Geum.ru

Одеська національна юридична академія на правах рукопису стрелковська юлія олександрівна

Вид материалаДокументы

Содержание


Висновки до третього розділу
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Висновки до третього розділу


1. Одним із пріоритетних напрямків загальносоціального попередження участі представників маргінальних груп в організованій злочинній діяльності є зниження існуючого рівня маргіналізації як певних груп населення, так і окремих громадян, а також недопущення виникнення нових маргіналізаційних процесів. Така діяльність має відбуватися як на державному, так і на громадському рівнях. На другому рівні умовно можна виділити два види впливу громадськості на зниження процесів маргіналізації у суспільстві: пасивний (не створення перешкод ресоціалізації представників “груп ризику” шляхом стигматизації тощо) та активний (здійснення спеціальних дій, спрямованих на ресоціалізацію, адаптацію, соціальну допомогу тощо). Для ефективного загальносоціального попередження організованої злочинності необхідне поєднання зусиль на обох вищезазначених рівнях.

2. Спеціально-кримінологічне попередження участі представників маргінальних груп в організованій злочинній діяльності має базуватися на індивідуальному підході до представників кожної із цих груп. Основні зусилля мають бути спрямовані саме на недопущення входження таких осіб до складу організованих злочинних формувань, для чого необхідно проводити профілактичну роботу з метою формування відповідних настанов в особи, що зазнає маргіналізації.

3. Крім цього, вбачається доцільним створення комп’ютеризованих баз даних щодо осіб, які володіють вміннями поводження зі зброєю та мають навички з різних видів боротьби (мова йде про колишніх спортсменів, військовослужбовців, колишніх співробітників правоохоронних органів). Впровадження таких баз даних не лише допоможе у розкритті злочинів, вчинюваних ОЗГ, а й буде виконувати функції загальної превенції стосовно представників перелічених маргінальних груп.

4. Для моніторингу проявів організованої злочинної діяльності осіб, що вивчаються, необхідно введення до офіційної статистики правоохоронних органів обліку перелічених маргінальних груп, що дозволить виявляти зміни спрямованності їх кримінальної активності, визначати серед них найбільш криміногенні групи, на основі чого впроваджувати адекватні попереджувальні заходи.

ВИСНОВКИ


Комплексне кримінологічне вивчення місця, що займають представники маргінальних груп у структурі організованої злочинності, дозволяє зробити ряд висновків, спрямованих на внесення пропозицій та рекомендацій з подальшого вдосконалення практики протидії цьому виду злочинності.

1. У кримінологічній науці переважає підхід, згідно з яким маргінальність трактується як перебування особи на узбіччі соціальної структури, в результаті чого усіх маргіналів прирівнюють до представників “соціального дна” суспільства. Однак, таке трактування звужує предмет дослідження, оскільки виключає із нього значне коло осіб – “нові” маргінальні групи, появу яких в українському суспільстві (порівняно недавно) повязують із докорінними державними та суспільними змінами. Вивчення представників “нових” маргіналів є дуже актуальним для кримінології, оскільки надає можливість розширити уявлення про взаємозв`язок процесів маргіналізації та злочинності, зокрема організованих її форм, взаємозалежність зазначених явищ, а також про процес формування та відтворення організованої злочинної діяльності, оскільки, як випливає із проведеного дослідження, “нові” маргінальні групи є складовою соціальної бази організованої злочинності.

2. Оскільки процес маргіналізації може відбуватися у двох напрямках: визначення особи як маргінальної з боку суспільства (маргінальність ззовні) та самовизначення індивіда як маргінала (маргінальність зсередини), при дослідженні організованої злочинності у контексті проблеми маргінальності необхідно враховувати її об’єктивно-суб’єктивну природу. Виходячи із цього, пропонуються такі авторські визначення понять “маргінальність” та “маргіналізація”. Під маргінальністю розуміється особливий стан особи, що характеризується об’єктивними та/або суб’єктивними змінами її соціального статусу, наслідком чого є розрив соціально-корисних зв’язків із референтною групою, криза самоідентифікації, відчуження особи, дезадаптованість до нових умов життя, в результаті чого індивід опиняється між двома або більше соціальними групами, у жодній з яких він не є (або не відчуває себе) її повноправним членом. Під маргіналізацією розуміється процес зміни соціального статусу особи та/або його самоідентифікації, що супроводжується розривом економічних, культурних та інших соціально-корисних зв’язків, у результаті чого така особа об’єктивно чи суб’єктивно витісняється із соціальної групи, до складу якої вона входила раніше.

3. Маргінальність є криміногенним фактором. Ступінь криміногенності особи залежить від того, носієм якого виду маргінальності (периферійної чи пограничної) вона є, а також від спрямованості злочинної діяльності (загальнокримінальної чи економічної). Хоча маргінальний стан особи необов’язково тягне за собою вчинення нею злочину, він значно полегшує її втягнення у злочинну діяльність. Саме зазначену обставину вдало використовують представники організованої злочинності для залучення маргінальних верств населення до своїх лав. Зазначене дозволяє визначити маргінальне середовище як складову соціальної бази організованої злочинності, що забезпечує її самовідтворювання.

4. Окремого дослідження потребує віктимологічний аспект проблеми маргінальності, оскільки для більшості осіб, що перебувають у маргінальному стані, разом із підвищеною криміногенністю характерною є підвищена віктимність. При цьому її ступінь також безпосередньо залежить від того, носієм якого виду маргінальності є особа (периферійної чи пограничної). Маргінальним особам притаманна групова підвищена віктимність. Досить часто представники маргінальних груп стають жертвами організованої злочинності, тим самим обумовлюючи її відтворення та розширення. Проблема віктимності маргінальних прошарків суспільства також безпосередньо пов'язана з проблемою їх залучення до злочинної діяльності.

5. Замість терміна “маргінальна злочинність” у тому контексті, в якому він застосовується на даний момент у наукових працях (як сукупність злочинів, що скоюються представниками маргінальних верств населення), вбачається доцільним для позначення цього явища використовувати термін “злочинність маргіналів”. Разом із тим, виходячи з етимології та сутності феномена маргінальності, маргінальну злочинність можна визначити як злочинність, що знаходиться у периферійному або пограничному стані відносно іншої злочинної спільноти або кримінальної субкультури.

6. Виокремлено маргінальні групи (мігранти, колишні військовослужбовці, колишні співробітники правоохоронних органів, колишні спортсмени, особи, що відбули покарання у виді позбавлення волі), участь представників яких у діяльності організованих злочинних угруповань істотно підвищує їх суспільну небезпеку;

7. Маргінальний стан мігрантів обумовлений зміною звичного укладу життя, оточення; розривом соціально-корисних зв’язків, що існували на попередньому місці проживання; а іноді (як правило, у випадках зовнішньої міграції) – і зміною культурної, мовної формації. Усі перелічені фактори загострюються переживаннями особи щодо влаштування на новому місці постійного проживання: отримання житла, роботи, налагодження стосунків з оточуючими тощо. Особливо гостро ця проблема постала перед Україною в останні роки у зв’язку з посиленням ксенофобії, крайнім проявом якої є вчинення злочинів стосовно представників інших національностей. Процеси маргіналізації мігрантів, що значно підсилюються у випадку з нелегальними мігрантами (у зв’язку з відсутністю у них будь-якого офіційного статусу), обумовлюють криміналізацію зазначених осіб, у тому числі їхнє залучення до лав організованої злочинності. Крім того, наявність попиту серед мігрантів щодо нелегального переміщення через кордон обумовлює розширення діяльності організованих груп, що спеціалізуються на обслуговуванні каналів нелегальної міграції. Нелегальні мігранти сприяють розширенню діяльності організованих злочинних груп шляхом перевезення контрабандних товарів, а також їхньому розповсюдженню на нових територіях. Відтворення мігрантами, у більшості нелегальними, організованої злочинної діяльності, якою вони займалися в країні свого попереднього проживання, на території країни перебування призводить до збільшення організованих злочинних угруповань транснаціональної спрямованості, а також до обміну кримінальним досвідом між угрупованнями країн-донорів та країн-реципієнтів. Окрему криміногенну групу серед мігрантів становлять вимушені мігранти – біженці з “гарячих точок”, оскільки певна їх частина має досвід поводження зі зброєю, через що такі особи найчастіше залучаються до організованої злочинної діяльності як виконавці.

8. Останнім часом спостерігається тенденція “діаспоризації” суспільств, обумовлена вже згадуваною раніше ксенофобією у країнах-реципієнтах. Зазначений процес має як позитивні, так і негативні наслідки. З одного боку, поселення мігранта поряд з представниками своєї ж національності можна розглядати як позитивний факт, оскільки вони допомагають особі адаптуватися на новому місці проживання (як матеріально, наприклад, наданням певної грошової допомоги, працевлаштуванням особи, так і психологічно). Однак, у цьому випадку існує загроза, що мігрант, знайшовши себе серед своєї етнічної діаспори, залишиться неадаптованим до соціокультурних норм оточуючого середовища – країни нового місця проживання. З іншого боку, певна загроза “діаспоризації” полягає у тому, що діаспора являє собою закриту спільноту, в якій завжди спостерігаються етнічні злочинні організовані групи. Таким чином, етнічні діаспори можна розглядати як соціальну базу для етнічної організованої злочинності.

9. Колишніх військовослужбовців, співробітників правоохоронних органів та спортсменів об’єднує те, що основною причиною їх маргіналізації є втрата попереднього соціального статусу, роботи, в якій вони є професіоналами, та необхідність перекваліфікації або адаптації своїх професійних знань та вмінь для виконання нових функціональних обов’язків. Перелічені маргінальні групи залучаються до складу організованих угруповань через наявність у них професійного досвіду, знань, а також певних навичок (прийоми бойових єдиноборств, поводження з вогнепальною зброєю, навички зовнішнього спостереження тощо). У більшості випадків саме наявність тих чи інших знань та вмінь обумовлює їх місце у структурі конкретного злочинного угруповання та виконання ними певних функцій.

10. Встановлено, що колишні військовослужбовці частіше залучаються до участі у вже існуючих організованих злочинних угрупованнях, хоча на практиці зустрічаються випадки, коли такі особи самі створюють зазначені формування. При цьому, інколи об’єднання відбувається на підставі знайомств, набутих у “гарячих точках”. Найбільш характерними функціями в ОЗГ для колишніх військовослужбовців є виконання конкретних злочинних акцій, а також навчання інших членів ОЗГ знань та вмінь поводження зі зброєю (досить поширеним є виготовлення вибухових пристроїв). Для колишніх військовослужбовців найбільш характерною є участь в ОЗГ загальнокримінальної корисливої спрямованості, які спеціалізуються на вбивствах на замовлення, вимаганні, викраденні людей з метою отримання викупу, а також залякуванні конкурентів, отриманні необхідної інформації від певного кола осіб або для примушування вчиняти дії, в яких зацікавлене керівництво таких ОЗГ, тощо.

У ході проведених опитувань колишніх співробітників правоохоронних органів (засуджених Менської виправної колонії № 91) та діючих співробітників правоохоронних органів Одеської області встановлено, що найчастіше у діяльності ОЗГ беруть участь особи, які мають досвід участі у воєнних діях в Афганістані (79,1% та 75% респондентів відповідно). На другому місці по розповсюдженості – учасники боїв у Чечні та Придністров’ї (52,2% та 50% опитаних). Найрідше у складі ОЗГ зустрічаються колишні офіцери Збройних Сил України, що безпосередньо не брали участі у воєнних діях (44,8% та 37,5% респондентів).

11. Входження колишніх співробітників правоохоронних органів до лав організованої злочинності є негативною тенденцією її розвитку на сучасному етапі. Основним шляхом криміналізації зазначеної групи осіб є входження до складу ОЗГ через діючих його членів, з якими колишній працівник правоохоронного органу був знайомий у зв’язку із своєю професійною діяльністю. Другим за поширеністю шлях вступу до таких формувань є залучення через колишніх колег, які вже стали на той момент дійсними членами ОЗГ. Встановлено, що представників організованої злочинності цікавить у колишніх працівниках правоохоронних органів наявність у них зв’язків у державних органах, а також професійних знань, що надає їм можливість організувати ефективну систему протидії розкриттю злочинів, вчиняємих ОЗГ, до участі в якій вони залучаються (саме тому на практиці дуже часто колишні співробітники правоохоронних органів входять до групи забезпечення безпеки організованого злочинного угруповання). Крім того, досить часто зазначена категорія осіб (як одноособово, так і разом з колишніми своїми колегами по роботі) входить до складу керівної ланки формування, як на вищому рівні, так і на рівні керівництва окремими його підрозділами.

Згідно з проведеним опитуванням колишніх співробітників правоохоронних органів найбільш характерними функціями у складі організованого формування для осіб, що вивчаються, є навчання спеціальним навичкам – 65,2% опитаних; здійснення розвідки та контррозвідки – 56,5%; керівна функція – 45,7%; здійснення охорони членів організованих злочинних груп – 28,3%; функція безпосереднього виконання злочинних акцій – 22,8%; навчання поводженню з вибуховими речовинами – 17,4%; інше – 14,1%.

12. Доведено, що між більшістю приватних охоронних фірм (що є популярними для працевлаштування після звільнення серед колишніх співробітників правоохоронних органів, колишніх військовослужбовців) та представниками організованої злочинності існує певний зв’язок. Про співпрацю таких фірм з представниками організованої злочинності зазначили 88,6% засуджених співробітників та 70,6% співробітників правоохоронних органів в Одеській області, опитаних в якості експертів. Аналіз матеріалів судової практики дозволив дійти висновку, що у ряді випадків приватні охоронні фірми організовуються безпосередньо представниками організованої злочинності з метою “легалізації” своєї діяльності.

13. Основним шляхом входження колишніх спортсменів до організованої злочинної діяльності є їхнє об`єднання у групи на основі знайомств, набутих у спортивних секціях або через друзів-спортсменів. При цьому, згідно з експертними оцінками, така підстава формування ОЗГ є досить поширеною на практиці. Представники організованої злочинності іноді спеціально створюють центри підготовки нових членів на базі спортивних товариств. Встановлено, що частіше до складу ОЗГ потрапляють представники таких видів спорту, як боротьба, бокс, спортивна стрільба, біатлон. Цей перелік обумовлений наявністю в осіб, що вивчаються, певних спортивних навичок та вмінь (володіння прийомами бойових єдиноборств, вміння поводитися зі зброєю тощо), які цікавлять представників криміналітету. У зв’язку з вищенаведеним найбільш характерною функцією в ОЗГ для спортсменів є безпосереднє виконання конкретних злочинів, а найпоширенішими напрямами організованої злочинної діяльності – бандитизм, вимагання та скоєння вбивств на замовлення. Стосовно останнього напрямку організованої злочинної діяльності необхідно зазначити, що вбивства на замовлення вчиняються як членами окремих угруповань, які на них спеціалізуються, так й окремими особами, чиїми послугами користуються у разі необхідності представники організованої злочинності (кілерами-одинаками).

14. Дослідження місця в організованій злочинності представників “нових маргіналів”, до яких віднесено колишніх військовослужбовців, колишніх співробітників правоохоронних органів, а також колишніх та діючих спортсменів показало, що для більшості організованих злочинних формувань, які мають складну ієрархічну структуру, характерною є наявність представників усіх перелічених вище груп. Організовані злочинні угруповання, що складаються виключно з представників лише однієї із зазначених груп, на практиці зустрічаються значно рідше та, як правило, є складовими частинами (ланками) організованої злочинної організації.

15. Головним чинником маргіналізації осіб, що відбули покарання у виді позбавлення волі, є їх примусова ізоляція від суспільства та її наслідки. Оскільки під час перебування у місцях позбавлення волі особа втрачає більшість соціально-корисних зв’язків з навколишнім світом, а також адаптаційні здатності до нових умов життя у випадку довгострокового ув’язнення, перед зазначеною групою осіб постає необхідність соціальної адаптації до життя поза установ виконання покарання, налагодження нових соціальних зв’язків, подолання стигматизації з боку оточуючих тощо. Однак, необхідно зазначити, що маргіналізація таких осіб залежить від того, за які саме злочини вони відбували покарання. Як свідчать результати цього кримінологічного дослідження, найбільш глибокі маргіналізаційні процеси є характерними для осіб, що відбувають покарання за умисні злочини загальнокримінальної спрямованості (особливо насильницькі та корисно-насильницькі). Найслабший рівень маргіналізації спостерігається серед осіб, що вчинили злочини економічної спрямованості.

Затребуваність в організованій злочинності осіб, що звільнилися з місць позбавлення волі, є значною у зв’язку з наявністю у таких осіб кримінального досвіду, причому як власного, так і отриманого в процесі спілкування з іншими засудженими, а також певних професійних навичок (якщо мова йде про професійних злочинців). За експертними оцінками формування ОЗГ на підставі знайомств, набутих у місцях позбавлення волі, є дуже поширеним явищем на даний момент. Встановлено, що організаторська функція, разом із функцією безпосереднього виконання злочинів, є найпоширенішими серед таких осіб.

16. Наявність професійного досвіду, навичок та вмінь у представників маргінальних груп, що досліджувалися, а також кримінального досвіду у випадку з особами, що звільнилися з місць позбавлення волі, значно підвищує суспільну небезпечність злочинних формувань, до складу яких вони входять.

17. Одним із пріоритетних напрямків загальносоціального попередження участі представників маргінальних груп населення в організованій злочинній діяльності є дії держави та громадськості, спрямовані на зниження існуючого рівня маргіналізації певних груп населення та окремих громадян, а також недопущення виникнення нових маргіналізаційних процесів. Така діяльність має відбуватися як на державному, так і на громадському рівнях. На другому рівні умовно можна виділити два види впливу громадськості на зниження процесів маргіналізації у суспільстві: пасивний (не створення препон ресоціалізації представників “груп ризику” шляхом стігматізациі тощо) та активний (здійснення спеціальних дій, спрямованих на ресоціалізацію, адаптацію, соціальну допомогу тощо). Для ефективного загальносоціального попередження участі представників маргінальних груп в організованій злочинній діяльності є необхідним поєднання зусиль на обох вищезазначених рівнях.

18. Спеціально-кримінологічне попередження участі представників маргінальних груп в організованій злочинній діяльності повинно базуватися на індивідуальному підході до представників кожної з груп, що досліджувалися, оскільки причини та шляхи їх втягнення в організовану злочинну діяльність значною мірою відрізняються одне від одного. Основні зусилля мають бути спрямовані саме на недопущення входження таких осіб до складу організованих злочинних формувань. Для цього необхідно проводити профілактичну роботу з метою формування таких настанов у особистості, що зазнає маргіналізації, які не дозволять їй переступити закон.

19. Вбачається доцільним створення комп’ютеризованих баз даних щодо осіб, які володіють уміннями поводження зі зброєю та мають навички з різних видів боротьби (колишніх спортсменів, військовослужбовців, особливо осіб, що брали участь у бойових діях, колишніх співробітників спецпідрозділів правоохоронних органів тощо). Впровадження таких баз даних не лише допоможе у розкритті злочинів, вчинюваних ОЗГ, а й виконуватиме функцію загальної превенції щодо представників перелічених маргінальних груп.

20. Вимагає удосконалення статистична звітність щодо осіб, які вчиняють злочини в організованій групі та злочинній організації. Вбачається необхідним виокремлювати випадки, коли колишні співробітники правоохоронних органів, колишні військовослужбовці та колишні спортсмени певних видів спорту входять до складу зазначених угруповань, оскільки це значною мірою підвищує їх суспільну небезпеку. Наявність таких даних дозволить відстежувати динаміку втягнення таких осіб до організованої злочинної діяльності та відповідно реагувати на її зміни.