Міністерство закордонних справ України за каденції Уряду Прем’єр-міністра Ю.І
| Вид материала | Документы |
- Інформація про зустріч Міністра закордонних справ України, 99.21kb.
- Кабінет Міністрів України Міністерство охорони навколишнього природного середовища, 94.74kb.
- Міністерство закордонних справ україни, 570.37kb.
- Систематизація чинного законодавства України, 34.05kb.
- Міністерство закордонних справ україни н А К А З, 1419.98kb.
- Реферат на тему, 64.56kb.
- Міністерство закордонних справ україни н А К А З, 418.28kb.
- Реферат з предмету: „Безпека життєдіяльності на тему:, 57.83kb.
- Учасницями снд (далі Організаційний комітет), 37.87kb.
- Інформація про хід виконання протокольних доручень, наданих за результатами проведених, 3879.94kb.
ПУБЛІЧНИЙ ЗВІТ
Міністерства закордонних справ України
(22 червня 2006 року)
Міністерство закордонних справ України за каденції Уряду Прем’єр-міністра Ю.І.Єханурова керувалося в роботі пріоритетними завданнями, визначеними програмою Президента України В.А.Ющенка „Десять кроків назустріч людям” та Урядовою програмою “Назустріч людям”. За звітний період Україна співпрацювала на багатосторонній чи двосторонній основі практично з усіма державами світу. Українська дипломатія брала дієву участь у вирішенні важливих питань міжнародного порядку денного.
За звітний період Україною було укладено 54 міжнародних договори міжурядового й міждержавного значення. Про інтенсивність контактів із іноземними партнерами свідчить, зокрема, динаміка візитів по лінії Міністра закордонних справ (так, за період січень-червень 2006 року в Україну було здійснено 18 візитів, за кордон – 25).
Визначальним у діях МЗС України був захист державних інтересів. Завдяки активним та цілеспрямованим зусиллям Міністерства за звітний період вдалося досягти таких результатів.
І. ЄВРОПЕЙСЬКА ТА ЄВРОАТЛАНТИЧНА ІНТЕГРАЦІЯ
В ході саміту Україна-ЄС (Київ, 1 грудня 2005 року) було відзначено суттєвий прогрес у виконанні нашою державою Плану дій Україна-ЄС, повідомлено про ухвалення рішення про надання Україні статусу країни з ринковою економікою.
Засідання Україна-Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ (Київ, 2 березня 2006 року) засвідчило подальшу інтенсифікацію конструктивного діалогу між Києвом та Брюсселем з питань членства України в ЄС та низки актуальних питань міжнародного сьогодення.
На початку 2006 року Європейський Союз визнав ринковий статус української економіки. Усунення дискримінаційних бар‘єрів створює для українських товаровиробників, а також ЄС нові можливості. Отриманий Україною ринковий статус уже сьогодні слугує солідним рекомендаційним листом, до якого прислухаються іноземні інвестори.
Важливою віхою на шляху України до ЄС стала резолюція Європейського парламенту від 6 квітня 2006 року щодо виборів до Верховної Ради та місцевих рад в Україні. ЄП закликав європейські інституції виробити стратегічний підхід до розвитку відносин з Україною після 2008 року, беручи до уваги прогрес, досягнутий нашою країною на шляху економічних та демократичних перетворень. Ми віримо, що теза ЄП про необхідність надання чіткого позитивного сигналу українському суспільству щодо обраного шляху до членства України в ЄС має знайти своє практичне втілення у новій угоді між Україною та Євросоюзом (на заміну нинішній Угоді про партнерство і співробітництво, чинність якої завершується у 2008 році). На переговори щодо укладення нової угоди будуть спрямовані виключні зусилля нового складу Українського уряду.
Звітний період відзначився зближенням України з Європейським Союзом. Вільні й чесні парламентські вибори та вибори до місцевих рад сприяли виконанню нашою державою політичних пріоритетів Плану дій Україна-ЄС. Було підтверджено незворотність вибору українського народу на користь демократичних та європейських цінностей, зміцнення демократичних інститутів у контексті входження до об’єднаної Європейської сім’ї.
За каденції Уряду Прем‘єр-міністра Ю.І.Єханурова було досягнуто суттєвого прогресу щодо зближення позицій України і ЄС з регіональних та міжнародних питань. Значно активізувалася співпраця у сфері зовнішньої та безпекової політики, зокрема, з питань регіональної стабільності і врегулювання криз. Ознакою посилення політичного співробітництва і взаєморозуміння з Євросоюзом стало приєднання України до 549 із 589 заяв ЄС, які стосуються самих актуальних міжнародних питань.
За результатами 2005 року розширений ЄС 25-ти став найбільшим зовнішньоекономічним партнером України з товарообігом у 24,1 млрд.дол.США, що на 12% більше, ніж у 2004 році; при цьому частка ЄС у зовнішній торгівлі України склала 29,8 %.
Перспектива активізації співпраці України з Європейським Союзом має конкретний вимір у сфері міжлюдських контактів. У цьому зв‘язку слід відзначити проведення переговорів щодо укладення угоди між Україною і ЄС про спрощення візового режиму, започатковані Урядом України 21-22 листопада 2005 року. Підписання цього документа дозволить Україні отримати ряд серйозних преференцій, які спростять нашим співвітчизникам режим відвідування країн Шенгенської зони.
Згадані та інші елементи взаємодії між Україною та ЄС є важливими в контексті успішної реалізації нашою державою європейської інтеграції та наближають її до більш чіткої перспективи членства. Вже сьогодні спільно з колегами із ЄС Україна розглядає можливість укладення якісно нового документа, який мав би сприяти ефективному продовженню відносин між Україною і ЄС та відкрити перед нашою державою двері до Євросоюзу.
На додаток до викладеного вище зазначимо роботу МЗС над закріпленням високого рівня підтримки громадянами країн ЄС ідеї приєднання України до Євросоюзу.
Звітний період закріпив стратегічний характер відносин України з Північноатлантичним альянсом (НАТО). Головним політичним підсумком є успішна реалізація завдань Інтенсифікованого діалогу з НАТО з питань набуття членства та відповідних реформ.
Вагомим здобутком у сфері розбудови співробітництва України з НАТО стало створення і початок функціонування у березні 2006 року національної системи координації співробітництва України з НАТО. Зокрема, дієвим механізмом та важливим елементом цієї системи є Міжвідомча комісія з питань підготовки нашої держави до вступу в НАТО. До складу цього органу в якості національних координаторів співробітництва у відповідних сферах входять Перші заступники/заступники керівників 15 міністерств та відомств України. Днями відбулося третє засідання Міжвідомчої комісії.
Завдяки злагодженим зусиллям обох сторін були виконані більшість заходів Цільового плану Україна-НАТО на 2005 рік. На сьогодні із 272 запланованих заходів уже повністю виконано 194, що становить 71%.
Одним із практичних результатів співпраці України з НАТО стало укладення у листопаді 2005 року Імплементаційної угоди між Кабінетом Міністрів України і НАТО з питань матеріально-технічного забезпечення (NAMSO) утилізації переносних зенітно-ракетних комплексів (ПЗРК), легких озброєнь, стрілецької зброї (ЛОСЗ) та звичайних боєприпасів. Створено договірно-правову базу практичної реалізації першого етапу проекту, розрахованого на 3 роки. Він передбачає утилізацію 15 тис. тонн боєприпасів, 400 тис. одиниць ЛОСЗ та 1 тис. одиниць ПЗРК. Для реалізації цієї фази проекту країнами-донорами внесено до Трастового фонду НАТО/ПЗМ понад 3 млн. євро.
У взаємодії із Північноатлантичним альянсом Україна зарекомендувала себе як дієвий контрибутор міжнародної і регіональної безпеки. Зокрема, у рамках антитерористичної операції НАТО в Середземному морі „Активні зусилля” на базі штабу ВМС України у м. Севастополь було створено первинний національний Контактний пункт цієї операції. Україна запропонувала свою транспортну авіацію для ротації миротворчих контингентів Африканського союзу в Судані (Дарфур). Ці та інші дії нашої держави отримали належну оцінку міжнародної спільноти.
У звітному періоді розпочато розробку першої річної Національної програми Плану дій щодо членства України в НАТО. Це дозволить приступити до її виконання вже восени 2006 року, відразу після отримання запрошення до ПДЧ.
Поглиблення відносин України із Північноатлантичним альянсом, із перспективою вступу, було й залишатиметься у сфері стратегічних пріоритетів урядової діяльності.
Членство в СОТ розглядалося МЗС як важлива передумова успішної реалізації Україною її інтеграції в ЄС та НАТО. У звітному періоді було практично завершено відповідні зовнішні процедури, необхідні для вступу до цієї організації.
За сприяння МЗС Україною вже підписано 46 двосторонніх протоколів (Мексика, Уругвай, Нова Зеландія, Канада, Південна Корея, Словенія, Латвія, Грузія, Індія, Угорщина, ЄС, Чехія, Словаччина, Болгарія, Куба, Держава Ізраїль, Бразилія, Польща, Естонія, Таїланд, Швейцарія, Малайзія, Парагвай, Литва, Аргентина, Шрі-Ланка, Туреччина, Гондурас, Домініканська Республіка, Монголія, Сальвадор, Молдова, Індонезія, Норвегія, Японія, Ісландія, Хорватія, Еквадор, Перу, КНР, США, Вірменія, Панама, Австралія, Єгипет, Колумбія), завершено переговори та парафовано двосторонній протокол з Китайським Тайпеєм.
Отримані офіційні підтвердження з Марокко та Румунії про прийнятність українських тарифних зобов’язань та пропозицій з доступу до ринку товарів та послуг, що знімає необхідність підписання з цими країнами двосторонніх протоколів.
Для успішного завершення переговорного процесу в рамках вступу до СОТ Україні залишилося прийняти низку законопроектів, які б дозволили гармонізувати її національне законодавство з нормами угод цієї організації, та завершити двосторонні переговори з Киргизстаном.
Після набуття членства в СОТ відкривається перспектива створення Зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.
ІІ. ДВОСТОРОННІ ВІДНОСИНИ
У сфері європейської та євроатлантичної інтеграції для України є важливою підтримка з боку міжнародних партнерів, які мають значний досвід зміцнення й розвитку демократичних інститутів та розбудови ринкової економіки. Особливої уваги у цьому зв‘язку заслуговує сприяння, надане Україні протягом звітної каденції нашими стратегічними партнерами - США та Республікою Польща, а також країнами Центрально-Східної (Угорщиною, Словаччиною, Словенією, Чеською Республікою), Північної (зокрема, Швецією та Норвегією), Західної Європи (Францією, Німеччиною) та Балтії (Естонією, Латвією, Литвою).
Звітний період відзначився історичним зміцненням стратегічного партнерства між Україною та США. Його основу сьогодні становлять домовленості, зафіксовані у Спільній заяві „Порядок денний нового століття для українсько-американського стратегічного партнерства”, ухваленій президентами України та США 4 квітня 2005 року у ході візиту Президента України В.А.Ющенка до США. Нині ця заява виконана на 90%.
Серед основних досягнень українсько-американського партнерства за період, що минув, виділимо такі:
- надання Урядом США Україні статусу країни з ринковою економікою;
- підписання двостороннього протоколу між Україною і США про умови доступу на ринки товарів і послуг у рамках підготовки нашої держави до вступу у Світову організацію торгівлі;
- скасування дії щодо України поправки Джексона-Веніка;
- скасування торговельних санкцій відносно України й поновлення надання пільг згідно з Генералізованою системою преференцій у торгівлі США;
- активізація роботи зі спрощення візового режиму для громадян України з метою розширення контактів між громадянами обох держав.
Ці важливі досягнення в українсько-американських відносинах, у поєднанні з посиленою співпрацею між Україною і ЄС, по суті є довгоочікуваним запрошенням нашої держави в якості рівноправного партнера в цивілізаційний світ демократії та ринкової економіки. Скористатися ним – наш історичний шанс, завдання та велика відповідальність. Задеклароване Україною та США „партнерство за демократію”, метою якого є просування на міжнародній арені принципів свободи, демократії та загальнолюдських цінностей, слугує запорукою подальшої інтеграції України у світові економічну й цивілізаційну системи та конкретизують перспективи її членства в ЄС та НАТО.
Країни Центрально-Східної, Північної Європи та Балтії сприяли нашій державі в реалізації спільних заходів з імплементації Плану дій Україна-ЄС, надавали підтримку в ході переговорного процесу з ЄС про укладення нової угоди на заміну УПС, відстоювали необхідність збереження асиметричного візового режиму поїздок громадян після приєднання країн регіону до Шенгенської угоди, передавали досвід у сфері адаптації законодавства до вимог ЄС.
Новий зміст відносин України із Францією та Німеччиною визначається усвідомленістю нашими країнами перспективності здійснення подальших конкретних кроків задля поглиблення двосторонніх відносин та в інтересах Європи в цілому.
Критичний потенціал уваги і прагнення співпраці з Україною на євроінтеграційному шляху з боку європейських партнерів здатні сприяти „поверненню України до Європи”. Підтримку цього ми знаходимо і з боку Святого Престолу. Прагнення Папи Римського Бенедикта XVI „робити все належне для сприяння європейській інтеграції України” є для нового складу Уряду додатковим стимулом на шляху до Об‘єднаної Європи.
В реалізації двосторонніх відносин із країнами світу, зокрема, з усіма своїми сусідами Україна на практиці демонструвала свою готовність до взаємовигідної, партнерської співпраці.
ІІІ. РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА
Активна регіональна політика України розглядалася передумовою успішної реалізації стратегічного курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію. Рішучі дії спрямовані на завершення трансформації пострадянської політичної та економічної спадщини, конструктивна роль України в регіоні сприяли визнанню за нашою державою європейської ідентичності. Основними напрямами регіональної політики за звітний період стали:
- активна участь у врегулюванні „заморожених конфліктів”, передусім у Придністровському врегулюванні;
- активна підтримка та просування регіональних об’єднань, ініціатив, в основі яких лежать європейські стандарти й цінності, передусім Організації за демократію і економічний розвиток – ГУАМ, Спільноти демократичного вибору (СДВ);
- активізація участі України в міжнародних регіональних об’єднаннях (ЦЄІ, ОЧЕС, Вишеградська четвірка, Веймарський трикутник тощо) в рамках диверсифікації міжнародних контактів та співпраці з інтеграції регіону до ЄС;
- розбудова дружніх, конструктивних, взаємовигідних відносин України з усіма сусідніми державами в контексті європейської і євроатлантичної інтеграції України та завершення правового оформлення її Державного кордону;
- активізація двосторонніх відносин із країнами Центральної Азії у рамках просування торговельно-економічних інтересів України на регіональних та світовому ринках.
Україна продовжила докладати зусилля в контексті Придністровського врегулювання, яке нині здійснюється в рамках українського плану, проголошеного Президентом України В.А.Ющенком і заснованого на формулі „до врегулювання через демократію”. План Ющенка залишається єдиним рамковим документом, який підтримують всі, і який крок за кроком втілюється в життя. З жовтня 2005 року відновлені засідання „Постійної наради з політичних питань в рамках переговорного процесу” у форматі „5+2” (Придністров‘я, Республіка Молдова - сторони, Україна, Росія, ОБСЄ – посередники, США та ЄС – спостерігачі). В руслі українського плану відбулося 4 раунди переговорів. Час засвідчив, що залучення США та ЄС до переговорного процесу виявилося своєчасним й ефективним.
7 жовтня 2005 року був підписаний Меморандум про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України, Урядом Республіки Молдова та Європейською Комісією (ЄК) щодо Місії ЄК з надання допомоги Україні і Республіці Молдова в питаннях кордону. Місія розпочала свою діяльність 1 грудня 2005 року. В рамках вирішення придністровського питання 3 березня 2006 року, згідно зі спільним рішенням урядів України та Молдови, було відновлено на українсько-молдовському кордоні митний режим. Ці дії отримали позитивну оцінку з боку світової спільноти та дозволили поставити на системну основу боротьбу з контрабандою.
Як активний контрибутор міжнародної стабільності Україна докладає активних зусиль для здійснення політичними засобами стабілізації постконфліктної ситуації в Південно-Східній Європі та, зокрема, в Косово. У січні 2006 року Міністр закордонних справ здійснив офіційний візит до Сербії і Чорногорії, в рамках якого відвідав Косово, де Україна бере активну участь в миротворчих операціях міжнародної спільноти.
Україна не стояла осторонь врегулювання „заморожених конфліктів” на Південному Кавказі.
За звітний період на особливу увагу заслуговують українські регіональні ініціативи, які набули чималої динаміки. Йдеться про перетворення колишнього об’єднання Грузії, України, Азербайджану та Молдови в повноцінну міжнародну Організацію за демократію та економічний розвиток – ГУАМ, що було здійснено у ході Саміту ГУАМ в Києві 22-23 травня 2006 року. Маємо всі підстави вважати, що невдовзі ця організація привнесе свіжу динаміку в регіональну співпрацю.
Доволі амбітними є також перспективи українсько-грузинської ініціативи, яка за результатами Саміту в Україні 2 грудня 2005 року отримала назву – Спільнота демократичного вибору (СДВ). Процес, започаткований в Києві, вже встиг набути помітної регіональної динаміки разом із проведення у м. Вільнюс, Литва, у травні 2006 року Міжнародної конференції „Спільне бачення спільного сусідства” та у м. Бухарест, Румунія, у червні 2006 року Чорноморського форуму за діалог та партнерство. В контексті продовження процесу СДВ восени поточного року планується проведення першого міжпарламентського засідання СДВ у м. Тбілісі, Грузія.
Розвиваючи ГУАМ та процес СДВ, наша держава виходить, серед іншого, із прагнення розширити існуючу мережу міжрегіональної співпраці (ЦЄІ, ОЧЕС, Вишеградська четвірка, Веймарський трикутник). Україна керується необхідністю зміцнення цінностей демократії, прав людини та верховенства права, наближаючи, в такий спосіб, регіон до Євросоюзу.
У звітному періоді Україна докладала цілеспрямованих зусиль для оптимізації взаємовідносин на східному напрямі – у контактах зі стратегічним партнером Російською Федерацією, а також із Білоруссю та Молдовою.
Зусилля, що спрямовувалися на розбудову взаємовигідних, конструктивних та прозорих взаємин із Росією, базувалися на спільному розумінні того, що наші країни тісно поєднані спільною історією, близькістю культур, традицій, а також економічними зв’язками й активними міжнародними контактами. Важливим позитивним здобутком є те, що співпраця з РФ стає більш прагматичною і позбавляється зайвої заідеологізованості. Відносини з Росією Україна будує з позиції послідовного відстоювання власних національних інтересів, звіряючи їх з головним зовнішньополітичним пріоритетом – інтеграцією до європейських і євроатлантичних структур. Незважаючи на інколи непрості дискусії між Україною та РФ, за час, що минув, у двосторонніх відносинах вдалося досягти позитивних результатів:
- підготувати спільну „дорожню карту” – План дій на 2005-2006 роки, який був узгоджений Міністрами закордонних справ України і РФ під час візиту Міністра закордонних справ України до РФ 23 вересня 2005 року;
- підняти на вищий рівень двосторонню Міжурядову комісію через створення на її заміну Українсько-Російської міждержавної комісії на чолі з Главами двох держав;
- затвердити Регламент Українсько-Російської міждержавної комісії;
- збільшити обсяги взаємної торгівлі ( у межах 15% ); підписати протокол про скасування вилучень з Угоди про вільну торгівлю;
- завершити делімітацію суходільної ділянки українсько-російського Державного кордону й підписати угоду про спрощення перетинання українсько-російського Державного кордону жителями прикордонних областей;
- знайти компромісне рішення складної ситуації у сфері газового співробітництва.
Такі спільні досягнення дозволяють з надією дивитися на перспективу виведення відносин із РФ на якісно новий рівень партнерства. Україна готова до розвитку співробітництва з Росією у багатьох сферах, зокрема, в реалізації власного транзитного потенціалу, розвитку газо- і нафтотранспортних систем обох сторін, збільшенні внеску двох країн у забезпечення енергетичної безпеки європейського континенту; завершенні договірно-правового оформлення кордону.
На фоні вирішення цього питання з державами НАТО (Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія) договірно-правове оформлення державного кордону між Україною та Росією є найбільш комплексним і складним за своїм характером. Незважаючи на укладення Договору про українсько-російський державний кордон, а також Договору про співробітництво у використанні Азовського моря та Керченської протоки (2003 р.), питання встановлення державного кордону між Україною та РФ в Азовському та Чорному морях, а також підтвердження існуючого кордону в Керченській протоці залишаються неврегульованими, хоча переговорний процес із розмежування згаданих морських акваторій триває 10 років.
Незавершеним залишається також договірно-правове оформлення державного кордону України з Республікою Білорусь, хоча відповідний договір між двома державами підписано ще в 1997 році. Того ж року Верховна Рада України ратифікувала документ. Подальший хід цього процесу (демаркація, укладення договору про режим державного кордону), як і раніше, залежить від готовності Мінська ратифікувати Договір.
Фактично на стадії завершення перебувають роботи з демаркації північної ділянки державного кордону України з Республікою Молдова; на південній ділянці винесення лінії державного кордону на місцевості знаходиться за 60 кілометрів від його крайньої точки. Незважаючи на неврегульованість придністровського питання та, відповідно, неможливість для демаркаційної комісії приступити до виконання демаркаційних робіт на центральній ділянці українсько-молдовського державного кордону, в ході 25-ого засідання демаркаційної комісії було домовлено приступити до розробки графічної частини технічного проекту демаркації центральної ділянки кордону, що дасть можливість визначити порядок нумерації прикордонних знаків на його південній ділянці. Процедуру внутрішньодержавного погодження станом на сьогодні проходить проект майбутнього Договору між Україною та Республікою Молдова про режим державного кордону, співробітництво та взаємну допомогу з прикордонних питань.
В контексті розширення гомогенного з ЄС середовища передбачуваності українська дипломатія за каденції Уряду Ю.І.Єханурова приділяла відповідну увагу розвитку відносин із країнами Центральної Азії. Цій меті слугували офіційний візит Прем‘єр-міністра України Ю.І.Єханурова в Туркменистан (жовтень 2005 р.), офіційний візит Президента Казахстану Н.Назарбаєва в Україну (листопад 2005 р.), візит Президента України В.А.Ющенка в Казахстан (січень 2006 р.), Другі українсько-таджицькі міжурядові консультації (Київ, грудень 2005 р.).
IV. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
В основі пріоритетів зовнішньої політики України в економічній сфері були наступні принципи:
- зовнішній супровід забезпечення адекватних економічних реформ, що мають створити передумови для досягнення нашою державою критеріїв вступу до СОТ, ЄС, НАТО;
- енергетична безпека України;
- сприяння українським виробникам у встановленні бізнесових контактів із зарубіжними партнерами;
- утвердження позитивного іміджу та інвестиційної привабливості України.
В цьому контексті значну увагу у звітний період МЗС України надавало послідовній підтримці інтересів національних виробників та сприянню їх виходу на іноземні ринки. За останніми даними, зовнішньоторговельні операції вітчизняні суб’єкти господарювання проводять із партнерами із 193 країн світу. Окрім ринку СНД невпинно зростає присутність „зробленого в Україні” на інших ринках світу. Останнім часом помітно збільшується експорт української продукції до країн американського континенту. Зокрема, за 4 місяці 2006 року поставки українських товарів до США зросли на 30,4%, Бразилії – в 4,4 рази, Мексики – на 31,8%.
Наближення до повного завершення переговорного процесу зі вступу України до СОТ, а також отримання українською економікою ринкового статусу з боку США та ЄС у сукупності дають підстави для започаткування консультацій зі створення зони вільної торгівлі з ЄС.
Не обмежуючись співпрацею з географічно близькими партнерами, вітчизняна дипломатія сприяла подальшому розвитку партнерства з державами АТР, Близького Сходу та Африки для реалізації вагомого потенціалу торговельно-економічної, науково-технічної та гуманітарної співпраці. Результатом докладених зусиль, зокрема візиту Президента України В.А.Ющенка в Японію (липень 2005 р.), Прем’єр-міністра Республіки Корея Лі Хе Чхана в Україну ( жовтень 2005 р. ) є висхідна динаміка торговельних відносин України з країнами регіону ( в межах 26%).
Успішний діалог із країнами Африки, забезпечений, серед іншого, цільовими візитами Міністра закордонних справ в Лівію та Єгипет, а також бізнес-форумами із представниками ділових кіл Єгипту, Йорданії, Марокко, ОАЕ, Нігерії, Сирії, Саудівської Аравії, участю українських компаній у виставкових заходах в ОАЕ, Ізраїлі, ПАР, Нігерії та Лівії сприяв зростанню товарообігу з країнами Африки до більш, ніж 2,8 млрд. дол. США з позитивним для України сальдо майже в 2 млрд. дол. США, а з країнами Азії – до 13 млрд. дол. США з позитивним для України сальдо у 8,4 млрд. дол. США.
V. УКРАЇНА В МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ
Українська дипломатична служба надавала значну увагу роботі в рамках в міжнародних організацій, передусім, Організації Об’єднаних Націй (ООН).
Наша держава була серед 14 країн світу, прийнятих до складу запропонованої Прем`єр-міністром Швеції (головуючої на 60-й сесії ГА) ініціативи щодо створення "Мережі лідерів на підтримку реформування ООН". Включення Президента України до переліку "ключових дійових осіб" процесу реформування ООН стало виявом значної особистої довіри та визнанням вагомого внеску і потенціалу нашої держави у розв‘язання цього питання.
Розглядаючи реформу Ради Безпеки ООН питанням виключної міжнародної ваги, наша країна приділяла і продовжуватиме приділяти йому велику увагу. Хоча інтенсивні переговори напередодні Всесвітнього Саміту не увінчались успіхом, завдяки активній позиції нашої держави у всіх проектах відповідних резолюцій було враховано принципову для України позицію про надання Східноєвропейській регіональній групі додаткового місця непостійного члена в реформованій РБ ООН.
Визначною подією для України в рамках діяльності в ООН стало її обрання 9 травня 2006 року до першого складу Ради ООН з прав людини – нового правозахисного органу системи ООН, який замінить Комісію ООН із прав людини. Зазначена подія стала промовистим визнанням з боку міжнародного співтовариства прогресу в дотриманні Україною принципів демократії, верховенства права, поваги та захисту прав і свобод людини, які є основоположними цінностями у внутрішній і зовнішній політиці України. Показово, що наша держава здобула одне з шести місць для Східноєвропейської групи у складі Ради, на які претендувало 13 країн регіону, у т.ч. 6 країн-членів ЄС. Такий результат став можливим, зокрема, завдяки проведенню дипломатичною службою України комплексної кампанії із просування нашої кандидатури.
Україна продовжувала бути однією з найбільших у світі та третьою серед країн Європи країн-постачальниць миротворчих контингентів і персоналу до операцій ООН із підтримання миру. До березня 2006 року за цими показниками Україна займала перше місце серед європейських країн. На сьогодні 560 представників України беруть участь у 7 миротворчих місіях ООН – в Грузії, Ефіопії та Еритреї, Судані, Демократичній Республіці Конго, Косово, Ліберії і Лівані.
У 2005 році за участь України в операціях ООН із підтримання миру Секретаріатом ООН відшкодовано нашій країні 34,6 млн.дол.США (всього за період з 1992 до 2005 роки – понад 280 млн. дол.). В результаті низки заходів МЗС протягом останнього часу Україні відшкодовано значну частину від загальної заборгованості Секретаріату за участь миротворчого персоналу МВС України в Місії ООН у Косово; це значною мірою сприяло подальшій участі українських миротворців у цій місії.
Пріоритетні зусилля України в ООН спрямовувалися також на привернення більшої уваги з боку світового співтовариства до Чорнобильської проблематики та активізацію міжнародного співробітництва з питань подолання аварії на ЧАЕС.
На 60-й сесії ГА ООН у листопаді 2005 року було ухвалено резолюцію „Зміцнення міжнародного співробітництва й координація зусиль у справі вивчення, пом’якшення і мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи”, співавторами якої стали понад 70 країн, у т.ч. держави Євросоюзу, Японія, Швейцарія. Документ чітко орієнтує міжнародну донорську спільноту на необхідність продовження масштабної підтримки зусиль Уряду України з подолання наслідків катастрофи. Вперше ГА ООН у своїй резолюції привітала зусилля Уряду нашої держави та міжнародної донорської спільноти, спрямовані на перетворення об’єкту „Укриття” на екологічно безпечну систему, а також підтримала продовження спільної роботи на цьому напрямку. За ініціативою України 28 квітня 2006 року у м. Нью-Йорк, США, відбулося спеціальне засідання ГА ООН у зв‘язку з 20-ою річницею аварії на ЧАЕС.
У звітному періоді Україна продовжувала розвивати співробітництво з органами оперативної діяльності ООН, зокрема, Програмою розвитку ООН (ПРООН), Фондом ООН з народонаселення (ЮНФПА) та Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ). Спостерігалася позитивна динаміка зростання обсягів допомоги Україні по лінії цих органів. На початку 2006 року були ухвалені програми співробітництва України з цими структурами на період 2006-2010 роки, бюджети яких складають: з ПРООН – 88 792 000 дол. США, з ЮНІСЕФ – 12 295 000 дол. США. Як очікується, цього року по їх каналах в Україну надійде найбільший за всі роки обсяг допомоги – понад 17 710 000 дол. США. (сумарна фактична допомога Україні за 2005 рік по лінії органів оперативної діяльності ООН склала 11 754 552 дол. США).
Активним було співробітництво України з ОБСЄ, зокрема з питань врегулювання „заморожених” конфліктів. Вагомим здобутком стали цілковите визнання державами-учасницями ОБСЄ перспективності українського плану врегулювання придністровської проблеми, а також налагоджена взаємодія між Україною, Бельгійським головуванням та інститутами ОБСЄ щодо його імплементації.
Показовим у співпраці України з інститутами ОБСЄ стало відчутне посилення взаємодії із Бюро з демократичних інституцій і прав людини та іншими інститутами Організації на гуманітарному напрямку. Вітчизняною дипломатичною службою забезпечено активну участь в семінарах і нарадах ОБСЄ з питань „людського” виміру, заходах з питань антисемітизму та інших форм нетерпимості.
Україна плідно співпрацювала з інститутами ОБСЄ з питань підготовки до проведення парламентських виборів і надання сприяння в розгортанні й діяльності Місії ОБСЄ зі спостереження за виборами в Україні. Вперше в історії України вибори народних депутатів визнані міжнародними експертами такими, що, в принципі, відповідають зобов’язанням, взятим Україною в рамках ОБСЄ, Ради Європи та інших міжнародних організацій.
Україна розвивала співпрацю з ОБСЄ також і в економічному та екологічному вимірах. Нашою державою у принциповому плані підтримується ініціатива Діючого голови ОБСЄ, Міністра закордонних справ Бельгії К.Де Гухта щодо проведення Конференції ОБСЄ з питань енергетичної безпеки наприкінці 2006 року.
Започатковано роботу над проектом ОБСЄ з ліквідації існуючих в Україні запасів екологічно небезпечного рідкого ракетного палива типу „меланж”.
Україна продовжувала активно співпрацювати з ОБСЄ у політико-військовому вимірі, зокрема, в рамках Форуму ОБСЄ з питань співробітництва у галузі безпеки, Консультативного комітету Договору про відкрите небо, Спільної консультативної групи Договору про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ). Під час Третьої конференції з огляду дії та виконання ДЗЗСЄ, яка відбулася у Відні 29 травня – 2 червня 2006 року, українська делегація оприлюднила заяву від імені України про одностороннє скорочення рівнів звичайних озброєнь і кількості особового складу Збройних Сил України, що встановлені для всіх держав-учасниць Договору. Цей крок був високо оцінений міжнародною спільнотою як такий, що має важливе значення для подальшого зміцнення режиму обмеження звичайних озброєнь у Європі.
VI. ГУМАНІТАРНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
Дії МЗС України на гуманітарному напрямі було спрямовані, зокрема, на те, щоб українська культура та спадщина були максимально впізнаванні й шановані у світі. Дбаючи про зменшення відірваності вітчизняної інтелектуальної та творчої еліти від головних каналів міжнародного спілкування, сучасних цивілізаційних процесів МЗС сприяло участі представників освіти, науки, культури, ЗМІ України в міжнародних роках та всесвітніх кампаніях, проголошуваних міжнародними організаціями.
Більш цілеспрямованою стала участь України в діяльності ЮНЕСКО. Візит Генерального директора ЮНЕСКО в Україну (24-26 квітня 2006 р.), Спільне комюніке між Україною та ЮНЕСКО (25 квітня 2006 року), Міжнародна конференція „Право на освіту в країнах перехідного періоду” (Київ, 26-27 квітня 2006 року), Благодійна акція під егідою ЮНЕСКО по лінії програми „Освіта для дітей, які потребують допомоги”, в ході якої зібрано 633 тис. євро для 3 благодійних проектів в Україні, - ось далеко не повний перелік заходів між Україною та ЮНЕСКО за час, що минув.
МЗС забезпечило створення правових засад запровадження мережі культурно-інформаційних центрів України у складі закордонних дипломатичних установ України. 20 лютого 2006 року прийнято Указ Президента № 142 „Про культурно-інформаційний центр у складі закордонної дипломатичної установи України”, а згодом розпорядженням Кабінету Міністрів від 19 квітня 2006 року № 213-р затверджено перелік центрів, які передбачається відкрити до 2010 року.
В гуманітарній сфері МЗС активно долучалося до організаційної роботи зі створення Українського інституту національної пам’яті. Здійснено значний обсяг політичної та інформаційно-роз’яснювальної роботи для міжнародного визнання Голодомору 1932-1933 років актом геноциду українського народу й гідного вшанування у світі пам‘яті його жертв. Восени 2005 року в понад 80 країнах світу, із широким залученням зарубіжного українства та місцевої громадськості, відбулись різні заходи - богослужіння, лекції та семінари, виставки архівних матеріалів, демонстрації кінофільмів, уроки пам’яті, публікації, присвячені Голодомору. Адресні заяви з визнання Голодомору геноцидом українського народу ухвалили парламенти Литви (листопад 2005 р.), Грузії (грудень 2005 р.), Польщі (березень 2006 р.). Палатою представників Конгресу США підтримано рішення про виділення Уряду України земельної ділянки для спорудження у м. Вашингтон пам‘ятника жертвам Голодомору.
Значну увагу українська дипломатія приділяла закордонному українству. Майже 20 мільйонів етнічних українців у більш ніж 60 країнах – це величезний потенціал нашої культурної, духовної, інтелектуальної, ділової присутності у світі.
В серпні 2006 року Україна вітатиме IV Всесвітній форум українців, у роботі якого візьмуть участь близько 1900 делегатів. Очікується, що учасникам Форуму буде представлено нову Державну програму співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року, розробку якої здійснює МЗС у співпраці із відповідними державними інституціями та громадськими організаціями. В контексті викладеного відзначимо діяльність Національної комісії з питань закордонних українців, яка на даний час розглянула та задовольнила понад 500 звернень про надання статусу закордонного українця.
VІI. КОНСУЛЬСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ
Урядовою програмою „Назустріч людям” перед консульською службою МЗС України було поставлено низку пріоритетних завдань із забезпечення належного захисту прав та інтересів наших громадян за кордоном.
З метою оптимізації мережі консульських установ за кордоном у 2006 році відкрито консульства України в містах Малага (Іспанія), Порту (Португалія), Бельці (Молдова) – там, де перебуває значна кількість наших співвітчизників, що потребують консульського захисту.
Продовжувалась робота започаткованої в МЗС Громадської приймальні з надання безоплатних консультацій з консульсько-правових питань (прийом щоденно здійснюють співробітники консульської служби Міністерства). Протягом 2005 року послугами Приймальні скористалось 2 564 особи, а з початку цього року – більше 1 300 осіб. Відповідно до затвердженого графіку прийом громадян проводиться також Міністром закордонних справ та його заступниками.
Продовжувалася робота зі спрощення візового режиму для українських громадян. У 2006 році було проведено кілька раундів переговорів, зокрема між делегаціями України та Європейської Комісії, України та США, України та Великої Британії із проблематики спрощення візового режиму. Відповідна робота велася одночасно з реалізацією ініціативи щодо створення, шляхом укладення повномасштабних двосторонніх угод, Спільного реадмісійного простору ЄС-Україна-Російська Федерація (Республіка Білорусь) - країни походження нелегальної міграції.
Конкретним кроком у напрямку спрощення візового режиму для громадян України стало укладення 25 травня ц.р. пакету угод з Республікою Корея, який передбачає безоплатне оформлення віз для громадян України, у т.ч. багаторічних - для бізнесменів, а також безвізовий режим поїздок для власників дипломатичних паспортів.
З метою створення зручних умов для наших співвітчизників, 21 квітня ц.р. Міністром Б.Тарасюком було підписано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом РФ про спрощений порядок перетину українсько-російського кордону жителями прикордонних районів.
За кордоном находиться значна кількість громадян України (на консульському обліку, який не є обов’язковим, перебуває близько 507 тис.осіб). З початку поточного року 113 консульських установ України за кордоном прийняли близько 240 тис. громадян для надання сприяння, інформації з консульсько-правових питань, а також вчинення нотаріальних дій.
Тривожною є ситуація з порушенням громадянами України законодавства іноземних держав. За попередніми даними, за кордоном у місцях позбавлення волі за вироком суду перебуває 2 163 наших співвітчизників, 3 936 - під слідством, 2 652 депортовано (в основному за порушення правил перебування та працевлаштування).
Міністерство намагається надавати посильну допомогу тим, хто опинився за кордоном у скруті. На оплату ритуальних послуг у випадках смерті або загибелі громадян України за кордоном спрямовано 28 543 дол. США. Водночас, бюджетні надходження на ці цілі є дуже обмеженими, тому слід вжити додаткових заходів для обов’язкового страхування всіх, хто від’їжджає за кордон.
Одним із важливих напрямів роботи МЗС було забезпечення голосування в закордонному виборчому окрузі під час виборів народних депутатів України 26 березня ц.р. На 116 виборчих дільницях за кордоном загалом проголосувало 34 115 громадян України. МЗС також надало сприяння під час перебування в Україні 3 516 спостерігачам від іноземних держав і міжнародних організацій.
VIІI. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ СЕРЕД ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ
Відповідно до указів Президента України від 18 серпня 1996 року №841/96 (у редакції від 22 серпня 2005 року) „Про заходи щодо вдосконалення координації діяльності органів виконавчої влади у сфері зовнішніх зносин” та від 5 березня 2002 року №217/2002 „Про порядок здійснення зовнішніх зносин Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями”, якими на МЗС покладено координацію заходів, що здійснюються органами виконавчої влади у сфері зовнішніх зносин, Міністерство продовжувало здійснювати цілеспрямовану роботу в напрямку забезпечення координованої і узгодженої зовнішньої політики. Є підстави констатувати значні покращення у цій сфері, якій, водночас, ще не вдалося остаточно позбутися окремих проблемних тенденцій.
З метою вирішення наявних неузгодженостей Міністерством велася послідовна роз’яснювальна робота. Так 27 грудня 2005 р. було відновлено практику нарад–семінарів для представників центральних і місцевих органів виконавчої влади з питань координації діяльності у сфері зовнішніх зносин. МЗС були розроблені „Методичні рекомендації з підготовки директив, вказівок, технічних завдань” та „Методичні рекомендації щодо опрацювання документів, пов’язаних з укладенням та виконанням міжнародних договорів”.
Втілюючи в життя методичну функцію у сфері міжнародних контактів, МЗС у червні 2006 року започаткувало практичні семінари з питань дипломатичного протоколу для представників центральних, місцевих органів державної влади.
У сфері нормотворчої діяльності МЗС України розроблено 89 документів, із них: 12 законопроектів (набуло чинності – 4); 18 указів та 4 розпорядження Президента України; 29 постанов та 26 розпоряджень Кабінету Міністрів України.
IX. ІНФОРМАЦІЙНА РОБОТА
Інформаційно-роз’яснювальна робота МЗС мала на меті задовольнити зростаючий інтерес у суспільстві до зовнішньої політики України. Інформування громадськості з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України займало в цьому зв‘язку окреме місце. Було продовжено практику здійснення регіональних поїздок (тільки протягом січня-червня 2006 року представники керівництва Міністерства, включно з Міністром, здійснили 62 поїздки в області України).
Наприкінці 2005 року були започатковані та наразі реалізуються один радіо- та два телевізійні тематичні проекти, які стосуються євроатлантичної інтеграції України.
Цього року розпочато впровадження 12 нових інформаційно-просвітницьких проектів на загальну суму близько 6 млн. грн. МЗС України бере участь у реалізації 14 індивідуальних та спільних заходів на виконання Державної програми інформування української громадськості з питань євроатлантичної інтеграції. Якщо до переліченого додати інформаційні повідомлення з актуальних питань діяльності НАТО й розвитку відносин з ним України, якими щотижнево МЗС забезпечує Держкомтелерадіо, профільні комітети Верховної Ради, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, регіональні ЗМІ, університети й неурядові організації, очевидними стають системність інформаційної роботи Міністерства і її масштаб. Прес-брифінги, офіційний веб-сайт МЗС, а також окремий інформаційний сайт Україна-НАТО є основними джерелами достовірної й оперативної інформації про діяльність НАТО.
Цілеспрямована робота проводилася зі ЗМІ та громадськістю. Міністр закордонних справ дав більше 50 інтерв’ю, неодноразово брав участь у програмах на українському телебаченні. Запроваджено практику зустрічей Міністра з головними редакторами провідних українських телеканалів для обміну думками щодо актуальних питань зовнішньої політики та її висвітлення у телевізійному ефірі. У спілкуванні з пресою й громадськістю брали активну участь, крім Міністра, його заступники, а також Речник та керівники структурних підрозділів МЗС України. Широко використовувалася практика проведення прес-конференцій (біля 20), щотижневих брифінгів (27), прес-клубів (22), а також підходів до преси.
Міністерство активно залучало представників українських ЗМІ до висвітлення важливих заходів зовнішньополітичного характеру. При наявності можливостей у закордонних візитах Міністра супроводжували українські журналісти.
В інформаційно-роз’яснювальній роботі МЗС України активно використовувало можливості Інтернету, електронних засобів листування. Веб-сайт МЗС щомісяця відвідують близька півмільйона відвідувачів. У всесвітній електронній мережі сьогодні діють 90 веб-сторінок дипломатичних установ нашої держави за кордоном, які входять до системи єдиного веб-порталу МЗС.
Робота, яку провело та здійснюватиме надалі Міністерство у цій площині, дозволила в основному забезпечити регулярне інформування громадян, органів державної влади й місцевого самоврядування про основні принципи та напрями реалізації зовнішньої політики, норми європейського і міжнародного права, а також підходи, що застосовуються для здійснення європейської і євроатлантичної інтеграції.
Діяльності МЗС у цьому напрямі надана системність, позитивна спрямованість та максимальна громадська орієнтованість. Відповідна робота продовжується і в рамках Громадської ради при МЗС України, яка у 2006 році 4 рази збиралася для розгляду питань, важливих для подальшого розвитку української дипломатичної служби.
Одним із завдань нового складу Уряду є продовження - всередині України та за кордоном - інформаційної роботи із роз‘яснення пріоритетів зовнішньої політики держави.
ВИСНОВОК
За період каденції Уряду Прем‘єр-міністра Ю.І.Єханурова МЗС сприяло зміцненню статусу України як держави, яка втілює ініціативну, зважену й результативну зовнішню політику. Конструктивністю, відповідальністю й передбачливістю відзначалася розбудова Україною дружніх відносин з державами світу та її співпраця в рамках міжнародних організацій.
Україна як носій демократичних ідей виступила рушійною силою в утвердженні й поширенні європейських цінностей в Балто-Чорноморсько-Каспійському регіоні. Європейському покликанню України відповідають її дії, спрямовані на набуття членства в ЄС та НАТО.
Звітний період засвідчив, що зовнішньополітичний курс України є не лише незмінним, але й незворотнім. Ухвалений Верховною Радою, він реалізовувався, виходячи виключно з інтересів держави та її громадян.
Активний діалог Уряду й суспільства щодо зовнішньополітичних питань є складовою демократичних перетворень в Україні. Кардинальні зміни в нашій державі та у ставленні до неї з боку міжнародної спільноти підтверджують, що майбутнє України тісно пов‘язане з її поверненням до Об‘єднаної Європи.
МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ
СПРАВ УКРАЇНИ
( 21 червня 2006 року )