Міністерство аграрної політики України миколаївський державний аграрний університет

Вид материала

Содержание

Суб'єктом злочину "службове підроблення документу" може бути тільки службова особа.
2.Способи здійснення правопорушень 'у сфері оподаткування в Україні

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Суб'єктом злочину "службове підроблення документу" може бути тільки службова особа.

Згідно зі ст. 366 Кримінального кодексу України службове підроблення виражається в наступних формах.

Форма службового підроблення	Пояснення
Внесення в офіційні документи неправдивих відомостей	Розуміється внесення у дійсний офіційний документ даних, що не відповідають дійсності повністю або частково
Підроблення документів	Розуміється часткову або повну заміну змісту дійсного документу. Підроблення документів може полягати в наступних діях: дописка, підчистка, заміна тексту чи окремих слів, дати, підпису чи інших реквізитів тощо
Складання неправдивих документів	Розуміється внесення до документу, який зовні оформлено правильно, відомостей, що не відповідають дійсності повністю або частково
Видача неправдивих документів	Розуміється надання або випуск службовою особою документів, зміст яких повністю або частково не відповідає дійсності, і які були складені цією ж або іншою службовою особою

Варто зазначити, що кримінальна відповідальність за службове підроблення документів настає лише, якщо воно було вчинено з прямим умислом (тобто, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачала їх суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання).

Кримінальна відповідальність за ст. 366 Кримінального кодексу України не настає, якщо вище зазначені дії були вчинені з непрямим умислом або через необережність. Тобто у випадку, коли відомості були занесені головним бухгалтером у звітність помилково або внаслідок неправильного тлумачення норм законодавства, що сталося через наявність різних поглядів на застосування законодавства органами державної влади, аудиторами - для притягнення головного бухгалтера до кримінальної відповідальності за даним злочином не має підстав.

Кримінальна відповідальність за службове підроблення документів настає незалежно від того, чи призвели дані дії до нанесення шкоди державі, підприємствам, громадянам, чи ні. Як приклад можна навести такий факт: подання головним бухгалтером фінансової звітності до податкового органу з неправдивими відомостями тягне за собою кримінальну відповідальність незалежно від того, чи призвели дані дії до несплати певної суми податків, чи ні. Статтею 366 Кримінального кодексу України передбачено підвищену відповідальність за вчинення службового підроблення документів, якщо воно спричинило тяжкі наслідки. Нагадаю, що тяжкими наслідками є матеріальні збитки, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто 4250 гривень і більше.

За вчинення службового підроблення документів передбачена кримінальна відповідальність у вигляді накладення штрафу на винну особу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

У тому випадку, якщо службове підроблення документів спричинило тяжкі наслідки, то, звичайно, настає кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення винної особи волі на строк від двох до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Приклади, які стосуються питання притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 366 ККУ.

Такий злочин як службове підроблення документів може бути вчинений лише з прямим умислом, що в свою чергу означає, що головний бухгалтер мав усвідомлювати той факт, що він вносить недостовірні дані, і що він порушує законодавство про порядок складання звітності. Якщо слідчим було з'ясовано, що недостовірні дані до звітності було внесено внаслідок арифметичної помилки, то порушена кримінальна справа підлягає закриттю, оскільки дії по поданню недостовірної звітності було вчинено через необережність. В той же час стосовно бухгалтера може бути порушено кримінальну справу за ст. 367 (службова недбалість) Кримінального кодексу України.

У випадку, якщо звітність було підписано не уповноваженою особою підприємства, то подану звітність можна розглядати як таку, що не є звітністю, тобто не є офіційним документом. Оскільки обов'язковою умовою службового підроблення документів є підроблення саме офіційних документів, то в даному випадку можна заявити податківцям, що не було факту підроблення офіційних документів. В той же час можлива відповідальність осіб, відповідальних за подання звітності - керівника, головного бухгалтера - за неподання звітності.

Згідно із ст. 111 Кримінально-процесуального кодексу України досудове слідство у справах про злочини, передбачені ст. 366 Кримінального кодексу України, проводиться слідчими прокуратури. Слідчі податкової міліції можуть проводити досудове слідство за даними справами лише за умови, якщо під час розслідування справ про інші злочини (вичерпний перелік яких є у ст. 111 Кримінального процесуального кодексу України) було встановлено злочин - службове підроблення документів. Тобто, слідчий податкової міліції має право порушити кримінальну справу за ст. 366 Кримінального кодексу України за фактом надання акціонерам підприємства недостовірної звітності лише в тому випадку, якщо даний злочин було встановлено під час розслідування інших злочинів. В іншому випадку розслідування факту надання акціонерам недостовірної звітності будуть здійснювати слідчі прокуратури на підставі інформації, наданої податковими органами.

За порушення норм податкового законодавства до платників, крім заходів адміністративної та кримінальної відповідальності, можуть застосовуватися також штрафні та фінансові санкції.

Головним документом, що регламентує порядок застосування, встановлює види та розміри фінансової відповідальності за порушення податкового законодавства, є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 p., № 2181-111 із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 10.01.2002 р. № 2922 III, від 26.12.2002 р. № 380-IV, від 26.12.2002 р. № 397-IV, від 20.02,2003 p. № 550-V. Крім того, деякі штрафні санкції передбачено також законами з окремих податків, зборів,, обов'язкових платежів та законодавством з питань валютного регулювання. Більш того, працівники податкової служби керуються положеннями, порядками та інструкціями, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України, наказами ДПА України або податковими роз'ясненнями чи узагальнюючими податковими роз'ясненнями центрального (керівного) органу контролюючого органу окремих положень податкового законодавства.

Зокрема, ст. 17 згаданого Закону регламентує розміри штрафних санкцій за порушення платником податків податкового законодавства. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а в окремих випадках самостійно нараховуються і сплачуються платником податків. При цьому важливим є визначення суми податкового зобов'язання платника податків і хто його визначає: контролюючий орган чи самостійно платник податків.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо (пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4):

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

В окремих випадках (п. 17,2 ст. 17) платник податків має право самостійно виявити факт заниження податкового зобов'язання. Так, платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Це правило не застосовується, якщо:

а)платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулася недоплата податкового зобов'язання;

б)судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою — платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Закон України № 2181-III передбачає, що узгодження податкового зобов'язання може бути самостійне (п. 5.1 ст. 5) і апеляційне (п. 5.2 ст. 5).

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків а адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, коли надається скарга про перегляд рішення.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Щодо строків погашення податкового зобов'язання слід зазначити таке. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Законом для подання податкової декларації (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4).

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із рішенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності — протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначені строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

У разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, то такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок чи перерахунок податкових зобов'язань, суми податку чи збору, належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання.

Не сплачена платником податків узгоджена сума податкового зобов'язання в установлені строки підтверджується (повторюється) надсиланням першої, а за необхідності і другої податкової вимоги, де вказується виникнення права податкової застави на активи платника податків або дата і час проведення опису його активів.

Податкове повідомлення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення вважається надісланим (врученим) фізичній особі або її законному представникові, якщо його передано чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення чи податкову вимогу на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такого податкового повідомлення вважається днем його вручення.

Податкове повідомлення або податкові вимоги, розміщені з порушенням вищеназваних правил, вважаються такими, що не були врученими (надісланими) платнику податків.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом № 2181-111, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до ЗО календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, — у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, — у розмірі двадцяти відсотків логашеноісуми податкового боргу;

•при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, — у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із вищезазначених штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, чи ні.

Слід відмітити, що платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації надіслати декларацію (розрахунок) поштою на адресу податкового органу з повідомленням про вручення (пп. 9.1.7 п. 9.1 ст. 9).

У разі втрати або зіпсування поштового відправлення чи затримки його вручення контролюючому органу відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової декларації несе оператор поштового зв'язку у порядку, передбаченому законодавством. При цьому платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декларації.

Платник податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про втрату або зіпсування поштового відправлення зобов'язаний надіслати поштою або надати особисто (за його вибором) контролюючому органу другий примірник податкової декларації. Разом з тим, незалежно від втрати або зіпсування такого поштового повідомлення чи затримки його вручення платник податків зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання, самостійно зазначену ним у такій податковій декларації, протягом визначених строків.

2.Способи здійснення правопорушень 'у сфері оподаткування в Україні

З переходом України до ринкових відносин створюються нові підприємства, що здійснюють свою фінансово-господарську діяльність у різних сферах економіки. У цих умовах з'являються можливості відхилення від оподаткування. У практиці розрізняють такі види ухиляння від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів:

незаконне приховання доходів, отриманих підприємствами і фізичними особами;

перекручування або завищення витрат на виробництво;
оформлення фіктивних документів на покупку продукції;

оформлення постачання устаткування, продукції, перераховування коштів через фіктивні фірми;
використання позичкових рахунків комерційних банків для несплати податків;

незаконне використання пільг, наданих при оподаткуванні;

перекручування даних при заповненні і наданні звітності про нарахування і сплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів;
легальне відхилення від оподаткування шляхом використання невідповідностей у правовому законодавстві України.

Приховання доходів, отриманих від підприємницької діяльності, є не тільки одним з розповсюджених способів ухилення від сплати податку, але і злочином у сфері оподаткування.

Одним з видів приховання доходів є не відображення в обліку і звітності виторгу, отриманого готівкою.

При даному прихованні доходів керівники підприємств можуть використовувати різні варіанти.

Керівники підприємства можуть укладати договори (контракти) не на весь обсяг робіт, а тільки на якусь його частину. Різниця між загальною вартістю робіт (товарів, послуг і т.д.) і частиною, що знаходить відображення в обліку і звітності, залишається в розпорядженні виконавця без обліку оподаткування даної різниці.

При перевірці важливо установити предмет договору (контракту), підставу для розрахунку, порядок розрахунку вартості робіт (товарів, виробів, послуг і т.д.), а також повноту виконання і сплати договорів за готівковим і безготівковим розрахунком. При цьому перевіряється своєчасність оприбуткування наявних коштів і відображення в обліку та звітності.

На практиці зустрічаються випадки, коли виконуються роботи (послуги) без оформлення договорів (контрактів), а розрахунки здійснюються готівкою.

При перевірці в цьому випадку перевіряються первинні документи щодо списання товарно-матеріальних цінностей на виконані роботи, а також нарахування заробітної плати. Важливо установити, на які кошти були придбані товарно-матеріальні цінності. При цьому з'ясовується мета їх придбання, правомірність оцінки, а також кількісні та якісні показники.

Зустрічаються випадки приховання доходів підприємства з використанням посередницької організації при покупці і реалізації товарів (робіт, послуг). Підприємство-посередник укладає з підприємством-виготовлювачем продукції договір (контракт) на визначену суму, без відображення кількості одержуваного товару. При цьому вартість одиниці продукції не відображається в договорі. Після цього підприємство-посередник укладає договір з іншими підприємствами, що бажають придбати цю продукцію, на ту ж вартість що й у договорі, але за ціною, більшою, чим було домовлено з підприємством-виробником. Причому, підприємство-посередник перераховує грошові кошти підприємству-виробнику в день одержання коштів на розрахунковий рахунок. Одержання товару від підприємства-виробника підприємство-посередник надає підприємствам-замовникам шляхом повідомлення листом-дорученням.

Таким чином, підприємства-замовники одержують у підприємства-виробника необхідну кількість товару, а різницю у кількісному вираженні за готівку підприємство-посередник продає підприємству, зацікавленому в цьому товарі.

При перевірці необхідно установити не тільки сумові показники договорів (контрактів), але і кількість та якість отриманої продукції. При цьому перевіряються платіжні документи, правомірність посилань на договори, а також, при необхідності, проводиться взаємна перевірка кредитних ставок, що запозичають. Податковий аудитор перевіряє, чи були виписані доручення на одержання товарів (робіт, послуг). Важливим моментом перевірки є виявлення приховання доходів при здійсненні бартерних угод.

Мають місце випадки, коли підприємства роблять приховання доходів, отриманих від виробничо-господарської діяльності, шляхом відображення їх у вигляді заборгованості іншим підприємствам.

Особа, що перевіряє, зобов'язана перевірити правомірність віднесення отриманих сум, призначених для розрахунку між підприємствами. З цією метою доцільно уточнити джерело заборгованості, перевірити банківські документи за перерахованими сумами.

Аналізується продукція (роботи, послуги), що не показується в доході підприємства, а відображається як відшкодування боргу іншому підприємству. При цьому важливо установити причини виникнення боргу і обсяг виконаних робіт (послуг).

Одним зі способів приховання доходів від оподаткування є перерахування сум від реалізованої продукції (робіт, послуг) на особисті рахунки працівників підприємства. Причому, перерахування може здійснюватися як надходження засобів на розрахунковий рахунок, так і за домовленістю з підприємством-замовником, тобто обминаючи перерахування на розрахунковий рахунок.

Особа, що перевіряє, аналізуючи розрахунки за поставлену продукцію (роботи, послуги), звертає увагу на повне виконання договірних умов, повноту перерахувань за договором, а також перевіряє правомірність перерахувань на особисті рахунки працівників. Дані перерахування можуть бути вище боргу або відшкодування різних витрат, понесених у процесі виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг).

Деякі підприємства, що мають кілька розрахункових рахунків у різних банках, використовують їх для приховання доходів від оподаткування. З цією метою на одному розрахунковому рахунку показуються суми для оподаткування, на інших проводяться операції, що укриваються від оподаткування. Податкові органи повинні перевірити наявність розрахункових рахунків у підприємства, а також аналізувати договори (контракти), де вказуються умови розрахунку, реквізити банку, а також платіжні документи і документи на відпуск продукції (робіт, послуг) При необхідності працівники податкових служб здійснюють запити до банківської системи про наявність розрахункових рахунків підприємства, що перевіряється. Одним з варіантів приховання доходів є перерахування повної чи частини суми, отриманої від реалізації продукції (робіт, послуг), фіктивним підприємствам-співвиконавцям. При цьому важливо встановити порядок виконання договорів (контрактів), де вказуються підприємства-співвиконавці, а також порядок виконання робіт і умови оплати за виконаними договорами. Особа, що перевіряє, звертає увагу на підприємства-співвиконавці, яким були сплачені суми, та на профільність підприємств, наявність ліцензій (при необхідності) і повноту виконання умов договору (контракту).

Приховання доходу від оподаткування здійснюється шляхом перерахування сум у вигляді нарахованої пені і неустойок за невиконання умов договору (контракту). Часто це бувають фіктивні договори (контракти). Особа, що перевіряє, встановлює правомірність виконання договорів (контрактів), правомірність нарахування пені і неустойок. Установлюється порядок виконання договору (контракту), а також причини, що потягнули за собою накладення штрафних санкцій.

Однією з важливих умов приховання доходів від оподаткуванні є пільгове оподаткування. Підприємства, користуючись пільговими умовами оподатковування, мають можливість перепродувати товари з постійно наростаючою надбавкою через кілька підприємств із відображенням тільки доходів у підприємстві, що має пільгове оподаткування і проводить розрахунок за продукцію готівкою.

Особи, що перевіряють, зобов'язані виявити правомірність здійснення пільгового оподаткування, а також порядок одержання наявних коштів. При цьому важливо установити на підприємствах, які при наявності працюючих інвалідів користуються пільговим оподаткуванням, правильність установлення пільг. Перевірці підлягає наявність трудових книжок на підприємстві і записів у них про зарахування на роботу, здійснюється звірка з відомостями з нарахування заробітної плати. Аналізуються суми, що були перераховані на благодійні цілі. Особа, що "перевіряє, встановлює причини перерахувань, умови перерахувань, а також установлює законність перерахувань підприємства на благодійні цілі.

Найбільш розповсюдженим способом ухилення від сплати податків (зборів) є необґрунтоване збільшення витрат на виробництво продукції (робіт, послуг).

Одним зі способів збільшення витрат є фіктивне документальне оформлення товарно-матеріальних цінностей, що нібито витрачені на виробництво продукції (робіт, послуг). Дані витрати компенсуються наявними коштами шляхом одержання з розрахункового рахунка. За такою же схемою можуть оформлятися й основні засоби, що після незначного часу експлуатації списуються фіктивними документами.

Податкові органи при перевірці зобов'язані звернути увагу на правомірність документального списання витрат на виробництво продукції (робіт, послуг), а також законність списання основних засобів. При цьому виявляються причини списання і порядок відображення операцій у бухгалтерському обліку і звітності.

Відхилення від оподаткування шляхом оформлення постачання основних засобів через фіктивні фірми полягає в тім, що підприємство укладає договір з фіктивним підприємством, що не звітує перед податковими органами за продаж основних засобів за мінімальною вартістю, а воно у свою чергу укладає договір з іншим підприємством за завищеними цінами. У такий спосіб різниця між цінами не обкладається податком і не сплачується до бюджету. За таким же сценарієм відбувається відхилення від оподаткування шляхом оформлення документів на покупку-продаж товарно-матеріальних цінностей через фіктивні підприємства.

Велике поширення знайшло відхилення від оподаткування доходів, отриманих резидентом України від розміщення коштів за кордоном. Підприємство (резидент) укладає договір (контракт) з нерезидентом, який знаходиться в будь-якій країні і матеріально зацікавлений у даній угоді на надання послуг (робіт), постачання устаткування, товарів і т.д. У даному договорі (контракті) обумовлюється обов'язкова передплата на адресу нерезидента. Після одержання коштів їх перераховують на депозитний внесок. Після цього отримані відсотки від депозитного внеску перераховуються на особисті рахунки в одному з іноземних банків. Кошти повертаються в повному обсязі резидентові України. Якщо дані операції здійснюються через фіктивні фірми, то суми не повертаються в Україну, а перераховуються на особисті рахунки учасників угоди.

При перевірці важливо установити порядок укладання договорів (контрактів), імідж підприємства-резидента, а також дотримання валютного законодавства України.

Приховання від оподаткування шляхом незаконного зняття коштів через фіктивні підприємства і рахунки комерційних банків здійснюється найбільш часто в практичній діяльності підприємств. Підприємства укладають з фіктивними підприємствами договори (контракти) на виконання послуг (робіт). Фіктивні підприємства перераховують кошти через рахунки типу ЛОРО в іноземні банки. Дані готівкові суми наявною валютою сплачується підприємством. У такий спосіб зібрані на кореспондентських рахунках банків підприємства-виробника грошові кошти нерезидентів не обкладаються податком (збором).

Одним зі способів ухилення від сплати податків (зборів) є неподання податкової звітності, а також не повне, або перекручене її складання. Несвоєчасно представлена податкова звітність спричиняє іноді приховання і перекручування даних про обсяги виконаних робіт, заниження доходів оподатковуваного об'єкта. З цією метою представляється звітність без обліку фактичного стану, відбитого в бухгалтерському (податковому) обліку. Зустрічаються випадки, коли непредставлення звітності спричиняє податкові злочини і кримінальну відповідальність.

Варто пам'ятати, що кримінальна відповідальність згідно ст. 148 Кримінального кодексу України настає у випадку, коли збиток державі, заподіяний внаслідок навмисного ухилення від сплати податків, у 100 і більш разів перевищує встановлений мінімум доходів громадян.

Ухилення від сплати податків здійснюється при постачанні в Україну товарів під виглядом комплектуючих виробів. У цьому випадку суб'єкти зовнішньо - економічної діяльності через посередника (нерезидента), що користується пільговим оподаткуванням, одержують від іноземного підприємства-виробника товар, що є підакцизним товаром.

Посередник поставляє в Україну товар як комплектуючі вироби, при цьому не сплачуючи акцизний збір, тому що комплектуючі вироби не є об'єктом оподаткування. Далі через фіктивні підприємства, що, нібито, здійснюють зборку і налагодження готової продукції, здійснюється продаж уже готової продукції.

Розглянуті варіанти ухилення від сплати податків (зборів) не вичерпують весь "арсенал", що мається в практичній діяльності підприємств.

Питання до теми:

1.Назвіть основні види податкових правопорушень.

2.Сутність дисциплінарного правопорушення.

3.Міра відповідальності за адміністративні правопорушення.

4.Основні санкції при фінансовому правопорушенні.

5.Перелічить способи здійснення правопорушень 'у сфері оподаткування в Україні

Blog

Міністерство аграрної політики України миколаївський державний аграрний університет

Содержание

Суб'єктом злочину "службове підроблення документу" може бути тільки службова особа.