Витяг з програми українського уряду "назустріч людям" отзывы друзей о киевском форуме

Вид материала

Документы

Содержание Поэтичні сторінки Діалог з Душею Лірика. Микола Шишко, Торонто

Подобный материал:

• Витяг з програми українського уряду "назустріч людям" Корень Жизни, 454.38kb.
• Витяг з програми українського уряду "назустріч людям" размышления о единстве, 432.83kb.
• Міністерство закордонних справ України за каденції Уряду Прем’єр-міністра Ю.І, 352.01kb.
• Програма діяльності кабінету міністрів україни "український прорив: для людей,, 1304.78kb.
• Програма діяльності кабінету міністрів україни «український прорив: для людей,, 1375.43kb.
• Програма діяльності кабінету міністрів україни «український прорив: для людей,, 1445.21kb.
• Про виконання на Рівненщині програми Віктора Ющенка „ Десять кроків назустріч людям, 889.79kb.
• Н. А. Позбавлення волі: адаптація українського закон, 143.68kb.
• Національний банк україни -фінансовий агент уряду, 617.47kb.
• «затеи наших друзей», 39.01kb.

Поэтичні сторінки

Діалог з Душею

Лірика. Микола Шишко, Торонто

I

Зійшлись з далекої Дороги

Чумацький Шлях, таємні Зорі,

Земні шляхи людської долі –

Кругом багаття всі сидять...


Так буває, ти це знаєш,

Коли надворі тиха ніч,

Де в сяйві зорянім мандрують

Думки... Яка чудова річ.


Як усвідомити те можеш?

Які дороги нас виводять

До підніжжя скелястих гір,

На перехресті життєвих лір.


Там Ватра полум”ям яскравим

Щиро крила розгорне.

Теплом обійме і зігріє

Тебе, мене...і всіх, хто є...


Сиділи тихо біля Вогню...

А Він й Вона вели розмову

Про сенс Буття і ціль Життя...

І дивились десь в пітьму.


II

“Що є Зустріч? - Перехрестя...

А Вогонь? - Символ Життя...

А Любов? – Закон Буття...

А Дороги? – Міст між ними.


Що є Гори? - Символ Сили...

А Природа? - Закон Краси...

Ну, а ми в житті бурхливім,

Хто є ми, який наш вимір?...


Як тихо, ніжно і щасливо

Шумить природа навкруги.

І поміж собою щось шепочуть

Дерева, Гори і Птахи...


А їх думки летять до неба,

За грань невидимих світів.

І зникають в Єдинім ритмі,

В Всесвітнім русі земних надій.


Не все нараз збагнуть можливо.

І осягнути мить Буття...

А там... за межі простору і часу

Свій погляд кинуть в не-Буття.


...Коли і як все почалося,

Буттям чи словом нареклося.

Життя з Життя в Життя прийшло,

Все розгорнулось, зацвіло...


І як хотілося все знати.

І розірвать ланцюг Буття.

І полетіти в інший простір,

І пізнавать закон Життя.”


ІІІ

Сиділи двоє біля Вогню.

Сиділи тихо, як ніколи.

І вслухались в тишину,

Де пливуть далекі зорі.


“Скажи ти нам, таємна Зірко,

Хто ти є... сама в собі...

Що то є життя твоє,

І що нам скажеш про Земне...”


“Не спиться... Сидиш біля Вогню...

А за надворі вже не зима,

І хуртовина затихає,

Й сніги десь в темряву ховає.


Куди тепер і що робить,

Як зрозуміти стан сердечний.

Щось пробудилось і горить,

І зігріває, і болить...


Не знаєш, як же осяягнути

Цей вимір, що життям назвали,

Як свою долю розпізнати,

І як же світ цей цінувати.


Летять думки... не зупинить,

Як вік в шаленному потоці -

Бурлить, шумить і десь зника,

Як мить Буття цієї ночі.


…Любов, Гармонія, Краса,

Людське життя, земні дороги...

Творіння Боже і Людське,

Де їх зв”язок? Завмерло все...”


IV

Сиділи двоє біля Вогню.

Сиділи тихо, як ніколи.

І вслухались в тишину,

Де пливуть далекі зорі…


“Ти не скаржся на життя.

Прийми його як є.

Хоч доля нелегка,

Але воно твоє.


Нема дурної долі,

Є просто мить буття.

Твої думки в неволі

Блукають навмання.


Не знищ себе в тортурах,

У відчай не впадай.

Веди життя пристойно,

Сумління зберігай.


Є зрада Батьківщині,

Є зрада всій сім'ї,

Є зрада половині,

Є зрада самому собі.


Ми зраджуєм Природі,

Що рвем її квітки,

В медовій насолоді

Брудним чужі грядки.


Ти не йди на зраду!

То самий тяжкий гріх.

Сумління тобі радить,

В тім Бог благає всіх.


Скільки зрад в народі!..

І біллю відгук б'є

По Содомах і Гоморах...

А Бог... Він сльози лл'є.


Чи пам'ятаєш ти,

Як Ной ковчег творив,

Як Авраам у Бога

Благаючи просив,

Щоб покарання Людству

В той час Він не вершив.


...Тяжкі людські дороги -

Блукання, маєта...

І б'єм чужі пороги,

Бо в серці - пустота.


А пам'ятаєш ти,

Як люд Христа розп'яв?..

Зрадою та списами

На хрест Його підняв.


Так для проміння серця

Хрест п'ядесталом став.

І любов'ю та натхненням

Він звідти запалав.


І полум'ям горить,

І палить бур'яни,

І за людей благає:

"Отче, їх прости!"


А темрява кругом...

І жах людських творінь.

І птахів все давно

Нечистий передзвін.


Ліс чомусь завмер,

І листям не шумить.

Вода, що з гір біжить,

Так жалісно журчить.


Стогне вся Земля...

І ангели в журбі.

Чи схаменуться люди

І знайдуть суть в собі?..


Тоді ти збережеш

Його життя як скарб,

В собі ти пронесеш

Через роки в віки,

Як Прометей з скали

Його вогонь в світи....


Є зрада Батьківщині,

Є зрада всій родині,

Є зрада всій Землі,

Є зрада самому собі.”


V

...І згадав своє життя,

Рідний край, далекий, милий

Батьків своїх, що залишивє

І в думках до них полинув...


“...Ти пробач мені, матусю,

Що лишив я рідний край,

Що з тобою не простився,

Не сказав тобі прощай.


Бачу, бачу твої очі!

Сльози ллються з них струмком.

Ти не плач, не плач, матусю,

Ми побачимося знов.


Ти ростила нас в турботах,

Бігла в поле ледь зоря,

А над вечір поверталась -

Руки чорні, в мозолях.


Та на те ти не зважала,

Молодою ще була.

Ти діток своїх кохала,

Ждала з поля трударя.


Ти пробач мені, матусю,

Що не часто приїздив.

Але мусиш пам'ятати,

Що як син тебе любив.


І люблю тебе я, нене!

Часто бачу уві снах,

Як в тужному повсякденні

Ти когось чекаєш з нас...


Ти пробач мені, матусю,

Що не пишу в ції дні.

І не падайте у відчай,

Що син лишився в далині.


Може є то Божа воля,

Ми розлучені в цей час.

Але вірмо, прийде час,

Знову він з'єднає нас.”


VI

Сиділи двоє біля Вогню.

Сиділи тихо, як ніколи.

І вслухались в тишину,

Де пливуть далекі зорі…


“Скажи ти нам, таємна Зірко,

Хто ти є... сама в собі...

Що то є життя твоє,

І що нам скажеш про Земне...”


“... Ми всі – Життя,

Любов, Гармонія, Краса,

Ми – Повнота і мить Буття

В цім Промені яскравого Горіння.


Ми всі Єдині... І ви, і ми...

О, як чудово усвідомити те все.

І як жахливо, що немає розуміння.

Ми є Одне Життя

І Ціль Духовного Творіння.


Відчуйте ніжність Красоти

В Безмежжі Вічного Потоку,

Де в тишині пливуть зірки.

В турбот Батьківській.... нівроку.


А з глибини, що є Душа,

Де в звуках болі і страждання,

В проміннях сонячного дня

В цей світ Любов зійшла.


І проявилась! І пломеніє

Яскравим сяйвом навкруги.

І кличе, крила розверни

І полети. Літать ти вмієш.


...А зорі, як потік безмежжя

На струнах Всесвіту звучать.

І прославляють, і єднають

Світи, які проснулись і не сплять.”


VII

...Так відверто і в надії

Віщали Зорі в тишині

Про сенс Буття і Ціль Життя,

Що має бути на Божій ниві…


Сиділи двоє біля Вогню.

Сиділи тихо, як ніколи.

І вслухались в тишину,

Де пливуть далекі зорі.


...І знов згадав свою сім”ю,

Кохання щире і рідню,

Дітей, що підростають в тім краю

І в думах віндо них полинув...


“Коли зустрінув я тебе,

Чи пам'ятаєш?

Яка була пора тоді,

Чи то згадаєш?


Весна піснями солов'їв

В лісах співала.

І сонце в променях рясних,

Землю ласкало.


В дібровах, в ніжності святій

Квітки шуміли.

Їх запах, медом чарівним

Людей манили.


А зорі - Вічності Потік -

Все посміхались.

То був щасливий для нас рік,

Як ми кохали…”


VIII

…Ніч! Як тихо кругом…

Все за вікном вже спить

І листя з дерев опустилось на землю,

Завмерло. І ліс не шумить.


Надворі осінь давно.

І все, що живе, і жило,

І знов оживе -

Принишкло, мовчить.


Тиша. В ній спокій,

Буття неземне…

Ще вчора цвіло і гучно буяло, -

Тепер, у Вічність ввійшло,

Таємницею стало.


Так проходить життя.

Як пори року, минають літа…

А в зоряний простір думи летять -

Початок, Буття, Небуття…

…


...Коли і як все почалося,

Буттям чи словом нареклося.

Життя з Життя в Життя прийшло,

Все розгорнулось, зацвіло...


Ш як хотілося все знати.

І розірвать ланцюг Буття.

І полетіти в інший простір,

І пізнавать закон Життя.


IX

“Скажи ти нам, таємна Зірко,

Хто ти є... сама в собі...

Що то є життя твоє,

І що нам скажеш про Земне...”


“...Пізнай себе, все є в тобі.

Любов, Гармонія, Краса.

Ти зрозумій закон Душі.

І відроди її вуста.


Пізнай себе на самоті!

Що ти – не ти. І він – не ти.

І ти – не Він. Але Він в нас,

А в Нім – всі ми...

Це осягни на самоті!...


Це усвідом на самоті...

Ми є Одне Життя і повнота,

Ми – ціль Духовного Творіння,

Це зрозумій на самоті...”


X

“...На самоті. Лишившись сам з собою

Життя своє переглядаю в котрий раз.

І відчуваю, щось не те зі мною.

І сон пропав, і зупинився час...


На самоті. Коли один з Душею

Ведеш відвертий діалог.

Ти розумієш, як життя водою

Тече, біжить і губиться в віках.


На самоті. Коли зникає все,

Нема межі, ні простору, ні часу

Ти прагнеш зрозуміти понад усе

В чім сенс буття. І чи я його побачу.


На самоті. Коли свідомо розумієш,

Що все є мариво і маяття,

Ти повертаєш погляд свій до себе,

І починаєш пізнавати суть життя.


На самоті. Зачинивши двері за собою,

Ти в міркуванні линеш в Центр Творця.

І відчуваєш, як силою живою

Єднає Його Промінь душі і серця.


На самоті... І усвідомлюєш уже,

Як через тернистий простір забуття,

Твій дух на волю рветься...

І, переживши мить духовного прозріння,

Зіллється Він з сокровенним Божого творіння.


На самоті... Самотність то не є недолік...

Прийміть її як час шукання,

Як суть душевного пізнання,

Як мить духовного єднання.


На самоті... На самоті... На самоті...”


XI

Зійшлись з далекої Дороги

Вогонь, зірки, Сердечний біль,

Чумацький Шлях Людських надій,

Зійшлись на Мудрості Святій...


Тепер потрібно усвідомить,

Не розплескать, не розгубить

Свідомість Вищу і Розуміння,

Натхнення Божого Горіння.


Він, Вона, сиділи тихо

І поглядали навкруги.

Там починався День Великий

В Новім Промені Весни.


...І Він заглянув в тії роки

І раптом зрозумів в цю мить

Щирість Божих Слів,

В яких Вогонь горить...

…


І повернувши свій погляд в віки,

Де за обрій тумани зникають.

Бачу шлях, що проходимо ми,

А на нім боротьба не зникає.


Так в бурхливім потоці життя,

Повнім жаху, страждань і тривоги,

Загубивший свій компас Буття

Ми йдемо... всі вже збились з дороги...


Піднімались і падали вниз

Вавілон, і Єгипет, і Рим,

І десь зникла в глибинах морських

Атлантида, як материк.


Пропливають картини життя,

Де є мор, землетруси, і голод,

Там зникають великі міста

І проникає всесвітній холод.


О як часто ти, Київська Русь,

Ставши центром слов’янських народів,

Висилала на битви полки,

Захищаючи гідність свободи.”


А на небі пропливають зірки,

Повні щастя, любові та згоди,

Посилають нам, людям Землі,

Побажання зростати свідомо.


XII

Сиділи двоє біля Вогню.

Сиділи тихо, як ніколи.

І вслухались в тишину,

Де пливли далекі зорі.


Вона також неначе враз прозріла.

І груди вмить наповнились теплом.

І ароматом дивним, ще не зрозумілим

В цей світ через її вуста зійшло:


“- Я знаю, Ти чуєш кожний рух на землі...

І як птахи співають в лісах навесні...

В тих мелодіях ніжних - подих щирих сердець,

Що є вдячність Тобі, Всемогутній Творець.


Я вірю. Є молитва - їх спів! А натхнення - Твоє:

Як чудовий цей Дім, і в ньому хтось жиє,

І дихання своє Він всьому віддає,

Щоб красою життя чарувалось серце моє.


Я вірю, що в краплях роси, що з листя спада,

Є свячена вода - кришталева вона.

І дихання твоє орошає поля -

З благословіння Твого розцвітає Земля.


Я вірю, ледь за обрій небесний зникає зоря,

З променевим теплом Ти приходиш щодня.

І з усмішкою ніжною проганяєш туман,

І розтоплюєш чийсь крижаний талісман.


Я вірю в миттєвість, що даруєш ти всім,

Як Духом Святим наповнюєш їх.

І в холодній пітьмі, серед відчаю й зла,

Пробуджуєш дух промінням Христа.


Я вірю...

Є молитва - їх спів! А натхнення - Твоє...”


XIII

Так буває, ти це знаєш,

Коли надворі тиха ніч,

Де в сяйві зорянім мандрують

Думки... Яка чудова річ.


...Зійшлись. Зустрілись. Обнялись.

Він, Вона, щасливі, щирі.

І посміхнулись... І руки їх переплелись...

І пішли... Своїм шляхом на Божій Ниві.


А в серці полум”ям горять слова:

Конфлікт, Гармонія, Краса,

Вогонь, Любов і Повнота,

Чумацький Шлях, Таємні Зорі,

Життя Єдине і Буття....


Зустріч,Міст і Перехрестя,

Сумління, Гідність, Чистота,

Свідомість Вища і Розуміння,

Натхнення Боже і Прозріння,

Христос, Розп”яття і Воскресіння...


Життя з Життя в Життя прийшло...

В них Істина Свята.

І суть, одна для всіх.

І ціль одна – Єднання Божого Творіння.


Зійшлись з далекої Дороги

Він, Вона і ясні Зорі...

А зустріч, що тривала мить, В Душі,

Яскравим променем горить:

На все Життя, на всі літа,

Та досконалість і повнота,

Любов, Єднання і натхнення.

Так відроди Душі вуста...


XIV

І вдвох промовили до Неба... Слова...

Що в серці полум”ям горять,

Яскравим сяйвом навкруги.

І десь за обрій в День летять Слова:


“- Мерехтять для нас зорі далекі,

Манять в простір космічних доріг,

Лину в думах за обрій небесний,

Де початок Буття... Де поріг.


Почуття переповнюють груди.

Струни серця таємниче бринять,

Тиша Вічності розтривожила душу -

Всі в потоці, в Безмежжя летять.


І цю мить я в собі відчуваю...

Як творіння невидимих рук,

На ковальні в Вогні гарувались

І проявлялося в світі, як звук.


В кожній зірці є подих весняний.

А в їх рухах - Космічний Закон.

Загадково, як все починалось,

І чудово, що ТЕ відбулось.


Тихий вітер дерева гойдає...

Ранні роси на трави лягли.

Божий промінь світи всі єднає

І щоб в гармонії з ними жили.”


***

_________________________________________________________


Дорогие друзья,

Электронный бюллетень "ВЕСТНИК ЕДИНСТВА" - информационный орган содружества организаций, которые проводят в Киеве ежегодную международную конференцию "На пороге нового мира: актуальные модели образования и здоровья".

Девиз "ВЕСТНИКА ЕДИНСТВА": Мир единого человечества приблизился: настало время мыслить категориями единой семьи, единого человечества, единой жизни. Результатом новых представлений о мире должно стать установление гармонических человеческих отношений, что найдет свое отображение во всех сферах жизни.

Бюллетень планируется рассылать в первой декаде месяца. Просим предоставлять материалы для выпусков, информацию о своих планах и программах не позднее 20 числа месяца, предшествующего выходу очередного номера бюллетеня.

"Вестник единства" – открытая трибуна ЛЮДЕЙ ДОБРОЙ ВОЛИ

ПРОСИМ НАПРАВИТЬ НАМ СВОИ ОТЗЫВЫ И ПОЖЕЛАНИЯ ankh@adam.kiev.ua

_________________________________________________________

Ответственные за выпуск Гавриленко Светлана, Андриевская Наталья