Geum.ru

Верховна Рада Українипостановля є: Внести зміни до закон

Вид материалаЗакон

Содержание


Таємниця страхування, розкриття інформації
Припинення діяльності страховика
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

3. Ревізійна комісія має право залучати до проведення ревізій і перевірок зовнішніх та внутрішніх експертів і аудиторів.

Ревізійна комісія готує висновки до звітів і балансів страховика. Без висновку ревізійної комісії загальні збори акціонерів не мають права затверджувати фінансовий звіт страховика.


Стаття 45. Внутрішній аудит

1. Страховик створює службу внутрішнього аудиту, яка є органом оперативного контролю наглядової ради страховика. Служба внутрішнього аудиту складається не менше ніж з трьох осіб з числа штатних працівників страховика.

2. Служба внутрішнього аудиту виконує такі функції:

1) наглядає за поточною діяльністю страховика;

2) здійснює внутрішній контроль за виконанням законів, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, Уповноваженого органу та рішень органів управління страховика;

3) перевіряє результати поточної фінансової діяльності страховика;

4) аналізує інформацію та відомості про діяльність страховика, професійну діяльність її працівників, випадки перевищення повноважень посадовими особами страховика;

5) подає наглядовій раді страховика висновки та пропозиції, підготовлені за результатами перевірок;

6) інші функції із здійснення нагляду та контролю за діяльністю страховика.

3. Служба внутрішнього аудиту підпорядковується наглядовій раді страховика та звітує перед нею, діє на підставі положення, затвердженого наглядовою радою страховика.

4. Служба внутрішнього аудиту має право на ознайомлення з усією документацією страховика та на здійснення нагляду за діяльністю будь-якого підрозділу страховика. Служба внутрішнього аудиту уповноважена вимагати письмових пояснень від окремих посадових осіб страховика щодо виявлених недоліків у роботі.

5. Керівник служби аудиту повинен:

1) мати професійний досвід у сфері аудиту страховиків;

2) бути внесеним до реєстру аудиторів, які мають право здійснювати аудит фінансових установ;

3) не займати будь-які посади в інших страховиках, не мати істотної участі в іншому страховику та не бути пов’язаною особою іншого страховика.

Уповноважений орган має право встановлювати додаткові вимоги до керівника служби внутрішнього аудиту.

6. Служба внутрішнього аудиту несе відповідальність за обсяги та достовірність поданих наглядовій раді страховика звітів щодо визначених цим Законом питань, які належать до її компетенції.

7. Працівники служби внутрішнього аудиту під час їх призначення дають письмове зобов’язання нерозголошувати інформацію про діяльність страховика.


Стаття 46. Процедура звільнення керівників страховика

1. У разі коли особа, яка є керівником страховика, звільняється за власним бажанням або отримує повідомлення, або в інший спосіб отримує інформацію про своє звільнення, має право подати правлінню, наглядовій раді та загальним зборам страховика заяву у письмовій формі про причину свого звільнення за власним бажанням або причини, у зв’язку з якими така особа не погоджується із своїм звільненням.

2. Якщо особа, яка є керівником страховика, звільняється за власним бажанням у зв’язку з тим, що незгодна з діями інших керівників страховика, вона зобов’язана надіслати страховику та Уповноваженому органові письмову заяву з докладною інформацією про причини незгоди.


Стаття 47. Скликання зборів органів управління страховика з ініціативи повноваженого органу

1. Уповноважений орган може ініціювати скликання загальних зборів акціонерів страховика, засідання правління, наглядової ради страховика. Представник Уповноваженого органу має право бути присутнім та виступати на таких засіданнях.


Розділ VIII

ТАЄМНИЦЯ СТРАХУВАННЯ, РОЗКРИТТЯ ІНФОРМАЦІЇ


Стаття 48. Таємниця страхування

1. Страховик, члени органів управління та контролю страховика, аудитори, актуарії, інші особи, що працюють у страховика, зобов’язані зберігати у таємниці будь-яку інформацію про страхувальника, застрахованих осіб та третіх осіб, які мають відношення до договору страхування, про яку їм стало відомо у зв’язку з виконанням їх функцій. Зазначені у цій частині особи не можуть використовувати інформацію про страхувальника, застрахованих осіб та третіх осіб, які мають відношення до договору страхування, для власних потреб або на користь іншої особи, в інший спосіб, ніж для виконання своїх функцій у страховику.

2. Зобов’язання, зазначені у частині першій цієї статті, поширюються також на страхових та перестрахових посередників та їх працівників.

3. Усі працівники, члени органів управління та контролю страховика повинні підписати декларацію про збереження таємниці страхування. Ця вимога поширюється також на страхових та перестрахових посередників та їх працівників.

4. Страхові агенти відповідно до частини третьої цієї статті повинні під час укладення договору підписати декларацію, яка врегульовує їх відносини із страховиком. Страхові агенти повинні поінформувати своїх працівників про зобов’язання, зазначені у частині першій цієї статті.

5. Положення частини першої цієї статті стосовно виконання обов’язку щодо збереження таємниці страхування також поширюються на випадок припинення правових відносин між страховиком та особами, зазначеними у частинах першій—четвертій цієї статті.

6. Інформація, яка містить таємницю страхування, подається страховиком:

1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

2) на письмову вимогу суду або за рішенням суду;

3) органам прокуратури, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції Державної податкової адміністрації України на їх письмову вимогу стосовно проведення операцій страхування конкретної юридичної та фізичної особи, фізичної особи-підприємця за договором страхування у разі порушення кримінальної справи щодо певної фізичної особи або посадових осіб юридичної особи з обов’язковим посиланням на порушену кримінальну справу;

4) центральному органові виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу при виконанні завдань передбачених законодавством у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

5) органам Антимонопольного комітету України на їх письмову вимогу при виконанні завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

7. Вимога відповідного державного органу до інформації, яка містить таємницю страхування:

1) викладається на бланку державного органу;

2) подається за підписом керівника державного органу (або його заступника), що скріплюється гербовою печаткою;

3) містить передбачені цим Законом підстави отримання такої інформації;

4) містить посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

8. Страховик має право подавати загальну інформацію, що становить таємницю страхування, іншим страховикам в обсягах, необхідних для укладення договору страхування.

9. Обмеження стосовно одержання інформації, що містить таємницю страхування, не поширюються на службовців Уповноваженого органу, які в межах повноважень, наданих цим Законом, здійснюють державний нагляд за страховою (перестраховою) діяльністю та діяльністю страхових та/або перестрахових посередників.

10. Уповноважений орган відповідно до міжнародного договору України або за принципом взаємності має право подати інформацію, що надійшла при здійсненні нагляду за діяльністю страховиків, страхових та/або перестрахових посередників, органу страхового нагляду іншої держави лише з метою страхового нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму.

11. Положення цієї статті не поширюються на випадки надання спеціально Уповноваженому органові виконавчої влади з питань фінансового моніторингу інформації про фінансові операції у передбачених законом випадках.

12. Матеріали, що подаються для проведення аналізу або перевірки, а також відомості та документи про фінансовий, майновий стан юридичних та фізичних осіб, що стали відомі Уповноваженому органові при здійсненні нагляду, становлять професійну таємницю і можуть бути використані лише для виконання Уповноваженим органом його функцій, у тому числі щодо законодавчо встановленого порядку обміну інформацією.

13. Уповноважений орган видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить таємницю страхування. Перелік інформації, що підлягає обов’язковому опублікуванню Уповноваженим органом та страховиком встановлюється законами.

14. Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання таємниці страхування, несуть відповідальність згідно із законами.


Стаття 49. Особливості надання страховиком інформації страхувальникам та клієнтам

1. Інформація, що підлягає розкриттю, надається страховиком у формі:

фінансової звітності, яка складається відповідно до законодавства;

річного звіту страховика, складеного відповідно до вимог Уповноваженого органу;

звітних даних (інших, ніж фінансова звітність) та іншої інформації, що складається та надається відповідно до нормативних актів Уповноваженого органу;

даних, що надаються споживачам фінансових послуг відповідно до вимог, встановлених Уповноваженим органом.

2. Страховик, крім розкриття інформації, зазначеної в частині першій цієї статті, публікує свій річний баланс за формою, встановленою Уповноваженим органом.

3. Страховик зобов’язаний надавати страхувальникам (перестрахувальникам), а також клієнтам на їх вимогу таку інформацію:

1) відомості про фінансові показники діяльності страховика та його економічний стан, які підлягають оприлюдненню згідно із законодавством;

2) перелік керівників страховика;

3) перелік послуг, що надаються страховиком;

4) ціни/тарифи страховика;

5) кількість акцій страховика, які знаходяться у власності членів його правління та наглядової ради;

6) перелік осіб, частка акцій яких у статутному капіталі страховика перевищує 5 відсотків, із зазначенням кількості акцій, які належать таким особам;

7) іншу інформацію, право на отримання якої визначено законом.

4. Страховик може надавати клієнту іншу інформацію, розкриття якої він вважає важливим, крім інформації, що містить таємницю страхування інших осіб.

Страховику забороняється поширення в будь-якій формі реклами та іншої інформації, що містить неправдиві відомості про його діяльність.

5. Інформація з питань страхування надається клієнту у формі, яка забезпечує правильне розуміння суті страхування, без нав’язування йому рішення обов’язково придбати таку послугу.

6. При наданні інформації клієнту — фізичній особі страховик повинен дотримуватися вимог законодавства щодо захисту прав споживачів.

7. Відповідальність за достовірність та повноту інформації при здійсненні страхування через посередників, яка надається страхувальникам, несе страховик, за винятком, коли інформація надається через страхового або перестрахового брокера.

8. Страховик зобов’язаний мати свій веб-сайт, де повинна бути розміщена інформація, розкриття якої вимагається цим Законом та нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.

9. Страховик повинен не пізніше ніж протягом одного місяця з дня зміни найменування, місцезнаходження страховика (балансових відокремлених структурних підрозділів страховика, підрозділів страховика, що приймають повідомлення про настання страхових випадків чи заяв про страхове відшкодування, підрозділів страховика, що здійснюють опрацювання претензій, асистуючих компаній, інших юридичних чи фізичних, що надають послуги у страхуванні страхувальнику і з якими страховик перебуває в договірних відносинах), номера телефону, адреси веб-сайту чи інших реквізитів, що зазначені в договорах страхування і відсутність інформації про зміну яких може призвести до невиконання страхувальником чи страховиком умов договору страхування або погіршити якість послуги, що передбачена договором страхування повідомити про це страхувальників шляхом розміщення повідомлення в офіційних друкованих виданнях, що визначені згідно з переліком, установленим Уповноваженим органом, та на офіційному веб-сайті страховика.


Стаття 50. Обов’язки щодо інформування Уповноваженого органу

1. Страховик зобов’язаний інформувати протягом десяти робочих днів Уповноважений орган про:

1) звільнення керівника страховика та кандидатуру для призначення на таку посаду;

2) зміну місцезнаходження страховика та його відокремлених структурних підрозділів;

3) здійснення страхових виплат на суму, що перевищує 5 відсотків регулятивного капіталу страховика за одним страховим випадком;

4) зменшення розміру регулятивного капіталу порівняно із станом на попередню звітну дату більш як на 10 відсотків з поданням пояснення щодо причин такого зменшення;

5) пред’явлення обвинувачення у вчиненні корисливого злочину керівникові страховика, фізичній особі — власнику істотної участі або представнику юридичної особи — власнику істотної участі;

6) застосування заходів впливу за порушення, виявлені іншими органами державної влади.

2. Страховик повинен повідомити Уповноважений орган про свій намір заснувати відокремлений підрозділ за межами території України із зазначенням відповідної іноземної держави. Страховик повинен подавати інформацію про діяльність своїх відокремлених підрозділів за межами України в обсягах та в порядку, визначених Уповноваженим органом


Розділ IX

ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИКА


Стаття 51. Припинення діяльності страховика

1. Страховик може припинитися в порядку реорганізації або ліквідації.

2. Страховик вважається таким, що припинився, з моменту внесення запису про його припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

3. Порядок припинення страховика у процесі відновлення його платоспроможності або банкрутства визначається відповідним законом у частині, що не суперечить вимогам цього Закону.


Стаття 52. Реорганізація страховика

1. Страховик може проводити реорганізацію в формі злиття, приєднання, поділу, виділу та перетворення з урахуванням особливостей здійснення страхування та в порядку, передбаченому законодавством.

2. Реорганізація в формі злиття та приєднання може відбуватися виключно між страховиками.

3. Реорганізація страховика здійснюється добровільно або в примусовому порядку за рішенням суду.

4. Для проведення реорганізації страховик повинен отримати дозвіл Уповноваженого органу. Рішення про надання дозволу на проведення реорганізації страховика приймається Уповноваженим органом на підставі заяви страховика та документів, що свідчать про необхідність у реорганізації та її результати для страхувальників. Вичерпний перелік документів, що додається до заяви про надання дозволу на проведення реорганізації, та строки її розгляду визначаються нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.

5. Примусова реорганізація страховика проводиться на підставі рішення суду в порядку та на підставах, визначених законодавством. У разі потреби Уповноважений орган, має право залучати у межах своєї компетенції своїх представників для участі в проведенні примусової реорганізації страховика.

6. Здійснення процедури реорганізації страховика не є підставою для відмови у виконанні або припиненні виконання зобов’язань страховика за договорами страхування.


Стаття 53. Правонаступництво у разі реорганізації страховика

1. У разі реорганізації страховика здійснюється передача його прав та зобов’язань до страховика — правонаступника в порядку універсального правонаступництва.

2. Оформлення правонаступництва щодо прав та зобов’язань страховика у разі реорганізації здійснюється на підставі передавального акта (роздільного балансу). Передавальний акт (роздільний баланс) повинен погоджуватися з Уповноваженим органом.

3. Будь-які зміни, що відбулися у правах та зобов’язаннях страховика після складення передавального акта (роздільного балансу), повинні бути внесені до нього в формі додатка з наступним повідомленням учасників реорганізації. Під час проведення реорганізації страховик повинен утримуватися від дій, що призведуть до суттєвої зміни положень передавального акта (роздільного балансу).

4. Якщо передавальний акт (роздільний баланс) не дає змоги встановити правонаступника за зобов’язаннями страховика, що був реорганізований, новоутворені страховики несуть солідарну відповідальність за даними зобов’язаннями перед третіми особами.


Стаття 54 Ліквідація страховика

1. Страховик може бути ліквідований:

1) з ініціативи власників страховика;

2) з ініціативи Уповноваженого органу;

3) в судовому порядку внаслідок процедури банкрутства;

4) в інших випадках, встановлених законом.

При ліквідації платоспроможного страховика вимоги страхувальників за договорами страхування відносяться до вимог першої черги.

2. Ліквідація страховика з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про акціонерні товариства, Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців” з урахуванням особливостей законодавства про страхування та отриманням згоди Уповноваженого органу.

3. Страховик, що ліквідується з ініціативи власників, повинен припинити провадження своєї діяльності із страхування і повідомити про це страхувальників (перестрахувальників) та кредиторів протягом п’яти робочих днів після прийняття такого рішення. Власники страховика затверджують склад ліквідаційної комісії, що проводитиме ліквідацію. Ліквідаційна комісія подає у місячний строк з моменту свого утворення Уповноваженому органові на затвердження план ліквідації страховика відповідно до вимог, установлених Уповноваженим органом.

4. Ліквідація за поданням Уповноваженого органу здійснюється відповідно до законодавства про страхування в судовому порядку в таких випадках:

1) страховик здійснює страхування з порушенням законодавства та не забезпечує своєчасного виконання зобов’язань за договорами страхування;

2) страховик не виконує план його санації або санація страховика не досягла запланованих результатів;

3) загальні збори акціонерів страховика не прийняли рішення про покриття фінансових збитків страховика, що робить неможливим продовження його діяльності на ринку страхування;

4) в інших випадках, передбачених законодавством.

5. Рішення про ліквідацію страховика за поданням Уповноваженого органу може бути оскаржене в судовому порядку.

6. Уповноважений орган повинен повідомити Фонд страхових гарантій протягом трьох днів з моменту винесення рішення про ліквідацію страховика.


Стаття 55. Ліквідація страховика в разі його неплатоспроможності на підставі рішення суду

1. Якщо страховик не виконує зобов’язання перед страхувальниками протягом трьох місяців, Уповноважений орган, страхувальники та кредитори страховика мають право на звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство страховика у порядку, встановленому Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Страхувальники та кредитори повинні надіслати Уповноваженому органу рекомендованим листом заяву про систематичне порушення страховиком своїх зобов’язань перед ними з документальним підтвердженням таких випадків. Уповноважений орган протягом одного місяця повинен розглянути таку заяву та вжити заходів впливу. Якщо заходи впливу Уповноваженого органу не досягли позитивного результату, страхувальники (перестрахувальники) та кредитори страховика мають право звернутися до суду із заявою про визнання страховика банкрутом.

2. У процесі розгляду справи про відновлення платоспроможності страховика або визнання його банкрутом суд повинен врахувати висновки Уповноваженого органу щодо доцільності ліквідації страховика. Уповноважений орган подає висновок протягом місяця з дня отримання судового запиту.

Якщо страховик не спроможний виконати протягом шести місяців свої зобов’язання відповідно до рішення суду про примусове стягнення і за цей час не досягнуто домовленостей щодо реструктуризації визначеного боргу, Уповноважений орган зобов’язаний анулювати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації страховика.

3. Справа про визнання страховика банкрутом за заявою страхувальників (перестрахувальників) та кредиторів може бути порушена лише після анулювання ліцензії на провадження страхової або перестрахової діяльності.

4. Після анулювання ліцензії на провадження страхової або перестрахової діяльності санація страховика (перестраховика) не допускається.

5. Суд призначає ліквідатора страховика, кандидатура якого пропонується Уповноваженим органом. Ліквідатор страховика повинен інформувати Уповноважений орган про хід процедури ліквідації з поданням порядку погашення боргів страховиком.

6. Процедура ліквідації страховика (перестраховика) повинна бути завершена не пізніше ніж протягом року після анулювання ліцензії на провадження страхової або перестрахової діяльності.

7. Ліквідація страховика вважається завершеною, а страховик ліквідованим з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.


Стаття 56. Передача страхового портфелю

1. Страховий портфель представляє собою сукупність прав та обов’язків страховика за всіма договорами страхування або частиною договорів страхування, укладених між ним та страхувальниками (перестрахувальниками).