План: Вступ Психологія сприйняття І образів уявлення. Порушення та розщеплення сприйняття

Вид материалаДокументы

Содержание


Оцінка поведінкових дефектів
Подобный материал:
1   2   3   4
Огляд розумових розладів, пов’язаних з травмою.

Нозологія. Класифікація розумових розладів, пов'язаних з травмою, означена в документі

«Стандартна Номенклатура Розладів і Операцій», виданого Американською Медичною Асоціацією, була адаптована Американською Психіатричною Асоціацією (APA) для включення у Довідник Діагностики і Статистики (розділ «Розумові Розлади»). Цей документ майже ідентичний іншим американським і міжнародним номенклатурам. Ця класифікація використовується і тут також, як найбільш повна, і в той же час найпростіша доступна нозологія.

Номенклатура. Відповідно до офіційної нозології, застосування слова «травма» в даному

контексті обмежене означенням фізичного ушкодження голови (якщо інше не вказано). Таким чином, це обмежене використання терміну розрізняється від більш широкого поняття, прийнятого серед багатьох психіатрів, яке у відповідності з Фройдівськими теоретичними формулюваннями розширили його включенням різних соціальних і зовнішніх чинників, які спричиняють почуття раптової небезпеки, страху, безпорадності, і які в свою чергу спричиняють регресивні захисні реакції (дефенції), що прискорюють формування симптомів.

Класифікація розумових розладів, спричинених або пов'язаних з травмою

в рамках цього довідника наведена нижче:
  1. Гострі розумові розлади:
    1. Розлади спричинені або пов'язані з травмою.
    2. Гострий мозковий синдром пов'язаний з травмою.
  2. Хронічні розумові розлади:
  1. Розлади пов'язані з травмою.
  2. Хронічний мозкоий синдром, пов'язаний з травмою при народженні.
  3. Хронічний мозковий синдром, пов'язаний з мозковою травмою.
  4. Хронічний мозковий синдром, травма мозку, масивне ураження.
  5. Хронічний мозковий синдром, спричинений операцією на мозку.
  6. Хронічний мозковий синдром, спричинений електричною мозковою травмою.
  7. Хронічний мозковий синдром, спричинений закоренілою мозковою травмою

Діагностика. Досягнення у методології вивчення функціонування мозку, які стали можливими завдяки використанню нових приладів (наприклад, комп'ютерів), здавалося б, проголосили кардинальні покращення в методах клінічної діагностики, оцінки і запису змін мозку, а також поведінкові шаблони пацієнтів з захворюваннями мозку. Втім, незважаючи на ці досягнення, клінічний лікар, в сутності, так само потребує клінічного спостереження за пацієнтами (natural history method), як це було в 1787 році, коли Бенджамін Белл видав свою видатну працю з контузії.

Оцінка поведінкових дефектів. Поведінкові дефекти, пов'язані з сильним враженням голови, можуть бути порівняно простими, або дуже складними. В доповнення до звичайного

фізичного і лабораторного обстеження на наявність анатомічної і фізіологічної дисфункції, дослідження пацієнта, що знаходиться у комі (або не реагує на зовнішні подразники) включає неврологічне дослідження його чуттєвих, рухових і рефлексивних функцій. Одразу після того, як пацієнт прийшов до свідомості, поведінкові дефекти можуть бути виявлені шляхом ретельного вивчення його психічного стану. Набір тестів, розроблених Генрі Хедом у 1920 році для афазії, виявився найбільш вживаним для наступних цілей:
  1. розпізнавання та ідентифікація об'єктів;
  2. розпізнавання і ідентифікація лінії поведінки;
  3. тести типу «людина, кішка та собака»;
  4. годинникові тести;
  5. тести «монета-чаша»;
  6. тести руки, ока і вуха;
  7. читання, написання та малювання головоломок.

Ці прості тести не вимагають складного обладнання, але, тим не менш, вони являють собою ефективні методи для оцінки розумового функціонування пацієнта, в термінах таких стандартних параметрів, як орієнтація щодо особи, місця і часу, а також здатність до абстрактного мислення (це може бути продемонстровано, наприклад, розумінням прислів'їв, спільностей й відмінностей, а також розповідей). Під час анамнезу і дослідження помічаються природа та якісний рівень розумового функціонування пацієнта, відповідність, узгодженість його думок, а також загальні інтелектуальні можливості.

Беруться до уваги також настрій і емоційний стан пацієнта, його ставлення до інших людей, позиція щодо різних тем. Зокрема, дуже важливе розуміння, реакція самого пацієнта на його власну травму. Інколи сама природа травми продукує реакцію нездоланного страху, паніки, безпорадності, збентеження, яка схожа на реакції солдатів, що пережили сильний стрес під час бою. Ці реакції можуть «спричиняти» психіатричний синдром, який, фактично, не відноситься до пошкодження мозку. В будь-якому випадку, після кількох тижнів чи місяців можуть бути проведені більш ретельні дослідження з метою встановити точну природу і ступінь «дефіциту мозку». Врешті-решт, це є достатнім доказом, що пацієнти, чиї постійні скарги не обумовлені серйозністю їх травм, мали труднощі в міжособистісних стосунках ще до пошкодження. Наприклад, Рюш, Гарріс і Боумен вивчали 125 пацієнтів з хронічними пост-травматичними синдромами, і 140 контрольних пацієнтів, 70 з яких перенесли сильну травму голови.


Не дивно, що пацієнти з контрольної групи з сильною травмою і очевидним органічним враженням мали більше скарг ніж ті, травма яких не включала пошкодження мозку. З іншого боку, пацієнти, які перенесли мінімальні ушкодження, були схильні до більших скарг ніж пацієнти з об'ємним враженням мозку і хронічними психічними розладами. Більш того, їх скарги мали тенденцію посилюватися і ставати більш розмитими з часом. [3; 749]


Висновок.

Патопсихологія органічних мозкових уражень орієнтована на роботу з глибинними особистісними проблемами пацієнта, що лежать в основі різноманітних життєвих труднощів, проблем фізичного та психічного здоров’я.

Діагностичний процес є необхідним атрибутом роботи з хворими тому, що він покликаний стати першоосновою в подальшому процесі лікування, психологічної підтримки та шляху до поліпшення стану пацієнта.


Перелік використаної літератури:
        1. Максимова Н.Ю., Мілютіна К.Л., Піскун В.М. Основи дитячої патапсихології: Навч. посібник. – К.: Перун, 1996. – 464с.
        2. В.А. Жмуров. Психопатология – М: Медицинская книга, Н.Новгород: Издательство НГМА, 2002. - 668 с.
        3. Comprehensive textbook of Psychiatry, ed. Al. Freedman and H. Kaphen, The Williams & Wilkings Company, 1967 – Baltimore.
        4. ссылка скрыта – Глюссарий Ру.
        5. ссылка скрыта – Психологический словарь.
        6. ссылка скрыта – Википедия, свободная энциклопедия.