Переднє слово

Вид материала

Документы

Содержание Що таке молитва? Користь і необхідність молитви Як треба молитися

Подобный материал:

• Тамара мельник (методичні рекомендації для учителів-словесників) Севастополь, 642.86kb.
• В. М. Галицький (переднє слово), Л. Г. Авдєєв 4), А. В. Алєксєєва 10), О. В. Астахова, 4371.33kb.
• Нан україни Павло Михед Слово художнє, слово сакральне, 2215.81kb.
• Что такое Логос? Обычно с греческого языка содержание этого понятия переводят как "Слово"., 108.12kb.
• Назва реферату: о слово рідне! України слово! Розділ, 77.69kb.
• Концепция электронного портфолио Содержание, 310.79kb.
• Настали святки. То-то радость, 68.34kb.
• Сценарий праздника «День матери» («Мама, мамочка, мамуля!»), 88.69kb.
• К. Бессер-Зигмунд «Магические слова.», 1621.92kb.
• К. бессер зигмунд магические слова, 1643.56kb.

МОЛИТВА

ЩО ТАКЕ МОЛИТВА?

Молитва — це піднесення душі до Бога.

Коли люб'язно з кимось розмовляємо, то забуваємо про все інше. Так само повинно бути, коли розмовляємо з Богом тобто коли молимося. Під час молитви ми повинні звернути до Бога усі сили нашої душі: розум, бо повинні думати про всемогутнього Бога; пам'ять, бо повинні забути про всі тимчасові справи; серце, бо мусимо радіти Богові. Отже, сама думка пре Бога (без підне­сення до Нього серця) — це ще не молитва; пекельні духи також думають про Бога, але не моляться. Символами молитви є вознесіння Ісуса Христа; дим кадила, котрий підіймається аж до неба; жайворонок, який злітає в піднебесся під час співу. "Це найвище достоїнство і честь людини, котра може зі своїм Творцем розмовляти та довірливо з Ним приятелювати" (св. Золот.). Треба дивуватися лагідності Бога, котрий не лише дозволяє, але наказує нам розмовляти зі Собою (св. Золот.).

Під час молитви користуємося певними зовнішніми рухами, напр., складанням рук, биттям у груди, кляканням і т.п.

Стаючи на коліна під час молитви, визнаємо, що ми є малими перед Богом; складаючи руки, визнаємо своє безсилля; б'ючи себе в груди, визнаємо, що заслужили на биття як грішники. Деколи під час молитви падаємо ниць, зазначаючи тим, що супроти Бога ми є порохом. Так молилася Юдит, перш ніж пішла у ворожий табір (Юд. 10, 1); так молився Ісус Христос на Оливній горі (Мат. 26, 39); так молиться і сьогодні багато хто з людей. Деякі під час щирої молитви зносять догори руки, розводячи їх — це є ознака гарячої любові до Бога, а також свідчення того, що людина молиться в ім'я розп'ятого Спасителя. Так молився Мойсей під час битви євреїв з амаликитами (Вихід 17, 12); так молився Соломон під час освячування храму (II Сам. 6, 12); так і сьогодні молиться священик під час Служби Божої. Імовірно, що саме так молився й Ісус Христос (Кат. Еммер.). Можна також молитися, повернувшись обличчям, до храму, як молився Давид (Пс. 5, 8) або Даниїл (Дан. 6, 10). Бог не потребує бачити жодних рухів, щоб пізнати тайни нашої душі; їх потребує сама людина, бо вони спонукають її та інших до більшої побожності. Отже, ці жести необов'язкові під час молитви і ними можна знехтувати, якщо на це є важлива причина (напр., коли людина хвора або дуже втомлена, або коли молимося під час роботи і т.п.). Можна також молитися ходячи, як це роблять, напр., прочани.

Можна молитися або лише духом, або духом і устами одночасно.

Ісус Христос перед трапезою підняв свої очі до неба, а потім похилив голову, цим самим ніби сказавши: "Отче, дякую Тобі". Це була молитва духа. Так і ми можемо молитися під час роботи або в дорозі, і ніхто не буде знати про нашу молитву, крім Бога.

Усна молитва необхідна і корисна. Людина створена з душі і тіла, отже, повинна віддавати шану Господу Богу душею і тілом (Ос. 14, 3). Вже природою в людині закладено, щоб вона виявляла назовні свої почуття (Мат. 12, 34).

Християнська релігія без усної молитви не мала б опори для єдності і змушена була б занепасти. Усна молитва пробуджує наше серце і збільшує нашу побожність, а, одночасно, і побожність наших ближніх. Усна молитва, зокрема, спільна, робить Бога більш прихильним до наших прохань (Мат. 18, 19).

Суто усна молитва, в котрій не бере участі дух, не має жодної цінності.

Саме тому нарікає Ісус Христос на фарисеїв: "Оцей народ устами мене поважає, серце ж їхнє далеко від мене" (Мат. 15, 8). Не один звертається до Бога лише голосом тіла, а не голосом душі (св. Авг.). Молитва - це неначе мотузка, яку треба потягнути, щоб вгорі біля Божого вуха, задзвенів дзвінок. Хто тягне мотузку так, що дзвінок не відізветься, той нічого не досягне. Нічого не варті й обряди, які поєднуємо з молитвою, якщо відсутній внутрішній настрій, котрий відповідав би цим обрядам. Хто нестямно клякає, б'ється в груди і т. п., той є лицеміром. Бога треба возвеличувати духом і правдою (Йоан 3, 24).

Різновидом усної молитви є молитва, яка співається.

Релігійний спів - це неповторна молитва; він підносить наш дух до Бога. До такого співу заохочує нас св. Павло (Кол. З, 16). Церковний спів особливо плекали цар Давид (+1015 перед Хр.), св. Амвросій, Міланський єпископ (+397), Папа Григорій Великий (+604), св. Ігнатій Богоносець, св, Єфрем, св. Роман Солодкоспівець, св. Андрій Критський, св. Іван Дамаскин та інші.

Молячись усно, можна або використовувати або усталені молитви, або розмовляти з Богом власними словами.

Усталеними молитвами є, напр., "Отче наш", "Богородице Діво" і т. п. У молитовниках містяться готові молитви на різні випадки і обставини. Купуючи молитовник, ми повинні звернути увагу на те, чи є він затверджений єписко­пом, бо деколи трапляється, що продають молитовники, упорядковані воро­гами Церкви, які є просто згубними для релігії. Обережність необхідна передусім тоді, коли купуємо таку книжку у мандрівного торговця, або навіть у якомусь відпустовому місці.

Однак недобре дотримуватися тільки готових зразків молитов. Треба бодай час від часу вільно порозмовляти з Господом Богом своїми словами. Господь Бог любить, коли наша молитва спливає зі самого серця, коли розмовляємо з Ним щиро і сердечно, як дитина з батьком. Своїми словами молилися три юнаки в палаючій печі, а також Ісус Христос на Оливній горі (Мат. 26, 39). При цьому не треба добирати якихось вишуканих слів, треба молитися просто і від щирого серця. Бог звертає увагу не на слова (красу мови), але на серце. "Люди судять про чиєсь серце по розмові, Бог оцінює слова по почуттях" (св. Григ. В.). Не треба говорити багато (Мат. 6, 7). Бог зважає не на тривалість, а на сердечність молитви. Як щедро нагородив Спаситель розбійника по правиці за його коротеньку молитву!

Можна молитися або самому, або разом з іншими особами. І один, і другий вид молитви нам заповів Ісус Христос (Мат. 6, 5; Мат. 18, 19).

Молимося для того, щоб прославляти Бога, щоб просити Його про щось або перепросити чи подякувати Йому за щось. Прославляємо Господа Бога за його безмежну досконалість. Як раділа б людина і прославляла Бога, якщо б могла побачити Його безмежну велич! Ангели в небі оглядають безмежну велич Бога у сяйві і пишноті, тому й радіють, возвеличуючи і прославляючи Його словами: "Святий, святий..." (Іс. 6, 3). На полях Вифлеему таку величальну пісню співали новонародженому Спасителеві (Лук. 2, 14). Прославлення Бога - це основне заняття мешканців неба (Одкр. 4). Споглядання Бога "лицем до лиця" так хвилює і захоплює Ангелів, що їх молитва перетворюється у возвеличувальну пісню. Ми пізнаємо велич Бога через світ, створений Ним, і з об'явлення, отже, ми маємо причину якнайчастіше Його прославляти. Церква прославляє Бога безупинно. (Вели­чальними молитвами є, напр., "Тебе, Бога, хвалим...", "Слава Отцю і Сину...", християнське вітання і т. д.). Відмовляючи величальну молитву, вже тут, на землі, розпочинаємо заняття мешканців неба, котрі вічно прославляють Бога (Терт.). Величальною молитвою була молитва трьох юнаків у палаючій печі (Дан. 3.). Величальною є також молитва Матері Божої "Величає душа моя,.." (Лук. 1).

Бог хоче, щоб ми просили Його про все, чого потребуємо — без, молитви не дає Бог нічого (Як. 4, 2). Хто не просить, той не отримує (св. Тер.). Бог навіть хоче, щоб ми просили його терпляче, і не лише просили, а навіть зобов'язували виконати те, чого ми прагнемо (св. Григ. В.).

Бог, безперечно, знає всі наші потреби (Мат. 6, 32) і міг би нам завжди допомогти, однак хоче, щоб ми його просили, щоб Його дари ми вважали не обов'язком, але добродійством, таким чином виражаючи нашу абсолютну залежність від Бога, тобто Бог хоче спонукати нас до вдячності і покори. Благальною молитвою була молитва Ісуса Христа на Оливній горі і на хресті, молитва св. Стефана, молитва Апостолів на човні під час бурі, молитва християн за ув'язненого Петра, молитви св. Моніки, Благальна молитва є покаянною молитвою, коли просимо в ній Бога про відпущення гріхів. Так молилися ніневитяни і так молився Давид у своєму покаянному псалмі "Помилуй мене, Боже..." (Пс. 51).

Бог хоче, щоб ми дякували Йому за все, що Він для нас робить (І Сол. 5, 18). Згадаймо слова Ісуса Христа до зціленого прокаженого (Лук. 17). Вдячністю заслуговуємо у Бога на нові ласки. Не один дар відбирає Бог у людей через те, що не вміють його цінувати і за нього подякувати Богу; на невдячних людей Бог часто зсилає голод, неврожай, град і т. п.

КОРИСТЬ І НЕОБХІДНІСТЬ МОЛИТВИ

За допомогою молитви можемо здобути у Бога будь-які добра, однак не завжди Бог вислуховує наші молитви відразу.

Ісус Христос провістив: "І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите" (Мат. 21, 22), "Просіть, і дасться вам" (Мат. 7, 7). Отже, завдяки молитві людина ніби стає всемогутньою (св. Золот.). Молитва - це ключ до усіх скарбів Божої доброти (св. Авг.). Як у людей можна все отримати за гроші, так у Бога все можна отримати завдяки молитві. Кожен, хто потрапить у скруту, повинен звернутися до Бога за допомогою. А якщо цього не зробить, то нехай пізніше нарікає не на свою долю, а на свою лінь. Така людина може викликати лише гнів. Чи не гнівався б кожний на жебрака, котрий тремтить від холоду і гине від голоду, але не звернеться до багатія, котрий йому може допомогти? Молися, і Бог тобі допоможе, як допоміг Апостолам під час бурі.

Бог не завжди відразу вислуховує наші молитви. Треба частіше стукати до дверей великого Господа, щоб вони відчинилися (св. Авг.). Св. Моніка протягом 18 років просила про навернення свого сина.

Бог не раз примушує довго себе просити, щоб переконатися, чи ми справді просимо Його від щирого серця, а також тому, щоб ми більше цінували отримані від Нього ласки (св. Авг.). Хто перестає просити, коли Бог відразу його не вислухає, той доводить, що не просив по-справжньому. Хто ж надієть­ся, що буде вислуханий, той буде молитися тим старанніше, чим довше Бог зволікає з вислуханням прохання. Так чинив сліпець на дорозі до Єрихону; чим менше, як йому здавалося, зважав Ісус Христос на його прохання, тим голосніше він просив: "Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!" (Лук. 18, 38, 39). Один святий так промовив до Господа Бога "Ти зволікаєш, Господи, з тим, щоб дати, аби навчити нас просити". Бог не вислуховує наших прохань відразу тому, що знає: виконання цих прохань без зволікань принесло би нам скорше шкоду, ніж користь.

Бог швидше вислухає наші молитви, коли ми, молячись, постимо, даємо милостиню, складаємо якусь обітницю або просимо про заступництво святих; швидше вислуховує також спільні молитви та молитви праведника.

Піст і милостиня — це два крила молитви (св. Авг.). Згадаймо молитву сотника Корнилія (Діян. Ап. 10).

Бог вислухає нас швидше, якщо молимося перед чудотворними образами або якщо при гробах святих просимо їх про заступництво. "Бог справді є всюди, але не всюди однаково вислуховує наші молитви" (св. Авгі).

Бог швидше вислуховує спільні молитви, бо Ісус Христос обіцяв: "Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним" (Мат. 18, 19). Коли християни зберуться разом і моляться, вони подібні до могутньої армії, котра приневолює Всевишнього, аби її вислухав (Терт.). У часи правління римського імператора Марка Аврелія (170 р.) вороги одного разу оточили цілий християнський легіон. Воїнам було дуже тяжко, бо забракло води. Тоді вони почали гаряче молитися до Бога, просячи допомоги, і через деякий час небо вкрилося хмарами і випав рясний дощ. Таку саму силу мала спільна молитва перших християн за ув'язне­ного Петра. Саме тому Церква в хвилини скрути відправляла і завжди відправ­ляє урочисті процесії.

Швидше Бог вислухає також молитви праведника. "Ревна молитва праведника має велику силу" (Як. 5,16). Без затримки вислухав Бог молитву Іллі про дощ (І Цар. 17).

Трапляється, що Бог зовсім не вислуховує нашого прохання, тому що виконання цього прохання зашкодило б нам, або тому, що ми не достойні того, щоб бути вислуханими.

Бог подібний до лікаря, котрий, з любові до хворого, не дозволяє на те, що йому могло б зашкодити (св. Авг.). Хто схотів би використати на скоєння зла те, про що просить у молитві, не дістане нічого якраз тому, що Бог шкодує його (св. Авг.). Св. Моніка гаряче просила Господа Бога, аби перешкодив виїзду її сина Августина до Італії, та Бог не вислухав її. Чому? Тому що якраз перебування в Італії мало стати для Августина порятунком - проповіді св. Амвросія у Мілані повинні були скерувати його на шлях спасіння. Тому пізніше сам св. Августин говорить: "О Господи, Ти не виконав тоді бажання моєї матері, щоб здійснити якраз те, про що вона Тебе завжди просила". Коли б, напр., блудний син просив Бога врятувати його від біди, Бог не допоміг би йому, бо краща доля на чужині стала б для нього нещастям.

Бог не вислуховує нас деколи ще й тому, що ми не заслуговуємо вислу­хання. Недостойними вислухання є ті, котрі моляться без набожності і довір'я (Як. 1, 7), або ті, котрі перебувають в стані тяжкого гріха і зовсім не мають наміру поборювати свої недобрі звички (Йоан. 9, 31). Багатьох Бог не вислухо­вує тому, що вони не моляться терпляче, отже, їм насправді не потрібне досягнення бажаної мети. Однак, жодна молитва не пропадає марно. Хоча Бог і не дасть того, про що просимо, але, напевне, дасть нам щось інше, ще краще (св. Залож.). Бог чинить, як батько, котрий дитині, яка хоче ножа, дає гарне яблуко, щоб заспокоїти її. Навіть молитва грішника не є марною: через молитву він здобуває ласку, необхідну для навернення. Коли молишся, а Бог не вислуховує тебе, ніколи не звинувачуй Бога, а подумай, чи справді щирою була твоя молитва, або зваж, чи справді те, чого просиш, принесло б тобі користь. Так чи інакше, якщо ти молишся, то Бог обов'язково наділить тебе ласкою, може, й більшою, ніж ти просив (М. Лят.). Бог може зробити набагато більше, ніж ми просимо або думаємо (Єф. З, 20).

Однак у кожному окремому випадку людина повинна нама­гатися досягнути того, про що просить Бога, природним шляхом.

Бог допомагає лише тому, хто сам намагається собі допомогти. Бог допомагає не боягузам, а відважним. Нерозумно вчинили б полководець і його армія, коли б хотіли здобути собі перемогу не боротьбою, а молитвою. У наших щоденних справах ми повинні не лише надіятися на Бога і молитву, але й бути активними і енергійними. Бог не може допустити, щоб людина, чекаючи чуда, стала лінивою і бездіяльною.

Молитва робить грішників праведниками, а правед­ників утримує в стані ласки.

Молитвою грішник здобуває собі помилування. Розбійник по правиці Ісуса Христа сказав лише: "Господи, згадай про мене, коли прийдеш до Царства Свого", і Христос відразу помилував його (Лук. 23, 42). Митар у храмі молився: "Боже, змилуйся надо мною, грішним" і пішов виправданий додому (Лук. 18, 13). Давид, котрому дорікав пророк Натан, сказав: "Я згрішив, Господи", і відразу сповістив його Натан про відпущення гріхів (II Сам. 12, 13). Хто починає молитися, перестає грішити; а хто перестає молитися, починає гріши­ти (св. Авг.). Смертний гріх і молитва не можуть існувати поруч (св. Тер.). Молитва перероджує людину; сліпого робить зрячим, слабкого — сильнішим, грішника — святим (св. Лавр. І).

Грішників молитва перетворює у праведників, бо здобуває грішникові ласку жалю і навернення.

Молитвою привертаємо до себе Св. Духа (св. Єфрем), тобто здобуваємо діючі ласки. Чим ближче в молитві наближаємося до Ісуса Христа, Сонця правди, тим більше наша душа отримує від Нього світла і сили (Ориг.). Отже, молитва просвітлює нас; завдяки їй ми щораз краще пізнаємо доброту і велич Бога, останню мету нашого життя; Його волю, правдиву цінність тимчасових речей, нашу власну мізерність і т. д. Молитва — це велика проповідницька книга (св. Вінц. з П.).

У деяких Святих внутрішнє просвітлення проявлялось назовні. Обличчя Мойсея сяяло, коли він закінчив розмову з Богом. Змінилося під час молитви і обличчя Ісуса Христа (Лук. 9, 29).

Молитва примножує наші сили, зміцнює волю і допомагає терпляче зносити життєві незгоди (св. Берн.). Молитва — це небесна роса для душі; вона зміцнює і освіжає нашу душу (св. Золот.). У молитві душа знаходить заспокоєння, з неї черпає нові сили. Тому ми повинні молитися після кожної тривалої роботи і перед кожною важливою справою. Сам Христос час від часу залишався на самоті, щоб помолитися, а безпосередньо перед своїми страстями довго молився на Оливній горі. Людина, котра часто молиться, ніколи не стане боягузом.

Молитва утримує праведника в стані ласки, оберігаючи його від спокуси і гріха.

Молитва відганяє спокуси диявола. Спокуса затьмарює наш розум і послаб­лює волю; молитва просвітлює розум і зміцнює волю. "Дія молитви така сама, як дія води на вогонь" (св. Золот.). Молитва — це щит, від котрого відбиваються вогняні стріли диявола (св. Амвр.). Молитва — це рятівний якір для тих, чия душа знаходиться в небезпеці (св. Золот.). Коли ми молимося, від нас втікають дияволи. Завдяки молитві праведник виробляє в собі багато чеснот. "Хто вміє добре молитися, вміє також добре жити" (св. Авг.). Людина, віддана молитві, відзначається багатьма чеснотами (Бона). Хто постійно розмовляє з Богом, стає подібним до Нього.

Завдяки молитві праведники здобувають відпущення тимчасових покарань за гріхи і вічну нагороду.

"Молитва підіймається до неба і на землю сходить Боже Милосердя" (св. Авг.). Молитва стримує Божий гнів (св. Авг.). Завдяки лише одноразовому щирому відмовленню молитви "Отче наш" можна відпокутувати усі повсяк­денні гріхи цілого дня (св. Авг.). З багатьма молитвами пов'язаний відпуст, тобто завдяки їм можна швидше здобути відпущення тимчасових покарань за гріхи, ніж завдяки окремій дотичній молитві.

Молячись, праведник здобуває вічну нагороду. Ісус Христос говорить: "Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі*' (Мат. 6, 6). Після своєї смерті св. Тереса об'явилася одній монахині і сказала: "Я була б готова витерпіти будь-які земні страждання, якщо б завдяки цьому могла зробити щасливішим своє перебування на небі настільки, наскільки стане воно щасливішим через одне відмовлення молитви "Богоро­дице Діво".

Молитва — це поєднання праці і боротьби, тобто, вона вимагає певних зусиль. Злі духи часто намагаються перешкодити у молитві, підкидаючи нам різні думки. Таким чином диявол намагається загасити нашу ревність і старан­ність в молитві (св. Золот.). Той, хто, незважаючи на всі перешкоди диявола, добре і щиро молиться, багато спокутує і отримає право на нагороду.

Той, хто молиться, отримує вже деяке передчуття вічного щастя, бо молитва робить нас веселими. Адже Св. Дух — утішитель (Йоан 14, 26), котрий проганяє смуток душі. Христос обіцяє спокій спрацьованим і заклопо­таним, якщо вони звернуться до Нього (Мат. 11, 28). Св. Яків говорить: "Страждає хтось між вами? Хай молиться" (Як. 5, 13). Молячись, людина передчуває радощі неба. Ніщо не може в цьому житті наповнити серце людини більшою радістю, ніж ревна молитва (Св. Берн.). Молитва — це розмова дитини з батьком. Спробуйте й побачите, який добрий Господь. Блаженний, хто до нього прибігає (Пс. 34, 9). Один день, присвячений молитві, вартує більше, ніж усі роки, прожиті в розкоші і розвагах.

Хто не молиться, не може бути врятований, бо потрапляє у тяжкі гріхи.

Якщо б можна було заглянути у пекло, то ми побачили б, що там знахо­дяться виключно ті, що не молилися. "Коли сам Христос цілими ночами молився, то що ж тоді робити нам, аби здобути спасіння?" (св. Амвр.). Хто не молиться, не має сили протистояти спокусам. Така людина схожа на солдата без зброї, на птаха без крил. Людина без молитви — це билина, котру вітер хитає на усі боки. Хто не молиться, той вже тепер мертвий (св. Золот.). З людиною, котра не молиться, діється те саме, що з рибою, витягнутою з води (св. Золот.), або з деревом, вирваним із землі (Люд. Гр.). Людина не може постійно віддаватися земним турботам, але повинна прагнути до Бога, бо інакше загине (св. Авг.). Саме тому Ісус Христос так часто закликає до молитви (Мар. 13, 33; Мат. 26, 41). Всі народи землі моляться до своїх богів; очевидно, в серці кожної людини Бог заклав потребу молитися.

ЯК ТРЕБА МОЛИТИСЯ

Приємнішою для Бога є молитва коротка, але щира, ніж тривала і нещира. Тому нагадує Ісус Христос: "А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани; гадають бо, що за своєю велемовністю будуть вислухані" (Мат. 6, 7). Бог приймає насамперед щирі молитви. Він вислухав молитви Давида, розбій­ника на хресті, митаря в храмі. Не один відмовляє довгі молитви, однак не може дочекатися, щоб був вислуханий; зате інший, хоч і не молиться вголос, однак досягає всього, чого просить (М. Лят.). Усе залежить від того, як молиться.

Щоб молитва була для нас корисною, треба молитися в ім'я Ісуса Христа, тобто просити того, чого хоче сам Ісус Христос.

Ісус Христос обіцяє: "Чого б ви тільки попросили в Отця, він дасть вам у моє ім'я" (Йоан 16, 23). Який правитель відкине прохання людини, котра, прийшовши до нього, скаже: "Твій власний син послав мене з цим проханням"? Ми повинні просити того, чого хоче Христос; а Христос хоче всього, що осприяє славі Божій і нашому спасінню. Св. Моніка, котра протягом 18 років просила про навернення свого сина, молилася в ім'я Ісуса Христа.

В ім'я Ісуса Христа молимося тоді, коли відмовляємо "Отче наш", бо ця молитва походить від Нього, і в ній просимо лише того, чого хоче Христос. "Не є Христовою молитва, в якій просимо про те, що може пошкодити добру нашої душі" (св. Авг). Не є такою і молитва того, хто просить знищити свого молитва просвітлює нас; завдяки їй ми щораз краще пізнаємо доброту і велич Бога, останню мету нашого життя; Його волю, правдиву цінність тимчасових речей, нашу власну мізерність і т. д. Молитва — це велика проповідницька книга (св. Вінц. з П.).

У деяких Святих внутрішнє просвітлення проявлялось назовні. Обличчя Мойсея сяяло, коли він закінчив розмову з Богом. Змінилося під час молитви і обличчя Ісуса Христа (Лук. 9, 29).

Молитва примножує наші сили, зміцнює волю і допомагає терпляче зносити життєві незгоди (св. Берн.). Молитва — це небесна роса для душі; вона зміцнює і освіжає нашу душу (св. Золот.). У молитві душа знаходить заспокоєння, з неї черпає нові сили. Тому ми повинні молитися після кожної тривалої роботи і перед кожною важливою справою. Сам Христос час від часу залишався на самоті, щоб помолитися, а безпосередньо перед своїми страстями довго молився на Оливній горі. Людина, котра часто молиться, ніколи не стане боягузом.

Молитва утримує праведника в стані ласки, оберігаючи його від спокуси і гріха.

Молитва відганяє спокуси диявола. Спокуса затьмарює наш розум і послаб­лює волю; молитва просвітлює розум і зміцнює волю. "Дія молитви така сама, як дія води на вогонь" (св. Золот.). Молитва — це щит, від котрого відбиваються вогняні стріли диявола (св. Амвр.). Молитва — це рятівний якір для тих, чия душа знаходиться в небезпеці (св. Золот.). Коли ми молимося, від нас втікають дияволи. Завдяки молитві праведник виробляє в собі багато чеснот. "Хто вміє добре молитися, вміє також добре жити" (св. Авг.). Людина, віддана молитві, відзначається багатьма чеснотами (Бона). Хто постійно розмовляє з Богом, стає подібним до Нього.

Завдяки молитві праведники здобувають відпущення тимчасових покарань за гріхи і вічну нагороду.

"Молитва підіймається до неба і на землю сходить Боже Милосердя" (св. Авг.). Молитва стримує Божий гнів (св. Авг.). Завдяки лише одноразовому щирому відмовленню молитви "Отче наш" можна відпокутувати усі повсяк­денні гріхи цілого дня (св. Авг.). З багатьма молитвами пов'язаний відпуст, тобто завдяки їм можна швидше здобути відпущення тимчасових покарань за гріхи, ніж завдяки окремій дотичній молитві.

Молячись, праведник здобуває вічну нагороду. Ісус Христос говорить: "Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі" (Мат. 6, 6), Після своєї смерті св. Тереса об'явилася одній монахині і сказала: "Я була б готова витерпіти будь-які земні страждання, якщо б завдяки цьому могла зробити щасливішим своє перебування на небі настільки, наскільки стане воно щасливішим через одне відмовлення молитви "Богоро­дице Діво".

Молитва — це поєднання праці і боротьби, тобто, вона вимагає певних зусиль. Злі духи часто намагаються перешкодити у молитві, підкидаючи нам різні думки. Таким чином диявол намагається загасити нашу ревність і старан­ність в молитві (св. Золот.). Той, хто, незважаючи на всі перешкоди диявола, добре і щиро молиться, багато спокутує і отримає право на нагороду.

Той, хто молиться, отримує вже деяке передчуття вічного щастя, бо молитва робить нас веселими. Адже Св, Дух — утішитель (Йоан 14, 26), котрий проганяє смуток душі. Христос обіцяє спокій спрацьованим і заклопо­таним, якщо вони звернуться до Нього (Мат. 11, 28). Св. Яків говорить: "Страждає хтось між вами? Хай молиться" (Як. 5, 13). Молячись, людина передчуває радощі неба. Ніщо не може в цьому житті наповнити серце людини більшою радістю, ніж ревна молитва (Св. Верн.). Молитва — це розмова дитини з батьком. Спробуйте й побачите, який добрий Господь. Блаженний, хто до нього прибігає (Пс. 34, 9). Один день, присвячений молитві, вартує більше, ніж усі роки, прожиті в розкоші і розвагах.

Хто не молиться, не може бути врятований, бо потрапляє у тяжкі гріхи.

Якщо б можна було заглянути у пекло, то ми побачили б, що там знахо­дяться виключно ті, що не молилися. "Коли сам Христос цілими ночами молився, то що ж тоді робити нам, аби здобути спасіння?" (св. Амвр.). Хто не молиться, не має сили протистояти спокусам. Така людина схожа на солдата без зброї, на птаха без крил. Людина без молитви — це билина, котру вітер хитає на усі боки. Хто не молиться, той вже тепер мертвий (св. Зо лот.). З людиною, котра не молиться, діється те саме, що з рибою, витягнутою з води (св. Золот.), або з деревом, вирваним із землі (Люд. Гр.). Людина не може постійно віддаватися земним турботам, але повинна прагнути до Бога, бо інакше загине (св. Авг.). Саме тому Ісус Христос так часто закликає до молитви (Мар. 13, 33; Мат. 26, 41). Всі народи землі моляться до своїх богів; очевидно, в серці кожної людини Бог заклав потребу молитися.