкретні ознаки речей й явищ. Тому в процесі викладання іноземної мови вчитель повинен взяти активну участь у формуванні й розвитку в молодших класів теоретичного мислення, що вчаться, опираючись при цьому на те, що в дитини вже є. Що ж може бути опорою в з навчання іноземної мови на початковому етапі?
Соболєва М.В. [34] у своїх дослідженнях більшу роль при навчанні іноземної мови в початкових класах відводить наслідуваності, що надає собою мимовільне й довільне прямування якому-небудь зразку, прикладу й проявляється у відтворенні або мовленнєвого й немовленнєвого поводження, учинків. Саме наслідувальність лежить в оволодінні іноземної мови на імітативній основі, що дуже важливо для нашого дослідження, оскільки граматичний матеріал, як і будь-який іншої, щонайкраще засвоюється на імітативно-свідомій і свідомо імітативній основі.
Найважливішою властивістю всякої розумової й практичної діяльності є увага. У молодших школярів краще розвинена мимовільна увага, ніж довільна, тобто дитина в цьому віці легко зосереджується на барвистих і рухливих предметах, але важко освоює нудний (без картинок) текст. Успіх навчальної діяльності більшою мірою залежить саме від довільної уваги, тому дуже важливо в молодших школярів розвивати саме цей вид уваги.
Важливе значення для оволодіння іноземною мовою має такий психологічний процес, як сприйняття. Саме в молодших класах здійснюється перехід від змішаного, фрагментарного сприйняття до розчленованого, осмисленого відбиття речей, подій.
Особливим завданням для вчителів є розвиток уміння логічно й послідовно будувати мову, перебудовувати матеріал у значеннєві блоки. Це особливо важливо для розвитку пам'яті. У цьому віці відбувається перехід до значеннєвого запам'ятовування, тому необхідно навчати дітей спеціальним способам навчання мовного і мовленнєвого матеріалу, розподіляти його за часом.
Тісно пов'язаний з пам'яттю й мисленням такий психічний процес, як уява. Розрізняють мимовільну й довільну, репродуктивну й творчу уяву. У творчій уяві відтворюються й реконструюються ситуації й образи, що не мають місця в дійсності. Одним із проявів вищезгаданого виду уяви є персоніфікація. На її основі може так само відбуватися процес навчання й граматичній стороні іншомовної мови. [12]
Успішне формування навичок й умінь іншомовної мови й усно-мовного спілкування іноземною мовою здійснюється на основі ретельно
відпрацьованого й методично організованого мовного і мовленнєвого матеріалу. Причому в методиці навчання іноземної мови вважається загальновизнаним, що найбільш прийнятною мовною і мовленнєвою одиницею для навчання віддавна є речення. А речення стало прекрасним мовним зразком, що органічно поєднує граматичний, фонетичний і лексичний аспекти мови в готове для вживання мовне ціле – речення. (С.Ф. Шатилов). Речення являє собою найменшу одиницю мови, що виражає відносно закінчену думку. У літературі підкреслюється, що активному засвоєнню в початковій школі підлягають саме прості речення [40], які відтворять лексико-граматичний, комунікативний й інший аспекти, що забезпечують розвиток у дітей понятійного мислення й формування в них уміння використати іноземну мову як засіб спілкування.
Для вираження лексико-логічного, комунікативного й всього іншого аспектів речення, підкреслює Слободчиков В.А, "слугують різні лексичні, граматичні й фонетичні засоби, які взагалі ж ті самі у всіх мовах. Однак ступінь участі цих засобів у реалізації аспектів речення в конкретних мовах неоднакова" [35].
Все це, безумовно, необхідно враховувати при навчанні молодших школярів граматики.
Таким чином, з огляду на психологічні особливості молодших класів, що вчаться, можна зробити загальний методичний висновок: те, що в іноземній мові збігається з рідною може бути засвоєно дітьми переважно на імітативній основі, з опорою на механізми наслідування; те, що в іноземній мові явно відрізняється від рідної, учень повинен так чи інакше усвідомити, зрозуміти цю відмінність й опанувати іншомовним явищем у результаті виконання необхідної кількості вправ.
При навчанні іноземній мові на початковому етапі учні, здійснюючи ту або іншу діяльність, опановують комунікативним механізмом, достатнім для реалізації іншомовного спілкування на елементарному рівні.
Отже, для формування у молодших школярів мінімального рівня володіння іноземною мовою треба враховувати психологічні особливості дітей: наслідувальність, увагу ( краще розвинена мимовільна увага, ніж довільна ), сприйняття (перехід від змішаного, фрагментарного сприйняття до розчленованого), пам’ять, уяву (персоніфікація).
1.2. Методичний аспект навчання граматики англійської мови в початковій школі
1.2.1 Цілі та зміст навчання граматики в початковій школі.
Зміст навчання іноземної мови у середній школі залежить від соціального замовлення суспільства і детермінується певним станом його історичного розвитку. Програмою для середньої школи визначено той мінімум, яким мають оволодіти учні на кожному етапі навчання (у початковій школі, в основній школі, у старшій школі) і у кожному класі. Етапи навчання характеризується різною тематикою для спілкування, різним обсягом навчального матеріалу, різними методами, формами і видами навчальної діяльності відповідно до рівня розвитку учнів, їхніх інтересів і досвіду. У зв’язку з цим етапи мають свої цілі і завдання.
У програмі на початковому етапі навчання іноземній мові реалізуються наступні цілі:
-формувати у дітей готовність до спілкування іноземною мовою й позитивний настрій до подальшого його вивчення;
-формувати елементарні комунікативні вміння в 4-х видах мовної діяльності (говорінні, аудировании, читанні, листі) з урахуванням мовних можливостей і потреб молодших школярів;
-формувати деякі універсальні лінгвістичні поняття, спостережувані в рідній й іноземній мовах, розвиваючи цим інтелектуальні, мовні й пізнавальні здатності учнів.
При досягненні поставлених цілей ураховуються психологічні особливості молодших школярів.
У початковій школі (2—4 класи) важливо зацікавити учнів у вивченні іноземної мови, викликати в них позитивне ставлення до предмета, вмотивувати необхідність і значущість володіння іноземною мовою як неповторним засобом міжкультурного спілкування. Початкова школа має забезпечити наступність і безперервність процесу навчання іноземної мови у всьому курсі середньої школи, сформувати базові навички і вміння, необхідні для подальшого розвитку комунікативної компетенції в основній і старшій школі. Вона має виховувати комунікативні потреби у пізнанні інших країн і народів, у пошуку друзів не тільки для спілкування, але й для розв’язання певних проблем власної життєдіяльності. На цьому етапі здійснюється формування навичок і вмінь спілкування в усній і писемній формах у межах визначених сфер і ситуацій у відповідності до вікових особливостей учнів і їхніх інтересів, на основі використання для цього прийнятих мовленнєвих зразків. Учні вчаться виконувати нескладні творчі вправи і завдання, спрямовані на розвиток креативного мислення, у них формуються вміння переносити засвоєний навчальний матеріал в інші ситуації спілкування, давати оцінку певним явищам і діям.
Для успішної реалізації освітньо-розвивального потенціалу іноземної мови у початковій школі необхідно сприяти тому, щоб процес залучення учнів до вивчення предмета не тільки розширював їхній світогляд, але й сприяв би глибшому розумінню власної культури та її ролі в духовному та моральному розвитку людства.
Процес навчання іноземної мови у початковій школі організовується відповідно до мережі годин, визначених навчальним планом, і з урахуванням можливості збільшення їх кількості за рахунок варіативної частини. У зв’язку з цим для повноцінного забезпечення навчального процесу вчитель, окрім підручника, який використовує у своїй роботі, може залучати інші засоби, адаптуючи їх до умов навчання.
Згідно з навчальною програмою [28] , вимоги та зміст навчання граматики у початковій школі наступні:
у другому класі:
Граматичні структури засвоюються імпліцитно (шляхом сприймання мовленнєвих зразків у комунікативних ситуаціях).
Мовна компетенція (граматична правильність мовлення) формується за рахунок багаторазового вживання мовленнєвих структур.
Дієслово: стверджувальна, питальна та заперечна форми дієслова to be. Дієслово have, have got.
Наказовий спосіб дієслів (команди).
Іменник: множина іменників.
Прикметник: якісні, відносні, що вказують на розмір, колір, вік.
Прийменник: місця, напрямку (on, in, under, to).
Займенник: вказівні (this, that з іменниками), особові присвійні.
Числівник: кількісні (1—20).
Сполучник: but, and.
Вигуки: Oh! Ah! Wow! Ouch! OK! Oops!
у третьому класі:
Граматичні структури засвоюються імпліцитно (шляхом сприймання мовленнєвих зразків у комунікативних ситуаціях).
Мовна компетенція (граматична правильність мовлення) формується за рахунок багаторазового вживання мовленнєвих структур.
Дієслово: Present Simple
There is, there are.
Модальні дієслова: can, may, must.
Іменник: злічувані, незлічувані, присвійний відмінок.
Прикметник: якісні, відносні.
Прийменник: місця, напрямку, часу (before, after, up, down, over, across).
Займенники: кількісні much/many, неозначений some (зі злічуваними і незлічуваними іменниками, вказівні (these, those), особові (об’єктний відмінок), присвійні.
Числівник: 1—100.
у четвертому класі:
Граматичні структури засвоюються імпліцитно (шляхом сприймання мовленнєвих зразків у комунікативних ситуаціях).
Мовна компетенція (граматична правильність мовлення) формується за рахунок багаторазового вживання мовленнєвих структур.
Дієслово: Стверджувальна, питальна та заперечна форми дієслова у Present Simple, Past Simple, Present Progressive.
Структура to be going to.
Іменник: однина, множина, злічувані, незлічувані.
Прикметник: ступені порівняння.
Займенники: some, any, no (зі зліч. і незліч. ім.), особові, присвійні, вказівні.
Артикль: означений, неозначений.
Числівник: 1—100, порядкові числівники.
Питальні слова (в складі структур): What? Where? When? How? How much? How many?
Сполучник: then, or.
Безособові речення: It’s sunny.
Таким чином, метою навчання граматики у початковій школі є формування навичок застосування граматичних структур (обмежених програмою для 2-4 класів ) у спілкуванні за рахунок їх багаторазового повторення.
1.2.2 Методика формування і контролю граматичних навичок у навчанні англійської мови в початковій школі.
При практичних цілях навчання іноземній мові в середній школі завдання навчання граматиці складається у формуванні в учнів граматичних навичок, у продуктивних і рецептивних видах мовної діяльності в межах визначеного програмою граматичного мінімуму.
Комунікативна мета навчання граматиці в середній школі дозволяє сформулювати основну вимогу до обсягу граматичного матеріалу, що підлягає засвоєнню в середній школі: він повинен бути достатнім для користування мовою як засобом спілкування в заданих програмою межах і реальним для засвоєння його в даних умовах.
Як уже згадувалося, граматичні навички є компонентами різних видів мовної діяльності й відрізняються друг від друга настільки, наскільки різні самі ці види мовної комунікації. Тому визначимо спочатку основні види граматичних навичок у говорінні та письмі.
Під граматичною навичкою говоріння розуміється стабільно правильне й автоматизоване, коммуникативно мотивоване використання граматичних явищ в усному мовленні. Таке володіння граматичними засобами мови ґрунтується на мовних динамічних стереотипах форми в єдності з їхнім значенням, "звучання й значення" (термін Л. В. Щерби). [41] Основними якостями граматичної навички говоріння, таким чином, є автоматизованність і цілісність у виконанні граматичних операцій, єдність форми й значень, ситуативна й комунікативна обумовленість його функціонування.
Граматичні навички, що забезпечують правильне й автоматизоване формоутворення й формовикористання слів в усному мовленні даною мовою, можна назвати мовними морфологічними навичками.
Особлива роль граматики в курсі вивчення будь-якої іноземної мови, полягає в тому, що граматика є саме тією необхідною базою, без якої неможливо повноцінне використання іноземної мови, уживання його як засобу спілкування. Граматика рідної мови убудована у свідомість носія й усвідомлюється тільки при рефлексії (коли виникає питання: як правильно сказати?). При навчанні іноземній мові перед педагогом постає надзадача - вивести систему форм і правил вживання іноземної мови на рівень автоматичного вживання, тобто в область несвідомого. [15]
Граматика, як відомо, являє собою формальну систему, що складається з морфології, синтаксису й словотвору, які можна з підсистемами граматичної структури мови. Однак знання граматики, тобто знання правил і форм іноземної мови, недостатньо для здійснення комунікації.Тим більше, що учні початкової школи оволодівають граматикою не шляхом вивчення правил,а шляхом імпліцитного засвоєння граматичних структур. Не володіючи фонетикою й лексикою, людина не може реалізувати в мові свої знання граматики. Не володіючи видами мовленнєвої діяльності (читанням і письмом, аудиюванням і говорінням), вона також не зможе користуватися мовою як засобом спілкування.
У методиці викладання іноземної мови вивчення граматики не виділяється в самостійний напрямок роботи. Вона вводиться через ситуативно-тематичну організацію навчального процесу, тобто через практику в мові. Перед учнем на уроці ставиться завдання виразити певну думку або ідею, а граматика стає лише інструментом її здійснення. [14]
Особлива із граматики в курсі вивчення будь-якої іноземної мови, полягає в тому, що граматика є саме тією необхідною базою, без якої неможливі повноцінне використання іноземної мови, вживання його як засобу спілкування. Наприклад, щоб відмовити в проханні з поясненням причини, учень повинен засвоїти певну конструкцію.
Наприклад: - Gіve me a pen. - І have no pen.
Положення про мовну компетенцію учнів ясно показує, яку роль у процесі навчання іноземній мові грає граматика: вона є базою, основою всього процесу навчання. Але головна мета навчання - вільне спілкування мовою. Тому при роботі над граматикою варто розвивати всі види мовної діяльності: говоріння, аудиювання, читання й письмо. На уроці не більше 30% часу повинне приділятися поясненню й первинному засвоєнню теорії, а 70% - розвитку мовних навичок й умінь.
У сучасній методиці навчання іноземним мовам існують два підходи до подачі граматичного матеріалу: структурний (спочатку формулюється правило, потім ілюструється його реалізація в мові) і функціонально-значеннєвий (з'ясування закономірності й формулювання правила відбуваються в процесі роботи з конкретним мовним матеріалом).
Функціонально-значеннєвий підхід представляється найбільш ефективним при виконанні самого актуального в сучасних умовах завдання - навчанні комунікації, і насамперед усної. [19]
Традиційне заняття складається із трьох блоків: введення, закріплення й контроль. Введення граматичного матеріалу повинне відбуватися в процесі аналізу фрагмента мови: викладач підводить учнів до формулювання правила за допомогою або таблиці з підручника, або самостійно складеної парадигми. Закріплення граматичного матеріалу містить у собі два етапи: цільовий і комунікативний. При цільовому закріпленні спрацьовується тільки досліджуваний граматичний матеріал на прикладі таких вправ, які вимагають строгого проходження певної моделі. На етапі комунікативного закріплення учнем дається комунікативне завдання, що припускає волю вибору. Поурочний контроль над засвоєнням матеріалу не повинен проходити у початковій школі в явно вираженій формі тесту, тому що це створює стресову ситуацію на занятті.
Існує ряд прийомів навчання граматики:
Вправа - найбільш ефективний спосіб цільового закріплення матеріалу, а також контролю над ним.
Відтворення тексту може проходити у формі диктанту. Незвичайним прийомом є імітація тексту. Учнем пропонується написати подібний текст, зберігаючи граматичну структуру оригіналу. Трансформація тексту - процес, протилежний імітації: зміна структури тексту при збереженні змісту.
Діалог - основа мовного спілкування, і тому він уважається найважливішим прийомом навчання комунікації.
Гра - один із самих цікавих й ефективних дидактичних прийомів. В основі рольової гри лежить "легенда", тобто коротка інформація про ролі, і ігрове завдання, що переслідує комунікативну мету.
Сценка представляється найбільш творчим, емоційно пофарбованим видом роботи. [5;20]
Все сказане вище дозволяє зробити висновок про те, що сучасна методика викладання мов має у своєму розпорядженні багатий арсенал ефективних, цікавих, творчих прийомів, які дозволяють забезпечити учнів основними знаннями й навичками, необхідними для повноцінної комунікації.
Головне завдання будь-якого етапу з - розвиток навичок й умінь на строго обмеженому мовному (граматичному) матеріалі. Тому істотну роль у методиці викладання іноземної мови грає поняття граматичного мінімуму.
У середніх навчальних закладах вивчаються не всі граматичні явища виучуваної іноземної мови, а спеціально відібраний граматичний мінімум, який складається з активного і пасивного граматичного мінімуму. Для вираження власних думок іноземною мовою учень має володіти тими граматичними структурами (ГС), які входять до активного граматичного мінімуму. До пасивного граматичного мінімуму входять такі ГС, якими учні можуть не користуватися для вираження своїх думок, але які потрібні для сприймання і розуміння мовлення.
Мета навчання граматичного матеріалу іноземної мови, що вивчається, це володіння граматичними навичками мовлення: репродуктивними, тобто граматичними навичками говоріння і письма (активним граматичним мінімумом) та рецептивними навичками, тобто граматичними навичками аудіювання і читання (активним і пасивним граматичним мінімумом).
Під час ознайомлення з новою граматичною структурою (або явищем) в початковій школі учитель, передусім, повинен звернути увагу на функцію цієї структури, а форма має засвоюватися в нерозривній єдності з функцією імпліцитно – без використання вербальних правил (описових і правил-інструкцій).
Граматичні явища в початковій школі вивчаються шляхом сприймання і використання мовленнєвих зразків у комунікативних ситуаціях.
Сприймаючи граматичну форму, ми розпізнаємо ті чи інші ознаки, що сигналізують про дану структуру: їх називають граматичними сигналами, а структуру відповідно розглядають як механізм сигналів, що служать для передачі певних значень. Так, наприклад, в англійській мові сигнал -‘s передає поняття приналежності (Mary’s book), суфікси -er, -est є ознакою вищого і найвищого ступенів порівняння.
Кожна мовленнєва одиниця має свою структуру, яка відбиває певні зв’язки між її компонентами. Розрізняють п’ять рівнів мовленнєвих одиниць:
-рівень словоформи (дане слово в його граматичній формі);
-рівень вільного словосполучення;
-рівень фрази / речення;
-рівень надфразової єдності (відрізок мовлення, який складається з двох або більше речень, синтаксично організований і комунікативно самостійний);
-рівень цілого тексту.
Для навчання граматичного матеріалу вагомими є перші чотири рівні, тому що на рівні тексту (усного або письмового) навички мають вже функціонувати, а не формуватися. [32]
Як можна зобразити структуру мовленнєвих одиниць різних рівнів у навчальному процесі? Це можна зробити різними способами: за допомогою вербальних правил (описових і правил-інструкцій); моделей-схем і, нарешті, мовленнєвих зразків.
Найпоширенішим способом організації одиниць мовлення з метою засвоєння їхньої структури в початковій школі є зразки мовлення. Зразок мовлення (ЗМ) – це типова одиниця мовлення, яка служить опорою для утворення за аналогією інших одиниць мовлення, що мають ту саму структуру.
ЗМ рівня словоформи:
What is there on the shelf? 1) Books. 2) Bags. 3) Brushes.
[s] [z] [iz]
ЗМ рівня словосполучення:
Where is my ball? 1) On the chair.
2) Under the table.
3) In the bag.
ЗМ рівня фрази:
1) Pete is writing a letter. 2) I am writing a letter.
ГС, що входять до активного граматичного мінімуму, вживаються у всіх видах МД – аудіюванні, говорінні, читанні і письмі. Тому потрібно сформувати як рецептивні, так і репродуктивні навички володіння цими структурами.
Мовлення за своєю природою ситуативне. Тому учнів слід знайомити з новими ГС у типових ситуаціях мовлення.
Кожна структура має функціональну та формальну сторони. За кожною ГС закріплюються певні функції (називати предмети або осіб, вказувати на наявність предмета в певному місці, виражати дію, що відбувається в момент мовлення, або минулу дію, що відбулась раніше іншої минулої дії тощо).
При ознайомленні учнів з новою ГС вчитель перш за все повинен звернути їх увагу на функцію цієї ГС, а форма має засвоюватися у нерозривній єдності з функцією. [22,23]
У початковій школі доцільно використовувати наступний алгоритм введення ГС:
1.Створення вчителем ситуації і демонстрація кількох ситуативно обумовлених висловлювань з даною структурою.
2. Ознайомлення з функцією і формою структури.
3. Фонетичне опрацювання ГС.
4. Перевірка розуміння ГС.
До вправ, що виконуються на рівні фрази відносяться:
імітація зразка мовлення (ЗМ);
підстановка у ЗМ;
трансформація ЗМ;
завершення ЗМ;
відповіді на різні типи запитань;
самостійне вживання засвоєної ГС.
Вправи, що виконуються на рівні надфразової єдності:
об’єднання ЗМ (одноструктурних та різноструктурних) у надфразову єдність;
об’єднання ЗМ у діалогічні єдності (питання – відповідь, твердження – твердження тощо).