Пометун О. П5 5 Методика навчання історії в школі / О.І. Пометун, Г. О. Фрей-ман

Вид материала

Документы

Содержание Аналізуючи завдання, визначте 166 Аргументи, які свідчать проти такої точки зору Перевірте себе Наочність у навчанні історії 1. Поняття наочного навчання. Класифікація наочності 2. Методика роботи з речовими пам'ятками й образною наочністю Опис зображення. Типологічні картини Культурно-історичні картини

Подобный материал:

• Методичні рекомендації щодо окремих аспектів організації навчання історії в школі, 206.38kb.
• Навчальна програма «Правознавство (практичний курс)» для 9-х класів навчальних закладів, 225.51kb.
• Ми розглянемо пасивну, активну та інтерактивну (за Пометун О., Пироженко Л.) моделі, 1488.81kb.
• Методика навчання інформатики. Інформатика в школі як навчальний предмет, 638.5kb.
• Готовність до навчання в школі, 26.82kb.
• Програма з «Методики викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах» до державного, 238.02kb.
• Конспект відкритого заняття, 82.92kb.
• Навчання історії у профільних класах: теорія І практика, 136.83kb.
• Лекція Методика навчання математики як наука І як навчальна дисципліна в педвузі, 1079.94kb.
• Адаптація п’ятикласників до навчання у середній школі, 99.82kb.

План есе

Завдання

Аналізуючи завдання, визначте:

найбільш важливі слова у цьому твердженні

ключову історичну ідею

історичний зміст (контекст подій)

Вступна частина

Сутність протиріччя, яке визначено в завданні

полягає в тому, що... .

Аргументи, які можуть допомогти мені погодитись:

Явища, процеси, тенденції	Приклади

166

Аргументи, які свідчать проти такої точки зору:

Явища, процеси, тенденції	Приклади
	1

Висновки

Яку з точок зору я вважаю більш обґрунтованою або до якої я схиляюсь і чому?

Треба зауважити, що школярі можуть аналізувати та оцінювати інтерпретацію тільки з точки зору того, наскільки вона відповідає фактам, іншим джерелам знань, але вчитель не повинен підштовхува­ти їхні висновки, нав'язувати їм певні думки та погляди.

Таким чином, проведений аналіз проблеми навчання учнів аналізу та критичній оцінці інтерпретацій, так само і досвід застосування на практиці такого підходу дозволяє нам сформулювати деякі висновки, до яких поступово за допомогою вчителя мають прийти учні в резуль­таті такої роботи на уроках:

• у сучасному світі нам часто трапляються інтерпретації минулого в засобах масової інформації, в фільмах, театральних виставах, акаде­мічних дослідженнях, шкільних посібниках, романах, музеях, картинах, народній творчості;
  
• нема ніякої ієрархії «правдивості» інтерпретацій (будь-яка з них не є більш правдивою, тільки тому, наприклад, що це праця історика-фахівця) і кожна з них має право на існування;
  
• інтерпретації минулого відрізняються одна від одної з багатьох при­чин: мети, доступності для автора доказів і фактів, призначення для пев­ної аудиторії читачів, відповідно до поглядів і симпатій автора, соціаль­ному «замовленню» певної країни, епохи, соціальної групи тощо;
  
• інтерпретації мають історичну цінність тільки залежно від того, наскільки вони аргументовані;
  
• кваліфіковано аналізувати інтерпретацію можна тільки за умови знання історичного контексту подій, яких вона стосується, та розуміння понять (слів), що автор використовує у своєму тексті.
  

Можливо, такий погляд на завдання навчання історії в школах України поки що не є достатньо розповсюдженим, але тільки за наяв­ності в учнів такого «інструменту» як критичне мислення можна подола­ти пристрасті, упередженість та пересуди в історії. А саме це забезпечує виховання поінформованих, активних, відповідальних громадян, здат­них жити в плюралістичному та демократичному суспільстві.

*Подумайте

Працюючи в малих групах, складіть перелік прийомів навчальної ро­боти з історичними інтерпретаціями, які треба сформувати в учнів в основній школі. Порівняйте результати роботи різних груп. Спро­буйте визначити, чи будуть відрізнятись ці переліки для різних класів, чим саме і чому?

167

Перевірте себе

1. Яке місце посідає інтерпретація в історичній науці та навчанні історії? Аргументуйте власну точку зору прикладами.
   
2. Чому важливо навчити учнів відрізняти історичний міф, думку, історичний факт?
   
3. Які прийоми навчання застосовує вчитель у роботі з історичними інтерпретаціями?
   

Перевірте свої знання з теми

1. Як пов'язані класифікація текстів з видами інтерпретації? Свою думку поясніть.
   
2. Якими є методичні шляхи використання тексту підручника на уроці?
   
3. Якими є методичні шляхи використання тексту історичного доку­мента на уроці?
   
4. Якими є методичні шляхи використання тексту художньої та нау­ково-популярної літератури на уроці?
   
5. Якими є методичні шляхи роботи над інтерпретаціями у різних ви­дах навчальних текстів на уроках історії?
   

Як провести практичне заняття

Проведіть практичне заняття у формі практикуму. Працюючи в малих групах, підготуйте фрагменти уроків для основної школи із викорис­танням різних видів навчальних текстів. Обов'язково передбачте ро­боту учнів над інтерпретаціями в обраних вами текстах. Після відтво­рення фрагментів уроків проведіть їх обговорення з точки зору відповідності до сучасних вимог роботи з навчальними текстами.


Тема 10

НАОЧНІСТЬ У НАВЧАННІ ІСТОРІЇ

1. Поняття наочного навчання. Класифікація наочності. 2. Ме­тодика роботи з речовими пам'ятками й образною наочністю. 3. Методика роботи з умовно-графічною наочністю. 4. Застосу­вання опорних схем та сигналів у навчанні історії.

Основні поняття теми: наочне навчання, наочні засоби навчання, образна наочність, види картин, речові нам 'ятки минулого, умов­но-графічні засоби навчання, види схем, види таблиць, історична карта та її види, контурна карта, карта-схема, опорні сигнали та опорні конспекти.

1. Поняття наочного навчання. Класифікація наочності

Спробуємо систематизувати і коротко охарактеризувати методич­ний арсенал учителя-історика.

На основі безпосереднього сприйняття предметів чи за допомогою зображень (наочності) у процесі навчання в учнів формуються образні уявлення і поняття про історичне минуле. Принцип наочності сфор­мулював і обґрунтував в XVII ст. Я. Коменський: «...усе, що тільки можна уявляти для сприйняття почуттями, а саме: видиме - для сприйняття зором, те, що почуте, - слухом, запахи - нюхом, те, що смакує, - смаком, доступне дотику - шляхом дотику. Якщо які-не-будь предмети відразу можна сприйняти декількома почуттями, нехай вони відразу схоплюються декількома почуттями»¹¹⁸.

Педагогічний словник визначає наочність як один із принципів навчання, заснований на показі конкретних предметів, процесів, явищ¹¹⁹. Під засобами навчання розуміють предмети, прилади чи їх сукупність, яка необхідна для здійснення чого-небудь¹²⁰. Таким чином, під засобами наочності в широкому сенсі мається на увазі все те, що можна сприймати за допомогою зору (зображення на екрані, макети, картини і т. п.), слуху (звукозапису), інших органів чуття.

Цей принцип актуальний і в наш час. Він знаходить своє відобра­ження в розмаїтті видів наочності та їх класифікацій. Наприклад,

у класифікацію за зовнішніми ознаками вчені і методисти включають друковані, екранні, звукові засоби навчання.

Застосовуючи різні параметри, розрізняють: за характером вико­ристаного матеріалу - документальні і художні засоби навчання; за видами сприйняття - зорові, зорово-слухові, слухові; за способами подання матеріалу - технічні і нетехнічні, статичні і динамічні; за ор­ганізаційними формами - демонстраційні і роздаткові¹²¹, за технікою виконання - друковані, екранні, саморобні¹²². Тільки сукупність де­кількох критеріїв всебічно характеризує кожен із засобів навчання історії, переконуючи в неможливості створити прийнятну класифіка­цію лише за однією якоюсь ознакою. Так, навчальна картина «Продаж рабів у Стародавній Греції» є художнім, наочним, статичним, демон­страційним і образотворчим навчальним посібником, а навчальний кінофільм «Грюнвальдська битва» - художньо-документальним, аудіовізуальним, динамічним, демонстраційним, екранним посібни­ком і т. п.

У теорії найбільш досконало розроблена методика використання наочних засобів і посібників (М. Аппарович, В. Вакурко, П. Гора, Д. Никифоров, Д. Полторак, С. Скляренко, О. Стражев та ін.).

Цю численну і використовувану на практиці групу навчальних посібників вчені теж намагалися систематизувати, пропонуючи різні підстави для класифікації: ступінь узагальнення історичних фактів (О. Вагін і Н.В. Сперанська), особливості змісту навчального істо­ричного матеріалу (О. Стражев, Д. Никифоров), характер історично­го образу (П. Гора). За визнанням методистів, усі підходи приводили до виділення двох-трьох однорідних груп, у які включалися або тільки наочне приладдя або всі наочні засоби навчання історії. В останньому випадку розрізняли: 1) справжні речові пам'ятки минулого; 2) обра­зотворчі (образні) засоби; 3) умовно-графічні засоби.

* Подумайте

Працюючи в парах, поясніть, чому принцип наочності навчання є провідним у дидактиці та методиці навчання. Підберіть приклади кожного з видів наочних засобів навчання.

Перевірте себе

1. Що таке наочне навчання?
   
2. У чому полягає принцип наочності?
   
3. За якими критеріями класифікуються засоби наочного навчання?
   

¹²¹ Полторак Д.И. и др. Использование средств обучения в преподавании
истории. - М., 1987. - С. 9.

¹²² Никифоров Д.Н., Скляренко С.Н. Наглядность в преподавании исто­
рии и обществоведения. - М., 1978. - С. 12.

2. Методика роботи з речовими пам'ятками й образною наочністю

Групу речових пам'яток минулого складають справжні пам'ятні місця й історичні монументи, а також більшість різноманітних пред­метів, що зберігаються в історичних, краєзнавчих і воєнно-історичних музеях. Хоча застосування цієї групи джерел обмежене через їх місце­знаходження чи стан збереження, саме вони дозволяють учням від­чути колорит епохи, зіткнутися зі старовиною, відчути себе у ролі дослідників. Не кожне місто чи населений пункт може похвалитися достатньою кількістю і збереженістю слідів свого історичного мину­лого.

У минулі роки школярі практично з усіх куточків країни могли приїхати на екскурсію до Києва або Львова чи до інших історико-культурних центрів національного і світового рівня. У методичній літературі радянських років описана багата практика організації екс­курсійно-краєзнавчої роботи¹²³.1 сьогодні в умовах тяжкого для шко­ли фінансового становища не можна повністю відкидати цю групу свідчень минулого. Частково можуть виступати сімейні реліквії учнів на уроках з історичної пропедевтики (предмети одягу і побуту, старі фотографії, листи; грошові банкноти і т. п.); археологічні знахідки, привезені з дослідницьких експедицій рідним краєм і т. д.

Поступово і місцеві краєзнавчі музеї перебудовують роботу зі шко­лярами у напрямі більшої активності і пізнавальної самостійності юних екскурсантів. Як показує досвід зарубіжних країн, цьому сприя­ють «робочі аркуші» із серіями завдань для дослідження одного чи декількох експонатів. Зокрема, у Національному музеї Шотландії в Единбурзі для кожної тематичної екскурсії школярів розроблена серія завдань для огляду відповідної експозиції. На першому листі дається коротка вихідна інформація про неї і запитання для дискусії. Напри­клад: «Кімната середньовічних бюргерів»: 1. Як ти думаєш, що це за кімната? 2. Як люди середньовіччя обігрівали житлові приміщення, подібні цьому? 3. Чим відрізняється/чим схожа ця кімната на кімнату у твоєму будинку? 4. Що в цій кімнаті говорить про те, що це було житло забезпечених, а не бідних людей? 5. Як ти думаєш, чому про життя заможних людей у минулому ми знаємо набагато більше, ніж про життя і побут простих жителів міста? Ці запитання диференційо­вані за рівнями складності і можуть бути запропоновані в різних ком­бінаціях різним за навченістю учням. На двох наступних аркушах школярі виконують письмові завдання: визначають терміни, відповіда­ють на проблемні питання, роблять замальовки з натури (наприклад, уяви, що ти дружина багатого бюргера, яка збирається запросити до

¹²³ Родин А.Ф., Соколовский Ю.Е. Экскурсионная работа по истории. -М, 1974; Гончарова Т.Н. Уроки истории - уроки жизни. - М., 1986 та ін.


170

171

себе в будинок купців з Голландії. Твоя родина дуже пишається своїм благополуччям і хоче зробити враження на гостей обстановкою. Обійди експозицію і вибери п'ять предметів для свого будинку, що до­поможуть виконати задачу. Намалюй ці речі: щось зі срібла і скла, за­морські, декоративні прикраси тощо). Наприкінці екскурсії музей про­понує дітям творчі домашні завдання.

*Подумайте

Працюючи в парах, визначте, якими є можливості та обмеження ви­користання у навчанні речових наочних засобів навчання історії.

У радянські роки був накопичений досить багатий досвід викорис­тання образних наочних засобів різних видів: історичних картин, портретів, карикатур, плакатів та ін. у навчанні історії.

Сьогодні робота з художніми наочними джерелами повинна обов'язково включати два аспекти:

1. Опис зображення. Що/хто зображений? У яких відносинах один з одним знаходяться зображені на картині люди і природа/предмети, що їх оточують (у гармонії чи протидії). Простір картини. Форми і лінії. Кольори і кольорові ефекти. Чи є в картині рух, контрасти рухів? Композиція картини. На чому зосереджено зображення? та ін.
   
2. Інтерпретація зображення. Хто ці люди, які зображені на кар­тині? Який факт на ній відбито? Що відбувається? Хто автор зобра­ження і для кого/чого воно призначалося? Чи виконував художник (скульптор і т. д.) цей твір за власним бажанням, чи його було замов­лено? Ким, з якою метою? Які засоби використовував автор, щоб створити чесний, неупереджений образ? Які духовні цінності чи авторські пристрасті знайшли відбиток у картині (портреті, кари­катурі, плакаті і т. п.). Чи належить даний твір до числа ідеологі-зованих?
   

Залежно від того, наскільки самостійно проводять цей аналіз та інтерпретацію зображення чи твору живопису учні, чи працюють во­ни з відомим історичним матеріалом, чи з новою інформацією визна­чається рівень їхньої пізнавальної діяльності: репродуктивний, перетво­рюючий чи творчий.

Навчальні картини підрозділяються на «подієві», типологічні, культурно-історичні і портрети. «Подійні» картини створюють уяв­лення про конкретні одиничні події. Найчастіше вони відтворюють вирішальні моменти в історії і вимагають сюжетної розповіді. Це, наприклад, картини: В. Томбі «Саламінська битва», М. Ройтера «Вступ Жанни Д'Арк до Орлеана», Т. Ксенофонтова «Бій Спартака з римським загоном» і т. п. Зміст картини включається в розповідь тоді, коли настає зображений на ній момент.

Типологічні картини відтворюють багаторазово повторювані істо­ричні факти, події, типові для досліджуваної епохи. Прикладом таких

172

картин можуть бути «Бурлаки на Волзі» І. Рєпіна, «Жниці» О. Сла-стіона, «Бій з білополяками» М. Самокиша, «Ворог наближається» Т. Яблонської, «Колгоспний ярмарок» О. Максименка тощо.

Культурно-історичні картини знайомлять учнів із предметами побуту, пам'ятниками матеріальної культури. На них можуть бути зображені пам'ятники архітектури й архітектурні стилі, побутові де­талі різних часів з їх особливостями, різні механізми і принципи їхньої роботи. Прикладом можуть бути «Дальні печери» В. Непийпива, «Сільський краєвид» М. Маковського та ін.

Картини-портрети допомагають відтворити образи історичних діячів. Портрет - твір образотворчого мистецтва, що містить зобра­ження певної людини чи групи людей (у живописі, скульптурі, графіці чи фотографії)¹²⁴. Портрети можна вивчати з різних позицій. У першу чергу при вивченні портрета увага звертається на риси обличчя, що характеризують зображену на ньому людину як особистість. Поряд з розглядом анатомічних рис обличчя та їхньою розшифровкою велика увага звертається на одяг, нагороди, знаки відмінності, інтер'єр приміщення, в якому знаходиться людина тощо. Усе це коментується і дає можливість для змістовної характеристики зображеної особис­тості та її місця в історії.

Інколи при роботі з портретом однієї особи необхідно використа­ти альтернативні зображення. Адже портрети писалися художниками, яким герої могли бути симпатичні, байдужні, неприємні, навіть нена­висні. Крім того, багато портретів писалися за замовленням, отже, ху­дожники повинні були задовольняти капризи замовників (наприклад, так звані «парадні» портрети). Тому декілька портретів може дати більш об'єктивні уявлення про людину.

На уроці різні типи картин використовуються з різними цілями: як вихідне джерело знань чи зорова опора в розповіді вчителя; як ілюст­рування викладу чи розповіді з метою його закріплення, як джерело знань під час самостійної роботи чи дослідження учнів. Для розкрит­тя якого-небудь процесу демонструється відразу кілька картин, напри­клад, щоб показати зміни стилів архітектурних пам'ятників у різні періоди історії. Як правило, дослідження змісту нової для учнів карти­ни посідає значне місце на уроці.

*Подумайте

Працюючи в парах, загадайте чи підберіть приклади картин різних типів для конкретного курсу історії в основній школі та визначте, чим відрізняються різні типи картин.

Одним з наочних засобів навчання історії є карикатура. Вона дос­тупна, художньо виразна, для неї характерна гостро виражена ідея.

¹²⁴ Великий тлумачний словник української мови. - С. 886.

173

Тому карикатура легко сприймається. Карикатура-ілюстрація часто використовується для наочного підтвердження слів учителя чи само­стійного дослідження учнями спірного питання. Карикатура-характе­ристика вимагає роз'яснення сутності, коментаря вчителя.

Для образної характеристики особистості використовується порт­ретна карикатура, а для цілої епохи чи великого історичного явища -символічна.

* Подумайте

Працюючи в трійках, визначте, у чому полягають переваги та не­доліки кожного з видів образної наочності.

Якою ж є послідовність роботи з картиною на уроці? Методист В.Г. Карцов запропонував наступні дії¹²⁵:

1. учитель відкриває чи вивішує картину в той момент, коли по хо­ду пояснення підходить до опису зображеного на ній;
   
2. дає учням якийсь час для сприйняття образу в цілому;
   
3. починаючи розповідь, указує місце і час події;
   
4. давши загальний опис обстановки, тла, на якому розгорнулася подія, зупиняється на головному;
   
5. виявляє деталі і елементи;
   
6. по закінченні робить загальний висновок, вказує істотні ознаки явища.
   

Приблизно за таким планом можливо будувати опис у ході бесіди за змістом будь-якої типологічної картини.

Можливий також чисто мистецтвознавчий аналіз здобутку худож­ника. На уроках аналізуються картини В. Сурикова («Ранок стрілець­кої страти»), І. Рєпіна («Іван Грозний і син його Іван»; «М. Мусоргсь-кий») за спеціально розробленою пам'яткою. Одну з таких пам'яток пропонує Н. Запорожець¹²⁶:

1. Ім'я автора і час створення твору.
   
2. Зміст твору: його сюжет, хто зображений, що зображено (перед­ній план, центр, задній план, обстановка, в якій зображені люди, -інтер'єр приміщення, пейзаж).
   
3. Засоби вираження: об'ємність, пропорційність, перспективність, колір.
   
4. Які почуття й ідеї вклав художник у свій твір?
   

Можливе таке завдання учням: розповісти, які історичні легенди і реальні події лежать в основі картин, створених художниками¹²⁷. Так,

¹²⁵ Карцов В.Г. Методика преподавания истории в начальной школе. -
М., 1959.-С. 116.

¹²⁶ Запорожец Н.И. Развитие учений учащихся // Преподавание истории
в школе. - 1981. -№ 4. - С. 32.

¹²⁷ Требования к историческому образованию учащихся в средней шко­
ле // Преподавание истории в школе. - 1994. - № 8. - С. 43.

jmd аналізу можуть пропонуватися картини В. Сурикова «Ранок стрілецької страти»; І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану».

Інколи, розбираючи той чи інший твір художника, у виховних цілях варто знайомити учнів з біографічними даними автора картини. Усі захоплюються картинами О. Куїнджі і мало хто знає про його життє­вий шлях. Простий підпасок із Криму вирішив стати живописцем. Завзята праця, натхненність допомогли йому перебороти всі перешко­ди. Тричі він намагався вступити в Імператорську академію мистецтв і тричі йому відмовляли в цьому. Тридцять претендентів було вос­таннє і прийняли усіх, крім Куїнджі. Повторювати нові спроби вступу було марно, і молода людина вирішила написати пейзаж і подарува­ти академічній виставці. За цей пейзаж він одержав дві почесні наго­роди і був прийнятий в академію без іспитів. Згодом Куїнджі став про­фесором цієї академії, одним із найуспішніших художників.

Демонстрація портретів живописців супроводжується описом істо­ричних постатей. В опис можуть бути включені спогади людей, які знали людину, зображену на портреті, документи, що стосуються її, листи, мемуари, уривки з художньої літератури.

Можливе проведення конкурсу «Чи знаєш ти історичних діячів?»¹²⁸. Завдання може бути таке: дізнатися про історичного діяча за портре­том без підпису і розповісти про його діяльність або за портретами двох історичних діячів (без підпису) визначити, кому з них належить висловлення, що наводиться, взяте з підручника. Наприклад, до порт­ретів Дж. Вашингтона і Ж. Дантона дане висловлення: «Щоб пере­могти ворога, нам потрібна сміливість, ще раз сміливість, завжди сміливість...». Ще завдання може бути таким: на основі фрагмента худо­жнього тексту визначити, про якого діяча йде мова, розповісти про йо­го роль в історії, знайти його портрет серед заздалегідь підготовлених.

Методисти І. Гиттис, В. Вернадський, О. Вагін описують різні при­йоми роботи з картиною. Вчитель показує картину, а учні називають усе, що на ній зображене; дають опис окремих елементів і картини в цілому; придумують для діючих осіб слова й інсценують окремі сюже­ти картини; намагаються представити, що було раніше чи пізніше того моменту, що зображений на картині.

Навчальні картини можна застосовувати з метою розвитку, закріп­лення й узагальнення знань і умінь учнів. Так, учням пропонується розмістити в хронологічній послідовності декілька картин чи пояснити послідовність розташування картин учителем. Можливе проведення за картинами підсумкового повторення, наприклад з теми «Боротьба з монголо-татарськими поневолювачами»¹²⁹.

¹²⁸ Лебедева И.М. Организация и проведение исторических олимпиад в
9-х классах: Из опыта работы: Книга для учителя. - М., 1990.

¹²⁹ Александров А.И. Об организации итогового повторения в 7-м классе
// Преподавание истории в школе. - 1967. - № 2. - С. 48.


174

175

При роз'ясненні сюжету картини, наприклад про ринок рабів у Стародавній Греції, вчитель конкретизує зміст, включаючи створений учнями навчальний матеріал. Придумані біографії рабів допомагають розкрити джерела рабства у Стародавній Греції. У цій та іншій розпо­відях за картиною можливе також застосування прийому драматиза­ції («оживлення» картини, коли учні складають діалоги для основних діючих персонажів).

При роботі з картиною учні набувають умінь її аналізувати; «витя­гати» знання з-під образу; використовувати картину у своїй розповіді і самостійно будувати розповідь з її використанням.

Для відпрацьовування умінь можна застосовувати на уроці кілька картин, але не більше 2-3. Значна кількість ілюстративного матеріалу, особливо вперше використовуваного, послабить інтенсивність сприй­няття дітей, а численні образи переплутаються в їхній свідомості й ускладнять сприйняття нового.

Описані підходи до методики роботи з картинами можуть успішно застосовуватись до різних видів образної наочності.

*Подумайте

Працюючи в малих групах, на основі наданого вище тексту, складіть таблицю: «Застосування прийомів навчальної роботи учнів з образною наочністю на різних рівнях пізнавальної діяльності» за такою формою.

Прийоми навчальної роботи
Відтворюючий рівень	Перетворюючий рівень	Творчо-пошуковий рівень

Перевірте себе

1. Як працювати з речовими пам'ятками?
   
2. Якими є види образної наочності?
   
3. Яку роль образна наочність відіграє у навчанні історії? Поясніть.
   
4. Якими є типи навчальних картин чим вони відрізняються?
   
5. Якою є методика роботи з образною наочністю?